Польсько-українське примирення у політичній діяльності Володимира Мокрого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Польсько-українське примирення

у політичній діяльності Володимира Мокрого

Ґеник М.А.

Польсько-українське примирення становить основний зміст двосторонніх відносин другої половини XX століття. Значний вклад у досягнення міжнаціонального зближення та подолання упереджень і стереотипів належить українському вченому, політичному і громадському діячеві, депутату польського Сейму Володимирові Мокрому. Він є професором Ягеллонського університету, засновником і керівником Фундації Святого Володимира у Кракові. В.Мокрий народився 18 квітня 1949 р. у Драві, куди його родина була виселена у рамках акції «Wisla». Закінчив ліцей в Лєгніци та в 1972 р. Ягеллонський університет зі спеціалізації історія східнослов'янської літератури. У 1978 р. під керівництвом професора Р.Лужного В.Мокрий захистив докторську дисертацію «Руська Трійця. Сторінка з культурно-літературного життя українців Галичини першої половини XIX ст.». На підставі праці «Література і філософсько-релігійна думка українського романтизму: Шевченко, Костомаров, Шашкевич» у 1997 р. захистив габілітацію і в 2002 р. отримав звання професора.

Початок політичної діяльності В.Мокрого в Українському суспільнокультурному товаристві (УСКТ) співпав з періодом наростання опозиційного руху в Польщі. Українська меншина у ПНР зазнавала дискримінації з боку властей. Позацензурної преси не існувало, а єдиний тижневик «Українське Слово» характеризувалося як «анемічна газета без рівня і польоту». Невелика частина українців взяла участь у діяльності «Solidarnosci», серед них був В.Мокрий. Під тиском властей у період військового стану розпочато чистку в УСКТ, звідки планувалося виключити близько 30 членів. Було виключено тільки 2 особи: М.Сича і Козубаля з Ольштину, однак не вдалися спроби виключення В.Мокрого, який залишився головою краківського відділення УСКТ [1;2,с.84-85;3].

В.Мокрий брав участь у багатьох заходах, спрямованих на подолання стереотипів у міжнаціональних відносинах. Зокрема, 23-25 жовтня 1987 р. у Лодзі відбувся симпозіум «Litwini, Bialorasini, Ukraincy, Polacy przeslanki pojedпапіа», у якому взяли участь РТожецький, Т.Ольшанський, Б.Скарадзінський,А.Вінценз, В.Мокрий, Я.Ю.Ліпський та ін. В рецензії Я.Стельовського стверджувалося, що «усвідомлення і спроба зрозуміння мотивації іншої сторони (протилежної) сторони у такому потенційно вибуховому в сфері емоцій питанні, яким є відносини з ULB (Україна, Литва, Білорусія) є дуже важкими». Загалом, на думку Я.Стельовськош, семінар виявив існування багатьох «білих плям» [l;4;5,s. 19-21].

Розвиток демократичних процесів, переговори «круглого стола» та відсутність на них представників національних меншин спричинили спільне звернення від імені української, білоруської та литовської меншин, які пропонували винести на обговорення також їхні проблеми. Ці вимоги були сформульовані в 5 пунктах: «1. зміна сталінської у своєму характері моделі суспільно-культурних товариств меншин; 2. зміна способу представлення національних меншин, їхньої культури та історії в польських засобах масової інформації та освітніх інституціях, які наголошують на їхньому негативному стереотипі або взагалі заперечують їх існування; 3. принципова реформа шкільництва меншин в ПНР, дотеперішня модель якого не справдилася і багато років існує в стані кризи; 4. надання інституційних можливостей артикуляції і захисту національними меншинами своїх специфічних інтересів; 5. створення в системі політичної влади відповідних інститутів, метою яких було б спостереження за станом реалізації прав, передбачених підписаними ПНР міжнародними документами у справі національних меншин». Від імені української меншини ці вимоги підписали МЛесів, В.Мокрий і С.Козак [6;7;8,s.2-3], 15 і 27 січня 1989 р. відбулися установчі засідання Комісії до справ національних меншин Громадянського комітету при керівникові незалежної профспілки «Solidarnosc». До неї ввійшли представники польських опозиційних середовищ, а також білоруського, литовського, українського і єврейського суспільств у Польщі. Головою комісії став М.Едельман, заступником Я.Куронь, секретарем Г.Костжева. До Комісії входили також Б.Бердиховська, З.Буяк, кс. М.Чайковський, А.Фрідман, С.Янович, А.Юзвенко, Я.Ю.Ліпський, В.Мокрий, Б.Скарадзінський, Т.Щепанський та ін. Завданням комісії було інформування Громадського комітету та суспільство про проблеми національних меншин, міжнаціональні відносини та приготування дій у цій галузі. Комісія мала готувати та давати експертну оцінку проектів правових актів, покликаних гарантувати рівноправність меншин [6;9].

