Історична топографія Володимира X-XVIII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.06 - історіографія,джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

ІСТОРИЧНА ТОПОГРАФІЯ МІСТА ВОЛОДИМИРА Х-XVIII СТ.

Петрович Валентина Василівна

Львів -- 2003

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Одним з важливих завдань вітчизняної історичної науки є вивчення українських міст, які були торгово-ремісничими, політико-адміністративними та культурними осередками. З уваги на значення їм присвячено фундаментальні праці багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників (М.Тихомиров, П.Толочко, М.Котляр, А.Куза. О.Компан, П.Сас, І.Крип'якевич, М.Ковальський, М.Кучинко). Попри сказане, всебічне дослідження міст і надалі залишається однією з найактуальніших проблем як середньовічної, так і нової історії. Безперечно, це стосується і волинських міст. Тут виникає багато питань пов'язаних з їх історико-культурним розвитком, в тому числі з'ясуванням проблем соціотопографії.

Актуальність теми випливає із завдань комплексного дослідження міст Волинської землі і, зокрема, одного з її найдавніших і найбільших - Володимира. Зростання міста, його планіграфія і забудова, місцезнаходження життєво важливих об'єктів нерозривно пов'язані з характером соціально-економічного та культурного розвитку, чим і обумовлюється актуальність вивчення цих питань. Підтвердженням цього є дослідження таких міст України, як Київ (М.Берлинський, П.Толочко), Кам'янець-Подільський (М.Петров), Переяслав-Руський (О.Колибенко), Львів (М.Долинська), Луцьк (О.Жук).

Звідси зрозумілою є і доцільність всебічного аналізу історичної топографії Володимира середньовічного та нового часу. Актуальним залишається і висвітлення економіки, побуту та культури населення міста Х -XVIII ст. в плані соціальної топографії міста. Не менш важливим є з'ясування наступності в розвитку історико-культурних об'єктів цивільного і культового призначення. Не вирішеною є і проблема докладнішої локалізації літописних володимирських храмів княжої доби: церкви св. Юрія (Георгія Побідоносця), церкви св. Дмитрія Солунського та церкви-усипальниці Іоакима і Анни.

Загалом попри певні здобутки історіографії у вивченні княжої доби, стан дослідження історичної топографії Володимира залишається незадовільним. Досі немає спеціальної праці, в якій би на сучасному науковому рівні розв'язувалася ця проблема. Важливим є також з'ясування невирішених питань, зокрема охорони пам'яток та збереження топографічних особливостей міста для сучасного його розвитку як історико-культурного заповідника та центру туризму. Практично цими питаннями в комплексі ніхто ще не займався.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Обраний напрям дослідження пов'язаний, по-перше, з виконанням наукової теми “Історія культури Волині”, яка розробляється науковцями Волинського державного університету ім. Лесі Українки. По-друге, робота виконувалась в рамках державної програми підготовки “Зводу пам'яток історії та культури”. По-третє, в дисертації реалізується один з аспектів комплексної теми історико-краєзнавчого характеру “Минуле і сучасне Волині”, яка розробляється на кафедрах історичного факультету Волинського державного університету, Волинського краєзнавчого музею та Державного архіву Волинської області.

Об'єктом дослідження є історична топографія міста Володимира Х-ХVIII ст., що виражається в сукупності всіх його складових частин: поселення, оборонні укріплення, храми, житлово-господарські будівлі, мости і греблі, інші споруди, які відображають його соціально-економічний, етнокультурний та політичний розвиток.

Предметом запропонованого дослідження є вивчення закономірностей і особливостей розвитку історичної топографії Володимира впродовж X-XVIII ст.; процес становлення, розвитку та змін у планувальній структурі міста, на окремих його історичних етапах, взаємодія історико-соціальних, економічних, культурних та містобудівних чинників.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з Х до кінця

XVIII ст. Нижня дата визначається за першою літописною згадкою про місто під 988 р. та часом входження Володимира до складу Київської держави. Верхня хронологічна межа - 1795 р. - визначається перетворенням його на повітовий центр Російської імперії та завершенням формування забудови старого міста і повільним його занепадом як у соціально-економічному, так і в культурному плані.

Метою дисертаційної роботи є дослідження природно-географічних та історичних умов становлення міста, локалізація фортифікаційних споруд та визначення часу їх побудови, аналіз поетапної еволюції історико-архітектурної забудови, з'ясування соціально-економічних та політичних чинників, які впливали на зміну історичної топографії Володимира з часу виникнення до кінця XVIII ст.

