Діяльність Товариства "Просвіта" в Галичині (1868-1921 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА „ПРОСВІТА" В ГАЛИЧИНІ

(1868-1921рр.)

ГАРАТ Роман Михайлович

УДК 94 (477. 83/86) „1868/1921" - 061.22

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Чернівці - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі Історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Коцур Анатолій Петрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української історії та етнополітики

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Юрій Михайло Федорович,

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, завідувач кафедри соціально-економічних наук

кандидат історичних наук, доцент

Герман Олег Михайлович,

Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя, проректор з гуманітарної освіти і виховання

Провідна установа: Інститут історії України НАН України (м.Київ), відділ історії України XIX - початку XX ст.

Захист відбудеться „27” лютого 2004 р. о 14_годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий 24.01.2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.Ю. Ротар

товариство просвіта галичина

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На нинішньому етапі державного будівництва в Україні теоретичного і практичного розв'язання потребують ті ж проблеми, що і століття тому: відродження національної свідомості українців та політичної й суспільної активності широких верств суспільства, розвиток вітчизняної культури, утвердження духовності, розширення сфери використання української мови і впровадження її в усі галузі життя, врешті економічна активність і діяльність у нових напрямах. У багатьох з цих питань „Просвіта” мала великі досягнення й нагромадила значний досвід, який суспільство повинно використати в нових історичних умовах. Адже, на наш погляд, успіх сьогоднішнього національного відродження та державотворення в значній мірі залежить від того, чи зможемо ми на зовсім новій методологічній основі, звільненій від будь-яких ідеологічних штампів, проаналізувати й використати власні історичні надбання.

Діяльність громадського культурно-освітнього товариства „Просвіта” в Галичині, заснованого кращими представниками української інтелігенції 1868 р., була одним із помітних явищ вітчизняної історії другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. Ця громадська організація відіграла активну роль у формуванні національної самосвідомості українців. Товариство пропагувало рідну мову через популярну літературу, часописи, що знайшли своє місце не лише в сотнях читалень, а й у тисячах помешкань галичан, їх сусідів, а також серед українців, які виїжджали в пошуках кращої долі чи на заробітки за кордон. „Просвіта” сприяла поширенню основ економічних знань серед населення, а також кращих здобутків української та світової культури.

Актуальність теми даного дослідження, проблеми якої свідомо замовчувались у тоталітарному суспільстві протягом багатьох десятиліть, попри виняткову роль у справі національного самозбереження, народної просвіти, економічного й культурного піднесення, ще не знайшла спеціального, всебічного комплексного вивчення. Наукове осмислення досвіду культурно-просвітньої діяльності галицької „Просвіти” - надзвичайно важливе і нагальне завдання сучасної української історіографії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної наукової теми „Актуальні питання історії, історіографії та культури України XVII-XX ст.”, яка розробляється кафедрою історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер державної реєстрації - 0199U0011874).

Мета і завдання дослідження. На основі комплексного аналізу багатьох різнопланових джерел науково відобразити цілісну картину культурно-освітньої діяльності „Просвіти” в Східній Галичині, її роль і значення в суспільно-політичному та соціально-економічному житті краю зазначеного періоду.

Для досягнення вказаної мети в роботі розв'язуються такі завдання:

- з'ясувати суспільно-політичні, культурні й духовні передумови виникнення Товариства;

- дослідити основні етапи діяльності цієї організації та зміни її статуту в різні періоди;

- показати роль народовської ідеології в розгортанні діяльності „Просвіти” на початковому етапі;

- розкрити роль Товариства в житті українців Галичини напередодні та в роки Першої світової війни;

- відобразити стосунки „Просвіти” й греко-католицької церкви, представники якої відіграли важливе значення як у створенні Товариства, так і в його подальшій роботі;

- проаналізувати особливості освітньо-організаційного, театрально-мистецького та економічного напрямів роботи Товариства і з'ясувати їх місце у формуванні національної свідомості галичан.

Об'єктом дослідження є культурно-освітня діяльність „Просвіти” в Східній Галичині від заснування Товариства 1868 р. до 1921 р. (до 30-х років ХХ ст. українці називали цей край переважно Галичиною. Так він окреслений у документах „Просвіти”, в українській історіографії. Тому в даній роботі надано перевагу саме цьому термінові).

Предмет дослідження -- вплив різних напрямів культурно-освітньої діяльності „Просвіти” на формування національної свідомості українців Галичини.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1868-1921 рр. - час, коли „Просвіта” діяла найбільш інтенсивно і мала значний вплив на розвиток українського суспільства. Щоправда, в цей період були моменти, коли Товариство функціонувало в надзвичайно складних умовах, зокрема через російську окупацію значної частини Галичини на початку Першої світової війни (1914-1915 рр.), під час українсько-польської війни (1918-1919 рр.), польсько-радянської війни (1920-1921 рр.).

