Діяльність Київської міської управи у фінансовій сфері (вересень 1941 р. - лютий 1942 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність Київської міської управи у фінансовій сфері (вересень 1941 р. - лютий 1942 р.)

Костючок О.В

На сьогодні проблематика фінансового забезпечення місцевих органів влади Києва за часів німецької окупації залишається малодослідженою. Проте питання фінансового забезпечення будь-яких адміністративних установ чи організацій тощо є однією з складових їхнього успішного функціонування і, одночасно, показує ступінь автономності, оскільки у випадку існування фінансових дотацій установа знаходиться під значним впливом дотувальника.

Проблема господарської діяльності Київської міської управи частково висвітлювалася у працях В. Дудник [4] та Т. Заболотної [5]. Спробу виявлення джерел фінансування характерних для всіх місцевих органів влади окупованої німцями території України, здійснили О. Гончаренко та К. Беркхофф. Зокрема, О. Гончаренко стверджував, що органи місцевої адміністрації існували виключно за рахунок податків, зібраних з місцевого населення [2,с.157]. Натомість К. Беркхофф вказав основні, офіційні джерела прибутків місцевих адміністрацій, які на його думку, складалися з податків на торгівлю і плати за послуги, зауваживши, що голови районів мали справу з використанням лісів, доставки лісу, фінансовими прибутками; голови районів та міст мали право накладання штрафу у 200 крб. [32,р.40] Цими нотатками дослідника обмежився аналіз принципів фінансового забезпечення місцевих адміністрацій.

Фінансовими справами КМУ завідував відділ фінансів. Цей відділ здійснював розробку проектів фінансових витрат і прибутків, які після погодження з керівництвом КМУ і німецькою адміністрацією набували юридичної сили [27,арк.5-6], проводив обстеження харчоторгів, їдалень за дотриманням цін і виграти продуктів для уникнення махінацій, перевірку фінансової звітності установ, контроль за інвентаризацією майна здійснюваної відділом суспільної опіки КМУ [27,арк. 15-16]; проводив оподаткування, видавав патенти тощо [9,арк.26]. З посиленням контролю німецької адміністрації, після другої половини листопада 1941 p., фінансовий відділ представляв КМУ у переговорах з німцями під час встановлення кошторисів витрат апарату КМУ і підвідомчих установ та усіх фінансових питань міського життя[27,арк.5-6], здійснював фіскальні функції[6,арк.5].

На момент свого виникнення Управа не могла функціонувати і здійснювати відбудову мирного життя міста без сторонньої фінансової допомоги. У цей час німці стали єдиним джерелом, від якого можливо було отримати фінансову допомогу. Наприклад, німецька військова адміністрація, підтримала КМУ, надавши 2 жовтня 1941 р. року позику у 100 тис. марок(1 млн. крб.), яка могла бути використана після санкції польової комендатури №195. Управа отримувала кредит по частинам і сума першого траншу становила 50 тис. марок [11 ,арк.9]. На жаль, умови кредиту не вказувалися, за винятком вимоги від голови прозвітувати за використання суми [11,арк. 9].

Зважаючи на початковий етап розбудови апарату української адміністрації, отримані від німців кошти, очевидно, використовувалися на оплату праці співробітників КМУ [24,арк. 1-35], відновлення електростанцій [9,арк.2], водогону [3,арк. Юзв.-11], трамвайного господарства [3,арк.2] та деяких цехів важливих підприємств, заготівлю харчових продуктів на селі для співробітників КМУ та частини населення [15,арк.15,23]. Окрімцього кошти йшли на фінансування української допоміжної поліції [8,арк.34], пожертви [9,арк. 11] тощо. Імовірно, частина коштів використовувалася для створення оборотного капіталу банків м. Києва. Службовці Управи звітували про фінансування витрат Управи на 10 жовтня 1941 р. на суму 1,5 млн. крб. [27,арк.7]

