Київський магістрат ХVІ–першої половини XVII ст.: організація та юрисдикція

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БІЛОУС Наталія Олексіївна

УДК 94(477) “15/16”:343.161

КИЇВСЬКИЙ МАГІСТРАТ ХVІ - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.: ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЮРИСДИКЦІЯ

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії Росії історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, МОРДВІНЦЕВ В'ячеслав Михайлович, завідувач кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор, ЩЕРБАК Віталій Олексійович, професор кафедри історії, декан факультету гуманітарних наук Національного університету “Києво-Могилянська академія”;

кандидат історичних наук, СОКІРКО Олексій Григорович, доцент, заступник декана історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Захист відбудеться “20“ жовтня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “9” вересня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент БОЖКО О.І.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить загалом 211 стор. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (20 стор., 252 позиції) та 2-х додатків (5 стор.).

Вступ. Актуальність теми. Урбаністичні студії належать до числа найпопулярніших і пріоритетних напрямів сучасної європейської історіографії. Численні дослідження, наукові конференції та публікації останніх десятиліть минулого і початку ХХІ ст. засвідчують загальноєвропейську актуальність вивчення історії міста в усіх її аспектах, у т. ч. міського самоврядування. Повнота висвітлення та осягнення історії України неможливі без вивчення історії міст та самоврядних інституцій. Функціонування органів міського самоврядування тісно перепліталося із соціально-політичною історією України.

Нові засади формування й статус сучасних міст в Україні диктують потребу актуалізувати місцевий історичний досвід у галузі міського управління, набутий упродовж попередніх століть. Прикладом тому може бути Київ - місто з багатими історичними самоврядними традиціями. У ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст. Київ був не тільки центром воєводства, але й належав до категорії міст, які користувалися “повним” магдебурзьким правом. Історія самоврядування на магдебурзькому праві в литовсько-польську добу викликає підвищений інтерес не тільки науковців, широких кіл громадськості, а й представників органів міської влади. Розгляд цих питань, а також вивчення історичних традицій є особливо актуальними у наш час - період становлення самоврядних структур міста, виконання ним столичних функцій, прагнення міської влади до самостійного вирішення питань місцевого значення та управління, а з прийняттям Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997), “Про столицю України - місто-герой Київ” (1999), “Статуту територіальної громади м. Києва” (2002) набувають ще й політичного забарвлення. Таким чином, якнайдокладніше висвітлення всіх аспектів історії київської міської влади є нагальною потребою часу.

Відсутність сьогодні в українській історіографії глибоких наукових розробок з історії київського самоврядування пояснюється, перш за все, загибеллю ще в сер. ХVІІ ст. основної складової джерельної бази - актових книг Київського магістрату. Фрагментарність нечисленних повідомлень збережених джерел, а головне, їхня зосередженість у різних фондах архівосховищ України, Білорусії, Польщі, Росії значною мірою ускладнювали формування джерельної бази для повноцінного дослідження. У зв'язку з цим багато аспектів історії київської міської влади завжди було справжньою “terra incognita” для істориків. Отже, цілковита нерозробленість даної теми також зумовлює її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах програми науково-дослідницьких робіт “Історія формування і розвитку Української держави”, затвердженої вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний № 01БФ046-01).

Об'єктом дослідження є Київський магістрат - орган міського самоврядування, що утворився в результаті надання місту наприкінці ХV ст. магдебурзького права і функціонував упродовж ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст.

Предметом дослідження є структура Київського магістрату, його компетенція й основні напрями діяльності, організація міської канцелярії, війтівський уряд та особливості його функціонування у місті, міська юрисдикція.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку ХVІ - до сер. ХVІІ ст. Вибір нижньої хронологічної межі зумовлений кількома причинами. Перша - об'єктивна, оскільки ХVІ ст. - це час значних соціально-економічних зрушень на території українських земель, що спричинило масову появу міст, локаційний рух, а разом з ним надання прав на самоврядування за магдебурзьким правом вже існуючим і новим містам. З наданням цього права Києву у місті було започатковано процес формування органів міського самоврядування. Друга - суб'єктивна, зумовлена станом збереженості документальних джерел по даній темі. Саме джерела початку ХVІ ст. фіксують перші документальні згадки про київських міських урядників і дозволяють більш-менш повноцінно досліджувати цю тему. Вибір верхньої хронологічної межі - сер. ХVІІ ст. - зумовлений значними історичними змінами, що відбулися внаслідок початку в 1648 р. Національно-визвольної війни, завершення якої поклало кінець литовсько-польській добі в історії міста.

Мета дослідження полягає в тому, аби на основі аналізу джерельної бази висвітлити процес формування й розвитку структури міської влади Києва, визначити особливості її функціонування, компетенцію та основні напрями діяльності у зазначений період.

