М.Н. Петровський та його внесок в українську історичну науку 20-х-початку 50-х рр. ХХ століття

Основні етапи життєвої і творчої біографії М.Н. Петровського. Аналіз його наукових студій та їх місце у розвитку вітчизняної історичної науки. Археографічна діяльність М.Н. Петровського та її значний вплив на подальші археографічні пошуки в Україні.

Рубрика История и исторические личности
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.09.2013
Размер файла 39,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

М.Н.ПЕТРОВСЬКИЙ ТА ЙОГО ВНЕСОК В УКРАЇНСЬКУ ІСТОРИЧНУ НАУКУ 20-х - початку 50-х рр. ХХ століття

Шевченко Андрій Юрійович

УДК 940.5(477) (092) “1894-1951”

07.00.06 - історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

Дніпропетровськ - 2003

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі російської історії Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковй керівник - доктор історичних наук, професор

Удод Олександр Андрійович,

видавництва “Генеза”, головний редактор

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор

Швидько Ганна Кирилівна,

Національний гірничий університет,

професор кафедри історії та політичної теорії

кандидат історичних наук

Юркова Оксана Віталіївна,

Інститут історії України НАН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра архівознавства та спеціальних історичних дисциплін

Захист відбудеться “24“ грудня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, ауд. 307.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розіслано “9“ листопада 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

петровський історичний наука археографічний

Актуальність теми дисертації. Дослідження проблем розвитку вітчизняної історичної науки та діяльності її видатних представників вельми актуальне як у контексті збагачення української історіографії та подальшого використання наукового доробку попередніх поколінь учених-істориків, так і з точки зору встановлення історичної справедливості стосовно тих науковців, творча діяльність яких внаслідок різних причин виявилася призабутою чи замовчується. Саме тому з'ясування та аналіз досягнень українських науковців-істориків, зокрема тих, які жили і працювали за радянської доби, набуває в сучасних умовах виключного значення. До того ж при визначенні головних напрямків розвитку сучасної історичної науки потрібно не припуститися помилок, притаманних попереднім етапам її розвитку, і цьому, безперечно, має сприяти чітке розуміння, критичне вивчення та глибоке знання наукової спадщини дослідників минулих поколінь.

Окрім того біоісторіографічний напрямок історичних досліджень є важливим як для вивчення конкретних історичних проблем, так і для розвитку української історичної науки в цілому. Біоісторіографічні дослідження, за словами академіка НАН України В.А.Смолія, мають велике значення для вивчення “темпів та інтенсивності історичної думки впродовж різних етапів та епох, особливостей формування та нагромадження знань про історичне минуле, континуїтету, дискретності та просторово-регіональної конфігурації наукового процесу, інституціонально-організаційних форм історико-наукової діяльності, формальної та неформальної інституціональної структури науки, соціокультурних та інтелектуальних передумов, чинників та середовищ її існування, теорії і методології історії”1.

Ці міркування багато в чому й зумовлюють підвищений інтерес до постаті, творчої лабораторії і наукової спадщини відомого українського вченого-історика Миколи Неоновича Петровського (1894-1951), відкриття багатьох маловідомих сторінок наукової спадщини якого є однією з важливих умов формування сучасної української національної історіографії як історії історичної науки в Україні.

Внесок М.Н.Петровського в скарбницю досягнень української історичної науки не обмежується великою кількістю підготовлених і опублікованих ним досліджень, а включає й значну організаторську роботу в наукових установах, виховання фахівців-істориків, педагогічну діяльність. Відтак з'являється ще один важливий аспект, що зумовлює актуальність теми дисертації, а саме - взаємообумовленість суб'єктивного фактора в історичних дослідженнях та впливу зовнішнього середовища як суто наукового, так і соціального, на процес та результати історичного пошуку.

Таким чином, існує об'єктивна необхідність дослідження наукової спадщини і громадської діяльності М.Н.Петровського як з пізнавальної точки зору, так і з потреб наукового, неупередженого висвітлення його життя і праці в контексті суспільно-політичного життя та розвитку історіографічного процесу в Україні у 1920 - на початку 1950-х років.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота складає частину досліджень, які виконуються кафедрами російської історії і джерелознавства та історіографії Дніпропетровського національного університету, а також здійснювалась у відповідності до започаткованого Інститутом історії України НАН України пілотного проекту “Визначні постаті української історіографії ХІХ-ХХ ст.”

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі нововиявлених архівних джерел, різноманітних опублікованих матеріалів та наукового доробку попередників найповніше відтворити життя і наукову діяльність М.Н.Петровського, а також дати оцінку його внеску в розвиток української історичної науки 1920-1950-х років.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: провести евристичну роботу по виявленню нових джерел; дослідити основні етапи життєвої і творчої біографії М.Н.Петровського; простежити становлення його особистості; проаналізувати основні наукові студії М.Н.Петровського та визначити їх місце у розвитку вітчизняної історичної науки; висвітлити археографічну діяльність М.Н.Петровського та оцінити її вплив на подальші археографічні пошуки в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є історіографічний процес в Україні впродовж 20-х - 50-х років ХХ століття.

