Степан Мазепа і Білоцерківщина

Размещено на http://www.allbest.ru/

Степан Мазепа і Білоцерківщина

мазепа універсал антипольський королівський

Кривошея В.В.

15 червня 1572 р. київський землянин Михайло Мазепа ленним правом отримав пусту землю, лежачу навколо р. Камяниці [1,248], починаючи від мосту, по якому їздять великий гостинець аж до урочища Поснікова [1,248]. 13 липня 1578 р. він отримав данину до живота на с. Пасічне на р. Росі нище Білої Церкви з усіма ловищами на р. Насташці від дороги Звенигородської до устя, де в Рось впадає, а по Росі також, боброві гони від устя Насташки до устя Сухої Ольшаниці [1,326].

Його син Степан вперше згадується 14 травня 1638 р., коли за вбивство Яна Зеленського Люблінським трибуналом був засуджений на інфамію і смерть, та згодом йому якимсь чином вдалося справу залагодити [2,372].

У 1654 р. Степан-Адам Мазепа був отаманом городовим білоцерківським. Якщо не допущена помилка в імені, то маємо звістку про ще одного Мазепу з тих часів. У грудні 1654 р. білоцерківського священика Івана Степановича прислав до митрополіта Сільвестра намісник білоцерківський і суддя земський Ян Мазепа [3,32].

У 1659 р. Адам Мазепа на боці Виговського вже як «давно и добре... в разных оказиях заслужоный шляхтич и жолнер, во многих военных экспедициях испытанный» [4,5], був намісником (1658), мабуть гетьманським у Білій Церкві. З своїм патроном Виговським переходить на бік поляків, став підчашим чернігівським (1662-1665). Помер підчаший чернігівський Василь Солтик. Мазепа згідно королівського універсалу від 9 березня 1662 р. у Варшаві був призначений на вакантну посаду. 2 травня 1662 р. він отримав універсал з підтвердженням ленного права конфірмацією привілею на тужленність шляхтичу Михайлу Мазапі від Сигизмунда-Августа наданого.20 липня цього ж року Адам Мазепа отримав універсал на маєток Триліси і сіл до нього належачих, щоб їх мешканці «за пана свого знали і йому послушні були». Того ж дня отримав пашпортдля проїзду в Україну. Характеризуючи Триліси того часу відзначимо, що у 1645 р. шляхтянка Липницька позивала шляхтича Яна Зданклевича про місто Триліси (2 600 золотих) [5,365 зв.]. У 1649 р. Триліси входило до складу Чорнокамянської сотні Білоцерківського полку [6,182], а у 1654 р. тут була окрема козацька сотня 79 козаків і 60 міщан, прихожан обслуговувала Успенська церква, спалений острог [7,122-123].

3 квітня 1663 р. у Львові король підписав універсал до полковника білоцерківського, щоб той охороняв маєтності шляхтича Адама Мазепи.

Можливо, був замішаний у спробі антипольського виступу Виговського 1664 р., за що і поплатився маєтністю. Мабуть, у 1665 р. і помер, так як у 1666 р. підчашим чернігівським бачимо його сина Яна (Івана). У зв'язку з цим повстає питання про вік як Степана, так і його батька Михайла.

Зрозуміло, що Степан був старшим за свою дружину, тобто народився раніше 1621 року. Різниця у віці в той час могла бути від 1 до 20 років. Якщо зробити припущення, що Михайлу Мазепі у 1572 р. було 21-22 роки (повнолітній), то він народився близько 1550 р., а батьком Степана став у 47-67 років. Таким чином, Степан народився у проміжкку між 15971617 рр., а помер у 67-47 років.

У Києво-Печерській Лаврі Степан Мазепа зробив запис, яким поминав свої родичів. Унікальним є вказівка на його уряд підстароста білоцерківський [8,93]. На жаль, немає ніякої можливості датувати запис.

