Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Становлення, інституціалізація та розвиток національно-культурного руху поляків на Буковині (друга половина XIX ст. - 1914 р.)»

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

Горук Андрій Іванович

Чернівці - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент

Струтинський Владислав Євгенович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Троян Сергій Станіславович,

Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету, завідувач кафедри міжнародних відносин і країнознавства

кандидат історичних наук

Гнатчук Оксана Степанівна,

Буковинська державна медична академія,

доцент кафедри українознавства та суспільних наук

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського

НАН України, відділ вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України (м. Київ)

Захист відбудеться “ 8 ” квітня 2004 року о 10 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий “ 5 ” березня 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.Ю. Ротар

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дослідження національних, в тому числі і національно-культурних рухів, які формувалися в новий та новітній час у різних регіонах Європейського континенту і світу, продовжує залишатися однією з актуальних проблем сучасної історичної науки. Деякі з цих рухів розвиваються і в умовах глобалізації всесвітнього соціокультурного процесу наприкінці XX - початку XXI століття.

Важливим складником пізнання їхніх основних закономірностей, обставин зародження, динаміки та впливу на хід світової історії є вивчення національних рухів, поступ яких спостерігався на теренах монархії Габсбургів у другій половині XIX - на поч. XX ст. У контексті цього, а також задля розширення регіонознавчих і буковинознавчих студій, актуальним є проведення комплексного дослідження національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р.

Відкриття недоступних раніше бібліотечних фондів, піднесення інтересу науковців різних країн до пізнання і дослідження національно-культурного життя буковинської спільноти взагалі та її органічного складника - поляків і спольщених вірменів - зокрема у період їх перебування під юрисдикцією монархії Габсбургів стали поштовхом для формулювання проблематики дисертації.

Актуальність дослідження національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р. також визначається тим, що науковці (історики, етнографи, політологи) вже провели значну роботу з вивчення суспільно-культурологічної спадщини української, румунської, німецької, єврейської та інших громад, які проживали на цьому терені. Проте, у цих працях з історії австрійської Буковини значення ініціатив місцевої Полонії для громадського поступу, культурного розвою, досягнення міжнаціонального modus vivendi у краї в окреслений час, на нашу думку, недооцінене. Адже, незважаючи на ту обставину, що кількість поляків в регіоні навіть у часи розквіту буковинської Полонії на початку XX ст. не перевищувала 5,4% від загалу населення цього багатонаціонального краю, вони досить помітно впливали на різноманітні сфери життєдіяльності суспільства Герцогства Буковина. Відповідно комплекс визначених вище проблем потребує проведення поглибленого всебічного наукового дослідження національно-культурного руху полонійної спільноти на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана для дисертаційного дослідження тема пов'язана з планом теоретичної розробки проблем соціально-економічної, політичної історії та міжнародних відносин країн Європи і Північної Америки, який здійснюється кафедрою міжнародних відносин історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер державної реєстрації 0102U005308).

Мета і завдання дослідження. Автором поставлено за мету всебічно вивчити національно-культурний рух поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

- оцінити ступінь наукової розробки теми, охарактеризувати її джерельне забезпечення;

- розглянути проблеми формування та консолідації польської етнокультурної спільноти на Буковині наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст.;

- дослідити причини і передумови зародження, перші кроки національно-культурного руху поляків в Герцогстві Буковина;

- охарактеризувати правові засади регулювання діяльності громадських організацій (в тому числі національно-культурних товариств) в імперському законодавстві монархії Габсбургів;

- проаналізувати перебіг початкового періоду інституціалізації національно-культурного руху буковинських поляків, визначивши хронологічні рамки цього процесу;

- з'ясувати юридичне підґрунтя і практику діяльності товариств, створення яких підсумувало інституціалізаційний процес національно-культурного руху польської спільноти у краї (“Оґніско”, “Буковинське коло польське”, “Сокіл”);

- дослідити основні тенденції розвитку національно-культурного руху поляків в Герцогстві Буковина протягом початку 90-х рр. XIX ст. - 1914 р.;

- розробити і обґрунтувати періодизацію національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р.

Об'єктом дисертації є польська етнокультурна спільнота Буковини в період перебування останньої у складі монархії Габсбургів.

Предметом дисертаційного дослідження є національно-культурний рух поляків в Герцогстві Буковина, який відбувався протягом другої половини XIX ст. - 1914 р.

Територіальні межі дисертації складають терени австрійського Герцогства Буковина, які на сучасному етапі історії локалізуються в Чернівецькій області України (Північна Буковина), Ботошанському, Гура-Гуморському, Радівецькому, Серетському, Сучавському повітах Румунії (Південна Буковина). У відповідних розділах та підрозділах дисертації автор також спорадично залучатиме інформацію, котра стосувалася інших теренів імперії Габсбургів, зокрема Західної і Східної Галичини, Нижньої Австрії. Це зумовлено, передусім, соціокультурною специфікою буковинської Полонії та національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р. польська етнокультурний спільнота буковина

Хронологічними рамками дослідження став період, котрий обіймає собою проміжок часу від другої половини XIX ст. до 1914 р. Проте, досліджуючи початки культурних, просвітніх ініціатив буковинської Полонії у пізній новий час як основну форму провадження польською спільнотою національного руху у краї, доводитиметься спорадично розширювати нижню межу хронологічних рамок роботи, аналізуючи певні історичні явища і процеси, що протікали наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. Але, незважаючи на певні відступи від зазначених часових меж, дисертаційне дослідження витримано в руслі визначеного хронологічного періоду, тобто другої половини XIX ст. - 1914 р.

