Земства Лівобережної та Південної України як органи місцевого самоврядування та осередки ліберального руху в другій половині ХІХ – початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94 (477) "19/20"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ЗЕМСТВА ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ТА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ЯК ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОСЕРЕДКИ ЛІБЕРАЛЬНОГО РУХУ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

РЕДЬКІНА ОЛЬГА АНАТОЛІЇВНА

Запоріжжя - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Курило Володимир Михайлович, доктор історичних наук, професор, Київський національний лінгвістичний університет, професор-консультант кафедри історії України та зарубіжних країн.

Офіційні опоненти:

Борисенко Володимир Йосипович, доктор історичних наук, професор, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (м. Київ), завідувач кафедри історії України;

Турченко Галина Федорівна, кандидат історичних наук, доцент, Запорізький державний університет, доцент кафедри історії України.

Провідна установа: Інститут історії України НАН України (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться 12.04.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 по захисту дисертацій у Запорізькому державному університеті (адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського,66, корп. V, ауд.326).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ.

Автореферат розіслано 05.03.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Тимченко С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Сучасний етап державотворення в Україні характеризується посиленою увагою до проблем формування місцевого самоврядування - органів народовладдя, які б могли зважено і результативно вирішувати проблеми територіальних громад незалежно від державного втручання. Виходячи з цього, набирає актуальності досвід земських установ Лівобережної та Південної України кінця ХІX - початку ХХ ст., який пройшов практичну апробацію, отримав визнання і довів свою ефективність.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається наступними позиціями: науково-теоретичною, тому що у даному аспекті діяльність земств в Україні майже не досліджена; політичною, з огляду на те, що становлення нових форм місцевого самоврядування може бути дієвим лише з урахуванням власних національних здобутків і помилок; суспільно-виховною, зважаючи на ту обставину, що успішне функціонування системи місцевого самоврядування має ґрунтуватися не тільки на науково вивірених розробках, а й на реальній діяльності широких кіл громадськості; соціальною, тому що сприятиме формуванню об'єктивної суспільної думки щодо діяльності тих партій і громадських організацій, які орієнтовані на ліберальну ідеологію у процесі зміцнення української державності; світоглядною, допомагаючи краще зрозуміти роль особистості в демократичному розвитку суспільства.

Об'єктом дослідження стали земські установи, які діяли на території Лівобережжя та Півдня України в другій половині ХІХ - початку ХХ ст.

Предметом дисертаційного дослідження є процеси становлення та розвитку земств Лівобережної та Південної України як органів місцевого самоврядування та осередків ліберального руху.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 60_х років ХІХ ст. - початку ХХ ст., який окреслений часом 50_річного функціонування земських установ.

Територіальні межі окреслені регіоном Лівобережної та Південної України та обумовлені появою Положення про земські установи 1864 р., згідно якого земства були введені лише на цій території України (у Чернігівській, Полтавській, Катеринославській, Таврійській (з Кримом), Херсонській губерніях). Будучи репрезентом російського законодавства, вони діяли там понад півстоліття та стали частиною історії нашої держави.

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі широкої джерельної бази висвітлити маловідомі сторінки історії вітчизняних земств, закономірності їх формування й розвитку, специфічні умови діяльності, які призвели до сприйняття земств як органів місцевого самоврядування, налаштованих опозиційно до урядових установ.

Реалізація вказаної мети дослідження вимагає розв'язання ряду конкретних взаємозумовлених завдань: вивчити і систематизувати історіографію та здійснити аналіз джерел; простежити зміни соціально-правового статусу земств як представницьких органів на місцях, дослідити роль земських зборів як розпорядчих органів місцевого самоврядування; зробити аналіз діяльності земських управ як виконавчих самоврядних установ; з'ясувати роль земств Лівобережжя та Півдня України у розвитку ліберального руху в Російській імперії.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є однією з перших спроб комплексного наукового дослідження питань, пов'язаних із проблемою земського самоврядування та земського ліберального руху на Лівобережній та Південній Україні, а також позначається авторським підходом до аналізу обраного предмету і сутністю отриманих висновків.

На основі всебічного аналізу різноманітних фактичних відомостей періодичної преси та даних, опублікованих у виданнях органів місцевого самоврядування, а також шляхом залучення до наукового обігу широкого кола виявлених архівних джерел, автором:

- вперше систематизовано нормативно-правову базу та визначено організаційно-правові засади формування земських органів досліджуваного регіону;

- розглянуто та переосмислено сформовані в історичній науці уявлення щодо організаційної діяльності земств Лівобережжя та Півдня України та особливості порядку і процедури управління ними;

- вперше детально проаналізовано повноваження та сфери конкретної діяльності земських зборів, земських управ та роль їх голів;

- вперше комплексно досліджено гласність у різних її проявах в діяльності земських органів;

- вперше на фоні вивчення процесу формування ліберальної ідеології в Росії ХІХ ст. визначено особливості ідеологічних засад лібералізму земців Лівобережжя та Півдня України;

- системно узагальнено досвід формування земств, сфери їх компетенції в контексті використання накопиченого досвіду в розбудові незалежної України.