В цьому записі п'ять імен: чотири чоловічих і одне жіноче. Згадана у помянику Ганна [8,93] вірогідно є його матірю, Михайло батьком. Василь, Віктор і Яків [8,93] найвірогідніше старші брати Степана Мазепи.

Степан Михайлович Мазепа мав за дружину Марину Мокієвську (? 1621-1707). Вважається, що її первісток Іван народився 20 березня 1639 р., тобто шлюб відповідно відбувся не пізніше 1638 р. Мали подружжя і доньку Олександру. Відомо, що Марина вступила в шлюб з Адамом Мазепою вперше, а це, у свою чергу, засвідчує, що їй було років 16-20, відповідно народилася 1617/1621 року і померла у 86-90 років. Після смерті Степана Мазепи його удова Марина стала черницею Марією, потім прийняла схимну як Магдалена. У 1686 р. уже була ігуменею Києво-Печерського монастиря [9,146-154].

Серед сусідів були Островські, Савицькі, Яблуновські, Ларченки, Кам'янецькі, Івановський. 1643 р. посесія в Насташку чи Новоселицю Островському від Новоселецького, як то в ліски княгинські і семенівські у верховині р. Насташки до Юшківського рогу і в інші урочища вічно [5,185 зв.]. 1644 р. запис вічистий від Павла Бежулинського Яну Островському на 1/2 в м. Насташці чи Новоселиці над р. Насташка маючого від Новоселицького, тобто ліск кияничинські і семенівські, і пасіки з садами у верховині р. Насташці і Мишковому розі з долиною і її верховиною до тої ж пасіки належних з сінокосами на тій же долині і з другими полями сіноксами за 4000 злотих [5,197 зв.]. 1646 р. посесію вічисту на став з греблею і млином під містечком Насташкою чи Новоселиця отримали Роман Савицький, Войцех Яблуновський, Олександр Троцький [5,214]. 3 квітня 1663 р. у Львові король підписав універсал на певні добра по смерті Стефана і Яна Ларченків в Насташці шляхтичу-козаку Янові Кам'янецькому. 22 грудня 1663 р. у Острі король підписав універсалпідтвердження ротмістру королівському Станіславу Івановському права кадука на міста Новаселиця і Насташка та інших добр родини

Новоселицьких в воєводстві Київському, старостві Білоцерківському, наданих їм в 1653 р.

З перерахованих родин викликає цікавість рід Ларичів чи Ларченків. Представник цієї родини Кузьма згаданий як козацький старшина (1621), Іван козацький старшина, підписав Роставицьку угоду (1619), був у посольстві до короля (1625). Ларченки зафіксовані два Івани у реєстрі 1649 р., Костюк, Наум, Самійло, третій Іван козаки білоцерківські (? 1649-1654 ?).

Ці короткі дані дозволяють чітко визначитися з іменами початкового родоводу Мазеп, вперше введено до наукового обігу поминальник батька гетьмана у Києво-Печерській Лаврі, нові дані про насташські шляхетські роди того.

Література

1. Руська (Волинська) метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства). 1569 1673 / Держархів України. ЦДІАК України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Ген. дирекція державних архівів; Головний архів давніх актів; Інститутт історії Польської академії наук; Федеральна архівна служба Росії; Рос. держ. архів давніх актів; Укр. науковий інститут Гарвардського університету; Упоряд.: Г. Боряк та ін. К., 2002. 984 с.

2. Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Ф.ІІ. № 15564-15570.

3. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. Транслітерація тексту. К.: Наукова думка, 1995.

4. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядники Ю.Мицик, М.Кравець. К: ІАД НаН України, 2003. 349 с.

5. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. КПЛ. Кн.907.

6. Senyk S. Two Maria Magdalenes : notes on the genealogy of the Mazepa family. Varia Ukrainische Freie Universitat. 1981. Bd.18. S.146-154.

Размещено на Allbest.ru