Християнство в ранньовiзантiйському Херсонесі (за культовими пам'ятками)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ

IНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА iм. А.КРИМСЬКОГО

Автореферат дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата iсторичних наук

Спецiальнiсть - 07.00.02 - Всесвiтня iсторiя

ХРИСТИЯНСТВО В РАННЬОВIЗАНТIЙСЬКОМУ ХЕРСОНЕСI (ЗА КУЛЬТОВИМИ ПАМ'ЯТКАМИ)

ЗАВАДСЬКА IРИНА АНАТОЛIЇВНА

Київ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Процес християнiзацiї населення Херсонеса, найбiльшого центру Вiзантiйскої iмперiї у Криму, є одним з головних аспектiв його ранньосередньовiчної iсторiї. Дослiдження етапiв поширення тут християнського вчення має велике значення для глибшого розумiння соцiально-полiтичної та iдеологiчної ситуацiї в той перiод як у самому мiстi, так i на територiї всього Пiвденно-Захiдного Криму, який перебував у сферi його впливу. Проблема, що розглядається, має велике значення ще й тому, що згiдно з письмовою традицiєю саме Херсонес був тим мiсцем, звiдки християнство як державна релiгiя прийшло в Київську Русь.

Нинi, з вiдходом вiд атеїстичної iдеологiї в пiслярадянському українському суспiльствi, змiнюється погляд на мiсце та роль релiгiї в суспiльно-культурному процесi, зростає iнтерес до джерел релiгiйної iсторiї нашого народу. У зв'язку з цим, виникає необхiднiсть в об'єктивному висвiтленнi iсторiї християнства на територiї України, особливо її раннiх етапiв.

До теми християнського Херсонеса в тiй чи iншiй мiрi зверталося багато дослiдникiв iсторiї мiста. Бiльшiсть робiт присвячено окремим питанням даної проблеми, розглянутим на пiдставi аналiзу окремих груп джерел. Найбiльш повно вивченими є письмовi джерела, головним чином, агiографiчна лiтература, яка мiстить вiдомостi з iсторiї початкового етапу проникнення християнства у Херсонес. Критичний аналiз житiй святих єпископiв херсонських подано у творах В.В.Латишева. Головнi положення його дослiджень визнаються сучасними вченими.

Iншу групу джерел, що також часто використовується при вивченнi процесу християнизацiї Херсонеса, становлять матерiали некрополя. Одержанi при його розкопках данi про християнськi поховання зiбранi у роботах М.I.Ростовцева, О.Л.Якобсона, В.Ф.Мещерякова, П.Д.Дiатропова, В.М.Зубаря.

У ходi дослiдження могильника та городища Херсонеса було виявлено ряд епiграфiчних пам'яток ранньохристиянського часу. Вони значно доповнюють вiдомостi про християнiзацiю ранньосередньовiчного Херсонеса. Їх описи та оцiнка увiйшли до праць багатьох дослiдникiв.

Аналiз перелiчених груп джерел є основою робiт з iсторiї проникнення та утвердження християнства у Херсонесi (В.Ф.Мещеряков, П.Д.Дiатропов, В.М.Зубар). Їх автори у своїх концепцiях важливу роль вiдводять також пам'яткам ранньосередньовiчної християнської архiтектури, пов'язуючи з їх появою початок масової християнiзацiї населення мiста. Але, незважаючи на визнання значення цiєї групи джерел, їх аналiзу в згаданих творах немає.

У Херсонесi вiдкрито велику кiлькiсть рiзноманiтних та рiзночасових культових споруд - вiд великих ранньовiзантiйських базиличних комплексiв до малих каплиць, розмiщених у кожному кварталi пiзньосередньовiчного Херсона. Значення цiєї категорiї пам'яток як iсторичного джерела важко переоцiнити. Храмова архiтектура Херсонеса являє собою надзвичайно iнформативну групу джерел з рiзних аспектiв його iсторiї, зокрема полiтичної, економiчної, культурної, i, передусiм, з iсторiї християнiзацiї мiста.

Церковне зодчество ранньовiзантiйського Херсонеса в усi часи привертало до себе велику увагу. Бiльш як за 170-лiтню iсторiю археологiчного дослiдження херсонеського городища накопичено багато матерiалiв про храми мiста. За цей перiод у свiт вийшло чимало публiкацiй як про окремi пам'ятки, так i про ранньовiзантiйську архiтектуру Херсонеса загалом. Багато проблем, що пiднiмалися у цих працях, продовжують залишатися дискусiйними. Особливо значнi розбiжностi викликають питання хронологiї вiдомих пам'яток. Однi й тi ж об'єкти датуються часом вiд IV до X ст. Результати дослiджень ряду храмiв у 50-80-х рр. дають можливiсть уточнити їх датування, а також встановити хронологiчнi межi культового будiвництва у ранньому середньовiччi. Потребує свого вирiшення також проблема генезису ранньовiзантiйської архiтектури. Бiльшiсть вiтчизняних дослiдникiв подiляють точку зору О.Л.Якобсона (1959 р.), який зробив висновок про малоазiйске походження форм херсонеських храмiв. Однак надрукованi в останнi десятилiття матерiали, що стосуються вивчення великої кiлькостi церков на територiї рiзних частин Вiзантiйської iмперiї, дають змогу переглянути висновок О.Л.Якобсона. Спiвставлення херсонеських пам'яток з ранньовiзантiйськими аналогами допоможе також прояснити питання iнтерпретацiї рiзних частин храмових комплексiв та реконструкцiї християнських обрядiв, що в них проводилися.