Реалізація мети досягається шляхом вирішення таких завдань:

– на основі аналізу джерел та історіографії дослідження визначити основні етапи розвитку міста та показати історико-топографічну еволюцію;

– з'ясувати вплив природних та історичних передумов на виникнення та розвиток міста;

– охарактеризувати оборонні укріплення та цитаделі, окреслити їх роль та значення у формуванні міської структури;

– визначити місцезнаходження окремих соціально-топографічних частин міста: ринкового майдану, головних вулиць та окремих кварталів, виробничих і торгових об'єктів;

– локалізувати пам'ятки культової та цивільної архітектури XII-ХVIII ст.;

– висвітлити в загальних рисах господарську діяльність, матеріальну та духовну культуру, майновий стан та етнічний склад володимирців окресленого періоду.

Методологічною основою дисертації є принцип історизму, який передбачає достатність обраного поля історичного дослідження в просторовому і часовому вимірах і завдяки якому різнопланові пам'ятки розглядаються в динамічному розвитку, а їх аналіз дозволяє реконструювати історико-топографічні зміни в процесі еволюції міста.

Методика дослідження визначається поставленою автором метою і базується на комплексному вивченні джерел. Застосовано порівняльно-типологічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-стратиграфічний, ретроспективний, історико-картографічний методи та метод науково-теоретичних гіпотез.

Наукова новизна дисертації, що становить і особистий внесок здобувача, зводиться до таких вузлових положень:

– зібрано та проаналізовано джерела і дослідження істориків з чільних проблем історичної топографії Володимира Х-ХVIII ст.;

– з'ясовано роль природно-географічних умов мікрорегіону, на якому виник Володимир, вплив ландшафту на формування окремих компонентів міста: дитинця-замку, окольного граду та передмість; стверджено, що місту передували ранньослов'янські поселення, а його становленню сприяла міцна сільськогосподарська округа;

– на основі архітектурно-археологічних досліджень і їх узгодження з писемними даними визначено розташування оборонних валів і ровів, міських брам, житлово-господарських споруд на території міста, стверджена його дворово-садибна забудова;

– остаточно локалізовано замок короля Казимира III середини XIV ст. на колишньому дитинці, єпископський замочок кінця XV ст. поблизу Успенського собору, визначена їх роль у формуванні міської структури; встановлено місцезнаходження ринкового майдану з ратушею, основних вулиць, окремих садиб, ремісничих осередків, гребель і млинів, шинків та заїжджих дворів середньовічного і нового часу;

– з великою достовірністю локалізовано більшість культових будівель, в тому числі Дмитрівську церкву; заперечено існування кафедрального собору в с. Федорівка, а також каплиці Іоакима і Анни на дитинці, гіпотетично умісцевлено княжий палац поруч з Успенським собором;

– дано загальну характеристику суспільно-економічного та духовного розвитку населення міста; в світлі історичної топографії визначено поселення окремих етнічних груп Володимира середньовічного і нового часу;

– виділено шість етапів, які відображають зміни в історичній топографії міста за 800-літній період його існування і на кожному з них зафіксовано в конкретному місці оборонні споруди, головні вулиці, ринковий майдан, цивільні і культові будівлі з зазначенням їх появи і зникнення;

– вперше в українській історіографії на широкій джерельній базі, застосовуючи нові методи, здійснено комплексне дослідження історико-соціальної топографії найстарішого міста Волині. Чимало дискусійних питань вирішено остаточно, деякі отримали подальше висвітлення, хоча нові дослідження, і в першу чергу археологічні, очевидно, внесуть з часом і свої корективи.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що узагальнені в дисертації досягнення попередників та здобутки автора можуть бути використані при написанні праць з історії України та Волині. Результати дослідження можна врахувати при плануванні будівництва окремих об'єктів у місті, при створенні історико-культурного заповідника та в екскурсійно-краєзнавчій роботі.

Апробація результатів дисертації проводилась на засіданнях кафедри археології та джерелознавства і на наукових конференціях “Дні науки” у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки (2000, 2001, 2002 рр.); міжнародних конференціях “Україна і Польща у світовій історії: політика, економіка, культура” (Острог, 2002) та “Do piеkna nadprzyrodzonego” (Польща, Хелм, 2002); всеукраїнській конференції “Духовна культура українців на етнічних західних землях впродовж віків” (Луцьк, 2001).

Структура роботи. Рукопис дисертації складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Список використаних джерел та літератури налічує 228 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 218 сторінок (з них 194 сторінки основного тексту).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

історичний топографія місто володимир

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначаються її хронологічні межі, формулюється мета, основні завдання та методи дослідження, визначається наукова новизна та практичне значення дисертації, вказуються дані про апробацію результатів, її структуру та обсяг.

У першому розділі „Історіографія та джерела” розглянуто і проаналізовано стан наукової розробки теми та джерельну базу роботи.

