Податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921 – 1925 рр.)

Актуальність теми. Одну з характерних рис утвердження незалежної української державності становить процес національно-культурного відродження. Його складовим чинником, без сумніву, є підвищення інтересу до ключових аспектів української історії, що спостерігається в усіх верствах нашого суспільства.

У загальному контексті історії України ХХ ст. однією з важливих проблем є податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.). Інтерес дослідників до цієї проблеми носить об'єктивно-науковий характер, пов'язаний з процесом відродження української державності, якісно новим щаблем розвитку вітчизняної історичної науки. Неабиякого значення ця проблема набула на сучасному етапі трансформації аграрного сектора економіки України у зв'язку з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".

Важливі сторінки історії Україні ХХ ст. до недавнього часу були для широкої громадськості або "білими плямами", або подавалися у вкрай спотвореному вигляді. Лише із здобуттям Україною незалежності розпочався процес подолання такої ситуації.

До заборонених або висвітлених лише з однобічних засад, належала і проблема податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період. Зумовлено це було, насамперед, тим, що в традиційній радянській історіографії будь-якого часу ці роки зображувались виключно в радісних, мажорних, безпроблемних тонах. Однак, реальне становище селянства, його економічні відносини з радянською владою були далекі від зображуваної ідилії. Тому проблема податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період розглядалася та висвітлювалася лише виходячи з наперед визначеної єдино вірної та єдино можливої точки зору. Відбудовчий період стало подавався як суцільний тріумф радянської влади в українському селі.

Хибність такого підходу очевидна. Вона полягає у неможливості об'єктивно оцінити складний, часом навіть суперечливий перебіг подій 1921-1925 рр., пов'язаних з життям українського села. Як правило, це було спрощене або й спотворене їх трактування. Податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.) розглядалася як "доробок ленінського генія", "поступки партії перед дрібнобуржуазною стихією" і т. д. Ретельно підкреслюючи класовість податкової політики на селі, радянська історіографія, як правило, замовчувала той очевидний факт, що найбільше від неї потерпало власне незаможне селянство, про яке саме на словах і "піклувалась" правляча партія. Вітчизняні дослідники "ставили в заслугу" більшовикам те, що вони вірно зрозуміли суть податків, зокрема їх фіскальні функції. Однак чомусь не говорилося про регулюючу роль податків, яку більшовики так і не змогли опанувати належним чином.

Податкова політика - важливий інструмент впливу на суспільство. За допомогою продуманої, виваженої податкової політики можна ефективно регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, структурні зміни суспільства, рівень життя населення, його політичну активність і т. д. Більшовики, які не змогли багнетами підкорити українське селянство, як "дрібнобуржуазну стихію", досягли бажаного, здебільшого, завдяки податковій політиці, що проводилася у 1921-1925 рр.

Заходи більшовиків у податковій сфері були спрямовані на розкол селянської маси, посилення антагонізмів на селі. Ці завдання вдало вирішувалися методом надання та скасування податкових пільг, термінами сплати податкових платежів тощо.

Не досить об'єктивно розкривались наслідки податкових нововведень на селі, робота податкових органів. Фактично ігнорувалося те, що українське село являло собою складний суспільний феномен, як у політичному, так і соціально-економічному аспекті, не враховувався його вплив на постреволюційні події.

Дана тема глибоко і комплексно не вивчалася вітчизняними дослідниками. Ступінь дослідженості проблеми характеризується також наявністю неточних, а нерідко і відверто хибних оцінок сутності податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період.

Питання про місце та роль податкової системи в українському селі особливо важливе в сучасних умовах, коли в Україні формується нова економічна модель функціонування аграрного сектора народного господарства. Політичні, державні діячі, економісти повинні усвідомити досвід історії в тому, що виважена податкова політика в аграрному секторі - запорука економічного процвітання України. І навпаки: вразі ігнорування корінних інтересів села, його суспільно-економічних потреб, незбалансованості податкової політики, економіка України ще довгий час буде знаходитися в кризі.

Таким чином, виходячи із зазначеного вище, тема дисертаційного дослідження має наукове, загально-гуманітарне, суспільно-політичне значення, що і обумовлює її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розробка теми дисертаційного дослідження проводилась з урахуванням програм наукової роботи Черкаського державного університету та центру з досліджень історії Середнього Подніпров'я Інституту історії України НАН України.

Предметом дисертаційного дослідження є податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.).

Об'єктом дослідження стали: 1) зародження, становлення та подальша еволюція радянської податкової політики в аграрному секторі економіки України; 2) характер та соціально-економічна спрямованість радянської податкової системи; 3) законодавча діяльність радянської влади по організації податкової справи на селі у відбудовчий період.

Метою дисертаційного дослідження є об'єктивний аналіз витоків, еволюції, ідеологічних та економічних засад, політичної спрямованості та конкретної реалізації податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.).

Дослідження вказаної мети передбачає розв'язання таких завдань:

- виявити різницю між теорією та практикою податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період;

- з'ясувати роль та значення податків в житті українського селянства у відбудовчий період;

- визначити характер переходу до нових пріоритетів у податковій політиці в українському селі, розкрити їх суть та значення;

- проаналізувати історичні особливості та хід виконання податкових кампаній у 1921-1925 рр.;

- об'єктивно оцінити вплив радянських юридичних актів, які визначали норми податку, терміни сплати, пільги і т. д. на господарсько-економічну діяльність селянства;

- сформулювати наукові висновки про спрямованість, характер, зміст та наслідки податкової політики більшовиків в українському селі у відбудовчий період.

