Переяславський козацький полк у військовій та суспільно-політичній системі України (20-ті рр. XVII – кінець XVIII ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

УДК 355.486:94(477) “16/17”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОЛК У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ (20-ті рр. XVII - кінець XVIII ст.)

ІВАНЕНКО Анатолій Олександрович

20.02.22 - військова історія

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі давньої та середньовічної історії Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Науковий керівник- кандидат історичних наук Кривошея Володимир Володимирович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, старший науковий співробітник.

Офіційні опоненти- доктор історичних наук, професор Щербак Віталій Олексійович,

Національний університет “Києво-Могилянська академія”, декан гуманітарного факультету;

- кандидат історичних наук Горішній Павло Андрійович, пенсіонер.

Провідна установа - Інститут історії України НАН України, відділ історії України середніх віків, м.Київ.

Захист відбудеться 17.09 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.709.04 Національної академії оборони України за адресою:03049, м.Київ, Повітрофлотський пр-кт, 28.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії оборони України (03049, м.Київ, Повітрофлотський пр-кт, 28).

Автореферат розісланий 16.08.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Корнієнко В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Об'єктивне висвітлення вітчизняної воєнної історії, зокрема, історії національних збройних сил доби Гетьманщини неможливе без всебічного та глибокого дослідження існування Переяславського полку, який поруч з іншими козацькими полками був стрижневою основою військово-політичної системи України середини XVII - кінця XVIII ст.

Вивчення функціонування Переяславського полку як військової та територіально-адміністративної одиниці Гетьманщини дозволяє розкрити особливості державного та військового будівництва в Україні означеного періоду, визначити основні тенденції суспільно-політичного життя Української козацької держави та з'ясувати її місце в політико-військовому балансі сил тогочасної Європи.

Незважаючи на певну кількість наукових напрацювань учених, стан вивчення військово-політичної історії Переяславського полку і понині залишається недостатнім. Ця проблема ще не стала предметом спеціального дослідження.

Актуальність теми визначається, насамперед, необхідністю об'єктивного визначення ролі Переяславського полку у військовій та суспільно-політичній системі України 20-х рр. XVII - кінця XVIII ст., бо саме військово-політичні чинники були одними з найголовніших у визначенні майбутньої долі української державності. Одночасно, не менш важливим напрямом розвитку історичної науки є активізація краєзнавчих пошуків. У сучасних умовах розбудови незалежної України неабияк зріс інтерес до минувшини окремих регіонів, специфіки явищ і подій, що відбувалися на їх теренах. Це має важливе значення не лише з науково-пізнавального погляду, а й у контексті виявлення багатьох першопричин сучасних проблем та шляхів їх вирішення.

Актуальність обраної теми зумовлена також завданнями військової біографістики, зокрема, необхідністю повернути із забуття імена видатних діячів Переяславського полку, позбутися необ'єктивних оцінок та звинувачень їх в антипатріотизмі тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з планами науково-пошукової роботи кафедри давньої та середньовічної історії Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Об'єктом вивчення є військово-політична історія українського козацтва 20-х рр. XVII - кінця XVIII ст.

Предметом наукового пошуку визначено Переяславський полк у військовій та суспільно-політичній системі України досліджуваного періоду.

Метою дисертаційної праці є комплексне дослідження військової та суспільно-політичної історії Переяславського полку протягом усього періоду його існування.

Для реалізації цієї мети поставлено такі наукові завдання:

- проаналізувати етапи і розвиток вивчення проблеми, визначити рівень і повноту її науково-теоретичного осмислення та узагальнити історіографічні здобутки;

- висвітлити причини виникнення та особливості становлення Переяславського полку як військової одиниці Речі Посполитої, визначивши його структурну організацію до 1648 р.;

- простежити еволюцію полку від збройного формування Речі Посполитої до військової та територіально-адміністративної одиниці Української козацької держави;

- визначити місце Переяславського полку в добу Руїни, з'ясувати специфіку політичної орієнтації його старшини в цей період;

- розкрити провідну роль переяславського козацтва в антимосковських повстаннях 1666 -1669 рр.;

- показати участь полку в складі козацького війська Гетьманщини у воєнних кампаніях Російської держави в кінці XVII - XVIII ст.;

- з'ясувати специфіку структурних та адміністративно-територіальних змін у полку протягом його існування.

Хронологічні рамки охоплюють період 20-х рр. XVII - кінець XVIII ст. Нижня межа зазначеного періоду пов'язана із впровадженням урядом Речі Посполитої полково-сотенного устрою реєстрового козацтва і формуванням Переяславського реєстрового полку, що на думку більшості сучасних вітчизняних козакознавців відбулося після підписання Куруківського трактату в 1625 р. Верхня межа визначена часом ліквідації Переяславського полку як військової одиниці Гетьманщини та перетворенням його на регулярний карабінерний полк армії Російської імперії ( згідно царського указу від 28 червня 1783 р.).

Методологічною основою роботи стали принципи історизму та наукової об'єктивності висвітлення різних аспектів проблеми. З метою об'єктивного осмислення явищ і процесів, що досліджувалися, застосовувався системний підхід, загальнонаукові та спеціальні методи.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексне дослідження даної проблеми; зроблено переоцінку деяких аспектів історії полку, зокрема, запропоновано нове тлумачення характеру повстання Переяславського полку 1666 р. як національно-визвольної боротьби переяславського козацтва проти наступу московського самодержавства; введено до наукового обігу і під новим кутом зору проаналізовано архівний матеріал стосовно участі полку у воєнних кампаніях Російської держави XVIII ст.; обґрунтовано власну концепцію військово-політичної історії Переяславського полку та представлено оригінальну її періодизацію; з'ясовано структурні та адміністративно-територіальні зміни в полку протягом його існування; відповідно до історичних та географічних особливостей формування сотень полку, автором запропоновано їх класифікацію.

Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що основні ідеї, теоретичні положення і висновки даного дослідження можуть бути використані при підготовці наукових праць із воєнної історії та історії України, при викладанні нормативних та спеціальних курсів з історії українського козацтва і минулого Переяславщини у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці особистої концепції наукового аналізу ролі Переяславського полку у військовій і суспільно-політичній системі України протягом понад 150 років його існування, а також його участі в національно-визвольній боротьбі українського народу, становленні та функціонуванні Української козацької держави.

Структура дисертації зумовлена завданнями й характером дослідницької роботи. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, загального висновку (180 стор.), включає список використаних джерел та додатки.

Апробацію основних положень дослідження здійснено у вигляді доповідей і повідомлень на наукових конференціях: “Роль і місце Переяславського полку в історії українського козацтва” (Переяслав-Хмельницький, 1991); “До 400-річчя від Дня народження видатного державного, політичного і військового діяча - Богдана Хмельницького” (Переяслав-Хмельницький, 1995); “Київщина в період національно-визвольної революції українського народу 1648 - 1657 рр.” (Переяслав-Хмельницький, 1998); “350-річчя Української держави Богдана Хмельницького” (Київ, 1998); “Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури” (Переяслав-Хмельницький, 1999). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри давньої та середньовічної історії Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Матеріали дослідження використовувались у навчальному процесі на історичному факультеті ПХДПУ імені Григорія Сковороди. Основні положення дисертації викладені в дев'яти наукових статтях (одна у співавторстві), загальним обсягом 2,5 друкованих аркушів, у тому числі шість з них - у фахових виданнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

переяславський полк козацький

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено її хронологічні рамки, сформульовані мета та завдання роботи, її методологічна основа. Охарактеризовано об'єкт та предмет дослідження, основні проблеми, які потребують вирішення. Висвітлена наукова новизна та практична цінність роботи, подана інформація щодо апробації результатів дослідження та особистого внеску здобувача.

У першому розділі - “Історіографія проблеми та джерельна база” - проведено аналіз стану наукових досліджень з даної проблеми та з'ясовано характер документальної бази, яка використана при написанні роботи.

Дослідження з історії Переяславського полку можна умовно поділити на дві групи. Перша - праці загальноісторичного характеру, у яких при розробці концептуальних положень історії козацтва автори побіжно висвітлювали участь Переяславського полку у військово-політичних подіях XVII - XVIII ст., або ж зверталися до біографій представників козацької старшини полку. Друга - спеціальні дослідження, у яких безпосередньо йшлося про окремі аспекти функціонування Переяславського полку.

У розвитку історіографії Переяславського полку умовно можна виділити три етапи: І - поч. XIX ст. - 30-ті рр. XX ст.; ІІ - сер. 50-х рр. - кін. 80-х рр. XX ст.; ІІІ - з 90-х рр. XX ст. і до цього часу.

До праць загальноісторичного характеру початку XIX ст. - 30-х рр. XX ст. можна віднести перші узагальнюючі праці з української історії Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича, студії представників так званої “народницької” школи історіографії - В. Антоновича, М. Грушевського, Д. Яворницького, М. Костомарова, О. Єфіменко, а також праці істориків “державницької” школи - В. Липинського, Д. Дорошенка, І. Крип'якевича, С. Томашівського, Н. Полонської-Василенко. У їх фундаментальних напрацюваннях відображені роль і місце козацтва у воєнній історії та в історії України взагалі. При розробці стрижневих проблем національної історії, автори частково наводили дані з історії переяславського козацтва.

Дослідження окремих аспектів існування Переяславського полку відбувалося за декількома напрямами, провідний серед них - військово-біографічний. До біографій переяславської козацької старшини зверталися М. Максимович, О. Лазаревський, В. Модзалевський, М. Григорович, О. Стороженко, М. Петровський, В. Липинський Максимович М. Бубнівська сотня // Хроніка 2000. - Вип. 45 - 46. - К., 2001. - С.218 - 262; Його ж. Обозрение городовых полков и сотен, бывших на Украине со времени Б.Хмельницкого // Собр. соч.: отдел исторический. - К., 1876. - Т.1. - С.654 - 746; Лазаревский А.М. Люди Старой Малороссии. Томары // Киевская старина. - 1885. - №5. - С.14 - 20. Його ж. Люди Старой Малороссии. Афендики // Там само. - 1886. - №7. - С.443 - 445; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. - К., 1908. - Т.1. - 519 с.; Григорович Н. Канцлер князь Александр Андреевич Безбородко в связи с событиями его времени // Сборник Императорского Русского Исторического Общества. - Спб., 1879. - Т.1. - 649 с.;Стороженко А. Родион Григорьевич Дмитрашко, полковник переяславскій и его род // Очерки Переяславской старины. Исследования, документы, заметки. ? К., 1900. - С.126 - 186. Його ж. Вук Сербин, полковник Переяславский (1675-1682) // Киевская старина. - 1894. Январь. - С.128 - 134; Петровський М. Українські діячі XVII віку. І. Тиміш Цицюра // Записки Історично-філологічного відділення УАН, кн. XXIV. - К., 1929. - 25 с. Липинський В.К. Участь шляхти у Великому українському повстанні // Твори. Архів. Студії. ? Філадельфія, Пенсільванія, 1980. ? Т.2. ? 637с.. І. Крип'якевич вперше навів списки полковників часів Хмельниччини, порівнюючи матеріали реєстру 1649 р. і присяги 1654 р. Крип'якевич І.П. Адміністративний поділ України 1648-1654 рр. // Історіографічні джерела та їх використання. - К., 1966. - Вип.2. - С. 123 - 148..

Названі автори, ввівши до наукового обігу великий масив архівного матеріалу, створили сприятливі умови для роботи над персоніфікацією командного складу Переяславського полку.