Територіальні межі дослідження охоплюють лише Східну Галичину, де проживало переважно українське населення. Оскільки в період, який підлягає розглядові, ці землі входили до Австро-Угорської імперії (1772-1918 рр.), праця охоплює такі тогочасні адміністративно-територіальні одиниці: Бережанський, Жовквівський, Золочівський, Коломийський, Львівський, Стрийський, Перемиський, Самбірський, Станіславський, Тернопільський і Чортківський округи (циркули). Після адміністративної реформи 1867 р. округи й повіти, з яких вони складалися, були ліквідовані, а замість них створили повітові староства у Бережанах, Богородчанах, Борщеві, Бродах, Бучачі, Городку, Жовкві, Городенці, Гусятині, Долині, Дрогобичі, Жидачеві, Надвірній, Заліщиках, Збаражі, Зборові, Золочеві, Кам'янці Струмиловій, Коломиї, Косові, Львові, Калуші, Перемишлі, Перемишлянах, Печеніжині, Підгайцях, Раві Руській, Рогатині, Рудках, Самборі, Скалаті, Снятині, Сокалі, Станиславові, Старому Самборі, Стрию, Теребовлі, Тернополі, Товмачі, Турці, Чорткові, Яворові. Округи, а потім староства входили до провінції Галичина і Володимирія (в німецькомовній літературі Лодомерія), що мала статус королівства й складалася з двох частин, столицями яких були Львів (Східна Галичина) та Краків (Західна Галичина). Місцем перебування намісника чи губернатора, Галицького сейму та інших керівних урядових і самоврядних структур був Львів. З листопада 1918 р. по липень 1919 р. Східна Галичина входила до складу ЗУНР, яка не міняла адміністративного поділу на повіти. З липня 1919 р. вся територія ЗУНР окупована польськими військами. В цей час було створено три воєводства: Львівське, Станіславське й Тернопільське, до складу яких входила 56 повітів. До Львівського воєводства, крім згаданих вище, ввійшли такі повіти, як Березівський, Ярославський, Кальбушовський, Кросненський, Ланьцутський, Ряшівський, Сяноцький, Ліський, Ніський, Переворський, Тарнобжецький. У Станіславському воєводстві повіти залишилися попередні, в Тернопільському створили нові -- Копичинецький і Радехівський.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є універсальні принципи історизму та наукової об'єктивності відображення історичного процесу. Дослідження культурно-освітньої діяльності „Просвіти” в Східній Галичині спонукали автора використовувати порівняльний, проблемно-хронологічний, статистико-аналітичний, системно-структурний методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших спроб в українській історіографії всебічного й об'єктивного вивчення широкого масиву опублікованих, а особливо архівних джерел „Просвіти” під кутом зору впливу форм і методів діяльності цієї організації на формування національної свідомості українців Галичини. Автор здійснює комплексне дослідження документів Товариства, що складають окремий фонд у Центральному державному історичному архіві України у Львові, запроваджує в науковий обіг значну кількість неопублікованих архівних матеріалів, що сприятиме активізації вивчення суспільно-політичного та культурного життя України, зокрема Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. Науково обґрунтовано передумови виникнення та мету створення Товариства „Просвіта”, визначено основні етапи його розвитку та змін статуту.

На основі використання значної кількості архівних документів, які досі зберігалися в Польщі і були недоступними для українських дослідників, досить повно відтворені найважливіші напрями освітньо-організаційної, театрально-мистецької, економіко-промислової та інших форм діяльності „Просвіти”.

Істотно розширені відомості й зроблені узагальнення про стосунки „Просвіти ” й греко-католицької церкви, представники якої відіграли важливу роль як у створенні Товариства, так і в його подальшій роботі.

Практичне значення одержаних результатів визначається новизною і комплексним підходом в дослідженні даної проблеми. Окремі положення, узагальнення і висновки можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії України, західноукраїнських земель, зокрема Галичини. Їх можна використати також при підготовці у вузах лекційних занять з вітчизняної історії та спецкурсів, з історичного краєзнавства, політології. Автор сподівається у можливості активного використання систематизованого в дисертації матеріалу для подальшого розгортання сучасного просвітницького руху.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Їх було викладено також у доповідях на Міжнародному науковому конгресі „Українська історична наука на порозі ХХІ ст.” (Чернівці 2000), науково-практичній конференції „Національно-духовне відродження України ХІХ-ХХ ст.” (Коломия, травень 2001).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у п'яти наукових статтях та матеріалах двох конференцій.

Структура роботи визначена її змістом, метою та поставленими завданнями. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 172 сторінки, в тому числі десять сторінок списку використаних джерел (217 найменувань).

Основний зміст роботи

У „Вступі” обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність і хронологічні рамки, визначається мета і завдання, предмет і методологія, показано зв'язок з науковими програмами, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Історіографія проблеми та джерельна база” - аналізується рівень і стан наукових досліджень проблеми та охарактеризовано найголовніші архівні джерела й матеріали, використані при написанні роботи.

Аналіз вітчизняної історіографії показує, що завдяки багатолітнім зусиллям вчених з досліджуваної проблеми підготовлено чимало наукової літератури. Серед них - монографії І.Белея, М.Лозинського, С.Перського, М.Возняка, які брали учать у роботі „Просвіти”.