Предметом даної роботи є біоісторіографія М.Н.Петровського.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Вперше у вітчизняній історіографії проаналізовано біографію та наукову спадщину М.Н.Петровського через призму дії суб'єктивних чинників формування наукових поглядів та уподобань вченого та впливу зовнішніх факторів. На прикладі М.Н.Петровського показано роль і місце науковця в умовах існування в СРСР тоталітарного режиму та його зростаючого тиску на історичну науку в 1920-1950-х роках. До наукового обігу введено значну кількість архівних документів, які були невідомі широкому загалу істориків, чим суттєво розширено джерельну базу для наступних досліджень розвитку української історіографії радянської доби. Аналіз діяльності М.Н.Петровського як у науці, так і в керівництві науковими установами України, дає можливість аргументовано стверджувати, що вимушений ідеологічний конформізм М.Н.Петровського в умовах радянського тоталітаризму викликав суперечливе ставлення до нього як радянських дослідників, так і істориків-емігрантів, що зумовило відсутність глибокого дослідження чи повноцінної монографії, присвяченої М.Н.Петровському.

Розширення джерельної бази дослідження життя і творчості М.Н.Петровського дозволило провести систематизацію наукової спадщини вченого, значна частина якої залишається актуальною й дотепер.

Хронологічні рамки дослідження визначаються періодом життя, наукової та громадської діяльності М.Н.Петровського від 1894 до 1951 року.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць і навчальних посібників з історіографії історії України; при читанні лекцій з історіографії та джерелознавства історії України, української археографії, спецкурсів зі спеціальних історичних дисциплін для студентів історичних спеціальностей вищих навчальних закладів України.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження у вигляді доповідей та повідомлень були оприлюднені на низці міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція “Історична наука: проблеми розвитку” (Луганськ, травень 2002 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні питання вивчення історії ХІХ - ХХ ст.” (Бердянськ, вересень 2002 р.), Міжнародна наукова конференція “Знаки питання в історії України” (Ніжин, жовтень-листопад 2002 р.), IV наукові читання “Питання аграрної історії України та Росії”, присвячені пам'яті професора Д.П.Пойди (Дніпропетровськ, листопад 2002 р.), перше засідання Всеукраїнського “круглого столу” “Сарбеївські читання” (Київ, січень 2003 р.), Міжнародна наукова конференція “Формування національних і загальнолюдських цінностей в системі вищої історичної освіти” (Дніпропетровськ, квітень 2003 р.). Основні положення, проміжні результати та висновки дисертаційної роботи відображені в 9 статтях та тезах (загальним обсягом 4,5 друк. арк.), опублікованих у збірниках наукових праць, часописах та матеріалах конференцій. Шість із них - у фахових виданнях.

Структура дисертаційної роботи підпорядкована меті та основним завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури,12 додатків. За обсягом рукопис складає 180 сторінок. Список використаних джерел і літератури нараховує 396 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет та об'єкт, хронологічні межі, мету і завдання, вказано на наукову новизну та практичне значення дисертації.

Перший розділ дисертаційної роботи - “Історіографія питання, огляд джерел та методологія проблеми” - присвячено характеристиці стану наукової розробки теми, джерельної бази та методів дослідження.

Як свідчить аналіз літератури з проблеми дослідження, наукова спадщина М.Н.Петровського використовується вже понад півстоліття, але в українській історіографії ще не існує спеціального комплексного дослідження, присвяченого цьому видному науковцю.

Наукові праці, що стосуються життя і діяльності М.Н.Петровського, розглядаються в дисертації за наступною класифікацією:

- статті біографічного характеру, довідки про вченого в енциклопедичних та бібліографічних виданнях;

- рецензії на праці М.Н.Петровського та на роботи, що написані ним у

співавторстві з іншими науковцями;

- історичні праці про діяльність наукових та академічних установ, в

яких працював М.Н.Петровський;

- наукові видання, системні курси з історії України, монографічні роботи та статті, в яких містяться посилання на праці М.Н.Петровського з тієї чи іншої проблеми.

Першими публікаціями біографічного характеру, присвяченими життю та науковій спадщині М.Н.Петровського, були ювілейні статті Л.В.Олійника та К.І.Стецюк1. У них висвітлювався життєвий і творчий шлях науковця, в узагальненому виді аналізувалися його основні наукові праці.

Про урочистості в Інституті історії АН УРСР з нагоди 90-річчя з дня народження М.Н.Петровського опублікувала повідомлення Т.С.Іванова2. Цій же події була присвячена грунтовна розвідка про М.Н.Петровського відомих дослідників В.Г.Сарбея та Г.К.Швидько3. Ця стаття й зараз залишається чи не найбільш помітною узагальнюючою публікацією. До речі, Г.К.Швидько, проаналізувавши наукові погляди М.Н.Петровського ще у кількох статтях, наголошувала, що його наукові студії з історії України, які побачили світ у 20-30-ті роки ХХ ст., попри певну ідеологічну заангажованість, стали помітним явищем у вивченні української історії другої половини XVII - середини XVIII ст.1

Життя і діяльність М.Н.Петровського привертали увагу й відомих істориків української діаспори - В.В.Дубровського, Л.Окиншевича, О.П.Оглобліна, кожен з яких у свій час особисто знав науковця. Так, Л.Окиншевич називав М.Н.Петровського “найвидатнішим дослідником Літопису Самовидця”, наукові студії якого “залишаються дорогоцінним внеском в українську історичну науку”2. О.П.Оглоблін, давав високу оцінку роботам М.Н.Петровського 1920 - початку 1930-х рр., але його пізніші роботи уважав такими, які “не мають наукового значення”3.У 1990-ті рр. на основі опрацювання раніше невідомих архівних документів наукову біографію та творчий доробок М.Н.Петровського досліджували С.В.Дмитренко та О.Б.Коваленко4.

Якщо С.В.Дмитренко у своїх статтях головну увагу зосереджував на біографії М.Н.Петровського, то С.Коржелецька зробила спробу проаналізувати його внесок у розвиток історичної науки в Україні в цілому5.