Наявна література, джерела та загальний стан розробки проблематики дозволили окреслити такі завдання дисертаційної роботи:

проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження;

встановити структуру і склад Київського магістрату;

дослідити систему виборів київських міських урядників, їх правовий і майновий статус у місті;

реконструювати штат міської канцелярії й окреслити її функції;

визначити особливості функціонування війтівського уряду в Києві та послідовність перебування київських війтів на посаді;

висвітлити компетенцію й основні напрями діяльності Київського магістрату;

охарактеризувати взаємовідносини міського уряду з юридиками.

Методологічну основу дослідження становить принцип історизму в єдності всіх його компонентів. Особлива увага була приділена документальним джерелам. Дослідження орієнтовано на залучення історично-генетичного, історично-порівняльного, історично-типологічного, історично-системного та ретроспективного методів. Автором також застосовано мікроісторичний підхід до висвітлення аналізу подій, що дозволило реконструювати окремі сюжети й оцінити явища і процеси, які відбувалися на локальному рівні.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим максимально деталізованим (щодо залучених джерел) та комплексним (щодо розгляду проблем) науковим дослідженням історії Київського магістрату ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст. Автором вперше досліджено ряд питань з історії розвитку київської міської влади за вказаний період, встановлено структуру магістрату, його соціальний та етнічний склад, штат міської канцелярії, висвітлено функції та основні напрями діяльності міського уряду.

До наукового обігу запроваджено значну кількість маловідомих і невідомих архівних документів, опрацювання яких дало можливість зробити майже повну поіменну реконструкцію послідовності перебування війтів (25 осіб) у міському уряді Києва від поч. ХVІ - до сер. ХVІІ ст.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її висновки можуть бути використані при написанні поглибленої історії Києва, узагальнюючих праць та підготовці лекцій з історії України для студентів, а також наступного доповненого й переробленого видання учбового посібника для шкіл і коледжів “З історії самоврядування та демократії в Києві”, перший випуск якого вийшов у 2000 р.

Наукова апробація роботи здійснювалася у формі доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях, присвячених 500-річчю надання магдебурзького права Рівному (1993) та Києву (1999), науково-практичному семінарі в Чернігові (2003). Основні результати дисертації викладені у 8 публікаціях.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

київський магістрат війтівський уряд

У першому розділі "Історіографія та джерельна база дослідження" дається аналіз історіографії питання та характеризується джерельна база.

Стан наукової розробки проблеми. Пізньосередньовічному і ранньо-модерному Києву присвячено чимало праць наукового та науково-популярного характеру. Втім, лише у деяких з них розглядалися окремі аспекти історії його самоврядування, діяльності міської влади, життя міської громади та окремих міщанських родин.

Найраніша спроба у вітчизняній історіографії дослідити історію Києва на науковому рівні була здійснена наприкінці ХVІІІ ст. М. Берлинським, який вперше звернув увагу на склад і структуру Київського магістрату. Значний внесок у дослідження історії міста зробили історики ХІХ ст. Серед них відзначаються праці М. Закревського та М. Максимовича. Однак, на початку 60-х рр. ХІХ ст. дослідженням з історії Києва був притаманний в цілому поверховий характер, що пояснюється відсутністю на той час історичної наукової школи, яка тільки почала формуватися завдяки зусиллям професора М. Іванішева. До “київської школи” (історико-юридичної) належали його учні: М. Владимирський-Буданов, автор масштабного дослідження з історії німецького права в Польщі та Литві, та В. Антонович, один із найвидатніших українських вчених, котрий започаткував позитивістський напрям в українській історіографії. Серед праць останнього слід відзначити монографічне дослідження з історії магдебурзького права в Україні та статтю, присвячену життєдіяльності найвідомішої з міщанських родин, де вперше висвітлено сторінки життя київської міської громади ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст.

Одним із небагатьох дослідників історії київського міського самовря-дування був учень В. Антоновича - І. Каманін, архіваріус Центрального архіву давніх актів при Київському університеті. У його дослідженні, присвяченому останнім рокам дії магдебурзького права в Києві, визначено недоліки у розвитку самоврядування міста, які були притаманні йому і в раніший період.

Історію міського управління, вплив та наслідки функціонування магдебурзького права в українських містах досліджував ще один учень В. Антоновича - М. Грушевський. Вчений, як і його вчитель, розглядав магдебурзьке право з позицій народницької історіографії - як антипод вічовому устрою міст, відстоюючи ідею його чужорідності для українських міст. І хоча проблеми розвитку київського міського самоврядування в його працях окремо не висвітлювалися, в позитивістському ключі він торкався питання запро-вадження магдебургії в Києві наприкінці ХV ст., описав деякі події у місті першої чверті ХVІІ ст., розкрив причини, суть і наслідки конфліктів між міщанами, козаками та уніатами.

Історії київської міської громади, її взаємовідносинам з воєводською адміністрацією наприкінці ХV - пер. пол. ХVІ ст. приділили увагу М. Довнар-Запольський та П. Клепатський. Обидва дослідники висвітлили права, пільги та обов'язки київських міщан у зазначений період, базуючись на даних великокнязівських листів.

