До тенденцій розвитку української політичної думки в XVII-XVIII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

До тенденцій розвитку української політичної думки в XVII - XVIII ст.

Кривошея В. В.

Генеалогія роду-народу була однією з головних проблем, що свідчило про панування сарматської ідеології. У зв"язку з цим професор М.Корпанюк звернув увагу на той факт, що у матеріалах генерального писаря Семена Голуховського на противагу польським літописцям вказується, що Рус не є онуком Ляха, а руси знані перед ляхами [1].

«Літописець» Дворецьких охоплював період з 1340 року по 1672 рік. Автор літопису розрізняв Україну, Поділля і Волинь: «1647 Хмелницкого хотіли зят, же взял того року писмо у короля Владислава быт[ь] ляхов и з України выгнат их», а «Козаки, що хотіли, король им позволив, а ордам грошей часть дав, а в остатку Волын и Подоля в полон отдав» [2,229]. Уточнюється поняття «Україна» територіально «з усею Україною по обоих сторонах Дніпра будучою» [2,229].

Літописці були реєстраторами фактів, але подекуди піднімалися до описовості подій. При написанні твору Ф. Софонович спирався на власну оригінальну концепцію історії України, згідно з якою будувалася композиція «Кройніки», оцінювалися конкретні факти. Ф. Софонович визначав такі етапи в історії батьківщини: Київське князівство; Галицько-Волинське князівство; українські землі у складі Великого князівства Литовського; українські землі під владою Речі Посполитої; період боротьби українського народу проти Речі Посполитої. Отже, в основу цієї періодизації було покладено типове для феодальної історіографії уявлення, яким пояснюється підвищений інтерес Ф. Софоновича до воєнно-політичної та церковної історії Русі, а потім України.

Головна увага Ф. Софоновича була присвячена Київській Русі (понад 70 % обсягу «Кройніки»).

Згадуються свої князі легендарні Рус, Кий, Щек, Хорив, Рюрик, Синеус й Трувор. Хоч Ф. Софонович з повагою ставився до легендарного оповідання про закликання варягів, яке було зафіксоване у давньоруських літописах, він, проте, віддав перевагу легенді про Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь, котрих розглядав як перших київських князів, а отже, і всієї Русі. «князи ужє рускиї вь гисторияхъ написаны: три браты Кїи, Щик и Корева и сестра ихъ Либеда, потомки Иафетовы и сн?а его Мосоха, внука Ноева». Таким формулюванням Ф.Софоно- вич поєднав місцеву легенду про заснування Києва з біблійною.

Ф. Софонович сприйняв теорію «Галич другий Київ», яка відбилася у Галицько-Волинському літописі складовій частині Південно- руського зводу кінця XIII ст. Виходячи з неї, Ф. Софонович розглядав галицько-волинських князів як нащадків великих князів київських і описав їх з особливою любов'ю.

У «Кройніці о початку и назвиску Литви» виразно відбилися анти- католицькі і антиуніатські погляди Ф. Софоновича. Він вбачав можливість князювання на престолі Великого князівства Литовського у XIV XVI ст. князів Острозьких, або іншого православного роду.

Характеризуючи генеалогію слов'янства, Ф. Софонович писав: «народы славенскиї имена мают болгарскиі, рускиї, полскиї, готскиї, ван- далскиї, ческиї, сербъскии и прочии, всЪ словенского языка», а «россиянами и земля ихъ Россия oт широкого ихъ по свЪту розсияния назвалися». Описував він пращурів українців так: «Рус, коториї к полудню засЪли, розно назвалися: едины назвалися поляне, котрьії в полях сЪли, гдЪ тепер Ки?въ сидит, другиї назвалися древлянами, котрып сЪли межи лЪсными деревлями, што мы ПолЪсемъ называемъ. Другиї сЪли межи Припетю и Двиною, и тыи назвалися роговичиМ, /6/ и иншиї сЪли по ДеснЪ, по Сеимъ и по Сулє рекахъ, и назвалися сЪверЪ, иниі над Богомъ рекою, и назвалися вятичЪ, и город свои назвали Вятичи. Другиі сЪли тамъ, где Днепръ і Волга починаются, и назвалися кривЪчи, город ихъ головныи Смоленскъ. И иншиї народы рускиї сЪли к полночи широко над озеромъ Илмерем, и назвалися илмери. Тыи над Волгою рекою збудовали великиї город и назвали его Новгород. Варяги называлися народы, который за морем Балтицким, по-руску Варяжнымъ названнымъ, былиН, и мЪсто ихъ славное, Варагиею названое, з которых первыи кн?зи до Новгорода Великого взяты суть, /6зв./ и от нихъ Рус назвалася. А пред тымъ над Русью пановали и данъ брали на полянах и на сЪверахъ, и на вятичахъ козаре по бЪлои бЪлце, и на кривичах, и на иншихь, имъ при- леглых, брали данъ вараги приезжаючи. Потом не въсхотЪли имъ давати, отгнали ихъ печениги и половцы». Автор вважав, що з поляками руси рівні: «Лехь албо поляки едного поколЪня суть з русю, потомки Иафета, сн?а Ноевого, языка словенского. Обои тыи народове были и до сего часу суть битныи і в воинахъ славныи, і всЪмъ народомъ страшныи».

Варто відзначити внесок Ф.Софоновича в розвиток історичної географії українських земель. З сторінок його літопису дізнаємося, що «кн?зем Кориатовичемъ, сн?овьцомъ своимъ, Але?андру, Костянъти- ну, Федору и Юрью, Подолье отдаль въ державу. Которыи опустЪлыи побудовали мЪста Бакоту, Смотричь, Каменець, такьже Браславъ, Виньвицу, Межибожь, Хмелникъ, Тремьбовль и иньшии», «Свидрига- ило, з воискомь пошовши, Виницу, Скалу, Браславль и Червоногородок взял; на Подолью надто буриль волости Лвовьскиі и Тремьбовльскии».

