Державна, господарська і громадська діяльність Г.П. Галагана

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.Н.КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Державна, господарська і громадська діяльність Г.П. Галагана

Тимошенко Анатолій Григорович

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Чернігівському державному університеті імені Т.Г.Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

Раковський Леонід Едуардович,

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, професор кафедри історії слов'ян.

Офіційні опоненти:доктор історичних наук, професор,

Білоцерківський Василь Якович,

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди Міністерства освіти і науки України, професор кафедри історії України (м. Харків).

кандидат історичних наук, доцент

Наумов Сергій Олександрович

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри історії України (м. Харків).

Провідна установа:Інститут історії України НАН України (відділ історії України ХІХ - початку ХХ ст.)

Захист відбудеться "1" жовтня 2004 року о 15⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. IV-65).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розіслано "1" вересня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиПугач Є.П.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Становлення України як суверенної демократичної держави відбувається на основі вивчення багатовікового історичного досвіду, що разом з наполегливим прагненням українського народу реалізувати власне право на самовизначення, поза усяким сумнівом, гарантуватиме у недалекому майбутньому досягнення поставленої мети. Розбудова держави вимагає високого рівня національної свідомості її народу, у формуванні якої велику роль відіграє історична наука. Саме завдяки використанню у своїй діяльності глибоких знань минулого, кожне покоління, вступаючи в життя та спираючись на історичний досвід, вирішує проблеми суспільно-політичного виховання та соціально-економічного будівництва.

Державотворчі процеси сьогодення активізували вивчення проблем, пов'язаних з осмисленням минулого. Особливого значення набуває проблема аналізу подій, які відбувалися у суспільно-політичному й економічному житті українського народу в 60-80-ті роки ХІХ ст. Своєрідним стрижнем або основою, що сполучає весь комплекс наукових розвідок, присвяченій вітчизняній історії вказаного періоду, є діяльність конкретних державних і громадських діячів, які власним прикладом сумлінного служіння суспільним інтересам, зумовлювали поступальність державного розвитку. Сьогодні вже не викликає сумніву такий важливий напрям історичних досліджень, як персоналістика. Потрібно відзначити, що останнім часом намітилися позитивні тенденції у процесі подолання знеособлення історії. За такого підходу з'являється можливість розглядати певні історичні події та явища крізь призму світосприйняття їх конкретною особистістю - творцем таких подій, що дозволяє проникнутися духом епохи, відчути їх велич і драматизм.

У такому контексті заслуговують на увагу історичні постаті, діяльність яких донедавна замовчувалася або ж висвітлювалася дещо однобоко. До таких належить відомий український державний і громадський діяч Григорій Павлович Галаган. Його заповзятливість при розв'язанні господарських проблем у власному маєтку, разом з внутрішнім відчуттям неприродності кріпацтва, перетворили молодого поміщика у активного і послідовного учасника підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. Яскравий представник відомого аристократичного роду, Г.Галаган своїм ставленням до державної служби і самовідданою громадською й доброчинною діяльністю переконливо довів, що у переломні періоди історичного розвитку держави і суспільства, роль особистостей, лідерів помітно зростає, нерідко набуваючи рис визначальності, суттєво впливає на досягнення кінцевого результату.

Актуальність даної роботи обумовлена недостатньою розробкою порушеної теми у науковій літературі, відсутністю цілісного ґрунтовного дослідження, присвяченого саме такому висвітленню багатогранного служіння особи суспільним інтересам, за якого органічно поєдналися економічні пріоритети поміщика-господарника, громадянська позиція патріота-народолюбця і невичерпність духовного багатства людини-життєлюба. Щедро володіючи названими загальнолюдськими чеснотами, Г.Галаган залишається на сьогодні сучасним та актуальним для наслідування насамперед як державний діяч, який опікуючись глобальними питаннями, щиро переймався і безкорисливо вирішував проблеми конкретних людей. Яскрава і, водночас, плідна суспільно-корисна його діяльність повинна служити не тільки науковим, але й виховним цілям.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення проблем розвитку поміщицького господарства і його трансформації у досить потужну складову капіталістичної економіки, а також з'ясування місця і ролі особистості у громадсько-політичному житті держави на переломних етапах її існування є одним з провідних напрямків науково-дослідної роботи кафедри історії слов'ян Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка за темою: "Соціально-економічний розвиток слов'янських народів у ХІХ ст.". Дослідження вагомого доробку Г.Галагана як державного і громадського діяча, котрий створив незабутню Колегію Павла Галагана, тісно пов'язане з пошуком новітніх, освітньо-виховних засад, на яких базувалося б навчання і виховання сьогоднішніх студентів педагогічних закладів, покликаних готувати високоморальних професіоналів для загальноосвітньої школи.

Об'єктом дослідження є особа Григорія Павловича Галагана (1819-1888) як державного і громадського діяча, щедрого мецената і заповзятливого господарника, який безпосередньо долучився до реформування й оновлення соціально-економічного та суспільно-політичного життя держави у другій половині ХІХ ст.

Предметом дисертаційного дослідження є вся сукупність основних напрямків державної, громадської і господарської діяльності українського поміщика-реформатора, яка у поєднанні з його доброчинністю сприяла становленню і розвитку освіти, культури та духовності тогочасного українського суспільства.

Хронологічні межі дослідження об'єктивно визначаються роками життя Г.Галагана (1819-1888), хоча період його активної діяльності дещо вужчий і розпочався він з другої половини 50-х рр., коли поміщик активно включився у роботу по підготовці скасування кріпацтва.