Врахуванням заслуг В.Мокрого у діяльності польської опозиції та символічним жестом «Solidamosci» у політиці щодо української меншини було вміщення В.Мокрого з Кракова у виборчому списку в Гожові. 29 квітня 1989 р. напередодні Великодня кандидати до польського сейму разом з Л.Валенсою відвідали пам'ятник «Solidamosci» в Гданську. В.Мокрий поклав до трьох хрестів букет біло-червоно-синьо-жовтих квітів, які мали символізувати міжнаціональне зближення. «Білі квіти це невинність, червоні невинно пролита кров, сині небо над нами всіма і жовті лани пшениці на Україні, якої так не вистачає в Європі» [10,s. 100; 11,s.263]. 4 червня 1989 р. завдяки підтримці голосів польських виборців В.Мокрий отримав мандат до сейму [12,k.428;13,s.4], У вересні 1989 р. В.Мокрий вперше відвідав Україну і виступив на І з'їзді НРУ Свою промову він завершив словами з Шевченкового послання «До поляків» «Подай же руку козакові...» та побажанням успіху на шляху до свободи народів у Європі та прозорості кордонів між людьми і народами [10,s.l01;ll,s.264], '

Демократичні зміни у Польщі спряли активізації української меншини. 21 червня 1989 р. у Кракові В.Мокрий заснував Фундацію св. Володимира, метою якої була «підтримка і популяризація науки і християнської української культури в Польщі та діяльність на користь польсько-українського зближення». На створення Фундації В.Мокрий передав нагороду, надану йому у 1987 р. Фундацією Іоанна Павла II за «суспільно-моральну діяльність на користь польсько-українського порозуміння і зближення, так важливого для майбутнього Центральної Європи, а також за важливі наукові досягнення, розкриваючі християнські корені української культури».

16-17 грудня 1989 р. і 20-21 січня 1990 р. було проведено український «круглий стіл» за участі представників усіх українських організацій і церкви. На зустрічі було вирішено перетворити УСКТ в Об'єднання українців у Польщі (ОУП). Надзвичайний з'їзд 24-25 лютого 1990 р. відбувся за участі представників польських властей: міністра Я.Куроня, голови Комісії у справах національних меншин Є.Вуттке, посла В.Мокрого, заступників міністрів культури і національної освіти. У своєму виступі Я.Куронь заявив, що «дружба чи ненависть між поляками і українцями визначить майбутнє нашої частини Європи».

У дискусії було обговорено найважливіші проблеми для українців Польщі: засудження Сеймом депортаційної акції «Wisla», ліквідації її юридичних, матеріальних і моральних наслідків. Підкреслювалося необхідність покращення українського шкільництва, мистецьких аматорських колективів, створення українського музею, театру, наукового інституту, припинення антиукраїнської пропагандистської кампанії, доступу до телебачення і радіо. З'їзд підтримав вимогу гарантованого українського представництва у Сеймі та в органах територіального самоуправління. Ці положення було оформлено у вигляді двох послань до Сейму, програмній декларації, програмі діяльності й посланнях до України та української діаспори. У зверненні зїзду ОУП до польського суспільства ставилися вимоги ліквідації результатів акції «Wisla», вибачення за її наслідки, нормалізації юридичного становища української меншини, гарантування права на парламентське представництво. «Українці і поляки стоять перед важливими подіями у своїй історії. Відкриваються незнані дотепер перспективи і можливості. (...) В обопільному інтересі наших народів лежить використання цих можливостей, бо наш статус, як і статус польської меншини в Україні залежить також від їхньої реалізації. Було б трагедією, коли б у взаємних відносинах переважили упередження, недовіра, ворожість чи погано сприйнятий інтерес власної сторони». До керівництва Об'єднання українців у Польщі обрано Є.Рейта (голова), С.Козака, М.Вербового, М.Лесіва, С.Заброварного, В.Мокрого та ін. [14.S.41--43].