Практичне значення роботи полягає в у використанні висновків і положень дисертації у навчальному процесі, при подальшій розробці проблем історії земства, при викладенні курсів історії України та історії держави і права України, при розробці спеціальних курсів.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці реформи системи місцевого самоврядування, у практичній роботі сучасних самоврядних установ та залученні населення до вирішення місцевих питань.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були обговорені на засіданнях кафедри історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету, на науково-практичній конференції "Соціально-економічні й політичні передумови утвердження незалежності України" (м. Київ, 2000), на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10_й річниці незалежності України "Проблеми державного будівництва в умовах європейського шляху розвитку незалежної України" (м. Київ, 2001), на міжнародній науковій конференції "Десять років незалежності України: минуле і сучасне державотворення" (м. Бердянськ, 2001), на міжнародній науковій конференції "Українська історіографія на рубежі століть" (м. Кам'янець-Подільський, 2001). За темою дисертації опубліковано сім статей, в тому числі п'ять статей у провідних фахових наукових виданнях та дві публікації тез виступів. Всі публікації вийшли без співавторів, їх загальний обсяг складає 3 д.а.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, приміток, списку використаних джерел та літератури, додатків. Обсяг дисертації - 206 с. Список використаних джерел та літератури включає 329 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми, хронологічні та територіальні межі, визначаються об'єкт та предмет дослідження, його мета і завдання, наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження.

Розділ перший "Історіографія, джерела, методологія та методи дослідження" містить два підрозділи. Підрозділ "Історіографія проблеми" присвячений з'ясуванню ступеню вивчення теми. Історіографію на думку автора, слід розділити на дореволюційну, радянську, зарубіжну та сучасну українську. Дореволюційний історіографічний матеріал порівняно з наступними репрезентований найбільш широко, адже тут містяться як фундаментальні монографічні дослідження, так і значна кількість невеликих праць та статей. Значний фактичний і статистичний матеріал зібрано в узагальнюючих працях, написаних до ювілею земств Мордовцев Д. Десятилетие русского земства. 1864-1875.-- СПб., 1877.-- 374с.; Веселовский Б.Б. История земств за сорок лет: В 4 т.-- СПб.: Изд. О.Поповой, 1911.; Юбилейный земский сборник / Под ред. Б. Веселовского, З. Френкеля.-- СПб: Изд. О. Поповой, 1914. -- 467с.; Милов Г. К 50_летию учреждения земства // Черниговская земская неделя.-- 1914.-- №1, 3, 5, 7.; Львов Г., Полнер Т. Наше земство и 50 лет его работы.-- М.: Задруга, 1914.-- 60с.. Автори цих робіт проаналізували всі сторони їхньої діяльності у цілому по імперії і більшість з них відобразили земські установи як органи місцевого самоврядування, спроможні вирішувати доленосні питання держави. Слід відзначити праці В. Безобразова, А. Васильчикова, В. Гессена, В. Головачова, В. Скалона, М. Слобожатіна, які висвітлювали переважно теоретичні питання становлення системи місцевого самоврядування, правові аспекти регулювання їх діяльності. Роз'яснення, визначення, пояснення указів вищих урядових установ щодо земської діяльності зібрані та систематизовані в роботах М. Кузнєцова, М. Миша, А. Нолькена, М. Ржевусського.

Стрижневим пунктом устрою земських установ була організація земського представництва, і його вивчення нами розпочато з ознайомлення із земською виборчою системою. Деяке уявлення земського представництва дають праці, в яких аналізується діюча на той час виборча система, її недоліки та обмеження Драгоманов М.П. Восемнадцать лет войны чиновничества с земством. З.С.-- Женева, 1883. -- 103 с.; Веселовский Б.Б. Взгляды земств на вопрос о земском представительстве // Саратовская земская неделя. -- 1903. -- №8-9.; Корнилов А. Из истории вопроса о земском представительстве // Саратовская земская неделя. -- 1903. -- №10-11.. Питання розгляду організації органів земського управління, зокрема взаємовідносин губернських і повітових земств знайшли відображення у працях Н. Авінова, М. Свєшникова, С. Шаха Свешников М.И. Программа сведений для истории земских учреждений в России.-- СПб.: Тип. В.Демикова, 1890. -- 36с.; Шах С. К вопросу о взаимных отношениях губернских и уездных земств // Русская мысль. -- 1900. -- Кн.2.-- С.80-94.; Авинов Н. К вопросу о взаимных отношениях губернских и уездных земств.-- Саратов: Изд. "Сарат.зем.недели", 1904. -- 90с.. Істотну цінність являє собою значне за обсягом та характером уміщених в ньому відомостей дослідження катеринославського земця, відомого економіста М. Каришева, яке присвячене характеристиці земських клопотань Карышев Н. Земские ходатайства 1864-1884 гг.-- М.: Изд. кн. маг. А. Ланга, 1890. -- 272 с..

Різноманітністю характеризується дореволюційна історіографія земського ліберального руху. Їх автори розглядали земства як єдині представницькі органи країни, спроможні певною мірою висловити думку більшості населення Белоконский И.П. Земство и конституция.-- М.: Образование, 1905.-- 184с.; Веселовский Б.Б. Земские либералы.-- СПб., 1906. -- 22с.; Иорданский Н. Земский либерализм. -- СПб.: Изд. С. Салтыкова, 1906. -- 72с.; Белоконский И.П. Земское движение до образования партии Народной свободы // Былое.-- 1907.-- №6-10.; Корнилов А.А Общественное движение при Александре ІІ. -- М., 1909.-- 263с.; Богучарский В.Я. "Земский Союз" и "Священная дружина" // Русская мысль. -- 1912.-- №9. -- С.233-259.; Богучарский В.Я. Из истории политической борьбы в 70-80_х годах ХІХ в.-- М.: Изд. жур. "Русская мысль", 1912. -- 483с.; Кистяковский Б.А Страницы прошлого. -- М., 1912. -- 131с.; Белоконский И.П. Земское движение.-- М.: Задруга, 1914.-- 397с.. Свій погляд на земський рух та його загальнодержавне значення виклав один із ідеологів громадського руху М. Драгоманов Драгоманов М.П. Земский либерализм в России // Собр. полит. соч.: В 2 т.-- Paris: Освобождение, 1906. -- Т.2. -- 874 c..

