Національний склад буржуазії Півдня Росії наприкінці XIX-на початку XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний склад буржуазії Півдня Росії

наприкінці XIX на початку XX ст.

Постернак О.О.

Підприємництво є невід'ємним, об'єктивно необхідним та історично обумовленим елементом господарської системи капіталізму, а його безпосереднім носієм та уособленням виступає клас буржуазії. Він відіграв значну роль у формуванні індустріального суспільства та утвердження нового типу суспільних відносин. He оминули ці процеси і Російську імперію, яка знаходилась наприкінці XIX на початку XX ст. на етапі капіталістичної трансформації. Однією з найбільш впливових регіональних підприємницьких груп в цей час була південноросійська буржуазія.

Слід зазначити, що в офіційній адміністративній практиці та громадській думці термін «південноросійська буржуазія» вживався без етнічного навантаження. Під нею розуміли територіально-галузеву групу підприємницької верстви, чия господарська, громадська та корпоративна діяльність локалізувалась в межах цілісного економічного простору, який включав у себе територію Області Війська Донського та південних губерній Російської імперії Бессарабської, Херсонської, Таврійської і Катеринославської. У порівнянні з іншими промисловими регіонами, на Півдні Росії інтенсивніше розвивалась капіталістична промисловість, зокрема, без традицій дореформеної доби і національної замкненості підприємницьких груп. Виходячи з цього, за мету даної статті ставимо вивчення особливостей національного складу буржуазії регіону.

Проблема визначення національного складу російської буржуазії вказаного періоду вже давно перебуває у полі зору дослідників. Ще наприкінці XIX на початку XX ст. серед науковців розпочалася бурхлива дискусія стосовно позитивних та негативних сторін впливу іноземних підприємців на економіку Південного регіону [1;2]. Радянська історіографія торкалась питань етнічного складу буржуазії лише поверхово.

Намагаючись утвердити думку про домінування іноземних фінансово-промислових кіл у складі буржуазії регіону, а також зобразити підприємців як експлуататорську і реакційну силу, історики радянського часу не вбачали у національному складі суттєвий параметр соціальної характеристики буржуазії. Акценти змінились лише у 90-х pp. XX ст. у зв'язку з утвердженням дослідницького плюралізму. Історики звернулиувагу на цілу низку малодосліджених питань. Так, національний склад гірничопромислової буржуазії Півдня Росії проаналізував В.Крутіков.

Етнічній характеристиці підприємців України XIX початку XX ст. приділила увагу Т.Лазанська [5]. Останнім часом це питання здобуло суттєву популярність у наукових колах істориків України [6;7;8].

Однак, результати досліджень продовжують залишались дещо неструктурованим і фрагментарними щодо національного складу саме південноросійської буржуазії. На жаль, об'єктивні труднощі етнічної ідентифікації підприємців, фрагментарність джерельної бази не дозволяють здійснити її всебічний аналіз, порівняти обсяги капіталів національних груп буржуазії та масштаб їх підприємництва. Більш-менш комплексне уявлення дозволяють скласти матеріали загальноросійського перепису населення 1897 p., проте слід мати на увазі, що національна приналежність у цьому випадку встановлювалась замовою спілкування, що значно ускладнює її точне визначення.

Результати перепису 1897 р. дають можливість чітко встановити лише національний склад купецтва. На Півдні Росії він мав такий вигляд: 15910 євреїв (45,2% від загальної кількості купців регіону), 12411 росіян (35,2%), 1 488 німців (4,2%), 1 471 вірмен (4,2%), 1 422 турків (4%), 1 337 українців (3,8%) тощо. Отже, серед купців Півдня Росії домінували представники єврейської та російської національності. При цьому деякі окремі території Півдня мали свої особливості. Так, наприклад, євреї особливо переважали серед купецтва Бессарабії (67,6% купців губернії) та Катеринославщини (59,6% купців губернії). Натомість, на Дону чисельну перевагу мали купці-росіяни 57,3%. В Таврії серед купців помітною була етнічна група татар, яка за кількістю посідала третє місце після євреїв та росіян. Що стосується купців-українців, то лише в Катеринославській губернії їх відсоток переважав середній по Півдню і становив 7,4% [9,с.226;10,с.228 ; 11, с.206; 12, с.274; 13 ,с.286 ].