Методологічна основа дослідження. Методологічним підґрунтям роботи є синтез проблемно-хронологічного та структурно-функціонального підходів, які дали можливість показати процеси становлення, інституціалізації та розвитку даного руху в комплексі, зосереджуючись на поглибленому аналізі найбільш показових проблемних питань. У дисертації також використані загальні принципи вивчення та аналізу національних рухів в різних країнах світу у новий і новітній час. В основу її теоретико-методологічної бази покладено принципи історизму, конкретності, об'єктивності, принцип хронологічної послідовності. Автором застосовано порівняльно-історичний, інституційний методи, метод системного аналізу документів і літератури.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській історіографії комплексним науковим дослідженням національно-культурного руху поляків на теренах австрійської Буковини другої половини XIX ст. - 1914 р.

У дисертації проаналізовано причини і передумови процесів становлення, організаційного оформлення та розвитку національно-культурного руху поляків у Герцогстві Буковина; систематизовано та узагальнено значний фактологічний матеріал щодо певних аспектів товариського руху польської етнокультурної спільноти Буковини 1860-х - 1914 рр.; виокремлено декілька проблемних етапів і періодів національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р.; подано оцінку складним явищам національно-культурного руху поляків на Буковині як у контексті польського національного руху в межах Австро-Угорщини, так і загалом національно-визвольного руху польської нації 1860-х - 1914 рр. На підставі даних проведеного дослідження з'ясовано, що протягом другої половини XIX ст. - 1914 р. польська спільнота Герцогства Буковина прагнула до інституціалізації свого національно-культурного руху, вважаючи такий шлях важливою запорукою забезпечення його динаміки надалі.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання в наукових, навчальних та прикладних цілях. Матеріали, аналіз і висновки дисертаційного дослідження можуть стати теоретичним та фактологічним фундаментом для написання узагальнюючих праць з проблематики національних рухів, у тому числі на теренах імперії Габсбургів, а також для подальшої наукової розробки теми визвольного руху польської нації за відновлення її державності кінця XVIII - поч. XX ст. Окремі аспекти, вибрані положення і фактичний матеріал роботи можна використати в навчальному процесі у вищій школі при розробці програм нормативних лекційних та спеціальних курсів з нової історії, історії національних рухів у країнах Європи, імперії Габсбургів, історії Буковини. Крім того, одержані результати можуть бути застосовані при підготовці навчально-методичних посібників. Наукові висновки дисертації можуть бути корисними для державних установ і відомств, діяльність яких пов'язана з виробленням і втіленням у життя в Україні етнонаціональної політики.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри міжнародних відносин історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні ідеї та окремі положення дисертації пройшли апробацію у виступах і дискусіях на міжнародних конґресах “Українська історична наука на порозі XXI століття” (Чернівці, 2000), П'ятому міжнародному конґресі МАУ (Чернівці, 2002), другій науково-практичній конференції “Черезовські читання” (Чернівці, 2003), науковому семінарі “Читання пам'яті проф. І.М. Теодоровича” (Чернівці, 2003).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у дев'яти статтях, вісім з яких опубліковані у фахових збірниках наукових праць.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (175 стор.), списку використаних джерел (591 позиція), додатків (18 стор.). Загальний обсяг дисертаційної роботи - 241 сторінка.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет і методологію дослідження, територіальні й хронологічні межі, розкрито наукову новизну і практичне значення результатів роботи, показано шляхи її апробації.

У першому розділі “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовано сучасний стан наукової розробки теми та охарактеризовано джерела, які автор використав для досягнення мети і виконання завдань, поставлених перед дисертаційною роботою.

Польська історіографія від кінця XIX до поч. 70-х рр. XX ст. характеризується відсутністю ґрунтовних монографічних досліджень з теми дисертації. Її наукові здобутки представлені добіркою наукових робіт (Б.Хотомського, М.Ґоткевича), які певною мірою торкаються проблематики даної дисертаційної роботи.

Значні зміни щодо вивчення проблеми національно-культурного руху поляків у Герцогстві Буковина спостерігаємо від поч. 70-х - поч. 80-х рр. XX ст., коли вийшли друком роботи знаних польських істориків Е.Бєджицького та М.Вілляуме. Автори цих підготовлених на основі значної джерельної бази робіт вперше у польській історіографії провели комплексні дослідження історії польських етнокультурних спільнот на Буковині і в Румунії (при цьому М.Вілляуме сприймала південну частину історичної Буковини в її сучасному етнополітичному вимірі).

Незважаючи на вихід у світ вищезгаданих робіт, у 80-х рр. XX ст. процес дослідження польськими істориками буковинської Полонії часів австрійського панування у краї зазнав певної стагнації. Проте, з початком 90-х рр., особливо після того, коли Україна здобула незалежність, між нею та Республікою Польща зав'язалася тісна співпраця як у політичній, економічній, так і в культурній та науковій сферах. Це виявилося у виданні збірників наукових праць, які стосувалися проблематики історії Буковини, діяльності та досягнень Полонії у краї протягом XIX - XX ст.: “Буковина. Спільнота мов і культур” (1992), “Буковина. Відблиски і тіні “Європи в мініатюрі” (1995), “Буковина обирає діалог” (1999), а також “Про Буковину. Разом чи окремо?” (2000).