Розв'язання цих та iнших проблем допоможе розширити наше уявлення про процес християнiзацiї Херсонеса, прояснити деякi “темнi сторiнки” в його iсторiї та переглянути окремi положення, що панують у науковiй лiтературi з даної тематики.

Хронологiчнi межi дослiдження. Нижню хронологiчну межу - IV ст. - визначають писемнi свiдчення, що фiксують створення Херсонеської єпархiї. Верхнiй рубiж - перша половина VIII ст., коли Готська єпархiя як самостiйна церковно-адмiнiстративна одиниця вийшла зi складу Херсонеської єпископiї, вплив якої пiсля цього обмежився мiстом та його найближчою округою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiя виконана пiд час навчання в аспiрантурi в рамках планової теми кафедри iсторiї стародавнього свiту i середнiх вiкiв Сiмферопольського державного унiверситету (нинi - Таврiйський нацiональний унiверситет iм. В.I.Вернадського) “Захiдна Євразiя у стародавностi та середньовiччi”. Тема дослiдження також включена до наукового плану вiддiлу вiзантологiї Кримського вiддiлення Iнституту сходознавства iм. А.Кримського НАН України.

Мета i завдання дослiдження. Мета запропонованої роботи - на основi всебiчного вивчення матерiалiв багаторiчних дослiдженнь пам'яток християнської архiтектури Херсонеса та порiвняння одержаних результатiв з iншими групами джерел вiдобразити процес християнiзацiї населення ранньовiзантiйського Херсонеса. Для досягнення цiєї мети необхiдно вирiшити наступнi завдання:

- висвiтлити основнi етапи вивчення християнського Херсонеса та охарактеризувати iснуючi концепцiї християнiзацiї мiсцевого населення, а також критично розглянути головнi положення наукових праць з проблем церковного зодчества Херсонеса;

- з'ясувати хронологiю християнських культових пам'яток, розглянути їх архiтектурно-плановi композицiї, складнi частини базилiкальних комплексiв, визначити їх призначення;

- порiвнявши херсонеськi храми з аналогiчними пам'ятками на територiї колишньої Вiзантiйської iмперiї, виявити напрями архiтектурних впливiв та зробити висновок про походження ранньохристиянської архiтектури Херсонеса;

- шляхом комплексного аналiзу рiзних груп джерел намiтити основнi етапи проникнення, поширення та утвердження християнства у Херсонесi.

Методи дослiдження. Методологiчною основою дисертацiї є принцип iсторизму. Для розв'язання поставлених завдань у роботi застосовувалися рiзноманiтнi методи, що використовуються в iсторичнiй науцi: критичний аналiз та порiвняння рiзних груп джерел, порiвняльно-iсторичний метод, метод видiлення археологiчних датуючих матерiалiв для визначення хронологiчних меж об'єкта - його terminus post quem та terminus ante quem, метод архiтектурно-типологiчного зiставлення, який дозволив простежити генезис херсонеських пам'яток та культурнi зв'язки мiста у ранньовiзантiйський перiод.

Наукова новизна одержаних результатiв полягає у тому, що на пiдставi критичного розгляду вiдомих джерел та рiзних поглядiв фахiвцiв вироблено самостiйну концепцiю iсторiї християнiзацiї ранньовiзантiйського Херсонеса; вперше за кiлька десятилiть вивчено й узагальнено численний матерiал, одержаний при дослiдженнi пам'яток християнської архiтектури, значна частина якого досi не була введена у науковий обiг; запропоновано нову хронологiю ранньовiзантiйського храмового будiвництва Херсонеса, що базується на комплексному використаннi археологiчних даних; у дисертацiї переглянуто пануючу в науковiй лiтературi теорiю про малоазiйське походження херсонеської архiтектури i на пiдставi детального зicтавлення архiтектурних форм мiсцевих храмiв та їх вiзантiйських аналогiв показано головну роль столичної школи у формуваннi ранньосередньовiчних пам'яток церковного зодчества Херсонеса.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можна використати для подальших наукових дослiджень пiздньоантичного та ранньосередньовiчного Херсонеса, викладання iсторiї Криму у школах, при написаннi лекцiй, пiдготовцi семiнарських занять та розробцi спецкурсiв у вузах, при написаннi науково-популярних робiт, у музейних екскурсiях.

Апробацiя результатiв дисертацiї. Основнi положення дисертацiї оприлюднено на мiжнародних конференцiях, якi вiдбулися у червнi 1997 р. у Севастополi (“Вiзантiя та Крим”), у жовтнi 1997 р. у Лозаннi (Швейцарiя, VIII мiжнародний колоквiум стародавнiх мозаїк), у груднi 1998 р. у Санкт-Петербурзi (“Скiфи. Хазари. Слов'яни. Стародавня Русь”).