Значну кількість маловідомих фактів про наукові контакти М.Н.Петровського, його роботу в комісіях ВУАН у 20-х рр. ХХ ст. та Інституті історії України АН УРСР оприлюднила у своїх численних публікаціях київська дослідниця О.В.Юркова6.

Короткі загальні довідки біографічного характеру про М.Н.Петровського були у різні роки написані І.О.Гуржієм і В.С.Петренком, С.Білоконем, О.А.Удодом і В.А.Чабаненком, Ю.А.Пінчуком1.

Активно досліджувалися фахівцями і історичні праці, що були написані М.Н.Петровським особисто чи у співавторстві. У цьому контексті на особливу увагу заслуговують рецензії на них, першу з яких ще у 1927 р. опублікував К.Харлампович, проаналізувавши кілька розвідок М.Н.Петровського, вміщених у “Записках Ніжинського інституту народної освіти”2. Окрім К.Харламповича перші наукові праці М.Н.Петровського рецензували також К.Г.Гуслистий, А.Єршов, С.В.Шамрай та інші фахівці, більшість з яких схвалили роботу молодого вченого3. Високо оцінив наукові студії М.Н.Петровського кінця 1920-х рр. і М.С.Грушевський4.

Сплеск уваги наукового загалу як у радянській Україні, так і за її межами викликала монографія М.Н.Петровського “Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії 1648-1654 рр.”. Зокрема А.Б.Барабой у своїй рецензії відзначив, що її автор правильно, з марксистсько-ленінських позицій проаналізував рушійні сили національно-визвольної війни, передусім селянство, та дослідив боротьбу між селянами і козацькою старшиною. Водночас, на думку рецензента, запропоновану М.Н.Петровським періодизацію визвольної війни не можна вважати досконалою, оскільки в її основу покладено в основному зовнішні чинники5.

Впродовж 1940-х років наукові праці М.Н.Петровського рецензувалися багатьма відомими радянськими істориками - С.В.Юшковим, Б.Д.Грековим, В.І.Пічетою та іншими. Більшість із них дали високу оцінку науковому доробку вченого. Так, В.І.Пічета підкреслював, що М.Н.Петровський є “великим знавцем історії України другої половини XVII ст.”6 Найвизначнішим істориком України кінця 1930 - 1940-х рр. назвав М.Н.Петровського відомий історик української діаспори Б.Крупницький7.

У 1960-1970-ті рр. в УРСР з'явилися нові дослідження, присвячені науковій спадщині М.Н.Петровського, зокрема його працям з історії Визвольної війни українського народу в середині XVII ст. Їх автори оцінювали науковий доробок ученого, не виходячи за рамки офіційних ідеологічних настанов1.

Водночас окремі дослідники (Я.І.Дзира та ін.) наголошували на значному внеску М.Н.Петровського у вивчення українських козацьких літописів, зокрема “Літопису Самовидця”, який ґрунтовно вивчався і аналізувався М.Н.Петровським впродовж тривалого часу2.

Існує ціла низка публікацій, присвячених діяльності українських академічних і наукових установ, в яких свого часу працював М.Н.Петровський3. Усі вони містять важливу інформацію щодо розкриття науково-організаторської діяльності вченого та його внеску у розвиток історичної науки в радянській Україні.

Тривалу й вельми плідну археографічну роботу М.Н.Петровського високо оцінювали такі відомі в Україні і за її межами фахівці-історіографи як С.О.Яковлєв, І.Л.Бутич, М.П.Ковальський, О.А.Удод4. На думку М.В.Коваля, велике значення для вивчення персоналістичних сюжетів української історії мала серія книг під назвою “Наші великі предки”, що виходила у 1942-1944 рр. і була започаткована саме М.Н.Петровським5. У пізніших публікаціях М.В.Коваль ( у т.ч. і спільно з О.С.Рубльовим), проаналізувавши вплив тоталітарної ідеології на історичну науку в УРСР у повоєнний час, справедливо зауважував, що М.Н.Петровський на посаді директора Інституту історії України АН УРСР, “як організатор діяльності творчого колективу не виглядав на рівні, не змігши піднятися над далекими від науки пристрастями і колізіями...”6.

Наприкінці 1990-х рр. і на початку ХХІ ст. з'явився шерег статей з різних питань історії України, в яких згадуються праці М.Н.Петровського або факти його біографії1. Зокрема, київська дослідниця Н.Юсова зробила спробу довести, що М.Н.Петровський у 1940-і рр. першим серед радянських істориків висунув розгорнуту концепцію існування єдиної “давньоруської народності”, яку пізніше остаточно сформулював В.В.Мавродін2.

В цілому, можна стверджувати, що біографія і наукова спадщина М.Н.Петровського певною мірою знайшли своє відображення в історіографії, проте систематичного вивчення біоісторіографічного портрета вченого ще не було здійснено.

Для вирішення поставлених у дисертації завдань було використано значне коло опублікованих та архівних джерел, які за видовими ознаками та походженням можна розділити на документальні і наративні.

Головним джерелом, яке стало основою підготовки дисертаційного дослідження стали історичні та археографічні праці (опубліковані і рукописні) М.Н.Петровського, підготовлені ним упродовж усього життя.

Серед документальних (офіційних) джерел виділимо такі основні види:

І. Актові джерела (постанови ЦК КП(б)У, розпорядження та обіжники Управління у справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР);

ІІ. Офіційно-діловодні документи (виписка з метричної книги про народження М.Н.Петровського, атестати про закінчення ним навчальних закладів, атестати про присвоєння йому наукових ступенів та вчених звань, різноманітна обліково-діловодна документація);

ІІІ. Офіційні фотодокументи (фотопортрети М.Н.Петровського, фотоматеріали про його участь у роботі міжнародних конференцій тощо).