Певну значущість для дослідження даної теми мають комплексні публікації джерел, підготовлені О. Яблоновським, історичні довідки інших польських істориків - Е. Руліковського, М. Балінського та Т. Ліпінського.

Києвознавча тематика була доволі популярною у місцевій періодиці та спеціальних виданнях київських навчальних і наукових інституцій. Окремі публікації з даної проблематики містяться у часописах “Киевская старина”, “Чтения в историческом обществе Нестора-летописца”, “Труды Киевской Духовной Академии”.

Ідея нового дослідження магдебургії в історії України, в т. ч. Києва, виникла в період національно-політичного піднесення й відродження Україн-ської держави 1917-1921 рр. Створена Комісія для виучування історії західно-руського та українського права, очолювана відомим істориком права М. Василенком, мала на меті розпочати монументальне серійне видання всіх пам'яток права. До збірки матеріалів, опублікованих ним 1926 р., та підготовленого до друку 1932 р. корпусу грамот українським містам, увійшли і деякі привілеї м. Києву. Окремі питання з історичного розвитку Києва ХVІ-ХVІІ ст. розглядалися у статтях українських істориків, опублікованих у збірниках ВУАН: “Київ та його околиця в історії та пам'ятках”, “Нові студії з історії Києва”, “Записки історико-філологічного відділу ВУАН”, “Україна”, “Київські збірники історії, археології, побуту і мистецтва”.

Ряд визначних праць історії київського міського самоврядування присвятив В. Щербина. Він вперше у вітчизняній історіографії уклав реєстр документів з історії Києва та опублікував декотрі з них. Меншу наукову цінність має складений ним перелік київських війтів, який не позбавлений фактологічних помилок. Значний інтерес представляє його дослідження “Боротьба Києва за автономію”, де охарактеризовано етапи історичного розвитку Києва від початку запровадження в ньому магдебурзького права до його скасування. На початку 30-х рр. ця тематика з політичних та ідеологічних міркувань була усунута з дослідницьких планів істориків.

Наприкінці 50-80-х рр. істориками на монографічному рівні досліджувалися різні проблеми адміністративно-правового устрою міст, функціонування, впливи та наслідки німецького права в українських містах, міське самоврядування, соціальні конфлікти, економічний розвиток. Лише на початку 80-х рр. у зв'язку із святкуванням 1500-річчя заснування Києва з'явилися праці, що висвітлювали деякі сторінки історії міста та його органів управління. Помітною подією стало видання “Каталогу документів з історії Києва ХV-ХІХ ст.”, який містить докладний реєстр з 783 документів, історичну, археографічну передмови, примітки, додатки. Видання не втрачає своєї наукової цінності донині, залишаючись єдиним своєрідним “фаховим путівником” для дослідників історії Києва та його самоврядування. Історія Київського магістрату знайшла певне відображення у ювілейному виданні першого тому “Истории Киева” (1982) та у перевиданому україномовному томі. Сучасними істориками певною мірою розглядалися деякі проблеми історії цехового устрою в Києві, взаємовідносини міщан з представниками інших станів, історія київського землеволодіння.

Першим масштабним науковим дослідженням з історії середньовічного Києва є монографія Г. Івакіна, де автор на основі широкого кола джерел, насамперед, археологічних, висвітлив загальний історичний розвиток міста, розглянув проблеми соціотопографії за вказаний період. Подальшим кроком у розвитку цього напряму дослідження стали праці С. Климовського та О. Попельницької. Єдиною насьогодні працею з історії київської міської влади залишається дисертація Р. Делімарського, матеріали якої лягли в основу його монографії, присвяченої історії магдебурзького права в Києві. Проте, історія Київського магістрату литовсько-польської доби не становила предмет спеціального дослідження цих авторів, тому в їхніх роботах не розглядалася.

Значний поштовх дослідженням історії самоврядування в Києві дало святкування 500-річчя надання Києву магдебурзького права. Видані матеріали конференції, що відбулася у Києві 26-27.11.1999 р., містять декілька статей стосовно даної тематики.

Серед наукових праць, що виходили поза межами України, робіт, спеціально присвячених історії київського міського самоврядування, немає. Певну зацікавленість цією тематикою виявила лише російська дослідниця Т. Круглова, яка намагалася встановити точну дату запровадження в Києві магдебурзького права. Історії київського самоврядування приділив увагу відомий польський історик Ю. Бардах, який розглядав ці проблеми в контексті історії магдебурзького права в містах Великого князівства Литовського, спираючись в основному на дані “Каталогу документів з історії Києва”.

Отже, незважаючи на велику історіографію, присвячену різним аспектам історії Києва, Київський магістрат ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст. комплексно і спеціально не досліджувався.

