Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

УДК 94(477):94(430) "1917-1922"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Українсько-німецькі відносини в 1917-1922 рр.

Барвінська Поліна Іванівна

Спеціальність 07.00.02. - Всесвітня історія

Одеса - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Раковський Михайло Юхимович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Симоненко Рем Георгійович, головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України;

кандидат історичних наук, доцент Глєбов Віктор Вікторович, завідуючий відділом міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського НАН України, відділ джерел новітньої історії України.

Захист відбудеться " 5 " жовтня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 41.051.08 в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова (65026, м. Одеса, вул. Щепкіна, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24)

Автореферат розіслано "5" вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук Лозовський А.К.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. ХХ століття закінчилося на фоні значних геополітичних змін в Європі. У 1990 році відбулося возз'єднання Німеччини. На початку 90-х років на теренах Радянського Союзу постали самостійні держави, серед них і незалежна Україна, якій доводиться вирішувати не тільки питання становлення суверенної демократичної європейської держави в умовах сучасних ринкових відносин, а й проблеми зовнішньополітичної орієнтації, налагодження співробітництва з усіма зарубіжними країнами на рівноправній партнерській основі. Відносини з Федеративною Республікою Німеччиною - провідною європейською державою, яка успішно подолала внутрішньополітичні проблеми постоб'єднавчого періоду і на сьогодні активізує свою зовнішню політику, є одними із пріоритетних. Німеччина також завжди мала свої інтереси на Сході, в яких Україна посідала чільне місце, що пов'язано з геополітичним становищем німецьких і українських земель в Європі. Однак історія українсько-німецьких відносин ХХ ст. відзначається складністю, суперечливістю та неоднозначністю. А період 1917-1922 рр., є чи не найбільш яскравим свідченням цього.

Вивчення українсько-німецьких відносин 1917-1922 рр. має, насамперед, практично важливе значення, адже, щоб у майбутньому уникнути помилок минулого, слід детально вивчити та проаналізувати як позитивні, так і негативні аспекти, досягнення та прорахунки двосторонніх відносин.

Проведення такого дослідження є доцільним не тільки в контексті історії Німеччини та України, а й у контексті всесвітньої історії, оскільки еволюція українсько-німецьких відносин у цей період значною мірою залежала від розвитку подій на міжнародній арені. Крім того, у світі періодично відбуваються геополітичні зміни, що приводять до виникнення нових держав, перед якими постають проблеми утвердження на міжнародній арені шляхом налагодження двосторонніх відносин з провідними країнами на засадах рівності і міжнародного права.

Актуальність теми полягає і в тому, що цей напрямок досліджень відзначався заполітизованістю і в німецькій, і в радянській історіографії. Та й у сучасних умовах українська історична наука досі не приділяла належної уваги українсько-німецьким відносинам 1917-1922 рр. Якщо певні аспекти українсько-німецьких відносин в 1918 році знайшли своє висвітлення, то розвиток українсько-німецьких відносин в 1919-1922 рр. майже не досліджено.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною міжвузівських наукових програм з історії української революції 1917-1920 рр. Дисертація має зв'язок з науковою темою кафедри історії світової політики Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова "Україна у світовому політичному процесі: уроки, історія, досвід." Дослідження також пов`язане з темами спецкурсів "Революції в Росії та альянс Заходу", "Зовнішня політика України в ХХ ст.", що читаються на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн і кафедрі історії України історичного факультету Одеського національного університету.

Мета і задачі дослідження. Враховуючи актуальність даної проблеми, наукове і практичне значення, спираючись на досягнення попередніх дослідників та зважаючи на недостатній рівень її розробленості, автором поставлено за мету узагальнюючий, комплексний аналіз українсько-німецьких відносин 1917-1922 рр.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

- з'ясувати міжнародні, політичні та військові передумови українсько-німецького зближення на початку 1918 р.;

- вичленити основні етапи українсько-німецьких відносин в зазначений період, виявити особливості кожного періоду;

- визначити ступінь впливу політики Німеччини на становлення української державності та утвердження України на міжнародній арені;

- проаналізувати хід реалізації міждержавних угод в умовах окупаційного режиму;

- реконструювати на основі залучення до аналізу широкої джерельної бази українсько-німецькі відносини 1919-1922 рр. При цьому: проаналізувати політику Німеччини щодо Української Народної Республіки за доби Директорії й діяльність дипломатичних представництв Директорії Української Народної Республіки в Німеччині та еволюцію відносин між Німеччиною й Українською Соціалістичною Радянською Республікою;

- показати вплив політики країн Антанти та Радянської Росії на розвиток українсько-німецьких відносин.