У ХХ ст. різні напрямки роботи „Просвіти” відображено у працях вітчизняних і зарубіжних вчених: С.Шаха, А.Качора, С.Волинця, К.Бартошивеча, В.Дорошенка та ін.

Щодо радянської історіографії про „Просвіту”, то вона подавалася тенденційно, сфальсифіковано.

Об'єктивний, науковий підхід до відображення діяльності „Просвіти” в Галичині 1868-1921 рр. Розпочався після проголошення незалежності України. Серед праць цього періоду заслуговує на увагу робота О.Германа, присвячена просвітницькому руху на Поділлі (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.), в ряді статей він показав її як оберега культурно-освітньої спадщини, форми зв'язків між товариствами Галичини, Поділля, Одещини тощо.

У дослідженні І.Зуляка та його статтях порівнюється функціонування Товариства на західних і східних землях Галичини, однак, очевидно, в ньому варто було більш чітко розкрити участь Товариства у формуванні національної свідомості, виокремивши особливості та напрямки діяльності „Просвіти” в цьому контексті.

А.В.Грицан розкрив діяльності Товариства „Просвіта” на Прикарпатті 1920-1939 рр., коли Західна Україна входила до складу Польщі. В ній показано місце і роль „Просвіти” в суспільному житті українців Прикарпаття під польською владою у контексті політичних і соціально-економічних процесів, що відбувалися на цих землях у 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Заслуговують на увагу наукові дослідження С.Масюка, І.Місеври, Б.Савчука, О.Цапка, в яких відображається місце "Просвіти" в суспільно-політичному житті українського населення на різних етапах його історії.

До 125-річчя заснування Товариства побачило світ науково-популярне видання „Нарис історії „Просвіти”, де в загальних рисах висвітлено основні етапи розвитку „Просвіти” та найважливіші напрямки її діяльності.

Всеукраїнське товариство „Просвіта” імені Тараса Шевченка до 130-ліття організації видало ювілейний збірник, присвячений цій даті, де йдеться про етапи становлення Товариства, його історію й сьогодення, про подвижників національної справи, здобутки і втрати на шляху до здобуття Україною незалежності.

Сучасна історіографія проблеми представлена науковими працями таких українських учених, як В. Грабовецький, М. Кугутяк, О. Коновець та ін.

Окремі аспекти освітньо-організаційної, театрально-мистецької, економічно-промислової діяльності "Просвіти" відображені в працях В. Качкана, П. Арсенича, Л. Євселевсього, В. Сарбея та ін.

Останнім часом з'явилося чимало публікацій про регіональні осередки "Просвіти". Історії Товариства на Станіславщині присвячена книга А. Грицана „Просвітня зоря Прикарпаття”. Це нариси про історію "Просвіти" краю між двома світовими війнами (1921-1939 рр.). Але окремі сторінки праці стосуються довоєнної історії "Просвіти", розмаїття форм і методів роботи філій і читалень з виховання національної самосвідомості українців.

Історія місцевої "Просвіти" займає певне місце в дослідженнях І. Савчина, О. Паламарчука, В. Харитона, М. Максим'юка, Я.Грицака, Я.Дашкевича, О.Добржанського, М. Кармазина, О.Сухого та ін.

Діяльність "Просвіти" в Галичині знайшла відображення на регіональній ювілейній науковій конференції „Просвіта”: Історія. Постаті. Чин”, присвяченій її 125-річному ювілеєві, а також на міжнародній науково-практичній конференції „Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.”.

Підводячи підсумок історіографічного огляду з досліджуваної проблеми можемо констатувати, що наукова думка невпинно рухається в бік розширення знань про діяльність "Просвіти" в Галичині 1868-1921 рр. Однак відсутність ґрунтовної узагальнюючої праці, що висвітлювала б комплексно всі форми, методи та напрямки роботи Товариства, його місце та роль у національному відродженні України, зумовила вибір теми даного дослідження.

Джерельну базу дослідження складає комплекс архівних та друкованих матеріалів.

Головним джерелом для вивчення історії "Просвіти" в Галичині став фонд № 348 (Товариство "Просвіта") Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (7633 справи), що складається з двох описів: основного та розсекреченого (367 справ). Фонд складається з 12 розділів, співвідносних з відділами "Просвіти", які містять матеріали Головної управи, що дозволяють висвітлити організаційні засади функціонування „Просвіти” в різні періоди, членство Товариства і основні показники діяльності його підрозділів. Особливу цінність являє так званий таємний опис, в якому знаходимо справи про листування з українськими організаціями за кордоном.

Чимало справ з освітньо-організаційної роботи (5452 справи) містять статути, інструкції, методичні посібники щодо освітньої бібліотечної і театральної діяльності, різного роду гуртків, театру, їх репертуару. Чималий інтерес являє видавнича та господарсько-промислова діяльність Товариства, фінансові документи, профспілкові справи.