Татарські набіги залишаються і у Ф.Софоновича однією з важливих сюжетних ліній літопису: «Року 1505 татаре в ЛитвЪ много попустошивши, самых неволников сто тьісячєи побравши», «по спустошеню Подоле от татарь, гды сылы рускиі ослабили, Литва, татарь выгнавши, опановала Подоле».

В сюжетах присвячених взаєминам з Московською державою на перше місце виходять польсько-московські протиріччя, а роль козацтва у цьому протистоянні ігнорується. Так, «1563 Іван Василевичъ, цр?ь московскии, з великою потугою под Полоцкь пришовши, взял мЪсто Полоцкь», «1568-г Жигмунть Августь, зобравши воиско великое барзо, пошол на Москву», «Року 1604 Дмитрия, котриі повЪдал себе быти ца- ревичемъ, с Полскои кн?зь Ружинскиї проводилъ до столицы на царство Московское. Нимь он пришолъ, нЪкоторыи ему приязныи маскали убили цр?я своего власного Феодора Борисовича и его царицу Марию Годунову, а Димитрея того приняли за царя».

Козаків автор розглядав по-перше, як борців проти унії, по-друге, ворогів поляків захисників унії, по-третє, як ворогів турків, і по- четверте, як хоробрих як воїнів. Перша згадка про козацького гетьмана прямо пов'язується з виникненням унії: «Року 1597 Наливаико, гетман запорозскии, воиско зобравши, Литву плюндровал, шляхту забивал, униї не любячи», проти ж запорожців «гетманъ корояныи Жолковскии з во иском полскимъ пошовши на УкраленЪ». Такі польські експедиції в Україну явище звичайне для літописання того часу: «Року 1637-г гетман коронныи Потоцкии з воискомъ полским ходил на казаков за ихь бунты и декабрия, 6-г дн?я, под Боровицею розгромилъ». Дещо раніше літописець фіксує таке: «Року 1630 гетман казацки Тарас, собравши воиска, збунтовался на поляковъ. Против которого гетманове коронныи з воисскомъ пошли и под Переясловлем воину точили». При чому Ф.Софонович відзначав «немало полского воиска козаки побили». Героїзм козаків особливо демонструється у їх боротьбі проти ворогів православ'я турків, при чому це здійснюється у порівнянні з поляками: «Натягло тежь и казацкое воиско з гетманом Сагоидачным. Поляки розне подезьдами, герцами и чатами урывали воиска турец- кии, а казаки вночи тихо пробилися аж до самого цр?я турецкого намету. Цр?ь перестрашенныи з намету утеклъ, тым часом козаки много турковь позабивали, зачим стривожился барзо и цр?ь, і все ег? воиско». Це є логічним продовженням його тези «рус, шаблею, а не пером» відзначений.

Ф.Софоновича турбує проблема присяги, яка здійснюється двостороннє і розглядається у кількох сюжетах. В першому із них польський бік поклявся козакам, а козаки королю і Речі Посполитій: «Пан Кисел и иншиї панове присягнули козаком именемъ гетмана коронного... а казаки вЪрностъ поприсягли кролю и Речи Поспалитои». Вдруге цей сюжет розгортається 1648 року, коли гетьман Б.Хмельницький «зь татарскимъ мурзою Тогаи-беемъ сьприсягься противь поляком». 1654 р. Богдан Хмелницкии, православному цр?ю і великому кн?зю Але?Ъю Михаиловичю поддавшися зь всею Украиною по обоихь сторонах Днепра, выконалъ присягу зь всею своею старшиною в церкви переясловс- кои, которои присяги Василеи Василевичъ Бутурлинъ, цр?скиї боярин, слухал. Такьже и по всЪхь мЪстах козаки и мещане присягли цр?ю на вЪчное подданство в церквах». Як бачимо, тут козацтво присяглося, а московський представник лише слухав присягу, а сам не присягав. І на кінець, під час переговорів з гетьманом І.Виговським «потомъ король з сєнаторами и присАглъ». Як бачими, Ф.Софонович вважає присягу одним із ключових питань двобічних взаємовідносин.

Ф.Софонович вживав термін «українці». Під 1652 роком він пише: «украинцы, не терпячи кривдь от воиска полского незносныхь, почали поляковь перше сами забивати по Заднепрью».

Інокентій Ґізель [3] (бл. 1600 1683) освіту здобув у Києво-Моги- лянському колегіумі, після закінчення якого продовжив навчання за кордоном, імовірно в Англії. З 1645 року професор, а згодом ректор Києво-Могилянського колегіуму. З 1656 року архімандрит Києво-Печерської лаври [4]. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів, зокрема, «Об истинной вере», брав активну участь у створенні і виданні «Києво-Печерського патерика» (1661, 1679) та першого підручника історії в Україні «Синопсиса» (1674). Короткий нарис східнослов'янської історії від найдавніших часів до останньої чверті XVII ст. «Синопсис, или Краткое собрание от различных літописцев о началі сла- вяно-російского народа» за традицією приписують Інокентію Гізелю, котрий, благословивши книжку до друку, засвідчив свою до неї причетність принаймні у ролі «редактора». Вважається, що укладачем «Синопсису» був чернець Києво-Печерської лаври Пантелеймон Кохановський. Перше видання «Синопсису» вийшло з лаврської друкарні 1674 року; третє, найповніше, 1680 року, четверте 1718. «Синопсис» слов'янську єдність і сарматське походження вважав за аксіому. При чому з сарматського кореня виросли народи русь чи рось (українці), литва, поморяни, волинці, поляки. Автор прилучав до слов'янського кореня і «Москва-на- род от Мосоха, праотца своего и всЪх славенороссов, сына Афетова». «Синопсис» вважав, що гетьманський титул був ще за перших князів «ИмЪша же тЪ князіе у себе и гетманы. От них же бЪ первый именем Радим , а от того нарекошася радимчане; вторый Вятко , а от того вятчане, над рЪкою Волгою; третій ДулЪпа, а от того дулЪпяне, над Богом, иже нынЪ нарицаются лучаны». В розділі «О преславном верховном и всего народа россійскаго горовном градЪ ЮевЪ и началЪ его» автор схиляється до найдавнішої згадки в літературі «Един точію лЪтопи- сец описа основаніе града Кіева, року от рождества Христова 430». Використовує автор і київську легенду про заснування міста «По благословенію и пророчествіи изряднаго заступника россійскаго святаго апостола Андреа Первозваннаго на горы кіевскія, немалу времени прешедшу, прійдо- ша от диких поль съ славяны, великими и зЪло храбрыми народы, тріе братія родныи, князіе російській: первому имя Кій, второму Щек, третему Корев, или Хорев, и сестра их съ ними прійде Либедь, къ брегом ДнЪпровым, рода всЪ Афетова и племени Мосохова». Вказувалося на складові частини самодержавтва князя Володимира, де виступали і українські землі «великій князь Владимір СвЪтославич ... объемши их княженія и всю Россію Полунощную, Восточную, Полуденную, БЪлую и Чорную къ своей власти приведши, нача писатися царем и великим князем и самодержцем російським». Широко подається пантеон поганських богів, осуджує купальські свята, колядки, тобто народні вірування і звичаї, що передували християнству. Знайшлося місце в «Синопсисі» і для тогочасної «новітньої історії», коли згадувався «славный старинный город козацкій началнЪйшш Чигирин».