У роботі С. Вітте була зроблена спроба детального аналізу умов та перспектив співіснування урядових установ та органів місцевого самоврядування з точки зору їх неспівставності Витте С.Ю. Самодержавие и земство. -- Штудгарт: Заря, 1903.-- 212 с..

Радянська історіографія тривалий час не звертала увагу на проблеми історії земства, тому їх розробка була розпочата лише з 50-х років. У 60-70_ті роки виходять монографічні роботи В. Гармізи, Л. Захарової, П. Зайончковського, Н. Пірумової, В. Чернухи присвячені підготовці земської реформи, внутрішній політиці держави після створення органів земського самоврядування, земській демократичній інтелігенції тощо. Не залишився осторонь уваги радянських істориків і земський ліберальний рух, який було висвітлено в працях Ф. Петрова, Є. Черменського, К. Шацилло, П. Шлеміна. В українській радянській історіографії слід відзначити роботи В. Борисенка, А. Волощенка, А. Катренка Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70_х - на початку 80_х років ХІХ ст. -- К.: Наук. думка, 1974. -- 222 с.; Катренко А.М. Земський буржуазно-ліберальний рух на Україні в 70-80_х рр. ХІХ ст. // Вісник Київ. ун-ту. Істор. науки. Серія Історія. -- К., 1975.-- Вип.17.; Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60-80_х роках ХІХ ст. -- К., 1980.. Виокремивши певні ідеологічні схеми в цих роботах, маємо справу з ґрунтовними й глибокими дослідженнями.

Не обійдено увагою розвиток земських установ в Російській імперії у зарубіжній історіографії. Представницька група зарубіжних істориків - В. Вучініч, Т. Емонс, В. Лінкольн, Т. Пірсон, Ф. Стар - вважає, що реформа 1864 р. створила систему місцевого самоврядування, проте скеровувалася державою на вирішення фіскальних та поліцейських завдань, проводилася без урахування інтересів суспільства, хоча результати діяльності земств в окремих галузях були значними.

Чільне місце в емігрантській зарубіжній історіографії земств посідають дослідження О. Моргуна та В. Кедровського. Дослідницький інтерес авторів концентрується навколо соціального складу земств України, визначається роль українського дворянства в роботі земств Моргун О. Українські діячі в земствах // Український історик. -- Мюнхен, 1969.-- №1-3.-- С.56-68.; Кедровский В. Обриси минулого // Константи. -- 1996. -- №2. -- С. 67..

По-новому була поставлена проблема вивчення земств російськими істориками через розробку на початку 90_х років загально-федеральної науково-дослідницької програми "Місцеве самоврядування й перспективи розвитку", яка значною мірою стимулювала роботу дослідників В. Абрамова, Г. Акаєнова, Г. Герасименка, О. Паніної, Ф. Петрова, Л. Пісаркової, А. Сливи, Н. Фігуровської.

В умовах незалежності в Україні з'явилося декілька наукових праць, які присвячені дослідженню земської проблематики. Серед них в першу чергу потрібно виділити монографію запорізької дослідниці А. Лохматової, присвячену всебічному аналізу практичної діяльності Катеринославського земства. Також слід відзначити статті чернігівських дослідників О. Дмитренко, Т. Журавльової, В. Половця, О. Рахно, завдяки яким повернулися із забуття імена видатних земських діячів. Характеристиці політичної діяльності земців-лібералів України періоду 70-80_х років ХІХ ст. присвячена стаття А. Катренка Лохматова А. Катеринославське земство. -- Запоріжжя: РА "Тандем-У", 1999. -- 197с.; Рахно О. Листи Олександра Русова до Іллі Шрага // Сіверянський літопис.-- 1999.-- №2.-- С.142-147.; Журавльова Т. Діячі чернігівського земства початку ХХ ст. (за спогадами М. Могилянського) // Сіверянський літопис. -- 1999.-- №4.-- С.135-139.; Дмитренко О. Роль земства у розвитку селянської кооперації на Чернігівщині (1865-1917 рр.) // Сіверянський літопис. -- 1999.-- №5. -- С.45-53.; Дмитренко О. Земство, кооперація та культура 1865-1917 рр. (на матеріалах Чернігівської губернії) // Сіверянський літопис. -- 1999.-- №6.-- С.143-151.; Половець В. Федір Михайлович Уманець: громадська та наукова діяльність (1841-1918 рр.) // Сіверянський літопис. -- 2000.-- №1. -- С.97-121.; Катренко А.М. Політична діяльність земців-лібералів України другої половини 70_х - початку 80_х років // Київська старовина. -- 2001. -- №1..

В дисертаційних дослідженнях Р. Гавриш, А. Гапієнка, А. Гуза, О. Зубка, О. Мармазової, В. Мойсієнка відображено шкільну, просвітницьку та культурно-освітню діяльність, показано участь земств у історико-краєзнавчому русі, висвітлено початковий етап розвитку земського опозиційного руху в Україні.

В той же час цілий ряд питань, і зокрема тих, що стосується організаційно-правових засад формування та діяльності земств, їх повноважень, розвиток ліберального руху в земствах залишилися поза увагою дослідників. Це актуалізує потребу в такому дослідженні.

Другий підрозділ "Аналіз джерельної бази, методології та методів дослідження". Джерельну базу наукової розвідки складає комплекс архівних та друкованих матеріалів, що зосереджені в архівних сховищах та бібліотеках України.

Першу групу склали законодавчі пам'ятки - Положення про губернські та повітові земські установи 1 січня 1864 р., Положення про земські установи та губернські із земських та міських справ присутствія 12 липня 1890 р., інші акти органів державної влади. Вони визначали юридичний статус, принципи формування, компетенцію, структуру органів самоврядування тощо.