Серед документів знаходимо особові фонди багатьох просвітян (першого голови „Просвіти” А.Вахнянина, митрополита А.Шептицького, голови „Руської бесіди” В.Шухевича та ін.).

Частина колишнього архіву "Просвіти", зокрема матеріали журналу „Життя і Знання”, зберігаються у ЛНБ НАН України ім. В. Стефаника (ф. 122). Деякі видавничі матеріали Товариства знаходяться у Відділі рукописів Інституту літератури НАН України в Києві та Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Документи "Просвіти" з території Львівського, Станіславського й Тернопільського воєводств містяться і в інших центральних і обласних архівах: Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України), державних архівах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей (ДАЛО, ДАІФО, ДАТО).

Велику цінність для дослідження склали щорічні „Календарі "Просвіти", збірники і публікації мемуарного характеру, де у спогадах та свідченнях учасників просвітницької діяльності (А.Вахнянина, М.Галущинького, М.Лозинського, О.Огоновського, І.Брика, О.Барвінського та ін.) розкривається тогочасна атмосфера, що панувала в осередках і філіях "Просвіти", відображаються форми й методи подвижницької праці філій та читалень Товариства.

Проведений аналіз джерельної бази засвідчує, що у своїй сукупності зазначені в дисертації групи джерел складають всебічний корпус документального забезпечення проблеми, а їх комплексне використання дає можливість досягти мети дослідження.

У другому розділі - „Суспільно-політичні, культурні й духовні передумови створення „Просвіти” та її організаційне оформлення - розглянуто вплив революційних подій 1848-1849 рр. в Австрійській імперії на зародження українського національного руху в Галичині, просвітницьку діяльність духовенства й інтелігенції. Останні створили товариства, які прислужилися культурному й освітньому розвиткові селянства. Здобутком революції стало формування й активна робота Головної Руської Ради - першої політичної організації в Галичині, створення першої української газети, відкриття української кафедри у Львівському університеті.

Після придушення революції та відновлення абсолютної монархії, більшість українських осередків припинила своє існування. Із проголошенням у 1860 р. нової конституції в Австрійській імперії зміцнилися польські позиції в Галичині, що активізувало суспільно-політичну боротьбу в краї. Москвофільські настрої охопили більшість тодішньої інтелігенції Галичини. На противагу москвофілам галицька молодь стала на оборону національного духу. Рятуючи широкі верстви українського населення від неписьменності й наступу москвофільства, вона усвідомила необхідність „просвіти народу”, організаційної роботи серед селянства.

Виникнення "Просвіти" відбувалось у складних політичних умовах другої половини ХІХ ст. Під час наступу реакції австрійські урядові кола пішли на поступки полякам і відхилили політичні вимоги українців. Це викликало розчарування серед української еліти й призвело до утворення москвофільської течії, на противагу якій виник народовський рух. Він став політичною силою, що покликала до життя "Просвіту" й тривалий час теоретично обґрунтовувала її діяльність. Особливо пожвавилося політичне життя Галичини в кінці ХІХ ст. Однак спроба українсько-польського порозуміння зазнала невдачі. Український політичний рух у Галичині протягом другої половини ХІХ ст. пройшов самостійний складний шлях. В умовах польсько-українського протистояння, не маючи досвідченої політичної еліти, українські політики поступово подолали чужі політичні впливи, почали враховувати інтереси галицького селянства й боротися за розширення його прав. З іншого боку, в Галичину проникали нові політичні ідеї як з Західної Європи, так і з Наддніпрянської України. Розвиваючи їх на галицькому грунті, місцеві українські політики до початку ХХ ст. фактично створили двопартійну систему, провідна роль у якій належала націонал-демократичним силам, що якнайбільше відповідало політичним інтересам українців.

У січні 1868 р. політичний та освітній діяч о. С. Качала виступив з ініціативою створити українську освітню установу на зразок чеської „Матиці люду” й польського Товариства Приятелів освіти люду. Для опрацювання статуту Товариства було засновано комітет із представників академічної молоді. До його складу ввійшли К. Сушкевич, М. Коссак, П. Свєнціцький. У березні того ж року був підготовлений статут і поданий на затвердження галицькому намісництву, яке відмовилося його розглядати. Комітет подав документ до Міністерства освіти Австрії. 2 вересня 1868 р. віденський уряд затвердив статут Товариства. Це стало підставою для скликання першого загального збору "Просвіти" 8 грудня 1868 р. у Львові за участю 65 представників - фундаторів, які ставили перед собою завдання пробуджувати й плекати національну свідомість широких селянських мас. Першим головою Товариства загальний збір обрав професора гімназії, композитора, музиканта й диригента А. Вахнянина. До складу керівних органів "Просвіти" ввійшли К.Сушкевич, О. Барвінський, І. Комарницький, М. Коссак, О. Огоновський, М.Михоляк, О. Партицький, Ю. Романчук, К. Устиянович.