Баранович Лука, чернече ім'я Лазар (1620 1693) освіту здобув у Київській колегії, Калуській та Віленській академії. Ректор Києво- Могилянського колегіуму (1650 1651), ігумен Братського монастиря. Єпископ (1657), а згодом архієпископ Чернігівський, був автором двох збірок проповідей «Меч духовный» [5] та «Трубы словесъ про- повЪдних» [6] а також «Триодиона» [7]. До поетичного доробку Ба- рановича входять вірші-передмови, панегірики та збірки польськомовної поезії «Життя святих», «Аполлонова лютня» [8], «У вінець Матері Божої», «Стовп віри», «Книга смерті» тощо [9]. На чолі нового суспільного порядку бачив монарха, якості якого відповідають ідеалові правителя «філософа на троні» [10].Полемічний трактат «Нова міра старої віри» (1676, 1679) направленої проти книги єзуїта П.Бойми «Стара міра нової віри» (1668) відстоював православну віру.

Йоаникій Ґалятовський [11] (бл. 1620 1688) освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі, після закінчення якого (до 1650) прийняв чернецтво на Волині. Перебував у Куп"ятицькому монастирі поблизу Пінська. Повернувшись до Києва, викладав у Києво-Могилянському колегіумі, 1659 року став його ректором, ігуменом Братського монастиря. 1669 року поїхав до Новгорода-Сіверського до чернігівського архієпископа Л.Барановича, який призначив його настоятелем Єлець- кого монастиря в Чернігові [12].

Іоаникій Ґалятовський у передмові до «Скарбниці» (1676) вважав, що «А найперший гетьман козацький був Прецлав Лянцкоронський». Козаків він вважав однією з гілок руського народу, яка існувала ще за давньоруської держави: «Ці всі козаки мають ще славу через назву свою, бо козаки, згідно думки деяких мудрих людей, є названі від козарів, яких Матіаш Стрийковський у книзі 4, розділ 3, на листі 126 згадує, кажучи, що ті козари люди народу руського, вибились із влади Святослава Ігоревича, монарха руського, через що Святослав із козаками війну точив, їх побив, і до послушенства привів, і на них данину наклав». 1516 рік автор вважав початком Запорозької Січі: «Року 1516, згідно повісті хронікарів ... за королівським дозволом, почали козаки на островах, або на виспах, дніпровських жити, де мають свої гармати, які побрали в турецьких і татарських замках». Йому притаманна героїзація козацького минулого «Пишуть іще історики, що козак Венжик Хмельницький та- тарів громив під Заславлем року 1534, коли татари через річку Горинь переправилися. З тієї історії можна довідатися, що той козак Венжик Хмельницький був гетьманом або іншим регіментарем у козацькому війську, оскільки тут йому самому приписано звитяжство над татарами під Заславлем. Через те Стефан Баторій, король польський, Запорозькому війську дав за герба при печаті рицаря із самопалом на рамені, при боці шабля, а на голові має він перекривленого ковпака, оскільки рицарі запорозькі не тільки в полі, але й на морі з неприятелями воюють, самопалами стріляють і шаблями неприятелів стинають, також галери й каторги турецькі на морі, на кшталт перекривленого ковпака, догори дном перекривлюють і в морі затоплюють, і міста турецькі й татарські здобувають і, на кшталт ковпака перекривленого, ті міста перекривлюють, а найперше козаки почали збиратися на Запорожжі за дозволом польського короля Жиґмонта Першого».

У Ґалятовського козацький гетьман Сагайдачний виступав як символ боротьби проти мусульманства: «Я ж при своїх недостойних молитвах зичу твоїй вельможності такого щасливого прогресу на війні, як щасливого прогресу дізнавав на війні козак Петро Сагайдачний, який під Хотином потужно громив турецькі й татарські війська, коли під Хотінь притягнув Осман, турецький цесар, із великими військами. Коли б Сагайдачний із запорозькими військами не загамував там турецької потуги, певно б, турки-магометани почали в Росії із християнських церков свої магометанські мечеті чинити або ж стайні для своїх магометанських коней. Той-таки Сагайдачний славне місто Кафу в товаристві із запорозьким рицарством узяв, туди човном приїхавши і всіх турок і татар, бусурман, вистинав, а численних християн-невільників визволив із поганської неволі і повернувся звідти до Росії, вітчизни своєї, із великими скарбами». Галятовський відзначав протекцію російського царя над Гетьмансько-козацькою державою: «Для тієї слави Запорозького війська і для його віри благочестивої прийняв Запорозьке військо під свою протекцію пресвітлий і благочестивий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії монарх».