Публiкацiї. Основнi результати дисертацiї викладенi у статтях автора, надрукованих у V, VI випусках МАIЕТ, у I випуску Бахчисарайського iсторико-археологiчного збiрника, у збiрнику наукових праць “Iсторичний досвiд мiжнацiональної та мiжконфесiйної згоди у Криму”, а також у тезах конференцiй “Вiзантiя та Крим” (Севастополь, 1997 р.), “Скiфи. Хазари. Слов'яни. Стародавня Русь” (Санкт-Петербург, 1998 р.).

Структура та обсяг дисертацiї. Робота складається зi вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв (180 стор.), списку використаних джерел та лiтератури (378 найменувань), списку скорочень (2 стор.), iлюстрацiй (18 рис.).

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ

У вступi обгрунтовано актуальнiсть теми дисертацiї, хронологiчнi рамки, мету, завдання та методи дослiдження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатiв, подаються данi про їх апробацiю та висвiтлення у публiкацiях.

Роздiл 1 - “Iсторiографiя християнiзацiї та iсторiя вивчення культових пам'яток ранньовiзантiйського Херсонеса” складається з двох пiдроздiлiв. У першому пiдроздiлi розглянуто концепцiї iсторiї християнiзацiї Херсонеса вiтчизняних дослiдникiв XIX-XX ст. У дореволюцiйнiй iсторiографiї при висвiтленнi процесу поширення та утвердження християнства серед мiсцевого населення першорядне значення вiдводилося писемним свiдченням, в яких iдеться про перебування в Херсонесi апостола Андрiя (I ст.), римського єпископа Климента (кiнець I - початок II ст.), святих єпископiв херсонських (перша чверть IV ст.). Специфiка агiографiчних пам'яток як iсторичних джерел сприяла виникненню навколо них широкого спектра поглядiв вiд абсолютної довiри до їхнiх свiдчень, зокрема, представниками церковного напрямку (митрополит Макарiй, протоiєрей С.Серафимович), до повного заперечення їхньої iсторичної цiнностi (I.Франко, Є.Голубинський, К.Харлампович). Як достовiрнi факти наводяться повiдомлення агiографiчних джерел у працях Ю.А.Кулаковського (“Прошлое Тавриды”), А.I.Маркевича, О.Л.Бертьє-Делагарда (“О Херсонесе”).

Епохальною роботою стало дослiдження В.В.Латишева про житiя святих єпископiв херсонських. Його основнi положення значною мiрою визначили погляди на дану проблему бiльшостi наступних, у тому числi i радянських, учених. Критично проаналiзувавши та порiвнявши рiзнi версiї житiй, В.В.Латишев довiв їхню цiннiсть як iсторичного джерела, в основi якого лежать реальнi подiї. Висновки В.В.Латишева пiдтримав С.П.Шестаков. У його “Очерках по истории Херсонеса” окремий роздiл присвячено iсторiї поширення тут християнства. Остаточне торжество нової релiгiї в мiстi дослiдник пов'язує з дiяльнiстю св. єпископа Капiтона. М.I.Ростовцев не визнавав iсторичнiсть єпископа Капiтона, що значною мiрою пояснюється впливом концепцiї I.Франка. Однак, на вiдмiну вiд останнього, вiн вважав, що частина житiй, в яких мовиться про перших мiсiонерiв - вихiдцiв iз Сирiї та Палестини, має в основi iсторичне зерно. На його думку, цей факт пiдтверджується найближчими сирiйсько-палестинськими паралелями фресковим розписам херсонеських раньохристиянських склепiв.

В iсторiї дослiдження християнського Херсонеса у радянський перiод значно зросли роль та значення археологiчних даних. Вони перестають бути другорядним матерiалом i починають дедалi бiльше впливати на уявлення про хiд християнiзацiї мiсцевого населення. Нова концепцiя появи та поширення християнства у Херсонесi подана у роботах О.Л.Якобсона. Згiдно з житiями, “зародки” нової вiри та створення херсонеської епархiї автор вiдносить до початку IV ст. Однак, на вiдмiну вiд дореволюцiйних дослiдникiв, на його думку, це зовсiм не свiдчить про значне поширення християнства не тiльки в IV, а й у V ст. Процес так званої масової християнiзацiї О.Л.Якобсон датує часом не ранiше кiнця V i, головним чином, VI ст., епохою Юстинiана I, коли у Херсонесi будуються численнi базилiки - наслiдок вiзантiйської полiтики “посиленого насадження християнства”. Але й тодi основна маса населення, як вважає автор, продовжувала сповiдувати язичництво, що, на його погляд, пiдтверджується джерелами VII-IX ст. Намiчена О.Л.Якобсоном схема процесу християнiзацiї Херсонесу стала у радянськiй iсторiографiї загальноприйнятою i набула свого подальшого розвитку в працях наступних дослiдникiв.

Спецiальнi узагальнюючi роботи з iсторiї проникнення християнства у Херсонес належать В.Ф.Мещерякову, П.Д.Дiатропову, В.М.Зубарю. Незважаючи на розходження в деталях, автори дотримуються загального висновку про повiльний та складний процес проникнення та утвердження християнської iдеологiї в Херсонесi. Початок широкої християнiзацiї мiського населення вони, так само, як і О.Л.Якобсон, синхронiзують з масовим будiвництвом храмiв, котре датують кiнцем V-VI ст. чи другою половиною - кiнцем VI-VII ст.

Iнших поглядiв на цю проблему дотримується С.О.Беляєв. Його уявлення про процес християнiзацiї Херсонесу в цiлому вiдтворюють основнi положення церковної iсторiографiї.

