Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості урбанізації в Україні в середині 20-х років xx сторіччя: технології баз даних та математико-статистичні методи аналізу

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Поселення, як результат багатоаспектної складної діяльності суспільства може розглядатися як індикатор його розвитку. У поступі науки, промисловості, торгівлі, архітектурного будівництва та культури все більшу роль відіграють міські поселення. З появою перших міських поселень повязують початки культури, становлення цивільних прав та обовязків у громаді, духовного та матеріального обміну реліктами людської діяльності, а, по-суті, зародки цивілізацій. Критерії визначення статусу населеного пункту, як міста, у певні часи в різних країнах та континентах, залежали від природно-кліматичних умов, особливостей господарювання, культурно-історичних та правових традицій. Технічний прогрес, механізація та автоматизація праці, зосередження освітніх та культурних закладів, розвиток транспорту, торгівлі та інформаційної сфери прискорили урбаністичні процеси. Останні у свою чергу сприяли або стали наслідком розширення ринків збуту продукції та появі нових сфер праці. Внаслідок цього збільшилась інтенсивність міграції населення, зросли проблеми, пов'язані із забезпеченням населення житлом, з економічними витратами на організацію та упорядкування міст, транспортні перевезення, гігієну та екологічну чистоту міст зумовлені інтенсивністю використання земельної площі та експлуатацією ландшафту тощо. Природною реакцією суспільства є спроби знайти корені цих проблем та розробити моделі їх розв'язання.

Для вирішення сучасних проблем, які постають у процесі розвитку міст, важливим є досвід попередніх часів. Протягом останніх років, в умовах незалежності, посилилася зацікавленість дослідників у вивченні питань національної історії України радянської доби. Особливу увагу привертають 1920-і рр. з позицій досвіду державотворення, відродження господарства країни, культурних традицій, законодавчої діяльності, реформування територіально-адміністративного устрою та самоврядування, формування сфери соціального захисту, розвитку освіти та медицини тощо. За радянською періодизацією ці роки були визначені як час впровадження нової економічної політики, метою якої було відновлення економіки країни з налагодженням ринкових відносин, приватного підприємництва, торгівлі, співвідносин між державним та приватним секторами міського господарства, співіснуванням різноманітних форм власності та, водночас, жорстким державним контролем господарчого життя країни. Згодом, фраза «доба непу» набула називного значення у характеристиці суспільно-економічних змін 1920-х рр. Надбання та хиби цієї політики в Україні, причини «згортання» непу, залишаються у полі зору дослідників. В українській історіографії вивчаються окремі питання міських поселень цього періоду з історії загальної, соціальної, демографічної, економічної, географічної тощо. Проте, питання відтворення комплексної картини розвитку суспільства, яке певною мірою відображають міста та селища, на сьогодні залишається відкритим. Зокрема, це стосується феномену міських поселень України в 1920-ті рр.

Радянська доба залишила велику кількість статистичного матеріалу - результатів численних переписів сільських господарств, промислових та торговельних закладів, а також переписів населення. Лише перше десятиріччя радянської влади налічує, не враховуючи щорічні господарчі обстеження, чотири спроби переписів населення (1917, 1920, 1923, 1926 рр.), останній з яких, проведений у 1926 р., вважається дослідниками найбільш вдалим. Масиви таких статистичних джерел мають великий інформаційний потенціал для відтворення соціально-економічного стану України. Специфіка цих історичних даних потребує розробки нетрадиційних для історичного дослідження прийомів роботи з ними. Сучасні інформаційні технології та методи аналізу обумовлюють можливість та необхідність вивчення таких джерел. Цей аспект актуалізує дане дослідження, оскільки використання методів точних наук для вимірювання соціально-економічних явищ сприяє залученню історичної науки до загальнонаукового простору.

Для відтворення соціально-економічного стану України в 1920-ті рр. обєктом дослідження в даній роботі обрано міське поселення як складна система, яка відображає стан розвитку суспільства.

Предметом дослідження є особливості урбанізації в Україні середини 20-х рр. XX ст.

Мета даного дослідження - розробка та реалізація технології аналізу соціально-економічного стану міських поселень України як результату урбаністичних процесів, що відбулися і зафіксовані на момент перепису 1926 р.

Для досягнення мети розвязуються такі дослідницькі завдання.

1. Аналіз існуючих теорій міст, тобто моделей, підходів та методів вивчення міських поселень закордонними та вітчизняними дослідниками для визначення особливостей та стану розробленості методології дослідження міста, як складної системи.

2. Розробка концептуальної моделі даних (яка відображає обєктивно існуючі, незалежно від застосування, якості, що описують предметну область або обєкт вивчення) про місто, як систему, для визначення складових елементів її структури, типових для будь-якого міського поселення України 1920-х рр.

3. Обґрунтування та формування джерельної бази дослідження.

4. Узгодження питань вірогідності, повноти та відповідності меті дослідження використовуваних джерельних даних в процесі побудови зовнішньої (що відбиває субєктивні погляди застосування даних) та внутрішньої (яка віддзеркалює машино-зорієнтоване, фізичне уявлення про організацію даних) моделей із застосуванням технологій баз даних та математичних перетворень.

5. Виявлення та аналіз типів структур міських поселень з використанням математико-статистичних методів для відтворення особливостей соціально-економічного стану населених пунктів та зясування соціально-економічних факторів, які обумовили перспективи цих типів міст.