Діяльність В.Мокрого у сеймі спрямовувалася на підтримку польською стороною незалежницьких прагнень України та на виправлення політико-правових наслідків акції «Wisla». Важливе місце у процесі подолання стереотипів та примиренні мала зустріч українських і польських парламентарів 4-5 травня 1990 р. у Яблонній під Варшавою. З українського боку у зустрічі брали участь: В.Чорновіл, І. Драч, Б.Горинь, М.Горинь, Д.Павличко, М.ІІоповичта ін. Польську сторону представляли: Б.Бердиховська, З.Буяк, Б.Геремек, Я.Куронь,

А.Міхнік, В.Мокрий, Б.Скарадзінськийта інші [15,s.40]. У дискусії зверталася увага на необхідності об'єктивної оцінки спільної історії, подолання негативних стереотипів, перегляду шкільних підручників та усунення всіх перешкод, у політичній і економічній сфері, які унеможливлюють порозуміння між поляками і українцями. На конференції було обговорено переважно питання минулого двосторонніх відносин, у багатьох виступах наголошувалося на необхідності подолання стереотипів. Особливо акцентувалася увага на подіях XX ст., зокрема польсько-українській війні 1918-1919 pp. та акції «Вісла». Зазначалося, що знищення ЗУНР та приєднання західно-українських земель до Польщі мало фатальні наслідки не тільки для української державності, але й для міжнародної ситуації у Центрально-Східній Європі. Польська сторона з розумінням поставилася до позиції українських парламентарів, які стверджували, що найбільшою перешкодою на шляху порозуміння є невирішеність комплексу питань, пов'язаних з наслідками примусового переселення українців з їхніх споконвічних земель. У відповіді міністра Є.Вуттке йшлося про внесення до Сейму та намір прийняти у найближчому часі проекту ухвали із засудженням акції «Wisla» та застосування методу колективної відповідальності щодо української меншини. В проекті стверджувалося, що Сейм Речіпосполитої Цольщі намагатиметься виправити кривди, які постали внаслідок цієї акції. Проект закінчувався словами: «Простягаємо руку до згоди. Це наш обов'язок перед майбутніми поколіннями». Під час дискусії зверталася увага на необхідність зламу негативних стереотипів, перегляду підручників у частині, яка стосується польсько-українських стосунків та усунення усіх перешкод, які перешкоджають порозумінню між поляками та українцями. Висувалася пропозиція створення спільних груп дослідників, які на основі недоступних раніше архівних матеріалів зроблять спробу об'єктивної оцінки минулого двосторонніх відносин. На завершення конференції було прийнято коротке комюніке, у якому констатувалося обговорення на зустрічі взаємних помилок і кривд протягом всієї історії, особливо у XX столітті, висловлювалося жаль з приводу взаємних кривд та підкреслювалося наявність спільних пов'язань, що зближують обидва народи.

На зустрічі у Яблонній багато уваги приділялося також проблемі кордонів. Сторони продемонстрували спільність позицій у питанні про необхідність стабільності кордону, що сприятиме добросусідським взаєминам у політичній, економічній і культурній галузях. Відзначалося потребу відкритості кордону для громадян обох держав та проведення толерантної внутрішньої політики, яка передбачала б повагу культурних, економічних і політичних прав національних меншин. Зустріч у Яблонній, незважаючи на декларативний характер результатів, була одним з етапів інституціоналізації польсько-українського діалогу [16;17,с.125-126].