Надзвичайний iнтерес у зв'язку з нашою темою викликає стаття К.Цукермана “Епископы и гарнизон Херсона в IV в.” Запропоноване у нiй передатування житiйних подiй дає можливiсть по-новому уявити весь процес поширення та утвердження тут християнства.

У другому пiдроздiлi розглянуто етапи iсторiї дослiдження ранньосередньовiчних культових християнських споруд Херсонеса. Практично всi нинi вiдомi ранньовiзантiйськi херсонеськi храмовi комплекси й окремi храми, за винятком двух базилiк, вiдкритi та частково розкопанi у дореволюцiйний перiод (О.А.Уваров, Одеське товариство iсторiї та старожитностей, Археологiчна Комiсiя, представником якої був К.К.Косцюшко-Валюжинiч). Через недосконалу методику тогочасних розкопок значна частина iнформацiї про дослiджуванi об'єкти, зокрема з питання їх датування, була втрачена. До 90-х рр. XIX ст. вiдносяться першi узагальнюючi працi про херсонеську храмову архiтектуру (I.I.Толстой та Н.П.Кондаков, О.Л.Бертьє-Делагард). У “Раскопках Херсонеса” О.Л.Бертьє-Делагард описав будiвельнi залишки та архiтектурнi деталi вiдкритих храмiв, а також торкнувся багатьох проблем з iсторiї християнського зодчества Херсонеса. У своїй наступнiй роботi “О Херсонесе” вiн також звернувся до архiтектурних пам'яток, у тому числi до баптистерiю Уваровської базилiки. Працi О.Л.Бертьє-Делагарда є, по сутi, першими науковими дослiдженнями херсонеських храмiв. Робота Д.В.Айналова “Развалины храмов” має описовий характер та включає в себе докладну характеристику практично всiх вiдомих на той час культових архiтектурних об'єктiв Херсонеса.

Досить часто в роботах дореволюцiйних iсторикiв обговорювалися питання iсторичної топографiї. Спроби встановити зв'язок конкретних храмiв з уривчастими свiдченнями писемних джерел здiйснили О.Л.Бертьє-Делагард, А.І.Маркевич, В.В.Латишев, С.П.Шестаков, Д.В.Айналов, Є.Е.Iванов.

З 1930-х рр. пiд керiвництвом Г.Д.Бєлова почалися планомiрнi щорiчнi розкопки пiвнiчних кварталiв Херсонеса за новою методикою, в наслiдок чого значно зросли якiсть та результативнiсть робiт. Датування окремих пам'яток дiстало археологiчне обгрунтування. Розкопанi на Пiвнiчному березi базилiки 1932 та 1935 рр. Г.Д.Бєлов вiднiс до VI ст.

Видатна роль в iсторiї дослiдження християнської архiтектури Херсонеса належить творам О.Л.Якобсона. У них вiн узагальнив i систематизував вiдомостi про храми та їх декоративне оформлення, запропонував свою хронологiю даних пам'яток, практично вперше звернувся до проблеми походження ранньосередньовiчної культової архiтектури Херсонеса.

Противником раннiх датувань, запропонованих Г.Д.Бєловим та О.Л.Якобсоном, був М.I.Рєпников (ненадрукована робота “О датах базилик Крыма”). О.I.Домбровський вiднiс бiльшiсть монументальних споруд до перiоду не ранiш VII-VIII ст.

У пiслявоєнний перiод продовжувалося дослiдження вiдкритих ранiше храмiв i територiї довколо них: у 1950-1960-х рр. - базилiк 1932 та 1935 рр. (Г.Д.Бєлов, С.Ф.Стржелецький, Є.М.Жеребцов), Захiдної базилiки (Є.Г.Суров), у 1970-1980-х рр. - Пiвнiчної базилiки, Базилiки в базилiцi (С.Г.Рижов), чотириапсидного храму (О.I.Домбровський, В.О.Кутайсов), Базилiки на горбi (С.О.Бєляєв). Дослiдники перелiчених об'єктiв виклали свої погляди на їх iсторiю в рядi спецiальних статей.

У даному пiдроздiлi розглянуто також перiодизацiї храмового будiвництва у Херсонесi та у Криму в цiлому на пiдставi орiєнтування церков (Л.В.Фiрсов, ненадрукованi роботи) та за архiтектурно-будiвельними характеристиками (Ю.Г.Лосицький).

Iсторiографiчний огляд свiдчить про значний iнтерес до християнської культової архiтектури Херсонеса з боку його дослiдникiв у рiзнi часи. В їхнiх працях порушено найважливiшi питання, що стосуються багатьох аспектiв мiського храмового будiвництва. Але далеко не всi вони розробленi в достатнiй мiрi. Серед дискусiйних залишаються такi основоположнi проблеми, як хронологiя та походження херсонеських ранньосередньовiчних храмiв.