Мета дисертації полягає у тому, щоб на основі широкої джерельної бази провести всебічний комплексний аналіз державної, господарської і громадської діяльності Г.Галагана; визначити пріоритетні напрямки у широкому спектрі самовідданого служіння українського поміщика інтересам свого народу і держави. галаган державний господарський реформатор

Для досягнення мети були поставлені такі наукові завдання:

проаналізувати стан та ступінь дослідження обраної теми в історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;

виявити та охарактеризувати головні напрямки господарської діяльності Г.Галагана;

довести, що позитивні зміни в економіці маєтків відбулися внаслідок запровадження власником нових ефективних методів господарювання;

з'ясувати причини відносних невдач Г.Галагана у процесі реформування власного господарства;

дати аналіз державної діяльності Г.Галагана, виявити основні чинники, які визначили її характер і зміст;

простежити еволюцію поглядів поміщика на соціально-економічні перетворення і політичний устрій держави;

визначити роль і місце Г.Галагана у громадсько-політичних рухах українського суспільства у другій половині ХІХ ст.;

розкрити значення Г.Галагана у розвитку освіти в Україні, наголосити на ефективності поєднання ідей просвітництва з доброчинністю.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму, науковості та об'єктивності, які є підґрунтям для діалектичного аналізу подій та явищ минулого. Такий підхід дозволяє досліджувати вчинки і дії конкретної історичної особистості, враховуючи психологічні особливості її характеру і внутрішнього світу, реалії політичного й економічного життя держави, а також специфіку суспільного середовища та близького оточення особи - об'єкту дослідження. У процесі виконання дисертації використовувалися проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, порівняльний, статистико-аналітичний та описовий методи, а також методи оцінки вчинків та ідейної орієнтації особистостей і напрямків руху з позицій загальнолюдських цінностей. Комплексне застосування різноманітних способів пошуку, аналізу та синтезу забезпечило можливість оптимально використати архівні матеріали, опубліковані джерела, наукові праці тощо.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що у запропонованій постановці тема ще не була предметом висвітлення в історичній науці. Тим самим вперше у вітчизняній історіографії зроблено узагальнюючий комплексний аналіз державної і господарської діяльності відомого діяча, до цього більш знаного своєю активною громадською позицією і щедрою доброчинністю. Дисертацію виконано на основі залучення масиву джерел, насамперед архівних документів, у тому числі значної кількості нових, досі невідомих. У першу чергу до таких належать документи Російського державного історичного архіву, використання яких дозволило вперше зробити глибокий аналіз державної діяльності Г.Галагана, класифікувавши її як пріоритетну у багатогранному суспільному служінні поміщика. Науково-теоретичне значення дисертації полягає також в утвердженні нових підходів до визначення важливої ролі кращих представників дворянства у процесі соціально-економічних перетворень, що за великим рахунком, мало позитивний вплив на поступальний розвиток українського суспільства у другій половині ХІХ ст. на гуманістичних, релігійно-моральних та культурно-освітніх засадах.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що основні положення дисертації, висновки фактичний матеріал можуть бути використані для написання наукових праць, у яких розкривалася б участь і роль українців при вирішенні найскладніших політичних та соціально-економічних проблем, котрі мали загальнодержавне значення для тогочасної Російської імперії. Корисною буде інформація, також при упорядкуванні навчальних курсів та програм, довідкової літератури і підручників з історії, і, звичайно ж, для краєзнавців.

Апробація основних результатів дисертації відбулася на засіданнях кафедри історії слов'ян Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Матеріали досліджень доповідалися на науково-практичній конференції в рамках освітньої програми ринкових реформ "Кредитна кооперація в Україні: Відновлення традицій" (Київ, 2001) та науково-практичній конференції "До 20-річчя Чернігівського обласного художнього музею" (Чернігів, 2003). Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладалися у формі виступів на щорічній конференції молодих вчених історичного факультету ЧДПУ (Чернігів, 1999, 2000, 2002 рр.). Загальна концепція дослідження, його окремі аспекти апробовані на щорічних підсумкових та міжвузівських наукових конференціях професорсько-викладацького складу Чернігівського державного педагогічного університету впродовж 1998-2003 рр.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано сім статей, чотири у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена характером і змістом, метою і завданням дослідження. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (302 найменування). Повний обсяг дисертації 222 стор., з них основна частина - 182 сторінки.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, зв'язок із науковою програмою кафедри, де виконувалася дисертація, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, його хронологічні межі, методологічні принципи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, вказано на апробацію результатів дослідження.

Перший розділ "Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дисертації" присвячений аналізу наявної літератури та джерел за темою дисертаційного дослідження.

Історіографію даної проблеми можна поділити на кілька періодів, що якісно різняться між собою. Перший етап, який охоплює останнє десятиріччя ХІХ ст. і початок ХХ століття, позначився тим, що видатні громадські діячі, до числа яких поправу був віднесений Г.Галаган, розглядалися у руслі історії урядового реформаторства 60-х рр. ХІХ ст. Наукові розвідки дореволюційної історіографії розкривали також громадську і благодійну діяльність поміщика-ліберала.

Саме ця грань багатої спадщини Г.Галагана стали предметом дослідження професора Київського університету Ф.Міщенка. Окрім висвітлення біографічних фактів, праця містила інформацію про участь багатого землевласника у роботі тимчасової комісії по облаштуванню побуту селян Південно-Західного краю, а також оціночні судження про обставини формування його суспільних поглядів.

Об'єктивно і виважено, намагався охарактеризувати участь Г.Галагана у реалізації реформи 1861 р. відомий історик О.Лазаревський. Залучивши невідомі на той час факти, дослідник розкрив діяльність Г.Галагана у Чернігівському губернському у селянських справах "присутствії".

Названими працями і обмежується дореволюційна історіографія проблеми, характерною особливістю якої було відзначення заслуг Г.Галагана у підготовці реформи 1861 р.

У перші роки становлення радянської історіографії (1917 - перша половина 30-х рр. ХХ ст.) вагомий внесок у дослідження життя і діяльності Г.Галагана зробив колишній вихованець Колегії Павла Галагана А.Степович. Його праці містять чимало фактичного матеріалу, який суттєво доповнив інформацію про відомого мецената і громадського діяча. Історик охарактеризував позицію Г.Галагана при проведенні реформи у власних маєтках, назвав деякі напрямки його громадської діяльності тощо. Потрібно відзначити, що характерною особливістю праць А.Степовича є неприховане бажання автора показати об'єкт дослідження лише з позитивного боку, уникнувши критичних оцінок його дій і вчинків.