Основою для вивчення питання становлення і діяльності земських зборів та управ Лівобережної та Південної України стали документи архівних фондів, насамперед, Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ЦДІАУ), Державних архівів Полтавської області (ДАПО), Чернігівської області (ДАЧО), Херсонської області (ДАХО), Запорізької області (ДАЗО) та література Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (НБУВ) і науково-дослідної бібліотеки Центральних державних архівів України (НДБ ЦДАУ). Значний масив матеріалу зберігається у фондах Канцелярії Київського, Волинського і Подільського генерал-губернатора, Канцелярії тимчасового Харківського генерал-губернатора (ЦДІАУ, ф.442, ф.1191), Канцелярії Полтавського цивільного губернатора (ДАПО, ф.83): циркуляри та проекти постанов Міністерства внутрішніх справ, господарчого департаменту, сенатські укази, інструкції, повідомлення, списки гласних, листування з губернаторським управлянням, клопотання і розпорядження губернаторів, які стосувалися діяльності органів земського самоврядування та їх посадових осіб і водночас розширювали правове поле їх діяльності, зміст взаємовідносин з вищими урядовими установами. Матеріали фондів Помічника начальника Херсонського губернського жандармського управління в Херсонському повіті, Харківського губернського жандармського управління, Одеського охоронного відділення (ЦДІАУ, ф.351, ф.336, ф.386) розкривають картину діяльності земських зборів та управ, починаючи з виборів і закінчуючи політичною благонадійністю гласних та службовців земства. Копії указів, циркуляри донесення інструкції розкривають реальне відношення урядових установ до земств. Проте, слід згадати матеріали фондів Канцелярії Київського окремого цензора, Канцелярії Харківського інспектора у справах друку (ЦДІАУ, ф.294, ф.1680), які містили документи, що надходили від Головного управління зі справ друку і торкалися справ цензури, циркуляри про заборону друкувати доповіді та проекти постанов земських зборів та управ без попереднього перегляду. Фонд Колекції листівок (ЦДІАУ, ф.838) містить звернення до населення опозиційно налаштованих земців, в деяких персональних фондах зберігається листування про вирішення земських справ, спомини сучасників про хід виборів гласних та проблемні призначення голів управ (ЦДІАУ ф.2023, ф.1475). Особливе місце серед джерел цієї групи займають матеріали фондів Чернігівського губернського із земських та міських справ присутствія (ДАЧО, ф.145), Херсонської губернської земської управи (ДАХО, ф.5), Олександрівської повітової земської управи (ДАЗО, ф.56), в них містяться документи офіційного діловодства - журнали, доповіді, кошториси, звіти, протоколи губернських та повітових управ та зборів, особисті думки гласних, клопотання, важливі рішення та постанови. Насамперед, вони "зсередини" відтворюють картину функціонування земських установ Лівобережжя та Півдня України, розкривають зміст земської діяльності в цілому, дають можливість прослідкувати роль особистих пропозиції гласних щодо вирішення питань, які розглядало земство, висвітлюють безпосередньо діловий характер органів місцевого самоврядування.

Важливим джерелом з досліджуваної теми джерел виступають мемуари, довідкові, статистичні, довідкові видання, збірки документів, регіональні земські збірники тощо.

Іншою складовою джерельної бази дослідження стали матеріали земської періодичної преси, яка виходила в дореволюційний період в Україні: "Земский обзор", "Вестник Екатеринославского земства", "Вестник Таврийского земства". Найповажнішим серед періодичних видань земств Лівобережжя та Півдня України були "Земский сборник Черниговской губернии" та "Сборник Херсонского земства", які виходили майже весь період діяльності земських установ. Вони містили урядові розпорядження, відомості про діяльність місцевого земства, земську хроніку, статистичні матеріали по губернії тощо. Матеріали, що безпосередньо чи опосередковано торкалися діяльності земств як осередків ліберального руху, друкувалися такими періодичними виданнями як "Вестник Европы", "Русское богатство", "Русская мысль", "Былое". земство самоврядування ліберальний

Таким чином, автором були використані у дослідженні різні за видовою належністю та змістом джерела (документи офіційного діловодства органів земського самоврядування та адміністрації, загальноімперські законодавчі акти та подальші інструкції та циркуляри до них, матеріали тогочасних періодичних видань, мемуарні твори тощо), які були необхідні для розв'язання визначених дисертаційних завдань, та які певною мірою допомогли зрозуміти становище та значення земств Лівобережної та Південної України у досліджуваний період.

При вирішенні поставлених у роботі завдань здобувач дотримувалася основних теоретичних та методологічних принципів, в основу яких покладено діалектичні принципи пізнання. Автор застосувала системний підхід, який сприяв визначенню методів дослідження - загальнонаукових, спеціально-наукових, конкретно-проблемних, які дають можливість зрозуміти загальну організаційну структуру земств, що були створені на території Лівобережної та Південної України. В роботі авторка спиралася на принцип історизму, що передбачає висвітлення минулого в його історичному контексті, з врахуванням тих змін, що відбувалися не тільки з предметом дослідження, але й з усіма пов'язаними з ним процесами і явищами; принцип об'єктивності, що вимагає виявлення всіх чинників і умов, що детермінували суспільно-політичний і економічний розвиток розглянутого регіону; принцип багатофакторності, чи сукупного вивчення об'єктивних та суб'єктивних факторів історичного розвитку; принцип всебічності, орієнтований на виявлення внутрішніх та зовнішніх взаємозв'язків предмету дослідження.

Зазначені принципи реалізуються через застосування комплексу методів як інструментарію безпосереднього аналізу історичної дійсності за допомогою використання загальнонаукових і загальноісторичних методів.