Роздiл 2 - “Опис та хронологiя херсонеських ранньохристиянських храмiв”. Зараз до ранньовiзантiйських християнських пам'яток архiтектури Херсонеса з певнiстю можна вiднести одинадцять базилiк (Уваровська, Пiвнiчна, 1935 р., 1932 р., Захiдна, на горбi, Базилiка в базилiцi, № 17, № 28, Схiдна, Базилiка Крузе), чотириапсидний храм та замiський невеликий храм на територiї некрополя. Практично всi базилiки були центрами цiлих культових комплексiв як з рiвночасними з базилiкою спорудами, так i з пiзнiшими, що виникли у процесi її функцiонування. У другому роздiлi подано опис iсторiї дослiдження кожної пам'ятки, розглянуто їх архiтектурно-плановi композицiї, складовi частини базилiчних комплексiв, їх призначення, деталi внутрiшнього оформлення, характер пiзнiших перебудов. У цьому роздiлi на пiдставi археологiчних даних з'ясовано також хронологiю бiльшостi цих храмiв. Для визначення часу будiвництва базилiк Пiвнiчної, Схiдної, Крузе, № 17 i № 28 археологiчний матерiал не зберiгся. Однак завдяки ряду спiльних рис з iншими базилiками Херсонеса (архiтектурний тип, технiка мурування, деталi iнтер'єру) цiлком очевидно, що вони синхроннi з рештою ранньосередньовiчних храмiв.

Найранiшою з вiдомих християнських споруд є храмик, пiзнiше перекритий Замiським хрестоподiбним храмом. Згiдно з нумiзматичними знахiдками, його побудували наприкiнцi IV - на початку V ст. За монетами постюстинiанiвських випускiв визначається час спорудження центрального за своїм значенням херсонеського комплексу Уваровської базилiки, яка разом з хрещальнею виникла у перiод приблизно з 70-х рр. VI ст. Базилiка 1935 р., збудована на насипу “третього” шару, датується за керамiчними знахiдками та монетами з цього шару, а також iз засипу ям та цистерн безпосередньо бiля неї. На їх пiдставi можна припустити, що базилiку спорудили не ранiше середини - третьої чвертi VI ст. До цього ж перiоду, мабудь, вiдноситься i Базилiка 1932 р., що також визначається за керамiчними та монетними знахiдками. Примiщення, якi входили до комплексу обох базилiк, виникли трохи пiзнiше. Захiдна базилiка, розмiщена на пiвнiчно-захiдному краю городища, побудована на дiлянцi римського некрополя пiсля включення його у межi мiста внаслiдок будiвництва оборонних стiн не ранiше епохи Юстинiана I. Terminus post quem Базилiки на горбi також визначається за монетами Юстинiана I з колодязя на пiвденний схiд вiд неї та за ранньосередньовiчною керамiкою iз заповнення гончарної печi пiд її пiвнiчним нефом. Раннiй комплекс Базилiки в базилiцi споруджено в другiй половинi VI ст. не ранiше правлiння Юстiна II, монету якого знайдено пiд субструкцiєю мозаїки. Археологiчний матерiал з шарiв, рiвночасних з будiвництвом чотириапсидного храму, датує його часом не ранiше другої половини VI ст.

Отже, судячи з матерiалiв археологiчних дослiджень пам'яток ранньовiзантiйськоi архiтектури, вони були спорудженi в один хронологiчний перiод. Масове будiвництво почалося, скорiш усього, в епоху Юстинiана I i тривало протягом усього VI ст. Цей процес завершився в першiй половинi, чи навiть на початку, VII ст.

Усi ранньосередньовiчнi храми Херсонеса, якi дiйшли до нас, функцiонували тривалий час. Храми, якi збереглися до XIII-XIV ст., розмiщенi у схiднiй частинi городища. Базилiки на заходi мiста (Захiдна базилiка, Базилiка на горбi, Базилiка в базилiцi) та на Пiвнiчному березi (Базилiки 1932 та 1935 рр.), а також чотириапсидний храм були зруйнованi значно ранiше, за нумiзматичними даними (монетними скарбами) в перiод з останньої чвертi X по першу чверть XI ст. Не виключено, що їх загибель стала наслiдком походу князя Володимира у 988 р. У пiздньовiзантiйський перiод на територiї бiльшостi з них iснували вже iншi культовi будiвлi.

Роздiл 3 - “Генезис ранньовiзантiйської культової архiтектури Херсонеса”. Цей роздiл присвячено проблемi походження херсонеських храмiв, яка вирiшується шляхом їх спiвставлення з аналогiчними спорудами з iнших регiонів за такими характеристиками: загальний тип, елементи лiтургiйної обстановки передвiвтарного простору (солея, амвон), структура та форма вiвтарної частини, побудова захiдної частини (нартекс, екзонартекс, атрiум), хори, оформлення iнтер'єру (внутрiшнi опори, пiдлога), технiка мурування (opus mixtum).

Абсолютно всi базилiки Херсонеса належать до елiністичного типу, найголовнiшою рисою якого було перекриття iз застосуванням крокв на вiдмiну вiд склепiнчастих базилiк схiдного типу. Цей факт дає змогу говорити про входження Херсонеса до сфери впливу великого регіону з центром у Константинополi, де переважала елiністична базилiка (Егейське та Середземноморське узбережжя Малої Азiї, Грецiя, Балкани, Кiпр, прибережнi райони Сирiї, Палестини, Пiвнiчної Африки).

Одна з особливостей херсонеських базилiк - це їхнi в бiльшiй чи меншiй мiрi укороченi пропорцiї, що були, вiрогiдно, вiдображенням загальної тенденцiї до скорочення довжини споруд у V-VI ст. Однак вiдмiни у пропорцiях мiж ними не можуть свiдчити на користь їхньому рiзночасу, на що вказують приклади будiвництва вкорочених i бiльш витягнутих базилiк в один перiод.