Історіографія. Попри те, що історична топографія Володимира не була об'єктом спеціального дослідження окремих вчених, деякі її аспекти частково висвітлювались у працях як українських, так і зарубіжних істориків.

Перший досвід дослідження міста представлений у роботах М. Карамзіна, В. Татищева. С. Русова, С. Коссовича, П. Карашевича. Значний внесок в історико-топографічне дослідження Володимира зробили члени Свято-Володимирського братства О. Дверницький та О. Левицький.

Чимало даних щодо історичної топографії Володимира середньовічного і нового часу знаходимо в працях істориків другої половини ХІХ ст. О.Андріяшева, П.Батюшкова та П.Іванова. В них, поруч з іншими, викладено й основні історичні події періоду, які безпосередньо стосуються становлення Володимира як культурного та політичного центру Волинської землі.

Серед наукових праць кінця XIX ст., присвячених безпосередньо місту, найбільшої уваги заслуговує монографія М.Теодоровича. І хоча спеціально питання історичної топографії в ній не висвітлювалися, але автор, зробив описи всіх храмів і монастирів з визначенням їх розташування. В праці подаються також описи давнього городища та замку у зв'язку з його ревізіями 1545, 1552, 1765 і 1789 рр.

Істотний внесок у вивчення історичної топографії Володимира-Волинського зробив О. Цинкаловський. В його працях, окрім питань походження назви міста, його географічного положення, часу освоєння окремих територій, подається історія і місцезнаходження окремих об'єктів, що може бути використано при відтворенні загальної картини історичної топографії Володимира X-XVIII ст. На окрему згадку заслуговує двотомний краєзнавчий словник, окремі статті якого присвячені історичній топографії Володимира-Волинського та його передмість: Білі Береги, Гумнища, Дівича дорога, Завалля, Залужжя, Михайлівщина, Онуфріївщина або Велесовщина, Острівок, Піщаниця, Рилавиця.

Загалом дослідниками другої половини XIX - першої половини

ХХ ст. був нагромаджений значний матеріал і вирішені або поставлені окремі питання історичної топографії Володимира.

Дещо збагатилась історіографія міста з середини ХХ ст., хоча прямо висвітлення питання історичної топографії в працях і не ставилось. Так, в узагальнюючій монографії про давньоруські міста, М.Тихомиров торкнувся й історії Володимира. Деякі аспекти історичної топографії Володимира-Волинського відображені О.Компан у її дослідженні міст України другої половини XVII ст. Для нас більший інтерес представляє монографія П. Раппопорта, присвячена військовому зодчеству західноруських земель Х-XIV ст. В ній наведені плани міста, на яких чітко видно залишки давніх валів, в'їзних воріт. Окремі штрихи до історичної топографії міста є в нарисі В.Ковальського та О. Михайлюка. Історико-краєзнавчий опис Володимира-Волинського подали Я. Ісаєвич та А. Мартинюк. Торкаючись історичної топографії міста, автори коротко характеризують оборонні укріплення, архітектурні пам'ятки, вказують на час їх виникнення та місцезнаходження, ними зроблена спроба також визначити характер забудови центру Володимира.

Питання виникнення і ранньої історії Володимира частково розглядається в монографії М.Котляра, присвяченій проблемам формування території і виникнення міст Галицько-Волинської Русі ІХ-ХІІІ ст. Дослідженням фортифікації та поселенської структури Володимира займався і М.Кучинко. На особливу увагу заслуговує спеціальна стаття, де в стислій формі викладено основні питання історичної топографії міста княжої доби. Певний внесок у з'ясування досліджуваної проблеми зробив канадський історик М.Бойко, в праці якого є окремі розділи, присвячені церквам і монастирям з вказівкою на їх місцезнаходження та історію будівництва.

Описові територіально-планувальної структури Володимира, соціального та національного складу його населення приділив увагу при дослідженні українських міст кінця ХV - 60-их рр. ХVІ ст. П.Сас.

Завершуючи огляд основної літератури, присвяченої Володимиру

Х-XVIII ст., слід наголосити, що за винятком окремих випадків, спеціальних праць з історичної топографії міста на сьогодні ще немає.

Історіографічний огляд праць попередніх дослідників констатує складність цілого ряду проблем. Серед інших назвемо наступні: часу виникнення Володимира; з'ясування місця знаходження князівського палацу; питання, пов'язані з оборонним будівництвом ранньосередньовічного міста, а також докладнішою локалізацією окремих громадських, господарчих споруд того часу; вивчення і локалізація окремих літописних храмів княжої доби, зокрема Успенського собору, Василівської церкви-ротонди, церкви Іоакима і Анни, св. Михайла, Георгіївської та Дмитрівської; місцезнаходження згаданих у літописі дворів-садиб боярина Вакія та купця-німця Маркольта; з'ясування характеру та розташування фортечних споруд Володимира в період середньовіччя; локалізації міської ратуші, реконструкція зовнішнього вигляду і внутрішнього інтер'єру торгових лавок, шинків та заїжджих дворів, згаданих в люстрації 1552 р.