Діаметрально протилежним за змістом і оцінкою зробленого Г.Галаганом є дослідження О.Дорошкевича. Автор критичної статті різко засудив співпрацю Г.Галагана з реакційним урядом Російської імперії, вважаючи, що поміщик тим самим засвідчив свій відхід від ліберально-демократичних сил до консерваторів.

Питання стосовно діяльності Г.Галагана у редакційних комісіях вперше розкрито у праці історика М.Покровського, який відзначивши активну і дієву участь поміщика-реформатора у підготовці проекту Положення про звільнення селян від кріпацтва, спробував з'ясувати причини, які зумовили зміну поглядів і практичних дій Г.Галагана при прийнятті важливих рішень з підготовки реформи 1861 р.

Проаналізувавши дослідження, зроблені на зламі двох політичних систем, приходимо до висновку про спробу істориків як дореволюційного періоду, так і дослідників за часів становлення радянської історіографії, різнобічно висвітлити діяльність Г.Галагана. Особливістю публікацій цього періоду, стало намагання авторів розкрити багатогранність його діяльності, що пояснюється відносною свободою науковців при оцінці історичних подій і постатей. При цьому якщо дореволюційній історіографії та працям А.Степовича була властива певна романтизація особи Г.Галагана, то вже перші наукові розвідки радянських дослідників мали помітний наліт ідеологічних догм.

Наступний етап радянської історіографії (друга половина 30-х рр. - перша половина 50-х рр. ХХ ст.) не містить ґрунтовних праць, у яких би об'єктом дослідження були вихідці, а тим більше відомі й колоритні особистості з дворянського стану або ж з інших "ворожих" соціальних груп. Не мали перспектив навіть дослідження, присвячені меценатству, так як після 1917 р. благодійність було визнано явищем класового суспільства. Мало презентабельними були й теми, пов'язані з ліберальним напрямком суспільно-політичної думки, а відтак і з діяльністю ліберально-демократичних сил або окремих їх представників.

Характерною особливістю досліджень, у яких згадувалися представники дворянства, стали праці радянських істориків, котрі аналізуючи соціально-економічний розвиток держави, розкривали суть поміщицької економіки. Незважаючи на відчутний вплив ідеології, такі праці містили багато корисної інформації, насамперед, статистичного характеру.

Серед інших вирізняються дослідження відомого історика І.Гуржія. Автор, опрацювавши широке коло архівних матеріалів, вказав на особливості розвитку винокуріння у маєтках Г.Галагана, а також стисло охарактеризував становище землеробської галузі господарства.

Не багатшим у питанні повернення у пам'ять народу кращих його представників виявився і четвертий етап у розвитку історіографії, який розпочався у 1956 р. і тривав до кінця 80 рр. ХХ ст. З поміж небагатьох досліджень цього періоду потрібно відзначити праці П.Зайончковського, який розкриваючи діяльність редакційних комісій називає Г.Галагана серед найбільш активних діячів цього органу. Водночас історик не акцентує увагу на тому, що зміст кінцевого положення про скасування кріпосного права містить чимало пропозицій українського поміщика, при цьому не розкриваються мотиви якими він керувався, приймаючи не завжди популярні рішення. Чи не єдиним автором, котрий у ті роки виявив інтерес до благодійної діяльності Г.Галагана був С.Білокінь. Присвятивши свої праці вивченню навчально-виховного процесу у Колегії Павла Галагана, дослідник дійшов висновку про належність установи до числа кращих серед однотипних навчальних закладів.

Отже, можна констатувати, що у радянський період історіографія проблеми не поповнилася спеціальним дослідженням, у якому б висвітлювалася багатогранна діяльність Г.Галагана. Його ім'я згадувалося побіжно, здебільшого у контексті критичних оцінок соціально-економічного розвитку суспільства у період болісного переходу від поміщицько-кріпосницької економіки до капіталістичного виробництва.

Здобуття Україною незалежності (1991 р.) сприяло об'єктивному дослідженню біографії і діяльності Г.Галагана. Саме цей останній етап історіографії проблеми є найбільш насиченим і ґрунтовним, але не позбавленим певної однобокості. Більшість істориків зосередили свою увагу на висвітленні доброчинної діяльності Г.Галагана, лише окремі з них розкрили деякі факти його громадської і державної діяльності.

Одна з перших праць, у якій фрагментарно висвітлено меценатство Г.Галагана, була робота В.Рубан. Досліджуючи творчість російських художників, які у 40-х рр. працювали в Італії, автор показує як молодий Г.Галаган опікувався проблемами митців, всіляко підтримуючи їх не тільки морально, але й матеріально. У середині 90-х рр. минулого століття з'явилося дослідження А.Матвєєва, у якому автор охарактеризував Г.Галагана як громадського діяча, відзначив його роль у створенні і успішному функціонуванні Колегії Павла Галагана, а також проаналізував його земську діяльність та вказав на особливості спілкування поміщика з представниками української культури - відомими учасниками національного відродження.

Вивченню питання благодійної діяльності Г.Галагана присвячене дослідження В.Ковалинського. Автор наводить цікаві факти, які доповнюють інформацію про поміщика-мецената, котрий під час створення Колегії, активно включився у громадське життя Києва. Суттєво доповнили два попередні дослідження статті Г.Гайдая. Автор - відомий прилуцький краєзнавець, використавши багаті архівні матеріали, детально охарактеризував представників усіх поколінь славетного роду, справедливо виділивши з-поміж інших Г.Галагана.

Свідченням того, що меценатство викликало непідробний інтерес у сучасних дослідників, стали публікації М.Слабошпицького, О.Крупенка, В.Шапоренко, у яких автори охарактеризували Г.Галагана як одного з найактивніших громадських діячів і щедрого мецената, завдяки якому культура і освіта краю піднялася на якісно новий рівень.