Характеристика періоду. Хронологічні межі дослідження визначено 1921-1925 роками. Тобто періодом від переходу до непу (заміни продрозверстки продподатком), проголошення курсу на мирне будівництво і до часу, коли в економіці України (СРСР) було досягнуто основних показників 1913 р. та офіційно проголошено завершення відбудови народного господарства. Фактично це час існування НЕПу без сталінських його перекручень

Характеристика регіону. Територіальні межі дослідження обумовлені фактором політико-адміністративного поділу території України. Податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.) розглянута в межах УСРР, що у 1922 р. увійшла до складу СРСР.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше у вітчизняній історичній науці зроблено спробу комплексного дослідження податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період. На основі всебічного аналізу різноманітних фактичних матеріалів, залучення нових архівних джерел переосмислено сутність та напрямок заходів радянської влади у податковій сфері на селі. Наукова новизна проявилася і в аналізі характеру радянської податкової політики в українському селі в 1921-1925 рр., еволюції податкових платежів та тягара оподаткування українського селянства на підставі ідейно та теоретично незаангажованих засад, принципів та методів наукового дослідження.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали та наукові результати можуть бути використані для подальших наукових пошуків при вивченні податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період, написанні монографічних досліджень з історії українського селянства новітньої доби, при підготовці спеціальних курсів, лекцій, підручників, при проведенні лекційно-семінарських занять. Положення, висновки дисертаційного дослідження можуть допомогти державним, політичним діячам визначити шляхи подолання економічної кризи сьогодення.

Апробація результатів дослідження. Розділи дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі історії України, кафедрі новітньої історії та права Черкаського державного університету імені Б.Хмельницького.

Основні положення дослідження автором викладено на ІІ Всеукраїнському аграрному симпозіумі (Черкаси 1997), Всеукраїнському симпозіумі "Українська державна ідея: історія і сучасність" (Київ-Черкаси, 1998).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковані чотири наукові роботи загальним обсягом 1,5 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (187 назв). Повний обсяг дисертаційного дослідження 174 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет та об'єкт вивчення, хронологічні та територіальні межі наукового пошуку, мету і завдання дослідження, доводиться наукова новизна та можливість практичного запровадження результатів проведеної роботи.

У першому розділі "Історіографія проблеми, характеристика джерел та методологія дослідження"аналізується стан наукової розробки теми, наводиться характеристика використаних джерел, обґрунтовуються методологічні засади дослідження.

Вітчизняну історіографію обраної теми умовно поділено на декілька етапів: перший - 20-ті роки; другий - 30-і - І пол. 50-х років; третій - ІІ пол. 50-х - І пол. 60-х років; четвертий - ІІ пол. 60-х - І пол. 80-х рр.; п'ятий - ІІ пол. 80-х - 90-і роки.

Перший етап в історіографії проблеми співпадає з часом запровадження НЕПу, першими кроками на шляху формування податкової системи на селі. У центрі уваги всіх верств тодішнього суспільства знаходились питання, пов'язані з переходом до продподатку, його вилученням за умов голоду 1921-1923 рр., тенденціями його трансформації у гнучку, взаємовигідну для селянства та держави податкову систему, податковим тягарем для селянства. При висвітленні цих та інших проблем використовувався переважно місцевий, часто не вивірений матеріал.Ливенский М. Продналог и голодающие районы. - М.; 1922.- 8 c.; Пешехонов А.В. Сравнительная тяжесть натуральных налогов 1921 года для различных групп крестьянства.- Х., 1922.- 17 c.; Альский М. Наши финансы за время гражданской войны и НЭПа.- М.; 1923. -32 c.; Валенштайн А. Обложение и платежи крестьянства в довоенное и революционное время. - М.; 1924. - 158 с.; Гуревич М.Б. Прямое обложение сельского хозяйства Украины.- Х.-1923.- 64 с.; Попов П.И. Сельское хозяйство Союза Республик. -М - Л., 1924.- 48 с.; Большаков А.М. Современная деревня в цифрах.- Л., 1925.-112 с.; Большаков А.М. Деревня 1917-1927.- М., 1927.- 470 c. 

Новий етап у процесі дослідження проблеми розпочався у 1930-х - 1 пол. 1950-х рр. На роботах науковців цього періоду відчувається вплив ідеологічної кон'юнктури, пов'язаної з культом особи Й.Сталіна. Податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період розглядалася в контексті загальносоюзної податкової політики. Автори не критично ставились до розкриття сутності податкової політики радянської влади на селі. Всі заходи у цій справі розцінювали як єдиноможливі. Залесский М.Я. Налоговая политика Советского государства в деревне.- М., 1940. - 120 c.; Дьяченко В.П. Советские финансы в первой фазе развития социа-листического государства. - М., 1947. - 475 с.; Марьяхин Г.Л. Налоговая система СССР.- М., 1952. - 245 c.; Марьяхин Г.Л. Налоги с населения в СССР. - М., 1957.- 208 c.; Марьяхин Г.Л. Налоги в СССР.- М., 1958.- 67 c. Так, в роботі Е. Генкіної перехід до НЕПу пов'язується з геніальною далекоглядністю В.Леніна, а всі заходи радянської влади в податковій справі на селі у відбудовчий період змальовуються у рожевих фарбах, далеких від тогочасної реальності. Генкина Э.Б. Переход советского государства к новой экономической политике (1921 - 1922). - М.; 1954.- 504 c. 