Об'єктом даного дослідження є українсько-німецькі відносини в 1917-1922 рр., коли Україна виступала на міжнародній арені як самостійний суб'єкт.

Хронологічні рамки охоплюють період з весни 1917 року до кінця 1922 року. Саме в цей період встановлювались і розвивались офіційні міждержавні українсько-німецькі відносини.

Методологічна основа дисертації. Дослідження проведено на основі принципу історизму, який націлює на конкретно-історичний підхід до фактів. Автором використано метод системного аналізу, що дає можливість розглянути відносини між Україною та Німеччиною як підсистему глобальної системи міжнародних відносин у досить критичний історичний період, простежити взаємозв'язки і взаємовплив даних суб'єктів міжнародних відносин у рамках існуючої системи. Застосування методу системного аналізу також дозволило простежити взаємозв'язок економічних, політичних і культурних контактів між двома державами і виявити ії пріоритетність для зовнішньої політики кожної з країн на конкретних етапах двосторонніх відносин.

У роботі частково використано і матеріали Центрального державного архіву громадських об'єднань, які дають уявлення про ставлення українських політичних партій до політики Німеччини в Україні в 1918 р., Центрального державного історичного архіву та Державного архіву Одеської області. Значна частина архівних матеріалів вводиться до наукового обігу вперше.

На підставі проведеного аналізу можна також констатувати, що джерельна база проблеми українсько-німецьких відносин 1917-1922 рр. досить об'ємна, вона представлена архівними матеріалами, збірниками документів, мемуарами, епістолярною літературою, публіцистикою політичних діячів, частково пресою. Значна частина цих матеріалів до цього часу не використана в повній мірі істориками. А зважаючи на те, що дослідження українсько-німецьких відносин здебільшого відзначалися заполітизованістю та догматизмом, то переосмислення вимагають і раніш використані джерела.

У другому розділі "Брестський мирний договір у контексті українсько-німецьких відносин" розглядається процес становлення українсько-німецьких відносин наприкінці 1917 - початку 1918 рр.

Лютнева революція 1917 року в Росії та прихід до влади в Україні Центральної ради перевели питання українсько-німецького зближення в більш реальну площину. Розвал Російської імперії і виникнення на її теренах самостійних про німецько орієнтованих держав розглядався офіційним Берліном як вагомий чинник переможного завершення війни на Сході та вивільнення військової сили для рішучого удару на Заході. Громадська думка Німеччини також була готова сприйняти Україну як самостійну державу. На кінець літа Німеччина приділяла українському питанню значну увагу у своїх східних зовнішньополітичних планах. Однак в офіційних німецьких колах існували деякі розбіжності щодо тактики проведення української політики.

Лідери українського національного руху, що об'єднались в Центральній раді, не розглядали Німеччину як країну, яка здатна вирішити проблеми українства. Центральна рада та її голова М. Грушевський всіма засобами відмежовувались навіть від співпраці з Союзом визволення України. Не зважаючи на всі протиріччя, які виникли між Центральною Радою та Тимчасовим урядом, у зовнішній політиці і у співпраці з Антантою зокрема, вони були єдині.

Жовтневі події в Петрограді внесли значні корективи в український напрямок східної політики Німеччини. Звернення більшовицького уряду Петрограда про перемир'я знайшло схвальний відгук у Німеччині, оскільки це відкривало перспективу припинення війни на Східному фронті, маючи справу з одним, а не декількома урядами.

Необхідність як найшвидшого припинення війни, відсутність реальної політики-підтримки з боку країн Антанти, для яких головним було продовження воєнних дій на Східному фронті та відновлення "єдиної неподільної" Росії, початок переговорного процесу між Раднаркомом і країнами Четверного союзу, а також війна, розпочата Радянською Росією проти України - все це спричинило німецьку орієнтацію українського уряду восени 1917 року.

Розбіжності позицій країн Четверного союзу і делегації Раднаркому під час переговорів в Брест-Литовську знову заставляють Німеччину звернутись до "українського питання". Тому поява делегації Центральної ради і її готовність до переговорів була оцінена в Німеччині позитивно.