Слід наголосити, що КМУ відразу після створення розпочала пошук джерел, які забезпечили б її економічну самостійність. У своїй першій постанові, КМУ зобов'язувала всіх керівників, бухгалтерів радянських установ здати у Міський банк усі гроші організацій, що залишилися з радянських часів [9,арк.1]. Внаслідок таких заходів надійшло 60 000 крб. [6,арк. 3] Від 3 жовтня( у пресі оголошено 8 жовтня 1941 р.) запроваджено сплату податку (слід вважати у тому числі патентний збір) за дозвіл здійснення торгівельної чи промислової діяльності [8,арк.2-4]. Наприкінці жовтня було встановлено акцизи [8,арк.73], лише частина з яких виконувалася [31,арк.27]. Також Управа намагалася запровадити низку податків, таких як здача в оренду оброблюваних земель, пасовищ, садів, ставків, берегів Дніпра [8,арк.56-57], комунальні послуги [8,арк.85,143,149] тощо. Але, ймовірно, у першій половині листопада 1941 р. через діяльність німецької цивільної адміністрації у встановлені фінансового контролю над українською адміністрацією, Управа не могла самостійно визначити обсяг оплати за житло тощо, ввести нові податки і зробити їх загальнообов'язковими для населення[27,арк.6-8,10]. Хоча траплялися випадки самовільного введення районною управою власних податків, що фіксувалося на початку грудня 1941 р. [26,арк.7]

Додаткові джерела доходів мали надходити від діяльності підприємств міста та установ відділу охорони здоров'я переведених на госпрозрахунок [27,арк.4 7]. Паралельно здійснювалися спроби зменшити витрати системи КМУ Найпоширенішим способом стало скорочення роздутих штатів установ, які з'явилися внаслідок дій їхніх керівників, що скористалися організаційним хаосом і відсутністю контролю. На пленумі КМУ у середині листопада 1941 p., один з доповідачів зазначив, що установа, яка налічувала у довоєнний час штат з 15 осіб була збільшена до 70 [27,арк.12]. Протягом жовтня 1941 р. у медичних закладах скоротили штати на 30-50 % персоналу, зекономивши щонайменше 100 тис. крб. щомісяця[25,арк.9].

Брак коштів був постійною проблемою Управи. У пошуках грошей співробітники відділу фінансів вдавалися до непопулярних дій знімаючи кошти з банківських рахунків деяких організацій. Наприклад, виявивши, що комерційна спілка «Універсал», якій згідно постанови голови КМУ надавалася у кредит значна кількість товарів, не зареєструвала свій статут, фінансовий відділ КМУ дійшов висновку про відсутність такої юридичної особи; зауваживши, що у постанові голови міста про передачу спілці майна ліквідованої установи згадувався лише крам, фінвідділ КМУ обґрунтував своє право на кошти залишені після ліквідації як власність Управи. Користуючись цією обставиною, з рахунку спілки «Універсал» було знято 394 тис. крб, з яких 100 тис. крб. використали на фінансування хлібопечення м. Києва, а 294 тис. крб. зарахували у бюджет міста. [30,арк.7-9].

Слід припустити, що до 1 грудня наявні фінансові надходження і видатки Управи були здобуті її самостійною діяльністю. Однак, незважаючи на всі намагання Управи збільшити надходження і розширити джерела фінансів, за існуючих політичних умов, при наявних повноваженнях і ресурсах, установа виявилася б фінансово нежиттєздатною. Згідно з прибутковими відомостями грудня. надходження Управи 1 грудня 1941 р. складалися з: решти готівки ліквідованих установ (738 тис. крб.), надходження від продажу речей(краму)(965,2 тис. крб.), реалізації держфондів (28,1 тис. крб.), патентного збору промисловості (19,9 тис. крб), торгівельного патентного збору (6,9 тис.крб.), квартплати (254,6 тис. крб.), орендної плати від нежитлових приміщень (35,9 тис.крб ), разового збору (99,1 тис. крб.), акцизу на пиво (510,2 тис крб.), акцизу на горілку(345 тис крб.) склавши у підсумку 3002,9 тис. крб. Оскільки основними надходженнями стали продаж безгосподарчого майна, решта готівки ліквідованих установ, які у сумі складали 1703200 крб. або 57% усіх надходжень [31,арк.27], згадані джерела фінансування не були відновлюваними і тому швидко вичерпувалися.