Попри те, що історія Володимира була предметом вивчення кількох поколінь вчених, питання історичної топографії в більшості праць не ставилось або ж розглядалось лише побічно. Нині виникла потреба докладніше дослідити процес становлення Володимира як міста, з'ясувати місцезнаходження, час спорудження і характер оборонних укріплень, локалізувати в хронологічному порядку житлово-господарські і культові будівлі.

Джерела. Для відтворення історичної топографії середньовічного Володимира нами використані різні види джерел.

Інформація історико-топографічного характеру міститься в писемних джерелах. Важливе місце посідає Руський літопис, в якому подано відомості, що стосуються утвердження князів у Володимирі, структури міста, його укріплень, культових споруд тощо.

Окрему категорію джерел становить актовий матеріал (опублікований і рукописний), а також літописи і мемуари середини XIV - 60-х рр. XVI ст., тобто литовсько-руського періоду історії Володимира. В цьому плані важливими є тексти угод 1352 і 1366 р. про поділ Волинської землі між Любартом Гедиміновичем і польським королем Казимиром III.

Для вивчення соціальної топографії і демографії важливими є описи королівських володінь - люстрації 1545, 1552,1765 та 1789 рр., в яких є дані про розташування замку і його пригорода, оборонні укріплення, кількість жител, господарських і виробничих споруд та їх характер в XVI-XVIII ст. З них довідуємось про міське ремесло, види промислів і сільськогосподарське заняття міщан, етнічний склад міського населення.

В роботі залучено матеріали Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву Волинської та Житомирської областей, які містять дані про стан громадських і культових споруд, з їх докладним описом і локалізацією, наявність міської ратуші, розвиток освіти, міжконфесійну боротьбу після прийняття Берестейської унії.

Важливу інформацію несуть в собі топоніми. Для нашого дослідження важливими є загальноісторичні, економічні та історико-етнографічні явища, які відбилися в них. Наприклад, назви “Замок”, “Замочок”, “Підзамче”, “Вали”, недвозначно вказують на існування в минулому в цій місцевості оборонних укріплень. З історичною топографією давнього Володимира пов'язуються старі тракти: Луцький, Устилузький, Старий, Гноєнський, Киселинський та ін.

Важливим джерелом історичної топографії Володимира є етнографічні матеріали. Збережені досі на території міста традиційні об'єкти народної культури частково використані нами для реконструкції аналогічних об'єктів середньовічного часу.

Велике значення для з'ясування історичної топографії Володимира мають картографічні матеріали, зокрема плани з позначеннями оборонних цитаделей, валів, ровів, об'єктів цивільної та культової архітектури. Ранні плани, на жаль, не збереглися і на сьогодні найдавнішими залишаються плани, виготовлені наприкінці XVIII і в XIX ст. Для нас важливим є план Володимира з Атласу Волинської губернії 1798 р. та центру міста за 1840 і 1868 рр.

Важливим видом джерел є речові матеріали, здобуті в процесі археологічних розкопок чи розвідок. Розпочали їх в 1886 р. В. Антонович, А.Прахов, а продовжив місцевий краєзнавець О.Дверницький. Значно збагатилась джерельна база для вивчення Володимира внаслідок топографічно-археологічних досліджень міста в 30-40-их рр. ХХ ст. О.Цинкаловським. Нові дані для вирішення проблеми локалізації пам'яток культової архітектури принесли розкопки М.Каргера, П.Раппопорта, М.Малевської, Є.Шолохової, Г.Пескової, М.Кучинка, В. Терського, С.Терського та ін.

Зроблений вище короткий огляд джерел свідчить, що в комплексі вони є достатньо вагомою основою для об'єктивного відтворення динаміки історико-топографічного розвитку міста Володимира впродовж X-XVIII ст.

Таким чином, різноманітні комплекси історичних джерел та їх аналіз дають можливість нам висвітлити історико-топографічний розвиток Володимира Х-XVIII ст.

У другому розділі „Соціально-топографічна структура Володимира Х-XIV ст.” прослідковуються природно-географічні та історичні передумови виникнення міста та їх вплив на формування його поселення, аналізуються оборонні та житлово-господарські споруди дитинця, окольного граду та передмістя літописного Володимира, а також пам'ятки зодчества в світлі історичної топографії міста ХІІ - середини XIV ст.