Під іншим кутом зору аналізує діяльність Г.Галагана російський історик С.Пушкарьов. Окрім багатьох інших проблем, автором розкрито перипетії боротьби політичних угрупувань за участю представників царської сім'ї, урядовців і дворянської аристократії у період підготовки реформи 1861 р. На думку С.Пушкарьова, Г.Галаган помітно виділявся серед такого представницького загалу своєю принциповістю, послідовністю і невичерпним бажанням прислужитися інтересам держави і народу.

Ще одна сторона суспільного служіння Г.Галагана знайшла відображення у монографії В.Половця. Аналізуючи діяльність Сокиринського позичково-ощадного товариства, автор наголосив на визначальній ролі Г.Галагана в успішному функціонуванні установи, а також охарактеризував позицію і погляди фундатора стосовно мережі і умов діяльності кредитних установ у сільській місцевості.

Предметом дисертаційного дослідження В.Опанасенка стало з'ясування автором ролі Чернігівського дворянства у суспільно-політичному та культурно-освітньому житті України у 1785-1861 рр. Висвітлюючи діяльність дворян губернії по підготовці селянської реформи, дослідник охарактеризував Г.Галагана як одного з найпомітніших членів місцевого комітету по облаштуванню побуту поміщицьких селян.

Найбільш цінним серед досліджень присвячених Г.Галагану є дисертація Т.Ткаченко. Дослідниця досить повно розкрила громадську діяльність Г.Галагана, значну частину роботи присвятивши висвітленню питань, пов'язаних з функціонуванням Колегії Павла Галагана, а також охарактеризувала деякі напрямки державної діяльності відомого мецената. При цьому авторка чітко не розмежувала такі поняття як "громадська" і "державна" діяльність, що призвело до підміни їх одне одним. Участь Г.Галагана у підготовці реформи 1861 р. висвітлено побіжно, до того ж потребують критичної оцінки та переосмислення деякі висновки, зроблені дисертанткою, стосовно позиції поміщика-реформатора при вирішенні найскладніших питань підготовки скасування кріпацтва. Окрім цього не зовсім чітко визначено роль і місце Г.Галагана у суспільно-політичному житті українського народу у пореформений період. Робота не містить аналізу причин антипольських настроїв Г.Галагана, недостатньо повно розкрито його позицію у ставленні до громадівців, не простежено еволюцію поглядів українського ліберала на реформування аграрного сектора економіки держави і розбудову громадянського суспільства.

Заслуговує на увагу також і дисертаційне дослідження М.Смольніцької, у якому авторка детально висвітлила історію становлення і розвитку Колегії Павла Галагана, з'ясувала провідні напрямки діяльності закладу, але при цьому практично не торкнулася такого важливого питання як визначення джерел фінансування закладу. У дослідженні побіжно висвітлюються окремі епізоди державної і громадської діяльності Г.Галагана, але маючи на меті інші завдання, авторка не вдається до глибокої характеристики державного і суспільного служіння відомого діяча.

Важливе значення для з'ясування місця і ролі окремих представників українського дворянства в економічному і суспільно-політичному житті держави має робота відомого науковця О.Реєнта. Приділяючи головну увагу аналізу становища українських земель в Австро-Угорській і Російській імперіях, автор відзначає наявність значного потенціалу національного відродження України та розкриває особливості її соціально-економічного розвитку у ХІХ - початку ХХ ст.

Помітну роль в історіографії проблеми відіграють роботи сучасних дослідників української старовини, які характеризують економічне, суспільно-політичне та освітньо-культурне життя українського народу у другій половині ХІХ ст. Серед таких потрібно назвати дослідження В.Борисенка, Т.Дерев'янкіна, Л.Мельника, Л.Раковського, В.Сарбея, В.Теплицького.

Історіографічний аналіз досліджуваної теми свідчить про те, що діяльність Г.Галагана як суспільно значимої особистості, привертала увагу дослідників. Найбільш вивченою є його благодійна діяльність, причому значна частина досліджень з означеної проблеми, припадає на визначення ролі мецената у створенні Колегії Павла Галагана, та з'ясуванні умов функціонування закладу.

Державна ж, у першу чергу законотворча діяльність Г.Галагана, висвітлена побічно, без глибокого аналізу причин, що вплинули на прийняття ним рішень, багато з яких лягли в основу загальнодержавних положень. Помітною прогалиною у дослідженні життя і діяльності Г.Галагана залишається відсутність наукових праць у яких аналізувалася б його господарська діяльність. Тому й на сьогодні залишається актуальною потреба у комплексному, всебічному висвітленні державної, громадської і, не менш важливої господарської діяльності Г.Галагана - одного з найвідоміших українських діячів другої половини ХІХ ст.

Особливість предмету дослідження передбачає певну специфіку джерельної бази, основу якої становлять архівні документи, які зберігаються у Центральному історичному архіві України у м. Києві, Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського, Російському історичному архіві у м. Санкт-Петербурзі, а також у Державних архівах Чернігівської та Полтавської областей. Важливими у контексті висвітлення історії Колегії Павла Галагана є також і опубліковані документальні матеріали.

Найбільш значимою для даного дослідження групою джерел є документи, які зберігаються у Центральному державному історичному архіві у м. Києві, де міститься родовий фонд (Ф. 1475), що нараховує понад 2100 справ з важливою інформацією про господарський розвиток маєтків, громадську і державну діяльність окремих представників роду, численні статистичні дані економічного характеру тощо. Окрім цього матеріали фонду містять інформацію про благодійну діяльність Г.Галагана, який не шкодував коштів і зусиль для розвитку початкової і спеціальної професійної освіти у краї. Важливими є документи, які суттєво доповнюють інформацію про участь Г.Галагана у підготовці реформи 1861 р. Насамперед це занотовані роздуми його стосовно пошуку найбільш ефективних шляхів реалізації аграрних перетворень у державі, а також листування з багатьма громадськими і державними діячами, головним лейтмотивом якого було щире намагання Г.Галагана з'ясувати причини прорахунків влади при підготовці селянської реформи.