Ґалятовський розглядав питання про справедливі та несправедливі війни, «слушную й неслушную брань». До справедливих він відносить війни за православну віру або ті, метою яких є захист батьківщини. Вкрай негативно ставиться до чвар всередині країни, розглядав їх як найтяжчий гріх «братовбивства».

Данило Савич Туптало [13] (Димитрій, митрополит Ростовський, св.) (1651 1709) народився у с. Макарові на Київщині в родині козацького сотника. Навчався у Києво-Могилянському колегіумі. 1668 року прийняв чернецтво у Київському Кирилівському монастирі . З 1677 року жив у Білорусі в єпископа Теодосія Василевича. З 1679 року імовірно, придворний проповідник гетьмана Івана Самойловичау Батурині. 1680 року обраний ігуменом Київського Кирилівського монастиря, проте залишається у Батурині. 1681 року став ігуменом Мак- саківського Спасо-Преображенського, а через півроку Батуринського Крупицького Миколаївського монастиря. З 1684 року проповідник Києво-Печерської лаври. З того часу понад 20 років до 1705 року працював над написанням і виданням (у 4 томах) збірника «Четьї-Мінеї». Крім Києва, жив у Батурині, був ігуменом монастиря Св. Петра і Павла в Глухові (1694 1697), Єлецького Успенського монастиря в Чернігові (1697 1699), де висвячений в архімандрити, та Спасо-Преображенського монастиря в Новгороді-Сіверському (16991701). З 1702 року митрополит Ростовський і Ярославський [14]. У житій святих («Четьї-Мінеї» [15]) зібрав і опрацював велику кількість історичних оповідань агіографічного (житійного) жанру. Повна назва «Житія» «В той-таки день. Успіння святого рівноапостольного великого князя київського Володимира, названого у святім хрещенні Василем, всієї Русії самодержця і просвітителя. Ся історія «Житія» його зібрана із літописця Руського преподобного Нестора Печорського у скороченні і від інших книг руських і тощо». В праці «Діаріуш, каталог кіевских митрополитов» подавав реєстр київських митрополитів. Дослідники відзначають, що мова богословських праць церковнослов?- янська з українізмами, проповідей близька до народної.

«Самовидець» розпочинав свою працю наступним розділом «Початок и причина войни Хмелницкого ест едино от ляхов на православіе гоненіе и козаком отягощеніе», де глибоко і комплексно розкрив причини Національно-визвольної війни. Автор часто вживав термін «Україна»: «уся Україна по Ромен», «на Україну простует на Браславле», «поздавалися уся Україна», «уступил король з України», «же юже уся Україна противко нему бунтуется», «колмики ввишли на Україну перше», «списчики на усю Україну», «которіе переписовали усіх людей на Україні», «мешкаючих и по городах, и по селах, отдаючи Україну в подданство», «орда вишла на Україну». українська політична думка софонович

Орлик Пилип Степанович (1672 1742) є автором книг «Алкід Російський» (присвячена гетьману І.Мазепі, 1695), «Гіппомен Сармаць- кий» (на честь ніжинського полковника І. Обидовського, 1698), «Діаріуш (щоденник) подорожнього» (1720 1733), трактатів «Вивід прав України» та «Маніфест до європейських урядів» (1712). Найважливіша з його праць «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького» (1710), що ввійшла в історію як перша конституція. В основу її, як і «Виводу прав України», закладено ідею природного права і договірного походження держави. Козацтво у Орлика виступало суб'єктом як обов'язків, так і прав. Заради загального добра воно мало укладати договір з гетьманом, і передавати йому частину своєї свободи з метою забезпечення внутрішньої злагоди у суспільстві та зовнішньої безпеки. У конституції О. простежується тенденція до обмеження гетьманської влади через постійну участь в управлінні державою політичної еліти генеральної старшини і Генеральної Ради. Конституція передбачала закріплення історично притаманного козацтву вільний вибір населенням урядовців різного рівня та подальше затвердження їх на посадах гетьманом. Тенденція до суспільного плюралізму виражена в конституції в підтвердженні незалежності від світської влади православної церкви і проголошенні повернення до її споконвічної підпорядкованість Константинопольському патріархові, втраченої нещодавно [16].

Прокопович Єлисій (Єлизар), чернече ім'я Теофан (1677 1736) народився в Києві у родині купця. Справжнє прізвище, імовірно, Це- рейський. Після смерті батьків виховувався дядьком Теофаном Прокоповичем, професором і ректором КМА. Навчався в КМА. Прийнявши уніатство і чернечий постриг, студіював у колегії св. Атанасія в Римі, в університетах Швейцарії й Німеччини, зокрема в Єні, Галле, Альтдорфі. Повернувшись на батьківщину (1704), зрікся уніатства, вступив до Київського братства і постригся в ченці. Розпочав викладацьку діяльність у КМА, де пройшов шлях до ректора, ігумена Братського монастиря (1711). Центральне місце у вченні Прокоповича належить теорії держави і права. У своїх політичних поглядах Ф. Прокопович виходив з того, що існують три основних форми державного правління: демократія, аристократія і монархія. Найкращою з них є монархія. Його концепція освіченого абсолютизму (перша в Росії) склалась як результат застосування теорій природного права й суспільної угоди до осмислення реалій і потреб російської державності петровської доби, а відтак сприяла утвердженню пріоритету світського начала, науки, розуму, опертих на авторитет сильної й освіченої державної влади, протидіяла боярській і церковній опозиції реформам Петра. Дослідники вважають, що в її розробленні враховував не лише західну традицію, а й державотворчі ідеї (передусім пов"язані з теорією природного права), наявні в українській суспільно-політичній думці [17].