Дослідницькі завдання визначили структуру інформаційного забезпечення дослідження, яка складається з таких взаємоповязаних інформаційних підсистеми.

1. Комплекс розробок з теорії міста, які містять моделі, підходи та методи урбаністичних досліджень закордонних та вітчизняних економіко-географів, соціологів, економістів, статистиків, істориків тощо, як комплекс джерел для відтворення концептуальної моделі міста новітнього часу.

2. Статистичні джерела - результати міських та промислових переписів 1920 та 1923 рр., Всесоюзного перепису населення 1926 р. та ін., які стали основою для укладення збірника статистико-економічних відомостей «Міські селища УСРР» (Харків, 1929), а також для розробки зовнішньої моделі даних «Міські поселення України в 1920-ті рр.». Дані цих джерел використані при вивченні особливостей урбаністичних процесів в Україні 1920-х рр.

3. Праці безпосередніх розробників міських переписів та тих, хто займався обробкою їх результатів, що слугувало джерелами для вивчення особливостей зібраних даних для перевірки їх достовірності, повноти та репрезентативності.

4. Комплекс робіт з розробки та застосування технологій баз даних, головні положення яких використані при проектуванні зовнішньої та внутрішньої моделей даних.

5. Комплекс наукових розвідок з розробки та застосування математико-статистичних методів обробки інформації масових джерел, що було використано в процесі аналізу урбаністичних даних.

6. Праці конкретно-історичного плану, які стосувалися доби нової економічної політики, для реконструкції умов існування та формування урбаністичних обґєктів.

Методологія та методи дослідження. Дослідження виконане із застосуванням методів:

1) загальнонаукових: філософських (діалектичний закон взаємної обумовленості якісних та кількісних аспектів явищ та процесів); аналітико-синтетичних; індуктивно-дедуктивних; системного підходу (структурно-функціональний аналіз); моделювання (подібність, гомоморфізм, ізоморфізм); інформаційних технологій (засади створення, зберігання, відтворення, обробки та подання інформації);

2) конкретнонаукових: багатовимірного математико-статистичного аналізу; технології баз даних; економічних; географії; культурологічних; демографічних (закони міграції та розташування населення); вибіркових;

3) внутрішньонаукових: історико-генетичного, історико-типологічного, історико-хронологічного, історико-порівняльного, історіографічного;

4) спеціальних: феноменологічного; урбаністичного; графічного (графи звязків, кластер).

Міста, як обєкти дослідження, вивчаються з позицій системності, що реалізовано як структурно-функціональний аналіз. Безпосереднім підгрунтям його здійснення у даній роботі є технології баз даних та математико-статистичні методи обробки інформації: кореляційний, компонентний, кластерний та методи дескриптивної статистистики. Під час узгодження питань репрезентативності, вірогідності, повноти даних, їх особливостей, умов виникнення тощо, а також для розробки зовнішньої та внутрішньої моделей даних використані методи джерелознавчого аналізу (історико-хронологічний, історико-генетичний, порівняльний, історико-типологічний тощо). Сенс використання математико-статистичних методів в аналітико-синтетичному процесі полягав у розщепленні урбаністичного обґєкта на складові елементи, зґясування звґзків між ними та виявленні основних закономірностей (особливостей урбанізації). Детальніша характеристика методів дослідження та їх реалізація подані в основній частині роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації з системних позицій вивчаються міські поселення України як результат урбаністичних процесів, що відбулися на момент загального Всесоюзного перепису населення 1926 р., а також відтворюється соціально-економічний стан цих населених пунктів за допомогою технологій баз даних та математико-статистичних методів аналізу.

Практичне значення одержаних результатів:

1. Викладену в роботі методику вивчення міст можна використовувати в подібних дослідженнях обєктів соціальної природи як складних систем інших локальних та темпоральних зрізів.

2. Матеріали дисертації можуть бути використаними у викладацькій роботі та при написанні окремих розділів таких курсів, як «Джерелознавство», «Історіографія», «Спеціальні історичні дисципліни», «Історія України» та «Загальна історія».

3. Запропонована в дисертації методика реалізована авторкою при розробці навчального програмного пакету з застосування методів математико-статистичного аналізу історичних джерел, яка використовується на практичних заняттях на історичному факультеті ДНУ.

4. Створена база даних може використовуватись як електронне джерело для досліджень з історії 1920-х рр. в Україні.

5. За темою дисертації розроблені та використовуються у Дніпропетровському національному університеті методичні рекомендації до практичних та самостійних занять з курсу «Математичні методи в історичних дослідженнях».

Зв'язок роботи з науковою темою. Дисертація виконана в межах держбюджетної теми
№10-185-00 «Інформаційні технології порівняльних досліджень з історії України» на кафедрі історіографії та джерелознавста Дніпропетровського національного університету.