Найбільш болючою для українців залишалася тема ліквідації наслідків акції «Wisla». Наприкінці 1989 р. В.Мокрий разом з УСКТ підготував обширну документацію стосовно перебігу і наслідків акції «Wisla». Частина з неї як стаття Е.Місила була опублікована в «Tygodniku Powszeclmym» поряд зі статтею К.Скубішевського про акцію «Wisla» в світлі тогочасного міжнародного права. Це створило підстави для винесення справи на обговорення сеймової комісії у справах національних меншин, яка почала розробку проекту відповідної ухвали сейму. Всього було внесено 10 проектів, один з них був зачитаний на зустрічі парламентаріїв в Яблонній. Наприкінці 1989 р. В.Мокрий опрацював проект ухвали Сейму у справі акції «Wisla», яка передбачала скасування рішення Президії Ради міністрів Польщі від 24 квітня 1947 р. про виселення українського населення з Підляшшя, Холмщини, Надсяння, Бойківщини і Лемківщини, відміну декретів 1947, 1949 і 1958 р. про перехід власності українських інституцій і окремих осіб на користь держави та створювала передумови для повернення українців і компенсації спричинених кривд [18,s.254-255]. Пізніше ця ухвала була прийнята Сенатом у редакції, близькій до початкового проекту В.Мокрого [19,s.276-277;20,s.277-278], 27 серпня 1991 р. В.Мокрий розробив проект ухвали Сейму в справі проголошення незалежності України [2l,s.261]. У процесі його обговорення і прийняття він послідовно відстоював формулювання «niepodleglosc», а не «wolnosc», чого домагалися комуністичні депутати [3 ;22,s.274]. Аргументуючи свою позицію, В.Мокрий наводив статтю з польської опозиційної преси, написаної ним під псевдонімом [23,s.266-269; 24]. У своєму виступі у Сеймі 8 березня 1991 р. В.Мокрий вимагав гарантування у виборчій ординації парламентського представництва національних меншин [25].

Після завершення парламентської діяльності В.Мокрий зосередився на науковій роботі і розбудові Фундації св. Володимира. У рамках Фундації функціонує видавництво «Szwajpolt Fiol«, галерея українського мистецтва, музей ікон, бібліотека і читальний зал, книгарня «Нестор». У1997 р. Фундацію відвідав папа Іоанн Павло II. Професор В.Мокрий є редактором «Краківських українознавчих зошитів» («Krakowskie Zeszyty Ukrainoznawczc»). альманахів «Між сусідами / Micdzy Sasiadaті». «Краківські горизонти / Horyzonty Krakowskie».

У науковій і видавничій діяльності В.Мокрого та Фундації св. Володимира провідне місце посідає релігійний аспект польсько-українського примирення та багатолітня діяльність у цьому напрямку папи Іоанна Павла II [26;27;28;29;30], дослідження проблем української меншини, насамперед у контексті подолання наслідків незаконного виселення у 1947 р. [31;32;33]. Важливою складовою діяльності В.Мокрого у напрямку польсько-українського примирення є подолання міжнаціональних стереотипів, організація з цією метою наукових конференцій і симпозіумів. Зокрема, на Польсько-українському симпозіумі в Ягеллонському університеті 8 травня 1991 р. виступив один з лідерів Конфедерації незалежної Польщі А.Іздебський. Він пригадав тезу, яку у 1987 р. в статті «Ukraincy» надрукувала «Оріпіа krakowska» (№ 32): «Зможемо порозумітися тоді, коли про польські гріхи говоритимуть поляки, а про українські українці». Пізніше цю формулу у своїй промові повторив також В .Мокрий [I;34,s.l3,15-16;35;36], Значна у вага у діяльності В .Мокрого надається розвінчанню негативних міжнаціональних стереотипів [3 7]. Багато публікацій В.Мокрого присвячені дослідженню польсько-українського прикордоння, у широкому розумінні, тобто насамперед культурно-мистецьких контактів [38;39].

