Власна Його світлості пана гетьмана всієї України канцелярія (29 квітня 14 грудня 1918 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Власна Його світлості пана гетьмана всієї України канцелярія (29 квітня 14 грудня 1918 р.)

Гай-Нижник П.П

Протягом червня-липня 1918 р. статутний відділ Головного військово-юридичного управління спільно з Власною канцелярією гетьмана підготували проект «Статуту Генеральної Козацької Ради», в якому визначалися її завдання, склад, штатний розклад, адміністративний поділ козацтва та кошти на утримання як самої Ради, так і козацтва загалом. Згідно цього Статуту головними напрямками діяльності ГКР було: «1) Прищеплення серед людності України здорових, з погляду державної вигоди, ідей та поширення Української ідеї Державності методом зразку виключно, себто формування з хліборобів-власників (козаків) організованих військових частин для боротьби з анархічними виступами проти порядку на Україні, під яким-би прапором ті виступи не робилися. 2) Проведення в життя заходів до об'єднання та організації хліборобів України всіма, які матимуться при існуючих обставинах, засобами. 3) Культурно-просвітня праця на місцях» [23].

Канцелярія гетьмана через своє Прес-бюро (завідуючий Віктор Йосипович Бякін [20,арк.2;21,арк.22]) також здійснювала контроль над виходом періодичних видань (газет, журналів, летючих листків тощо). Прес-бюро гетьманської канцелярії спрямовувало до редакції певного видання запит про штати його співробітників, наклад, партійну приналежність, ідеологічну спрямованість тощо, як, наприклад, це було зроблено 25 травня 1918 р. щодо відомої у той час газети «Нова Рада» [21,арк.10-10зв.]. В цьому безпосередньому випадкові редактор «Нової Ради» А.Ніковський подав у своїй відповіді детальний звіт, в якому вказав на час, якого видається газета (25 березня 1917 р), її реєстрацію у Київському виконавчому комітеті, мову видання (українська), видавця (Товариство для підмоги літературі, науці і штуці), редактора (Андрій Васильович Ніковський), перелік співробітників (були вказані прізвища таких відомих на той час діячів як С.Єфремов, О.Лотоцький, Д.Дорошенко, О.Шульгин, О.Саліковський, Д.Маркович, Д.Донцов, П.Стебницький, В.Прокопович, І.Фещенко-Чопівський, В.Науменко, М.Туган-Барановський, К.Мацієвич, С.Шелухін та ін.), секретарів редакції (О.Кузьминський,П.Тичина), хронікерів (Ф.Бмунюк, О.Стешенко, П.Іваненко), ціну окремого номера та вартість місячної передплати, коло читачів («здебільшого інтелігенція та культурне селянство»), періодичність та наклад (щоденно вранці, 6 тис. примірників). У звіті також зазначалося, що «Нова Рада» не є партійним друкованим органом, «ведеться в напрямку поступово-демократичному» і до того часу ніяких додатків не видавала [21,арк.6-6зв.].

Подібні звіти подавали до Канцелярії гетьмана й інші періодичні видання, в тому числі й національних меншин (як, наприклад, польські «Przeglad Polski» від 1 травня [21,арк.1] та «Dziennik Kijowski» від 1 червня 1918 р. [21,арк. 17--17зв.]). Загалом же, за моїми підрахунками, гетьманською Канцелярією з травня по вересень 1918 р. було перевірено таким чином 1 тис. 587 видань [22,арк.1-40].

Власна Канцелярія гетьмана почала праця над збором та збереженням у своєму Ученому архіві усіх документів, що так чи інакше стосувалися діяльності гетьмана Скоропадського. Відтак 17 липня 1918р. генеральний писар І.Полтавець-Остряниця видав Обіжник (№ 588) «по всім Міністерствам і Відділам Штабу», в якому визначалося: «Усі грамоти, акти і інші документи з оригінальною підписью ЯСНОВЕЛЬМОЖНОГО ПАНА ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ УКРАЇНИ, по мінованні в них потрібности, належить, не затримуя в цілях їх ховання надсилають для здачі під розписку Завідуючому Ученим Архівом при генеральному Писареві» [19,арк.16]. Подібне розпорядження було продубльоване усіма міністрами у свої підрозділи [19,арк.15].