Джерельну базу дослідження становлять архівні та опубліковані матеріали. Для розкриття теми дисертації використане широке коло писемних джерел. Першорядним за значенням є комплекс документів, представлений у книгах канцелярії Великого князівства Литовського - “Литовській метриці” (Російський державний архів давніх актів у Москві, ф. 389). У книгах записів міститься ряд важливих документів публічно-нормативного характеру: великокнязівські привілеї, надані київській міській громаді на магдебурзьке право та його підтвердження, встановлення ярмарків і торгів, на звільнення від мит, суду воєводських урядників, привілеї на війтівство. Найбільш поширеним видом записів були “листи”, серед яких виділяються такі різновиди: “листи”-накази, “листи”-розпорядження, “листи”-дозволи, “листи продажні”. У книгах судових справ домінуючим видом записів є “вироки”. З 29 книг “Руської” або “Волинської” метрики у 18 знайдено документи, що відображають різні сторони життя київської міської громади. З них у дисертації використано близько 100 актів. Серед книг “Коронної Метрики”, які зберігаються у Головному архіві давніх актів у Варшаві, було виявлено ряд документів, що стосуються безпосередньо київських міщан магдебурзької юрисдикції. Серед них ? 6 привілеїв на київське війтівство.

Значну цінність для висвітлення теми має корпус книг Житомирського гродського суду, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (ф.11). Завдяки фронтальному опрацюванню цих книг вдалося виявити кілька десятків актів, що стосуються історії київського міщанства. Це в основному скарги, позови, протестації, занесені на прохання урядників Київського магістрату до книг житомирської гродської канцелярії. Декілька актів виявлено у луцьких та володимирських гродських книгах.

Найціннішими для дослідження історії Київського магістрату є виписи з київських ратушних книг, оскільки самі міські книги загинули під час пожеж у Києві 1651, 1718, 1811 рр. За нашими підрахунками, на цей час збереглося близько 70 таких виписів. Вони знаходяться у фондах ЦДІАУК, Інституту рукопису НБУВ, РДАДА, НДАБ у Мінську.

У дисертації використані епістолярні та наративні джерела: листування київських міщан з воєводою Т. Замойським (1619-1627), що зберігається у фонді “Архів Замойських” ГАДА у Варшаві, матеріали з інших фондів цього архіву; описи подорожей венеціанського посла А. Контаріні (1474), гданського купця М. Груневега (1584), записки київського міщанина Б. Балики (1612), деякі відомості з “Опису України” Г. Левассера де Боплана. Залучено також документи з воєводських архівів Польщі: акти з міських книг Любліна та джерела, що зберігаються в колекціях “Архів Сангушків”, “Архів Ходкевичів”, “Збірка Зигмунта Глогера” у Кракові.

З опублікованих матеріалів використані люстрації Київського воєводства 1616, 1622, 1636 рр.; законодавчі акти, постанови сеймових конституцій, поборові універсали з видання “Volumina legum”; Литовські статути 1529, 1566, 1588 рр., “Порядок міських судів у Короні Польській”; документи з багатотомних серійних видань, підготовлених Київською археографічною комісією та ін.

Таким чином, можна констатувати достатню репрезентативність джерельної бази для створення комплексного дослідження історії Київського магістрату ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст.

У другому розділі "Київський міський уряд: організація та структура влади" розглянуто структуру, соціальний та етнічний склад магістрату, систему виборів міських урядників, їх матеріальне забезпечення та правовий статус, організацію міської канцелярії.

Автором з'ясовано, що після надання магдебурзького права Києву, у місті почали поступово формуватися органи міського самоврядування: рада, до компетенції якої входив розгляд цивільних справ, та лава, яка розглядала кримінальні справи. В кінці ХVІ ст. вони утворили єдиний орган - магістрат. У Києві структура та порядок організації міського уряду суттєво відрізнялися від польських міст. У повному складі цей уряд не міг займатися поточними адміністративно-господарськими справами. Через це була організована нова постійно діюча інституція - “Нова рада”. Щороку обиралися члени міського уряду - правлячі “урядники рочні”: бурмистр, 2-3 радці і стільки ж лавників. Решта урядників - 5 бурмистрів, 3 радці, 2 лавники називалися “урядниками тогорочними”, більшість яких залишалася на своїх посадах пожиттєво і була наділена деякими владними повноваженнями, могли брати участь у засіданнях магістрату.

Встановлено, що каденція виборних міських урядників у Києві тривала один рік. Термін виборів був сталим. Вони відбувалися за три тижні до Великодня. Формально новообраний уряд отримував дозвіл від попереднього на право виконання своїх посадових обов'язків. Вибори “Нової ради” відбувалися за участю і дозволом урядників “Старої ради”. Вплив останніх на вибори нових у Києві був значний, так само як і в польських і литовських містах, де по двох роках перерви колишні урядники могли заново обиратися до діючого уряду. Члени “Старої ради” відразу після виборів звітувалися про свою минулорічну діяльність, складали фінансовий звіт, після чого відбувалася церемонія вступу на уряди новообраних осіб, які давали присягу на вірність міській громаді. Основними критеріями при виборі нових урядників були: стале проживання у місті, володіння нерухомістю, заможність, приналежність до числа людей з “доброю славою”, християнське віросповідання. Київські радці кооптувалися в основному з числа купців, а лавники - з цехових майстрів магдебурзької юрисдикції.