Інший напрям історіографії представлений працями М. Берлінського, М. Слабченка, М. Василенка, Л. Окиншевича, І. Джиджори, Л. Падалки, І. Крип'якевича. У них Переяславський полк розглядався як військова і територіально-адміністративна складова Гетьманщини, проте лише в контексті загального дослідження полково-сотенного устрою Гетьманщини.

Роботи, що склали третій напрям в історіографії, стосувалися питань соціально-економічного становища переяславського козацтва. Праці М. Рклицького, В. Мякотіна, П. Федоренка, І. Ковби Рклицкий М.В. Козаки Золотоношского уезда по данным Румянцевской описи 1767 г. // Оттиск из “Статистического Ежегодника Полтавскаго Губернскаго Земства” на 1909 г. - Полтава, 1911. - С.91 - 347; Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка (1729 - 1731) / Изд. Мякотин В.А. // Сборник Харьковского историко-филологического общества. - Харьков, 1896. - Т.8. - С.224 - 288; Федоренко П. Воронковская сотня Переяславского полка по Румянцевской описи // Труды Полтавской архивной ученой комиссии. - Вып.12. - Полтава, 1915. - С.79 - 227; Ковба И. Хозяйственное положение посполитых и подсоседковПесчанской сотни Переяславского полка по данным Румянцевской описи 1767 года // Труды Полтавской архивной ученой комиссии. - Вып.12. - Полтава, 1915. - С.41 - 77. присвячені вивченню соціально-економічної історії окремих сотень Переяславського полку. У руслі досліджень з “історичного районознавства”, яке розпочалося в 20-х рр. XX ст., проводилися розвідки К. Козубенком, М. Ткаченком, С. Шамраєм та І. Мадзюком Козубенко К. Яготинська сотня за даними ревізії 1723 року // Записки Полтавського ІНО. ? Вип.3. ?Полтава, 1925. ? 221 с.; Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Румянцевською ревізією // Записки історично-філологічного відділу УАН. - Кн. 7 - 8. - К., 1926. - С.272 - 306.; Шамрай С. До історії Борисполя у ХVIII ст. // Історико-географічний збірник. - К., 1927. - Т.1. - С.93 - 120.; Мадзюк І. Гоголівська сотня Переяславського полку за Румянцевською ревізією // Студії науково-дослідної кафедри історії України. - К., 1929. - Вип.1. ? 66 с.. І. Бойко розкрив проблему земельних надбань на Переяславщині полковницькими родинами Іваненків та Сулим Бойко І. Іваненки на Переяславщині в ХVIII ст. // Історико-географічний збірник. - К., 1929. - Т.3. - С.9 - 16. Його ж. Сулими на Переяславщині в кінці ХVII та на початку ХVIII ст. // Там само. - К., 1928. - Т.2. - С.11 - 22..

Проблема військово-політичної історії Переяславського полку на першому етапі історіографічних досліджень спеціально не досліджувалася, хоча опосередковано висвітлювалася в працях багатьох істориків.

На другому історіографічному етапі досліджень військовому аспекту історії українського козацтва були присвячені роботи таких відомих дослідників як І. Крип'якевич, В. Голобуцький, О. Апанович, В. Сергійчук.

М. Марченко та К. Стецюк звернули увагу на проблему повстання Переяславського полку 1666 р. Марченко М.І. Повстання Переяславського полку 1666 р.(з історії антикріпосницьких рухів на Україні в XVII ст.) // Вісник Київського університету. - 1959. - №2. - С.99 - 109; Стецюк К.І. Переяславське повстання 1666 року // Український історичний журнал. - 1958. ? №4 - С.85 - 97.. Віддаючи належне цим видатним історикам, зауважимо, що повстання 1666 р. розглядалося ними через призму марксистсько-ленінського вчення про класову боротьбу, що завадило їм об'єктивно оцінити причини повстання, визначити його національно-визвольний характер.

Продовжував розроблятися соціально-економічний напрям історіографії, започаткований у попередній період. У кандидатській дисертації І. Ковальського “Генеральная опись 1765-1769 годов как источник изучения социально-економической истории Левобережной Украины (По материалам и документам Переяславского полка)” знайшло відображення подальше дослідження соціально-економічної історії сотень Переяславського полку.

Питання суспільно-політичної історії та соціально-економічного розвитку Гетьманщини висвітлювалися в працях В. Дядиченка, А. Ткача, О. Путро, В. Борисенка.

Характерною особливістю цього етапу було те, що праць, безпосередньо присвячених участі Переяславського полку у військово-політичних подіях XVII-XVIII ст., з'явилося дуже мало. Такі відомості носили лише фрагментарний характер у дослідженнях різних авторів.

Об'єктивне осмислення історії українського козацтва стало можливим на сучасному етапі розвитку історіографії. У 90-х рр. вийшла ціла низка різнопланових досліджень з історії Гетьманщини. У працях вітчизняних істориків В. Смолія, В. Степанкова, Л. Мельника, О. Гуржія, Т. Чухліба, В. Щербака, Ю. Мицика, В. Горобця не виокремлюється досліджувана нами тема, але, вводячи до наукового обігу нові архівні матеріали та формуючи нові підходи до вивчення історії Гетьманщини, ці праці мають надзвичайно важливе методологічне значення. У висвітленні воєнної історії козацької доби плідно працюють В. Сергійчук, І. Стороженко, О. Сокірко, А. Федорук.

