Історіографія створення та бойової діяльності партизанського з'єднання під командуванням С.А. Ковпака (1941-1943 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історіографія створення та бойової діяльності партизанського з'єднання під командуванням С.А. Ковпака (1941-1943 рр.)

Дахненко М.В

В українській історіографії Другої світової війни займає чільне місце історія народної боротьби на тимчасово окупованій території України. Ці питання висвітлюються як у багатотомних фундаментальних виданнях, колективних та індивідуальних монографіях, так і в численних статтях. Значну увагу дослідники приділяють історії формування та бойової діяльності партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака. Головною метою даної роботи є аналіз стану дослідження ролі й місця Сумського з'єднання партизанських загонів в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників на окупованій території України через призму бачення цієї проблеми радянськими та українськими істориками. Автор ставить перед собою завдання виявити найбільш досліджені аспекти проблеми, визначити питання, які потребують подальшої розробки.

В радянській літературі військових років в силу суворої конспірації партизанського руху, а також із-за відсутності в той час даних про боротьбу і результати дій партизанських загонів у всіх районах України в основному відображалась бойова діяльність партизан північних областей республіки. Саме так, на фоні партизанської боротьби намагався узагальнити дії радянських партизан в перший період Великої Вітчизняної війни Б. А. Волін [1]. Він навів перші дані про дії партизан Сумської області, не вказавши з міркувань конспірації прізвища командирів загонів. Більш детальні дані про діяльність сумських партизан були приведені в брошурах, що вийшли пізніше начальника ЦШПР П. K Пономаренка [2] і начальника штабу УШПР Т. А. Строкача. [3] Це були свідчення про бої партизанського загону С. А. Ковпака і С. В. Руднєва в Спадщанському лісі. В наведених публікаціях, періодичній пресі військових років загальні дані про кількість партизан Путивльського об'єднаного партизанського загону ще не відображали справжній розмах боротьби.

Перші спроби наукового дослідження історії бойової діяльності партизанського з'єднання С. А. Ковпака охоплюють перше післявоєнне десятиліття. Відзначмо, насамперед праці, автором яких виступає сам уславлений партизанський командир. Праця «Сталінський рейд», яка з'явилася в 1947 p., записана зі слів самого Сидора Артемовича Ковпака. В ній висвітлюються бойові операції з жовтня 1941 року по червень 1943 року. Як показано в книзі, сталінський рейд став однією із найважливіших операцій партизан У країни в роки Великої Вітчизняної війни. Сіючи паніку в тилу ворога, об'єднаний загін а потім з'єднання, відтягувало на себе значні сили ворога, знищувало залізничні шляхи і затримувало перекидання фашистських військ на фронт. Досить ґрунтовно в книзі висвітлюється вплив рейду на розвиток партизанської боротьби в західних областях України [4,с,24].

Книга Ковпака «Від Путивля до Карпат», вперше опублікована в 1948 p., присвячена бойовим операціям Сумського партизанського з'єднання. В 1942 році з'єднання здійснило похід із Брянських лісів на Правобережну Україну, а в 1943 році легендарний Карпатський рейд. Автор висвітлює бойові операції партизан по багатьох областях У країни, Росії, Білорусі. В ній більш повно в порівнянні з першою працею розкриваються питання, пов'язані з підготовкою бойових операцій, особливості формування з'єднання [5,с. 151].

Однією з найперших наукових праць, в якій висвітлено бойові рейди партизанського з'єднання під командуванням С. Ковпака є книга М.І. Супруненка «Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза», опублікована в 1956 році. Як відзначає автор, в 1943 році великого розмаху набирає партизанський рух, в умовах якого перед партизанами постали відповідальні завдання, заплановані на весняно-літній період. Вони вимагали посилення партійно-політичного і військово-політичного керівництва бойовою діяльністю з'єднання, покращення постановки політико-масової роботи серед партизан і населення. Автор вперше пише про нараду в с. Червона Слобода 26 березня 1942 p., на якій було прийнято рішення про створення об'єднаного штабу партизан Брянських лісів. Після цього всі партизанські загони, що діяли від Новгород-Сіверська до Суземки, почали активні операції проти німців. Водночас автор зауважує, що серйозним недоліком в розвитку партизанського руху було те, що основна маса загонів зосереджувалась на північно-східній Україні, тоді як на Правобережжі, де проходили найважливіші комунікації гітлерівців, партизанський рух був розвинутий слабко і противник без особливих труднощів користувався залізницею для своїх власних потреб [6,с.111,201].