У другій половині 50-х - першій половині 60-х рр. під впливом широкомасштабної десталінізації суспільства намітились деякі зрушення у вивченні податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період. З'являються наукові дослідження безпосереднім об'єктом яких стають продподаток та його реалізація, еволюція натурального оподаткування. Игошина М. Продовольственый налог и его роль в укреплении союза рабочего класса и крестьянства в первые годы НЭПа: Автореферат диссертации кандидата исторических наук / Харьковский гос. университет.- Харьков, 1962.- 24 c.; Игошина М. Продналог - составная часть НЭПа.- Харьков, 1961.- 47 c.; Соколов Н.Г. Налоговая политика Советского государства в деревне к концу восстановительного периода (1924-1925) // Ученые записки Рязанского педагогического института.-М., 1965.- Т.36.- 135 c. 

Історіографія наступного етапу (друга пол. 60-х - перша половина 80-х рр.) несла на собі відбиток поступового згортання демократичних процесів у суспільстві. У цей період вийшла низка узагальнюючих праць, присвячених аграрній історії України, податковій політиці радянської держави в доколгоспний період. Данилов В.П. Советская налоговая политика в доколхозной деревне // Октябрь и советское крестьянство.- М., 1977.- с.165-191.; Соколов Н.Г. Налоговая политика Советского государств в доколхозный период.- Куйбышев, 1981.- 88 c. Окремо варто виділити дослідження Р.Д. Ляха Лях Р.Д. Розв'язання аграрного питання на Україні (1917-1923 рр.).- К.; 1975.- 118 с. , В.І. Марочка Кульчицкий С.В., Лях С.Р., Марочко В.И. Становление основ социалистического уклада жизни крестьянства УССР. - К.; 1988.- 180 с. , С.В. Кульчицького Кульчицкий С.В. Внутренние ресурсы социалистической индустриализации СССР (1926-1937 рр.).- К.; 1979.- 255 с. Їм властива виваженість висновків, ретельне їх підкріплення документами, архівними даними. Автори відстоюють свої позиці, відмінні від офіційної історіографії даного періоду.

Глибинні зміни, що сталися в українському суспільстві за часів перебудови, а пізніше - з проголошенням незалежної України, дали поштовх до розвитку якісно нового етапу вітчизняної історіографії (друга пол. 80-х - 90-і роки). На основі нових методологічних підходів вчені України досліджують історію українського селянства в 20-ті роки, складні, а під час і суперечливі, взаємовідносини між цією верствою суспільства та державою. Активно вивчаються питання, на які в попередні періоди було накладено ідеологічне табу, як-от: по-новому розкриваються причини зміни пріоритетів в оподаткуванні селянства, з'ясовується характер НЕПу, тягар податкових платежів українського селянства та ін. Факти та події, що замовчувалися або фальсифікувалися оприлюднюються в ґрунтовних працях О.М. Мовчана, Мовчан О.М. Голод 1921-1923 рр. в Україні // Український історичний журнал.-1990.-№10.- С. 38-45; №12.- С.30-36. С.В. Кульчицького, Кульчицький С.В. Комуністична доктрина і спроби її реалізації в Радянській Україні у 1919-1920 рр. // Історичні зошити.-1992.-№8.-62 с.; Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928 рр.).- К.; 1996.- 396 с. А.Г. Морозова, Морозов А.Г. Село і гроші. Українська кредитна кооперація в добу НЕПу.- Черкаси, 1993.- 274 с. В.Б. Калініченка. Калініченко В.Б.Селянське господарство в Україні в період НЕПу: Історико-економічне дослідження. - Харків; 1997.- 400 с. 

Впродовж 90-х років тема податкової політики радянської влади в українському селі побіжно розглядалася і в ряді дисертацій. Малик Я.Й. Насадження радянського режиму в українському селі (жовтень 1917-1920 рр.): Автореферат дисертації доктора історичних наук / Київський університет ім. Т. Шевченка,- К., 1997.- 48 с. Цікавими, на нашу думку, є роботи Л.М. Новохатька, Новохатько Л.М. Соціально - економічні і культурні процеси в Україні у контексті національної політики радянської держави (20-ті - середина 30-х рр. ХХ ст.): Автореферат дисертації доктора історичних наук / Київський університет ім. Т. Шевченка. - К., 1999.- 43 с. Б.І. Хорошуна^. Хорошун Б. І. Продовольча політика в Україні у 1920-1930-х рр.: Автореферат дисертації доктора історичних наук / Київський університет ім. Т. Шевченка. - К., 1999.- 35 с. У них автори доводять, що НЕП виник як засіб для досягнення конкретних господарських та політико-економічних завдань; стягнення продподатку, як і продрозверстки, здійснювалося адміністративно-репресивними методами.

В 90-х роках ХХ ст. широка та наукова громадськість України дістала змогу ознайомитися із зарубіжною історіографією по даній проблемі. Варто виділити дослідження Р. Конквеста "Жнива скорботи", Конквест Р. Жнива скорботи. - К., 1993.- 383 с. Д. Хоскінга "История Советского Союза. 1917-1991", Хоскінг Д. История Советского Союза. 1917-1921.- М., 1995.- 510 с. А.Н. Бадак, Г.Є. Войнич "Всемирная история. Мир в период создания СССР", Всемирная история: В 24 т.- Т.21. Мир в период создания СССР / Под ред. А.Н. Бадак, И.Е. Войнич, Н.М. Волчек. - Мн., 1997.- 416 с. під редакцією В.Р. Дмитренко "История России. ХХ век.", История России. ХХ век / Под ред. В.П. Дмитренко.- М., 1997.- 608 с. під редакцією А.А. Радугіна "История России", История России / Сост. и отв. ред. А.А. Радугин.- М., 1998.- 352 с. під редакцією А.Ф. Кісєльова та Е.М. Щагина "Новейшая история Отечества. ХХ век.", Новейшая история Отечества. ХХ век.: В 2 т.- Т.1. / Под ред. А.Ф. Киселева, Э.М. Щагина.- М., 1998.- 496 с. Н. Верта "История Советского государства. 1900-1991.". Верт Н. История Советского государства. 1900-1991.- М., 1999.- 544 с. Автори одностайні в думці щодо класового характеру податкової політики радянської влади на селі у 1921-1925 рр. Вони об'єктивно, із залученням широкого кола джерел, доводять, що перехід до нових пріоритетів в оподаткуванні селянства був здійснений під тиском широких народних мас, невиправданістю політики "воєнного комунізму".