Напрацювання австрійської, німецької, румунської та української історіографій щодо національно-культурного руху польської етнокультурної спільноти на Буковині досить скромні. Серед австрійських науковців певну увагу проблемі приділяв Р.Ф. Кайндль. Німецькі дослідники Австрійської республіки і ФРН побіжно торкалися питання національних ініціатив польської громади Герцогства Буковина, - певні здобутки в цьому сенсі мають Е.Прокопович, Е.Турчинський, Р.Ваґнер. У поле зору румунських та українських істориків національно-культурний рух поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р. потрапив тільки на поч. 90-х рр. XX ст. Відповідно, у 2002 р. світ побачила монографія румунських науковців Ф.Пінтеску і Д.Гренчука, яка висвітлює деякі аспекти етнодемографічної, соціальної історії поляків на Буковині періоду кінця XVIII - поч. XXI ст., особливу увагу приділяючи аналізу польсько-румунських відносин у цьому регіоні в окреслений вище час. Також, вказаній проблематиці присвячені статті дослідників з Чернівецького університету О.В. Добржанського, Ю.І. Макара, Т.С. Яценюка та ін.

Отже, хоча є певні здобутки в історіографії теми дисертації, однак, загалом на сучасному етапі їй бракує підготовлених на широкій джерельній базі комплексних монографічних досліджень і публікацій.

Основу джерельної бази дисертації склали документи архівних фондів, відділів рукописів бібліотечних закладів у вигляді рукописів і мікрофільмів; друковані джерельні матеріали; статистичні, мемуарні, публіцистичні джерела, довідкові і бібліографічні видання; матеріали періодичної преси.

Певне коло джерельних матеріалів відносно зв'язків польських благодійних, культурно-просвітніх товариств Східної Галичини з подібними інституціями Полонії Герцогства Буковина містять фонди №146 (“Галицьке намісництво”), №424 (“Студентське товариство “Академічна читальня”), №466 (“Товариство польських журналістів”), №841 (“Об'єднання польських жіночих християнських товариств”) Центрального державного історичного архіву у м. Львові.

Матеріали, які певною мірою стосуються окремих аспектів співпраці між галицькими поляками і чільними представниками польської етнокультурної спільноти Буковини другої пол. XIX - поч. XX ст., знаходяться також у фондах №765 (“Студентська бібліотека у Львові. “Академічна читальня” у Львові”) та №902 (“Львівський міський архів”) Державного архіву Львівської області.

Значний масив неопублікованих документів, без яких неможливо науково розкривати досліджувану проблему, знаходиться в Державному архіві Чернівецької області. Основу його складають джерельні матеріали архівних фондів №3 (“Крайове управління Буковини”), №10 (“Дирекція поліції м. Чернівці”), №39 (“Маґістрат м. Чернівці”), №147 (“Чернівецький змішаний суд м. Чернівці”), №211 (“Крайова шкільна рада Буковини”).

Цікаві матеріали біографічного характеру зберігаються у фондах Відділу рукописів Наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН України (м. Львів). Серед них найбільшу значущість для дисертаційного дослідження мають джерела, які стосуються політичної і громадської діяльності провідних діячів польського національного і національно-культурного рухів в Галичині і на Буковині - Ф.Смольки і А.Моргенбессера (Боберського).

Важливими джерельними матеріалами дисертації є окремі письмові (рукописні та друковані) документи, що стосувалися справ буковинської Полонії у досліджуваний проміжок часу, віднайдені і опрацьовані автором у різноманітних наукових закладах Республіки Польща. Зокрема, йдеться про окремі фонди і відділи Архіву нових актів (м. Варшава), читалень старих друків та графічних і картографічних зібрань бібліотеки Ягеллонського університету (м. Краків), а також відділів рукописів і мікрофільмових зібрань Національного закладу імені Оссолінських (м. Вроцлав).

Другу групу документальної інформаційної бази дослідження складають друковані джерела. Серед них найбільшу увагу автора привернули: законодавчі документи, які публікувалися в офіційних збірниках (“Вісник державних законів для Австрійської імперії”, “Вісник крайових законів і розпоряджень для Герцогства Буковина”); стенографічні звіти про діяльність сейму Буковини; статути і звіти про діяльність польських організацій, що існували на Буковині, від кінця 60-х рр. ХІХ ст. до 1914 р.

Наступною групою джерел дисертаційного дослідження стали: роботи зі статистики (К.Шмедеса, Е.Воробкевича, Л.Боронського); мемуарні праці діячів буковинської Полонії (А.Моргенбессера, В.Цвіка); публіцистичні матеріали (А.Гальбана, К.Колаковського); довідкові, енциклопедичні, бібліографічні видання. У них знаходимо інформацію про деякі аспекти національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р.

Четверту групу джерел дисертаційної роботи формують матеріали періодичної преси, які у публікаціях крайових газет, що видавалися німецькою (“Bukowina“; “Genossenschafts-und Vereins-Zeitung”), українською (“Буковина”), польською (“Gazeta polska”) мовами, і часописів з-поза меж Буковини, із Східної та Західної Галичини (“Dziennik Ustaw Panstwowych”; “Gazeta Narodowa”), стосувалися національно-культурного руху поляків на Буковині і виходили протягом другої половини XIX ст. - 1914 р.

Загалом, відзначимо, що збереглася значна кількість різноманітних джерельних матеріалів, опрацювання і введення в науковий обіг яких сприяли досягненню поставленої перед дисертаційним дослідженням мети.