Апробація результатів дисертації. Доповідь про можливий алгоритм компютерного аналізу інформації про багатовимірні обєкти соціальної природи зроблено на науковій конференції «Сучасні проблеми соціально-гуманітарних наук» (м. Дніпропетровськ, 1995). Методика застосування в історичних дослідженнях технологій баз даних та математико-статистичних методів для розробки навчальної програми курсу «Математичні методи в історичних дослідженнях» була запропонована та обговорена на міжнародній науковій конференції Асоціації «Історія і компютер» (м. Москва, 1996). Про структуру системи компютерної підтримки навчального курсу «Формально-кількісні та математико-статистичні методи аналізу історичних джерел», який викладається на історичному факультеті ДНУ, доповідалося на всеукраїнській конференції молодих науковців «Інформаційні технології у науці та освіті» (м. Черкаси, 1997). Питання перевірки репрезентативності результатів, як одного з етапів історичного дослідження стану міських поселень України у 1926 р. висвітлені у доповіді на науковій конференції Асоціації «Історія і компютер» (м. Москва, 1997). Закордонний досвід досліджень міських поселень як соціальних систем обговорювався на міжнародній науковій конференції з джерелознавства (м. Новомосковськ Дніпропетровської області, 2000). База даних, методика аналізу апробована у навчальному процесі на історичному факультеті в Дніпропетровському національному університеті.

Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 10 збірках матеріалів наукових конференцій (5 у співавторстві); у статтях (в 4 міжвузівських збірниках наукових праць, 5 історико-археографічних збірниках, 2 збірниках статей, серед них 4 публікації у співавторстві). Загальна сума особистих публікацій у фахових виданнях складає 9,8 друк. арк., у співавторстві (50% особистого внеску) до 3 друк. арк.

Дисертація обговорена та рекомендована до захисту на засіданні кафедри історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету.

Структура роботи підпорядкована головній меті та вирішенню дослідницьких завдань. Дисертація (текстова частина обсягом 176 стор.) складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури (218 найменувань), додатків: список назв ознак у кодовому та концептуальному означенні (5 стор.), 7 таблиць (32 стор.), 26 рисунків (15 стор.).

Основний зміст дисертації

модель місто поселення урбанізація

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначено обєкт і предмет дослідження, мету і завдання, методологія та методи вирішення завдань, окреслено структуру інформаційного забезпечення всього дослідження, вказано на практичне і теоретичне значення дисертації.

У першому розділі «Теорії міста новітнього часу» розглядається стан наукової розробки теорій міста або урбаністичних теорій, під якими розуміється комплекс підходів, поглядів, ідей, моделей, методів, що використовувалися вітчизняними та закордонними дослідниками при вивченні питань міських поселень. Результатом аналізу історіографії є створення концептуальної моделі даних про місто XX ст.

У Західній, Центральній Європі та Новому світі помітного поштовху розвитку теорій міста надали ідеї англійського вченого Е. Равенштайна, який досліджуючи у 1885 р. взаємозв'язки між відстанню та величиною міграцій населення в Англії та Північній Америці, сформулював важливі для теорії міста 13 законів міграції. У методологічному плані широкому використанню системного підходу до вивчення міст сприяли перш за все концепції австрійського біолога Л. фон Берталанфі та його теорія відкритих систем у фізиці та біології. Розроблені моделі та методи дослідження міст є результатом як емпіричних спостережень та спроб на засадах системного аналізу формалізувати певні закономірності, так і теоретичних обґрунтувань. На основі проведеного аналізу зарубіжних досліджень визначені такі основні тенденції формування теорій міста.

1. Основними завданнями вивчення міст були: оптимізація певного комплексу ресурсів та потреб (В. Кристаллер, А. Леш, У. Ізард); дослідження процесу формування системи поселень (В. Кристаллер, А. Леш, П. Хаґґет, Р. Чорлі); дослідження взаємного впливу населених пунктів (Дж. Стюарт, Ґ. Ципф, Б. Беррі, У. Ізард та ін.); з'ясування закономірностей розселення (явища абсорбції, дифузії, гравітації, привабливості тощо); класифікація поселень (ієрархія центральних місць В. Кристаллера, функціональні класифікації Ч. Харріса, В. Вільяма-Ольсона, Б. Беррі, Ґ. Александерсона, польських та інших дослідників); прогнозування лінії поведінки міста (Дж. Форрестер); аналіз історичного, економічного, морфологічного, соціально-демографічного розвитку тощо; вивчення тісноти зв'язку між показниками розвитку (І. Мусіл, І. Лінк, А. Загожджон, У. Ізард).

2. Для вивчення міст розроблялися і використовувалися моделі: імітаційні (Дж. Форрестер); аналогові (ґравітаційні Ґ. Ципфа, Дж. Стюарта, абсорбції О. Джонсона та ін); оптимізаційні (В. Кристаллер, А. Леш, У. Ізард); аналітичні (У. Ізард, Ж. Шабо, Ґ. Ципф, Дж. Стюарт, Дж. Ґіббс, Б. Беррі, Д. Боуґ, К. Кларк та ін.).

3. Міста вивчалися методами: аналогій (моделювання явищ ґравітацій, абсорбції, дифузії тощо); просторової абстракції (шестикутні схеми В. Кристаллера, А. Леша, трикутний графік функціонального розвитку міст Ж. Шабо, Ж. Божьо-Ґарньє, багатофакторна система А. Загожджона та С. Голяховського тощо); математичного аналізу (симплекс-метод, застосований У. Ізардом; кореляційний, компонентний та факторний аналіз, використані А. Загожджоном, Б. Беррі, У. Гаррісом, П. Хаггетом, І. Мусілом, І. Лінком, У. Ізардом та ін.; дескриптивна статистика у дослідженнях Ж. Божьо-Гарньє та Ж. Шабо; імітаційне моделювання, застосоване Дж. Форрестером).