Із здобуттям незалежності України активізувалися генеалогічні дослідження, тісно пов'язані з військовою біографістикою. Питанням персоніфікації козацько-старшинських родин присвячені роботи Я. Дашкевича, В. Панашенко, В. Кривошеї Дашкевич Я.Р. Гетьманська Україна: полки, полковники, сотні. Лівобережжя // Пам'ятки України. - 1990. - №2. - С.11 - 13; №3. - С.18 - 20; Панашенко В.В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина XVII - XVIII ст.). - К., 1995. - 211 с.; Кривошея В.В. Національна еліта Гетьманщини (Персональний склад і генеалогія. 1648 - 1782 рр.) - К., 1998. - Ч.І. - 269 с.; Ч.ІІ. - 343 с.; Його ж. Старшина армії Богдана Хмельницького // Козацька скарбниця. Гетьманські читання, присвячені десятій річниці Музею гетьманства. - К., 2003. - С.47 - 69; Його ж. Старшинський корпус козацького війська гетьмана Брюховецького // Студії з історії степової України. - Запоріжжя, 2003. - Вип.1. - С.5 - 10; Його ж. Старшинський корпус козацького війська гетьмана Мазепи // Україна: вчора, сьогодні, завтра. - Запоріжжя, 2003. - С.25 - 49.. Найбільшу увагу військово-біографічним дослідженням старшини Переяславського полку приділяє дослідниця І.І. Кривошея. В кандидатській дисертації "Козацька старшина Переяславського полку” та в своїх працях Кривошея І.І. Старшина Баришівської сотні Переяславського полку у XVII - XVIII ст. (персональний склад та генеалогія). - К., 1998. - 19 с.; Її ж. Козацько-старшинські родини грецького походження на Переяславщині в XVII - XVIII ст. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки. - Кам'янець-Подільський, 1999. - Т.3(5). - С.55 - 59; Її ж. Генеалогічні розписи козацько-старшинських родин Яготинської сотні Переяславського полку (XVII - XVIII ст.) // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. - Біла Церква, 2000. - Вип.1. - С.23 - 31; Кривошея В.В., Кривошея І.І.Родовідні козаків Терехтимирівської сотні // Сіверянський літопис. - 1998. - №5. - С.64 -67. вона узагальнила вивчення 87 родоводів козацько-старшинських родин полку, з'ясувала роль шляхти та іноземців у його становленні.

Серед доробку сучасної російської історіографії слід відмітити працю Т. Яковлевої, у якій відкидаються деякі традиційні концепції та схеми історії Гетьманщини.

Військові аспекти польсько-українських стосунків досліджуваного періоду з'ясовувалися З. Вуйціком, Л. Подгородєцьким, К. Гурським, В. Сєрчиком, В. Маєвським та іншими польськими істориками, але, накопичений ними фактологічний матеріал не завжди отримував об'єктивну оцінку.

Історіографічний огляд літератури свідчить, що проблема військово-політичної історії Переяславського полку ще не стала предметом комплексного дослідження, а тому потребує ґрунтовної розробки та вивчення.

Джерельну базу дисертації становить комплекс різноманітних джерел, які можна поділити на архівні та опубліковані.

Найбільш значиму для розробки досліджуваної теми групу джерел становлять архівні матеріали. Головними для дослідження є матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві. Насамперед, залучалися матеріали фондів Переяславської полкової канцелярії (ф.83) та Генеральної Військової Канцелярії (ф.51). Серед матеріалів фонду ГВК опрацьовані матеріали ревізій Переяславського полку першої половини XVIII ст., що містять важливі статистичні дані стосовно чисельності козацького населення полку та його участі у військових походах.

Значний фактичний матеріал про участь переяславського козацтва в боротьбі з турецько-татарською загрозою в кінці XVII ст. було віднайдено у матеріалах фонду Малоросійського приказу (ф.КМФ-7).

Військово-біографічні матеріали використано із фонду Рум'янцевського Генерального опису Малоросії (ф.57) та особистого фонду представників старшини полку - родини Тоцьких (ф.1408).

Матеріали фонду Другої Малоросійської колегії (ф.54) дозволили схарактеризувати становище козаків та старшини полку на час ліквідації автономії Лівобережної України та реорганізації козацьких полків.

Залучалися також матеріали фондів: Колекції фотокопій документів про Визвольну війну українського народу середини XVII ст. (ф.1230), Київської губернської канцелярії (ф.59), сотенних канцелярій (ф.64).

Значна кількість неопублікованих джерел з даної теми виявлена в зібраннях Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України. У колекції О.Лазаревського (ф.І.) знаходиться “Ведомость Переяславского полка о походах состоявшихся с участием казаков с момента воссоединения Украины с Россией, 1758 г.”, яка висвітлює військову діяльність полку в другій половині XVII - XVIII ст.

Автор користувався деякими колекціями фондових зібрань Російського державного архіву давніх актів (м. Москва), що зберігаються у формі копій в ІР НБУ ім. В.І. Вернадського. Зокрема, із збірки В. Модзалевського (ф.ІІ.) дисертантом використані копії Стовпців Білгородського столу та Малоросійського приказу. Вони в повній мірі відображають участь полку в перипетіях політико-військового протистояння в Лівобережній Україні на початку 60-х рр. XVII ст.

Важливе значення для відтворення хронології подій на території досліджуваного регіону мало залучення актових документів XVII - XVIII ст., що були опубліковані в кінці XIX - на початку XX ст.: “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России”, “Архив Юго-Западной России”, “Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси”, “Жерела до історії України-Руси”, “Сулимовский Архив. Фамильные бумаги Сулим, Скоруб и Войцеховичей XVII - XVIII в.” та багато інших.

Використовувалися збірники документів, видані в радянську добу (“Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы”, “Документи Богдана Хмельницького (1648 - 1657)”, “Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг.”, “Гайдамацький рух на Україні XVIII століття у документах і матеріалах”), які характеризують участь переяславського козацтва в національно-визвольній боротьбі українського народу XVII - XVIII ст., а також документи, видані останнім часом вітчизняними істориками (“Реєстр Війська Запорозького 1649 р.”, “Універсали Богдана Хмельницького 1648 - 1657”, “Універсали Івана Мазепи. 1687 - 1709”, “Документи російських архівів з історії України”).