Отже, наявна історіографія, джерельна база достатні для всебічного розкриття теми дисертації. Водночас, зроблений історіографічний та джерельний аналіз досліджуваної в дисертації проблеми свідчить про те, що вона потребує подальшого висвітлення в українській історіографії. Її ґрунтовна наукова розробка залишається одним із важливих завдань сучасної історичної науки.

У другому розділі “Становлення національно-культурного руху поляків на Буковині (кінець 40-х - кінець 60-х рр. XIX ст.)” розглядаються обставини формування і консолідації польської етнокультурної спільноти у краї, політичні передумови, законодавчі засади, причини і перипетії зародження, перші кроки національно-культурного руху поляків у Герцогстві Буковина.

Постійне проживання представників польського етносу на Буковині можна констатувати лише приблизно від останньої чверті XVIII ст., коли певна кількість поляків дійсно прибула до регіону з Галичини услід за обозами австрійської армії, - край, за умовами Кючюк-Кайнарджійського мирного договору 1774 р., передано під владу Габсбургів Туреччиною.

Період від переходу Буковини під юрисдикцію Австрійської імперії до утворення на теренах регіону автономного герцогства (остання чверть XVIII - початок 60-х рр. ХІХ ст.) характеризувала досить значна трудова і політична імміграція до цього краю представників польської нації. Він також проходив під знаком формування та подальшої консолідації на Буковині польської етнокультурної громади, усталення її соціального і персонального складу. Згадані вище процеси датовано відповідно проміжками часу останньої чверті XVIII - першої половини XIX ст. і кінцем 40-х - кінцем 60-х рр. XIX ст.

Визначені найголовніші причини (відокремлення регіону від Королівства Галичини і Лодомерії, поступове збільшення для членів польської громади Буковини небезпеки втратити сталі національні, культурні, релігійні орієнтири на території краю) і передумови (політичні і конституційні реформи, проведені в Австрії у 50-х - 60-х рр. XIX ст., і здобуття Буковиною статусу окремого коронного краю у межах дуалістичної Австро-Угорщини; збільшення у той же час потоку польських заробітчан-мігрантів до краю з Галичини та Верхньої Сілезії; переселення до Буковини у межах кількох імміграційних хвиль активних діячів польського національно-визвольного руху, змушених емігрувати з Царства Польського і з Галичини через переслідування на політичному ґрунті; початок провадження румунською та українською етнічними громадами краю і галицькими поляками національно-культурних рухів; поступове нівелювання у польському середовищі регіону гіпертрофованого значення станового чинника і піднесення ролі національної ідентифікації) зародження польського національно-культурного руху на Буковині.

Становлення національно-культурного руху поляків на Буковині в період перебування регіону в складі монархії Габсбургів відбувалося з кінця 40-х до кінця 60-х рр. XIX ст. Воно стало можливим тільки після завершення формування буковинської Полонії, створення протягом 50-х - 60-х рр. XIX ст. політичного та законодавчого підґрунтя для розвитку суспільних і національних рухів в Австрійській імперії.

Цей процес відбувався спочатку в контексті загальнодержавного суспільного піднесення 1848-1849 рр., котре покликало до життя сподівання підданих Австрійської імперії на демократизацію політичного режиму. Польське населення “клаптикової” монархії в Галичині, на Буковині спочатку неоднозначно сприйняло такі віяння, адже в пам'яті у кожного австрійського поляка зберігалися спогади про жорстку реакцію Габсбургів на революційну спробу відродити Річ Посполиту в 1846 р. Однак послаблення наприкінці 50-х - у 60-х рр. XIX ст. позицій Австрії на зовнішньополітичній арені порівняно з провідними європейськими державами, усунення Прусією в 1866 р. династії від участі в німецькій політиці і справі національного об'єднання німецьких держав, подальше наростання руху за державну незалежність підданих корони святого Стефана призвели до політичної кризи 1867 р. і завершення процесу перетворення Австрійської імперії на дуалістичну конституційну Австро-Угорщину, в якій право на досить вільний національний розвиток отримали всі мешканці “Королівств і країв, представлених у Державній Раді”, тобто так званої “австрійської” частини монархії Габсбургів. Представники націй, які проживали на підвладних цісарю Францу-Йосифу I територіях, активно взялися за розбудову національного життя власними силами. Таким шляхом пішли поляки Галичини, і, що більш важливо в контексті вивчення становлення національно-культурного руху поляків на Буковині, румунська та українська етнічні спільноти Герцогства Буковина.

Отримавши подібні суспільні і національні виклики, керуючись певною мірою прикладом галицьких співвітчизників, чільні представники буковинської Полонії наприкінці 60-х рр. XIX ст. перевели національно-культурний рух поляків на Буковині від етапу становлення на якісно новий щабель - організаційного оформлення (інституціалізації) відповідних ініціатив через створення в 1869 р. першого товариського об'єднання (Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської у Чернівцях), діяльність якого мала бути спрямована на реалізацію основних цілей згаданого руху.

У третьому розділі “Організаційне оформлення національно-культурних ініціатив польської громади в Герцогстві Буковина (кінець 60-х - початок 90-х рр. XIX ст.)” висвітлюються нормативна база і статутні цілі діяльності першої інституції національно-культурного життя польської громади Буковини (Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської у Чернівцях) та її філій, початковий період інституціалізаційного процесу національно-культурного руху поляків у краї, юридичне підґрунтя й аспекти участі в згаданому русі та продовженні його організаційного оформлення в Герцогстві Буковина полонійних товариств “Оґніско”, “Буковинське коло польське” і “Сокіл”.