4. Підхід до вивчення міста як об'єкта дослідження залежав від завдань, методів та галузі дослідження. Відповідно до цього місто розглядалося: як об'єкт фізичної природи (Дж. Стьюарт, Ґ. Ципф, О. Джонсон), як система економічна (У. Ізард, Дж. Форрестер, І. Мусіл, І. Лінк,
А. Загожджон), соціально-економічна (Ч. Харріс, Ґ. Александерсон, В. Вільям-Ольссон, У. Ізард, Ж. Шабо, Дж. Форрестер); як статичний організм (В. Кристаллер, Дж. Стьюарт, Ґ. Ципф) або динамічна система з власною структурою (У. Ізард, Дж. Форрестер).

При вивченні історіографії досліджень XIX-XX ст. населених пунктів часів Російської імперії, радянської держави та незалежної України були зясовані такі головні тенденції щодо вивчення міських поселень.

1. Основними завданнями вивчення міст були: державознавчі аспекти (Д.П. Журавський, П.П. та В.П. Семенови-Тян-Шанські, М.А. Мілютін, А. І. Воєйков); дослідження процесу формування системи поселень (В.В. Покшишевський, Ю.В. Медвєдков, М.М. Баранський та ін.), інфраструктури населених пунктів (Ю.В. Медвєдков, Є. І. Пітюренко); класифікація та типологія поселень, переважно соціально-економічна та демографічна (В.П. Семенов-Тян-Шанський, О.А. Пітюренко, І. К. Вологодцев, Л. Веліхов, В.В. Підгаєцький); аналіз історичного, економічного, соціально-демографічного розвитку (Д.П. Журавський, В.П. Семенов-Тян-Шанський, М.А. Мілютін, І. К Вологодцев, В.Б. Жиромська, П.Т. Тронько та ін.).

2. Серед методів вивчення міст використовувалися: математичне моделювання (вивчення явищ фізичної гравітації Ю.В. Медведковим, Є. І. Пітюренком, імітаційна модель античних міст В.А. Устинова тощо); просторова візуалізація (трикутний графік соціально-економічного складу для визначення функцій міста О.А. Квіткіна, багатофакторна система В.В. Підгаєцького тощо); математичний аналіз (кореляційний, компонентний та факторний аналіз, порівняння та зіставлення відносних показників дескриптивної статистики).

3. Підхід до вивчення міста як об'єкта дослідження залежав від завдань, методів, та галузі дослідження. Відповідно, місто розглядалося: як соціальний організм (М.П. Анциферов); як об'єкт фізичної природи (Є. І. Пітюренко, Ю.В. Медведков); як система економіко-географічна (О.А. Константінов, М.М. Баранський, Є. І. Пітюренко, Ю.В. Медведков, Н. І. Блажко, Г.М. Лаппо), геодемографічна (Г.М. Федоров), соціально-психологічна (П.Т. Тронько), соціально-економічна (Л. Веліхов, І. К. Вологодцев, В.Б. Жиромська).

Питання вивчення міських поселень як систем (соціально-економічних, економіко-географічних) розроблялися переважно в роботах не істориків, а економіко-географів та соціологів (Д.П. Журавський, П.П. та В.П. Семенови-Тян-Шанські, М.А. Мілютін, А. І. Воєйков, О.А. Константінов, М.М. Баранський, Є. І. Пітюренко, Ю.В. Медведков, Н. І. Блажко, Г.М. Лаппо, Г.М. Федоров; за кордоном В. Кристаллер, А. Леш, У Ізард, Дж. Стьюарт, Б. Беррі, Дж. Форрестер та ін.), що повязувалося перш за все з потребою практичного вирішення проблем, які поставали у процесі планування міст, розширення їх території, використання ландшафту, функціональним зонуванням поселень тощо. Принципово, що економіко-географічні дослідження міст відрізняються перевагою концепцій раціоналізації та оптимізації певних проблем міських поселень, а дослідження міст істориків носять переважно гносеологічний характер.

Особливістю зарубіжних досліджень теорії міста можна назвати репрезентованість у закордонній історіографії майже всіх етапів розвитку науки переважно у XX ст. (починаючи від ідеальної моделі використання землі в ізольованій країні з одним видом транспорту Дж. Тюнена, закінчуючи структуралізмом моделей міст як динамічних систем Дж. Форрестера та У. Ізарда, та глобальних теорій щодо впливу міст на стан світових систем К. Чейза-Дана та Е. Уілларда), хоча загальна періодизація таких напрямків розвитку поглядів на вивчення соціальних явищ, як ідеалізм, позитивізм, раціоналізм, стосується головним чином XVIII та XIX ст.