Під час наради в Берліні 5 лютого 1918 року підписанню мирного договору з Україною було дано зелене світло. Нарада також показала, що до цього часу в "українській політиці" Німеччини пріоритетними були військово-стратегічні та політичні цілі, але поступово починають домінувати економічні.

Проголошення ІV Універсалом Української Народної Республіки самостійною державою поставило укладення мирної угоди на правову основу. Після тривалих переговорів, під час яких українська сторона мала значну підтримку з боку Німеччини при вирішенні спірних питань з делегатами Радянської Росії та Австро-Угорщини, делегація Української Центральної ради 9 лютого 1918 року підписала мирний договір з Центральними державами. Було також підписано Додатковий мирний договір між Україною та Німеччиною.

Укладення Берестейської угоди, в якій українській делегації вдалося відстояти свої позиції, було важливим кроком для українського народу і його молодої держави. До того ж, підписання мирного договору було яскравим свідченням щирості миролюбивих прагнень Центральної ради. Важливим є також те, що ідеї національної єдності вперше відстоювались Україною на такому високому міждержавному рівні.

Договір відкривав широкі перспективи для рівноправного взаємовигідного і плідного співробітництва. Але українські і німецькі політики майже діаметрально оцінювали ці перспективи. На нашу думку, це було зумовлено, перш за, все протилежністю принципів зовнішньої політики як Німеччини, що мала за мету територіальну експансію, так і України, яка проводила політику пошуку миру, виживання своєї держави.

У третьому розділі "Реалізація міждержавних угод в умовах окупаційного режиму" досліджуються особливості українсько-німецьких відносин під час окупації України німецько-австрійськими військами.

Автор виходить з того, що австро-німецька окупація України в 1918 році - один з найскладніших етапів українсько-німецьких відносин ХХ ст., який характеризується найінтенсивнішими стосунками, сповненими протиріч та неоднозначності. Саме цей період був періодом становлення самостійних економічних, дипломатичних, культурних відносин і саме в цей період політика Німеччини була визначальною щодо майбутньої української державності.

Правовою основою українсько-німецьких економічних зв'язків був Економічний договір від 23 квітня 1918 р. та Господарча угода від 10 вересня 1918 р. - перші економічні угоди в новітній державницькій історії України. Аналіз цих документів та статистичних даних про урожай в Україні спростовує усталене твердження про грабіжницький характер цих угод. Економічні відносини з Німеччиною стимулювали створення та розвиток зовнішньоекономічних відомств, сприяли становленню самостійної економічної діяльності.

За короткий час Німеччина створила на території Української Держави розгалужену мережу своїх дипломатичних представництв, проте дипломатичний корпус був сформований не досить вдало. Дипломати були слухняними виконавцями волі військових представників. При вирішенні Україною питань міжнародного характеру, Німеччина дуже часто займала двоїсту позицію.

Також неодноразово піддавались критиці і діяльність українських дипломатичних представників у Німеччині.

Налагоджувалися і культурні зв'язки: в Німеччині та Україні було засновано культурні товариства, німецька преса поширювала інформацію про Україну, в Києві планувалося відкриття виставки за участю німецьких експонатів.

В цей час значно активізувалась діяльність німців-колоністів, які пов'язували з розвитком українсько-німецьких відносин вирішення своїх політичних та соціально-економічних проблем.

Однак втручання німецького окупаційного командування у внутрішні справи України, проведення реквізицій, контрабандний вивіз товарів значно загострили відносини між Центральною радою та німецьким командуванням в Києві. Діячі українського уряду не проявили дипломатичного хисту у відносинах з німецькими представниками, які попри вказівки офіційного Берліну організували в Україні державний переворот. Умови угоди, підписаної гетьманом П. Скоропадським з німецьким окупаційним командуванням значно обмежили можливості побудови незалежної демократичної Української держави.

Політика німецького окупаційного командування в Україні була сповнена протиріч і помилок. Налаштувавши проти себе майже всі верстви українського населення, насамперед селян, загальмувавши процес створення боєздатної української армії, німецьке військове командування вимушене було тримати на Східному фронті величезну армію, щоб підтримувати відносний спокій в Україні та організовувати з її території експорт товарів. В той же час на Західному фронті велися активні бойові дії, в ході яких Німеччина зазнавала поразки. Ця політика вела до ослаблення Німеччини та деморалізації армії, гальмувала державотворчий процес в Україні. Дії військових засуджувались значною частиною німецької громадськості та негативно оцінювались окремими партіями німецького рейхстагу.