Отже, науковці мають в своєму розпорядженні досить значну за своїм обсягом історіографію, присвячену різним питанням аграрної історії України.

Проте спеціального комплексного дослідження з даної проблеми не існує. Дослідники вивчали лише окремі аспекти обраної теми дослідження. У вивченні податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.) була втрачена об'єктивність. Пов'язано це з тим, що історики при її висвітленні виходили з наперед визначених ідеологічних засад. Не до кінця з'ясованим залишався весь комплекс заходів радянської влади в податковій справі в українському селі у 1921 - 1925 рр. Ці обставини і зумовлюють необхідність подальшого вивчення зазначеної теми.

Не розкривались питання проведення податкових кампаній, оподаткування українського селянства під час голоду 1921-1923 рр., не визначався тягар селянського оподаткування, характер податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період.

Обрана тема дисертації знаходиться на межі трьох наукових дисциплін: історії, економіки, права. Цим пояснюється певна складність її дослідження та специфічність джерельної бази.

До першої групи джерел належать надруковані партійні, урядові постанови, нормативні акти з питань податкової політики тощо. Вони допомагають проаналізувати основні напрями податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчій період (1921 - 1925 рр.). Більшість з них опубліковані у таких збірниках: "Декреты Советской власти", Декреты Советской власти: в 20 т. / М., 1987.- Т.XII.- с.210; Декреты Советской власти: в 20 т. / М., 1986.- Т.XIII.- с.204. "Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства", Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского прави-тельства.- М., 1921.- № 37, ст. 197.; Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского прави-тельства. -М., 1921.- № 38, ст. 204.; Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского прави-тельства.- М., 1921.- № 87, ст. 488.; Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского прави-тельства. -М., 1922. -№ 25, ст. 284.; Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского прави-тельства.-М., 1922.-№67, ст.892.; Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского прави-тельства.- М., 1922.- №75, ст.928.; Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского прави-тельства.-М., 1923.-№1 6, ст.158. "Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам", Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: В 5-ти т. / М.: Издательство политической литературы, 1967. - Т.1. 1919-1928 гг.- 784 с. "КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК", КПРС в резолюціях та рішеннях з'їздів, конференцій i пленумів ЦК.: У багатьох томах.- К.; 1979.-Т.2. 1917-1924.- 522 c. "КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК", КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций, пленумов ЦК.: В 10 т.- М.; 1983.- Т.2. 1917-1922.- 606 c.; КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций, пленумов ЦК.: В 10 т.- М.; 1984.- Т.3. 1922-1925.- 494 c. "КПУ в резолюціях і рішеннях". КПУ в резолюциях и решениях съездов, конференций, пленумов ЦК.: В 2 т.- К.; 1958.- 704 c. 

Другою групою джерел, що містить багато цінної інформації, для вивчення податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період є стенографічні звіти конференцій, XIV конференция РКП(б). Стенографический отчет.-М.-Л., 1925.-335 c. ІІ конференция финотделов 1921 г. Стенографический отчет.-М.,1922.- 126 c. з'їздів, Радянське будівництво на Київщинi в 1923 р. Тези докладу Предгубвиконкому тов. Гринько VII Губернiальному з'їзду Рад Київ-щини. 7-10 січня 1924 р.-К., 1924.-48 c.; Бюлетень VII Всеукраїнського з'їзду Рад. - 1922. - №5. - c.16.; Кременчугское губэкономсовещание.- 1921.- 46 с.; VII губернский съезд Советов Полтавщины. 6-11 января 1924.-Пол-тава: Голос труда, 1924.- 48 с.; Отчет ЦК КП(б)У и НКРКИ УССР.- Харьков, 1924.- c.81. доповіді на них партійних та державних діячів, уряду України, Звіт робітничо-селянського уряду України за 1923-1924 р. - Харків, 1925. - 305 c. різних комісій, Доклад комиссии СНК Союза ССР по изучению тяжести обложения населения СССР в 1924/1925 году.- Харьков, 1927.- 120 c. економічної ради. Народное хозяйство Украины в 1921 г. Отчет Украинского Экономического Совета Совету Труда и Обороны.- Харьков, 1922.- 886 c. 

Третя група джерел з даної проблеми представлена матеріалами фондів центральних та місцевих органів влади та управління. Зберігаються вони у центральних та обласних архівах України. Основний масив архівних джерел почерпнуто у Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГОУ) та Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ). Передусім це документи вищих партійних та державних органів республіки.

У ЦДАГОУ вивчалися переважно матеріали фонду ЦК КП(б)У (Ф.1). Протоколи політбюро, документи оргбюро ЦК КП(б)У разом з матеріалами численних нарад при ЦК КП(б)У з питань проведення податкових кампаній, листування ЦК з губкомами партії, огляди діяльності губкомів за певні періоди, інформаційні зведення щодо ходу податкових вилучень на селі - стали основою для розкриття суті податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.). Вони дають уявлення про діяльність місцевих партійно-державних, податкових органів по реалізації податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.) на практиці. ЦДАГО України, ф.1., оп.1., спр.97., арк.43.; ЦДАГО України, ф.1., оп.6., спр.18., арк.20.; ЦДАГО України, ф.1., оп.20., спр.981.; ЦДАГО України, ф.1., оп. 20., спр.1891.; ЦДАГО України, ф.1., оп.20., спр.2059.; ЦДАГО України, ф.1., оп.20., спр.1887. 