В дисертації використані такі загальноісторичні методи, як: періодизаційний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, порівняльно-правовий, історико-хронологічний, історико-генетичний, історико-типологічний та статистичний методи дослідницького пошуку і наукового аналізу. Їх комплексне застосування дозволило виявити та проаналізувати основні напрямки і форми роботи органів місцевого самоврядування, подібні і відмінні ознаки їх діяльності в Лівобережній та Південній Україні, встановити структурно-типологічний зв'язок між ними, зібрати і сумувати склад земських зборів та управ. В цілому застосування сучасної методології забезпечило можливість оптимального використання нових архівних матеріалів, опублікованих джерел та наукової літератури.

У другому розділі "Земства як система органів представництва місцевого самоврядування" здійснено аналіз положень, які регламентували діяльність земських зборів та управ. Розділ складається з двох підрозділів.

В першому підрозділі "Статус та компетенція земств, організація контролю за їх діяльністю з боку держави" здійснено аналіз суті земського самоврядування з поясненням його компетенції, яка навмисно було значно обмеженою. Це питання у свій час викликало дискусію між прихильниками громадівської та державницької теорій самоврядування, які з'ясовували належний статус земств.

Положення про земські установи 1864 р. хоч і створило новий тип місцевих громадських установ на принципах всестановості, буржуазного майнового цензу, поділу влади на розпорядчу та виконавчу, але при цьому діяв недемократичний виборчий закон, примусова влада в нових органах була відсутньою, були обмежені бюджетні права, адміністративна опіка була досить сильною.

За Положенням 1890 р. ще більше обмежувалася компетенція земств. Вони максимально підпорядковувалися бюрократичному апарату, послаблялися їх виборчі засади, значення і роль в громадському житті. Офіційно закріплювалася практика втручання адміністрації у справи місцевого самоврядування. Це пояснювалось тим, що уряд не вважав за можливе повністю підпорядкувати основні галузі народного життя громадським закладам. Уряд передбачав, що політична активність представницьких установ на місцях приведе до переходу в руки земств реальних важелів влади.

Другий підрозділ "Порядок формування та система представництва земських установ" присвячений дослідженню організації земського управління, його соціального складу виборців та гласних, підходів до розширення прав виборців та збільшення кількості гласних та клопотання земств з цього приводу.

Де-юре система земського представництва ґрунтувалася на принципі всестановості, проте де-факто господарем в земстві з перших кроків став маєтковий дворянський елемент, так званий середній прошарок. Його представники виступали в якості гласних, членів управ, мирових посередників, неодмінних членів селянських присутствій, мирових суддів. Саме цей прошарок визначав основні напрями земської діяльності, згідно своїх поглядів на державний устрій та рівень суспільного розвитку.

В розділі звертається увага на намагання земств Лівобережної та Південної Україні розширити коло виборців та осіб, які мали право бути обраними. Це прагнення залучити до місцевого самоврядування ширші кола населення простежується в багатьох клопотаннях губернських і повітових земств. Більшість слушних пропозицій земств відхилялися вищими урядовими інстанціями. За десятиріччя - з 1900 по 1909 рр. лише Чернігівським губернським земством у вищі інстанції було направлено 56 пропозицій. Негативні відповіді чиновників на клопотання нерідко вражали або непослідовністю, або повним зневажанням ними закону.

Найбільш яскраві позитивні вимоги земських діячів 80_х років щодо виборчої системи, можна звести до таких положень: 1) податковий ценз замість майнового, тобто право бути виборцем по сплаті земського податку, 2) територіальна система виборів, 3) право бути обраним гласним по осідло-освітньому цензу, без будь-якого майнового чи податкового, 4) селяни повинні входити в загальне представництво округу, 5) усунення від виборів осіб, що перебувають на адміністративній службі, 6) збільшення кількості складу зборів.

На початку ХХ ст. введення в земстві загального виборчого права та створення в ньому дрібної земської одиниці в волості, як одного з найнагальніших складників реформування, на противагу сподіванням ліберально настроєних земців так і не здійснилися.

У третьому розділі "Земські збори як розпорядчі самоврядні установи" зроблено аналіз особливостей складових частин, порядку скликання, організаційної роботи зборів. У першому підрозділі "Особливості організації роботи земських зборів" історичних обставин розвитку засад, які регламентували діяльність земських установ. У систему земських установ входили виборчі з'їзди, яким належало раз у три роки визначати як персональний склад корпусу повітових гласних, так і власне земства. За регіонами вони поділялися на повітові та губернські, що, у свою чергу, складалися із земських зборів та земських управ. Першим належала загальна розпорядча влада і нагляд за виконавчими органами, а другі безпосередньо завідували справами земського господарства й управління.

В розділі розглядається періодичність скликання земських зборів, а також джерела і способи їх формування. Збори складалися з гласних, які обиралися непрямим голосуванням; дається їх класифікація за часом - чергові та надзвичайні, за територіальним рівнем - губернські та повітові.

Значну роль в діяльності земств відігравали робочі комісії, що створювались зборами для перевірки діяльності управ та розгляду поточних справ і діяли упродовж кожної земської сесії. У 90_х роках такі комісії діяли в усіх земствах Лівобережної та Південної України, вони були формою залучення гласних до розробки проблем розширення повноважень у місцевих органах самоврядування. Беручи до уваги позитивний досвід їхньої роботи, у деяких земствах окрім постійних ревізійних комісій створювалися комісії за напрямками діяльності, де обрані зборами їх члени розподіляли між собою для ревізії різні галузі земського господарства. У Таврійському земстві в різні періоди постійно діяли комісії - ревізійна, кошторисна, санітарна, страхова, проектна, юридична та училищна, комісія з народної освіти, емеритарна (тобто пенсійна), кустарна, статистична та існувала значна кількість тимчасових комісій з різноманітних питань тощо.