Витрати Управи Рахунок №21. Розшнфровка видатків по балансу відділу фінансів київської міської управи на 1 грудня. склали 2899700 крб. [31,арк.23], тобто прибуток перевищив витрати на 103200 крб. Незначна перевага прибутків над витратами, свідчила про тимчасовість цього явища. Хоча на пленумі КМУ у середині листопада один з її співробітників згадував про потребу доведення перед німецькою адміністрацією здатності КМУ разом з підпорядкованими їй установами бути самоокупною, натякаючи на дофінансовування німцями [27,арк.22] За даними звіту Діаграма надходження платежів по податках і зборах по м. Києву за час з 19 IX. 41 р. до 1/IV 42 р. надходження платежів податків і зборів за жовтень грудень 1941 р. склали 12636,1 тис. крб. Видатки3** за час зжовтня по грудень 1941 р. склали 14341,1 тис. крб, [1,арк. 1-2]. Наведені дані свідчать про недостатність можливостей економічного сектору, системи податків міста, для утримання Управи та фінансованих нею установи та потребу постійних дотацій, які могли надавати виключно німці. Дефіцит у жовтні-грудні 1941 р. склав 1705 тис. крб. Тому, німецька адміністрація, яка знаходилася в цей час у тяжкому фінансовому становищі [16,арк.4] була змушена ввести для Управи бюджетне фінансування і встановити контроль за витратами, запобігаючи використанню на негосподарські цілі, ліквідувавши примарну фінансову автономію української адміністрації.

Із введенням нових податків, зборів, і суворого контролю німецької адміністрації грошові надходження з січня по березень 1942 р. зросли склавши у січні, лютому, березні 1942 р. відповідно 6355,4 тис. крб., 9095 тис. крб., 14444,4 тис. крб. [1 ,арк. 1]. Видатки Управи з січня по березень 1942 р. зросли і становили за січень-березень 1941 р. 25580,5 тис. крб. У підсумку утворився профіцит у 314,3 тис. крб. [1,арк.2].

Основна маса витрат припадала на у тримання КМУ та районних управ (20,1-18,5%), системи охорони здоров'я (20-22,3%), житлове господарство (33,1-26,5%) [1,арк.2].

У середині листопада 1941 р. стають помітнішими плани німців у впровадженні регульованого економічного життя Києва. Про наближення значних економічних перетворень у грудні 1941 p., деякі службовці знали у середині листопада [27,арк.12]. У цей час з'явилося розпорядження Koxa про податки і збори [27,арк.10],у зв'язку з чим здійснювалося обговорення і планування майбутніх витрат на фінансування Управи та підвідомчих їй установ [27,арк.5,8,10,12]. Слід припустити, що прийняття рішення про фінансування згідно бюджету і кошторисів, було погоджене з задуманими німецькою адміністрацією економічними перетвореннями, які відбулися у грудні 1941 р. До 20 грудня німцями було затверджено бюджет Управи [25,арк. 10]. Німецька адміністрація у грудні 1941 р. здійснила першу спробу встановити товарно-грошовий обіг базований на твердих цінах, особливо продуктів, щоб забезпечити існування всіх мешканців, які отримували зарплатню, скинути витратні для німців обов'язки серед яких постачання частини населення продуктами тощо. Друга спроба була здійснена у лютому 1942 р. У середині грудня 1941 р. затверджені генералкомісаром тверді ціни на продукти набули сили, внаслідок чого ринки спустіли. He маючи змоги вийти зі скрутного становища, німецька адміністрація майже одразу відкликала розпорядження, мотивуючи помилками у цінах [18,арк.509-510].

Після встановлення німецького контролю збільшилися фінансові надходження, від кінця грудня 1941 р. на вимогу німецької адміністрації фінвідділ і Міський банк повинні були розпочати збір з населення загальнообов'язкових: квартплати, орендної плати за нежитлові приміщення, а також плати за воду, каналізацію, центральне опалення, електроенергію телефон, радіоточки [6,арк.7]. Від 1 січня 1942 р. всі податки 1 відрахування, встановлені Рейхскомісаром вступили у дію. Частково зросли деякі податки [23,арк.80], наприклад, патентовий збір склав: на торгівельну діяльність за жовтень 78,9 тис. крб., від жовтня до 1 січня 1942 р. збільшився до 219 тис. крб.; але у січні квітні 1942 р. кількість куплених патентів знизилася зі збільшенням надходжень за його сплату 711,3 тис. крб.; на промислову діяльність за жовтень 241 тис. крб, з жовтня до 1 січня 514,2 тис. крб., з 1 січня до 1 квітня 1942 р. 1095,2 тис. крб [6,арк.З] . Всі прибутки йшли винятково на рахунок рейхскомісара України, звідкіля отримувалися кошти на бюджетне фінансування КМУ [6,арк.4].