У ЦДАВОУ інформаційну цінність мають, насамперед, документи Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (Ф. 1.), Народного Комісаріату Робітничо-Селянської Інспекції (Ф. 539.), Раднаркому УСРР (Ф. 2.), Української Економічної Наради при РНК УСРР (Ф. 3040.). ЦДАВО України, ф.258., оп.1., спр.239.; ЦДАВО України, ф.1., оп.3., спр.702.  

Крім матеріалів центральних архівів при написання дисертації вивчалися документи державних і колишніх партійних архівів Черкаської, Київської, Полтавської областей. Матеріали обласних архівів поділяються на циркуляри, директиви, розпорядження, що надходили до місцевих органів влади з центру, звіти про роботу губернських, повітових, обласних та районних комітетів партії, постанови, доповідні записки. Всі ці джерела дозволяють об'єктивно та неупереджено розглядати податкову політику радянської влади в українському селі у відбудовчий період.

Окрему, четверту групу джерел складає періодика того часу. Питання податкової політики на селі, шляхи її удосконалення були предметом обговорення на сторінках "Вестника финансов", Лифшиц М. Система обложения крестьянства в 1924/1925 // Вестник финансов.- 1924.- №3.- c.4-20. "Экономической жизни", От разверстки к продналогу // Экономическая жизнь. -1921.-№ 69.-с.1-5. Струмилин С. От продразверстки к продналогу//Экономическая жизнь.- 1921.- №82.- c.1-6.; Кактынь А. Письмо из Украины. Хлеб насущный // Экономическая жизнь.- 1922.- №1.- c.1-5.; Гольдберг С. Итоги продналоговой кампании и дальнейшие задачи продорганов на Полтавщине // Экономическая жизнь.- 1922.- №9.- с.1-2. "Социалистического хозяйства" та інших друкованих органів.

Окреме місце належить зарубіжному збірнику документів та матеріалів "Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД (1918-1939)", Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД, 1918-1939. Документы и материалы: В 4 томах / М.: РОССПЭН, 1998.- Т.1.: 1918-1922 г.г.- 864 c. який становить п'яту групу джерел. Документи збірника виявлені у фондах двох російських архівів: Центральному архіві Федеральної Служби Безпеки Російської Федерації (ЦА ФСБРФ) та Російському державному воєнному архіві (РФВА). Джерела, надруковані у збірнику, допомагають з'ясувати передумови переходу більшовиків до НЕПу, розкривають невідомі сторінки економічної, суспільно-політичної кризи 1920 р. У матеріалах відображена соціальна активність селян України, Росії, невдоволених політикою "воєнного комунізму", перекрученнями в оподаткуванні і т. ін.

Наведена джерельна база дозволяє неупереджено, об'єктивно висвітлити податкову політику радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.), розкрити її суть, наслідки та запровадження на практиці, а також досягти мети поставленої в дисертаційному дослідженні.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є поєднання сучасних системного та проблемного підходів, удосконалених внаслідок об'єктивних інтегративних процесів, що відбуваються у соціально-гуманітарному знанні останньої чверті ХХ ст. Крім того, автор дотримувався загальновизнаних принципів наукового дослідження: наукової об'єктивності та неупередженості, загального розвитку (діалектики), історизму.

У другому розділі "Соціально-економічне становище українського селянства на початку 20-х рр. ХХ ст." аналізуються наслідки першої світової війни, національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., політики "воєнного комунізму" для українського селянства, розкриваються пошуки альтернативних шляхів виходу з кризи. З'ясовуються причини зміни пріоритетів в податковій політиці радянської влади в українському селі. Висвітлюється хід виконання продподаткових кампаній 1921-1923 рр., ускладнених голодом цих років в Україні.

Залучення широкого кола джерел, архівних матеріалів дали змогу автору з'ясувати, що в 1920 р. аграрний сектор економіки УСРР знаходився в стані глибокої кризи. Каталізатором соціально-економічного колапсу стала політика "воєнного комунізму". Вона ґрунтувалася на засадах згортання ринку, насильницького вилучення продовольства із села (продрозкладка) примусового насадження комун, колгоспів. "Воєнний комунізм" з його не продуманою податковою політикою на селі, дедалі більше розорював українське селянство, зумовлював його невдоволення радянською владою. Селянин втрачав інтерес до господарювання, скорочував посівні площі. Саме в районах активного здійснення продрозкладки відбувалося найбільше скорочення посівних площ. Перехід радянської влади до нових пріоритетів в оподаткуванні селянства України в 1921р. був здійснений в результаті тиску з боку селян, робітників, політичної опозиції. Розпочавши реорганізацію соціально-економічної сфери з перегляду податкової справи на селі, радянська влада, використовувала її як інструмент маніпуляції селянством, його розколу. Заміна продрозверстки продподатком значно полегшила матеріальне становище українського селянства у порівнянні з хаосом та терором попередніх років. Продподаток дав можливість селянству вільно розпоряджатися надлишками від сплати податку. Селянин отримав право продати їх, обміняти на необхідне. Скасовувалась кругова відповідальність за сплату податку. Продподатком обкладалися окремі господарства в індивідуальному порядку. Однак дрібність нововведених податків, невизначеність з методами їх вилучення,призводили до непорозуміння радянської влади з селянством. Більшість податківців були малообізнаними з законодавчими актами в податковій сфері, малограмотними. Це зумовлювало те, що робітники податкової системи продовжували вилучення продподатку як продрозверстки - силовими методами. Врахувавши досвід проведення податкової кампанії 1921/1922 господарського року, радянська влада в 1922 р. зробила крок в напрямку уніфікації податкових платежів селянства. 17 березня 1922 р. побачив світ "Декрет про єдиний натуральний податок". Він замінив продподаток. Замість чисельних видів натури продподатку 1921 р., відповідно до декрету, залишалися шість. Селяни отримували право вибору виду продукції, якою сплачуватиметься єдиний натуральний податок. Нараховувався він в пудах жита чи пшениці. Натур податок вигідно відрізнявся від продподатку 1921 р. тим, що обкладався єдиний об'єкт - удобна земля, тобто угіддя всього господарства, як єдиного цілого. Декретом передбачалися і пільги: скасування недоздачі продподатку 1921 р.; зменшення його частки на 10% при своєчасному виконанні. Серйозним випробовуванням для нової податкової політики радянської влади в українському селі став голод 1921 - 1923 рр. в республіці. Він виявив безпорадність вищих державних та партійних органів влади України у подоланні лиха, недосконалість податкової системи. Проголошуючи на словах ринкові механізми при вилученні єдиного натурального податку, на практиці радянський податковий апарат застосував примусові "воєнно-комуністичні" методи вилучення надлишків селянської праці.