Від початку своєї діяльності "Просвіта" стала важливим чинником громадсько-політичного життя Галичини, активно боролася за рівноправність української мови, запровадження її у школах і установах. На першому етапі Товариство перетворилося з науково-просвітньої на просвітню організацію. Її членами стала майже вся українська інтелігенція Галичини, переважно вчителі, службовці, священики, студенти. Всі вони розуміли необхідність просвітницької праці серед найширших мас народу й у ході практичної діяльності виробляли найдоцільніші шляхи й методи цієї роботи.

Загалом цей період був часом становлення "Просвіти", яка поступово консолідувала всі творчі сили галицької інтелігенції, зібравши її під гаслом просвіти народу. Найбільшим досягнення "Просвіти" першого періоду стало структурування організації, розширення географії діяльності Товариства й видання значної кількості оригінальних і перекладних українських шкільних підручників та популярної літератури для народу. З початку Товариство було одноступеневою організацією, але вже за статутом 1870 р. створило другу, найважливішу ланку - повітові відділи (філії). Тоді ж було обмежено наукову діяльність "Просвіти", а ці функції передали створеному 1873 р. Науковому товариству ім. Т. Шевченка. Вже на першому етапі до Товариства почався масовий вступ сільських учителів, селян і міщан, що стали основою Товариства.

У третьому розділі „Основні етапи розвитку „Просвіти” та зміни її статуту” розглянуто один із важливих періодів в історії Товариства - 1877-1891 рр. У цей час "Просвіта" здобула економічну самостійність, значно розширила як свою чисельність, так і соціальний склад. До неї масово вступають селяни, сільські вчителі, міщани. Їх питома вага в товаристві перевищує 70%. Важливим здобутком "Просвіти" стало заснування власної газети, зорієнтованої у першу чергу на потреби селянства. Керівники Товариства В. Федорович, О. Огоновський, Ю. Романчук, К. Левицький та ін., розуміючи небезпеку перетворення його на суто політичну організацію, у 1885 р. створили Народову Раду, що стала суто політичною організацією. Остання тривалий час мала великий вплив на діяльність "Просвіти", яка і втілювала програму народовців у життя. Водночас з ініціативи "Просвіти" виникла й перша міщанська організація - товариство „Зоря”.

Період 1891-1914 рр. був часом найбільшого піднесення "Просвіти", яка не лише охопила своїми структурами найвіддаленіші куточки Галичини й залучила до просвітянської праці більшість українського населення, але й зуміла зорієнтувати українців на розвиток власних економічних інституцій, організованих на засадах кооперації. В цей час "Просвіта" і її діячі стали ініціаторами заснування товариств „Сільський Господар”, „Маслосоюз”, „Народня Торговля”, „Рідна Школа”, „Руська Бесіда”, „Сокіл”, „Січ”, „Пласт” та багатьох інших, що стало підставою називати "Просвіту" матір'ю всіх українських товариств. Це заклало основи економічної, політичної автономії українців у Австро-Угорській імперії привчили їх до громадської активності, врешті всилило в них упевненість у власних силах. Тому наступна світова війна, попри всі руйнування і втрати в матеріальному плані, не змогла підірвати цього відчуття власної значимості й самоповаги українського суспільства. Саме в австрійський період українці Галичини здобули значний досвід у галузі господарсько-економічної діяльності, створили своєрідну „державу в державі”, економічні структури якої забезпечували потреби культурно-освітніх ланок.

Післявоєнний період був чи не найскладнішим у історії "Просвіти". Суперечливі політичні процеси в Галичині цього часу, зокрема вороже ставлення до українців польської держави, посилення впливу на суспільство націоналістів і комуністів, змусили й Товариство шукати нові форми й методи діяльності. Однак і в цих умовах, що погіршилися через світову економічну кризу, "Просвіта" зуміла не лише відновити, але й збільшити кількість своїх осередків, налагодити нові форми просвітньої роботи з дорослими, пожвавити роботу господарсько-садівничої школи в Миловані та Торговельної школи у Львові. Попри гостру політичну боротьбу в середині суспільства, "Просвіті" вдалося твердо проводити лінію на політичну нейтральність й успішно виконувати статутні завдання.

Греко-католицьке духовенство, зокрема сільські священики та їхні родини, відіграли унікальну роль як у створенні низових осередків (філій і читалень) Товариства, так і в їхньому подальшому розвиткові. Вони протягом багатьох десятиліть постійно залишалися морально-етичним зразком для своїх парафіян, тому слово священика в багатьох випадках було вирішальним для подальшої долі тисяч сільських читалень. У багатьох випадках він був єдиним інтелігентом на селі й автоматично вирішував долю новоствореного осередка культурно-просвітньої діяльності. Його негативне ставлення могло відіграти фатальну роль у розвиткові просвітянської діяльності в тій чи іншій місцевості, а творча - надзвичайно позитивну. З іншого боку, завдяки активній участі в діяльності "Просвіти" священики постійно підвищували і власний культурний рівень, дбали про освіту як своїх дітей, так і дітей парафіян.