З наративних джерел для написання дисертації використовувалися: комплекс “козацько-старшинських літописів”, так звані місцеві літописи - Львівський та Чернігівський, компіляції П. Симоновського та О. Рігельмана, а також переказ В.Шевчука діаріуша ГВК 1722 - 1723 рр.

У другому розділі - “Переяславський полк у військово-політичній системі Речі Посполитої та Української козацької держави” - з'ясовуються причини виникнення, особливості становлення Переяславського реєстрового полку та його еволюція у військову і територіально-адміністративну одиницю Гетьманщини. Аналізуються наріжні засади комплектування, організації, внутрішньої структури полку; прослідковується його участь у національно-визвольній боротьбі українського народу проти польсько-шляхетського гніту та у формуванні української державності середини XVII ст.

Переяславщина відіграла важливу роль у становленні та генезі козацького стану. Встановлено, що в першій чверті XVII ст. козацьке населення найбільших містечок Переяславського староства становило в середньому 70 %. Намагання уряду Речі Посполитої поставити під свій контроль вагому організовану військову силу, у яку перетворилося козацтво, спонукало його до створення реєстрового війська. Аналіз джерел засвідчив відсутність вказівок на територіальну приналежність козацьких реєстрових полків до середини 20-х рр. XVII ст. (за 1617 р. маємо відомості лише про уряд старшого отамана в Переяславі). Це може слугувати підтвердженням, що найбільш вірогідна дата запровадження військово-територіального поділу реєстрового козацтва і виникнення Переяславського козацького полку - 1625 р.

Полк сформувався на теренах Переяславського староства, але його межі були дещо вужчі за територіальні межі староства. Це було пов'язано з паралельним існуванням на цій території Миргородського реєстрового полку.

У другій чверті XVII ст. Переяславщина стала одним із центрів національно-визвольної боротьби українського народу, очолюваної козацтвом. Рядове реєстрове козацтво полку у відповідь на порушення польською владою його прав та привілеїв, взяло активну участь у козацьких війнах 1630 та 1637 - 1638 рр.

Після придушення козацьких війн та впровадження “Ординації Війська Запорозького реєстрового” 1638 р., становище переяславського козацтва значно погіршилося. Полк, на чолі якого був поставлений шляхтич Станіслав Олдаковський, змушений був по черзі з іншими полками нести залогу на Запорожжі, виконуючи поліцейсько-охоронні функції.

За першим відомим реєстром 1638 р. полк складався з десяти сотень, які комплектувалися за територіальним принципом. Проаналізувавши джерела, вдалося локалізувати три сотні, дислокація яких залишалася невідомою до цього часу. Це дозволило визначити всі десять сотень полку: Переяславську, Богушківську, Кропивнянську, Іркліївську, Лубенську, Березанську, Яготинську, Бориспільську, Миргородську, Биківську.

Напередодні Жовтоводської битви в квітні 1648 р. Переяславський реєстровий полк перейшов на сторону повстанського війська Б.Хмельницького, що стало закономірним результатом попередньої боротьби переяславського козацтва за національне та соціальне визволення з-під польсько-шляхетського гніту. Участь Переяславського полку в боях під Жовтими Водами та Корсунем дозволила Б.Хмельницькому створити оперативно-тактичну перевагу козацького війська над польським у кінноті, що стало одним із вирішальних чинників у здобутті перемог.

Протягом 1648 - 1657 рр. Переяславський полк поряд з іншими корінними реєстровими полками був основною ударною силою та організаційним ядром українського війська. Він брав активну участь в усіх найважливіших воєнних операціях цього періоду, особливо відзначившись у битві під Батогом в травні 1652 р. Документальні свідчення та аналіз бойових дій за участю полку дають підстави стверджувати, що в цей період він був кінним та мав свою полкову артилерію.

З впровадженням полково-сотенного устрою на звільненій від польської адміністрації території Переяславщини, Переяславський полк (одним з перших) став адміністративно-територіальною одиницею Української козацької держави, відігравши, таким чином, важливу роль у процесах державотворення в Україні в середині XVII ст. Внутрішня організаційна структура, а також номенклатура чинів полкової та сотенної старшини була розрахована на несення як військових, так і цивільних функцій. Військово-адміністративний устрій полку не був сталим, зазнавав певних змін відповідно до внутрішньої та зовнішньополітичної ситуації в державі. Полкове місто Переяслав, в означений період, було одним з найбільших центрів з ремонту та постачання зброї для української армії. Будучи єдиним старовинним полковим центром Лівобережної України, воно неодноразово ставало місцем концентрації козацьких військ напередодні військових походів. Проведення в Переяславі переговорів з польсько-шляхетським посольством у лютому 1649 р., Переяславської ради 1654 р. засвідчило важливу роль полкового міста в суспільно-політичному житті України середини XVII ст.

У третьому розділі - “Місце та роль Переяславського полку в добу Руїни” - на тлі трагічних для України подій громадянської війни виокремлені основні віхи військово-політичної історії переяславського козацтва.

Після смерті Б.Хмельницького Переяславський полк був втягнутий у вир військово-політичної боротьби, що точилася між різними козацько-старшинськими угрупуваннями, які, намагаючись будь-що втримати владу у своїх руках, шукали допомогу в тієї чи іншої сусідньої держави. Часта зміна політичної орієнтації старшини полку в цей період зумовлювалася намаганням протистояти обмеженню влади козацької адміністрації в Лівобережній Україні як з боку Речі Посполитої (урізана польським сеймом Гадяцька угода 1658 р., Слободищенський трактат 1660 р.), так і з боку Московської держави (Переяславська угода 1659 р.), а також претензіями переяславських полковників Т. Цицюри та Я. Сомка на гетьманську булаву.