Чільне місце в діяльності земських зборів займала розробка законодавчих пропозицій та різних проектів з реформування земських установ, де найбільш активну позицію займали Херсонське та Чернігівське земства.

Другий підрозділ "Порядок і процедура діяльності земських зборів" присвячений внутрішньому розпорядку зборів, що встановлювався гласними. Головував на губернських зборах, як правило, губернський предводитель дворянства, якщо для цього не було призначено відповідної особи "зверху", а в повітовому - повітовий предводитель, а де не було дворянських виборів - голова повітового з'їзду. Правилом проведення засідань губернських зборів було те, що їх завжди відкривав губернатор. Голова земських зборів користувався широкими правами, він формував порядок денний, давав оцінку діям управи, слідкував, щоб доповіді, які вносилися на обговорення, відповідали закону. Користуючись необмеженими правами, деякі голови земств допускали зловживання своїм становищем. Всілякі намагання гласних обговорити й внести пропозиції зміни державного правопорядку, як то розширення земського представництва, головами зборів не допускалися. Враховуючи спроби голів земств підмінити колегіальність власним диктатом, сконцентрувати в одних руках владу законодавчу й виконавчу, в земствах посилилися виступи проти суміщення посад голів зборів з посадою голови земської управи. Такі рішення приймалися земствами Херсонщини та Катеринославщини. Не отримуючи підтримки з боку голів земських зборів у вирішенні питань, що турбували громадськість, гласні широко використовували практику запису в протоколах зборів особливих міркувань, що набували масового характеру та були своєрідною формою тиску на владні структури.

В четвертому розділі "Земські управи як виконавчі органи місцевого самоврядування" відображається склад цієї земської установи, права її голів та членів, розподіл обов'язків між ними, становище службовців при управах, заходи щодо упорядкування та узгодженості в роботі земських установ, контроль за діяльністю управ тощо. В першому підрозділі "Організаційні засади діяльності" розглянуто особливості роботи управ, доведено, що напрям діяльності того чи іншого земства значною мірою визначався земськими управами. Вони зосередили в своїх руках найважливіші питання місцевого життя. Головним критерієм ефективності їх діяльності була узгодженість у роботі земських зборів і управ, раціональний розподіл обов'язків між членами управи та її головою. З урахуванням виявлених прогалин і недоліків у роботі управ деякі земські збори розробляли інструкції для своїх виконавчих органів, надавали практичні рекомендації з організації їхньої повсякденної роботи, визначали структуру та порядок засідань. Цікавими даними є витрати земств згідно кошторису на утримання земського управління. Значна кількість повітових установ витрачала на нього 5-10 % свого бюджету, губернському земству утримання земського управління обходилося дорожче - до 15 %, при цьому слід вказати що далеко не поодинокими були факти безкорисного служіння в земствах як голів, так і членів управ.

Важливим принципом діяльності земських установ була гласність. Статті 112 і 113 Положення передбачали, що всі кошториси, розкладки, звіти управ, а також результати ревізій друкуються для загального відома населення в "Губернських відомостях", які виходили щорічно. Земства вели свої справи гласно і відкрито, керуючись прагненням створити кращі умови для серйозної та доцільної постановки земської роботи, незважаючи на всі перепони як з боку правих гласних, так і з боку адміністрації.

Другий підрозділ "Роль голів управ в діяльності земства" присвячений особовому складу земських управ. Особа голови управи мала вплив на перебіг земських справ, тому після загальної оцінки земської діяльності автором наводяться характеристики земців Лівобережжя та Півдня України, які очолювали управи - В. Вінберга, П. Міклашевського, Ф. Уманця, В. Хижнякова, В. Колокольцова та ін. Успішність земських установ багато в чому залежала від особистісних якостей кращих представників російської та української інтелігенції, компетентність і чесність яких створювали умови для виконання намічених планів, що не залишались лише на папері, а втілювалися в життя.

В основі взаємовідносин розпорядчих та виконавчих установ земства лежав суворий контроль земських зборів за діями управи. Якщо її голова чи члени були малодіяльними, недостатньо оберігали земські інтереси, неправильно виконували постанови, прийняті більшістю земських гласних, то збори, які скликалися щорічно на чергові засідання могли давати управі належні вказівки, могли у надзвичайних випадках ухвалити рішення віддати під суд весь склад управи чи окремих її членів. Земська управа, яка не змогла отримати довіру зборів не мала шансів на повторне обрання після закінчення трьохрічних повноважень.

Невизначеність статусу земських установ, сфери їх компетенції, взаємодії з адміністрацією, бюрократичні засади в управлінні органами самоврядування нерідко призводили до зловживань чиновників, перевищення влади службовців.

В п'ятому розділі "Земства - осередки ліберального руху в Лівобережній та Південній Україні" розглянуто умови існування місцевого самоврядування, що сприяли появі опозиційності в його установах. Досліджено періоди активізації політичної діяльності земств: кінця 70_х - початку 80_х років ХІХ ст. та 90_ті рр. ХІХ ст. - початку ХХ ст. В першому підрозділі "Політична боротьба навколо земства" автор довела, що невирішеність соціально-економічних проблем привела до загальної активізації політичного життя у країні та до більш вираженої поляризації сил у земствах. Вони стали важливим чинником демократичного руху в Україні. Під впливом постійних сутичок з адміністрацією, в урядових колах склалася підозра, що ці установи набувають характеру опозиції протиурядового напрямку. Інколи ці підозри приймали навіть форму безпосереднього звинувачення: в кінці 80_х рр. в одному з офіційних документів прямо заявлялося, що "урядова опозиція звила собі міцне гніздо в земстві". Автор довела, що ці закиди були не безпідставними.