Українська політика офіційного Берліну на цьому етапі носила двоїстий характер.

У четвертому розділі "Відносини Німеччини з урядами Директорії УНР та УСРР" відмічається, що поразки на Західному фронті та революційні події всередині країни змусили Німеччину піти на перемир'я з Антантою. Це внесло значні корективи і в розвиток українсько-німецьких відносин. Розпочався їхній новий етап. Характеризуючи українсько-німецькі відносини в цей період, варто, насамперед, відмітити їх двовекторність. Директорія УНР свої зв'язки з німецькими урядовими колами підтримувала через свої дипломатичні представництва: Посольство УНР в Берліні та українське консульство в Мюнхені. Ці представництва проводили значну роботу по вирішенню таких проблем як звільнення українських коштів, допомоги українським військовополоненим, закупівлі військового майна для української армії, організації культурного життя українських емігрантів та поширення інформації про українські справи в Німеччині. Варто відмітити, що особливої підтримки з боку німецьких урядових кіл українська сторона не відчувала. Навпаки спостерігалось блокування вирішення таких важливих справ як повернення українських коштів та придбання військового майна. Це було зумовлено тим, що Німеччина в цей час була обезсилена і з метою вирішення своїх проблем, насамперед, зменшення розмірів репарацій, у проведенні зовнішньої політики постійно оглядалась на країни Антанти, а їх ставлення до української справи було неприхильним. Відносини ускладнювались також втратою урядом Директорії контролю над територією України і ліквідацією німецьких дипломатичних представництв радянським урядом. Крім того в Німецьких урядових колах почали домінувати русоцентристські тенденції.

Німеччина досить тривалий час не визнавала уряд УСРР, незважаючи на неодноразові заходи останнього. Однак необхідність вирішення проблем німецьких військовополонених, які перебували на території України, змусили Німеччину піти на укладення перших угод з урядом УСРР, що знаменувало поступове згортання українсько-німецьких відносин на першому векторі і їх активізацію - на другому. Налагодженню відносин між урядами Німеччини та УСРР сприяла протекціоністська політика Радянської Росії, а також взаємна потреба в економічному співробітництві. Поширення Рапалльської угоди на союзні з РCФPP республіки та входження УСРР до складу СРСР наприкінці 1922 року прискорили трансформацію цього вектору українсько-німецьких відносин у радянсько-німецькі відносини і привели до повної ліквідації офіційних відносин між Німеччиною та урядом Директорії УНР.

міжнародна арена політика

Висновки

Проведений в роботі аналіз українсько-німецьких відносин 1917-1922 років дозволяє зробити висновок, що офіційні відносини між Україною та Німеччиною пройшли складну політичну еволюцію.

Перший етап можна назвати періодом становлення міждержавних відносин - найвагоміший його результат підписання Брест-Литовського договору, першої мирної угоди в історії першої світової війни, яка також засвідчила міжнародне визнання Української Народної Республіки. Становлення українсько-німецьких відносин у значній мірі залежало від розвитку відносин обох країн з Радянською Росією.

З середини лютого 1918 р. розпочинається другий етап українсько-німецьких відносин. Він характеризується найбільшою інтенсивністю двосторонніх стосунків.

Особливість цього періоду полягає в тому, що міждержавні відносини розвиваються в умовах окупації, яка після втручання німецького командування в Києві у внутрішнє життя УНР, а також підготовки та підтримки державного перевороту в Україні починає набувати характеру інтервенції, що негативно вплинуло на становлення самостійної держави і демократичний розвиток в Україні. У цей час політика Німеччини для України була визначальною. Однак непослідовність її проведення німецькими представниками в Україні в значній мірі дискредитувала перспективи українсько-німецьких відносин.

Третій період, який розпочався після капітуляції Німеччини, відзначається двовекторністю українсько-німецьких відносин, що насамперед, було зумовлено розвитком політичних подій в Україні. На цьому етапі відбулося поступове згортання відносин Німеччини з урядом Директорії та становлення відносин з урядом радянської України. Входження УСРР до Радянського Союзу та проведення Москвою політики централізації спричинили швидку трансформацію відносин між Німеччиною та радянською Україною в радянсько-німецькі відносини , що означало ліквідацію самостійних українсько-німецьких відносин.