Окремий комплекс історичних джерел складають наративи: а) спогади про М.Н.Петровського його сучасників, колег, учнів і знайомих (зокрема, автором були записані спогади про науковця дочки вченого-слов'янознавця Л.А.Булаховського - Ю.Л.Булаховської); б) листування (листи М.Н.Петровського до колег та учнів, ділова кореспонденція та ін.); в) наукові роботи, нотатки та матеріали до них, неопубліковані наукові праці вченого.

Більшість використаних у дисертації як офіційних, так і наративних джерел - це документи архівних зібрань Києва (Інститут архівознавства НБУ ім. В.І.Вернадського НАН України, Інститут рукописів НБУ ім. В.І.Вернадського НАН України, Науковий архів Інституту історії України НАН України) та Ніжина (Ніжинська філія Державного архіву Чернігівської області).

Найбільш цінні документи були виявлені і опрацьовані у особистому фонді М.Н.Петровського (Ф.230), що зберігається в Інституті архівознавства НБУ ім. В.І.Вернадського і налічує 97 справ. Зокрема, були проаналізовані наукові і творчі матеріали М.Н.Петровського (справи 1-73, 77), його біографічні документи ( 74-76, 78-84, 87-88, 90-93), листування вченого (85, 89), фотодокументи ( 86, 92, 97).

Наявний корпус історичних джерел за умови комплексного підходу до їх вивчення на засадах послідовного історизму, постійного порівняльного аналізу документів та використання методу історичної симптоматології дає можливість адекватно відтворити життя і науковий доробок М.Н.Петровського.

Теоретико-методологічну основу дисертації склали принципи історизму, об'єктивності та системності. Комплексне їх застосування дало змогу у повній мірі проаналізувати біографію та наукову спадщину М.Н.Петровського і дати їм об'єктивну оцінку.

Для більш глибокого пізнання еволюції наукових поглядів М.Н.Петровського та особливостей впливу на них тих процесів, які відбувалися в історичній науці і суспільстві були використані загальнонаукові та конкретно-історичні методи дослідження (історико-генетичний, історико-системний, проблемно-хронологічний та історико-біографічний). Так, історико-системний метод дозволив з'ясувати структуру та функціональні зв'язки об'єкта, який досліджувався. Перебіг подій життя М.Н.Петровського, еволюція його наукових поглядів розглядалися у хронологічному порядку і отримали своє логічне оформлення завдяки проблемно-хронологічному методу. Історико-біографічний метод дав можливість провести реконструкцію громадської і наукової діяльності вченого, а історико-генетичний дозволив глибоко вивчити зміни, які відбувалися в суспільно-політичному житті України та процесах, що були характерні для розвитку у ній історичної науки впродовж 20-50-х рр. ХХ ст.

У другому розділі - “Основні етапи життя та творчості М.Н.Петровського” - розглядаються питання, пов'язані з основними етапами життя, наукової та громадської діяльності М.Н.Петровського. Всього нами виділено п'ять таких етапів, що мали свої особливості і специфіку.

Перший етап - 1894 - 1924 рр. - був тим відрізком часу, коли пройшли дитинство і юність науковця, сформувалися його характер та світогляд, були здобуті середня освіта (у стінах Чернігівської семінарії) та набута (після закінчення у 1919 р. Ніжинського історико-філологічного інституту) спеціальність історика. Саме тоді під впливом відомих істориків Г.А.Максимовича й В.Г.Ляскоронського визначилися наукові інтереси М.Н.Петровського - історичне минуле України XVII ст., а також розпочалася його педагогічна робота у Ніжині та навколишніх сільських школах.

Початок другому (“ніжинському”) етапу - 1924 - 1934 рр. - поклав остаточний переїзд М.Н.Петровського до Ніжина, де він став викладачем Ніжинського інституту народної освіти та розпочав активну організаційну і науково-дослідницьку діяльність. Працюючи науковим співробітником науково-дослідної кафедри історії культури та мови, М.Н.Петровський у “Записках Ніжинського ІНО” друкує свої перші історичні розвідки, які дістали схвальні відгуки колег. Очолюючи Ніжинське наукове товариство краєзнавства, молодий науковець бере участь у підготовці збірки “Чернігів і Північне Лівобережжя: огляди, розвідки, матеріали”. Водночас він закінчує роботу над дисертацією, присвяченою “Літопису Самовидця”, та розпочинає археографічні дослідження, досить високо оцінені М.С.Грушевським. На цей етап припадає і перший (“профілактичний”) арешт М.Н.Петровського та звинувачення його у відході від марксизму-ленінізму в історичній науці. Використавши тактику компромісів з тоталітарним режимом, науковець змушений був публічно засудити своїх вчителів (М.С.Грушевського) та колег, а також покаятися у своїх “буржуазно-націоналістичних гріхах”. Таке “переродження” вченого сприяло його подальшій науковій кар'єрі.