До складу Київського магістрату окрім міщан місцевого походження входили й обранці вірменського, татарського, грецького, польського походження, які мешкали в Києві. За релігійною ознакою склад міського уряду був майже однорідний - до нього обиралися особи переважно православного віросповідання.

У пер. пол. ХVІІ ст. усі київські міські урядники отримували платню з міської скарбниці. Додатковими джерелами їхніх доходів були: заняття торгівлею, купівля-продаж та оренда нерухомості, лихварство.

Впродовж ХVІ ст. змінювався правовий статус урядників Київського магістрату. Королівськими привілеями 1582 та 1589 рр. їх було урівняно у сплаті судових штрафів зі шляхтою. Більшість з відомих київських міських урядників вживали шляхетські герби з певними відмінами. Нерідким явищем у тогочасному суспільстві були шлюби заможних міщан з осілою в місті шляхтою. І досить розповсюдженим і звиклим явищем серед київської міщанської верхівки було встановлення шлюбних стосунків у межах свого кола - т. зв. “непотизм”, що призводило до зосередження міської влади в руках обмеженої групи міщан, нащадкам і родичам яких у такий спосіб полегшувався доступ до посад в органах міського самоврядування.

Допоміжним органом у роботі магістрату була міська канцелярія, яку очолював писар. Його помічником був виконавець письмових робіт - підписок. До функцій регента належали звірка і засвідчення правильності виписів, копій із ратушних книг. 1638 р. була запроваджена посада синдика - юриста-правника, зобов'язаного обстоювати інтереси міста в земських, гродських, міських та духовних судах, а також перед королем. Ця посада передбачала виконання за сумісництвом додаткових функцій інстигатора - публічного обвинувача. Міські книги зберігалися у магістратській соборній церкві Успіння Богородиці на Ринку. Місцем засідання магістрату та розміщення міської канцелярії була ратуша.

Отже, організація та структура Київського магістрату склалися й сформувалися не тільки під дією магдебурзького права, а й під впливом місцевих звичаїв, порядків, обставин прикордонного життя.

У третьому розділі "Ві йти на чолі Київського магістрату" висвітлено історію розвитку війтівського уряду в Києві, його особливості й характерні риси; реконструйовано послідовність перебування київських війтів на посаді від поч. ХVІ до сер. ХVІІ ст.

Посада війта була запроваджена в Києві ще до надання йому магдебурзького права. На відміну від польських міст, де війти з'явилися відразу після локації міст або разом з наданням магдебурзького права і очолювали тільки судову колегію - лаву, київські війти, окрім судових функцій, поступово зосередили у своїх руках також і всю адміністративну владу і, ставши на чолі магістрату, взяли під свій контроль найважливіші напрями життєдіяльності київської міської громади.

За часів перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського в Києві існувала практика надання великим князем привілеїв на війтівство, як правило, в нагороду за військову службу. Пізніше, з отриманням київською міською громадою привілея на вільне обирання чотирьох кандидатур на війтівську посаду з наступним затвердженням одного з них на цій посаді королем (28.05.1570 р.), уряд війта став виборним і довічним. На цю посаду обирали, як правило, досвідчених у міському управлінні осіб, які пройшли шлях від лавника або радці до “рочного” бурмистра, і були, окрім усього, досить заможними людьми. Забезпечення війтівської посади в Києві доходними статтями і прибутками було подібним до інших королівських міст Речі Посполитої. Війтівський уряд у Києві не був предметом купівлі-продажу, передачі в оренду, заставу або у спадок, як це мало місце у більшості міст держави. В Києві з кінця ХVІ ст., цей уряд був пожиттєвим, але в разі масового невдоволення міської громади, недієздатності війта або через зовнішні фактори, траплялися поодинокі випадки відсторонення війта від посади.

Автором встановлено, що від поч. ХVІ до сер. ХVІІ ст. київський війтівський уряд посідали: Занько Онкович Михайлович (10-ті рр. ХVІ ст.), Ян? (1524), Іван Черевчей (1528-?), Ян Дхоревський (1544-1548), Семен Мелешкович (1548-1550?, др. пол. 50-х - поч. 1563), Максим Хонич (пер. пол. 50-х рр.), Богуш Ленкевич (1563-1564), Юрій Климович (1565-1566), Василь Черевчей (1566-1567), Станіслав Соколовський (1568-1570), Гаврило Рой (1570-1575), Федір Черевчей (1576-1580), Семен Конашкович (1581-1587?), Федір Волк (1587?-1592), Еразм Стравинський (1593), Яцько Балика (1593-1612), Федір Ходика (1612-1625), Артем Конашкович (1625-1628), Созон Балика (1628-1629), Іван Євсейович (1629-1631), Стефан Кривкович (1631-1633), Йосиф Ходика (1633-1641), Самійло Мефедович (1641-1644), Андрій Ходика (1644-1651), Богдан Сомкович (1653-1660).