Переписом населення 1897 р. на Півдні Росії зафіксовано 127 717 осіб, що існували за рахунок прибутків з капіталу і нерухомого майна. 568 128 осіб займались торгівлею, 6 144 кредитно-фінансовими справами. У промисловості було зайнято 1 079 850 осіб. Проте більша частина населення була задіяна в сфері землеробства 70% всіх жителів регіону. Щодо промисловості, то тут матеріали перепису не дозволяють однозначно визначити етнічний склад індустріальної буржуазії, оскільки вони одночасно враховували всіх зайнятих в цій сфері, тобто не лише підприємців, а й службовців та робітників. Більш менш репрезентативними є дані щодо національного складу осіб, зайнятих у торгівлі, фінансовій сфері та тих, хто отримував прибуток від капіталів та нерухомості.

Як свідчать підрахунки даних перепису, у торговельному середовищі Півдня домінували єврейські кола. Зокрема, з 568 128 осіб, зайнятих у торгівлі, нараховувалось 303 065 євреїв (53,3%), 159 092 росіян (28%), 41 471 українців (7,3%), 19 402 татар (3,4%), 11 061 вірмен (1,9%), 8 829 греків (1,5%) та ін. Особливо сильними були позиції єврейського капіталу у Бессарабській (82,3%) та Херсонській губерніях (68,8%). Слід відзначити, що на національному складі буржуазії окремих адміністративних одиниць позначились етноісторичні особливості їх розвитку. Так, в Області Війська Донського провідне становище серед торговців мали росіяни, які складали 72,8%. В Таврійській губернії серед торгівців значним був відсоток татар 22,5%.

Основну частину населення, зайняту у сфері кредиту, складали також росіяни (59,5%) та євреї (26%); інші ж національні групи у фінансовій сфері, представлені переважно українцями, поляками, німцями, греками тощо, були малочисельними. Частка українців серед фінансової буржуазії Півдня була мізерною і становила лише 3,4%. Тенденція до домінування представників російської та єврейської національності характерна була і для групи одержувачів доходів від капіталів та нерухомості. Так, росіян в її складі нараховувалось 55,2%, українців 13,8%, євреїв 12%, німців 5%, татар 3,2%. Слід відзначити порівняно високу питому вагу українців в цій групі зайнятості. Зокрема, у Катеринославській губернії українців серед одержувачів доходів від нерухомості та капіталів нараховувалось 31% [9,с. 152,158-163; 10,с. 154,160-165; 11,с. 142,146-151; 12,с. 186,192197;13,с,198,206-211].

Отже, у підприємницькому середовищі Півдня Росії ключові позиції зосередили представники єврейської та російської національностей. Високий відсоток других пояснюється активною експансією російських купців у регіон, підкріпленою пріоритетами і особливостями державної політики [7,с.288]. Що стосується євреїв, то природній потяг до посередницької діяльності, комерційного та фінансового підприємництва призвів до того, що торгівля, оренда, відкуп і лихварство стали традиційними видами діяльності для цієї етнічної спільноти [14,с.23]. Як згадував І. Житецький, «... уся торгівля малоруських областей, крім Харківської губернії, частини Курської та Воронезької і землі В. Донського, а також Кубанської області за невеликим виключенням, знаходиться у владі євреїв, причому посилення єврейської торгівлі йде пропорційно густоті єврейського населення...» [ 15,с. 131]. Особливо домінував єврейський капітал в містах. В 1903 р. у Катеринославі серед 44 купців першої гільдії було 37 євреїв (84,1%), з 228 купців другої гільдії євреїв було 198 (68,75%) [ І6,с.8].