Історіографія теорій міста періоду Російської імперії, Союзу РСР та СНД характеризується перевагою, порівняно з закордонною історіографією, позитивістського (Д.П. Журавський, В.П. та П.П. Семенови-Тян-Шанські, М.А. Мілютін, А. І. Воєйков) та структуралістського підходів (О.А. Квіткін, Л. Веліхов, К. Вологодцев та ін.). При відтворенні дослідниками часів радянської держави соціально-економічного обличчя міських поселень вплив матеріалістичних концепцій марксизму, які основою розвитку будь-якого суспільства вважали економічні продуктивні сили, зумовив перевагу розробок з аналізу класового чи галузевого складу мешканців цих населених пунктів, що й було базою для їх класифікації. Інколи до цієї характеристики додавався демографічний показник кількості населення. Системний підхід до вивчення міста відображається частіше у відтворенні структури системи міст, або структури міста як соціального обєкта. Історичні дослідження міст часів радянської та незалежної України ставлять на меті головним чином висвітлення стану розвитку міст, поселень, господарств (демографічний склад, стан промисловості, торгівлі, соціально-галузевий розподіл тощо) у відповідний період, інколи несуть на собі відбиток ставлення або поглядів автора на існуючу або викриту ним проблему. Проте, як правило, залишаються відкритими питання дослідження коренів проблем, обєктивність та субєктивність закономірностей їх виникнення та розвитку, аналіз подальшого їх поглиблення. Вирішення таких питань можливе за допомогою відтворення та імітації тогочасних процесів, що включає в себе комплексний аналіз самих систем - поселень та їх стану, політичної, економічної, соціальної, ідеологічної, культурної систем поглядів та концепцій, загальне економічне та політичне становище та ін., проте, обмежується станом та структурою інформаційної бази (що містила інформацію про розвиток поселень), яка розроблялася в ті часи. В даній роботі вивчається соціально-економічний стан міських поселень (як систем) в середині 1920-х рр. та пропонуються результати дослідження, отримані за допомогою методів математичного аналізу.

В процесі аналізу історіографії теорії міста, як закордонної, так і вітчизняної, зроблено критичний синтез положень щодо характеристик та ознак міста, як складної системи, що дозволило сформувати концептуальну модель даних про місто новітнього часу, яка відтворює обєктивно існуючі якості обєктів дослідження та яку використано, як базову, для дослідження міста 1920-х рр. з урахуванням особливостей тогочасних поглядів щодо міста та особливостей зібраної на той період інформації. Розроблена концептуальна модель відтворює структуру абстрактного міста найбільш типову для кожного міського поселення з досліджуваної вибірки обєктів. Це зумовило необхідність використання масових джерел інформації, в яких якомога повніше подані всі складові частини та ознаки, що характеризують населені пункти. Серед таких джерел найкраще розробленими щодо вивчення стану міст середини 1920-х років є матеріали Всесоюзного перепису населення 1926 р.

У другому розділі «Інформаційне забезпечення дослідження міських поселень України середини 1920-х рр.» зясовується коло ознак структури обєкта згідно розробленої концептуальної моделі та інформаційних можливостей визначеної джерельної бази, вивчається достовірність та репрезентативність даних. Практичним результатом на даному етапі є внутрішня модель даних про міста, структура та елементи якої забезпечують досягнення мети дослідження.

Генеральними джерелами, в яких достатньо репрезентовані соціально-економічні показники стану міських поселень України 1920-х рр., можна назвати матеріали переписів 1920, 1923 та 1926 рр., які, окрім соціально-демографічних характеристик населення, мали на меті зібрати дані про рівень розвитку в містах промисловості, торгівлі, освіти, про житловий фонд населення та розміри земельних міських угідь тощо. Центральним статистичним комітетом УСРР проведена систематизація таких даних у звязку з закінченням адміністративно-територіальних реформ з метою подання наявної статистичної інформації про міські поселення України. Результати були представлені у збірнику статистико-економічних відомостей «Міські селища УСРР» (Харків, 1929 р.). Потреба такого видання, де зібрані дані про кожне міське поселення, як складну соціально-економічну систему, була зумовлена відновленням місцевого господарства в Україні та необхідністю вирішення питань міського життя й міського господарювання. Ідея підготовки була запропонована Президією держплану України під час розробки плану робіт з комунальної статистики на 1926-1927 рр. Відділу комунальної статистики ЦСУ ставилося завдання зібрати та систематизувати весь попередній статистичний матеріал по міських населених пунктах, відомості про які були представлені в різних джерелах. Структура інформації, яку наведено по кількох часових зрізах (за 1897, 1910, 1920, 1923, 1925, 1926 рр.) у збірнику, фактично відповідає концептуальній моделі даних про міста України початку XX ст., оскільки зафіксувала найбільш значущі, з позицій укладачів, характеристики міських поселень.

В дисертації аналізуються дані по 176 поселеннях, які державна влада визнала міськими на підставі чинного законодавства («Інструкція про порядок перечислення залюднених пунктів до розряду міських або сільських селищ», Постанова ВУЦВК та РНК від 16 квітня 1924 р.). Результатом етапу конкретного інформаційного наповнення концептуальної моделі, на якому аналізувалися інформаційні можливості джерел (тобто, зясовувалися питання вірогідності, достовірності, репрезентативності, умов збору та подання джерельних даних), стала побудова зовнішньої моделі бази даних про міста 1920-х рр. Така модель має головні недоліки, які могли вплинути на результати дослідження, а саме: 1) представлені ознаки не завжди коректно відповідають завданню дослідника; 2) брак окремих значень деяких ознак обумовлює нерепрезентативність та неповноту інформаційної бази, а також потребу у виявленні структурної інформації; 3) неоднорідність бази даних, подання значень різних ознак за різними шкалами вимірювання (наявність абсолютних поряд з відносними величинами) ускладнюють їх обробку та інтерпретацію. Позбутися неузгодженості даних у нашому випадку стало можливим завдяки селективному та математичному перетворенню відповідних ознак на етапі формування внутрішньої БД. Це дозволило подолати неоднорідність в даних, скоротити вимірність без втрати інформації з 107 ознак до 86 та забезпечити виконання вимог повноти, достовірності та репрезентативності. Внутрішню БД склали ознаки, які характеризують: географічні особливості розташування поселення; концентрацію та густоту населення; національний склад; соціально-економічний розподіл самодіяльного населення; розміри містоутворюючої та містообслуговуючої частин поселення; коефіцієнт аграрності міста; стан виробництва та торгівлі; інтенсивність використання міських земельних, житлових ресурсів та фонду володінь; утримання худоби в міських господарствах; соціальну, професійну та політичну освіту населення; забезпеченість засобами телекомунікації.