Важливим складником дослідження процесу інституціалізації національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р. став аналіз правових засад та основних напрямків діяльності створених протягом кінця 60-х - поч. 90-х рр. XIX ст. полонійних організацій на теренах регіону. Це обумовлюють кілька чинників. По-перше, практично всі вияви національно-культурного руху буковинських поляків протягом означеного вище часу пов'язані з діяльністю полонійних інституцій краю. По-друге, тільки після зіставлення статутних документів, цілей та практики діяльності полонійних товариств Герцогства Буковина періоду кінця 60-х - поч. 90-х рр. XIX ст. стало можливим дослідити співвідношення між теоретичним і практичним в інституціалізації національно-культурного руху поляків на Буковині.

Національна активність буковинської Полонії, реалізовувана спочатку лише в межах Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської м. Чернівців, виявилася у провадженні благодійних ініціатив, сприянні розвою національної культури. Враховуючи це, слід наголосити на значенні, котрого набули для польської громади краю створення в 1869 р. і наступна активна діяльність на теренах Герцогства Буковина згаданого товариства та його філій, організованих дещо пізніше.

Заснуванням у м. Чернівцях першого незалежного національного часопису на теренах краю, - “Газети польської” (1883 р.) - завершився початковий період інституціалізації польського національно-культурного руху на Буковині. Після 1883 р. і до поч. 90-х рр. XIX ст. останній зазнав якісних трансформацій, пов'язаних із продовженням його організаційного оформлення, заснуванням і активною діяльністю з розширення польських національних ініціатив інших, окрім Читальні польської у м. Чернівцях, полонійних інституцій. Серед таких важливих об'єднань, котрі урізноманітнили національно-культурне життя польської етнокультурної спільноти Герцогства Буковина, потрібно назвати Товариство польських студентів “Оґніско”, політичне товариство “Буковинське коло польське”, спортивно-гімнастичне товариство “Сокіл”.

Організаційне оформлення національно-культурного руху поляків на Буковині, розпочате наприкінці 60-х - початку 80-х рр. XIX ст. Польським товариством братньої допомоги і Читальні польської м. Чернівців, було продовжено чільними діячами та активістами крайової Полонії шляхом створення в 1877-1892 рр. інших національних громадських організацій. Кожна зі створених інституцій повинна була відповідати за розвиток полонійних ініціатив у чітко окреслених сферах - студентсько-академічному, суспільно-політичному та фізкультурно-спортивному житті. Внаслідок цього, на поч. 90-х рр. XIX ст. процес інституціалізації національно-культурного руху польської громади Буковини був завершений. Надалі важливим завданням для польської етнокультурної спільноти регіону стало не втратити динаміки згаданого вище руху, розвивати національно-культурні ініціативи у межах спрямованих на досягнення спільної мети різними засобами конкретних інституцій.

Поступове організаційне оформлення національно-культурних ініціатив польської громади в Герцогстві Буковина, під знаком якого проходило національне життя буковинської Полонії протягом кінця 60-х - поч. 90-х рр. XIX ст., відбулося не без певних вагомих впливів ззовні. Таке явище стало можливим завдяки появі своєрідних зовнішніх викликів у вигляді інтенсифікації національних рухів української, румунської, німецької, єврейської етнічних спільнот регіону, прикладу з боку галицьких співвітчизників відносно того, як важливо задля забезпечення вільного національного розвитку громади використовувати можливості, надані законодавством Австро-Угорщини, підносити загальний культурний, освітній рівень своєї етнокультурної групи.

Інституціалізація започаткованого у кінці 1840-х - 1860-х рр. національно-культурного руху була досягнута буковинськими поляками і спольщеними вірменами шляхом міцного фінансового, господарського, організаційного становища польського елементу в межах Герцогства Буковина. Окрім цього, важливими чинниками даного явища стали психологічні і соціокультурні особливості польської нації, тобто її здатність до збереження етнічної ідентичності навіть після кількох жорстоких військових і політичних поразок у боротьбі за досягнення національного визволення і державної незалежності, до подальшого національного розвитку навіть за складних обставин проживання окремою діаспорною спільнотою.

Четвертий розділ “Розвиток національно-культурного руху поляків на Буковині (початок 90-х рр. XIX ст. - 1914 р.)” присвячений розгляду діяльності провідних польських національно-культурних товариств краю, правового забезпечення і динаміки ініціатив полонійних культурно-просвітніх товариств при навчальних закладах та інших полонійних організацій, заснування і впливу на національно-культурний рух поляків у Герцогстві Буковина інституції Польського дому в м. Чернівцях, розвитку польського національно-культурного руху польськими громадами буковинських повітів протягом поч. 90-х рр. XIX ст. - 1914 р.

Період від поч. 90-х рр. XIX ст. до вибуху Першої світової війни знаменував собою новий етап в історії буковинської Полонії. Даний час можна іменувати “часом розвитку і піднесення” національно-культурного руху польської громади на Буковині. Однак, разом із подальшим розвоєм він закономірно набував нових якісних рис та характеристик. Це виявилося, зокрема, у значно більшій, аніж протягом попередніх років, координації зусиль та ініціатив полонійних організацій краю в царині розвитку культури, благодійних акцій, просвіти, науки. Така ситуація призвела до піднесення товариського духу в середовищі чернівецьких і буковинських поляків, формування передумов для розширення зв'язків із співвітчизниками, які проживали як на теренах Герцогства Буковина, так і на території інших частин Австро-Угорської імперії та сусідніх європейських держав. Відповідно, значно зросла координація товариського руху буковинської Полонії, а роль інституціалізаційного чинника в національно-культурному житті вищезгаданої спільноти перед початком Першої світової війни залишалася доволі високою.