Процес становлення міста Володимира як у часовому, так і в просторовому вимірах був багатоетапним і тривалим. Розвиваючись за загальними закономірностями, місто залежало і від локальних особливостей регіону. Володимир виник на місці східнослов'янських поселень VІ-Х ст., відкритих в урочищах Замчисько, Михайлівщина, Апостольщина, Тухівщина, Підзамче, Федорівка, Велесовщина. Він зростав як завдяки вигідному природно-географічному положенню, так і значній сільськогосподарській окрузі, яка склалася ще до його виникнення.

На час першої літописної згадки в 988 р. Володимир був найімовірніше невеликою фортецею і на середину ХІІ ст. перетворився на класичне ранньофеодальне місто. Володимир був у княжому періоді досить великим і належав до міст із складною системою оборони, тобто складався з дитинця і окольного граду. Вигідність мікрогеографічної ситуації, на якій воно постало, обумовило його чітку стратифікацію.

Судячи з топографічних даних, дитинець жодних змін у своїй плановій структурі не зазнав і до нашого часу зберігся у своєму первісному вигляді. Дитинець (1,5 га) - це добре збережене городище „волинського типу”, для якого характерна форма проміжна між колом і квадратом. Воно розміщувалося на найвищому пагорбі і було укріплене валом і ровом. Археологічні дослідження фіксують найбільш ранні і пізніші за часом житлові, промислові й господарські споруди дитинця Володимира. Давньоруське житло за станом археологічного матеріалу не може поки що бути класифіковане як суто міське або сільське, воно має лише локальні риси. На Волині були поширені напівземлянкові житла з орієнтацією стін за сторонами світу з куполоподібною глиняною піччю в одному з кутів, які виявлені й у Володимирі.

Окольне місто (64,5 га) розміщене на рівнині, оточеній з півдня, сходу і півночі водними рубежами: річки Луга, Рилавиця, Смоча. Не пізніше середини ХІІ ст. завершується спорудження валів і ровів окольного граду. Лінія оборони міста має майже правильну півкруглу форму. Земляні вали охоплювали його суцільним півкільцем і не мали розривів.

У 1157 р. згадуються дві міські брами: Київська - зі сходу і Гридшина - з заходу. Гридшині ворота знаходились на Устилузькому тракті, який вів до Червенських градів, а Київські - на Луцькому тракті (нині - ріг вул.Луцької і Дулібської).

Особливістю забудови Володимира ХІ - середини ХІV ст. було радіально-кільцеве планування вулиць. Воно зумовлювалось розміщенням головних вулиць-трактів, що починались від дитинця і розходились радіально: на захід - Устилузький, на схід - Луцький і на північ - Гноєнський. Для зручності зв'язку з ними виникали півкільцеві, що проходили паралельно до валу дитинця. Вказане раціональне розташування вулиць свідчить, що воно будувалося за єдиним планом із одночасною забудовою всіх складових частин. Таке розміщення вулиць простежується досі. Підпорядкована вуличному плануванню була і дворово-садибна забудова, засвідчена літописом під 1097, 1261 і 1268 рр. та археологічними дослідженнями.

До міста прилягали підзахисні поселення, розташовані в радіусі 1-3 км: Білі Береги, Федорівка, Острівок, Заріччя, Рилавиця та інші, які доповнювали його комплекс. Вони були взаємопов'язані єдиним містобудівничим задумом, обумовленим економічними та військово-оборонними чинниками.

Із утвердженням у Володимирі князівської влади починається зведення культових споруд, найранішою з яких була дерев'яна церква в урочищі Онуфріївщина кінця ХІ - першої половини ХІІ ст. У ХІІ-ХІІІ ст. Володимир стає одним з видатних центрів кам'яного зодчества. Будуються муровані Успенський собор (середина ХІІ ст.), Михайлівська чотиристовпна церква (друга половина ХІІ ст.), церква на вулиці Садовій (60-і рр. - кінець ХІІ ст.), Дмитрівська (друга половина ХІІ ст.), Миколаївська (згадана 1235 р.), Михайлівська ротонда (середина - друга половина ХІІІ ст.), Апостольська (згадана 1287 р.), Василівська (Іоакима і Анни?) ротонда (рубіж ХІІІ-ХІV ст.) і дерев'яна Георгіївська церква (перша половина ХІV ст.). Отже, в давньоруський період у Володимирі було 8 кам'яних і 2 дерев'яні храми. Причому Успенська і церква з вулиці Садової пов'язані з київською традицією, а решта - з волинською школою зодчества.

Храми групувались в західній і південно-східній частині окольного міста. Вони півколом охоплювали його центральну частину, зайняту житловою та торгово-ремісничою забудовою.