Будучи, у середині грудня 1941 p., позбавленою самостійних надходжень (таких як податки, майно евакуйованих, підприємства тощо) керівні працівники Управи не втрачали надії на здобутті від німців певних поступок у володінні майном і отриманні фінансових надходжень. У цей час німецька адміністрація запропонувала українській адміністрації, яка, імовірно, просила надання майна у німців, отримати у володіння майно, що належало довоєнному місцевому органу влади довівши це юридично [28,арк. 129]. Слід вважати, Управа намагалася встановити додаткові джерела власного фінансового забезпечення, які не були б пов'язані з системою податків введених німцями і незалежали б від німецьких дотацій. З цією метою пропонувалося видати постанову голови КМУ зобов'язуючу усіх мешканців міста повернути позики, які отримали у довоєнного Київського комунального банку для індивідуального робітничого житлобудівництва. Але ця постанова не була затверджена [ЗО,арк. 14]

Після встановлення кошторисів, в усіх фінансованих з бюджету установах розпочалося приведення кількості співробітників до затверджених у кошторисі. Як констатували співробітники однієї з p/у звільнення йшли по всьому Києву [28,арк.84]. З появою німецького контролю і кошторису витрат, управа мала можливість у межах виділених сум за кошторисом, скеровувати кошти на вирішення нагальних потреб [19,арк.10зв.]

Для розвитку кооперативної справи, торгівельної, промислової, сільськогосподарської діяльності, на що покладалися великі надії, створюються відповідно 16 жовтня сільськогосподарський, 19 жовтня Всеукраїнський торгівельно-промисловий банки [9,арк.32;15,арк.29], 17 листопада кооперативний банк «Українбанк». В багатьох з них, Управою затверджено керівний склад. Але до кінця грудня 1941 р. зазначені банки(щонайменше «Українбанк») так і не розпочали здійснювати кредитування [30,арк.55-55зв].

Йіївський міський банк створений постановою КМУ 6 жовтня, провадив свою діяльність від 24 вересня 1941 р. Від 9 жовтня, після отримання згоди німецького командування, банк почав провадити нормальні фінансові операції. Одне з головних завдань банку полягало у відродженні господарського життя міста, шляхом надання позик. Наприкінці жовтня 1941 p., після отримання дозволу КМУ, банк почав видавати позики. До 1 квітня 1942 р. було видано 25 позик 20 установам і підприємствам та 4 організаціям. З документів слідує, що грошові позики могли отримати лише привілейовані підприємства і установи [6,арк.2-5]. Але ці позики в умовах інфляції не були вирішальними, оскільки справжнім кредитом могло стати майно передане у кредит.

Найбільшу цінність, яка була у власності КМУ, становили безгосподарчі речі, що залишилися в квартирах евакуйованиих, оскільки виїхало чимало високопоставлених службовців, які заможно жили у радянський час. Весь масив безгосподарчого майна КМУ і районові управи не були в змозі навіть узяти на облік. За приблизними підрахунками у середині листопада 1941 р. залишилося без обліку 30-40 тис. квартир [27,арк.55].

Між районними управами і КМУ виникла суперечка за право розпоряджатися і користуватися безгосподарчими речами. Рішенням від 5 жовтня було встановлено, що безгосподарче майно в квартирах перебувало у безпосередньому віданні відділів КМУ Районні управи отримали право розпоряджатися майном колишніх радянських установ та організацій [10,арк.3]. Але суперечки за право володіння безгосподарчим майном продовжувалися до 2 грудня 1941 р., коли районним управам передали справи та реалізацію хатнього майна [12,арк.43].