Отже, війтівська посада в Києві значно відрізнялася від аналогічних урядів інших міст держави. Влада і позиції війта у місті були досить міцними.

У четвертому розділі “Юрисдикція Київського магістрату” розглядаються функції та основні напрями діяльності міського уряду, характеризуються його відносини з юридиками.

З наданням магдебурзького права в Києві утворилася міська юрисдикція. Основними функціями та напрямами діяльності Київського магістрату були: репрезентація інтересів міщан поза містом, прийняття до міського права, судочинство на основі норм магдебурзького права, контроль за торговим і промисловим життям у місті, затвердження цехових статутів і регулювання відносин між цеховими організаціями магістратського та воєводського підпорядкування. Магістрат, як адміністративний орган, відповідав за фінансову політику в місті: забезпечував доходи міської скарбниці, контролював видатки, здійснював розподіл серед міщан загальнодержавних податків. З огляду на прикордонне розташування Києва, однією з головних функцій міського уряду була організація і забезпечення його оборони. До інших напрямів його діяльності слід віднести контроль за дотриманням порядку і благоустроєм міста та благочинну діяльність.

Ще однією категорією населення Києва були міщани, підпорядковані замковій (воєводській) адміністрації. Магістратський та замковий уряди пильно оберігали свої права і не допускали їх обмеження. Впродовж ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст. між ними виникало безліч конфліктів і суперечок, що мали, як свідчать джерела, соціально-економічне підґрунтя. З сер. ХVІ ст. боротьба велася головним чином за розширення територій, населення яких знаходилося під цими юрисдикціями; підпорядкування під свою владу новоприбулих мешканців; збір капщизного податку, що становив основну статтю доходів цих урядів; перепідпорядкування цехів; перерозподіл місць для торгівлі на ринку та загальноміських податків; залучення міщан до несення військових повинностей і виконання замкових робіт.

Інші юридики, що займали чималу територію Києва, належали київському біскупові та монастирям. Окрім них, існували ще й шляхетські юридики. Спроба міського уряду призупинити процес їхньої появи та розширення не дало бажаних результатів. У цілому, магістратському міщанству постійно доводилося боротися за своє існування і витрачати на це значні сили й кошти, що поряд з іншими причинами значною мірою підривало добробут цієї категорії міщан і перешкоджало нормальному поступальному розвиткові всього міста.

З видачею у 30-40-х рр. ХVІІ ст. ряду розпоряджень королівського уряду, що дозволяли приймати під міську юрисдикцію нових осіб та розширювати межі міських земель, а також із зменшенням, а згодом і ліквідацією Біскупщини, магістрат отримав можливість розширити кордони підвладної йому території і збільшити чисельність її населення. Разом з цим розширилися рамки влади і компетенція міського уряду, зміцнилися його позиції в місті: магістрат перебрав від воєводи право контролювати будівництво у місті і змінювати його кордони, а також став самостійним розпорядником прибутків і видатків міської скарбниці, монопольним збирачем капщизного податку, перепідпорядкував своїй владі частину замкових цехів, отримав від королівського уряду ряд привілеїв і пільг економічного характеру.

У висновках підведені підсумки дослідження, які виносяться на захист:

- аналіз історіографії теми показав її слабку розробленість в українській історичній науці. Завдяки зібраному комплексу джерел та ознайомленню з дослідженнями істориків, які вивчали різні проблеми історії міської влади у європейських країнах, виявилося можливим дослідити дану тему і розв'язати поставлені завдання;

- процес формування міського уряду в Києві тривав протягом доволі довгого часу і закінчився, як і в ряді значних міст ВКЛ, наприкінці ХVІ ст. На цей час Київський магістрат складався з двох колегій - ради і лави, загальною чисельністю 12 осіб. На сер. ХVІІ ст. число урядників зросло до 18. Каденція міських урядників тривала один рік. Щороку за участю всього магістрату і представників від “поспольства” обирався діючий міський уряд - “Нова рада”, тоді як решта урядників складала “Стару раду”. Особливостями організації Київського магістрату та його відмінними рисами були: підпорядкування обох колегій війтові; суміщення сфери діяльності ради і лави, адміністрації і суду;

- порядок, термін обрання київських міських урядників, забезпечення їх грошовими винагородами, доходними статтями було подібним до інших королівських міст Речі Посполитої. Після зрівняння членів Київського магістрату у правах зі шляхтою, їхній статус значно підвищився, що уподібнювало їх до урядників інших головних міст держави. А такі явища та процеси як олігархізація влади, непотизм, економічна перевага в місті членів міського уряду, що були притаманні містам ВКЛ та Польщі, були властиві й Києву;