Важливим джерелом для вивчення громадської та благодійної діяльності Г.Галагана є документи, що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського (Ф. 1, 2, 3, 119, 120, 179). Вивчення рукописних документів дозволило суттєво доповнити додатковою інформацією розгляд питання стосовно участі Г.Галагана у підготовці реформи 1861 р. Зміст його власних заміток і статей, присвячених дослідженню кріпосного права, дає можливість простежити еволюцію поглядів поміщика, глибше зрозуміти перипетії внутрішньополітичної боротьби, яка гостро точилася у суспільстві під час прийняття й реалізації життєво необхідних реформ 60-80-х рр. ХІХ ст.

Окрім цього, у фондах Інституту рукопису зберігаються особисті щоденники Г.Галагана, у яких міститься цікава і цінна інформація про роки становлення його як особистості, висловлене власне бачення законотворчої роботи, дано оцінку діяльності окремих юристів, фінансистів, громадських діячів, а також охарактеризовано деякі історичні події.

Не менш цінним джерелом є епістолярна спадщина Г.Галагана. У фондах Інституту рукопису основу її складає листування його з відомими російськими і українськими громадсько-культурними діячами, зокрема з Л.Жемчужніковим, І.Аксаковим, П.Кулішем, М.Максимовичем, А.Метлицьким та іншими. Зміст листів, адресованих йому від представників найвищих урядових кіл, допомагає нам усвідомити суть і розмах реакційної політики у 80-х рр. У свою чергу листи Г.Галагана до К.Побєдоносцева, Д.Толстого і П.Валуєва своїм змістом якнайкраще ілюструють ті умови, за яких поміщик-ліберал українського походження відстоював інтереси свого народу у владних структурах імперії.

Надзвичайно важливим джерелом для розкриття державної діяльності Г.Галагана є документи, які зберігаються у Російському державному історичному архіві. Вивчені і використані у дисертаційному дослідженні матеріали фондів: "Главного комитета по крестьянскому делу" (Ф. 1180), "Главного комитета об устройстве сельского населения" (Ф. 1181), "Главного выкупного учереждения" (Ф. 577), "Департамента законов" (Ф. 1149), "Земского отдела Министерства внутренних дел" (Ф. 1291), "Родового фонда П.Валуева (Ф. 908) дозволили заповнити чимало прогалин у висвітленні законотворчої діяльності Г.Галагана. Залучення документів з російського архіву дало можливість детально вивчити і об'єктивно оцінити роботу поміщика, направлену на реформування аграрного сектора в державі.

Важливе значення мають документи, які зберігаються у фондах Державного архіву Чернігівської області. Особливий інтерес викликають матеріали місцевої губернської архівної комісії, видані у 1912 р. Практично протокольна передача інформації про обставини створення губернського комітету по облаштуванню побуту поміщицьких селян, а також висвітлення позицій окремих членів комітету з приводу майбутнього реформування соціально-економічної сфери і факти гострої боротьби поміркованих лібералів з частиною реакційно налаштованих дворян з приводу змісту і характеру реформи - все це сприяє визначенню місця Г.Галагана у суспільно-політичному житті краю і держави. Суттєво поглиблюють наші знання про "чернігівський" період діяльності Г.Галагана матеріали Чернігівського губернського у селянських справах "присутствія" (Ф. 143), що містить інформацію про участь поміщика у вирішенні злободенних питань у перші пореформені роки. Важлива інформація міститься у документах, зібраних у Чернігівському губернському правлінні (Ф. 127) та Канцелярії Чернігівського цивільного губернатора (Ф. 128) цього ж архіву.

Незважаючи на незначну кількість, важливе значення мають документи, які зберігаються у Державному архіві Полтавської області. Так, матеріали родинного архіву Галаганів-поміщиків (Ф.181) містять інформацію про розвиток господарства у галаганівських маєтках. Наявні документи дозволяють проаналізувати розвиток тваринницької галузі у господарствах, особливо вівчарства, яке потребуючи чималих затрат і кваліфікованого догляду за поголів'ям, залишалося одним з найбільш прибуткових напрямків поміщицького господарства.

Усього у дисертаційному дослідженні використано матеріали 17 фондів, які знаходяться в чотирьох державних архівах України і Росії, що названі вище й Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського.

До опублікованих джерел, використання яких суттєво доповнило інформацію про багатогранну спадщину Г.Галагана, належать щорічники Колегії Павла Галагана, а також інші документи, які ілюструють діяльність цієї установи.

Цінною групою джерел є дореволюційні періодичні видання, насамперед такі часописи як "Киевская старина" і "Черниговские губернские ведомости". У них досить часто публікувалися статті і замітки про численні пожертвування Г.Галагана на користь закладів освіти і культури, а також повідомлення про надання ним матеріальної допомоги православним храмам.

Аналіз джерельної бази по темі дослідження свідчить, що у сукупності всі документи є достовірною й достатньою базою для розкриття теми.

Використання всіх зазначених документальних матеріалів, значну кількість яких введено в науковий обіг вперше, критична оцінка їх та узагальнене осмислення доробку попередників дали автору змогу вирішити основні завдання дисертаційного дослідження.

У другому розділі "Господарська діяльність Г.Галагана" розкрито та проаналізовано розвиток основних галузей сільськогосподарського та промислового виробництва у маєтках Г.Галагана, визначено рівень їх прибутковості, доведено позитивний вплив власника на реформування господарства, з'ясовано причини невдач поміщика у ході переведення економіки маєтків на нові капіталістичні засади господарювання.

З огляду на вплив і важливе значення родових традицій у формуванні особистості Г.Галагана, подано короткий генеалогічний огляд давнього роду Галаганів.

Початок господарської діяльності Г.Галагана припадає на останнє передреформене десятиріччя, яке позначилося загостренням кризи поміщицько-кріпосницької економіки. Однак власнику вдалося не тільки утримати показники на рівні минулих років, а й до певної міри збільшити виробництво сільськогосподарської продукції. Особливо помітні успіхи були у переробній промисловості. У другій половині 50-х рр. ХІХ ст. у маєтку досить потужно працювали переобладнані винокурні, селітроварні, цукрові заводи і суконні мануфактури.