При аналізі українсько-німецьких відносин в 1917-1922 рр. автор, насамперед виходив з того, що це був складний історичний період. Закінчення першої світової війни, революції в Україні, Німеччині, Росії, несприйняття Радянською Росією самостійної небільшовицької України, недемократичні рішення Паризької мирної конференції та неприхильна політика країн Антанти - все це ускладнювало розвиток цивілізованих, рівноправних відносин, породжуючи цілий ряд непорозумінь та неприємних інцидентів, а також обумовлювало значну залежність розвитку двосторонніх відносин від міжнародного становища обох країн.

Часто-густо стрімкий розвиток подій примушував політиків "рятувати становище", а не працювати на перспективу. В кінцевому результаті ні Україна, ні Німеччина не зуміли в повній мірі реалізувати потенціал двосторонніх відносин.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Барвінська П.І. Брестський мирний договір та Україна (історіографічний огляд) // Записки історичного факультету. - Вип. 8. - Одеса, 1999. - С. 200-204.

2. Раковский М.Е., Барвинская П.И. В огне гражданской войны (из истории выступления немцев-колонистов в 1919 г.) // Записки історичного факультету. - В. 8. - Одеса, 1999. - C. - 280-282.

3. Барвинская П.И. Это было 80 лет тому назад. (Крах англо-французской интервенции) // Историко-краеведческий ежегодник "Историческая память". - Вип. І. - Одесса, 1999. - С. 87-88.

4. Барвінська П.І. Історичні документи - шлях до пізнання істини // Вісник Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - 2000. - №1. - С. 48-51.

5. Барвінська П.І. Українсько-німецькі економічні відносини навесні 1918 р.: характер та проблеми // Записки історичного факультету. - Вип. 10. - Одеса, 2000. - С. 265-272.

6. Барвінська П.І. Українсько-німецькі відносини на початковому етапі австро-німецької окупації (лютий-березень 1918 р.) // Київська старовина. - 2000. - №2. - С. 157-161.

7. Барвінська П.І. З історії українсько-німецьких економічних зв'язків за доби Української Держави (1918 рік) // Наукові праці Миколаївської філії Національного університету "Києво-Могилянська Академія" - Т. VІІІ. - Миколаїв, 2000. - С. 93-98.

8. Барвінська П.І. Становище німців-колоністів півдня України в контексті українсько-німецьких відносин (1917-1918). // Историко-краеведческий ежегодник "Историческая память". - Вип. ІІ. - Одеса, 2000. - С. 80-87.

9. Барвінська П.І. З історії українсько-німецьких відносин в 1919 році // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Луганськ, 8-9 лютого 2001 р. - Луганськ: СНУ, 2001. - С. 115-118.

10. Барвінська П.І. Крах австро-німецької окупації: сучасний стан дослідження проблеми // Записки історичного факультету. - Вип.11. - Одеса, 2001 - C. 57-64.

11. Історія Одеського університету (авторство у ІІ-му розділі). - Одеса, 2000. - С. 62-63.

12. Барвінська П.І. До питання українсько-німецьких дипломатичних зв'язків в 1918 р. // Вопросы германской истории. - Днепропетровск, 2001. - С. 157-169. Подано до друку.

Анотація

Барвінська П.І. Українсько-німецькі відносини в 1917-1922 рр. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступення кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02. - всесвітня історія. - Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. - Одеса, 2001.

У дисертації цілісно досліджуються українсько-німецькі відносини в 1917-1922 роках, з'ясовуються передумови українсько-німецького зближення наприкінці першої світової війни. У роботі проаналізовано особливості відносин між Німеччиною та урядами Центральної ради, Української Держави гетьмана П.Скоропадського, Директорії Української Народної Республіки та Української Соціалістичної Радянської Республіки, розкривається вплив політики Німеччини на становлення та розвиток української державності.

Показано залежність відносин між Німеччиною та Україною від розстановки сил на міжнародній арені.

Ключові слова: українсько-німецькі відносини, міжнародний вплив, уряд, делегація, договір, окупаційний режим, дипломатичні, економічні.

Аннотация

Барвинская П.И. Украинско-немецкие отношения в 1917-1922 гг. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. - всемирная история. - Одесский национальный университет им. И. И. Мечникова. - Одесса, 2001.