Проте, єврейська буржуазія зробила вагомий внесок у розвиток не лише торгівлі, а і важкої промисловості Півдня. Наприклад, у 1900 р. з 46 металургійних та машинобудівних фабрик Катеринославської губернії євреям належало 8 [17,с.176]. Активністю в цьому напрямку відзначались єврейські гірничопромисловці І. Л. Уманський та А. В. Шейерман [ 18,с. 132,188]. Господарською ініціативністю, а згодом і політичною діяльністю, відзначався Б. А. Каменка член правління Російського товариства колоніальної торгівлі, Російського товариства вивізної торгівлі, що розміщувались у Ростові-на-Дону. Членом правління останнього був також відомий донський підприємець-єврей О. Я. Фельдман [ 19,с. 1147,1401].

Росіяни-підприємці рекрутувались, в основному, з поміщиків, військово-адміністративного апарату, донського козацтва та технічної інтелігенції. Тут слід згадати таких південноросійських капіталістів як Д. І. Іловайський, М. С. Авдаков, П. М. Горлов, Ф. Є. Єнакієв тощо [4,с.40]. Досить багато було росіян серед великих землевласників, які почали розвивати ринкове сільське господарство й інвестувати капітали у промисловість. Представники російської нації були представлені і в середовищі великої промислової буржуазії. Наприклад, головою правління Акціонерного товариства Сімферопольського пивоварного заводу був росіянин Є. Муратов, Товариства Ростово-Донської тютюнової фабрики П. В. Хахладжев, Донського акціонерного товариства друкарської та видавничої справи у Ростові-на-Дону П. Є. Хатранов, Акціонерного товариства одеських куяльницько-хаджибейських соляних промислів М. Ф. Лузанов, одним з директорів Торговельно-промислового товариства «А. К. Дубінін» в Одесі був підприємець В. А. Дубінін [ 19,с. 165,203,247,774,821 ].

Український капітал у силу різноманітних причин політичного, соціального та соціально-психологічного характеру був економічно слабким, нечисельним та зосереджувався переважно на сільськогосподарському виробництві. Ця думка є досить поширеною в сучасній історіографії і в цілому відображає реальний стан речей [20,с.61]. Українці були власниками торговельних закладів, дрібних і середніх кустарно-ремісничих підприємств, млинів, олійниць, вовномиєнь, закладів харчування, крамниць, цегляних і черепичних заводів та інших промислових закладів і установ сфери обслуговування, що працювали на сімейних традиціях чи невеликій кількості найманих робітників [21 ,с.47--48]. Наприклад, у 1899 р. з-поміж власників вітрильних суден Херсонської і Таврійської губернії не менше 22% були українцями [22,с.60].

Проте, незначна кількість українців спостерігалась і серед великих власників гірничих та машинобудівних підприємств Голуб, брати Рутченко, Цолетченко, Глущенко, Мороховець, Арандаренко та ін. [6,с.137;4,с.41-42]. Так, наприклад, у Донській області у 1905 р. функціонувало Товариство паперових фабрик та кам'яновугільних копалень І.С. Панченко; в Катеринославській губернії Семенівсько-Іванівське гірничопромислове товариство для розробки кам'яної солі та алебастру на Півдні Росії, одним з директорів-розпорядників якого був українець С.Д. Пшеничний [19,с.358,396]. У документах одеського купецтва згадувались українці П. Немченко, А. Оглоблін, В. Горпиченко [23,с. 134]. Відомим українським підприємцем на Півдні був харківський купець І гільдії О. K Алчевський засновник Олексіївського гірничопромислового товариства, Донецько-Юр'ївського металургійного товариства, Південного гірничопромислового товариства [24,с.161,163].