Опонентом Прокоровича був Симеон Іванович Яворський [18], чернече ім'я Стефан (1658 1722), який походив з дрібношляхетської родини. З 1673 року навчався в КМА. З 1684 року студіював, прийнявши унію, у вищих католицьких навчальних закладах Львова, Любліна, Познані, Вільно. У1687 році повертається до Києва, зрікся унії й прийняв чернецтво. З 1689 року викладав у КМА. Проповідницький дар Яворського привернув увагу Петра І, що дало початок його стрімкої церковної кар'єри: єпископ, митрополит Рязанський і Муромський, місцеблюститель патріаршого престолу. Виступав переконаним прихильником розмежування світської й духовної влади, обстоював автономію церкви, непорушність її традицій і обрядів [19]. Не підтримуючи церковну політики Петра І, спрямованої на підпорядкування церкви світській державі, впадав в немилість.

Для українознавства козацької доби особливе значення мали «Житіє и писанія», серед яких варто відзначити працю такого плану Петра Івановича Величковського, чернече ім'я Платон, схимницьке Паїсій (1722 1794) народився в Полтаві у родині священика настоятеля Успенського собору, вихідця з старовинної любецької боярсько-старшинської родини. З 1734 року навчався до КМА, але 1740 року залишив академію й став послушником Любецького монастиря. Прийняв постриг у Медве- довському монастирі, після його закриття оселяється у Києво-Печерській лаврі. Прагнучи тиші й усамітнення, вирушає у мандри (1743), знайшовши на кілька років притулок і духовне керівництво в монастирях і скитах Молдавії. Влітку 1746 року оселяється на Афоні. Після чотирьох років став схимником з іменем Паїсія, 1758 року рукопокладений у священики. Наступні роки вів життя старця у заснованому ним афонському Іллінському скиту й монастирях Молдавії Драгоманському (1763 1775), Сеульському (1775 1779), Нямецькому (з 1779). Помер у сані архімандрита [20].

Другий том свого «Літопису» Самійло Величко розпочинає з авторського вступу, який підписав так: «Любові твоєї, всіх благ завжди хоче брат, правдешній Малої Росії син та слуга Самійло Васильович Величко, бувший канцелярист війська Запорозького» [21,8]. Через весь літопис проникають ці слова, що дало можливість наступним історикам дати його автору характеристику як «безсумнівно український патріот» [22,643]. Хоча той же Д.Дорошенко вважав, що Самійло Васильович Величко (1670-після 1728) був «вихований в атмосфері льояль- ности до царської надвлади» [22,643].

Враховуючи, що весь його «Літопис» це його авторська редакція різних документів і творів попередників, то це дає нам можливість простежити його погляди на різні питання українознавства. Автор глибоко розумів окремішність українців і звертав увагу на рівність свого народу з іншими. Він згадував «наших сармато-козацьких предків, що так само, як і чужинці, вели війни й славилися рицарською відвагою та богатирськими подвигами» [23,26-27].

Він вживав терміни «народові українському» [23,42], «стародавні права і вольності» [23,41].

Особливе значення він надавав мові, вважаючи за необхідне «перекласти на козацьку мову», «простим стилем і козацьким наріччям»

досягнення історичної науки про Україну другої половини XVII ст., опираючись на іноземні праці, а також «слав'яно-козацьких письменників».

В його розповіді українці ведуть боротьбу не лише проти поляків і татар, а і проти усіх, хто нападає на них. В Зв'язку з цим цікава розповідь літописця щодо розрух на Гадяччині: «донці, яких відпустив додому Хмельницький з того боку Дніпра, йдучи через Малу Росію, причинили без жодної поваги й шани сільським і міським людям численні розори, образи, грабунки й побої. Коли ж вони з"явилися з цією наругою і грубощами у Гадяцькому полку, то намісник тодішній га- дяцький Тиміш, вислухавши плачі й численні скарги людей Гадяцько- го полку, зараз-таки взяв із собою до трьохсот добрих козаків і, нагнавши тих свавільних донців у Гадяцькому ж полку біля села Подолок, усіх їх розгромив і розбив ущент» [23,191].

У викладі С.Величко, враховуючи багатолітню війну з поляками, останні і виступають як головний ворог українців. «Вони, поляки, не тільки знищили і згладили на згаданих наших землях та провінціях ім'я наше славне козацьке, але, що найгірше й найбільше засмучує, запрягли вони всіх братів наших, роксолан, у невільниче підданстве ярмо, відкинули нас від батьківської православної греко-руської душеспа- сенної віри і приневолили силою, звабили й підкорили ґвалтом та багатьма нехристиянськими муками й тиранством до згубної унії та римського блуду» [23,79]. Виступи з осудженням унії були безроздільно пануючими в суспільно-політичній думці Гетьманщини того часу. Автор поділяв і виступав провідником думки «знищити унію, щоб вона не стояла поміж руським і польським народом і не поширювалася поміж греко-руською та римською релігією» [23,233].

Він окреслював територію, за соборність, якої вели боротьбу українці: «зі стародавніх часів землі та провінції козацько-руські, савро- матівські від Поділля і Волох по Віслу і аж до самого Відня і Смоленська» і продовжував «мав наш край довгі й просторі кордони, включаючи землі Київську, Галицьку, Львівську, Холмську, Белзьку, Подільську, Волинську, Перемисльську, Мстиславську, Вітебську і Полоцьку» [23,79]. Вказував на існування козацьких кордонів [23,85].

Розповідаючи про Правобережну Україну, Величко зазначав, що ця «земля, частка нашої українсько-малоросійської» і оплакував «падіння і занепад тогобічної нашої вітчизни» [23,27].

Відзначав тяглість існування держави від Київської Русі: «ця земля

предковічна вітчизна наша, яка сяє правдешнім і несхитним благочестям від святого й рівноапостольного князя Володимира Київського» [23,79].

С.Величко, будучи державником вважав, що козаки мають «мати собі на Україні гетьмана», у титулі гетьманському він завди додавав ніколи не існуючий титул «гетьман Запорозького війська і всієї малоросійської України», оцінюючи попередніх державних українських провідників вживав «милий наш вождю, державний руський» [23,42,88,209]. Описуючи положення Гадяцької угоди, він сформулював положення так: «Не платити податків до Корони і не знати по обох Українах іншої якоїсь юрисдикції, окрім самого козацького гетьмана» [23,233]. Як бачимо, державність у формі гетьманату була для С.Величко природньою формою управління в Україні.