З третім (“київським”) етапом - 1934 - 1941 рр. - передусім пов'язаний переїзд М.Н.Петровського до Києва, його робота у рукописному відділі Всенародної бібліотеки, а згодом - у створеному в 1936 р. Інституті історії України АН УРСР. Успішний захист у 1939 р. докторської дисертації, присвяченої подіям Визвольної війни українського народу середини XVII ст., та одержання вченого звання професора за спеціальністю “історія України” значно розширили можливості і поле історичної і археографічної роботи науковця. Цей етап виявився особливо плідним для М.Н.Петровського який, з одного боку, продовжував роботу над виявленням і систематизацією історичних джерел, а з іншого - розширив діапазон своїх наукових пошуків, брав участь у підготовці синтетичних праць навчального характеру, активно рецензував наукові студії своїх колег. Безперечно, М.Н.Петровський, як і багато інших радянських вчених-істориків, узгоджував свою наукову діяльність з вимогами офіційної ідеології, що, відповідно, зумовлювало специфіку змісту його досліджень та позначалося на їх науковій якості.

Для четвертого етапу - 1941 - 1947 рр. - характерним було продовження М.Н.Петровським своєї наукової роботи в Інституті історії та археології України АН УРСР в евакуації (спочатку в Уфі, а згодом - у Москві). Наприкінці 1942 р. він очолив цей інститут, а після повернення установ АН УРСР у 1944 р. до Києва - очолив окремий Інститут історії України АН УРСР. Під час війни і у перші повоєнні роки М.Н.Петровський поєднував активну наукову і пропагандистську діяльність з педагогічною роботою, а згодом і з міжнародною - у складі кількох офіційних делегацій УРСР на асамблеях і конференціях ООН. Попри таку активність, для радянської тоталітарної системи вчений продовжував залишатися сином священика, який впродовж свого життя неодноразово припускався “буржуазно-націоналістичних” помилок. Під час чергового погрому української академічної науки у 1947 р. М.Н.Петровського, якого ще у 1944 році обрали членом-кореспондентом АН УРСР, було усунено від керівництва Інститутом історії України АН УРСР та в черговий раз звинувачено в “буржуазному націоналізмі”.

Основний зміст п'ятого етапу - 1947 - 1951 рр. - складає діяльність М.Н.Петровського на посаді завідуючого відділом археографії Інституту історії України АН УРСР у поєднанні з викладацької роботою в Київському державному університеті. У цей час морально зломлений історик все ж знайшов у собі сили продовжити археографічні пошуки, результатом яких стала підготовка до друку видатної пам'ятки українського літописання “Львівського руського літопису”, який, на жаль, побачив світ вже після смерті М.Н.Петровського.

Третій розділ - “Наукова спадщина М.Н.Петровського” - присвячений розгляду наукових здобутків вченого, що стали наслідком його дослідницької діяльності за кількома напрямками: дослідження з історії України XVII-XVIII ст.; збір, обробка, впорядкування та видання історичних першоджерел; підготовка та видання навчальних видань синтетичного характеру з української історії; рецензування з використанням власних наукових здобутків робіт інших науковців; підготовка науково-популярних статей та заміток для їх оприлюднення у періодичній пресі.

У розділі доводиться, що характерною рисою кожного з напрямків дослідницької роботи М.Н.Петровського були скрупульозне вивчення та глибокий аналіз джерельної бази кожної історичної проблеми, яку він розробляв, та формулювання науково обґрунтованих висновків у відповідності з отриманою з історичних першоджерел інформацією. Водночас інтенсивність наукової діяльності вченого обумовлювалась як еволюцією його наукових поглядів, так і зміною історіографічної, а також загальної суспільно-політичної ситуації в радянській державі впродовж 1920-1950-х рр.

Як посвідчує аналіз наукового доробку М.Н.Петровського пріоритетами у його наукових студіях були наступні сюжети теми: історія міст і сіл України; Київська Русь у якості спільного початкового періоду існування сучасних східнослов'янських народів; події на українських теренах напередодні та за часів Визвольної війни українського народу середини XVII ст.; особа та діяльність гетьмана Б.Хмельницького, зокрема його участь у процесі “приєднання” України до Московської держави; історичні портрети представників козацької старшини, їх діяльність та взаємовідносини між ними в середині XVII ст. і у добу “Руїни”; адміністративний устрій українських земель на різних етапах їх історичного розвитку; особа та політична діяльність гетьмана І.Мазепи; класова боротьба в українських землях у XVIII ст. тощо.

Важливою рисою наукових праць М.Н.Петровського було їх чітке структурування, внаслідок чого вони повною мірою відповідали його науковим задумам і теоретичним підходам до кардинальних проблем історії України тієї чи іншої доби. Водночас М.Н.Петровський, як і чимало його колег-істориків ( К.Г.Гуслистий, М.І.Супруненко та ін.), уособлював у своїй науковій діяльності складний процес трансформації методологічних основ історичних досліджень - від традиційних дожовтневих концепцій до утвердження офіційної марксистської методології в українській радянській історіографії.

В цілому дослідження наукової спадщини М.Н.Петровського дає всі підстави стверджувати, що він був одним із видних українських радянських істориків, визначним дослідником політичної і соціально-економічної історії України XVII-XVIII століть.

У четвертому розділі - “Археографічна діяльність та особливості джерельної бази історичних праць М.Н.Петровського” - охарактеризовані археографічні пошуки М.Н.Петровського та критичне дослідження ним різноманітних видів історичних джерел, потрібних йому для підготовки численних наукових праць та узагальнюючих наукових творів.