Активну діяльність з розвою національної культури і просвіти провадили наприкінці XIX - початку XX століття й інші, окрім Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської, “Оґніска”, “Буковинського кола польського”, “Сокола“, полонійні організації герцогства - Товариство полоно-вірменської бурси ім. І.-М. Іссаковича, Товариство польської бурси ім. А.Міцкевича, Товариство польської ремісничої бурси ім. Я.Кілінського, буковинські філії “Товариства народної школи у Кракові” і “Товариство народної освіти у Львові” тощо. Вони привнесли у рух, спрямований на просвіту населення, розвиток польської культури, піднесення національної свідомості поляків на Буковині, елементи доброї організованості, юридичну і фінансову грамотність, практичну згуртованість зі спорідненими організаціями інших частин Австро-Угорщини.

Певним продуктом поступу, своєрідною єднальною ланкою між провідними вогнищами польського національно-культурного руху Буковини і його периферійними колами у повітах герцогства стала інституція Польського дому міста Чернівців, заснована 1905 року. Вона також була головним осередком польського національно-культурного руху у цьому регіоні, посилення динаміки якого спостерігалося на початку XX ст.

Розвиток польського національно-культурного руху польськими громадами буковинських повітів протягом поч. 90-х рр. XIX ст. - 1914 р. був досить успішно координований щодо напрямків полонійних громадських ініціатив, реалізовуваних центральними організаціями буковинської Полонії. Останні налагодили співпрацю зі співвітчизниками з етнографічних польських теренів, - переважно Галичини, - але також не забували про земляків, які проживали у повітах Герцогства Буковина. Однак, треба відзначити певні особливості та відмінності цього співробітництва з першими та другими партнерами. У першому випадку, представники передусім чернівецької Полонії виступали стороною, яка більше користала від таких відносин з галицькими поляками як у власне матеріальному, так і у моральному плані. Натомість, співпраця з поляками буковинської провінції вимагала постійної підтримки благодійних, культурних, просвітніх ініціатив, які провадили польські спільноти повітів герцогства. Внаслідок такої діяльності, польські провінційні спільноти, згуртувавши, наскільки це було можливим у тогочасних умовах, свої сили й отримуючи перманентну допомогу з боку центральних полонійних організацій краю, зуміли не тільки зберегти у своєму середовищі почуття національної ідентичності, але й стали важливим чинником тогочасного піднесення національно-культурного життя буковинської Полонії.

Отже, протягом періоду поч. 90-х рр. XIX ст. - 1914 р. спостерігався розвиток, а між 1905-1914 рр. - справжнє піднесення національно-культурного руху поляків на Буковині, провідними сферами реалізації якого стали поступ національної духовної культури і поширення просвіти. Було зміцнено чинні, створено нові полонійні інституції, які відчутно сприяли піднесенню національної свідомості поляків краю, збереженню польської мови і культури в національному польському і полоно-вірменському середовищах. Їхня діяльність у поєднанні з просвітницькою місією польського католицького кліру (білого духовенства) сприяла як розвою культури у межах крайової Полонії, так і формуванню в масштабах всього багатонаціонального Герцогства Буковина віротерпимого синкретичного суспільного духу, яким цей регіон славився з-поміж інших коронних “Королівств і країв, представлених у Державній раді” монархії Габсбургів.

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження. Національно-культурний рух поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р. характеризувався певними особливостями, які, з одного боку, були зумовлені об'єктивними чинниками потреби провадження національного життя в умовах проживання на іноземних теренах, а з іншого - суб'єктивними демографічними, соціальними, культурними характеристиками польської етнокультурної спільноти краю в окреслений час.

Досліджувана в дисертації проблема поки що не дістала належного висвітлення в науковій літературі. Вивченню різноманітних питань, пов'язаних з тематикою пропонованої роботи, присвячено лише кілька монографічних праць і кількадесят публікацій, хоча джерельна база дисертаційного дослідження досить значна кількісно й різноманітна якісно. Зважаючи на подібний стан історіографії, джерельного забезпечення вивчення національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р., для досягнення мети і розв'язання завдань роботи, автор більшою мірою зосередив свою увагу саме на опрацюванні та узагальненні інформації, почерпнутої з першоджерел.

Визначено хронологічні межі процесу формування польської етнокультурної спільноти на Буковині (від останньої чверті XVIII до середини XIX ст.), а явище консолідації її представників у межах “буковинської Полонії” як окремої етнонаціональної групи краю датовано 50-ми - 60-ми рр. XIX ст. Обґрунтовано найголовніші причини цього - відокремлення регіону від Королівства Галичини і Лодомерії, а також поступове збільшення для членів польської громади Буковини небезпеки втратити сталі національні, культурні, релігійні орієнтири на території краю.

У дисертації наголошено, що причини становлення польського національно-культурного руху на Буковині схожі до причин консолідації польської етнокультурної спільноти в цьому регіоні, встановлено передумови зародження цього руху. Виявлено, що перші кроки національно-культурного руху поляків на Буковині відбувалися переважно в контексті загального суспільного піднесення, яке охопило мешканців краю під час революційних подій 1848-1849 рр. і не полишало їх аж до 1867 р., коли в основному було розроблено законодавчі механізми для розвитку національних рухів підданими цісаря Франца-Йосифа I.