В умовах політизації українського руху кінця ХІХ початку ХХ ст. греко-католицька церква завдяки новим енергійним керівникам, таким як станіславський владика, а потім львівський митрополит А. Шептицький, зуміла правильно визначити шляхи морально-етичного виховання суспільства, узгодити прагнення українців до національного визволення з нормами християнської моралі. Особливо посилилася роль греко-католицької церкви в життя суспільства й діяльності "Просвіти" після 1918 р., в умовах польської окупації Галичини, коли багато українців після безуспішної збройної боротьби за волю України потрапили під вплив комуністичної та націоналістичної ідеології. Завдяки виваженій і рішучій позиції церкви "Просвіті" вдалося не лише відновити, але й поширити свої позиції, надалі виховувати галичан християнами й патріотами єдиної незалежної України.

У четвертому розділі „Головні напрями діяльності „Просвіти” значна увага приділяється висвітленню освітньо-організаційної роботи, яка, попри неодноразові зміни статуту, завжди залишалася визначальною, стрижневою для Товариства. Про це йшлося вже в першій відозві "Просвіти" до народу, що появилася на початку 1869 р. У ній зосереджувалась увага української інтелігенції на ключовому питанні - справі народної освіти, що становила б непохитну підвалину для всіх інших здобутків.

Виходячи з положень статуту, "Просвіта" на початковому етапі діяльності основну увагу присвятила виданню популярної літератури для освіти народу. Вже у читанці „Зоря” поруч з літературними творами містилися господарські, лікарські й інші поради. Популярний характер мали також календарі та „просвітні листки”, що видавалися великими накладами і користувалися значним попитом. Крім популярних видань, Товариство започаткувало видання шкільних підручників української мовою, книжок для навчання неписьменних і малописьменних. Після масового створення власних читалень останні почали виконувати статутні завдання Товариства: провадити курси для неписьменних, читання вголос, вечорниці, ставити театральні вистави, влаштовувати позичкові каси, земельно-господарські й промислові спілки, утримувати громадські комори. Філії "Просвіти" керували їхньою роботою. Важлива роль у просвітянській діяльності належала бібліотекам при читальнях і філіях. Напередодні Першої світової війни в цих бібліотеках налічувалося вже понад 250 тис. книжок. Крім стаціонарних, Товариство організувало також мережу мандрівних бібліотек. Налагодженню освітньо-організаційної діяльності сприяли освітні конгреси та з'їзди, які організовувала "Просвіта".

Театрально-мистецька діяльність "Просвіти" завжди відігравала суттєву роль у вихованні народу і його національній консолідації. Товариство влаштовувало концерти, народні свята, ювілеї Т. Шевченка, І. Франка, М.Шашкевича. У ювілейний для "Просвіти" 1918 р. кількість свят, вистав і концертів склала 8155. Основною формою цієї діяльності були аматорські театральні гуртки, хори й оркестри при читальнях і філіях. У той час "Просвіта" мала біля 1500 аматорських гуртків, у філіях діяло 746 хорів і 115 оркестрів. Для допомоги гурткам Товариство видавало журнал „Аматорський театр”.

Економічно-промислову діяльність "Просвіта" розпочала в кінці ХІХ ст. відповідно до нового статуту. Значною мірою її провадили місцеві філії. Найбільших успіхів, зокрема у молочарстві досягла Стрийська філія. Головне Товариство координувало господарську діяльність, провадило навчання сільських господарів, видавало для них літературу в серії „Господарська бібліотека”. 1910 р. "Просвіта" заснувала господарсько-садівничу школу у Миловані, де пройшло навчання кілька тисяч господарів, 1911 р. - Торговельну школу у Львові, 1912 р. - господарську школу для жінок в Угерцях Винявських. Своєрідним підсумком економічної діяльності Товариства став перший український освітньо-економічний конгрес, що відбувся у Львові 2 лютого 1909 р., у якому взяло участь 768 українських діячів освіти, кооператорів, економістів, які обговорювали проблеми просвітньо-організаційної, кооперативно-економічної, гігієнічно-гуманітарної роботи тощо. Найбільше уваги на конгресі було приділено загальним питанням розвитку сільського господарства та кооперативно-економічній діяльності „Просвіти”. Серед учасників конгресу були найбільш відомі лідери Товариства і кваліфіковані спеціалісти в галузі економіки: К.Левицький, М.Гехтер, Л.Когут, А.Ільченко та ін. У перші повоєнні роки Товариства координувало діяльність численних господарсько-економічних інституцій, що виникли з його ініціативи, успішно провадило господарське навчання, що давало певні позитивні результати.

У висновках зроблені такі узагальнення з головних проблем дослідження:

1. Заснування культурно-освітнього Товариства "Просвіта" стало переломною подією в суспільному житті Західної України, в розвитку україно-фільського народовського руху. "Просвіта" зайняла належне місце у вітчизняній історії. Товариство проводило свою роботу у складних для українців Галичини умовах, коли вони перебували під владою іноземних держав - Австро-Угорщини, а потім Польщі. "Просвіта" взялася за утвердження різноманітними засобами національної самосвідомості. Вона консолідувала українців навколо боротьби за свої політичні, соціально-економічні й культурні права. Завдяки Товариству було збережено національну ідентичність, мову, культуру, українці уникли цілковитої асиміляції в умовах бездержавного існування. "Просвіта" служила рідній нації, постійно вдосконалюючи форми і методи роботи.