У надзвичайно складні перші пореформені роки, Г.Галагану вдалося досягти головного - вберегти маєтки від розорення, що сталося у багатьох поміщиків Лівобережної України. Більше того, уже у другій половині 60-х рр. він зміг частково стабілізувати фінансовий стан економій, а вже у наступному десятиріччі повністю проявилися ефективність і доцільність раніше обраних пріоритетів у процесі переходу господарства на нові економічні засади.

Г.Галаган належав до числа великих землевласників. Так, у 1878 р. він володів 28328 дес. землі, до реформи 1861 р. у маєтках діяли 3 селітряні заводи, 2 суконні фабрики, 6 цукроварень та 4 винокурні. Хоча після скасування кріпацтва переробна промисловість у галаганівських економіях занепала, фінансова міць господарств зросла. Сталося це за рахунок запровадження нових технологій обробітку землі, сівозмін, посилення спеціалізації окремих господарств, що забезпечило збільшення об'єму сільськогосподарської продукції, яка реалізовувалася на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Подальшого розвитку набула тваринницька галузь господарства, особливо прибутковим було вівчарство, яке давало п'яту частину загального прибутку. Окрім цього, галаганівські маєтки вигідно відрізнялися від інших досить великим коефіцієнтом зростання поголів'я коней і великої рогатої худоби, що забезпечувало якість обробітку землі, своєчасність перевезень готової продукції і удобрювання посівних площ. Все це сприяло фінансовій стабільності господарств, дозволяючи власнику реалізувати численні доброчинні задуми.

Про рівень матеріального достатку свідчать такі цифри. У другій половині 80-х рр. ХІХ ст. річний прибуток з усіх маєтків Г.Галагана становив 120 тис. крб., а загальна вартість майна, яке йому належало, сягала 1 млн. 900 тис. крб.

Незважаючи на помітні досягнення, Г.Галагану все ж не вдалося у повній мірі реалізувати задумане і перевести економіку маєтків виключно на ринкову систему господарювання. До об'єктивних причин потрібно віднести саму суть панщинно-кріпосницької системи господарювання, що була гальмом економічного розвитку усіх поміщицьких маєтків в Україні. Важливим фактором було й те, що поміщик постійно перебував на державній службі, вів активне громадське життя, а все це потребувало багато часу і зусиль. Наслідком стало звичне явище - участь у вирішенні економічних питань, в основному, шляхом листування з управителями, які не завжди проявляли ініціативу й професіоналізм у розв'язанні нагальних господарських проблем. Нарешті ще одна причина відносних невдач вбачається автором у тому, що власник розцінював економічне благополуччя маєтків виключно через достатність матеріальних ресурсів для забезпечення ефективності державного і громадського служіння, яке було для нього сенсом усього життя. Зароблені ж гроші, були для нього засобом, за допомогою якого він задовольняв поклик власного серця і саме це дозволило йому зайняти одне з чільних місць у когорті найвідоміших українських меценатів. Поряд з цим, Г.Галаган не уникнув ряду помилок, які не дозволили успішно завершити розпочаті економічні перетворення. Проявилось це у відсутності належного контролю за управлінською ланкою в маєтках під час становлення господарств у 50-60 ті рр. і нерішучості при технічному переоснащенні промислових підприємств, у першу чергу винокурень і цукрових заводів.

У третьому розділі "Державна діяльність Г.Галагана" розкрито внесок Г.Галагана у законотворчу роботу уряду, направлену на реформування соціально-економічного устрою держави і модернізацію суспільних відносин.

Державну діяльність Г.Галагана умовно можна розділити на два етапи. Перший з них - (1858-1861 рр.) позначився участю його у підготовці скасування кріпосного права, а на другий, що складався з двох часових відрізків (1861-1865 рр. і 1882-1888 рр.) припадає діяльність, пов'язана з реалізацією положень реформи 1861 р. і активною законотворчою роботою у Державній раді.

До складу Чернігівського губернського комітету по облаштуванню побуту поміщицьких селян, Г.Галаган потрапив не випадково. Уже в середині 50-х рр. молодий землевласник засвідчив своє ставлення до кріпацтва, підготувавши декілька власних проектів скасування кріпосного права, що "ходили по руках" поряд з аналогічними записками-пропозиціями за авторством Ю.Самаріна, А.Кошельова, К.Кавеліна та інших. Працюючи у названому комітеті, Г.Галаган показав високу обізнаність у питаннях, які розглядалися і виявив непідробне бажання відстояти інтереси селян. Зробити це було досить важко, адже чернігівський комітет виявився одним з найконсервативніших у Російській імперії. Незважаючи на це, Г.Галагану разом з нечисленними однодумцями вдалося переконати "більшість" у необхідності викупу селянами власних садиб і наділення колишніх кріпаків польовою землею.

Уміння Г.Галагана аргументувати і відстоювати власну думку, здатність вести полеміку з опозицією, щире бажання сприяти успішному проведенню реформи не залишилося непоміченим урядом. Наслідком стало запрошення його до роботи у Санкт-Петербург, у якості члена-експерта редакційних комісій. Опинившись в епіцентрі боротьби громадсько-політичних сил, Г.Галаган високопрофесійно виконував покладені на нього обов'язки, що небезпідставно дозволяє назвати його одним з безпосередніх творців селянської реформи. Водночас, потрібно констатувати зміну поглядів поміщика-реформатора на суть і характер соціально-економічних перетворень. Залишаючись переконаним прибічником думки про ефективність монархічної влади Г.Галаган, відчувши небезпеку для її існування, одним з перших зробив поступку противникам реформи, що виявилося у запропонованому ним варіанті проведення сумнозвісних відрізків землі. У такий спосіб Г.Галаган намагався уникнути політичної кризи, яка за його переконанням, неминуче б настала у разі реалізації ліберального проекту реформи.