Створення інституцій національно-культурного руху поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р. стало можливим завдяки появі у монархії Габсбургів наприкінці 60-х рр. XIX ст. відповідної законодавчої бази. В її основу лягли три важливі нормативні акти: закон про право громадян на створення громадських об'єднань (“Закон про товариства”) і закон про право громадян на громадські зібрання, датовані 15 листопада 1867 р., а також Основний державний закон від 21 грудня 1867 р. про загальні права громадян королівств і країв, представлених у Державній раді.

Протягом кінця 60-х - поч. 90-х рр. XIX ст. у межах національно-культурного руху провідними діячами та активістами буковинської Полонії було створено розгалужену мережу центральних гуманітарних, культурних, просвітніх, студентських, спортивних товариств, упорядковано видання польських книг і періодики, розширено представництво від польської громади в органах державної влади і крайового самоврядування різних рівнів. Досягнення таких результатів активізації національного життя на теренах краю стало можливим завдяки вибору провідниками польської етнокультурної спільноти регіону наприкінці 60-х рр. XIX ст. інституціалізаційної моделі провадження національно-культурного руху, реалізація якої відбувалася протягом двох періодів окресленого вище часу.

Проміжок часу від поч. 90-х рр. XIX ст. до 1914 р. відзначений розвитком національно-культурного руху польської етнокультурної спільноти Герцогства Буковина. Для цього етапу характерне не тільки створення нових організацій буковинської Полонії, але також активне включення до участі в реалізації даного національно-культурного руху представників практично всіх соціальних прошарків та вікових груп польської спільноти на Буковині. Разом з тим, він характеризувався інтеграцією в контекст загального польського національно-визвольного руху, координацією ідей, дій центральних полонійних організацій герцогства з польськомовним загалом буковинських повітів.

У дисертації запропоновано періодизацію національно-культурного руху польської спільноти на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р., яка передбачає, що протягом окресленого часового відтинку цей рух пройшов 3 етапи: “становлення” (кінець 40-х - кінець 60-х рр. XIX ст.), “інституціалізації” (кінець 60-х - початок 90-х рр. XIX ст.) та “розвитку” (початок 90-х рр. XIX ст. - 1914 р.). Критеріями такого поділу обрано якісну характеристику форм та інтенсивність провадження буковинською Полонією в контексті даного руху різноманітного роду тактичних ініціатив, - від започаткування національної гуманітарної, благодійної діяльності до розвитку культури і просвіти різних верств польськомовного населення регіону.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Горук А.І. Польське товариство братньої допомоги і Читальня польська на Буковині: історія виникнення та основні напрямки діяльності // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2001. - Т. 8. - С. 228-239.

2. Горук А. Персональний чинник становлення і розвитку Буковинської Полонії у другій половині XIX - на початку XX ст. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 123-124. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 341-350.

3. Горук А. Видатні особистості в культурному і освітньому житті польської громади на Буковині у другій половині XIX - на початку XX ст. // Буковинський журнал. - 2002. - Ч. 1-2. - С. 185-197.

4. Горук А. Польська громада на Буковині: історія становлення та консолідації в австрійський час // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2002. - Т. 9. - С. 247-258.

5. Горук А. Політичні, адміністративні та суспільні передумови інституціоналізації національно-культурного руху поляків на Буковині (50-ті - 60-ті роки XIX ст.) // Буковинський журнал. - 2003. - Ч. 1. - С. 191-203.

6. Горук А. Польські національно-культурні товариства при навчальних закладах та полонійні організації на Буковині наприкінці XIX - на початку XX ст.: нормативна база та основні напрямки діяльності // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Прут, 2003. - Том 1 (15). - С. 41-49.

7. Горук А. Польські товариства “Огніско”, “Буковинське коло Польське”, “Сокіл” на Буковині (70-ті рр. XIX ст. - 1914 р.): нормативна база та основні напрямки діяльності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 173-174. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 337-347.

8. Горук А. Інституціалізація та розвиток національно-культурного руху поляків на Буковині в другій половині XIX ст. - 1914 р.: історіографія проблеми // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Прут, 2003. - Том 2 (16). - С. 48-58.

9. Горук А. Буковинська Полонія у XIX - на поч. XX ст. у персоналіях // Міжнародний Науковий Конґрес “Українська історична наука на порозі XXI століття”. Чернівці, 16-18 травня 2000 р. Доповіді та повідомлення. - Чернівці: Рута, 2001. - Том 2. - С. 189-194.

Анотація

Горук А.І. Становлення, інституціалізація та розвиток національно-культурного руху поляків на Буковині (друга половина XIX ст. - 1914 р.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.02 - всесвітня історія. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2004.

У дисертації вивчено національно-культурний рух поляків на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р., визначено хронологічні межі процесів формування і консолідації польської етнокультурної громади у краї, наголошено на причинах і передумовах їхнього перебігу.

Використовуючи численні історичні джерела і напрацювання науковців різних країн, автор аналізує та узагальнює інформацію про діяльність протягом 1869-1914 рр. у Герцогстві Буковина різноманітних буковинських полонійних товариств, організацій, об'єднань в контексті польського національно-культурного руху.