Для базилiк Херсонеса характерна висунута у середнiй неф солея у виглядi невисокого помосту. У двух базилiках збереглися залишки амвонiв. Таке оформлення передвiвтарного простору херсонеських базилiк, яке мало велике значення в лiтургiйном дiйствi, повнiстю вiдповiдало зразкам константинопольскої та грецької архiтектурних шкiл. Для порiвняння можна вiдмiтити, що висунута солея не типова для базилiк Сирiї, центральних областей Малої Азiї, Закавказзя.

Усi херсонеськi базилiки спочатку мали одну виступаючу апсиду, напiвкруглу зсередини та напiвкруглу чи п'ятигранну ззовнi. Згiдно з археологiчними даними та архiтектурними паралелями, базилiки з обома видами апсид побудовано в один перiод. Популярнiсть п'ятиграної апсиди у Херсонесi, скорiше, пояснюється його зв'язками з Малою Азiєю.

Серед базилiк Херсонеса особливо видiляється Базилiка Крузе, яка мала триконхiальну форму апсиди. Таку ж апсиду мав храм у комплексi Уваровської базилiки. О.Л.Якобсон пов'язує цi споруди iз сирiйською архiтектурою i датує їх появу не пiзнiше V ст. Але базилiкальнi споруди з подiбним оформленням вiвтарної частини вiдомi i в пiзніший час. До них вiдноситься одна з найближчих аналогій херсонеським пам'яткам - базилiка храмового комплексу св. Симеона в Антiохiї VI ст. Судячи з того, що найчастiше храми з триконхiальною апсидою були мартирiями, можна припустити, що i аналогiчнi херсонеськi споруди були об'єктами меморiального культу.

Приналежнiсть херсонеських базилiк до елiнiстичному типу демонструє захiдна частина їхнього плану. Всi вони мали нартекс, що був традицiйною рисою базилiк Константинополя, Грецiї, Балкан, Егейського узбережжя Малої Азiї. Єдина базилiка у Херсонесi, Уваровська, мала атрiум з фiалом. Наявнiсть атрiума, зокрема, у базилiках Кiпру, Грецiї, Малої Азiї, розглядається як свiдчення впливу Константинополя.

Значне поширення базилiк з хорами у регiонах, де мав перевагу елiнiстичний тип, дає можливiсть з великою долею iмовiрностi припустити, що базилiки Херсонеса також могли мати хори. Це пiдтвержується значною мiцнiстю фундаментiв їхнiх стiн та стилобатiв, а також вiдмiченим фахiвцями фактом знаходження пiд час розкопок колон двох основних розмiрiв, меншi з яких могли належати хорам.

Характерною рисою всiх базилiк Херсонеса є масове застосування мармурових деталей в їхньому iнтер'єрi, зокрема, колон, що подiляють наос на нефи. Аналогічнi деталi як за стилем, так i за матерiалом, знайдено в багатьох регiонах Вiзантiйскої iмперiї, i вони розглядаються дослiдниками як безумовне свiдчення прямих контактiв окремих мiсцевостей з Константинополем. Багато аналогiй серед вiзантiйських пам'яток знаходять також мозаїчнi пiдлоги херсонеських базилiк.

Судячи з архiтектурних залишкiв херсонеських ранньосередньовiчних храмiв, можна зробити висновок про широке застосування у культовому будiвництвi мiста змiшаного мурування. Чергування шарiв каменю та цегли (opus mixtum) характерне для столичної архiтектурної школи i зустрiчається як у храмах Константинополя, так i на територiї, що зазнавала його сильного впливу, зокрема на Балканах, у Грецiї, в захiднiй частинi Малої Азiї.

Таким чином, композицiйно-типологiчнi та будiвельнi характеристики ранньосередньовiчних храмiв Херсонеса, розглянутi в цьому роздiлi, не залишають сумнiвiв вiдносно приналежностi наших пам'яток до ранньовiзантiйської християнської архiтектури. Акцентуючись на засадних характеристиках, можна зробити висновок, що для будiвничих херсонеських храмiв головним орiєнтиром у виборi архiтектурних форм була, насамперед, столична архiтектурна школа, що поширила свiй вплив на значну територiю Середземномор'я та Причорномор'я. Це проявилося як в елiнiстичному типi, який визначив вигляд усiх херсонеських базилiк, так i в декоративному оформленнi їхнiх iнтер'єрiв, у будiвельнiй технiцi та в лiтургiйному улаштуваннi.

Крiм столичних рис, херсонеська архiтектура увiбрала в себе також елементи iнших регiональних шкiл. До них вiдносяться, наприклад, триконхiальнi апсиди, близькосхiдне, сирiйське походження котрих пiдкреслював О.Л.Якобсон. Невеликi купелi у апсидi чи нишi (Захiдна базилiка та Базилiка в базилiцi) також пов'язуються iз сирiйською традицiєю.