Поступки, до яких вимушено вдався Г.Галаган не вплинули на його практичні дії, направлені на реалізацію аграрних перетворень. Своєрідним доказом було проведення реформи у власних маєтках. Незважаючи на певні ускладнення у Лебединцях і Гнилиці, Г.Галагану вдалося у короткий термін оформити якісно нові відносини з колишніми кріпаками, не тільки не порушивши їхні права, але й задовольнити прохання селян стосовно надання їм у власність шляхом дарунку четвертої частини земельного наділу, а також допомогти у будівництві культових споруд, упорядкуванні доріг тощо.

Ефективною виявилася робота Г.Галагана у складі комісії по реалізації аграрної реформи у Південно-Західному краї. Долаючи опір опозиції, йому вдалося переконати уряд у необхідності пониження викупних платежів на 48 %, що привело їх у відповідність з реальною вартістю землі. У результаті реформи на Правобережжі кількість землі у місцевих селян збільшилася на 18 %.

Логічним продовженням законотворчої діяльності Г.Галагана стало призначення його членом Державної ради у 1882 р. Цьому передувало залучення поміщика до розв'язання однієї з найгостріших проблем селянства у пореформений період - пониження викупних платежів. Г.Галаган увійшов до складу, спеціально створеної при міністерстві фінансів комісії, яка повинна була підготувати відповідний закон. За свідченням документів Г.Галагану належить пропозиція щодо розмірів пониження викупної суми у середньому на 50 %. Наслідком роботи комісії стало прийняття закону від 28 грудня 1881 р., згідно якого тимчасово-зобов'язані селяни переводилися на викуп із зниженням викупної суми на 1 крб. з наділу. Ставши членом Державної ради, Г.Галаган не полишав перейматися проблемами селян, прийнявши активну участь у створенні Селянського банку, підготовці закону стосовно статусу чиншовиків, а також у розробці законодавчих документів про умови переселення в Сибір.

Зроблене Г.Галаганом свідчить, що він належав до когорти державних діячів нової генерації, які своїм життям і конкретними справами наповнювали економічне і політичне життя держави новим змістом, духом та суттю реформ.

У четвертому розділі "Г.Галаган - меценат і громадський діяч" висвітлено доброчинну діяльність Г.Галагана, головною направленістю якої було опікування закладами освіти, а також визначено роль і місце його у громадсько-політичному житті українського народу у другій половині ХІХ ст.

Доброчинність Г.Галагана бере витоки у сімейній традиції, адже відомим благодійником був його батько Павло (1793-1834 рр.) і деякі представники попередніх поколінь роду. Перші філантропічні вчинки молодого землевласника припадають на час перебування його за кордоном і обмежувалися вони епізодичною допомогою російським художникам, які перебували на творчому стажуванні в Італії. Допомагав Г.Галаган конкретним людям і надалі. Так, він виручив із фінансової скрути М.А.Маркевича, взявши в оренду його маєтки з великим боргом, а через декілька років повернув з прибутком. Окремою сторінкою меценатства Г.Галагана було його опікування життєвою і творчою долею відомого кобзаря О.Вересая та інших представників творчої інтелігенції.

З ім'ям Г.Галагана пов'язане функціонування двох проукраїнських часописів - "Основа" і "Киевская старина". Незважаючи на те, що перше видання було закрите владою через 22 місяці існування, а на зміст другого відчутно впливали реакційні урядові кола, обидва журнали відіграли помітну роль у пробудженні свідомості українського народу, консолідуючи націю у боротьбі з імперською політикою російських можновладців.

Внаслідок розвитку товарно-грошових відносин і утвердження капіталістичного способу виробництва в Україні активізувався кооперативний рух. Г.Галаган, вбачаючи у кооперації один із засобів зміцнення нового економічного ладу через підвищення добробуту селян, заснував у власному маєтку позичково-ощадне товариство. Фундатор пожертвував установі цегляний будинок, 3000 крб., а згодом виклопотав у Державному банку кредит для спілчан у розмірі 100 тис. крб. Упродовж 28 років Сокиринське товариство вело успішну кредитну діяльність, завдячуючи якій, багато селянських господарств краю одержало чи не єдину можливість для економічного зростання.

Вершиною філантропічної діяльності Г.Галагана було заснування ним Колегії Павла Галагана з подальшим створенням потужної матеріальної бази, що разом із залученням талановитих педагогів-професіоналів забезпечило високоякісну підготовку вихованців. На утримання Колегії фундатор витратив понад один млн. крб. Окрім цього, Г.Галаган багато зробив для розвитку початкової, середньої і ремісничо-професійної освіти у Прилуцькому повіті, виділяючи чималі гроші для відкриття і подальшої діяльності шкіл, училищ, гімназій.

Займаючись благодійною діяльністю, Г.Галаган не лишився осторонь громадсько-політичного життя у державі. Вроджене несприйняття насильства і безправ'я, що панували у суспільстві, спонукало його до співпраці з кирило-мефодіївцями і громадівцями. Питання про членство Г.Галагана у названих організаціях залишається дискусійним, але незаперечним є факт надання поміщиком-українофілом моральної і матеріальної підтримки діячам національно-визвольних рухів.

Загалом, громадська діяльність Г.Галагана мала яскраво виражене національне забарвлення з помітним вкрапленням слов'янофільських поглядів. Саме такий підхід був характерним для Г.Галагана стосовно польського питання і галицьких зв'язків. Цікавлячись долею Галичини, він болісно сприймав утиски галичан, які ті терпіли від поляків. Повністю захоплений ідеєю боротьби з метою захисту національних інтересів, він неодноразово виступав із закликом до лівобережних українців пройнятися патріотичним почуттями і стати на захист галичан. Враховуючи те, що нова українська інтелігенція у той час ще тільки формувалася, Г.Галаган покладав великі надії на прогресивних представників дворянства, які повинні стати, на його думку, провідником української ідеї і зробити перші кроки на шляху до інтеграції "російських" і "польських" українців.