27 червня 1918 р. з посади начальника Штабу гетьмана було усунено генерала В. Дашкевича-Горбацького, який, за словами самого П.Скоропадського, «достеменно не міг впоратися із цією справою» [ 14,с.214]. На зміну йому було призначено Б.Стеллецького. При новому керівникові Штаба власну адміністрацію глави Української Держави було більш структуризовано, а гетьманська Канцелярія та її голова (генеральний писар) отримали ретельніше прописані обов'язки та завдання, які були визначені під грифом «Таємно» у новій редакції «Положення про Головну Квартиру Гетьмана», що 3 серпня 1918 р. була завізована начальником Штабу гетьмана генеральним хорунжим Б.Стеллецьким.

Документ зберігся у двох варіантах у частині, де йдеться про повноваження і обов'язки генерального писаря гетьмана та Канцелярії його світлості. При чому перший примірник більш ранній (не датований і не засвідчений начальником Штабу гетьмана), проте більш детальний (із додатками штатних розписів) [18,арк.16,53-54зв.], а другий остаточна редакція основних положень [18,арк.81-117]. Компілюючи обидві редакції ми можемо дізнатися більш детально про завдання та обов'язки безпосередньо службовців Власної канцелярії П.Скоропадського та її штати.

В таємному «Положенні про Головну Квартиру Гетьмана» від 8 серпня 1918 р. обов'язки генерального писаря, обсяг робіт гетьманської канцелярії та медика визначала глава X (§ 460-480) [18,арк.116-117]. Згідно з новою редакцією «Положення» генеральний писар отримував такі повноваження:

- виконував усе особисте офіційне листування гетьмана та його особисті доручення;

- складав проекти рескриптів;

- представляв гетьманові до нагород підлеглих, чинів що служили при главі держави;

- давав свідчення пресі про життя гетьмана;

- вів чергу наряду чергових при особі П.Скоропадського;

- складав проекти офіційних листів та привітань.

Генеральний писар призначався за безпосереднім визначенням П.Скоропадського наказом по армії та флоту. Підпорядковувався він винятково главі держави й так само лише гетьманові був підзвітним. Як і раніше, генеральний писар мав супроводжувати його світлість у мандрівках, на парадах, оглядах та виїздах. Останній пункт підрозділу про обов'язки генерального писаря підтверджував його керівництво Канцелярією пана гетьмана на правах командира бригади (неокремої) [18,арк. 16,53-54 зв.,81,116-117].

Власна Канцелярія пана гетьмана перебувала у безпосередньому підпорядкуванні генерального писаря й виконувала усе особисте, офіційне листування П.Скоропадського під керівництвом та відповідальністю І.Полтавця-Остряниці.

В Канцелярії велися списки й адреси усіх осіб, що входили до складу уряду Української Держави. Два помічники генерального писаря здійснювали листування Власної Канцелярії й несли відповідальність за своєчасне виконання паперів, що до неї поступали; детальніше їхні поточні обов'язки визначалися генеральним писарем. Двоє старшин для доручень виконували розпорядження гетьмана за вказівкою генерального писаря. Вони, також, по черзі, що встановлювалася І.Полтавцем-Остряницею, несли чергування у гетьманському палаці.

Крім того Власна канцелярія гетьмана також провадила такі справи як:

- ведення списків й адрес усіх осіб, що входили до складу уряду;

- виконання проектів одностроїв свити гетьмана та його особистого штабу;

- з проектів креслень організовувалося вбрання гетьманського палацу під час свят, виконувалися також й усі інші доручення з художньої частини, які здійснювались на погляд генерального писаря.

Усі ці обов'язки належали до завідування окремо призначеної особи, якій присвоювалося звання завідуючого художньою частиною.

Відомості про життя П.Скоропадського (після попереднього перегляду їх генеральним писарем) надавав пресі хронікер канцелярії.

Медик пана гетьмана, який призначався за безпосереднім вибором П.Скоропадського наказом по армії та флоту, числився його особистим лікарем у штаті Власної канцелярії й користувався правами корпусного лікаря (з серпня 1918 р. правами дивизійного лікаря), а його помічник правами полкового лікаря. В допомогу медику призначалися помічник, класний фельдшер, писар, кур'єр й служитель. Гетьманський медик завідував також амбулаторним приймальним покоєм Головної квартири. Класний фельдшер підпорядковувався гетьманському медику й мав допомагати йому у лікуванні хворих. Листування медика здійснював писар, а кур'єр служив для розсилки та рознесення пакетів медика Гетьмана.