У КМУ облік та інвентаризацію безгосподарчого майна здійснювали відділи: суспільної опіки, фінансів і торгівельний. Відділ суспільної опіки облікував і інвентаризовував хатнє безгосподарче майно, торгівельний облікував, охороняв і продавав безгосподарчі товари та майно колишніх торгівельних і складських закладів [20,арк. 1 ]. Фінансовий відділ здійснював оцінку безгосподарчого майна. У жовтні 1941 р. до обліку майна залучалися співробітники підпорядкованих Управі установ працівники і вчителі шкіл, дитячих шкіл [10,арк.З-4] тощо. У середині листопада 1941 р. голова Софіївської районної управи на пленумі говорив про цілу «армію учителів» у кількості 60 осіб, які мали здійснювати облік безгосподарчого майна [27,арк.57] одного з найбільш забудованих районів міста(кількість обліковувачів, слід вважати недостатньою). До вирішення питання подальшого збуту, все безгосподарче майно повинні були узяти на облік і зберегти. Безгосподарне квартирне майно обліковувалося складанням списків інспекторами суспільної опіки чи їхніми помічниками, двірниками, кербудами тощо. Майно опечатувалося у квартирі або видавалося на збереження мешканцям будинку [12,арк.125]. Районові управи кожна у своєму районі, повинна була відсилати до кожного приміщення колишніх установ працівника, який складав акт про стан майна та його зберігання. Ключі від установи передавалися керівнику будинку [10,арк.З].

Внаслідок відсутності суворого контролю процедура обліку надавала значні можливості обліковувачам для розкрадання. Пояснень відсутності списків облікованого майна була маса серед яких найчастіше: «загубилися» [12,арк.42], «німецькі реквізиції» [26,арк.70]. Привселюдність розкрадань інспекторами суспільної опіки викликала обурення мешканців [17,арк.9]. Місцеве населення масово розкрадало безгосподарче майно [27,арк. 67,52 -70].

Водночас Управа довго вирішувала проблему розпродажу майна. Розуміючи нераціональність продажу за довоєнними цінами і відсутності купівельної спроможності карбованця, співробітники Управи пропонували створити магазини з продажу майна у яких селяни, продаючи за твердими цінами продукти могли за твердими цінами придбати необхідні речі [27,арк.60]. Затягнення встановлення ціни продажу безгосподарчого майна не дало можливості розпродати його всім охочим.

Імовірно, низька оперативність у задоволенні німецьких вимог, коли представники німецької влади, отримуючи від співробітників КМУ відповідь про відсутність затребуваних речей, були змушені вишукувати їх по всьому місту [26,арк.43], що спонукало до видачі 11 грудня 1941 р. наказу Уповноваженого по місту Києву, згідно з яким все єврейське майно (тобто безгосподарче) ставало трофеєм німецької армії [13,арк.2]. Проте, фінансові відділи p/у продовжували переоцінку єврейського майна до 2 3 грудня, вважаючи його власністю міста [12,арк.146].

Все безгосподарче майно німці розділили на українські та німецькі резерви. Українські резерви знаходилися у віданні КМУ, зазвичай, були низької якості. На початку грудня 1941 p., в Управі вирішили поглибити участь у суспільній допомозі постраждалим від бойових дій, репресованим, інвалідам, пенсіонерам, погорільцям. На допомогу вищевказаним категоріям Київського приміського району передбачалося зібрати, по можливості, у кожному з восьми районів міста Києва по 63 комплекти верхнього одягу і, в тому числі, 15 штук пальто, 63 пари взуття, 125 пар білизни, ліжок, матраців, столів тощо [ 17,арк.6]. Проте, розпорядження про перехід у власність німецької адміністрації безгосподарчого майна спричинило провал цієї благодійної акції.

В умовах високої інфляції грошові доходи не могли забезпечити виживання навіть апарату КМУ. Обмін речей на продукти у зв 'язку з обмеженими запасами речей, очевидно, швидко припинився б. Будучи у повноваженнях органу місцевого самоврядування, КМУ без сторонньої допомоги, в умовах ринкових відносин швидко припинила би своє існування. Але з моменту організації і, ймовірно, до 15 жовтня 1941 р. КМУ існувала виключно за залишені з радянського часу продуктові запаси або особистих запасів співробітників і закупівлею продуктів у населення, оскільки 2 жовтня 1941 р. існували списки співробітників у їдальні Управи [24,арк.1, 22,31,34,35].