З поглибленням розколу між Правобережжям і Лівобережжям та розгортанням військового протистояння між Московією і Польщею за підпорядкування Лівобережної України, Переяславський полк опинився в центрі перипетій цієї боротьби. Автором дисертації висунута та обґрунтована гіпотеза про те, що географічне розташування Переяславського полку на кордоні з Правобережжям, перетворювало його в заручника міжусобної війни Лівобережного та Правобережного Гетьманств. Результатом розколу держави на два гетьманства став поділ козацтва полку на два угрупування, одне з яких орієнтувалося на Я. Сомка та Москву, а інше - на Ю. Хмельницького і Варшаву. Суперечності в полку були віддзеркаленням суперечностей загальнодержавних.

З метою ліквідації опозиції серед переяславського козацтва Я.Сомко провів своєрідну військово-адміністративну реформу, поділивши полк на декілька дрібних територіальних полків та поставивши на їх чолі довірених старшин.

Внаслідок міжусобної війни Переяславський полк зазнав значних втрат особового складу, а територія полку була перетворена в арену жорстоких боїв між різними угрупуваннями, страждала від вторгнень польсько-шляхетських, московських та турецько-татарських військ, що призвело до “знатного згублення” краю.

Підтримка козацтвом полку курсу лівобережної старшини, очолюваної Я. Сомком, на створення з допомогою Москви окремішнього Лівобережного гетьманства, об'єктивно не сприяла возз'єднанню України і мала згубні наслідки як для української державності, так і для самого полку. Намагання витворити Гетьманат, який був би убезпечений від втручання в його внутрішні справи царської адміністрації, наштовхнулось на шалений супротив з боку московського самодержавства. Втримавши у своїй сфері впливу Лівобережну Україну (не без збройної допомоги переяславського козацтва), московський уряд домігся від гетьмана І.Брюховецького страти Я.Сомка та піддав репресіям старшину Переяславського полку.

Політика Московської держави, спрямована на подальше обмеження самостійності Лівобережної України; свавілля царської залоги, що перебувала в Переяславі; перепис населення, що розпочався після підписання І.Брюховецьким інкорпораційних за своїм змістом “Московських статей” - ці та інші фактори стали причиною вибуху в 1666 р. на теренах Переяславщини повстання, рушійною силою якого виступила старшина та козацтво Переяславського полку. Повстання було направлене проти експансії московського самодержавства та носило чітко виражений національно-визвольний характер (що заперечувала радянська історіографія). Воно послужило поштовхом до наступних антимосковських виступів на Лівобережній Україні, зокрема, повстання І.Брюховецького 1668 р., у якому переяславське козацтво теж взяло активну участь. Перейшовши на бік П. Суховієнка, Переяславський полк до лютого 1669 р. продовжував протистояти московській владі.

Після придушення повстань, царський уряд піддав жорстоким репресіям переяславське козацтво, що, поруч із репресіями 1663 р., обезкровило полк, призвело до винищення найбільш свідомої та активної його частини.

На кінець 60-их рр. XVII ст. завершився процес оформлення полку як військової та адміністративно-територіальної одиниці Лівобережної Гетьманщини. Територія полку розширилася за рахунок приєднання до нього Іркліївського полку; Піщанської, Золотоніської та Домонтівської сотень Черкаського полку; Бубнівської, Леплявської та Терехтимирівської сотень Канівського полку.

У четвертому розділі -“Переяславське козацтво в умовах підпорядкування та повної інкорпорації Лівобережної Гетьманщини Російською державою” - висвітлено процес перетворення Переяславського полку в складову частину російської армії. З'ясовано його участь у воєнних кампаніях Російської держави та реконструйовано механізм остаточної ліквідації полку як територіально-адміністративної і військової одиниці Гетьманщини.

Після придушення антимосковських виступів 1666 - 1669 рр. розпочався неухильний процес підпорядкування Переяславського полку московським самодержавством. Період з 1669 по 1709 рр. характеризувався найбільш частими змінами на полковничому уряді. Це було результатом кадрової політики гетьманського уряду, залежного від московської адміністрації. У 60-х рр. XVII ст. - початок XVIII ст. прослідковуються дві хвилі переселень у полк іноземців (переважно вихідців із балканських країн) та захоплення ними старшинських урядів. На чолі полку довгий час поперемінно перебували іноземці Р. Думитрашко-Райча та В. Сербин. З метою придушення опозиційних настроїв у полку, він часто передавався під управління вихідцям з інших полків (Л. Полуботку, І. Лисенку, К. Стриєвському). Подальшим кроком у посиленні впливу московських воєвод на території Переяславського полку стало будівництво Переяславської фортеці, яка зводилася, переважно, реєстровими козаками.

Переяславський полк у складі гетьманського війська брав активну участь у воєнних акціях, що проводилися в інтересах московського самодержавства: боротьбі з правобережним гетьманом П. Дорошенком, “Великому згоні” І.Самойловича, Кримських походах 1687 і 1689 рр. та Азово-Дніпровських походах 1695 - 1696 рр.

Найбільш трагічною сторінкою військової історії полку стала його участь у Північній війні, у ході якої він зазнав вагомих втрат як серед старшини, так і серед рядового складу.

Цілеспрямована політика царизму на ліквідацію українських збройних сил, кардинальні зміни у військово-політичній системі Лівобережної Гетьманщини, обумовлені реформами Петра І, вирішальним чином позначилися на становищі Переяславського полку. “Решительный указ” 1709 р., остаточно підпорядкувавши полк російському командуванню, перетворив його, як і все козацьке військо, у складову російської армії. Протягом першої половини XVIII ст. переяславське козацтво інтенсивно використовувалося на “канальних роботах”, у так званих “низових походах”, будівництві Української лінії та інших фортифікаційних роботах, зазнаючи значних втрат особового складу. Така діяльність козаків підривала боєздатність полку та вела до втрати бойового духу козацтва.