Багаторічна робота в архівосховищах УРСР і СРСР дозволила вченому зібрати і впорядкувати розлогу джерельну картотеку, яку знищив вогонь війни. На щастя, в особистому архіві історика збереглися численні матеріали, які віддзеркалюють його археографічні здобутки. Аналіз цих матеріалів дозволяє зробити класифікацію писемних джерел, що використовував М.Н.Петровський, а саме: а) публічно-правові та приватно-правові акти українського козацтва XVII-XVIII ст.; б) архівні і опубліковані універсали українських гетьманів, полковників Війська Запорозького, польських королів та магнатів; в) документи Першої та Другої Малоросійських колегій: г) епістолярії, особливістю яких є те, що вони мають документально описові частини, що інтерпретують події та явища. Така класифікація свідчить, по-перше, про власні археографічні пошуки М.Н.Петровського, публікацію ним історичних джерел та широке використання їх при створенні історичних праць, а, по-друге, про повноту і ефективність залучення вченим до наукового обігу історичних джерел, що вже були виявлені й опубліковані раніше. Саме таке упорядкування писемних історичних джерел було пізніше теоретично обґрунтоване професором М.П.Ковальським.

На численних фактах наукової діяльності М.Н.Петровського у розділі доводиться, що джерельна база його наукових студій, передусім тих, які стосувалися “Літопису Самовидця”, Визвольної війни українського народу в середині XVII ст., доби “Руїни”, характеризувалася великою різноманітністю історичних документів, що були ним вперше професійно оброблені, вивчені та опубліковані. При цьому М.Н.Петровський майстерно оперував інформацією першоджерел, проникав у саму сутність того чи іншого документа, умів сприймати навіть непомітні на перший погляд деталі ставлення автора документального джерела до історичних подій та осіб і, в залежності від цього, будував свою наукову роботу. Ось чому всі синтетичні праці М.Н.Петровського вдало структуровані. Це сприяло їх стрункій архітектоніці та пропорційному поєднанню фактичного матеріалу з авторськими положеннями і висновками. Безперечно, працюючи в умовах панування єдиної марксистсько-ленінської ідеології, М.Н.Петровський не завжди об'єктивно трактував окремі положення історичних документальних джерел, вимушений був під тиском обставин робити висновки, вигідні офіційній історіографії, що не підтверджувались при більш глибокому аналізі документів.

В цілому, аналіз археографічної діяльності М.Н.Петровського і джерельної бази його студій дають можливість стверджувати про високий рівень його наукових досліджень, які у переважній своїй більшості підготовлені професійним археографом і вмілим джерелознавцем. Археографічні здобутки М.Н.Петровського дають можливість сучасним дослідникам, у тому числі представникам різних історичних шкіл і напрямків, значно повніше і глибше вивчати ті чи інші сюжети української історії, формулювати свої власні оригінальні висновки. Саме у цьому й полягає цінність, універсалізм археографічної діяльності М.Н.Петровського.

Зміст п'ятого розділу - “Історіографічний процес в Україні 1920-х - 1950-х років та місце М.Н.Петровського в ньому” - розкриває особливості історіографічної ситуації в Україні, коли найбільш інтенсивно і плідно працював М.Н.Петровський.

При визначенні місця вченого в історіографічному процесі слід зважати на те, що період його найбільшої наукової активності, час, коли він став визнаним авторитетом в українській історичній науці, припав на епоху становлення і розвитку в Україні радянського тоталітаризму. А ця обставина не могла не позначитися на формуванні світогляду, колі наукових інтересів, методологічних підходів й організації наукових досліджень М.Н.Петровського, який не обмежувався суто науковою роботою, а прагнув до кар'єрного росту, організаційної та керівної діяльності.

М.Н.Петровський уникнув політичних репресій в прямому їх розумінні, але не підлягає сумніву той факт, що в умовах постійного і нещадного ідеологічного тиску на українську історичну науку він не зміг повністю реалізувати свої потенційні можливості в царині наукових досліджень історії України. І все ж, незважаючи на несприятливі умови, є всі підстави вважати період 20-50-х рр. ХХ ст. досить продуктивним як для української історіографії в цілому, так і для М.Н.Петровського зокрема, особливо в галузі вивчення проблем історії України доби пізнього середньовіччя та ранніх нових часів. Сам М.Н.Петровський ідентифікував себе в українській історіографії як представника марксистського підходу до вивчення історії. Проте у своїй дослідницькій діяльності він, крім класового, синтезував і державницький, і соціально-економічний підходи до вивчення подій і фактів історії. Вчений уособлював у собі типові явища у вітчизняній історіографії того часу, пов'язані з переходом від досягнень української історичної науки другої половини ХІХ - початку ХХ ст. до утвердження офіційної марксистсько-ленінської концепції з гіперболізованим принципом класовості і партійності.

У розділі підкреслюється, що специфічні умови дослідницької діяльності та зміст наукової спадщини М.Н.Петровського були багато в чому визначені історіографічною ситуацією, яка існувала на той час в УРСР. Однак, адаптувавшись до неї, вчений намагався продовжувати ґрунтовні історичні дослідження, плідну педагогічну й організаторську роботу. Незаперечні позитивні результати цієї діяльності, що відзначалися як прихильниками і однодумцями, так і критиками вченого, дозволили М.Н.Петровському посісти чільне місце в українській радянській історіографії 1920-1950-х років.

У висновках дисертації підбито основні підсумки дослідження.

1. Микола Неонович Петровський серед багатьох відомих українських істориків 1920-1950-х рр. займав визначне місце. Він створив досить значну за обсягом і змістом науково-історичну спадщину, у якій знайшла своє відображення різноманітна проблематика досліджень, оригінальність висновків і узагальнень, широка джерельна база історичних досліджень.