Питанням класового характеру визначення єдиного сільськогосподарського податку, переходу до грошової форми оподаткування сільського населення України, оподаткування українського селянства під час проведення грошової реформи 1924 р. присвячено третій розділ "Формування ринкових механізмів регулювання соціально-економічних процесів на селі". Вивчаючи це коло питань, автор дійшов таких висновків. Єдиний сільгоспподаток 1923 р. був кроком вперед у порівнянні з продподатком та єдиним натур податком 1921-1922 рр. Це виявилось в тому, що з 1 жовтня 1923 р. скасовувалися численні форми оподаткування, які на той час існували. Він замінював продподаток, трудгужподаток, подвірно-грошовий податок, разовий податок на відбудову сільського господарства, загально громадський та п'ять різних податків, що встановлювалися губвиконкомами та окрвиконкомами. Обкладання сільського господарства іншими податками заборонялося. Винні підлягали карній відповідальності. Однак натуральна частина, сплачувана українським селянством за єдиним сільгоспподатком 1923 р., вимагала додаткових та чималих витрат на її транспортування, збереження. Тому така форма оподаткування була не цілком ефективною. Залишався високим і податковий тягар для більшості селянських господарств України. Негативно на сплаті єдиного сільгоспподатку позначилась осіння господарча криза 1923 р. через низькі ціни на хліб. Не завжди виправданим було надання пільг державним селянським господарствам. Пільгове становище цієї категорії господарств зумовило недовиконання норм єдиного сільгоспподатку. Покривалося воно за рахунок тих селянських господарств, які не мали пільг. До них входили і господарства незаможників. Не вигідними для більшості селянських господарств були і терміни сплати податку. Більшу частину сплачуваного за єдиним сільгоспподатком селянин мав віддати до 1 листопада. На реалізацію своєї продукції в нього було лише 2 місяці: вересень, жовтень. Цей період був заповнений невідкладними роботами. Тому за безцін селянин продавав продукцію, тільки щоб встигнути до 1 листопада. Від цього потерпали, в першу чергу, господарства незаможних селян. Негативно на хід виконання податкової кампанії в 1923/24 господарському році впливала половинчаста форма сплати єдиного сільгоспподатку (натурою та грошима). Грошові еквіваленти не завжди відповідали натуральній частці, що ускладнювало виконання селянством своїх зобов'язань перед державою. Визначення грошового еквіваленту залежало від середньої ринкової ціни на хліб, курсу інфляційного рад знаку. Невірне визначення або незмінність грошових еквівалентів наносило збитки селянству України. Встановлений нижче ринкової ціни хліба грошовий еквівалент зменшував реальні надходження до бюджету грошей чи натуральних виплат. Процесу уніфікації податків перешкоджала самочинна фінансова творчість місцевих органів влади, параліч фінансової інспектури. Податкова політика радянської влади в українському селі у даний період носила неприхований фіскальний характер. Її завдання полягало не в рівномірному, регулюючому розподілі матеріальних благ, а в якомога більшому вилученні коштів із селянства України.