2. На початковому етапі діяльності "Просвіта" носила характер науково-просвітнього товариства, а її членство обмежувалося вузьким колом інтелігенції. З часом вона мала численні первинні осередки, гуртки, читальні та бібліотеки, що у повітах об'єднувалися у філії, а ті погоджували напрямки праці з Головним Виділом у Львові. При такій організації роботи відбувався двосторонній рух інформації та вміло координувалася діяльність усіх її складових.

3. Найдійовішою формою праці "Просвіти" стало друкування книжок українських авторів і поширення їх через мережу бібліотек та книгарень. Багато зусиль вона спрямувала на випуск українських підручників для шкіл. "Просвіта" фактично започаткувала національне шкільництво у Галичині. Вийшла друком і швидко розповсюдилась серед селян і міщан читанка „Зоря” О. Партицького. Лише за 1869 - 1876 рр. Товариство видало 43 назви книжок загальним накладом майже 390 тис. примірників. Окремі з них виходили накладом від 1000 до 10000 тис. примірників і поширювались за низькими цінами, а бібліотеки, ремісничі й інші товариства задля пропаганди ідей "Просвіти" одержували їх безкоштовно. Важливу роль у становленні і розвитку видавничої діяльності Товариства відіграв випуск щорічних календарів "Просвіти".

4. Товариство брало активну участь у громадсько-політичному житті краю, як провідник народовського руху захищало політичні й громадські права українців перед крайовою й загальнодержавною владою, домагалося створення українських шкіл для дітей, впровадження української мови у середніх і вищих навчальних закладах, організовувало курси ліквідації неписьменності. Керівництво "Просвіти" - активний учасник підписання польсько-української угоди 1869 р. виступало на переговорах між народовцями і москвофілами, стало ініціатором створення газети народовців „Діло”, кафедри української історії у Львівському університеті.

5. "Просвіта" - організатор масових мистецьких дійств (концертів, вистав, фестин тощо) в читальнях і Народних Домах, де пропагувалися твори національної культури. Товариству належить неоціненна заслуга у популяризації творчості Т. Шевченка в Галичині: організації щорічних його роковин, ювілейних дат, святкових концертів, вечорів, академій, видань творів Кобзаря та науково-популярних праць про нього. "Просвіта" урочисто відзначила ювілеї М. Шашкевича, І. Франка. Товариство популяризувало українську музику. Видавало збірку „Руський співаник”, де поміщено твори А.Вахнянина, С. Воробкевича, М. Лисенка, О. Марковича та ін.

6. "Просвіта" розгорнула широку господарсько-економічну діяльність. Товариство заснувало ощадні й позичкові каси, крамниці. Були відкриті сільськогосподарські й торговельні школи та гуртки, видавалась популярна сільськогосподарська література, підручники з порадами, як підвищити агротехнічну культуру виробництва. При Головному Виділі працювала дворічна школа для забезпечення кадрами кооперативів. У 1909 р. Товариство провело перший український просвітньо-економічний конгрес, який визначив найважливіші напрямки господарсько-освітньої діяльності "Просвіти".

7. При Товаристві було організовано низку жіночих, молодіжних, спортивних та військово-патріотичних об'єднань. "Просвіта" дала життя українському педагогічному товариству, „Рідній школі”, „Соколу”, „Пласту”, „Союзу українок”, „Лугу”, „Сільському Господарю”, „Маслосоюзу”, „Народній торгівлі” та багатьом іншим. Наукові завдання від "Просвіти" перейняло Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Національне гартування у "Просвіті" надавало людям міцності духу в рядах Січового Стрілецтва, Організації Українських Націоналістів, Українській Повстанській Армії.

У дисертації окреслено коло питань і пропозиції щодо їх подальшого дослідження. Вироблені певні узагальнення, висновки, які можуть бути корисними для сучасного просвітницького руху.

Основні положення дисертації викладені у публікаціях автора:

1. Гарат Р.М. Товариство "Просвіта" в Галичині між двома світовими війнами // Питання історії України: Зб. наук. ст. - Чернівці: Золоті литаври, 2003. - Т. 6. - С. 148-152.

2. Гарат Р.М. Філія "Просвіти" в Коломиї в документах Центрального державного історичного архіву в Львові // Питання історії України: Зб. наук. ст. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - Т. 4. - С. 377-382.

3. Гарат Р.М. Роль Товариства "Просвіта" в підвищенні освітнього рівня населення Галичини // Питання історії України: Зб. наук. ст. - Чернівці: Золоті литаври, 1999. - Т. 3. - С. 107-115.

4. Гарат Р.М. Періоди розвитку товариства "Просвіта", відзначені у його статутах // Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. 8. - С. 49-53.