У 2010 р. за багаторічні плідні заслуги у справі міжнаціонального примирення Фундація Святого Володимира, яку очолює В.Мокрий, отримала нагороду Капітули польсько-українського поєднання. Цікаво зазначити, що статуетка нагороди «Капітули», автором якої є професор Марія Турецька, зроблена у вигляді двох квіток волошки й маку. Вони символізують український і польський народи. Волошка та мак ростуть поруч і часто виростають з одного коріння. Ця алегорія нагадує символіку багатоколірного букету, поставленого В.Мокрим до трьох гданських хрестів у 1989 р. [40;41].

Довголітня багатостороння громадська і політична діяльність професора Володимира Мокрого у напрямку подолання міжнаціональних стереотипів сприяла досягненню польсько-українського примирення та опрацюванню нової парадигми двосторонніх відносин.

польща україна примирення

Список використаних джерел

1. Archimmi prywatne W. Mokrego w Krakowie.

2. Zofia S. Sytuacja Ukraincow wPRL//Kultura.-№ 6.-VI 1984.S. 83-86.

3. Інтерв'ю з Володимиром Мокрим, Краків, 28.02.2004.

4. Archiwum prywatne J.Targalskiego w Warszawie.

5. Stelowski J. Nieuzasadniony optymizm czy sceptycyzm? //Dialogi. BiuletynPolskoUkraiiiski.-№2-3 (11-12).1988.-S.'19-21.

6. Archiwum prywatne PKazaneckiego w Warszawie.

7. Lesiow M., Mokry W., Turonek J., Kozak S., Makowski B. Glos w sprawie nmiejszosci // Tygodnik Powszechny.№ 44.-30 X 1988.

8. Lesiow M., Mokry W., Turonek J., Kozak S., Makowski B. Apel przedstawicieli nmiejszosci narodowych//Niepodleglosc.1988.-№ 83-84 S. 2-3.

9. Konnmikat о rozpocz^ciu prac Komisji do sprawnmiejszosci narodowychKomitetu Obywatelskiego przy Przewodniczqcym NSZZ «Solidamosc».

10. Wystqpienie posla Wlodzimierza Mokrego na I Zjezdzie Ludowego Ruchu Ukrainy // UkraincywPolsce 1989-1993. Kalendariimi. Dokimienty. Infomiacje.Warszawa: Zwiqzek Ukraincow w Polsce, 1993.-S. 99-101. 318 s.

11. Wystqpienie Wlodzimierza Mokrego na Zjezdzie Narodowego Ruchu Ukrainy na rzecz Przebudowy // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadamiKrakow, 1999.T.9.S. 263-264.

12. Les archives de ITnstitut Litteraire a Paris (AILP).Les coupures de presse (CP).1992.-Vol. 3.-K. 428.

13. RomanowskiA. Przeciwfatalizmowi. Polska іUkraina: przeszlosc і perspektywy // Tygodnik Powszeclmy.№ 28 12 VII 1992.S.4.

14. Czech M. Zmiany wsrod Ukraincow w Polsce // Kultura 1990.№ 6(513).S. 41--43.

15. Konnmikat // Kultura.1990.№ 6(513).S. 40.

16. AILPCP1990.-Vol. 3.

17. Потічний П. Зустріч українських і польських парламентарів // Сучасність1990,№ 9,Вересень'С. 125-126.

18. Mokry W. Projekt Uchwaly Sejmowej w sprawie pot^pienia wyiedlenczej akcji «Wisla» z 1947 roku // Problemy UkraincowwPolsce po wysiedlenczej akcji «Wisla» 1947 rokii / Pod redakcjq Wlodzimierza Mokrego. Biblioteka Fundacji sw. Wlodzimierza. T. I .Krakow: Szwajpolt Fiol, 1997.S. 254-255. 465 s.

19. Nieuchwalony przez kontraktowy SejmRzeczypospolitej Polskiej projekt uchwaly w sprawie akcji «Wisla» // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami№ 9.Krakow, 1999.S. 276-277.

20. Uchwala Senatu Rzeczypospolitej Polskiej pot^piajqca akcj^ «Wisla» z dnia 3 sierpnia 1990 roku // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami№ 9.Krakow, 1999.S. 277-278.