Російський царизм продовжував використовувати Переяславський полк у воєнних кампаніях із сусідніми державами. У складі війська Гетьманщини полк брав участь у так званих польських походах (1733 - 1735 рр.), російсько-турецьких війнах (1710 - 1713 рр., 1735 - 1739 рр., 1768 - 1774 рр.) та інших військових акціях російської армії. Завдяки знайденим архівним документам, вдалося визначити кількісний склад козацтва полку, мобілізованого у військові походи 1733 - 1735 рр., на будівництво Української лінії та в Хотинський похід 1735 р.

Протягом XVIII ст. відбувається поступова зміна організаційної структури полку. Якщо в першій чверті XVIII ст. в полку переважала кінна група козаків, то в наступний період збільшується чисельність піших козаків, що було пов'язане з масовим обезземеленням та зубожінням основної маси рядового складу полку. З другої чверті XVIII ст. спостерігається зменшення бойового значення Переяславського полку, особовий склад якого все частіше залучався до прикордонної, сторожової та допоміжної служби при російській армії.

Тяготи військової служби та посилення утисків з боку козацької старшини призводили до явищ дезертирства, масових втеч і переселень рядових козаків полку. Джерела зафіксували непоодинокі випадки участі переяславських козаків у гайдамацькому русі та Коліївщині 1768 р.

Призначаючи на ключові уряди вірних російському престолу осіб (переважно іноземців) та ігноруючи давнє право козаків “вольными голосами” обирати собі старшину, царський уряд прагнув встановити тотальний контроль над командним складом полку, але переяславська старшина спромоглася на неодноразові акції протесту проти згубної для козацького війська політики російського самодержавства. Це, зокрема, виявилося в підтримці “Коломацької чолобитної” 1723 р., у державницько-автономістичних вимогах, що містилися в наказі переяславського шляхетства депутатам Уложенної комісії 1767 р., та багатьох інших проявах.

Із запровадженням на Лівобережній Україні поділу на намісництва, Переяславський полк перестав бути окремою територіально-адміністративною одиницею, перетворившись у звичайну провінцію Російської імперії. Територія полку була поділена між повітами Київського намісництва, причому 8 з 18 його сотень були розформовані між різними повітами. Указом від 9 липня 1783 р. Переяславський полк був реорганізований у регулярний кінний карабінерний полк російської армії. Переяславське козацтво ще деякий час продовжувало існувати як стан, проте вже не становило окремої автономної військової одиниці.

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження, основні з яких виносяться на захист:

1. Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що проблема військово-політичної історії Переяславського полку ще не була предметом узагальнюючого дослідження в історіографії, а тому потребує ґрунтовної розробки і вивчення. Джерельна база проблеми є достатньо репрезентативною для реалізації поставлених у дисертації завдань.

2. Заснування Переяславського полку було зумовлене впровадженням військово-територіального поділу козацького реєстрового війська Речі Посполитої. Найбільш вірогідна дата виникнення полку - 1625 р. Він сформувався в межах Переяславського староства, за своєю організаційною структурою був кінним та поділявся на 10 сотень, які вдалося визначити.

3. З початком Української Національної революції середини XVII ст. Переяславський полк став військовою та територіально-адміністративною одиницею Гетьманщини. Протягом 1648 - 1657 рр. він, поряд з іншими корінними реєстровими полками, був основною ударною силою та організаційним ядром війська Б.Хмельницького.

4. У добу Руїни часта зміна політичної орієнтації старшини полку зумовлювалася намаганням протистояти обмеженню самостійності Лівобережної України як з боку Речі Посполитої, так і з боку Московської держави, а також претензіями переяславських полковників на гетьманську булаву.

5. Старшина та рядове козацтво полку були основною рушійною силою повстання 1666 р. та взяли активну участь в антимосковських виступах 1668 - 1669 рр. Ці повстання були направлені проти експансії московського самодержавства та носили національно-визвольний характер.

6. Участь Переяславського полку у воєнних кампаніях Російської держави в кінці XVII - XVIII ст. призвела до значних втрат особового складу полку, деякі статистичні показники цих втрат вдалося визначити на основі архівних матеріалів.

7. Військово-адміністративний устрій полку протягом його існування не був сталим, кількість сотень у полку неодноразово змінювалась. За часом входження до складу полку, історичними та географічними особливостями формування сотні полку умовно можна поділити на шість груп:

I група ? переяславські міські сотні, які входили до складу полку з 1638 р. по 1782 р.;

II група ? переяславські периферійні сотні, які з 1648 р. (деякі - з 1638 р.) по 1782 р. входили до складу полку;

III група ? сотні периферійні, які протягом 60-х рр. XVII - 50-х рр. XVIII ст. відійшли до Київського полку;

IV група ? колишні сотні Кропивнянського (Іркліївського) полку, які ввійшли до складу Переяславського полку між 1663 - 1672 рр.;

V група ? колишні сотні Черкаського полку, які ввійшли до складу Переяславського полку;

VI група ? колишні сотні Канівського полку, які ввійшли до складу Переяславського полку.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора:

1. Переяславський полк: територія, структура, населення // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки. - К. - Кам'янець-Подільський: “Стилос”, 1999. - Т.3 (5). - С.47 - 54.

2. Еволюція чисельності козацького населення Переяславського полку (1648-1782) // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький: ПХДПІ ім.Г.С.Сковороди, 1999. - Вип.9. - С.57 - 60.

3. Переяславський полк: до питання історіографії та джерел // Наукові записки з української історії. - К. - Переяслав-Хмельницький: ПХДПІ ім.Г.С. Сковороди, 1999. - Вип.7. - С.33 - 38.