Південноросійські терени у свій час активно колонізували німці, які відіграли помітну роль у промисловому секторі народного господарства. Численні німецькі колонії виникли у Бессарабській, Херсонській і особливо Таврійській губернії. Так, аналіз списку промислових закладів Таврії за 1904 р. показує, що німцям тут належала велика кількість підприємств. Наприклад, заводами землеробських машин та знарядь, в яких працювало понад 200 робітників, володіли Й. Й. Фукс, Й. В. Клейнер, брати Классен, пивоварним заводом Л. Д. Феттер, лісопильним заводом В. К. Мейєр, борошномельними підприємствами П. Г. Ульшер, Й. Д. Діркс, Г. Г. Вільмс та ін. [25,арк. 19-20]. Німці були представлені і в складі провідних акціонерних підприємців. Для прикладу, можна згадати, що у 1905 р. Товариство виноробства в Одесі очолював німець Р. Р. Вебстер, директором Товариства Ольвіопольского шкіряного заводу в Херсонській губернії був О. Г. Гассельблат, керівником правління Товариства Одеського пивоварного заводу був Ф. Г. Енні. В Катеринославській губернії діяв чавуноливарний та машинобудівний завод І. Г. Леппа, А. П. Леппа та А. А. Вальмана [19,с.199,213,1211,1563]. Німцем за походженням був керівник Ради З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії М.Ф. фон Дітмар [26,с.69].

Підприємницька діяльність притягувала також і представників інших національностей. Зокрема, поляки досить часто були директорами-розпорядниками та членами правлінь низки акціонерних товариств південноросійської промисловості. Так, Б. Яловецький був членом правління Російсько-Бельгійського металургійного товариства, К. Мсциховський директором Донецького товариства залізоробного та сталеливарного виробництва, В. Яскульський директором Товариства Єлисаветградського машинобудівного та чавуноливарного заводу, К. Скальковський членом правління Товариства Брянського рейкопрокатного, залізоробного та механічного заводу [ 19,с.35--36,1416-- 1417,1555-1559,1572-1573]. Серед найбільших зовнішньоторговельних фірм Півдня виділялись одеські підприємницькі династії переважно грецького походження Анатра, Раллі, Скамаранчі, Маразлі та Macc [6,с.142].

Наприкінці XIX ст. склад промислової буржуазії Півдня активно розширюється за рахунок іноземних підданих, зокрема французьких, бельгійських, англійських, німецьких, американських тощо. Відсутність значних фінансових ресурсів та широкого підприємницького досвіду у вітчизняних капіталістів, низька вартість робочої сили, техніко-економічна відсталість Росії, політика протекціонізму іноземним інвестиціям зумовили приплив зарубіжного капіталу, а разом з ним і представників європейських та американських ділових кіл[27,с.67]. Іноземна буржуазія, ставши однією з провідних груп підприємницької верстви Півдня, фактично заклала основи для створення первинної промислової інфраструктури регіону.

Левова частина іноземних капіталовкладень спрямовувалась через акціонерні товариства. Це могли бути як засновані за кордоном іноземні фірми, що мали свої підприємства в імперії, так і російські товариства, акції та облігації яких котирувались на закордонних біржах [27,с.36]. В 1905 р. на Півдні розгорнули свою діяльність 78 іноземних акціонерних товариств, що становило близько третини від їх загальної кількості в імперії. З них частка бельгійських фірм складала 69%, французьких 19%, англійських 6,5%, німецьких 3,8 %, австрійських 1,7%. Найбільше підприємств іноземців знаходилось в Катеринославській губернії (66% акціонерних товариств Півдня) [28,с. 1883--2151].

Фінансово-промислову еліту іноземної буржуазії Півдня Росії у 1905 р. представляли найбільші бельгійські підприємці барон Г. Г. де Макар, Р. Сюрмондта А. Грейнер (Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство), Д. Говін (Акціонерне товариство машинобудівних заводів в Горлівці), барон Елі д'Уассель (Рутченківське гірничопромислове товариство), А. Лепер (Верхньодніпровське металургійне товариство), Л. Л. де Tерв і П. Г. Дарсі (Акціонерне товариство «Російський Провідане»); французькі підприємці Р. Дюваль, А. Буроз (Катеринівське гірничопромислове товариство), Е. Пастер, І. Боннардель, Е. Вердьє (Донецьке товариство залізоробного та сталеливарного виробництва), Л. ле Шательє (Анонімне товариство механічного виробництва в Південній Росії), граф д'Осонвіль (Товариство для розробки кам'яної солі та вугілля в Південній Росії), барон Нерво (Товариство криворізьких залізних руд); англійські капіталісти А. Бальфур, 1.1. Юз та А. І. Юз (Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізного та рейкового виробництва), Г. О. Маршалл та Л. Р. Мензис (Олександрівська машинобудівна компанія); німецькі піддані Ф. Б. Гантке (Акціонерне товариство російської залізної промисловості) та А. Ротштейн (Нікополь-Маріупольське гірниче і металургійне товариство); американські підприємці Е. Д. Сміт та С. Д. Гордон (Нікополь-Маріупольське гірниче і металургійне товариство) та ін. [5,с..160;19,с.364,1464,1501,1572-,28,С..1909,1917,1933,1974,2 046,2115;27,с..41-42,80,181-186].