На рік пізніше вийшла колективна праця «Народна війна на Україні в роки Великої Вітчизняної війни», написана відомими радянським вченими В. Клоковим, І. Куликом, І. Слиньком. Автори вперше висвітлюють нараду 31 серпня 1942 року в Москві, де були присутні керівники двох найбільших партизанських з'єднань України Ковпак і Сабуров. На цій нараді Сталін зауважив, що партизанський рух ще не став всенародним, хоча для цього є всі умови. Було прийнято рішення про підготовку рейду на Правобережну Україну з'єднань Ковпака і Сабурова, який розпочався 26 жовтня 1942 року. Висвітлюється проблема радіозв'язку між радянським тилом і партизанським загоном Ковпака та виготовлення на одному із заводів спеціальних радіостанцій [7,с.46,87,100].

Цінність статті 1.1. Слинька «Бойовий партизанський рейд під Київ» полягає у висвітленні створення обласних штабів партизанського руху для посилення керівництва діями партизанських загонів на місцях. Особливе місце в статті займає питання підготовки з'єднання до рейду, а саме забезпечення боєприпасами, зброєю, медикаментами, агітаційно-пропагандистськими матеріалами. Автор робить висновки що рейд з'єднання під Київ, на початку 1943 року яскраво засвідчив про новий етап в розвитку партизанського руху і його могутнє зростання, про посилення організованості і централізації керівництва діями партизанських загонів в тилу ворога. Але в той же час залишається незрозумілим чому автор пише про рейд під Київ, якщо у всій науковій літературі цей рейд згадується як сталінський рейд [8,с,54]. Другий етап в розробці проблеми охоплює 60-і - 80-ті роки минулого століття. В ці роки радянські історики, в тому числі і українські, зосередили свою увагу на більш ґрунтовному дослідженні окремих питань, пов'язаних зі створенням та бойовою діяльністю з'єднання.

В 60-і роки виходить шеститомна праця «История Великой Отечественной войны Советского Союза ( 1941 - 1945 гг.)», яка було кроком уперед порівняно зі сталінською інтерпретацією історії війни. В 3-у томі наводяться дані про перехід до такої форми бойової діяльності як рейди крупних партизанських з'єднань. Досить детально розповідається про завдання, які ставились перед Путивльським об'єднаним загоном, а саме вийти рейдом на територію Чернівецької області для здійснення там диверсій на нафтопроводах і комунікаціях противника, посилення партизанського руху в регіоні, а також вивчення можливостей ведення партизанської боротьби на землях Польщі, Чехословаччини, Угорщини та Румунії. В книзі вперше говориться про помилки воєнно-політичного керівництва країни в передвоєнні і воєнні роки. Варто зазначити, що шеститомник має суттєві недоліки, до яких слід віднести обмежену джерельну базу, не показані грубі хиби і помилки в організації партизанського руху, а саме несвоєчасність створення органів керівництва партизанським рухом [9, с, 154,265,287].

Вагомий внесок в дослідження історії створення партизанського з'єднання під командуванням Ковпака зробив М. В. Старожилов в книзі «Партизанське з'єднання С. А. Ковпака (з історії створення)». Узагальнивши багатий фактичний матеріал, автор досить детально висвітлює процес об'єднання Путивльського загону із загонами інших районів Сумщини в Сумське партизанське з'єднання під командуванням Ковпака, наводить дані про перебіг подій під час бойових рейдів. Крім того, на основі архівних матеріалів автор ґрунтовно аналізує внутрішній устрій з'єднання, форми зв'язку із УШПР і іншими партизанськими загонами тимчасово окупованої України [ 10,с,24,31,45].

Цікавою є тритомна праця «Українська PCP у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1944 рр.», в другому томі якої говориться про направлення Сумського партизанського з'єднання у західні і південно-західні райони України для активізації там партизанського руху. Аналізується нарада членів нелегального ЦК КП(б)У і командно-політичного складу дев'яти найбільших партизанських з'єднань, яка відбулась в с, Картеничі. Сам факт проведення такої наради на окупованій нацистами радянській землі свідчив про розмах партизанського руху. В тритомнику висвітлюється створення в грудні 1942 р. за рішенням нелегального ЦК КП(б)У штабу партизанського руху по Київській області, який очолив Сидір Ковпак. До недоліків тритомника слід віднести те, що автори, аналізуючи бойову діяльність з'єднання, приділяють увагу, фактично лише, Карпатському рейду, не враховуючи інших досягнень з'єднання під командуванням Ковпака. Також викликають сумнів наведені цифри стосовно кількості бійців, знищених німців та захоплених трофеїв [11 ,с, 186,199,252 ].