- штат магістратської канцелярії оформлювався і удосконалювався протягом досить тривалого часу. На сер. ХVІІ ст. він складався з писаря, підписка, регента, синдика. До основних функцій міської канцелярії належало: протоколювання засідань магістрату, провадження кореспонденції, редагування і копіювання документів, текстів міських привілеїв, постанов магістрату, реєстрація міських жителів, прийнятих до міського права, майнових актів, тестаментів, ведення міських книг та книг міських доходів і видатків;

- до виняткових рис організації міської влади в Києві слід віднести війтівський уряд, який був запроваджений ще до надання місту магдебурзького права. Київські війти, окрім судових функцій, поступово зосередивши у своїх руках також і всю адміністративну владу, очолили магістрат. З отриманням міщанською громадою привілея 1570 р., уряд війта практично став виборним і довічним;

- діяльність Київського магістрату була спрямована на захист інтересів мешканців міської юрисдикції і мала широкий спектр дії. Основними функціями та напрямами його діяльності були: репрезентація інтересів міщан поза містом, прийняття до міського права, судочинство на основі норм магдебурзького права, контроль за торговим і промисловим життям у місті, затвердження цехових статутів і регулювання відносин між цеховими організаціями, ведення фінансової політики в місті, організація і забезпечення оборони міста, контроль за дотриманням порядку та благоустроєм міста, благочинна діяльність;

- влада міського уряду поширювалася не на все населення міста. Поряд з міською юрисдикцією зберігалася і замкова, а також існували ряд монастирських та шляхетських юридик. Київський магістрат, так само як і уряди інших міст держави, боровся з викуповуванням шляхтою міської нерухомості, намаганнями власників інших юридик розширити свої землі за рахунок міських, а також із виходом з-під його юрисдикції мешканців, осілих на підвладній йому території.

Таким чином, Київський магістрат пройшов у своєму розвиткові поступальний еволюційний шлях, дещо подібний тому, що пройшли міські влади майже всіх східно-європейських міст. Організація і структура Київського магістрату склалися та сформувалися не тільки під дією магдебурзького права і за взірцем Вільно, а й під впливом місцевих звичаїв, порядків, обставин прикордонного життя, що відрізняло його від аналогічних структур міського управління інших міст Речі Посполитої др. пол. ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Нове джерело до історії взаємовідносин київських ремісників замкової та магістратської юрисдикцій // Архіви України. - 1997. - № 1-6. - С. 101-107.

2. Розвиток самоврядування в Житомирі в ХV - пер. пол. ХVІІ ст. // Київська старовина. - 2001. - № 3. - С. 73-86.

3. Київські війти ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст. // Київська старовина. - 2002. - № 3. - С. 32-51.

4. Привілеї на київське війтівство ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст. // Архіви України. - 2002. - № 1-3. - С. 112-124.

5. Привілеї на війтівство київським міщанам Черевчеям // Архіви України. - 2002. - № 4-6. - С. 239-242.

6. Київський магістрат ХVІ - пер. пол. ХVІІ ст.: організація та структура влади // СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. - Вип. 2. - К., 2003. - С. 23-39.

7. Органи міського самоврядування в містах Київщини в ХV - першій половині ХVІІ ст. // Актуальні проблеми розвитку міст і міського самоврядування. Тези міжнародної науково-практичної конференції. Рівне, 7-9.04.1993. - С. 18-21.

8. Документальні джерела з історії магдебурзького права в Києві ХVІ - першої половини ХVІІ ст. // Самоврядування в Києві: історія та сучасність. Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 500-річчю надання Києву магдебурзького права. - К., 2000. - С. 101-109.



АНОТАЦІЯ

Білоус Н.О. Київський магістрат ХVІ - першої половини ХVІІ ст.: організація та юрисдикція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню історії Київського магістрату - органу міського самоврядування, що утворився в результаті надання Києву наприкінці ХV ст. магдебурзького права, складався з ради і лави та очолювався війтом. Простежено еволюційні зміни, які відбувалися в міському управлінні Києва впродовж ХVІ - першої половини ХVІІ ст. Реконструйовано структуру, соціальний та етнічний склад магістрату, систему виборів міських урядників, їх правовий та майновий статус, штат міської канцелярії. В роботі визначено особливості функціонування війтівського уряду в Києві та встановлено послідовність перебування київських війтів на посаді протягом цього хронологічного періоду, висвітлено компетенцію та основні напрями діяльності магістрату, а також охарактеризовано його взаємовідносини з різними юридиками, що існували у місті.

Ключові слова: магістрат, магдебурзьке право, міське самоврядування, Київ ХVІ -ХVІІ ст., юриcдикція.



АННОТАЦИЯ

Белоус Н.А. Киевский магистрат ХVІ - первой половины ХVІІ в.: организация и юрисдикция. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2003.