В одній із своїх праць Д.Дорошенко використав вдалу характеристику Юрія Хмельницького зроблену начеб-то Шеремєтєвим, яка найшла відображення у «Літописі» : «Прилично бы тому гетьманишке еще гуси пасть, а не гетьмановать» [24]. У зв'язку з цим український історик зазначав: «Коли зважити, що сам Величко почав свою службу у Військовій Канцелярії під проводом Василя Кочубея, котрий, з свого боку, починав службову кар?єру в Чигирині у Дорошенка, то, що Кочубей залишався патроном Величка до кінця свого віку, то можна припустити, що Величко цю характеристику Дорошенка заснував на словах Кочубея, і тому вона має не саме лиш літературне значення, як то часто бачимо у Величка» [22,30].

Початки козацтва в часовому проміжку хоча і мали різні точки зору, все ж зосереджувалися на 1516 році. Ще в літописі Яна Бінвільського знаходимо вказівку «За того ж Жикгимонта козацътво се почало от року » [25,65]. Літопис Грабянки тримався такої ж думки: «Приєднавши до своїх країв Київ та малоросійські землі, поляки через деякий час поклали використати мешканців цих земель як робочу силу, та оскільки ці люди ще здавна були людьми військового стану і більше відчували нахил до вправ з мечем, а не до трудової повинності, оскільки вони зневажали ярмо рабське і рабську покору, то більше схильні були з власної волі на Дніпрі за порогами в місцевості пустельній та дикій проживати, перебиваючись ловлею звіра та риби і морськими походами на бусурман. Але року 1516, коли Жигмонт перший, король польський, організував рушеніє на великого царя московського, хан татарський Мелін-Гирей, виждавши слушну годину, порушив мир з поляками і повів свої загони на Російську землю; вогнем і мечем він пройшовся по містах та весях і, взявши силу бранців, повернувся за Перекоп. Тоді король, не стерпівши плюндрування, зібрав охочих воїнів з козаків та поляків і спорядив їх на Бєлгород, де вони, здобувши величезну здобич, повернули назад але якраз тут їх нагнали турки і татари; в битві що зав'язалася, воїни-християни здолали турків. Ось саме після цієї битви і почали вони козаками зватися. Навіть якщо були і ляхами, але з своєї волі на татарів ходили і примикали до вільного, не найманого воїнства» [26,24]. Г.Покас вважає козаків 1516 року Сигизмунда І [27,арк.2зв]. Г.Полетика вважав, що козацтво існувало від його організації канівським старостою Є.Дашковичем у першій чверті XVI ст. [28,арк.8].

Літописна традиція княжої доби та сарматська теорія лягли в основу розробки теорії походження козацтва. Простежуються дві тенденції: з одного боку намагання простежити національну історію від витоків до сьогодення літописців, з іншого вписати у літописну традицію княжої доби козацький феномен як споконвічний. За спостереженнями Грабянки, козаки це народ, який населяв Україну.

Етимолого-філологічна хозарська («козарська») теорія і її прибічники хоча і перебували «в обіймах легендарної зміфологізованої історії» [29,173] зробили значний внесок в розвиток українознавчих студій.

Гіпотеза про хозарське походження козаків у Грабянки, яка перейнята у «Короткому описі Малоросії». «цей перебіг з писань різних літописців та з щоденника, на тій війні писаного, в місті Гадячі зусиллями Григорія Грабянки зібраний та самобутніми свідченнями старих жителів підтверджений року 1710»: спогади сучасників подій, а також користувався літописом Самовидця; «Синопсисом» «дещо з духовних та мирських літописців», латиномовною працею «Польські аннали» Веспасіана Каховського (1683, 1688, 1698), поемою Самійла Твардовсь- кого «Громадянська війна» (1681), посилається на твори Мартина Кромера, Мартина та Йоахіма Бєльських, Мацея Стрийковського, Олександра Гваньїні, Самуїла Пуфендорфа та Йоганна Гібнера.

В літописі стверджувалося про хозарське походження українців «Народ малоросійський, прозваний козаками, має що-найдавніше походження від скіфського роду, котрий, як кажуть, жив аж біля гір Алянські Аляни, біля річки, що протікає через Бухарську землю в Хва- линське море, від хозар», «оці Аляно-хозари це можна зрозуміти з того, що й народ слов'янський від прабатька Яфета походить» [26,15].

Глибокі коріння народу підтверджувалися грецькою і римською історією: «Про хоробрість народу того немало в літописах грецьких та римських писалося, бо не раз і Кіру, царю перському, і Олександру Великому і Августу Римському славно допомагали у їхніх походах та в упокоренні держав світу сього». З цією ж метою використовувалося посилання на скіптер землі Київської, стверджуючи, що : «Почалася манархия руская от трох братов Кия, Щека, Хорева и сестри их Либеди року от Рождества Х(ристо)ва и тривала аж до Батия, ц(а)ря татарского, лет 400 им (?) Рожества Х(ристо)ва на тот час был» [25,73].

В роботі використовувалася дискусія як метод пізнання. Автор вважав: «Хоча Веспасіян Коховський і виводить назву козаків від кіз диких, оскільки тільки з ними в час битви проворство їхнє зрівняти можна і оскільки ловлею кіз невтомно займаються, проте більш переконливою видається думка Стриковського, який по-іншому цю назву пояснює: козаки беруть свій початок від якогось проводиря Козака, стараннями котрого не раз татари були битими. Олександр же Гвагнін від волі цю назву пояснює, оскільки прабатьки козацькі завжди з власної волі з охотою на битву вирушали, так само, як і козаки зараз, не приховуючи своєї хоробрості, з власної охоти на війну йдуть; бо ж волею спонукувані вони малими силами тьму-тьмущу ляхів побивали і, ледь не всю Польщу з боями пройшовши, Малоросію від тяжкого ярма панського визволили» [26,23].