Праця «Фронт без флангів» кореспондента газети «Правда» Л. Коробова, безпосереднього учасника подій, висвітлює бойові операції з'єднання Ковпака. Особливу увагу він приділяє Карпатському рейду, а саме ударам по нафтовим вишкам, бензосховищам і нафтоперегінним заводам, що мало для німців негативне значення. Саме після цього, як наголошує автор, Гітлер поставив перед Гіммлером мету - знищити з'єднання Ковпака. Особисті враження, спостереження під час бойових рейдів, щоденники тих часів дали можливість автору не тільки показати самого Сидора Артемовича, але і бійців та командирів, які воювали поруч з ним. Автор наводить дані по кількості знищених фашистських солдатів і офіцерів, знищеної та захопленої техніки, але ці цифри автор не підтверджує документально [12,с,45].

Значний науковий доробок становить праця Клокова В. І. «Действия партизан на железнодорожных коммуникациях в тылу фашистских войск 1941-1944 гг.». В монографії автор на основі широкого кола джерел висвітлює партійне керівництво діями партизан по зриву залізничних перевезень в тилу фашистських військ, розкриває героїзм та самовіданність учасників партизанського з'єднання Сидора Ковпака в ході диверсійних дій на залізницях та допомогу їм з боку радянського тилу. Цілком слушно автор відзначає неправомірність виразу «пущено під укіс ... ешелонів», що зустрічається досить часто в літературі. Автор пояснює, що лише в деяких випадках ешелони дійсно йшли під укіс, тому більше підходить термін «підірвано ешелонів». В більшості випадків страждали лише паровоз і декілька вагонів. Але шкода, що наносилась підривом ешелонів, в загальному була досить значною. Це зіграло значну роль в наданні практичної допомоги Червоній армії, чим всі інші дії партизан разом взяті [13,с,25].

Стаття В. І. Кучера «Роль партизанських країв та зон в розвитку боротьби на Україні» висвітлює малодосліджене питання створення партизанських зон внаслідок активних бойових дій партизанського з'єднання під командування Ковпака. Автор наводить дані про відкриття в місці розташування з'єднання спеціальних шкіл і курсів, слухачі яких набували навичок мінерів, радистів, зв'язківців, кулеметників, мінометників [ 14,с. 19].

В книзі «Народная война в тылу фашистских оккупантов» написаній колективом відомих українських істориків, куди входять І. Кулик, В. Клоков, І. Слинько, більш повно у порівнянні з попередніми виданнями висвітлюється процес становлення і розвитку партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, підкреслюється роль суттєвої допомоги партизанів частинам Червоної Армії в ході військової боротьби в тилу противника. Аналізується процес створення і укріплення партизанського руху, форми і методи підпільної діяльності диверсійних груп. Автори наводять дані знищених німецьких офіцерів, штабів, гарнізонів, комендатур і поліцейських постів. Також автори аналізують взаємовідносини сумських партизан з партизанами Росії і Білорусі та допомогу з боку місцевого населення та керівництва країни [15,с,213].

Вагомий внесок в дослідження проблеми становить спільна праця І. Ф. Kypaca і А. В. Кентія «Штаб непокоренных (Украинский штаб партизанского движения в годы Великой Отечественной войны)». Спираючись на архівні джерела, автори проаналізували оперативну діяльність Українського штабу партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни, його роль в керівництві партизанським рухом та розширенні масштабів бойових операцій восени 1942 - навесні 1943 рр. Значна увага приділяється в книзі питанням диверсійних операцій партизанського з'єднання під командуванням Ковпака на ворожих комунікаціях, а саме створення відділу УІІІПР і спецслужб у з'єднанні, розробці питань тактики і техніки диверсій. Також автори більш повно в порівнянні з іншими дослідниками розкривають головні аспекти керівництва партизанською розвідкою, зокрема створення розвідувальної служби, матеріально-технічне забезпечення, фінансування партизанського з'єднання під командуванням Ковпака та підготовку партизанських кадрів [16,с,66].