Внаслідок проведеного дослідження дисертант дійшов таких висновків:

Успішна господарська діяльність Г.Галагана засвідчила, що в Україні з'явився вдумливий і заповзятливий господарник, якому у значній мірі вдалося перебудувати господарство власних маєтків на нові економічні засади. Запровадження ринкових відносин у землеробстві дозволило маєткам витримати гостру конкуренцію на ринку сільськогосподарської продукції, а наслідком продуманої і економічно обґрунтованої діяльності господаря маєтку стали позитивні зміни у тваринницькій галузі, яку він розглядав не тільки з точки зору її прибутковості, але й з погляду комплексного розвитку всього сільського господарства.

Підтвердженням ефективності нових методів господарювання було досить успішне функціонування промислових закладів, які належали Г.Галагану. Діяльність підприємств сприяла збільшенню прибутковості господарства і дозволила послабити наслідки фінансової кризи у перші пореформені роки й уникнути повного розорення маєтків, що сталося у багатьох поміщиків Лівобережної України.

Незавершеність розпочатих перетворень у промисловій галузі господарства пояснюється у першу чергу недоліками панщинно-кріпосницької системи господарювання, яка була гальмом економічного розвитку усіх поміщицьких господарств в Україні. Важливим було й те, що Г.Галаган постійно перебував на державній службі, вів активне громадське життя, а це забирало чимало часу і зусиль. Все ж головна причина господарських невдач поміщика, за глибоким переконанням автора, криється у тому, що він вбачаючи у матеріальних благах лише засіб для реалізації власного інтелектуального і духовного потенціалу, не надавав господарській діяльності пріоритетного значення.

Значущою і ефективною була державна діяльність Г.Галагана. Участь у роботі Чернігівського губернського комітету по підготовці скасування кріпосного права стала першим серйозним випробуванням на соціальну та громадянську зрілість Г.Галагана і відіграла значну роль у становленні його як державного діяча. Уміння його аргументувати і відстоювати власну думку, здатність вести полеміку з опозицією, щире бажання сприяти успішному проведенню реформи вплинуло на запрошення поміщика до роботи редакційних комісій, що було логічним кроком влади стосовно людини, яка не відступила від своїх поглядів, працюючи в одному з найконсервативніших губернських комітетів.

Аналіз його діяльності у редакційних комісіях по підготовці селянської реформи засвідчив, що Г.Галаган був одним із безпосередніх її авторів, значна частина пропозицій якого лягли в основу Положення від 19 лютого 1861 р. Зміни у поглядах поміщика на реформу стали наслідком загострення політичної ситуації у державі. Вважаючи самодержавство гарантом непорушності громадського спокою і запорукою економічного розвитку країни, він не підтримав політичні сили, які своїми закликами до обмеження монархії могли, на його думку, завдати непоправної шкоди державі.

Завершивши роботу по підготовці реформи, Г.Галаган активно включився у її реалізацію. Впроваджуючи положення реформи у власних маєтках, він у черговий раз засвідчив здатність до компромісу, що дозволило уникнути серйозних конфліктів з селянами і у більшості випадків вирішити справу на користь колишніх кріпаків.

Наслідком вдумливого підходу Г.Галагана до реалізації аграрної реформи у Південно-Західному краї стало збільшення кількості селянської землі, пониження викупних платежів за наділ, введення обов'язкового викупу, що дозволило ліквідувати тимчасово-зобов'язаний стан місцевих селян.

Вершиною законотворчої діяльності Г.Галагана була участь його у розробці закону, направленого на пониження викупних платежів для селян за одержану землю, а також підготовка ряду законів стосовно умов переселення до Сибіру, робота по створенню Селянського банку і облаштуванню побуту вічних чиншовиків. Усі названі закони були прийняті у 80-ті рр. ХІХ ст. і позитивно вплинули на соціально-економічний розвиток держави.

Перелік законів, у підготовці яких брав найактивнішу участь Г.Галаган показує, що всі вони мали загальнодержавне значення і подальше запровадження їх наповнювало економічне і політичне життя в країні новим змістом, додаючи до тодішньої рутинності і заскорузлості динамізм, прогресивність та нестримне бажання небайдужих людей вивести державу до числа передових країн світу. Враховуючи це, автор класифікує державну діяльність Г.Галагана як пріоритетну у багатогранному спектрі його суспільного служіння, а зроблене поміщиком-реформатором дозволяє назвати його, у першу чергу, державним діячем, який безпосередньо долучився до підготовки доленосних законів для тогочасної Російської імперії. З огляду на те, що діяння Г.Галагана мали історичне значення і для соціально-економічного життя українського народу, маємо підстави констатувати їх міжнаціональне значення для усіх суб'єктів імперії.

Активною і плідною була громадська та благодійна діяльність Г.Галагана. Найбільш яскравими проявами громадської позиції поміщика було фінансування ним проукраїнських видань "Основа" і "Киевская старина", а також матеріальна і моральна підтримка українських вчених, літераторів, інших представників творчої інтелігенції.

Заслуговують на увагу стосунки Г.Галагана з громадівцями, підтримка і захист їх поміщиком від розправи з боку реакціонерів, що прямо вказує на його допомогу українству у боротьбі за власну мову, літературу, звичаї, традиції, а відтак, у прагненні співвітчизників зберегти і примножити невід'ємні складові суверенної держави.

Помітне місце у широкому спектрі суспільного служіння Г.Галагана займає просвітницька діяльність. Неоціненною справою подружжя Галаганів було створення ними одного з найкращих приватних навчальних закладів в Україні - Колегії Павла Галагана. Діяльність закладу засвідчила наявність значного потенціалу українських педагогів, які одержавши необхідну матеріальну допомогу, організували навчально-виховний процес, який базувався на демократизмові, взаємоповазі та всебічному розвитку вихованців. Незважаючи на суттєві матеріальні витрати, поміщик не полишав опікуватися справами Колегії, показавши яскравий приклад вірності взятим зобов'язанням і високого громадянського служіння співвітчизникам.