В диссертации комплексно исследуются украинско-немецкие отношения в 1917-1922 гг., определяются предпосылки украинско-немецкого сближения в конце первой мировой войны. В работе анализируются особенности отношений между Германией и правительствами Центральной рады, Украинской Державы гетьмана П. Скоропадского, Директории Украинской Народной Республики и Украинской Социалистической Советской Республики, раскрывается их влияние на становление и развитие украинской государственности.

Показывается зависимость отношений между Германией и Украиной от расстановки сил на международной арене в исследуемый период.

Основной целью работы является комплексное исследование и анализ особенностей украинско-немецких отношений 1917-1922 гг. как составной части международных отношений в этот сложный период.

Для достижения поставленной цели автор решил следующий ряд задач: выяснил международные, политические, военные предпосылки украинско-немецкого сближения в начале 1918 года; определил основные этапы украинско-немецких отношений, раскрыл особенности каждого периода; определил степень влияния украинско-немецких отношений на становление украинской государственности и утверждение Украины на международной арене; проанализировал ход реализации межгосударственных соглашений в условиях оккупационного режима; реконструировал на базе использования новых архивных материалов украинско-немецкие отношения 1919-1922 гг.; показал влияние политики стран Антанты и советской России на развитие украинско-немецких отношений; проанализировал политику Германии по отношению к Директории УНР и деятельность посольства Украинской Народной Республики в Германии; проследил эволюцию политики Германии по отношению к Украинской Социалистической Советской Республики.

Проведенный в работе анализ украинско-немецких отношений 1917-1922 годов позволяет сделать вывод, что официальные отношения между Украиной и Германией прошли сложную политическую эволюцию.

Первый этап может быть назван подготовительным. Самый значительный его результат - подписание Брест-Литовского договора - первого мирного договора в истории первой мировой войны, который также засвидетельствовал международное признание УНР.

С середины февраля 1918 года начинается второй этап, который характеризуется наибольшей интенсивностью двусторонних отношений. Его особенность заключается в том, что межгосударственные связи развивались в условиях оккупационного режима. Отношения с Германией для Украины были приоритетными. Они содействовали становлению самостоятельной украинской внешнеполитической и внешнеэкономической деятельности, развитию культурных связей, значительной активизации политической жизни немцев-колонистов Украины.

Вместе с тем вмешательство немецкого оккупационного командования во внутреннюю жизнь Украины, поддержка государственного переворота отрицательно повлияли на становление самостоятельного государства и его демократическое развитие, дискредитировали дальнейшее развитие украинско-немецких отношений в глазах как украинского, так и немецкого народов.

Третий этап, который наступил после капитуляции Германии, отличается значительным охлаждением украинско-немецких отношений. Украинская политика Германии в этот период характеризуется двовекторностью: отношения с Директорией УНР и отношения с УССР. Негативное влияние на развитие украинско-немецких отношений имели решения Парижской мирной конференции и политика Антанты.

Правительству УССР при поддержке РСФСР удалось добиться своего признания Германией. После чего дипломатические отношения УНР с Германией прекратились. Но и самостоятельные отношения между УССР и Германией просуществовали недолго. Уже в 1923 году они развивались в рамках советско-немецких отношений.

Ключевые слова: украинско-немецкие отношения, международное влияние, правительство, делегация, договор, оккупационный режим, дипломатические, экономические.

Summary

Barwinskaya P.I. Ukrainian - German relations in 1917 - 1922. Manuscript.

Master's thesis of History Specialty 0700.02. History of the world. - Mechnikov National University, Odessa, 2001.

The thesis is dedicated to the problem of Ukrainian - German relations in 1917 - 1922 and is concerned with Ukrainian - German links premises at the end of World War I. In the present paper we have analyzed the relations peculiarities of German and Tsentralnaya Rada Governments, Getman Skoropadsky's Ukrainian State, Ukrainian National Republic and Ukrainian Social Soviet Republic Directorias, and we have also considered the German politics influence upon Ukrainian Govereigny establishment and development.

There is also Germany and Ukrainian relations dependency on the parties location on the international historical scene shown.

Key-word: Ukrainian-German relations, international influence, government, delegation, treaty, occupation regime, diplomatic, economical.

Список літератури

1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. [Репринтне видання]. - К., 1996. - 696 с.

2. Грушевський М.С. Новий період історії України за роки від 1914 до 1919. / Упоряди. Трубайчук А.Ф. - К.: Либідь, 1992. - 46 с.