Прагненню лібералів до еволюційного прогресу, реформ, з розширенням прав місцевого самоврядування з одного боку заважала відсутність єдності в їх середовищі, з іншого - наявність опору з боку консервативної бюрократичної системи влади, а також позиція буржуазії зі своїм ставленням до реформ, і звичайно натиск революційних сил, які відкидали реформи, закликаючи до класової боротьби.

Автором проаналізовано спроби організації нелегальних загальноземських з'їздів, політичні стосунки представників земств з неземською інтелігенцією, надсилання легальних петицій, клопотань, адрес губернських земств Лівобережжя та Півдня України. Земський опозиційний рух ставив за мету домагатися політичних свобод шляхом організації громадсько-культурних сил. Спроби земців налагодити контакти з народовольцями та іншими представниками революційних кіл і знайти компромісне вирішення гострих суспільних проблем не дали бажаного результату, хоча кінцеві обриси майбутнього держави і тих, і інших були схожими.

В другому підрозділі "Лібералізм земців як цивілізований шлях виходу з кризи" показано роль земської ліберальної течії в суспільному житті Лівобережної та Південної України. Хоча нове земське Положення 1890 р. позбавляло будь-якої можливості легальної опозиції, земський лібералізм протягом тривалого часу був найбільш помітним проявом конфлікту між старою і новою панівною групами - кріпосниками-поміщиками й землевласниками капіталістичного зразка. Земські ліберали намагалися протидіяти заходам бюрократії, спрямованим проти самоврядування, вони відстоювали думку щодо поглибленого розвитку місцевого самоврядування і надання земствам ширших повноважень, реально оцінюючи в той же час свої обмежені можливості і недосконалу організацію, відсутність загальної політичної свободи в державі. Але багато хто із земських діячів наштовхнувся на надзвичайну негнучкість державного механізму, не зустрів підтримки у своїх колах і тому дійшов переконання, що земський рух вичерпав себе, виявився безсилим у боротьбі з різними несприятливими явищами повсякденного життя. З другого боку, інші земські діячі намагалися обмежити вплив адміністрації на громадські представницькі органи, звертаючись з відповідними пропозиціями і клопотаннями до урядових кіл.

В умовах посилення реакційної політики уряду та розвитку революційних подій ліберальний рух земств став більш організованим і цілеспрямованим. Розроблялися програми земських союзів, які включали в себе важливі питання політичного устрою Російської імперії, торкались багатьох проблем народного представництва, місцевого самоврядування, запровадження загального виборчого права.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У результаті проведеного комплексного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

1. Поява земських установ на Лівобережній та Південної Україні було першою спробою створити органи місцевого самоврядування, покликані вирішувати потреби місцевого населення. Суперечливим аспектом їх формування та визначення компетенції було те, що завдяки існуючим Положенням 1864 р. та 1890 р. земства не змогли органічно вписатися в загальнодержавну структуру управлінських органів. Але губернські і повітові земські збори були першими виборними представницькими органами Російської імперії, побудованими на певних демократичних засадах і суттєво впливали на вирішення багатьох місцевих проблем.

2. Не зважаючи на те, що владні кола намагалися зробити земські установи прогнозованими і контрольованими, правовий статус, компетенція місцевих органів самоврядування, їх взаємовідносини з вищими урядовими інстанціями, посадовими особами сприяли тому, що земська куріальна виборча система стала зваженим засобом усунення від впливу на розвиток регіонів переважної більшості місцевих жителів без позбавлення їх виборчого права.

3. У своїй діяльності земства намагалися досягнути справжнього самоврядного механізму. Це вирішувалося ними за рахунок того, що вони самі формували свої керівні установи, самі визначали напрями діяльності, підбирали та навчали спеціалістів тощо. Принципи самоврядування в їхньому житті спрацьовували тоді, коли це було можливим в умовах того часу, враховуючи обмеження уряду й проблеми у взаємостосунках з адміністрацією. Реалізація напрямків земської діяльності набула ефективності за рахунок поповнення їх середовища представниками інтелігенції, різночинцями, які дали поштовх нової тенденції формування органів самоврядування та розв'язання нагальних місцевих потреб.

4. Земства заклали підвалини до вирішення проблеми гласності. З моменту появи вони проголосили її основним принципом, друкуючи офіційно щорічні звіти про свою діяльність, усі кошториси, за якими прослідковувалися всі фінансові витрати земств на місцеві потреби.

5. Як свідчить багаторічний досвід накопичений земствами їх плідна праця залежала насамперед від складу гласних, особові якості кожного з них відчувалися на рішеннях земських зборів та діяльності управ. Зі зміною складу гласних докорінним чином змінювався й весь хід земської справи: вируюча діяльність змінювалась апатією й бездіяльністю, і, навпаки, багатолітня сплячка поступалась місцем енергійній роботі. Перевага більшості правого чи лівого напрямку зумовлювала прийняття відповідних рішень - прогресивних чи консервативних, а то й реакційних. Безумовною вдачею земств Лівобережної та Південної України була наявність у їх лавах гласних, надзвичайно яскравих особистостей, котрі хоча часто й не могли отримати верх над загальною відсталістю й інертністю, але принаймні вносили творчий початок у земське життя. Діяльність таких осіб, як В. Хижнякова, І. Петрункевича, О. Ліндфорса, Ф. Уманця, Є. Гордієнка, В. Колокольцова, П. Міклашевського дає приклад патріотичного служіння своєму народові.

6. Поява земств об'єктивно стала причиною протистояння між всесиллям бюрократії та органами місцевого самоврядування і призвела до опозиційності у вигляді ліберального руху, особливістю котрого стало намагання домогтися зрушення у політичному житті без запровадження революційної боротьби - еволюційним шляхом.

7. Земства, що були зосереджені на вирішенні місцевих потреб, так і не зуміли використати ці переваги у своїй суспільній діяльності, внаслідок відсутності єдності у своїх лавах та різного бачення земцями державного устрою.