Козацькі гетьмани розглядалися як національні вожді. Якщо в літописі Більвінського лише йшла фіксація на зразок: «Тепер за Дорошенка Войско Запорозское» [25,72], то подальші літописці розгортали аргументацію цього питання. «славетних сенаторських родин, так року 1506, першим козацьким гетьманом був Предослав Лянцкоронський. Євстафій князь Ружинський» [26,26]. А поміж них у 1514 р. виникає гетьман Венжик, якого Г.Грабянка називає Хмельницьким [26,26]. Як бачимо, автор вважає необхідним вказати, що козацькими ватажками були представники сенаторських родин з Польщі чи князі, тобто представники верхів піраміди існувавшого суспільства і, звичайно, що серед них мав бути пращур Хмельницького. Недарма літопис Грабянки після вступу розпочинається «Похвалою віршами Хмельницькому від народу малоросійського», при чому вказується, що він «воїн славний, так і не подоланий, завдяки йому Україна на ноги стала» [26,13]. Уславлення вождів було обов'язковою умовою. Наприклад, той же Г.Грабян- ко писав, «щоб славетні звершення їхні під проводом благополучних вождів здійснені, а особливо за Богдана Хмельницького, преславного вождя запорозького», а також «благорозумного вождя Богдана Хмельницького, який Малу Росію від щонайтяжчого ярма лядського козацькою мужністю вивільнив і що до російського монарха з стольними містами в підданство привів». Відповідь про причину вождизму знаходимо у вірші С.Дівавича, який вважав наявність вождя одним із важливих признаків існування народу: «От рассеяний Малой Россиею слыву, издавна своими было вождями живу» [30]. Г.Грабянко закінчує свою працю такими додатками «Перелік гетьманів війська запорізького Малої Росії, що були ще перед Хмельницьким», «Назви полкових міст та імена полковників з обох берегів Дніпра, що відомі на час Хмельницького», «Реєстр гетьманів, що були після смерті Хмельницького, та воєнних дій в час їхнього гетьманування». В.Рубан, продовжуючи цю традицію, наводить список гетьманів і урядників козацьких, що засвідчує, що народ мав своїх центральних правителів (гетьманів) і правителів на місцях (полковників).

Авторів творів турбує проблема причин суспільних трансформацій. Так, Г.Грабянко відзначає такі позиції запитаннями: «Коли і чому козаки повстали на поляків ?», «чому Хмельницький повстав на поляків ?», «Чому повстав Палій ?». Відповідаючи на перше з них, автор стверджує: «Сталося це, коли деякі архієреї в литовських землях, страху перед богом не маючи і нічого не потребуючи, відреклися віри православно-католицької і зібрали собор в Бресті литовському» [26,28].

За даними І.Дзири, зображенню Національно-визвольної війни середини XVII ст. 17% тексту присвячено у «Літописци, или описаніи кратком знатнейшіх действий и случаев», 18 % другої редакції, 24% Чернігівського літопису і «Літописної оповіді про Малу Росію», 28 % «Короткого опису Малоросії» й 43 % «Короткого опису про козацький малоросійський народ» [30,327].

На таких же позиціях стояв Василь Григорович Рубан (1742 1795), який видав «Поход боярина и большого полку воеводы А.С. Шеина к Азову» (СПб, 1773), «Пешеходца Василия Григоровича Барского путешествие к св. местам и т. д.» (СПб, 1778, 1785, 2-е вид.), «Землеописания Малой России» (СПб, 1773), «Краткая летопись Малой России с 1506 по 1776 год» (СПб, 1777). Компіляція з Рубана здійснена офіційним історіографом Російської Академії Наук, німцем Г.Міллером була ідеологічно цінною тогочасним українознавцям тому, що устами впливового іноземця в катеринській Російській імперії звучало: «Въ такомъ состо- яніи пребывала Малая Россія (по положенію своему на границахъ, отъ слова Польскаго Kray, Украина именуемая) [32,34]. «Народъ Мало- россійскій раздЪляется на нижеслЪдуюшдя состоянія: Шляхетство. Духовный чинъ. Воинство или Козаки. МЪщане. Мужики. Особа, которая верховно въ сей странЪ управляла, называлась Гетманъ» [32,34].

Українські мислителі за часів Відродження висували на перше місце рівність народностей і релігій, рівність сповідань і церков, свободу совісті, мислення, освіти, боролися проти соціальної, насамперед, матеріальної нерівності. Враховуючи те, що люди від природи не рівні у своїх здібностях і можливостях, вони вказували на соціальні детермінанти породження нерівності: заможність сім'ї, успадкування майна, здобуття освіти. Це була вимога для усунення всіх перешкод, створених державою для людини.

Розробка українознавства мала багатоаспектний характер, йшла в різних напрямах: філософському, історичному, лінгвістичному, психологічному, етнографічному, культурологічному, політологічному тощо. На першому плані військові події, на другому дипломатична історія, соціально-економічні аспекти, церковна історія, національна культура, природознавча тематика. Діяльність авторів хронографів, літописців, поетів, таких українознавчих центрів як братські школи, Острозька, Києво-Могилянська академія, монастирів, митрополичої канцелярії, Генеральної військової канцелярії, полкових канцелярій сприяла як накопиченню знань з українознавства, так і перетворенню українського народу (gens) на українську націю (natio), тим самим зробивши свій важливий внесок у розбудову нового державницького політичного мислення.

Література та джерела

Корпанюк М. Слово. Хрест. Шабля. К., 2005. С. 476; Гулаговський С.О. російських князствах і народє їх // Писемність Київської Русі і становлення української літератури. К., 1988.

МыцыкЮ. А. «Літописець» Дворецких памятник украинского летописания XVII в. // Летописи и хроники 1984. М., 1984.

Сумцов Н.Ф. Иннокентий Гизель: К истории южнорусск. литературы

ст. // КСт. 1884. № 10; Стратий Я.М. Проблемы натурфилософии в филоской мысли Украины XVII в. К., 1981.