До свiдчень малоазiйського впливу вiдносять п'ятиграннi апсиди деяких херсонеських базилiк. Скорiш за все, архiтектурним зв'язкам саме з Малою Азiєю Херсонес зобов'язаний хрестоподiбними спорудами у виглядi як самостiйних храмiв (Замiський, Захiдний замiський, № 19 та № 27), так i прибудов до Захiдної та Схiдної базилiк. Ранньосередньовiчнi паралелi дозволяють припустити, що прибудови херсонеських базилiк можуть вiдноситись до перiоду близького до спорудження самих базилiк (приблизно з VII по IX ст.).

Найближчi аналогiї чотириапсидному храму дають ранньосередньовiчнi тетраконхи Закавказзя (Дзвелi-Гавазi, Кашветський храм та iнш.), що, можливо, визначає напрям пошуку його джерел.

Таким чином, формування ранньохристиянської архiтектури Херсонеса проходило пiд впливом рiзних регiональних шкiл при домiнуваннi столичних канонiв. Однак цей процес не був простим копiюванням iноземних форм, якi, будучи максимально пристосованими до тодiшнiх потреб та умов, набували мiсцевої специфiки. В результатi появилася невелика локальна архiтектурна група пам'яток, головним чином, базилiк, схожих мiж собою як у початкових формах, так i в наступних перебудовах.

В роздiлi 4 “Iсторiя християнiзацiї Херсонеса” зроблено спробу висвiтлити процес становлення християнської iдеологiї серед мiсцевого населення на пiдставi сукупностi наявних даних. Основним джерелом з iсторiї поширення християнства у Херсонесi є житiя єпископiв херсонських, iсторична основа яких визнається практично всiма сучасними дослiдниками. Але деякi суперечностi мiж текстами рiзних версiй житiй та невiдповiднiсть наведених у них фактiв iсторичнiй ситуацiї першої чвертi IV ст. викликали сумнiв у правильностi вiднесення описаних подiй до цього часу. На думку К.Цукермана, вони мали мiсце протягом тривалiшого перiоду. Еферiя, попередника єпископа Капiтона, вiн ототожнює з херсонеським єпископом, учасником II Вселенського собору 381 р. Дiяльнiсть трьох єпископiв, якi перебували у Херсонесi до Еферiя, К.Цукерман, вiдносить до другої та третьої чвертi IV ст. До цього часу тут проповiдував єпископ Василей, за якого, згiдно з житiями, у мiстi вже були окремi християни.

Знайомство херсонеситiв з християнським ученням цiлком могло вiдбутися вже в першi столiття н.е. Цьому сприяли iнтенсивнi торгово-економiчнi зв'язки мiста з рiзними областями Римської iмперiї та, передовсiм, з Малою Азiєю, де християнство мало значне поширення. Неможливо також виключати можливiсть перебування у Херсонесi засланих християн (св.Климент). Однак, серед мiського населення тодi нова вiра ще не дiстала визнання, про що свiдчить повна вiдсутність будь-яких християнських пам'яток I-III ст. Тим часом у релiгiйному життi тут, можливо менш iнтенсивно, нiж у центральних областях, вiдбувалися такі ж процеси, що пiдготували грунт для поступового утвердження монотеїстичної iдеологiї у формi християнства.

У першiй половинi IV ст. число християн у Херсонесi було незначним. Писемнi джерела фiксують окремi випадки навернення у християнство за попередникiв Еферiя. У першiй половинi 70-х рр., згiдно з епiграфiчним джерелом, у Херсонесi перебував загiн баллiстарiїв, котрий К.Цукерман ототожнює зi “всесильним воїнством”, що прибуло в мiсто при Еферiї. Посилення iмперської влади, безумовно, сприяло змiцненню християнської громади Херсонеса, яка саме за єпископа Еферiя оформлюється в єпархiю. Але навряд чи можливо припускати значне збiльшення її чисельностi в цей перiод. Язичництво серед мiського населення, як i в рядi областей iмперiї, зберiгало мiцнi позицiї. Антиязичницька кампанiя почалася лише в епоху Феодосiя I. Проведення iмперської полiтики щодо утвердження християнства активно розпочалося у Херсонесi, певно, за єпископа Капiтона. I хоча християнство в останнiй чвертi IV ст. залишалося релiгiєю меншостi населення, певне зростання християнської громади, яка перебувала пiд захистом мiсцевої провiзантiйської влади та вiйськових, звичайно ж, вiдбувалося (до другої половини IV - початку V ст. вiдносяться першi датованi християнськi поховання). Значення та вплив єпископа у мiстi зросло. Дiяльнiсть Капiтона в цих умовах ознаменувала початок нового етапу в процесi християнiзацiї Херсонеса, проведення якого стає державною полiтикою.

Наприкiнцi IV - у першiй половинi V ст. християнська громада у Херсонесi спiвiснувала з прихильниками язичницьких культiв та iудаїзму. До цього часу вiдноситься функцiонування iудейскої синагоги, залишки якої знайдено пiд Базилiкою 1935 р. Її руйнування в другiй половинi V ст., бiльш за все, сталося з полiтичних причин i було зумовлене зростаючим впливом християнства.

Нинi вiдомо не так уже й багато джерел з iсторiї християнства в Херсонесi у V - першiй половинi VI ст. Однак на їх основi можна говорити про те, що вже в цей перiод церковна органiзацiя мiста являла собою значну суспiльно-полiтичну силу, а християнськi iдеї неухильно поширювалися серед мiсцевих мешканцiв.