2. У науковій діяльності М.Н.Петровського виділяються два періоди: перший хронологічно охоплює 1920-ті - початок 1930-х рр., коли в його творчості переважали об'єктивність, грунтовний аналіз, науковий підхід до вивчення проблем української історії, і другий - з середини 1930-х рр., коли вчений змушений був писати в основному в загальноприйнятому дусі, використовуючи в своїх дослідженнях офіційні ідеологічні штампи.

3. Працюючи в складних історичних умовах засилля радянського тоталітаризму, М.Н.Петровський був неоднозначний у своїх науково-історичних висновках і оцінках різних історичних подій і явищ. Використовуючи марксистсько-ленінську методологію історичних досліджень, він зважав на значення наукових здобутків своїх видатних попередників (М.С.Грушевського, Д.І.Багалія та ін.). “Формально” відкидаючи їх наукову спадщину, М.Н.Петровський перебував під впливом окремих положень їх історичних концепцій, що наприкінці його життя під час чергового погрому української історичної науки негативно позначилося на його діяльності як науковця, так і організатора історичної науки в Україні.

4. М.Н.Петровський здійснив велику роботу щодо розширення джерельної бази досліджень з історії України, увівши до наукового обігу значну кількість нових комплексів документальних джерел. Тим самим він зробив вагомий внесок у розробку багатьох питань української історії, заклавши своїми працями міцну основу для подальших історичних і археографічних досліджень. Багато в чому завдяки М.Н.Петровському у 1960-1980-х рр. плідну розробку питань історії України XVII-XVIII ст. продовжили такі знані фахівці, як І.О.Гуржій, В.О.Голобуцький, Г.Я.Сергієнко, Д.І.Мишко, М.П.Ковальський, Г.К.Швидько та ін.

5. Неупереджений аналіз біографії й історичної спадщини М.Н.Петровського дозволяє визначити його місце у вітчизняному історіографічному процесі як визначного фахівця з історії України середини XVII - першої половини XVIII ст., що впродовж тривалого періоду - 1920 - початку 1950-х рр. був одним з найавторитетніших учених-істориків, який залишив помітний слід у вивченні таких важливих проблем історії України, як соціально-економічний розвиток українських земель, національно-визвольна боротьба українського народу, козацько-селянські повстання, походження і етнічний розвиток українців тощо.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Історико-краєзнавчі сюжети в творчості М.Н.Петровського // Гуманітарний журнал, 2001. - № 3-4. - С.192-195.

2. Український історик в умовах тоталітаризму (до 50-ї річниці смерті М.Н.Петровського) // Борисфен, 2002 .- № 2. - С. 24-26.

3. М.Н.Петровський: з досвіду викладання історії України у вищій школі // Наукові записки. Історичні науки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - Київ-Бердянськ, 2002. - Вип.46. - С.99-103.

4. М.Н.Петровський (1894-1951): представник офіційної науки чи об'єктивний історик? // Література та культура Полісся: Забуті та воскреслі імена в історії та культурі України, спірні історичні питання. - Ніжин. НДПУ, 2002. - С.112-118.

5. Українські видатні діячі ХVІІ століття в історичних працях М.Н.Петровського // Борисфен. - 2003. - № 2. - С.18-21.

6. Сторінки життя видатної особистості (за спогадами Ю.Л.Булаховської про професора М.Н.Петровського) // Грані. - 2003. - № 3. - С.26-28.

7. Внесок М.Н.Петровського у розвиток української історичної науки // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали Міжнародної конференції. Давня та нова історія України. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2002. - С.123-126.

8. Сюжети з історії селянства України та Росії у працях М.Н.Петровського // Питання аграрної історії України та Росії: Матеріали четвертих наукових читань, присвячених пам'яті Д.П.Пойди. - Дніпропетровськ, 2002. - С.62-69.

9. Український радянський історик М.Н.Петровський в оцінці В.Г.Сарбея // Сарбеївські читання: Перше засідання Всеукраїнського “круглого столу”. - К., 2003. - С.42-47.

АНОТАЦІЯ

Шевченко А.Ю. М.Н. Петровський та його внесок в українську історичну науку 20-х - початку 50-х рр. ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

У дисертації вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено життя і діяльність видного українського історика М.Н.Петровського (1894-1951). На підставі широкого кола архівних та опублікованих джерел висвітлено основні періоди біографії вченого; охарактеризовано його наукову, педагогічну й організаторську діяльність; проаналізовано пріоритетні напрямки наукових студій М.Н.Петровського; дано оцінку археографічним працям науковця та з'ясовано особливості його роботи з історичними джерелами; визначено місце М.Н.Петровського в історіографічному процесі в Україні у 1920- на початку 1950-х роках та складено повну бібліографію його наукових праць.

Ключові слова: історична наука, біоісторіографія, наукова спадщина, історіографічний процес, історичне джерело, археографія.

SUMMARY

Shevchenko A. U. М.N.Petrovsky and your contribution in Ukrainian historical science in 1920 - beginning of 1950 years of the XXth century. Manuscript.

Ph. D. thesis on: historiography, source study, and the special historical sciences (No 07.00.06.). - The National University of Dniepropetrovsk. 2003.

The main plot of the thesis for the first time fully centers around the life and activity of the prominent Ukrainian historian Petrovsky M. N. (1894-1951). Based on the wide range of the archive and published sources there were done following

investigations: the main biographic periods were scrutinized, his scientific, educational, and managerial activities, M. N. Petrovsky's scientific studies priority directions were analyzed, scientist's archeographical works were evaluated, and his unique mode of work on the historical sources were ascertained, M. N. Petrovsky's place in processes of the Ukrainian historiography in 1920- beginning 1950 was determined. The author compiled total bibliography of the M.N.Petrovsky's works.