Від 15 жовтня 1941 p., німецькою адміністрацією запроваджено обов'язкові поставки сільським населенням Київщини за твердими цінами продуктів харчування для німецької армії і населення міста. Заготівлею продуктів на місцях займалася споживкооперація. Сільські старости і голови районних управ зобов'язувалися стимулювати селян здавати продукти і відповідали за виконання запланованих обсягів поставок [29,с.4], які не були виконані [7,арк.З]. Доставку харчів до міста повинна була здійснювати німецька адміністрація [22,арк.4]. Першочергово продуктами постачалася німецька армія. Лишки, слід вважати, через кооперативи або німцями надавалися КМУ і місту. Окрім цього КМУ практикувала відправку заготовлювачів у села, що не виправдало себе [21,арк.34]. Ймовірно, КМУ могла видавати наряди на сільгосппродукцію до 27 листопада 1941 р коли генералкомісаріат почав повністю контролювати заготівлю харчових продуктів [14,арк. 1]. У першій половині грудня 1941 р. у постачанні апарату КМУ слід виділити дві категорії керівництво КМУ і рядові співробітники. Керівництво КМУ харчувалося у закритому розподільнику, отримуючи додатково пайки, які постачалися безпосередньо німцями [9,арк.44].

Рядові службовці постачалися кооперативами за виданими німецькою адміністрацією нарядами [26,арк. 17], здійснюючи доставку власними силами, мобілізацією гужового транспорту [21,арк.17,34зв.] Завдяки наданню продуктів німецькою адміністрацією зібраних у селян, апарат КМУ зміг існувати.

Підсумовуючи слід зауважити, що КМУ при повноваженнях місцевого органу самоврядування і після встановлення німецького контролю за фінансовими справами, фінансово і господарчо самостійно існувати не могла. До першої половини грудня 1941 р. всі видатки і прибутки стали наслідком самостійної діяльності Управи. Банківська система, щонайменше у 1941 р. не здійснювала значне кредитування населення, для проведення господарської діяльності. Управа володіла до середини грудня 1941 р. усіма безгосподарчими речами міста, але внаслідок затримки вирішення питання збуту речей значну частину з яких було розкрадено місцевими жителями, а згодом повністю втратила право власності, оскільки німці видали наказ про передачу майна у власність німецької армії. Завдяки німецькій допомозі харчами апарат КМУ зміг існувати.

Список використаних джерел

український київський міський управа

1. Відомості про витрати бюджету, витрат Київської міської управи за жовтень-грудень 1941 р. і січень-березень 1942 р. Діаграма і таблицянадходжень платежів за податками і зборами по м. Києву з 19 вересня 1941 р. до 1 квітня 1942 р. 5 травня 1942 р. Державний архів Київської області (далі ДАКО). Ф. Р-2412. Оп.2. Спр. 249.-Арк.1-3.

2. Гончаренко О. Правова природа органів місцевого управління цивільної адміністрації рейхе комісаріату «Україна»: юридична теорія та окупаційна практика (1941-1944 рр.) // Сторінки воєнної історії України: 36. наук, статей. Вип. 12. Київ: Інститут історії України HAH України, 2009. -№12. -С. 151-160.

3. Доповідна записка і відомості про діяльність відділу міського господарства Київської Міської Управи за період з 18 вересня до 18 листопада 1941р. Статистико-економічні показники діяльності міських підприємств. 18 травня 1942 р. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп.2. Спр. 254. Арк. 1 27.

4. Дудник В. Діяльність Київської міської управи у перші місяці фашистської окупації // Сторінки воєнної історії України: 36. наук, статей / HAH України. Інститут історії України. K., 2005. Вип. 9. -Част. 2. -С. 205-213.

5. Заболотна Т. В. Повсякденне життя населення Києва в роки нацистської окупації 19411943 pp.: автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / HAH України; Інститут історії України. -- K., 2008. -- 20 с.

6. Звіт київської головної каси за період з 23 вересня 1941 р. до 1 квітня 1942 р. 27 квітня.

7. р. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп.2. Спр. 179. Арк. 1 33.

8. Звіт про роботу районової управи за час з 15/Х по 15/ХІІІ 1941. ДА Київської області, ф. Р-2356, on. 1, спр. 47, арк. 1-11.

9. Копії постанов Київської міської управи та голови міста Києва з жовтня 1941 р. ДА Київської області, ф. Р-2412, оп. 2, спр. З, арк. 1 226.

10. Копії постанов 3 жовтня-20 грудня 1941 р. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 1 58.

11. Листування з відділами Управи та установами м. Києва по господарчим справами . 18 жовтня 22 грудня. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 1. Спр. 179. Арк. 1-51.

12. Листи, заяви жителів міста Києва голові міста і інші матеріали надані головою міста Києва в «Архів-музей перехідного періоду» №370 -382. 21 вересня 21 жовтня 1941 р. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп.2. Спр. 246. Арк. 1 9.