В багатьох історичних дослідженнях і мемуарних творах цього періоду спостерігається переоцінка партизанських рейдів. Ряд авторів вважає рейди однією з форм партизанської боротьби, не враховуючи ту обставину, що будь-яка форма боротьби повинна наносити безпосередню шкоду противнику. Рейди ж були лише тактичним прийомом партизан з метою або ж виходу із оточення переважаючими силами противника або ж передислокації в нові райони бойових дій.

Із набуттям Україною незалежності почався новий етап в дослідженні історії партизанського руху, в тому числі і діяльності з'єднання під командуванням Ковпака. Зокрема, монографія «Невідома війна: Партизанський рух в Україні 1941 -- 1944рр. Мовою документів очима історика» А. С. Чайковського, що вийшла в 1994 році, являє собою новий погляд на перебіг війни. Автор розкриває на основі широкої джерельної бази та нововіднайдених архівних матеріалів умови підготовки і проведення бойових рейдів, наводить реальну чисельність партизан, яка раніше в літературі свідомо завищувалась. Наводяться цікаві цифри стосовно соціального походження, віку, рівня освіти учасників партизанського руху. Автором розкривається малодосліджене питання про недоліки у справі нагородження партизан орденами та медалями [ 17,с. 185]. Цікавою є монографія Клокова В. І. «О стратегии и тактике партизан в борьбе против фашистских оккупантов на Украине (1941-1944 гг.)». Автор приділяє увагу питанням стратегії і тактики партизанських дій в тилу фашистських окупантів, а саме змінам у тактиці партизанського з'єднання з переважно оборонного характеру до наступального. Це сприяло розширенню визволених від окупантів партизанських країв і розповсюдженню зон їх бойової і диверсійної діяльності на нові райони. Як наголошується в книзі, що окрім ударів по комунікаціям противника важливе значення мала безпосередня взаємодія з регулярними військами [18,с. 14].

Колективна монографія «Україна партизанська 1941-1945 рр. Партизанські формування та органи керівництва ними» на основі найновіших архівних матеріалів оцінює проблему розвитку партизанського руху. В книзі показано, що перед виходом в рейд на Правобережжя Сумського партизанського з'єднання в його бойовому складі налічувалось 5 партизанських загонів, реорганізованих потім у батальйони, а саме з'єднання стало називатись «військова частина 00105». Рейд у Карпати, який тривав майже 100 днів, був розцінений ЦК КП(б)У і Українським штабом партизанського руху «найблискучішим рейдом із всіх рейдів, які здійснювалися партизанами України». Видання складається в тому числі з історичних довідок про партизанське з'єднання під командуванням Ковпака, де на підставі архівних документів розкриваються питання організації та основні напрямки їхньої діяльності. Більш повно висвітлюється історія створення цього формування, його бойовий шлях, наводяться прізвища командирів, комісарів та начальників штабу, відомості про чисельний та національний склад, їх озброєння, бойову та диверсійну діяльність, масово-політичну роботу на окупованій території, нагородження партизанів [19,с,50].

Праця «Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт в тилу вермахту в Україні (1941-1944 рр.)» А. В. Кентія та В. С. Лозицького, що вийшла в 2005 році, на основі використання широкої джерельної бази розповідає про успіхи і невдачі партизанського з'єднання Ковпака в 1942 - 1943 рр. Аналізуються особливості нацистського окупаційного режиму і його заходи у боротьбі з партизанами. Автори приділяють увагу Карпатському рейду, і роблять висновки про його успішність. Разом з тим автори звертають увагу і на недоліки, зазначивши, що план його проведення був украй ризикованим, ініціатори проведення рейду не врахували чимало важливих обставин ведення бойових партизанських операцій у Карпатах [20,с. 12,44,162].

Праця «Від Полісся до Карпат», авторами якої є А. В. Кентій та В. С. Лозицький, вийшла в 2005 році і написана на базі архівних документів, переважна більшість з яких друкується вперше. В ній автори розкривають складний і небезпечний шлях до Карпат, який пройшли з боями в тилу ворога партизани Сумського з'єднання під командуванням Ковпака. Автори досить детально висвітлюють проблеми підготовки та проведення знаменитого рейду. В світлі ново віднайдених архівних матеріалів автори характеризують особливості взаємовідносин командира Ковпака та комісара Руднєва. He можуть залишитися поза увагою висновки авторів щодо суперечностей між командуванням з'єднання і УШПР. В порівнянні з іншими науковими працями автори не оминають факт мародерства і грабунків населення з боку особового складу з'єднання. До недоліків згаданої праці слід віднести те, що хоча вся книга і присвячена Карпатському рейду, не в повній мірі охарактеризовано складнощі стосунків між партизанами і збройними формуваннями УПА та специфіку відносин з населенням Західної України [21 ,с. 14].