В розділі вирішено ряд спірних питань: локалізовано Дмитрівську і Юріївську церкви, гіпотетично ідентифіковано церкву Іоакима і Анни як Василівську і заперечено її існування на дитинці, доведено, що в середині ХІІІ ст. припинили існування Михайлівська чотиристовпна і церква на вулиці Садовій. Однак чимало питань можуть бути з'ясовані лише шляхом майбутніх археологічних досліджень.

У третьому розділі „Історико-топографічна еволюція Володимира 60-х рр. XIV - 60-х рр. XVI ст.” локалізуються фортечні споруди та будівлі міста другої половини XIV - середини XVI ст., досліджується топографія міських храмів.

Входження Володимира до складу Великого князівства Литовського з другої половини XIV ст. та надання йому магдебурзького права призвели до поступової зміни у плановій структурі міста. Планування та забудова Володимира визначалась специфікою його соціально-економічного, політико-адміністративного розвитку та необхідністю організації надійної оборони.

На відміну від попереднього часу, коли тут існували дитинець і окольний град, в розглядуваному періоді основними елементами планової структури були два об'єкти: на місці дитинця - укріплений замок, що виступав у ролі цитаделі, а в межах окольного граду на сусідньому пагорбі - єпископський замочок, як духовний центр, і власне міська інфраструктура з органами самоуправління, де мешкала основна частина населення. Подібне двоцентрове планування було характерним для міст з магдебурзьким правом. Для зміцнення обороноздатності замку споруджуються дерев'яні стіни з п'ятьма вежами, а міські укріплення становлять вали і дерев'яні паркани з трьома брамами - Київською, Гридшиною і П'ятницькою. В основному оборонні укріплення нагадували попередні, давньоруські, хоча із застосуванням вогнепальної зброї у фортицікації міста відбулися й зміни: головними компонентами оборони стають кількаярусні багатогранні дерев'яні вежі, хоча є і муровані башти. В замку розміщувався королівський будинок (палац), де мешкав королівський староста міста Володимира.

В розділі розглядається питання локалізації та часу спорудження єпископського замочку, який знаходився на захід від королівського замку і був добре укріплений. В писемних джерелах XVI ст. названі муровані і дерев'яні будинки та інші споруди, що знаходились на території єпископського замочку.

Важливою складовою частиною Володимира литовсько-руського періоду було середмістя. На місці колишнього окольного граду княжих часів сформувався феодально-аристократичний осередок, що виконував владні представницькі функції. Міські укріплення були доволі потужними і слугували для захисту від нападу ворогів. Місто оточували два високі вали і два глибокі рови, які існували з давніх часів.

Роль композиційного центру у Володимирі відігравав ринковий майдан. З набуттям містом магдебурзького права, майдан остаточно формується як центр громадського, торгово-ремісничого і комунікаційного комплексу. Навколо нього на кращих вулицях мешкали багаті міщани і шляхта. Згідно люстрацій, в середині XVI ст. у Володимирі було 450 будинків, 21 з яких належав патриціату. В місті функціонувало 11 ремісничих цехів, більшість з яких топографічно не фіксуються.

Для інфраструктури міста характерною була садибно-вулична забудова. В литовсько-руському періоді сформувались сучасні вулиці Соборна, Князя Романа, Степана Бандери, Устилузька, Луцька. Основним елементом забудови вулиць були садиби. На куплених ділянках міської території міщани ставили хати, господарські споруди та виробничі будівлі. На основі писемних джерел і археологічних даних вдається простежити різницю між житлами представників різних соціальних груп населення.

В другій половині XIV-XVI ст. відбулися зміни і в топографії культових пам'яток Володимира. В давньоруському часі в місті було 10 церков. І хоча 3 з них, а саме: Михайлівська чотиристовпна, одноапсидна з вулиці Садової і Дмитрівська в другій половині ХІІІ, на рубежі XIV-XV ст. припинили існування, але натомість впродовж литовсько-руського періоду з'явилось 7 нових. З княжої доби на старих місцях продовжували функціонувати Успенська, Михайлівська ротонда, Василівська, Георгіївська, Апостольська, Михайлівська і Онуфріївська церкви. До них додались П'ятницька (перша половина XV ст.), Іоано-Предтеченська (середина XV ст.), Іоано-Золотоустівська (друга половина XV ст.), Спаська (перша згадка 1508 р.), Федорівська (1547 р.), Введенська (1554 р.) та Іллінська (1568 р.). В досліджуваний період діяло 14 церков.

Крім того, в центрі збудовано два костели: Святотроїцький ордену домініканців (1497 р.) та парафіяльний Іоакима і Анни (1554 р.), а також іудейську синагогу (наприкінці XV ст.).

Культові споруди того часу відповідали етнічній структурі населення. В місті мешкали українці, євреї, поляки і німці.