Таким чином, у період утвердження ринкових відносин відбувається соціальне структурування південноросійської буржуазії на новій основі, передусім, як однорідної спільноти, об'єднаної підприємницьким розрахунком та економічним інтересом. Національна приналежність в цій системі соціальних координат набуває другорядного значення і поступається соціальній мобільності і майновому статусу. Для буржуазії південних губерній Російської імперії була характерна поліетнічність. Провідні позиції в регіоні займали єврейські, російські та іноземні капіталісти. Представники єврейської національності домінували у складі купецтва і торговельної буржуазії. Сильні позиції російського капіталу простежуються у кредитно-фінансовій сфері та у середовищі осіб, що отримували доходи від капіталів та нерухомості. Українська буржуазія була нечисельною і зайнятою переважно у дрібнотоварному виробництві. Помітну роль у промисловому секторі народного господарства регіону відігравали німці, поляки, греки, а особливо іноземні підприємці, зокрема французькі, бельгійські, англійські, німецькі, американські піддані.

Підприємницька діяльність зближувала представників окремих станів та верств населення, сприяла подоланню станових і національних відмінностей. Подібна інтеграція різнорідних соціальних та етнічних елементів в єдину систему діяльності відображала процес соціальної консолідації буржуазії, підготовила ґрунт для усвідомлення спільності політичних інтересів і дала старт формуванню нового покоління підприємців з прогресивним світоглядом.

національний російський буржуазія

Список використаних джерел

1. Рагозин Е. И. Железо и уголь на Юге России / Евгений Иванович Рагозин. СПб.: Тип. И. Гольдберга, 1895. 170, [6] с.

2. Брандт Б.Ф. Иностранные капиталы их влияние на экономическое развитие страны / Борис Филиппович Брандт. Ч. II. СПб.: Тип. В.Киршбаума, 1899.-XVIII, 419 с.

3. Лаверычев В. Я. Крупная буржуазия в пореформенный период России (1861 1900 гг.) / Владимир Яковлевич Лаверычев. М.: Мысль, 1974. 252 с.

4. Крутіков В. В. Буржуазія України та економічна політика царизму в пореформений період / Володимир Володимирович Крутіков. Дніпропетровськ : Вид-во ДДУ, 1992. 172 с.

5. Лазанська Т. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики XIX ст.) / Тамара Лазанська. К.: Інститут історії України HAH України, 1999. 282 с.

6. Довжук І. До питання про національний склад промисловців і промислових робітників Наддніпрянської України наприкінці XIX ст. / Ігор Довжук // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. 2002. Випуск 123-124,С, 137-144.

7. Ніколаєва Т. М. Соціальний та національний склад підприємницького прошарку в Україні в останній третині XIX на початку XX ст. / Т. М. Ніколаєва // Проблеми історії України XIX початку XX ст. 2008. № 14. С. 285-292.

8. Гринчак М. О. Промислова буржуазія Півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у II половині XIX на початку XX сторіччя : дис. ...

кандидата іст. наук: 07.00.01 / Гринчак Маргарита Олексіївна. Дніпропетровськ, 2008. 248 с.