Стаття Д. А. Самосвата висвітлює питання підготовки та проведення партизанських рейдів, а також містить дані про знищену ворожу техніку, боєприпаси, важливі стратегічні об'єкти. Автор відзначає талановитість та дальновидність Сидора Ковпака, який з перших днів війни виявив себе хорошим організатором народних мас, а також вплив прикладу партизанського загону на розвиток народної боротьби в тилу ворога в цілому [22,с,26].

Отже, виходячи з наведеного аналізу історіографії створення та діяльності партизанського з'єднання під командуванням Сидора Ковпака, можна зазначити, що історикам вдалося накопичити значний фактологічний матеріал та зробити певні узагальнення. Проте не дивлячись на це історіографія створення та бойової діяльності Сумського партизанського з'єднання ще не стала предметом спеціального дослідження, вивчалися лише окремі її аспекти, коло питань стосовно означеної теми потребує подальшого вивчення. Маловивченими залишаються питання пов'язані із організацією зв'язку, медичного, продовольчого забезпечення, культурно-агітаційної роботи та інші.

партизанський загарбник окупований ковпак

Список використаних джерел

1. Воліін Б. А. Всенародная партизанская война. - М.: Госполитиздат, 1942. -69 с.

2. Пономаренко П. К. Партизанское движение в годы в годы Великой Отечественной войны. - М.: Госполитиздат, 1942. - 59 с.

3. Строкач Т. А. Партизаны Украины. - М.: Госполитиздат, 1942. - 71 с.

4. Ковпак С, А. Сталінський рейд. Лит. запись Е. Герасимова. - М.: Воениздат, 1947.- 76 с.

5. Ковпак С, А. Від Путивля до Карпат. - К.: Політвидав, 1949. - 287 с.

6. Супруненко Н. И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-1945 гг.). - К.: Госполитиздат, 1956. - 471 с.

7. Народна боротьба на Україні в роки Великої Вітчизняної війни. - К.: вид-во Академії наук Української РСР, 1957. - 217 с.

8. Слинько 1.1. Бойовий партизанський рейд під Київ (1943 р.) //Український історичний журнал. - 1958. - №4. - С, 52-63

9. История Великой Отечественной войны Советского Союза (1941 - 1945 гг.). -Т. 3. - К.: Воениздат, 1968. - 653 с.

10. Старожилов М. В. Партизанське з'єднання С.А. Ковпака (з історії створення). - Львів: вид-во Львівського ун-ту, 1966. - 94 с.

11. Українська PCP у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 -- 1945 pp. - Т. 2. - K.: Політвидав України , 1968. - 517 с.

12. Коробов Л. Фронт без флангов. М.: Политиздат, 1972. - 127 с.

13. Клоков В. И. Действия партизан на железнодорожных коммуникацыях в тылу фашистских войск 1941-1944 гг. - К.: Наукова думка, 1984. - 168 с.

14. Кучер В. І. Партизанські краї та зони України в захисті населення в роки Великої Вітчизняної війни // УІЖ. - 1972. - №3. - С, 16-21

15. Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941-1944 гг. -Т. 2. - К.: Наукова думка, 1985. - 431 с.

16. Kypac И. Ф., Кентий А. В. Штаб непокоренных ( Украинский штаб партизанського движения в годы Великой Отечественной войны). - К.: Политиздат Украины, 1988. - 330 с.

17.Чайковський А. С. Невідома війна. (Партизанський рух в Україні 1941 -- 1944рр. Мовою документів очима історика) - K.: Україна, 1994. - 256 с.

12. Клоков В. И. О стратегии и тактике партизан в борьбе против фашистских оккупантов на Украине (1941-1944 гг.). - К.: Наукова думка, 1994. - 74 с.

13. Україна партизанська 1941-1945. Партизанські формування та органи керівництва ними. - K.: Парламенське вид-во, 2001. - 320 с.

14. Кентій А. В., Лозицький В. С. Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт в тилу вермахту в Україні (1941-1944 pp.). - K.: Генеза, 2005. - 408 с.

15. Кентій А. В., Лозицький В. С, Від Полісся до Карпат. - K.: Парламенське вид-во, 2005. - 296 с.

16. Самосват Д. А. «Партизанский генерал» // Военно-исторический журнал. - 2007. -№7. - С, 24-27

Размещено на Allbest.ru