13. Листування з житловим відділом про облік та реалізацію безгосподарчого майна, забезпечення житловою площею. 9 жовтня 27 листопада 1942. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 1. Спр. 64.-Арк. 1-75.

14. Листування з Київською районовою управою про допомогу населенню, потерпілому від військових подій. 27 листопада 14 грудня. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 1. Спр. 82. Арк. 1-8.

15. Листування з німецькими установами про роботу установ підприємств організацій. 28 листопада 16 грудня 1941 р. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп.1. Спр. 56. Арк. 1 ЗО.

16. Листування з установами, кербудами, сільськими старшинами з господарчих питань 10 жовтня 14 листопада. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп.1. Спр. 62. Арк. 1 75.

17. Листування з штадткомісаріатом та генералкомісаріатом 1941-1942 промислового відділу МУ. Грудень 1941 р. 16 квітня 1942р. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп.4. Спр. 9. Арк. 1 152.

18. Листування з Шевченківською рай управою про забезпечення громадян паливом, про порядок нічного вартування для будинків. 19 листопада-9 грудня. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп.1. Спр. 83.-Арк. 1 17.

19. Матеріали про діяльність німецько-фашистської поліції безпеки і СД у м. Києві і в інших окупованих районах України (Доповіді, листування, списки осіб, що співробітничали з окупантами, а також списки осіб арештованих чи вбитих німецько-фашистськими окупантами).

20. 1943. ЦДАВО України. Ф.3676. Оп.4. Спр. 474. Tl. Арк. 1 1023; Постанови голови міста Києва №101 302. 1 грудня 26 грудня 1941 р. ДАКО. Ф. P-2412. Оп.2. Спр.

21. -Арк. 1 152.

22. Постанови накази та розпорядження Подільської районової управи. 15 жовтня 1941 р. 31 грудня 1941 р. ДАКО. Ф. Р-2360. Он. 1. Спр. 2. Арк. 1-15.'

23. Проект статуту Ярославської райуправи 3 листопада 1941 року. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп.1. Спр. 48. Арк. 1 8.

24. Протоколи засідань президіума Залізничної райуправи м. Києва і нарад з кербудами з 6 жовтня до 24 грудня 1941 р. (№314. 317. 318). 1942 р. ДАКО. Ф. P-2412. Оп.2.' Спр. 68. Арк. 1 40.

25. Протоколи засідань при заступникові голови Київської міської управи. 13 жовтня 7 листопада 1941 р. ДАКО. Ф. Р-2356. On. 1. Спр. 33. Арк. 1 6.

26. Постанови голови міста Києва №101 302. 1 грудня 26 грудня 1941 р. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп.2. Спр. 2. Арк. 1 152.

27. Списки співробітників відділів міської управи на одержання перепусток до їдальні 19411942. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп.2. Спр. 6. Арк. 1-60.

28. Стенограма пленуму Київської Міської Управи від 20 грудня 1941р. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп.2. Спр. 40. Арк. 1-73.

29. Стенограма пленуму Київської Міської Управи від 6 грудня 1941р. 6 грудня 1941 р. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп'2.'Спр. 38. Арк. 1-74.

30. Стенограма пленуму Київської Міської Управи від 15 листопада 1941. 15 листопада 1941р. ДАКО. Ф. Р-2412.'Оп.2. Спр. 39. Арк. 1 72.

31. Стенограми пленумів Шевченківської райуправи м. від 8. 15. 22. 29 грудня 1941 р. и 25 лютого 1942 р.(437, 463-466) 1942. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп.2. Спр. 41. Арк. 1 145.

32. Українське слово. 18 жовтня 1941 р.

33. Щоденні баланси київського міського банка та листування з головою міста про ставки заробітної плати та інші фінансові питання. 14 листопада 31 грудня 1941 р. ДАКО. Ф. Р-2356. Он. 14. Спр. 2. Арк. 1-72.

34. Щоденні відомості про решту на поточних рахунках Київського міського банку 1 листопада 31 грудня. 1941 ДАКО. Ф. Р-2356. Оп.14. Спр. 1. Арк. 1-28.

35. Karel С. Berkliolf. Harvest of Despair. Life and death in LIkraine under Nazi rule. Cambridge, Massachusetts and London, England. The Belknap press of Harvard university press, 2004. 463 p.

Размещено на Allbest.ru