Проблеми формування податкового апарату в Україні, характер податкових платежів селян на завершальному етапі відбудовчого періоду (1924/1925 господарський рік), наростання крайнощів у радянській податковій політиці в українському селі розглядаються у четвертому розділі дисертаційного дослідження "Фінансово-грошове становище селянського господарства в добу НЕПу". Впродовж 1917-1920 рр. в Україні податкового апарату, в повному розумінні цього слова, не існувало. Різні політичні режими податкову справу зводили до примітивних реквізицій селянського майна, продуктів сільськогосподарського виробництва. Кардинальні зрушення у вирішенні цього питання розпочалися після проголошення Х з'їздом РКП(б) НЕПу. Становлення податкового апарату України стало невід'ємною частиною податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період. У своєму формуванні податковий апарат пройшов три етапи: перший - 1921-1922 рр., коли лише окреслювалася його структура та функції; другий - 1923-1924 рр., коли податкові установи були фактично сформовані та мали законодавчо закріплені функції; третій - 1925 р., коли лише вносились окремі корективи до його діяльності. З його утворенням відносини держави та селянства набули більшої цивілізованості у податковій сфері. Повною мірою селянин був застрахований від "рішучих дій революційного часу". Податковий апарат мав свою структуру. Положенням про Наркомфін від 26.07.1921 р. створювалось організаційно-податкове управління, яке згодом трансформувалося в Управління податків та прибутків. До його складу входили, відповідно до Декрету ВУЦВК від 19.05.1923 р., губернські та окружні податкові комісії. Їх штат складався з фінінспекторів та фінансових агентів. Повноваження регламентувались "Положенням про зовнішній податковий нагляд" НКФ СРСР від 1925 р. У 1924/1925 рр. господарському році було припинено натуральне оподаткування українського селянства. Законодавчо новий сільгоспподаток суттєво відрізнявся від попередніх років. Із його запровадженням на селі завершилась еволюція натурального оподаткування у грошове. Перехід до грошового оподаткування значно розширював сферу обігу грошей, перетворював сільське господарство із споживчого у товарне. За новим обкладанням худоба певного віку враховувалася вже як самостійний об'єкт оподаткування. Однак класовий підхід при його запровадженні та реалізації, нівелював позитивні сторони нововведень. Аграрний сектор загальносоюзної та української економік залишався основним джерелом фінансування, відновлення промисловості. Це зумовило цілий ряд негативних аспектів в оподаткуванні українського селянства. Тому відчутно не зменшився податковий тягар, істотно не покращився добробут селян, актуальною залишалася проблема прогресивності обкладання податком. Крім того, в 1924/1925 господарському році радянські податкові органи допускали одверті порушення законодавства. Спостерігається тенденція наростання крайнощів в податковій політиці радянської влади в українському селі. Так, наприклад, на місцях фінансові інспектори (податківці - авт.) ігнорували законодавством встановлені терміни сплати податку, намагаючись якомога раніше звітуватися перед начальством про виконання єдиного сільгоспподатку у підвладній їм місцевості.

Розв'язуючи поставлені в дисертаційному дослідженні завдання, автор дійшов певних висновків, які й виносяться на захист.

? Перехід до нових пріоритетів в оподаткуванні українського селянства був здійснений радянською владою в результаті загострення соціальної напруги на селі, в місті. Радянські керівники започаткували НЕП виходячи з необхідності втримати владу в своїх руках.

? Розпочавши реорганізацію соціально-економічної сфери республіки на засадах НЕПу з перегляду податкової політики на селі, радянська влада використовувала оподаткування, як інструмент маніпуляції селянством, його розколу на ворогуючі соціальні групи.

? Нововведений податок 1921 р. був безсумнівним кроком вперед, в порівнянні з продрозверсткою "воєнного комунізму". Він надавав право вільно розпоряджатися надлишками селянської праці, реалізовуючи їх через торгівельну мережу і т.д. Продподаток був нормований як в частці вилученого, так і в кількості його стягнень за один господарський рік. На відміну від продрозверстки носив індивідуальний характер, скасовував кругову відповідальність. Однак дрібність податків, невизначеність з принципом їх нарахування та методами вилучення, зависокі норми сплати - все це зводило нанівець прогресивність продподатку. У більшості випадків, у 1921/1922 господарському році, радянська влада продовжувала примусово вилучати продрозверстку з українського селянства.

? В основі запровадження єдиного натурального податку 1922 р. лежала конструктивна ідея - об'єднання всіх податкових платежів в одному. Він мав скасувати основний недолік продподатку 1921 р. - дрібність, чисельність. Замість п'ятнадцяти видів натури продподатку 1921 р. залишилося шість. Декрет про єдиний натуральний податок надавав право селянам сплачувати його продукцією за своїм вибором, враховуючи спеціалізацію господарства. Натурподаток був єдиним тому, що обкладанню підлягав єдиний об'єкт - придатна земля, тобто угіддя всього господарства, як єдиного цілого. Декрет скасовував окремим категоріям селян недостачу за продподатком 1921 р. За вчасне виконання податку його розмір зменшувався на 10%. Разом з тим голод 1921-1923 рр. в Україні виявив безпорадність вищих державних та партійних органів влади республіки у подоланні лиха, недосконалість податкової системи, споживацький характер податкової політики радянської влади в українському селі.

? Ідея уніфікації податкових виплат селянства, запропонована в 1922/1923 господарському році, подальшого свого втілення знайшла в єдиному сільськогосподарському податку, запровадженому в 1923 році. З 1 жовтня 1923 р. замість десяти податків 1922/1923 господарського року селяни мали сплатити лише один - єдиний сільгоспподаток. Уніфікувавши податкові виплати, радянська влада пішла далі, взявши курс на їх грошовизацію. Цим самим створювались сприятливі умови для завершення грошової реформи, що відбулось в 1924 р., а також товаризації аграрного сектору економіки, виведення його з натурального способу виробництва. Однак цілком ефективною була форма сплати єдиного сільськогосподарського податку. Натуральна частина його виплати потребувала додаткових витрат на її збереження та транспортування. Це приводило до посилення тягара оподаткування селянства. Не виправданою, в більшості випадків, була і система пільгового оподаткування селянських господарств. Не вигідними, для переважної кількості селянства, були терміни сплати податку.

? Формування податкового апарату України розпочалося в 1921р. і завершилось в 1925 р. Його діяльність носила неприхований класовий та фіскальний характер, спрямований на захист виключно інтересів держави.

? Вдале проведення та завершення грошової реформи у 1924 р. закріпило тенденцію грошового стягнення податків. Були створені сприятливі умови для переходу до грошового обрахування податкової ставки. В 1924/1925 господарському році було припинено натуральне оподаткування українського селянства. Тим самим посилювалась грошовизація селянських господарств України. Однак класовий підхід при нарахуванні, вилученні єдиного сільгоспподатку в 1924/1925 господарському році нівелював його позитивні сторони .