Всі похідні ознаки, як результат відповідних математичних операцій над базовими показниками, можуть мати помилку обчислення, яка є випадковою і в межах статистичної достовірності. Розглянута модель даних реалізована на фізичному рівні в персональній ЕОМ засобами систем управління базами даних (пакет STATISTICA, EXCEL та розроблений дисертанткою пакет SAID - статистичний аналіз історичних джерел). База даних фіксує дані за різні хронологічні зрізи, передбачає можливість робити вибірки, змінювати їх обсяг (доповнювати, скорочувати), редагувати та обчислювати дані.

У третьому розділі «Методологія аналізу урбаністичних даних» для зясування особливостей урбанізації побудована структура взаємозвязків між елементами міських поселень як систем; виділено вагомі фактори, які зумовили відмінності між населеними пунктами; проведено кластеризацію за цими факторами, як найбільш інформативними ознаками; визначено структуру для кожного типу-кластеру міських поселень та зроблено порівняльний аналіз соціально-економічного стану груп поселень засобами дескриптивної статистики.

Зясування взаємозвязків між наведеними в базі даних ознаками з допомогою кореляційного аналізу дозволило відтворити типову структуру міських поселень України 1920-х рр., представлену матрицею (розмірністю 86 на 86 ознак) парних лінійних кореляцій. При розробці моделі взаємозвязків використовувався графічний метод кореляційних плеяд.

В процесі вивчення соціально-економічного стану міських поселень України постало питання: які фактори зумовили відмінності в їх стані в середині 1920-х рр. Це завдання розвязувалося із застосуванням компонентного аналізу, в результаті якого була скорочена вимірність масиву до 5 головних компонент, які пояснили 43,45% загального розсіяння обєктів у просторі 86 ознак та зафіксували провідні властивості населених пунктів. Внаслідок цього, зясовано, що соціально-економічна диференціація міських поселень України в середині 1920-х рр. була зумовлена такими факторами, як: 1) пропорції державного та приватного секторів у фонді володінь та господарюванні; 2) способи формування прибуткової частини бюджету поселення та характер розподілу його фондів або витрат; 3) характер використання міського земельного фонду; 4) рівень технічного забезпечення міських поселень; 5) вплив національного складу населення на напрями розвитку галузевого господарства міських поселень.

Визначити групи подібних поселень у досліджуваній вибірці за станом міського господарства та особливостями урбанізації дозволило використання методів кластерного аналізу. Виділення типів, кожний з яких охарактеризований значеннями пяти головних компонент, у даному дослідженні проведено за методом Уорда, що сприяло мінімізації дисперсії в межах кластерів та отриманню компактних груп поселень. Для відтворення структур населених пунктів, що увійшли до відповідних груп, у межах кожного кластеру (типу) був проведений кореляційний аналіз, в процесі якого були відібрані найбільш значущі звязки між ознаками. Аналіз компонент та структури типів населених пунктів України в середині 1920-х рр. дозволив зробити такі висновки.

До першого кластеру увійшли 57 поселень, серед яких: 6 округових центрів, 15 міст та 36 селищ міського типу. В економіці цих населених пунктів провідну роль відігравали приватні аграрні господарства. Міський земельний фонд використовувався екстенсивним способом. Серед самодіяльних переважали господарі, які працювали у своєму господарстві власними силами, та особи не чітко визначеного соціального статусу. Окрім сільського господарства решта джерел засобів до існування майже не були представлені. Збільшення числа осіб, які відшукували джерела засобів до існування, за рахунок зайнятих в сільському господарстві свідчило про неприбутковість економіки поселень першої групи. Розмір торговельного обігу не обумовлював культурного та промислово-технічного розвитку. Освіта запроваджувалася 4-річними початковими школами. Іншими словами, цю групу утворили рурбанізовані малобюджетні поселення. Рурбанізація проявилася у привласненні сільськими населеними пунктами статусу поселень міського типу.

Другий кластер утворили 28 міських поселень, серед яких 3 міста та 25 селищ міського типу. Приватні господарства в економіці таких населених пунктів відігравали провідну роль. Зайнятість сільським господарством та кустарним ремісництвом була домінуючою порівняно з іншими галузями праці. Серед самодіяльних, як і у першій групі, переважали господарі та особи не чітко визначеного соціального статусу. На відміну від першого кластеру у сфері праці більшої ваги набирала зайнятість в державних установах. Урбанізація проявилася у зростанні концентрації населення та будинків на одиницю міської площі та розширенні частки аграрних земель, що здавалися в оренду. Розмір торговельного обігу торговельних закладів принципово не обумовлював культурного чи промислово-технічного розвитку поселень. Рівень освітньої діяльності визначався розміром (кількістю учнів на одну установу) трудшкіл як закладів соціальної освіти. Таким чином, до другої групи увійшли урбанізовані за інтенсивністю використання міського земельного фонду малобюджетні поселення з перевагою дрібних приватних господарств.