9. Первая всеобщая перепись населення Российской империи, 1897 г. [под ред. Н. А. Тройницкого]. СПб. : Изд. Центр, стат. ком. М-ва вн. дел, 1905,Т. III: Бессарабская губерния. 1905. XXIV, 254 с.

10. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. [под ред. Н. А. Тройницкого]. СПб. : Изд. Центр, стат. ком. М-ва ви. дел, 1905,Т. XII: Область Войска Донского. 1905. XII, 255 с.

11. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. [под ред. И. А. Тройницкого]. СПб. : Изд. Центр, стат. ком. М-ва ви. дел, 1905,Т. XIII: Екатеринославская губерния. 1904. XIV, 234 с.

12. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. [под ред. И. А. Тройницкого]. СПб. : Изд. Центр, стат. ком. М-ва ви. дел, 1905,Т. XLI: Таврическая губерния. 1904. XVI, 310 с.

13. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. [под ред. И. А. Тройницкого]. СПб. : Изд. Центр, стат. ком. М-ва ви. дел, 1905,Т. XLVII: Херсонская губерния. 1904. XVI, 319 с.

14. Самарцев I. Г. Євреї в Україні на початок XX ст. / I. Г. Самарцев // Український історичний журнал. 1994. № 4. С.19-29.

15. Гончарук Т.Г. З історії вивчення української економіки першої половини XIX ст. : Історіографічні нариси / Тарас Григорович Гончарук. Одеса : Астропринт, 1999. 152 с.

16. Быстряков А. Екатеринослав в 1905 г.: революция, погромы, самооборона / А. Быстряков. Днепропетровск : АРТ-ПРЕСС, 2004. 62 с.

17. Гончаров В. В. Єврейське населения Південно-Східної України. 1861-1917 pp.: дис.... кандидата іст. наук: 07.00.01 / Гончаров Володимир Володимирович. Донецьк, 2005. 233 с.

18. Фомин П. И. Горная и горнозаводская промышленность Юга России / Петр Иванович Фомин. Харьков : Тип. Б. Бенгис, 1915,Т. 1: История горной и горнозаводской промышленности Юга России со времени возникновения до восьмидесятых годов прошлого века. 1915. VI, 487, [2] с.

19. Указатель действующих в империи акционерных предприятий и торговых домов : в 2 т. / [сост. по данным, извлеченным из материала Отдела торговли, Особенной канцелярии по кредитной части и Департамента железнодорожных дел Министерства финансов ; под. ред. В. А. Дмитриева-Мамонтова]. СПб, 1905,Т. 1 1905. 1808 с.

20. Шляхов О. Б. Буржуазія України у суспільно-політичних процесах кінця XIX початку XX ст. / О. Б. Шляхов // Проблеми політичної історії України : збірник наукових праць. 2008. № 3. Є. 59-68.

21. Турченко Ф.Г. Південна Україна: модернізація, світова війна, революція (кінець XIX 1921 р.) : [історичні нариси] / Ф. Г. Турченко, Г. Ф. Турченко. К.: Генеза, 2003. 304 с.

22. Шляхов О. Б. Судновласники і моряки Азово-Чорноморського басейну: 90-ті pp. XIX ст. 1914 р. / Олексій Борисович Шляхов. Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2003. 336 с.

23. Ігнатенко С. І. З історії підприємництва південних міст України у XIX ст. / С. І. Ігнатенко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. 1998. № 4 Є, 132-136.

24. Донік О. М. Купецьке промислове підприємництво в Україні (XIX початок XX ст.) / О. М. Донік // Проблеми історії України XIX початку XX ст. 2006. № 11. Є, 154-168.

25. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. Ф.575. Оп.1. Спр.374. 73 арк.

26. Остапенко Є. О. М. Ф. фон Дітмар підприємець та громадський діяч / Є. О. Остапенко // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. 2009. Вип. 35. С. 68-73.

27. Щербініна О. В. Іноземні капітали у вугільній та металургійній промисловості Донбасу і Придніпров'я (1861-1914) / Олена Володимирівна Щербініна. Донецьк : TOB «Юго-Восток, Лтд», 2006. 191 с.

Размещено на Allbest.ru