Матеріали дисертації, узагальнені в роботі досвід та традиції, набуті земськими зборами та управами Лівобережної та Південної України, можуть стати в нагоді сучасним органам місцевого самоврядування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДИСЕРТАНТА З ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ

Статті:

1. Редькіна О.А. Розвиток земського конституційного руху в 60-80-х роках ХІХ ст. // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. - К.: ВЦ КДЛУ, 1997. - Вип.1., Ч.1. - С. 7-14.

2. Редькіна О.А. Земське самоврядування в другій половині ХІХ - початку ХХ ст. // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. - К.: ВЦ КДЛУ, 1998. - Вип.2.- С. 27-37.

3. Редькіна О.А. Історія земств Лівобережної України як органів місцевого самоврядування та осередків ліберального руху (історіографія проблеми) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. 5. Історіографічні дослідження в Україні. Вип.10: Об'єднаний випуск збірки наукових праць на пошану академіка В.А. Смолія (з нагоди 25-річчя наукової діяльності та 50-річчя від дня народження): В 2 ч. - Ч.2: Історіографія. - К.: Інститут історії України НАН України, 2000.- С. 135-157.

4. Редькіна О.А. Єгор Гордієнко: роки життя та діяльності // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія "Історія".- К.: ВЦ "Київський університет", 2000.- Вип.50. - С. 17-21.

5. Редькіна О.А. Місцеве самоврядування: голови губернських та повітових земських зборів (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. 6(7). Випуск наукових праць та спогадів пам'яті В.О. Замлинського: В 2 ч. - Ч.2. - К: Інститут історії НАН України, 2001. - С. 392-405.

Тези виступів на наукових конференціях:

6. Редькіна О.А. Земські службовці в системі місцевого самоврядування Лівобережної України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) // Міжнародна наукова конференція "Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення": Тези наукових доповідей / Під. ред. О. Реєнта.- К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - С. 22-24.

7. Редькіна О.А. Проблема гласності в земствах Лівобережної України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) // Проблеми державного будівництва. Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 10_й річниці незалежності України "Проблеми державного будівництва в умовах європейського шляху розвитку незалежної України". 25 квітня 2001 р.- К.: Вид-во Міжнародного інституту лінгвістики і права, 2001. - Вип.6. - С. 357-361.

АНОТАЦІЇ

Редькіна О.А. Земства Лівобережної та Південної України як органи місцевого самоврядування та осередки ліберального руху в другій половині ХІХ - початку ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на отримання наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2002.

У дисертації зроблена одна з перших спроб комплексного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних із проблемою земського самоврядування і земського ліберального руху в Лівобережній та Південній Україні. Автором розглянуто земства на основі їхньої організаційної структури; висвітлено сутність земських установ як системи органів місцевого самоврядування з точки зору їх соціально-політичного статусу; з'ясовано засади розпорядчих та показано діяльність виконавчих органів самоврядних установ; проаналізовано роль земств Лівобережжя та Півдня України на початковому етапі ліберального руху в Російській імперії; звернено увагу на провідну роль видатних особистостей у становленні засад місцевого самоврядування в Україні; показано доцільність застосування досвіду земств у сучасних умовах реформування системи місцевого самоврядування.

Ключові слова: місцеве самоврядування, земство, земські збори, управа, гласні.

Редькина О.А. Земства Левобережной и Южной Украины как органы местного самоуправления и центры либерального движения во второй половине ХІХ - начала ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата исторических наук за специальностью 07.00.01 - История Украины.- Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2002.

В диссертации сделана одна из первых попыток комплексного научного исследования широкого круга вопросов, связанных с проблемой земского самоуправления и земского либерального движения на Левобережной и Южной Украине. Автором рассмотрены земства на основе их организационной структуры; освещена сущность земских учреждений как системы органов местного самоуправления с точки зрения их социально-политического статуса; выяснены основы распорядительных и показана деятельность исполнительных органов самоуправления; проанализирована роль земств Левобережья и Юга Украины на начальном этапе либерального движения в Российской империи; обращено внимание на ведущую роль выдающихся личностей в становлении основ местного самоуправления в Украине; показана целесообразность применения опыта земств в современных условиях реформирования системы местного самоуправления. Появление земских учреждений на Левобережной и Южной Украине было первой попыткой создать представительные органы губернско-уездного уровня, призванные решать отдельные вопросы местной жизни. Противоречивым аспектом их формирования и определения компетенции было то, что земства далеко не вписывались органически в общегосударственную структуру управленческих органов.

Круги власти с помощью усложненной системы выборов, разнообразными указами и всяческими ограничениями старались сделать земские учреждения прогнозируемыми и контролируемыми, а отсутствие земской единицы в волости разрешала им сохранить там сословный характер самоуправления. Последнее, без сомнения, планировалось творцами земских Положений 1864 и 1890 гг. как важный стабилизирующий фактор общественно-политической жизни в стране.

В своей деятельности земства старались достигнуть настоящего механизма самоуправления. Это решалось ими за счет того, что они сами формировали свои руководящие органы, сами определяли направления деятельности, подбирали и обучали специалистов и тому подобное. Принципы самоуправления в жизни земств срабатывали тогда, когда это было возможным в условиях того времени, учитывая ограничения правительства и проблемы во взаимоотношениях с администрацией. Реализация направлений земской деятельности стала эффективной за счет пополнения среды земцев представителями интеллигенции, разночинцами, которые дали толчок новой тенденции формирования органов самоуправления и решения насущных местных потребностей. Земства заложили устои в решении проблемы гласности. С момента появления они провозгласили ее основным принципом, печатая официально ежегодные отчеты о своей деятельности, все сметы, по которым прослеживались все финансовые затраты земств.