Запропоновано періодизацію національно-культурного руху польської спільноти на Буковині другої половини XIX ст. - 1914 р., яка передбачає, що протягом окресленого часового відтинку він пройшов 3 етапи: “становлення” (кінець 40-х - кінець 60-х рр. XIX ст.), “інституціалізації” (кінець 60-х - початок 90-х рр. XIX ст.) та “розвитку” (початок 90-х рр. XIX ст. - 1914 р.). Критеріями періодизації обрано якісну характеристику форм та інтенсивність провадження буковинською Полонією національних ініціатив.

Ключові слова: монархія Габсбургів, Герцогство Буковина, Галичина, буковинська Полонія, польська етнокультурна спільнота, національно-культурний рух.

Аннотация

Горук А.И. Становление, институционализация и развитие национально-культурного движения поляков на Буковине (вторая половина XIX в. - 1914 г.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2004.

В диссертации доказано, что хронологические рамки процесса формирования польского этнокультурного сообщества на Буковине охватывают период от последней четверти XVIII до середины XIX в., а явление консолидации его представителей в “буковинской Полонии” как отдельной этнонациональной группе края датируется 50-ми - 60-ми гг. XIX в.

Выявлены предпосылки зарождения польского национально-культурного движения в регионе. Определено, что первые шаги национально-культурного движения поляков на Буковине происходили в контексте общественного подъема, характерного для революционных событий 1848-1849 гг. и продолжавшегося до 1867 г., когда в основном были разработаны законодательные механизмы развития национальных движений в Австрийской империи.

Также оговорено, что создание институтов национально-культурного движения поляков на Буковине, которое наблюдалось в крае во второй половине XIX в. - 1914 г., стало возможным благодаря появлению в монархии Габсбургов в конце 60-х гг. XIX в. соответствующей законодательной базы. В её основе находились три важных нормативных акта: закон о праве граждан на создание общественных объединений и закон о праве граждан на общественные собрания, датированные 15 ноября 1867 г., а также Основной государственный закон от 21 декабря 1867 г. об общих правах граждан королевств и краёв, представленных в Государственном совете Австрии.

Сделан акцент на том, что на протяжении конца 60-х - начала 90-х гг. XIX в. в рамках национально-культурного движения ведущими деятелями и активистами буковинской Полонии была создана разветвленная сеть гуманитарных, культурных, просветительских, студенческих, спортивных обществ, расширено представительство от польской общины в органах государственной власти и краевого самоуправления разных уровней. Достижение подобных результатов активизации национальной жизни в крае стало возможным благодаря выбору руководителями польского этнокультурного сообщества региона в конце 60-х гг. XIX в. институционализационной модели проведения национально-культурного движения, реализация которой наблюдалась в течение двух периодов с конца 60-х по начало 90-х гг. XIX в.

Обобщено, что промежуток времени от начала 90-х гг. XIX в. до 1914 г. характеризовался развитием национально-культурного движения польского этнокультурного сообщества Герцогства Буковина. Этот его этап был характерен не только созданием новых организаций буковинской Полонии, но также активным включением в национально-культурное движение представителей практически всех социальных прослоек и возрастных групп польского сообщества на Буковине, координацией действий центральных польских организаций герцогства с компактными польскими общностями буковинских уездов.

Предложена периодизация национально-культурного движения польского сообщества на Буковине второй половины XIX в. - 1914 г., в которой различаются 3 основных этапа: “становления” (конец 40-х - конец 60-х гг. XIX в.), “институционализации” (конец 60-х - начало 90-х гг. XIX в.) и “развития” (начало 90-х гг. XIX в. - 1914 г.). Критериями периодизации избраны качественная характеристика форм и интенсивность различных тактических инициатив, проводимых буковинской Полонией в контексте данного движения.

Ключевые слова: монархия Габсбургов, Герцогство Буковина, Галиция, буковинская Полония, польское этнокультурное сообщество, национально-культурное движение.

Summary

Goruk A.I. Establishment, institutionalization and development of the national-cultural movement of the Poles in Bukovyna (the second half of the XIX century - 1914). - Manuscript.

Thesis for the scholary degree of the Candidate of Sciences in History. Speciality - 07.00.02 - World History. - Chernivtsi National University named after Yuriy Fed'kovych. - Chernivtsi, 2004.

The dissertation reveals the national-cultural movement of the Poles in Bukovyna of the second half of the XIX century - 1914. The chronical limits of the processes of formation and consolidation of Polish ethnic-cultural community in the land are determined and also their reasons and conditions are underlined.

Using the numerous historical sources and works of the scientists from different countries, the author analyses and generalizes the information about the activity during 1869-1914 in the Dukedom of Bukovyna of the different polonical associations, organizations and unions of Bukovyna in the context of Polish national-cultural movement.

The periodization of the national-cultural movement of the Polish community in Bukovyna of the second half of the XIX century - 1914 is proposed for research which predicts that during the described time limits it underwent 3 stages: the “establishment” (the end of 40 ties - the end of 60 ties of the XIX century), “institutionalization” (the end of 60 ties - the beginning of 90 ties of the XIX century) and “development” (the beginning of 90 ties of the XIX century - 1914). Its criteria are the factors of the qualitative form characteristics and the intensity of the realization of national initiative by Bukovynian Polonia.

Key words: the Habsburg monarchy, the Dukedom of Bukovyna, Galicia, Bukovynian Polonia, the Polish ethnic-cultural community, the national-cultural movement.

Размещено на Allbest.ru