21. Mokry W. Uchwala Sejmu RP w sprawie ogloszenia niepodleglosci Ukrainy (Projekt) // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami№ 9.Krakow, 1999.S. 261.

22. Mokry W. Moje rozumienie « Solidamosci» oraz Narodowego Ruchu Ukrainy z perspektywy 1999 roku//Між сусідами/Mi^dzy sqsiadami-Krakow, 1999.-T.9.-S. 270-277.

23. Lozinski P. [vel W.Mokry], Ukraina «pod sloncem wolnosci» sowieckiej // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami Krakow, 1999.T.9.S. 266-269.

24. Lozinski P. Ukraina «pod sloncem wolnosci» sowieckiej // Zomorzqdnosc.№ 142.-31 III 1987.

25. Wystqpienie sejmowe posla Wlodzimierza Mokrego w sprawie ordynacji wyborczej //Ukraiiicy w Polsce 1989-1993.S. 151-154.

26. Mokry W. Papieskie poslania Jana Pawla II do Ukraincow / Wlodzimierz Mokry. Biblioteka Fundacji sw. Wlodzimierza. T.4.Krakow: Szwajpolt Fiol, 2001.404 s.

27. Mokry W. Apostolskie slowo Jana Pawla II na Ukrainie w 2001 roku / Мокрий В. Апостольське Слово Івана Павла II в Україні у 2001 році. Biblioteka Fundacji sw. Wlodzimierza. Т.7.Krakow: Szwajpolt Fiol, 2002.578 s.

28. Chrzescijanskie swi^ta і swi^ci w zyciu duchowym Ukraincow na przelomie tysiqcleci / Pod redakcjq Wlodzimierza Mokrego. Biblioteka Fimdacji sw. Wlodzimierza. T.6.-Krakow: Szwajpolt Fiol, 2001.-663 s.

29. Mokry W. Kardynal Karol Wojtyla Papiez Jan Pawel II wsrod Ukraincow w Polsce // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami № 9.Krakow, 1999.S. 5-28.

30. Dyskusja panelowa wokol ksiqzki Wlodziinierza Mokrego PapiesIdeposlania Jana Pawla II do Ukraincdw w dniu 5 czerwca 2001 // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami № 10-11,-Krakow, 2000-2001.-S. 52-59.

31. Мокрий В. Українці в Явожно // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami№ 3,Krakow, 1993.-S. 101-104.

32. Mokry W. Ukraincy w Jaworzno // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadaini№ 3,Krakow, 1993'-S. 104-109'

33. W.M. Akcja «Wisla». Dokumenty, opracowal Eugeniusz Misilo, Warszawa, 1993, ss.524 //Між сусідами /Mi^dzy sqsiadami.-№ 3.-Krakow, 1993.S. 118-119.

34. Izdebski A. W drodze do Mi^dzymorza. OdPilsudskiego do Moczulskiego. Polska koncepcja bezpieczenstwa narodow mi^dzy Baltykiem a morzem Czamym / Wydanie

II poprawione / Andrzej Izdebski.Krakow: Wydawnictwo Krakowskiego Oddzialu Towarzystwa Pomost, 1999.-25 s.

35. ArchiwumAkt Nowych (AAN).Konfederacja PolskiNiepodleglej (KPN).Sygn.

17, -Npgn. Wystqpienie A.Izdebskiego z KPN 8 V 91 na Sympozjmn Polsko-Ukrainskim na Uniwersytecie Jagiellonskim. maszp.

36. AAN-KPN-Sygn. 17,-Npgn. Анджей Іздебскі. Фрагмента виступів у дискусії після доповідей//Між сусідами-Краків, 1991.-С. 5.

37. Mokry W. Potrzeba kolejnej dyskusji wokol «Ogniem і mieczem» Henryka Sienkiewicza // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami № 9.Krakow, 1999.S. 284-297.

38. Мокрий В. Епоха «Tygodnika» епоха Туровіча. Неможливе стало можливим, незвичайне звичайним // Між сусідами / Mi^dzy sqsiadami № 9.Krakow, 1999.S. 280-282.

Размещено на Allbest.ru