Диссертация представляет собой исследование по истории Киевского магистрата - органа городского самоуправления, который возник и начал формироваться в результате предоставления Киеву в конце ХV в. магдебургского права. На основании широкого круга источников, в первую очередь архивных документов, взятых из хранилищ Киева, Варшавы, Кракова, Люблина, Минска, Москвы, освещается структура, социальный и этнический состав магистрата, система выборов городских чиновников, их правовой и имущественный статус. Показано, что процесс формирования магистрата в Киеве закончился, как и в других крупных городах Великого княжества Литовского, в конце ХVІ в.

Автором установлено, что Киевский магистрат состоял из двух коллегий - рады (совета) и лавы, общей численностью 12 человек. К середине ХVІІ в. количество его членов возросла до 18-ти. Срок пребывания городских чиновников на должности продолжался один год. Ежегодно при участии всего магистрата и представителей от “поспольства” выбирался орган городского самоуправления - “Новая рада”, в то время как остальные чиновники составляли “Старую раду”. Особенностями организации органов киевского городского самоуправления и его характерными чертами были: подчинение обеих коллегий войту, совмещение сферы деятельности рады и лавы, администрации и суда, значительное влияние урядников “Старой рады” на деятельность “Новой рады”, сохранение бурмистрами за собой пожизненно титула “бурмистров Старой рады” с правом переизбрания в действующие органы управления. В процессе исследования установлено, что порядок, срок избрания и пребывания на должностях киевских городских чиновников, обеспечение их денежным вознаграждением, доходными статьями было почти таким же как и в других королевских городах Речи Посполитой. После уравнения членов Киевского магистрата в правах со шляхтой, их статус значительно вырос. А такие явления и процессы как олигархизация власти, непотизм, экономическое преимущество в городе членов магистрата, характерные для позднесредневековых городов Восточной Европы, были присущи и Киеву.

Анализ существующих документов позволил констатировать, что в Киеве относительно поздно оформилась городская канцелярия. К началу ХVІІ в. её штат состоял из писаря, подписка, регента. В 1638 г. была введена должность синдика, которая предусматривала исполнение по совместительству допол-нительных функций инстигатора, а в 40-х гг. ХVІІ в. ещё и городского писаря.

Важное место в исследовании отводится характеристике войтовского уряда, возникшего ещё до предоставления городу магдебургского права. Киевские войты, кроме судебных функций, постепенно сосредоточили в своих руках также всю административную власть, возглавили магистрат и стали играть главную роль в жизни городской общины. С получением киевлянами привилея на свободное избрание четырёх кандидатур на войтовскую должность с последующим утверждением одного из них на этой должности королём (28.05.1570 г.), она стала выборной и пожизненной. Реконструирована последовательность пребывания практически всех войтов на должности в течении изучаемого периода.

В диссертации рассматриваются функции и основные направления деятельности Киевского магистрата, которая была направлена на защиту интересов жителей, находящихся под его юрисдикцией. Власть городского органа самоуправления распространялась не на всех жителей города. Наряду с созданной в конце ХV - начале ХVІ в. магистратской юрисдикцией сохранялась замковая под властью воеводы и его наместников, а также существовали монастырские и шляхетские юридики, что в значительной степени препятствовало нормальному развитию города. Киевский магистрат боролся со скупкой городской недвижимости шляхтой, стремлениями владельцев других юридик расширить свои земли за счет городских, а также с выходом из-под его юрисдикции жителей, проживающих на подвластной ему территории.

Таким образом, Киевский магистрат прошел постепенный эволюционный

путь развития, подобный тому, какой прошли городские власти практически всех восточно-европейских городов. Организация и структура Киевского магистрата сложились и сформировались не только под воздействием магдебургского права и по образцу Вильно, но и под влиянием местных обычаев, порядков, условий пограничной жизни, что отличало структуру его городского управления от других городов Речи Посполитой ХVІ - первой половины ХVІІ в.

Ключевые слова: магистрат, магдебургское право, городское самоуправление, Киев ХVІ -ХVІІ в., юрисдикция.



SUMMARY

Bilous N.О. Kyiv Magistrate in the XVI - 1st half of XVII cen.: organisation and jurisdiction. - Manuscript.

Thesis for candidate's degree on the speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2003.

This candidate's degree is the scientific research devoted to the history of Kyiv Magistrate - organ of city self government, wich appeared in Kyiv after introduction of the Magdeburg Law in the end of XV cen. Kyiv Magistrate consisted of two chambers “Council” and “Lava” and headed by magistrate's governer - “voyt”. The grate evolutionary changes which have taken place in the cities self-government of Kyiv during the XVI - 1st half of XVII cen. were studied. The structure, social and ethnical complement of magistrate, the system of magistrate's officials ellections, their legal and property status, and municipal chancellery were also studied. The special distinctive features infunctioning of voyt's position in Kyiv and the proper sequence of Kyiv voyts on their position during this chronological period, the authorities, and main directions of magistrate activity were studied too, and was characterised its relations with inhabitants of various jurisdictions in the city.

Key words: Magistrate, Magdeburg Law, municipal self-government, Kyiv the XVI -XVII cen., jurisdiction.

Размещено на Allbest.ru