Стосовно наукового та практичного використання здобутих результатів, слід зазначити:

1) висновки, одержані в результаті дослідження, можуть бути корисними при розробці основних положень політики держави в аграрному секторі економіки України;

2) окремі теоретичні положення дослідження, його фактологічна база можуть залучатися до узагальнюючих праць з історії України, історії українського селянства, спецкурсів та спецсемінарів;

3) автором дисертації виявлені можливі напрямки подальшого, більш глибокого дослідження проблем з історії українського селянства.

Список публікацій автора

1. Корновенко С.В., Морозов А.Г. Державна хлібозаготівельна кампанія в Україні 1924/1925 господарського року // Вісник Черкаського держуніверситету. - 1997.- вип.2.- С.47-51.

2. Корновенко С.В. Єдиний сільгоспподаток: теорія та практика оподаткування українського села у 1923-1925 рр. // Вісник Черкаського держуніверситету. - 1998.- вип.6.- С.57-60.

3. Корновенко С.В. Негативні тенденції радянської податкової політики в українському селі у 1924/1925 господарському році // Вісник Черкаського держуніверситету. - 1999.- вип.12.- С.104-107.

Анотації

Корновено С.В. Податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України. - Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького, Черкаси, 2000.

Дисертація присвячена проблемі податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921- 1925 рр.). У дослідженні вперше у вітчизняній історіографії зроблено спробу комплексного вивчення податкової політики радянської влади в українському селі у відбудовчий період. На основі всебічного аналізу різноманітних фактичних матеріалів, залучення нових архівних джерел переосмислено сутність та напрямок заходів радянської влади у податковій сфері на селі. На підставі ідейно та теоретично незаангажованих засад, принципів та методів наукового дослідження аналізуються зародження, становлення та подальша еволюція радянської податкової політики в аграрному секторі економіки України в 1921-1925 рр.; характер та соціально-економічна спрямованість радянської податкової системи; законодавча діяльність радянської влади по організації податкової справи на селі. Зроблено висновок про те, що податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.) виконувала фіскальні функції. Радянські державні діячі ігнорували регулюючу функцію податків.

Ключові слова: українське селянство, сільське господарство України, продподаток, єдиний сільськогосподарський податок, радянська влада, політика "воєнного комунізму", нова економічна політика.

податок більшовики відбудовчий період

Корновенко С.В. Налоговая политика советской власти в украинской деревни в восстановительный период (1921-1925 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01.- История Украины.- Черкасский государственный университет им. Б. Хмельницкого, Черкассы, 2000.

Диссертация посвящена проблеме налоговой политики советской власти в украинской деревне в восстановительный период (1921-1925 гг.). Большой вклад в изучение данной темы сделан как учёными в Украине, так и за её пределами. В то же время исследуемая тема практически не подвергалась всестороннему и комплексному анализу. В большинстве работ 20-х годов преобладал публицистический или агитационный подход, практически отсутствовали научные труды по указанной теме. Эпоха тоталитаризма способствовала обезличиванию историографии. Налоговая политика советской власти в украинской деревне в восстановительный период рассматривалась отечественной историографией 40-х - первой половины 50-х годов в контексте беспроблемного, мажорного утверждения советской власти.

В период хрущёвской "оттепели" наметился некоторый прогресс в изучении отечественными историками вопросов, связанных с налоговой политикой советской власти в восстановительный период. Однако, исследование налоговой политики советской власти в указанный период в украинской деревне не стало объектом самостоятельного рассмотрения. Она изучалась в контексте общесоюзной налоговой политики советской власти. На этом, как и на следующем этапе (вторая половина 60-х - середина 80-х годов) развития советской историографии, данная проблема не подвергалась всестороннему анализу. Она рассматривалась в контексте создания прочного союза рабочего класса с крестьянством. Деревня не изучалась как сложный, противоречивый общественно-экономический и политический феномен.

Только с середины 80-х годов, а особенно в 90-е годы, после провозглашения независимой Украины, идеологические штампы, искусственно созданные догмы стали уступать место объективности, научности, историзму в изучении истории украинского крестьянства, в целом, и налоговой политики советской власти в украинской деревне в восстановительный период, в частности. Однако, в созданных за последние годы фундаментальных работах, данной теме уделялось фрагментарное внимание. Её изучали лишь в контексте новой экономической политики. Это обусловило необходимость комплексного рассмотрения таких вопросов, как: переход к новым приоритетам в налоговой политике на деревне в 1921 г.; эволюция налоговых платежей украинского крестьянства; тяжесть обложения сельского населения Украины в восстановительный период; формирование налогового аппарата Украины.

В диссертации обоснован ряд положений, отличающихся научной новизной. Так, например, приводится комплексный анализ обстоятельств, определивших новые приоритеты советской власти в налоговой политике в украинской деревне в восстановительный период (1921-1925 гг.). Сделан вывод о том, что налоговую политику советская власть использовала как инструмент для манипуляции деревней, раскола единой крестьянской массы на враждующие социальные группы, что способствовало удержанию власти большевиками. Налоговый аппарат, как и налоговая политика в целом, исполняли фискальные функции по отношению к деревенским налогоплательщикам. Советской властью практически была забыта распределительная роль налогов, направленная на улучшение материального положения наиболее нуждающегося крестьянства. Анализ широкого круга источников позволяет утверждать, что в 1921/1921 хозяйственном году финансовые инспектора, в большинстве случаев, продолжали взыскивать с крестьянства продразвёрстку. Недостаточно высокий профессионализм налоговиков порождал казусы, которые провоцировали рост социального напряжения в деревне. К 1924-1925 годам в налоговой политике советской власти в украинской деревне наметились тенденции открытого несоблюдения налогового законодательства.