Не виключено, що з останьої чвертi IV ст. у Херсонесi почали споруджувати християнськi храми, незважаючи на вiдсутнiсть у даний момент їхнiх архiтектурних залишкiв. Як свiдчать житiя, храмове будiвництво велося за Еферiя (синаксарна стаття) та Капiтона. Вiд церков IV-V ст. збереглося кiлька скульптурних груп. До початкового етапу культового будiвництва вiдноситься тiльки невеликий храм на рубежi IV-V ст. на територiї некрополя. Група вiдомих ранньовiзантiйських церков, розглянутих у роздiлi 2, умовно належить до другого етапу християнського будiвництва у Херсонесi.

Спiльнi риси з херсонеськими мають базилiки, що вiдкритi на Мангупi, Эскi-Керменi та в Партенiтi. Композицiйна i технiчна схожiсть цих споруд, особливо на ранньому етапi їх iснування, пiдтверджує думку про їхнiй генетичний зв'язок i хронологiчну близькiсть. Центром поширення християнства на територiї Пiвденно-Захiдного Криму був Херсонес - провiдник вiзантiйскої полiтики на пiвостровi. Саме вiн i став iнiцiатором та виконавцем храмового будiвництва в окремих пунктах Кримської Готiї, яка у церковно-адмiнiстративному планi входила до складу Херсонеської епархiї протягом другої половини VI - першої половини VIII ст.

Ранньосередньовiчнi базилiки Херсонеса функцiонували кiлька столiть. В епоху так званих “темних вiкiв” жодна з них не була занедбана. Швидше за все, саме в цей перiод базилiки добудовувалися новими спорудами i перетворювалися на центри окремих культових комплексiв. Цей факт свiдчить про збереження та поступове посилення позицiй мiсцевої церковної органiзацiї в VII-VIII ст. i пiдтвержує висновок дослiдникiв про вiдсутнiсть пiдстав говорити про глибоку соцiально-економiчну кризу в Херсонесi в той час. Звинувачення херсонцiв у “язичницьких нравах” з боку папи Мартiна навряд чи варто розумiти буквально. В контекстi його листа це висловлювання виступає лише як синонiм нелюдяностi та, бiльш всього, не мiстить у собi релiгiйної ознаки.

населення херсонес зодчество християнізація

ВИСНОВКИ

Пiдбиваючи пiдсумок дослiдження iсторiї християнiзацiї Херсонеса можна зробити наступний висновок. Незважаючи на порiвняну вiддаленiсть вiд центральних областей Вiзантiї, мiсто перебувало у сферi її iнтересiв та постiйного впливу. Тому цiлком закономiрно, що процеси у суспiльно-полiтичному життi всiєї iмперiї знайшли своє вiдображення i в iсторiї Херсонеса. До таких процесiв вiдноситься поступове перетворення християнства на монопольно панiвну iдеологiю. В серединi - другiй половинi VI ст. християнiзацiя населення Херсонеса досягає найвищого ступеня. Безумовно, побудова численних храмiв диктувалася, насамперед, прагненням вiзантiйскої адмiнiстрацiї поширити вплив церкви та змiцнити владу iмперiї у цiй вiддаленiй, але стратегiчно дуже важливiй, областi. Однак необхiдно враховувати i той факт, що таке масове християнське будiвництво не могло не визначатися також внутрiшнiми потребами мiської общини. Судячи з кiлькостi великих церков, розташованих по всьому мiсту, число їхних прихожан повинне було бути досить значним. Скорiше за все, у другiй половинi VI - на початку VII ст. вони становили бiльшiсть мiського населення. Таким чином, iмперська полiтика християнiзацiї, що активно проводилася протягом ряду столiть, загалом досягла своєї мети. Християнство у ранньовiзантiйському Херсонесi (Херсонi) здобуло перемогу.

СПИСОК НАДРУКОВАНИХ РОБIТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦIЇ

Статтi:

1. Проблемы стртиграфии и хронологии архитектурного комплекса “Базилика 1935 г.” // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Симферополь, 1996. - Вып. V. - С. 94-105.

2. Раннесредневековые храмы западной части Херсонеса // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Симферополь, 1998. - Вып. VI. - С. 327-343.

3. Этапы христианизации Херсонеса // Сходознавство. - Київ, 2000. - № 9-10. - С. 179-194.

4. Некоторые проблемы датировки комплекса Уваровской базилики Херсонеса // Бахчисарайский историко-археологический сборник. - Симферополь, 1997. - Вып. I. - С. 304-311.

Матерiали конференцiй та тези доповiдей:

5. К дискуссии о религиозной принадлежности раннего храма комплекса “Базилика 1935 г.” в Херсонесе // Исторический опыт межнационального и межконфессионального согласия в Крыму. - Симферополь, 1999. - С. 52-60.

6. Проблемы датировки памятников раннесредневековой христианской архитектуры Херсонеса // Международная конференция “Византия и Крым”. Севастополь, 6-11 июня 1997 г. Тезисы докладов. - Симферополь, 1997. - С. 36-37.

7. О разрушении Херсонеса в X-XI вв. // Скифы. Хазары. Славяне. Древняя Русь. Международная научная конференция. 9-12 декабря 1998 г. Тезисы докладов. - С-Пб., 1998. - С. 121-122.

Размещено на Allbest.ru