Key words: historical science, biohistoriographу, scientific heritage, process of historiography, historical sources, archeography.

АННОТАЦИЯ

Шевченко А.Ю.Н.Н.Петровский и его вклад в украинскую историческую науку в 1920 - начале 1950-х гг. ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2003.

В диссертации впервые в отечественной историографии комплексно исследована жизнь и деятельность видного украинского историка Николая Неоновича Петровского (1894-1951).

На основании проведенного анализа широкого круга архивных и опубликованных источников сделан вывод, что Н.Н.Петровский занимает одно из ведущих мест среди многих известных украинских историков 1920-начала 1950-х рр. Ему удалось создать довольно обширное научно-историческое наследие, в котором нашла свое отражение разнообразная проблематика исследований, оригинальность научных выводов и обобщений, разнообразная за видами база исторических источников.

В научной деятельности Н.Н.Петровского выделяются два периода: первый хронологически охватывает 1920-е - начало 1930-х гг., когда в его историческом творчестве на первом месте были объективность, последовательный историзм, научный подход к изучению сложных проблем украинской истории, и второй - с середины 1930-х гг., когда ученому в силу общественно-политических условий, сложившихся в то время в СССР, пришлось писать в основном в общепринятом духе, положив в основу своих иссследований официальные идеологические штампы.

Работая в условиях советской тоталитарной системы, Н.Н.Петровский был вынужден использовать единственную в то время в советской науке марксистско-ленинскую методологию исторических исследований, но при этом он обращал внимание на значение научных достижений своих выдающихся предшественников (М.С.Грушевского, Д.И.Багалея и др.). Такая “двойственность” положения историка отрицательно сказалась на его жизни как

ученого и организатора исторической науки в Украине во время очередного погрома украинской исторической науки в конце 1940-х гг.

Высокой оценки заслуживает археографическая и источниковедческая работа, благодаря которой была значительно расширена документальная база исследований истории Украины XVII-XVIII вв.

Непредубжденный анализ биографии и исторического наследия Н.Н.Петровского, полная библиография научных трудов которого составлена автором диссертации, позволяет определить место ученого в украинском историографическом процессе как выдающегося специалиста по истории Украины середины XVII - первой половины XVIII вв., оставившего заметный след в изучении таких важных проблем, как социально-экономическое развитие украинских земель, национально-освободительная борьба украинского народа, казацко-крестьянские восстания, происхождение и этническое развитие украинцев и т.п.

Ключевые слова: историческая наука, биоисториография, научное наследие, историографический процесс, исторический источник, археография.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Основні віхи життєвого та політичного шляху М.С. Грушевського, еволюція його світоглядно-філософських та політичних позицій. Внесок великого українця у розвиток вітчизняної історії та археології, його роль у процесі боротьби за українську державність.

    дипломная работа [4,8 M], добавлен 10.07.2012

  • Основні публікації, що висвітлюють розвиток історично-географічних студій та викладання історичної географії у Наддніпрянській Україні у 1840-х рр. – на початку ХХ ст. Аналіз їх змісту. Напрацювання українських істориків у висвітленні даної проблеми.

    статья [26,6 K], добавлен 17.08.2017

  • Вивчення біографії Петра Петровича Курінного - відомого українського історика, археолога, етнографа, фундатора та першого директора Уманського краєзнавчого музею. Його наукова робота та діяльність у справі розбудови вітчизняної історичної науки.

    статья [25,6 K], добавлен 21.09.2017

  • Аналіз основних причин зростання національного руху в Наддніпрянській Україні в кінці ХІХ – початку ХХ століття. Конфлікт всередині Революційної української партії та його наслідки. Національно-революційна течія під керівництвом М. Міхновського.

    курсовая работа [38,5 K], добавлен 19.09.2010

  • Основні події та етапи життєвого шляху М. Костомарова. Науково-громадська діяльність історика. Дослідження М. Костомарова, присвячені українському козацтву. Вклад вченого в історичну науку. Дослідження найважливіших проблем української історії.

    курсовая работа [33,0 K], добавлен 03.06.2009

  • Аналіз історичної діяльності Йоахіма Лелевеля. Умови формування його поглядів, сильна, неповторна індивідуальність цієї людини. Роль Йоахіма як вченого-історика, революціонера, філософа. Вплив його діяльності на культуру, науку та свідомість населення.

    реферат [28,9 K], добавлен 08.12.2014

  • Городок до Штейнгеля і його розвиток під час перебування у володінні барона. Процес утворення ним школи, лікарні і музею. Політична діяльність барона та його внесок у самостійність України. Виявлення ролі та значення його діяльності для сьогодення.

    курсовая работа [34,3 K], добавлен 21.11.2010

  • Внесок греків у розвиток торгового судноплавства в Азовському морі у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. Діяльність грецьких торгових фірм і їх роль у становленні та економічному розквіті Таганрога і Маріуполя.

    статья [13,8 K], добавлен 15.07.2007

  • Аналіз передумов виникнення й головних аспектів функціонування Волинської гімназії (Волинського (Кременецького) ліцею) як вищого навчального закладу особливого типу. Специфіка його структури, навчальних планів і програм, місце правових курсів у навчанні.

    статья [31,4 K], добавлен 17.08.2017

  • Короткий опис життя українських чехів у 20-30-ті роки ХХ століття. Шляхи потрапляння чехів на територію України, етапи формування колоній та їх чисельність. Економічне, соціальне та культурне становище держави в 20–30ті роки ХХ ст., його вплив на чехів.

    курсовая работа [46,8 K], добавлен 10.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.