Як свідчить вивчення історичної топографії, Володимир, який складався в другій половині XIV-XVI ст. з старостинського замку, єпископського замочка, власне міста та прилеглих передмість, становив цілісну структуру і належав до міст середніх розмірів.

У четвертому розділі „Соціотопографія міста в період 1569-1795 рр.” характеризуються оборонні укріплення та планіграфія житлової, господарської і громадської забудови Володимира та з'ясовуються зміни в топографії культової архітектури міста кінця XVI - XVIII ст.

Вивчення різноманітних джерел дозволяє виділити два періоди розбудови міста характеризованого часу, перший з яких припадає на другу половину XVI - першу половину XVII ст., а другий охоплює другу половину XVIII ст.

У першому періоді продовжував функціонувати королівський замок, який простояв до 1683 р., коли внаслідок пожежі зазнав дуже великих пошкоджень. Натомість зміцнюється єпископський замочок, оточений мурованими стінами. Наприкінці XVIII ст. на території замочка існувала дзвіниця. Нині вона становить частину єпископського будинку. Тут з 1586 р. до 1786 р. існувала школа, потім - колегіум.

Після Люблінської унії Володимир в 1570 р. отримав широкі юридичні права. За сприяння князя Костянтина Острозького, який в цей час був володимирським старостою, польський король призначив згідно магдебурзького статусу раду міста з правом судочинства. Королівським привілеєм у місті було дозволено спорудити міську ратушу, навколо якої розмістився ринковий майдан із торговими рядами на ньому.

В першій половині XVII ст. у Володимирі було 600 будинків. Міщани оселялися на острові серед боліт р. Смочі, на Введенщині, Михайлівщині, а також при Луцькому, Устилузькому та Ковельському трактах (по лінії сучасних вулиць Генерала Шухевича, Ковельської, Сагайдачного, Соборної, Князя Романа).

Розвиваються різні ремесла, зміцнюються цехи. Виділяються окремі юридики. Цей етап умовно закінчується в середині XVII ст. Далі наступив тимчасовий застій, коли місто пережило ряд військово-політичних подій, що перервали будівництво в ньому. За співчуття володимирців до визвольних змагань війська Богдана Хмельницького жовніри спалили місто в 1653 р. Але чи не найбільше постраждав Володимир у 1683 р., коли внаслідок пожежі були знищені майже всі житлово-господарські будівлі і поруйновані королівський замок, єпископський замочок, Успенський собор і більшість церков.

Вивчаючи зміни, що сталися в історико-соціальній топографії міста окресленого часу, зауважимо, що з 17 храмів різних конфесій, які функціонували з литовсько-руського періоду до кінця XVII ст. припинили існування Михайлівська, Федорівська, Георгіївська, Іоано-Предтеченська, Іоано-Золотоустівська, Онуфріївська та Прокопіївська церкви. Отже, на кінець XVII ст. з карти міста зникло 7 церков. Проте і далі продовжували діяти перебудований у стилі бароко Успенський собор, Василівська, Введенська, Апостольська, Іллінська, Спаська, Миколаївська і П'ятницька церкви, а також костели Святотроїцький, Іоакима і Анни та іудейська синагога. В переважній більшості вони існували до кінця XVIII ст. (деякі є діючими в наш час).

Другий етап розбудови міста в означеному періоді припадає на середину ХVIII ст. Торкаючись змін в соціотопографії, зауважимо, що з початку 60-их рр. не функціонували Іллінська і Спаська церкви. В цей час розпочалось активне спорудження римо-католицьких та уніатських храмів. В 1750-1770 рр. був поновлений Троїцький костел і добудований монастир ордену домініканців. В 1752 і 1755 рр. було розпочато будівництво двох барокових костелів - відповідно Іоакима і Анни та єзуїтського. Будуються у цей час капуцинський та єзуїтський монастирі. З 1773 р. монастирський і шкільний корпуси зводять монахи уніатського ордену василіан. Нарешті, в 1780 р. в стилі пізнього бароко споруджується уніатська каплиця Іосафата Кунцевича. В 1782 р. припинив функціонування Успенський собор.

Разом з тим, в останніх десятиліттях XVIII ст. у Володимирі настає характерний для економічних і політичних умов тодішньої Речі Посполитої занепад. Зникають найнеобхідніші торгово-ремісничі споруди. Кількість житлових будинків зменшується у порівнянні з першою половиною XVII ст. втричі. У другій половині XVIIІ ст. їх нараховується лише 200. Занепадає і міське самоврядування. В 1795 р після третього поділу Речі Посполитої, Західна Волинь була приєднана до Російської імперії, а місто під назвою Володимир-Волинський стає центром однойменного повіту.