Принагідно зазначу, що начальник Штабу гетьмана Б.Стеллецький вважав особистого лікаря (медика) гетьмана полковника Лукашевича за людину малоповажну і некомпетентну у своєму фахові, за «ескулапа, що втерся у довіру до Скоропадського» й, зокрема, звинувачував, через його медичну непрофесійність і бездарність, у передчасній смерті маленького гетьманича Павла в липні 1918 р. [24,арк.137]. Попри це, згідно з наказом П.Скоропадського від 6 листопада 1918 p., увійшов до президії нової Генеральної козацької ради, яка за його дорученням мала розробити козацький Статут відповідно до запланованої гетьманом козацької реформи (ліквідація Вільного козацтва й впровадження його як стану та війська на чолі з гетьманом) [4]. Додам лише, що в подальшому Лукашевич став головним санітарним інспектором армії генерала П.Врангеля в Криму.

Справовиробник (діловод) мав допомагати помічникам писаря провадити листування; вів журнал паперів, що надходили до Канцелярії й виходили з неї; приймав надіслані пакети та телеграми і виконував інші доручення по Канцелярії за вказівками помічників генерального писаря. Три машиністки мали здійснювати листування Канцелярії під керівництвом помічників генерального писаря.

Справовиробник, хронікер та завідуючий художньою частиною користувалися правами начальника відділу департаменту і призначалися на посади з подання генерального писаря наказом по армії та флоту [18,арк. 16,53-54зв.,81,116-117].

Протягом серпня-вересня 1918 р. генеральний писар наполегливо домагався від начальника гетьманського Штабу Б.Стеллецького розширення штатів підлеглої йому гетьманської канцелярії, підвищення її службовцям заробітної платні та військових звань для окремих чинів. Так, наприклад, власну посаду він пропонував визначати військовим званням генерального значкового чи генерального хорунжого (замість встановлених генерального хорунжого або полковника), а також збільшити річне утримання з 13 тис. 200 крб. до 16 тис. 800 карбованців. Двох помічників генерального писаря пропонувалося підвищити у військовому званні з військового старшини або сотника до генерального хорунжого або ж полковника, а їхню зарплатню з 8 тис. 400 крб. збільшити до 13 тис. 200 крб. на рік. Посади двох старшин для доручень, які на рік отримували по 8 тис. 400 крб. кожний, І.Полтавець-Остряниця прагнув замінити одним офіцером, який проте мав би мати чин гетьманського полковника або хоча б військового старшини й отримував би платню у 10 тис. 800 крб. на рік. Посаду старшого діловода ліквідувати, а натомість запровадити оберст старшину для доручень (сотника чи значкового товариша) із зарплатнею у 8 тис. 400 крб. на рік та шостою класною посади. Заробіток завідуючого художньою частиною змінюватися не передбачалося (8 тис. 400 крб. нарік), проте класифікацію його посади пропонувалося змінити із сьомої на більш вищу шосту, а також підвищити його до полковника або військового старшини. У додаток до хронікера (зарплатня 8 тис. 400 крб. на рік) та трьох друкарниць (із зарплатнею у 4 тис. 200 крб. на рік кожна), генеральний писар прагнув увести до штатів гетьманської Канцелярії ще: одного діловода (шоста посади із утриманням у 8 тис. 400 крб. на рік), двох писарів (по 3 тис. 600 крб. річної платні кожному), двох кур'єрів та швейцара (з платнею кожному з них по 3 тис. крб. на рік).

Медична частина гетьманської канцелярії, на думку генерального писаря була укомплектована оптимально і якихось штатних змін та підвищення зарплатні не потребувала. Відтак утримання медика пана гетьмана мало залишитися на рівні 12 тис. крб. на рік, його помічника 10 тис. 800 крб., фельдшера 5 тис. 400 крб., писаря 3 тис. 600 крб. та служителя і кур'єра по 3 тис. крб. на рік кожному. Разом з тим І.Полтавець-Остряниця прагнув домогтися збільшення суми канцелярських видатків для його установи з З тис. 600 крб. до 12 тис. крб. на рік [18,арк.80зв.]. Таким чином, в разі прийняття пропозицій генерального писаря, витрати на утримання усього штату Власної канцелярії гетьмана мали б збільшитися із 124 тис. 800 кр. до 166 тис. 200 крб. на рік (дивись Таблицю №1, де курсивом вказано пропозиції І.Полтавця-Остряниці щодо змін штатів Власної канцелярії П.Скоропадського).

канцелярія гетьман скоропадський козацтво

Таблиця 1. Штати Власної його світлості гетьмана України канцелярії (не пізніше вересня 1918 р.)