5. Гарат Р.М. Діяльність товариства "Просвіта" на Прикарпатті початку ХХ ст. // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної та Східної Європи: Зб. наук. праць. - К. - Чернівці, 1997. - Вип. 1. - С. 139-144.

6. Гарат Р.М. Особливості культурно-освітньої діяльності "Просвіти" на Прикарпатті початку ХХ ст. // Українська історична наука на порозі ХХІ ст.: Матеріали Міжнародного Наукового Конгресу. - Чернівці: Рута, 2001. - Т. 1. - С. 237-239.

7. Гарат Р.М. Товариство "Просвіта" в Галичині (початок ХХ ст.) // Актуальні проблеми розвитку української державності (історія і сучасність): Матеріали наук.-практ. конф. - Коломия, 2000. - С. 48-52

Анотація

Гарат Р.М. Діяльність Товариства „Просвіта” в Галичині (1868-1921 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2004.

В дисертації на широкій джерельній базі комплексно досліджуються передумови виникнення, мета створення та основні етапи розвитку „Просвіти” в Східній Галичині 1868-1921 рр. Показано цілісну картину культурно-освітньої діяльності „Просвіти”, її роль і значення в суспільно-політичному та соціально-економічному житті краю зазначеного періоду. Наголошено на позитивних для населення наслідках її освітньо-організаційної, театрально-мистецької та економічно-промислової роботи. Підкреслено також роль народовської ідеології в розгортанні діяльності „Просвіти” до Першої світової війни. Відображено стосунки Товариства та греко-католицької церкви.

Ключові слова: Східна Галичина, громадська організація, греко-католицька церква, українські товариства, національне шкільництво, народовський рух, національна свідомість, статут.

Аннотация

Гарат Р.М. Деятельность Товарищества „Просвита” в Галиции (1868-1921гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2004.

Диссертация посвящена комплексному исследованию важнейших особенностей общественно-политических предпосылок создания товарищества “Просвита” в Галиции.

Акцентируется внимание на цели создания общественной организации, структуризации ее работы, получении экономической самостоятельности, расширении количества и социального состава на начальном этапе деятельности.

Период 1891-1914 гг. - время наибольшего расцвета “Просвиты”, которая не только охватила своими структурами отдельные уголки Галиции, но и привлекла к просветительской работе большинство украинского населения, сумела организовать на развитие собственных экономических институций, созданных по принципу корпорации, что послужило основанием для названия организации, матерью всех украинских товариществ.

Изменения в уставах “Просвиты” способствовали активизации ее работы. Товарищество много внимания уделяло изданию популярных книг для просвещения населения, школьных учебников на украинском языке. Важная роль в просветительской деятельности отводилась библиотекам при читальнях и филиалах, а также передвижным библиотекам. Не меньшая заслуга в образовательно-организационной работе принадлежала конгрессам и съездам образования, которые проводила “Просвита”.

Театрально-художественная деятельность была важным направлением работы товарищества. Оно организовывало концерты, народные праздники, юбилейные вечера памяти известных украинских писателей, создало аматорские театральные кружки, хоры и оркестры, осуществляла сценические постановки.

Экономико-промышленная деятельность “Просвиты” включала координацию хозяйственной деятельности, проведение учебы сельских хозяйственников, издание для них литературы, проведение хозяйственно-экономического конгресса.

В диссертации раскрыты взаимоотношения “Просвиты” и греко-католической церкви, духовенство которой сыграло уникальную роль как в создании низовых ячеек товарищества, так и в их дальнейшем развитии.

Значительное внимание уделено исследованию значения товарищества “Просвита” в формировании национального самосознания галичан, в усилении центростремительных процессов, стремления к соборности всех украинских земель, единению украинской нации.

Ключевые слова: Восточная Галиция, общественная организация, греко-католическая церковь, украинские товарищества, национальная школа, народовское движение, национальное сознание, утав.

Annotation

Harat R.M. Activities of society „Prosvita” in Galychyna (1868-1921). - Manuscript.

The dissertation for getting the degree of Candidate of historical science, speciality 07.00.01 - the History of Ukraine. - Chernivetsky national university named after Yury Phedkovich. - Chernivtsy, 2004.

In this thesis the premises of the coming into being, the purposes of the foundation and the main stages of the “Prosvita's” development in the Eastern Galychyna of 1868-1921 have been studied complexly. The investigation has been done on the wide source basis.

The integral picture of the “Prosvita's” cultural and educational activity, its role and significance in the social-political and social-economical life of the region in the mentioned period of time is shown in the dissertation. The stress is laid on the positive consequences of the “Prosvita's” educational, organizational, economical, industrial, theatrical, artistic work for the population.

It is also emphasized the role of people's ideology in the development of the “Prosvita's” activity before World War I. The relations between the association and Greek Catholic church are shown in the thesis too.

A great attention is paid to the research of the “Prosvita's” importance in formation of national self- consciousness of the people in Galychyna, the unity of the ukrainian nation.

Key-words: the Eastern Galychyna, public organization, Greek catholic church, Ukrainian association, national school, people's movement, national consciousness regulation.

Размещено на Allbest.ru