ВИСНОВКИ

В результаті аналізу джерел та історіографії вдалося визначити основні етапи розвитку соціально-топографічної структури Володимира зазначеного періоду і дійти таких висновків, основний зміст яких виноситься на захист:

1.Володимир, як городище, а потім місто виріс із східнослов'янських поселень VI-Х ст., що підтверджується археологічними даними з урочищ Замчисько, Михайлівщина, Апостольщина, Тухівщина, Підзамче, Федорівка, Велесівщина. Первісний центр Володимира знаходився на підвищенні правого берега Луги та її допливів Смочі і Рилавиці, в оточенні боліт.

2.Другий етап - кінець Х - перша половина ХІІ ст. - період формування міста і становлення його як адміністративного центру намісника Київського князя на Волині. Наприкінці Х ст. у Володимирі споруджується фортеця-дитинець (1,5 га), укріплена валом, на якому були дерев'яні стіни з баштами і бійницями та ровом. До середини ХІІ ст. було облаштоване окольне місто. Площа укріпленого валами і ровами міста сягала 66 га.

На цьому етапі формується приміська агломерація в прирічковій та приозерній смузі, засвідчена археологічно в Острівку, Рилавиці, Білих Берегах, Заріччі, Федорівці.

3. Третій етап - друга половина ХІІ - XIV ст. - період формування класичного ранньофеодального міста і центру окремого удільного князівства. Зміцнюються оборонні укріплення. Особливістю забудови міста стає радіально-кільцеве планування, що обумовлювалось напрямком трьох головних вулиць: Луцької, Гноєнської, Устилузької. В цей час було споруджено 10 церков.

4. Четвертий етап - друга половина XIV - 60-ті рр. XVI ст. - литовсько-руський період. Володимир втрачає статус політичного центру, хоча залишається економічним та духовним осередком регіону. Формується поліетнічний склад населення. Специфіка соціально-економічного розвитку відбилася на історичній топографії міста. На місці дитинця споруджується королівський замок, а в межах окольного граду - єпископський замочок, і власне міська інфраструктура. Замок захищали дерев'яні стіни з п'ятьма вежами, а місто земляні вали з трьома брамами - Київською, Гридшиною і П'ятницькою. В місті діяло 17 храмів.

Для інфраструктури типовою стає дворово-садибна забудова. В центрі міста знаходився ринковий майдан, з торговими рядами, майстернями, заїздами і шинками.

5. П'ятий етап - друга половина XVI - середина XVII ст. - період розвитку Володимира на основі магдебурзького права, яке мало вплив на особливості його забудови. Риси оборонного зодчества, розрахованого на ведення флангового обстрілу набирає замок з багатогранними вежами і королівським палацом. Зміцнюється єпископський замочок, оточений мурами. Місто отримує від короля дозвіл на будівництво ратуші. Розвиваються різні ремесла, зміцнюються цехи. Виділяються окремі юридики. З'ясовано, що з 17 храмів на кінець XVII ст. зникло 7.

6. Шостий етап - середина - кінець XVIII ст. - є неоднозначним для Володимира: його початок знаменується піднесенням економіки і культури, а кінець - майже цілковитим їх занепадом. В 50-х рр. XVIІІ ст. споруджуються кам'яні владичі палати. В місті будуються костели і монастирі. В останніх десятиліттях XVIII ст. темпи територіального розвитку Володимира сповільнюються. Причинами цього були соціально-економічний занепад Речі Посполитої та часті пожежі. Зникають торгово-ремісничі споруди, зменшується кількість житлових будинків, руйнуються королівський замок, єпископський замочок, більшість церков. Майже цілком зникає лінія оборони міста, тобто вали і рови.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПРАЦЯХ

1. Петрович В.В. Пам'ятки монументальної культової архітектури давньоруського Володимира // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. - Луцьк, 2000. - № 3. - С. 51-55.

2. Петрович В.В. З історії вивчення топографії стародавнього Володимира X-XVIII ст. // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. - Луцьк, 2001. - № 5. - С.74-77.

3. Петрович В.В. Німецька, польська та єврейська громади в світлі історичної топографії Володимира XIII-XVIII ст. // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. - Луцьк, 2002. - № 10. - С. 96-101.

4. Петрович В.В. Оборонні та житлово-господарські споруди дитинця та окольного граду княжого Володимира // Наукові записки Тернопільського державного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Вип.2. - Тернопіль, 2002. - С.4-9.

5. Петрович В.В. Українці та поляки середньовічного Володимира в світлі історичної топографії // Наукові записки Національного університету „Острозька академія”: Історичні науки. - Острог, 2003. - Вип. 3. - С.12-15.

Размещено на Allbest.ru