4. Територіальні зміни в Переяславському полку у другій половині XVIII ст. // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький - Чернівці: “Золоті литаври” , 2002. - Вип.13. - С.178 - 186.

5. До питання заснування Переяславського козацького полку // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький - Тернопіль: “Астон”, 2003. - Вип.14. - С.180 - 185.

6. Сотенна старшина Київського полку // Наукові записки з української історії.- Переяслав-Хмельницький: ПХДПІ ім.Г.С. Сковороди, 1999. - Вип.8. - С.36 - 39 (у співавторстві з Кривошеєю В.В.).

7. Козацький компут як історичне джерело (на матеріалах ревізії Переяславського полку 1726 р.) // Україна: вчора, сьогодні, завтра: Збірник наукових праць. - К.: “Стилос”, 1999. - С.41 - 47.

8. Козацтво на Переяславщині. Переяславський полк та його сотні // Історія та культура рідного краю (матеріали на допомогу вчителям та учням). Інформаційно-методичний збірник. - Ч.1. - Переяслав-Хмельницький, 1994. - Вип.12. - С.53 - 59.

9. Історія Переяславського полку // Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 400-річчю від Дня народження видатного державного, політичного і військового діяча - Б. Хмельницького (7-8 грудня 1995 р.). - К. - Переяслав-Хмельницький: “ДАРТС”, 1997. - С.28 - 31.

АНОТАЦІЯ

Іваненко А.О. Переяславський козацький полк у військовій та суспільно-політичній системі України (20-ті рр. XVII - кінець XVIII ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. - Національна академія оборони України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено питанням військово-політичної історії Переяславського козацького полку в контексті військової та суспільно-політичної системи України 20-х рр. XVII - кінця XVIII ст. Висвітлено причини виникнення, особливості становлення Переяславського реєстрового полку та його еволюцію у військову та територіально-адміністративну одиницю Української козацької держави. На основі аналізу комплексу джерел, показано місце і роль Переяславського полку в добу Руїни та в умовах інкорпорації Лівобережної Гетьманщини Російською державою.

Ключові слова: Переяславський полк, сотня, військово-політична історія, козацьке військо, козацька старшина.

АННОТАЦИЯ

Иваненко А.А. Переяславский казацкий полк в военной и общественно-политической системе Украины (20-е гг. XVII - конец XVIII в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - военная история. - Национальная академия обороны Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена вопросам военно-политической истории Переяславского казацкого полка в контексте военной и общественно-политической системы Украины 20-х гг. XVII - конца XVIII в.

Проведенный комплексный анализ научной литературы засвидетельствовал, что данная проблема в украинской исторической науке до настоящего времени оставалась мало исследованной. Основу диссертационной работы составили материалы фондов Центрального государственного исторического архива Украины в г. Киеве и Института рукописи Национальной библиотеки Украины им.В.И. Вернадского. Использовано также значительное количество документов, опубликованных в различных археографических изданиях.

В диссертации рассматриваются причины возникновения и особенности формирования Переяславского реестрового полка. Выяснено, что его образование было обусловлено внедрением военно-территориального раздела казацкого реестрового войска Речи Посполитой, наиболее вероятная дата его учреждения - 1625 г. Он сформировался в границах Переяславского староства, за своей организационной структурой был конным и подразделялся на десять сотен, которые удалось определить.

Установлено, что с началом Украинской Национальной революции средины XVII в. Переяславский полк стал военной и территориально-административной составной Гетманщины. На протяжении 1648 - 1657 гг. он, наряду с другими коренными реестровыми полками, был основной ударной силой и организационным ядром войска Б.Хмельницкого, принимал активное участие во всех военных операциях этого периода, особенно отличившись в битве под Батогом в июне 1652 г.

Пересмотрены некоторые аспекты истории полка, в частности, предложено новое видение восстания 1666 г. как национально-освободительной борьбы переяславского казачества против московского самодержавия.

В период Руины смена политической ориентации полковой старшины обуславливалась стремлением противостоять ограничению самостоятельности Левобережной Украины как со стороны Речи Посполитой, так и со стороны Московского государства, а также претензиями переяславских полковников Я. Сомка и Т. Цыцюры на гетманскую булаву.

Введено в научный оборот и под новым углом зрения проанализировано архивный материал относительно участия полка у военных кампаниях Российской империи в XVIII в. Удалось определить некоторые статистические показатели относительно потерь личного состава полка в этих кампаниях.

Исследованы структурные и административно-территориальные изменения в полку на протяжении его существования. Соответственно историческим и географическим особенностям формирования полковых сотен, автором предложено их классификацию.

В итоге, обосновано собственную концепцию военно-политической истории Переяславского полка и представлено оригинальную ее периодизацию.

Ключевые слова: Переяславский полк, сотня, военно-политическая история, казацкое войско, казацкая старшина.

ANNOTATION

Ivanenko A.O. Pereyaslav-Cossack Regiment in the military and social political system of Ukraine (the 20s of the XVII - end XVIII centuries). - Manuscript.

The dessertation is submitted to the degree of Candidate of History in Spesiality 20.02.22 - Military history - National Depense Academy of Ukraine, Kyiv, 2003.

The dessertation is devoted to the problems of military political history of Pereyaslav Cossack Regiment in the context of the military and social political system of Ukraine (the 20s of XVII - end XVIII centuries). The reasons of the origin, the peculiarities of the formation of Pereyaslav register Regiment and its evolution in the military and administrative-territorial part of the Ukrainian Cossack State are studied. On the base of the analysis of researched sources the place and role of the Pereyaslav Regiment in the Ruin Period and in the conditions of the Livoberezhna Ukrainian Cossack State by Russian State is shown.

Key words: Pereyaslav Regiment, sotnya, military political history, cossack troops, cossack starshyna.

Размещено на Allbest.ru