Третій кластер утворили 4 округових центри: Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ. В містах цієї групи урбанізація виражалася не тільки в інтенсивному використанні міського земельного фонду, а й через розмір торговельного обігу, питому вагу багатоповерхового будівництва в житловому фонді, наявність установ всіх рівнів освіти (соціальної, професійно-технічної, вищої) та кількість осіб, які в них навчалися; величину частки державної власності у фонді володінь, розгалуженість сфери праці, оцінку можливостей розподілення місцевого бюджету щодо капіталовкладень у будівництво, промисловість, фінансування освіти, утримання населення, яке потребувало соціальної допомоги. Урбаністичні процеси в цих містах відбувалися не тільки в напрямі технічного, освітнього, торговельного розвитку, концентрації населення та майна, а й у підпорядкуванні навколишнього заселеного простору як обсягами своєї діяльності, так і територіально. Іншими словами, третю групу утворили чотири найкрупніших територіально-адміністративних центри України - мегаполіси з інтенсивним використанням міських земельних ресурсів, розширеною сферою державного фінансування та пріорітетом державної торгівлі в економіці.

До четвертого кластеру увійшли 28 поселень: 7 округових центри, 15 міст та 6 селищ міського типу. В економіці цих населених пунктів на фоні переважаючої приватної власності помітну роль відігравав державний сектор. Розмір частки державної нерухомості у фонді володінь ще не визначав рівня технічного розвитку поселень, але зумовлював збільшення категорій робітників, службовців, а також зайнятість населення у фабричній промисловості, транспорті та в державних установах. У сфері занять спостерігалася тенденція до рівномірного розподілу самодіяльних у всіх галузях праці. Рівень освіти визначався наявністю та розмірами вищих та професійно-технічних закладів. Екстенсивний характер використання земель у приватних господарствах виражався у збільшенні площі землі аграрного використання на одне володіння. Водночас, зростання концентрації будівель та населення було характерним саме для державного фонду володінь. Збільшення площі земель, зданих в оренду, та зменшення відсотку зайнятих аграрною діяльністю обумовлювали ріст частки осіб не чіткої галузевої класифікації, що, разом з вагомістю частки мешканців не чіткого соціального статусу, свідчило про «пролетаризацію» мешканців поселень четвертого кластеру. Населені пункти цієї групи формувалися під впливом технічного прогресу та механізації праці, тобто, тут мала місце техногенна урбанізація.

До пятого кластера увійшли 39 поселень, серед яких 18 округових центрів, 13 міст та 8 селищ міського типу. В цих містах галузевий розподіл населення залежав від розподілу форм власності у місцевому фонді, а саме: сільськогосподарська та кустарно-реміснича спеціалізації мешканців у приватних володіннях та зайнятість населення в адміністративних установах та фабричній промисловості як в державних господарствах. Тут властивою була тенденція до рівномірності ваги чотирьох головних галузей праці: сільського господарства, кустарно-ремісничої та фабрично-заводської промисловості, адміністративної сфери. Інтенсивність використання земель державного фонду виражалася через концентрацію нерухомості та населення на одне володіння. Збільшення частки державної власності обумовлювало розмір торговельного обігу, але не обсяги промислового виробництва. Освітній рівень населення забезпечували соціальні та професійно-технічні заклади. Зважуючи, що жодний з факторів диференціації 1920-х рр. не мав переважного впливу на формування поселень пятої групи (значення компонент коливалися приблизно на рівні загальних середніх величин), можна сказати, що «обличчя» цих населених пунктів як історичних міст сформувалося протягом попередніх часів, а у 1920-х рр. вони зберегли свої риси всупереч означеним факторам.

У висновках викладені головні результати аналізу соціально-економічного стану міських населених пунктів України в середині 1920-х рр.

Аналіз історіографії дозволив зробити висновок про недостатню розробленість проблеми комплексного вивчення соціально-економічного стану міських поселень України 20-х рр. XX ст., як результату урбаністичних процесів, за матеріалами статистичних переписів тих років. В даній роботі з позицій системного підходу побудована якісна багатовимірна класифікація міських населених пунктів України та проведено аналіз їх урбанізаційної та соціально-економічної ситуації на момент перепису 1926 р. з допомогою методів структурного та функціонального аналізу.

Тривалість перебування міських населених пунктів України у стані економічної кризи зумовили громадянська війна, продрозкладка, зруйноване господарство, голод 1921-1923 рр., політично-адміністративні та територіальні реформи, реструктуризація влади, спроби упорядкування фінансової та грошової систем, експерименти в економічній сфері з метою водночас відновити господарство налагодженням ринкових відносин та встановити жорстке адміністративне регулювання, а також дошкульні прояви економічної нестабільності повоєнного господарства - криза збуту та ножиці цін 1923 р.