Крім того, зберігалася власноруч намальована І.Полтавцем-Остряницею нова схема (очевидно, що чернетка) структурної будови гетьманської канцелярії. Із неї можна зрозуміти, що генеральний писар передбачав у своєму відомстві 10 структурних підрозділів, які підпорядковувалися б генеральному писареві та двом його помічникам. Це зокрема:

- Особливий відділ (начальник відділу, помічник начальника (або діловод) й 1 тис. 600 крб. на утримання писарів);

- Канцелярія (начальник, діловод й 1 тис. крб. на утримання писарів);

- Редакційне відділення (начальник, діловод і 3 тис. крб. на утримання писарів);

- Архів (начальник й 2 тис. крб. на утримання писарів);

- Довідкове («Справочне») бюро (начальник, діловод й 1 тис. крб. на утримання писарів);

- Реєстраційний відділ (начальник, діловод й 1 тис. 600 крб. на утримання писарів);

- Бібліотека (начальник і 500 р. на утримання писарів);

- Господарський відділ (начальник, діловод, казначей і 1 тис. 600 крб. на утримання писарів);

- Креслярський відділ (начальник, 3 помічника й 5 тис. крб. на утримання писарів);

- Типографія (10 набірників, 5 друкарів, 5 робітників при машинах, З переплітника й 3 розсильних) [18,арк. 10].

Б.Стеллецький (який до того ж був ідеологічним антагоністом та особистим суперником генерального писаря у боротьбі за впливи на П.Скоропадського) намагався усіляко перешкодити прагненням І.Полтавця-Остряниці до розширення штатів підпорядкованої йому гетьманської канцелярії й, натомість прагнув її скоротити.

Відтак 3 жовтня 1918 р. генеральний писар І.Полтавець-Остряниця під грифом «таємно» отримав директиву (№280), яку підписали начальники канцелярії та інспекторського відділу Штабу гетьмана, в якій зазначалося:

«Начальник Штабу прохає всіх Начальників Відділів Гетьманськоі Головноі Кватери переробити додаткове Положення про Головну Кватеру та Штати у тих частинах, котрі відносяться до Вашого відання. При цьому Штати повинні бути скорочені до граничній дійсній потреби, зовсім не виходжуючи із вже чільній кількісти служачих, а тилькі із огрунтованоі, необхідній для діла кількість іх.

При складанні Положення необхідно відрішиться від захоплення зайвих прав та обов'язків, але за те, потрібні права й обов'язки зазначити докладно, підтримуваючись необхідних для життя умов служби й праці всіх відділів Штабу ГЕТЬМАНА Головноі Кватери й опираючися на положення про відділи бувшоі Імператорськоі Головноі Кватери.

Перероблення Положення й Штатів повинно бути скінченим к 7-му жовтня, після чого Начальник Штабу припускає об'єднати працю відділів в Загальнім Засіданні під своім головуванням» [18,арк.1]. В додаток до цього до гетьманської канцелярії також був надісланий проект її штатів.

У відповідь генеральний писар І.Полтавець-Остряниця направив начальникові Штабу гетьмана Б.Стеллецькому новий власний проект штатів гетьманської Канцелярії із супровідною пояснюючою запискою. У ній генеральний писар зазначав, що, розглянувши той проект штатів власної Канцелярії гетьмана, який був укладений службовцями начальника Штабу й надісланий додатком до його директиви №280 від 3 жовтня 1918 p., він дійшов висновку, «що ВЛАСНА канцелярія у такому стані не може отповідать свому призначенню, як з боку представництва, так і фактичної праці» [18,арк.2]. Генеральний писар, з відчутними нотками роздратування, обґрунтовував таке своє твердження наступним: «З боку представництва тому, що у сіх інших відділах, як то. Штаб ПАНА ГЕТЬМАНА, Господарський відділ і інші, як положеніе осіб у рангах, так і платня показана значно більше. Наприклад усі працівники у ранзі полковників одержують платню по 12 000 карбованців у рік і більше. По ВЛАСНІ канцелярії зараз помічниками фактично состоят два полковника: ГЛІБОВСЬКИИ і ЕГОРОВ, а у одержаному проекті моимі помішникамі поставлені 2 у ранзі Сотника, або Військового-Старшини з платнею у всього по 8 400 карбованців у рік, тобто рівно зо всіма іншими обер-старшинами. Окрім того у ВЛАСНІЇЙ канцелярії зовсім не передбагано штатами ні жадного писаря, ні жадного кур'єра, ні жадного уборщика, ні швейцара, без котрих канцелярія працювати не може. Що торкається до діловодства канцелярії, то я лічив-би, що маючі на увазі постійно поширення переписки, вимагає самим життям (що видко з все прогресірующаго числа вступних паперів, як то: Травень місяць 312 паперів. Червень місяць. 582, Липень 1043, Серпень 1218, Вересень 1415), ясно що розібраться і виконають таку роботу при зараз істнуючих штатах фактично не можливо, і щоб праця не стала зовсім і була б можливість канцелярії отповідать своєму призначенню необхідно затвердити указані мною нищу штати» [18,арк.2-2зв.]. Нові штати Власної канцелярії гетьмана, І.Полтавець-Остряниця пропонував затвердити відповідно до доданої ним таблиці.