За результатами даного дослідження в середині 1920-х рр. у поселеннях переважала малокваліфікована праця та категорії господарів та населення не чітко визначеного соціального статусу, а у галузевому розподілі сфери праці - зайнятість у сільському та кустарному господарствах. Переважну роль в економіці відігравали дрібні приватні господарства, в яких власники працювали з членами своїх сімей. У складі приватних володінь (окрім забудованої території) обовязковими були наявність земель сільськогосподарського використання (від 10 до 30 соток на володіння) та утримання домашньої худоби - частіше корів, коней (в кожному третьому-четвертому володінні), рідше свиней (лише в кожному пятому-шостому володінні). Обсяги промислового виробництва в жодному з поселень не повязувалися з розмірами торговельного обігу населених пунктів, їх регіональним значенням і не визначали їх економічного розвитку. Збільшення частки зданої в оренду землі сільськогосподарського призначення відбувалося при зростанні частки державних володінь у міському фонді нерухомості, зменшенні обсягів виробництва, та, водночас, збільшенні серед самодіяльних відсотку осіб не чіткої галузевої спеціалізації та соціального статусу. Роль державного сектору виражалася у збільшенні розмірів торговельного обігу державних торговельних установ в адміністративних центрах, де його частка власності у фонді володінь не була домінуючою, як і в будь-якому іншому поселенні (щонайбільше, четверта частина міської нерухомості державна власність сягала у третьому кластері). Однак, в адміністративних центрах переважаючий в економіці приватний господарчий сектор був, водночас, обмеженим у розмірах торговельного обігу через пріоритет державної торгівлі. Обсяги промислового виробництва були нижчими, ніж у поселеннях, де внесок у загальний торговельний обіг приватних торговельних закладів був пропорційним частці приватної власності у фонді володінь. Розповсюдженість освітніх установ відповідної категорії, так само, як і рівень письменності та забезпеченість засобами звязку, обумовлювалися адміністративно-регіональним значенням поселення та його галузевою орієнтацією. Збільшення частки державних володінь обумовлювало зростання капітального житлового будівництва та інтенсивне використання земельного фонду для міського упорядкування, зокрема території державних володінь. Розвиненість поселень як міст обумовлювалася паритетністю у сфері зайнятості таких галузей праці, як сільське господарство, кустарне ремісництво, торгівля, транспорт, державні служби та промисловість. Окрім названих особливостей в сукупності поселень спостерігалися суттєві диспропорції в економічній сфері адміністративних центрів та поселень меншого регіонального значення між трьома головними чинниками приватного та державного секторів господарювання: частками їх власності у фонді володінь, внеском у обсяги промислового виробництва та розміри торговельного обігу закладів відповідних секторів, що свідчило про неузгодженість економічних відносин між міськими поселеннями України в середині 20-х рр. XX ст.

Отримані результати є достовірними та вірогідними, оскільки вони зумовлені достовірністю використаних джерельних даних, що зясовувалося на джерелознавчому етапі, та алгоритмом аналізу, побудованого з послідовною перевіркою вірогідності результатів попередніх етапів: 1) побудовану структуру кореляційних плеяд підтверджують результати компонентного аналізу; 2) виділення та характеристика кластерів на базі пяти головних факторів, які стали причинами стратифікації обєктів, підтверджуються результатами аналізу кореляційних структур кожного типу; 3) якісні особливості урбанізації, одержані за допомогою компонентного, кластерного, кореляційного методів аналізу, підтверджуються результатами аналізу середніх значень ознак кожного з пяти типів міст.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені в таких публікаціях автора

Концептуальна модель бази даних «Міські поселення України у роки непу» // Джерелознавчі та історіографічні проблеми історії України. Теорія та методи: Міжвуз. зб. наук. праць / Ред.кол.: М.П. Ковальський (відп.ред.) та ін.-Д.: Вид-во ДДУ, 1995.-С. 193-198.

Міські поселення України в роки непу (Історіографія дослідження) // Джерелознавчі та історіографічні проблеми історії України: Мова науки. Термінологія: Міжвуз. зб. наук. праць / Ред. кол.: А.Г. Болебрух (відп.ред.) та ін.-Д.: Вид-во ДДУ, 1997.-С. 70-79.

Джерела та принципи побудови зовнішньої моделі даних для вивчення історії населених пунктів України в роки непу // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Історія та археологія / Ред.кол.: А.Г. Болебрух (відп.ред.) та ін.-Д.: Вид-во ДДУ, 1998.-Вип.3.-С. 42-49.

Компонентний аналіз соціально-економічних процесів у міських поселеннях України в роки непу // Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія / Ред. кол.: А.Г. Болебрух (відп.ред.) та ін.-Д.: Вид-во ДДУ, 1998.-Вип.4.-С. 123-134.

Соціально-економічна типологія міських поселень України в роки нової економічної політики (за матеріалами Всесоюзного перепису населення 1926 р.) // Наукові записки / Ред.кол.: І.Д. Пасічник (відп.ред.) та ін.-Острог: Вид-во Острозької Академії, 1999.-Т.2.-Ч. 1.-С. 79-84.

Соціально-економічні типи міських поселень України (За матеріалами Всесоюзного перепису населення 1926 року) // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України. Образи науки: Міжвуз. зб. наук. праць / Ред. кол.: А.Г. Болебрух (відп.ред.) та ін.-Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2000.-С. 204-218.

Размещено на Allbest.ru