Таблиця 2. Проект штатів Власної канцелярії його світлості ясновельможного пана гетьмана всієї України, вироблений генеральним писарем І.Полтавцем-Остряницею (жовтень 1918 р.) [18,арк.9]

Отже, І.Полтавець-Остряниця, «з боку представництва і справедливості» просив підвищити штатні посади своїх двох помічників до рангу генеральних хорунжих (або полковників) із відповідною платнею по 13 тис. 200 крб. на рік кожному генеральному хорунжому, або по 12 тис. крб. полковникам. Крім того до двох штатних старшин для доручень, генеральний писар прагнув додати ще й посаду штаб-старшини у ранзі полковника з платнею у 12 тис. крб. (або ж військового старшини із платнею у 10 тис. 800 крб. на рік), а також посаду обер-старшини із платнею у 8 тис. 400 крб. на рік [18,арк.2-2зв.].

Новий начальник Штабу гетьмана О.Аккерман, що посів цю посаду з 24 жовтня 1918 р., також був не проти скоротити штати гетьманської канцелярії й намір цей, очевидно, попередньо був узгоджений із самим П.Скоропадським. Відтак, прагнення І.Полтавця-Остряниці щодо розширення очолюваної ним гетьманської канцелярії не здійснилися, в тому числі й через пасивне ставлення до таких перетворень самого гетьмана. П. Скоропадський з цього приводу згадував, що генеральний писар «непремінно хотів роздути свою канцелярію у цілу установу, але я її скоротив» [ 14,с.215]. Проте, незважаючи на таку позицію голови держави, !Полтавець енергійно продовжував працю по удосконаленню як штатного складу ввіреної йому інституції, так і її безпосередніх завдань та роботи, що, зокрема, простежується у поданій вище його записці до начальника Штабу гетьмана. Завершити структуризацію і унормувати штати Власної пана гетьмана канцелярії у 1918 р., однак, не вдалося. В листопаді розпочався протигетьманський виступ Січових стрільців на чолі з Директорією, а невдовзі повстанська хвиля і громадсько-політичний безлад унеможливили нормальне функціонування органів державної влади.

Список використаних джерел

1. Андрієвський В. З минулого. Т.2. Ч. 1. Берлін, 192 3.

2. Армія. 1918. 8 листопада.

3. Ветеран Палій-Неїло. Ще кілька слів про Братство кобзарів імени О.Вересая // Українські Вісті. 1947. -№115-116. 31 серпня.

4. Державний вістник. -1918.-14 листопада.

5. Євтимович В. Перше ставлення в гетьмана // За велич нації: У двадцяті роковини відновлення Української Гетьманської Держави. JIb., 1938.

6. Євтимович В. Ставлення в Гетьмана. Уривок зі споминів. Торонто, 1937.

7. З життя громад і організацій. Детройт, Міш. Загальні Збори Відділу ОбВЖ // Свобода (Джерсі Сіті; Нью-Йорк). 1955. 4.26. 9 лютого.

8. Ідеологія Українського Вільного козацтва «УНАКОР». Мюнхен, 1936.

9. Коновалець Є.Спомини й уваги // Історія січових стрільців 1917-1919. JIb., 1937.

10. Кордуба Ф. Борис Палій Неїло. Генерал-хорунжий артилерії // Свобода (Джерсі Сіті; Нью-Йорк). 1950. 4.95. 26 квітня.

11. Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали. Львів Харків: Сага, 2007.

12. СавчукО. Гетьманський рух у Польщі у 1920-30 pp. // Останній Гетьман. -K.: Академпрес, 1993.

13. Скоропадський П. Спогади. Київ; Філадельфія, 1995.

14. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921).-K.: Темпора, 2007.

15. Український козак (Мюнхен). 1923. 1 березня. Ч. 1.

16. Центральний державний архів вищих органів влади та управління

17. Чикаленко Є.Х. Щоденник, 1919-1920. -Київ; -Нью-Йорк: Вид-во ім. Олени Теліги, 2005.

Размещено на Allbest.ru