Миръ с Богом человЪку, или Покаяніє святое... К., 1669 (те саме: К., 1671).

Меч духовный. K., 1666; K., 1686.

Трубы, словесъ проповЪдних. К., 1674.

Триодион. Чернигов, 1685.

Lutnia Apollinowa, kozdey sprawie gotowa. K., 1671.

Письма преосвященого Лазаря Барановича. Чернигов, 1865; Z pism Lazara Baranowicza archiepiskopa czernihowskiego // Z dziejow Ukrainy : ksiega pamiatkowa ku czci W.Antonowicza. K., 1912. S. 627 633.

Ha его пресвЪтлаго царского величества знаменіє, На два меча книги сея, Епитафіон, На титлу книги сея і на вся во дверєх єя начертанія со дванадесятьми небесными знаменіями изображенным, ВЪрши на Воскресеніє Христово, Плач о преставлении великаго государя Алексея Михайловича // Українська поезія. Середина XVII ст. К., 1992; Сумцов Н.Ф. K истории южнорусской литературы. XVII в. Лазарь Баранович. Xарьков, 1885; Чорна Л.С. Проблема оновлення суспільства у філософії Л. Барановича // Philosophia Prima: метафізичні питання. К., 1998; Шевченко В. Нарис філософської думки Чернігово-Сіверщини (XI початок XVIII ст.). К., 1999; Шевченко В. І. Філософська зоря Лазаря Барановича. К., 2001.

Сумцов Н.Ф. Иоанникий Галятовский: (К истории южно-русской литературы XViI в.). К., 1884.

Ключъ разумЪшя священиком, законным, и свЪцким належачый. К., 1659 (те саме: К., 1660; Львів, 1663; Львів, 1665; в укр. перекладі. К., 1985); Наука, албо способзложеняказаня. К., 1659 (те саме: К., 1660); Месіаправдивый. К., 1660; Небо новое з новыми звьздами сотворенное. Львів, 1665 (те саме: К., 1667; Могильов, 1669); Скарбница потребная. Чернігів, 1676; Stary Kosciol. Новгород-Сіверський, 1678; Labedz (Лебідь). Новгород- Сіверський, 1679; Alphabetum rozmaitym heretykom niewiernym. Чернігів, 1681; Alkoran (Алькоран). Чернігів, 1683; Казання друге на В'їзд до Єрусалиму // Діалог культур II. Св. Письмо в українських пам'ятках. К., 1999.

Нечаев В.П. Святый Димитрий (Туптало), митрополит Ростовский. М., 1849 (2-е вид.: М., 1910); Шляпкин И.А. Св. Димитрий Ростовский и его время. СПб., 1891; Величковский А. Святитель Димитрий, митрополит Ростовский. Чернигов, 1893; Обтемперанский А. Святитель Димитрий, митрополит и чудотворец Ростовский (жизнь и труды его). Екатеринбург, 1909; Титов Ф.И. Св. Димитрий, митрополит Ростовский, бывший ученик Киевской духовной академии (1651 1709). К., 1909; Попов M.C. Святитель Димитрий Ростовский и его труды. СПб., 1910; Вертеловский А. Св. Димитрий Ростовский и его творення. Харьков, 1910; Іларіон (митрополит) [Огієнко І.]. Св. Димитрій Туптало. Його життя і праця. Вінніпег, 1960; Климов В.В. Святитель Димитрій. Львів, 1995.

Дневные записки святого чудотворна Димитрия, митрополита Ростовского... М., 1781; Летопись иже во святых отца нашего Димитрия, митрополита Ростовского, новоявленного чудотворца, сказующая вкратце деяния от начала миробытия до рождества Христова, собранная из божественных писаний, из различных хронографов ских, польских, еврейских и иных, с присовокуплением келейной летописи сего же святого чудотворца. М., 1784.

Книга житія, святых... На три мЪсяцы первыя: септемврій, октоврій и ноемврій. К., 1689; Книга житія, святых... На три мЪсяцы вторыя: декемврій, іануарій і февруарій. К., 1695; Книга житія, святых... На три мЪсяцы третій: март, апріль, маій. К., 1700; Книга житія, святых... На три мЪсяцы четвертая: июнь, іюль, август. К., 1705; Зерцало православного исповедания... СПб., 1805. Соч.: В 5 ч. К., 1869 1872; Жития Святых. Кн. 1 3. К., 1998; Кн. 4 5, Кн. 6 -11. К., 1999.

Вивід прав України // Вивід прав України. Львів, 1991; Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним. паном. Пилипом. Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах // Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія укр. конституції. К., 1993; Борщак І. Мазепа. Орлик. Война- ровський. Історичні есе. Львів, 1991; Крупницький Б.Д. Гетьман Пилип Орлик (1672 1742). Його життя і доля. К., 1991; Різниченко В. Пилип Орлик (Гетьман-Емігрант). Його життя і діяльність. К., 1991.

Ничик В.М. Феофан Прокопович. М., 1977; Смирнов В. Феофан Прокопович. М., 1994.

\8.Терновский Ф.А. Митрополит Стефан Яворский (биогр. очерк) // ТКДА.

1864. № 1; Самарин Ю.Т. Стефан Яворский и Феофан Прокопович // Соч. Т. 5. М., 1880; Тихонравов H.C. Московские вольнодумцы начала

в. и Стєфан Яворский // Соч. М., 1898. Т. 2; Морев И. «Камень веры» митрополита Стефана Яворского, его место среди отечественных про- тивосектантских соч. и характеристические особенности его догматических воззрений. СПб., 1904; Ничик В.М. Из истории отечественной философии конца XVII нач. XVIII в. К., 1978; ЗахараИ.С. Борьба идей в филос. мысли на Украине на рубеже XVII XVIII вв. (Стефан Яворский). К., 1982; Захара

І.С. Стефан Яворський. Львів, 1991.

Agonium philosophicum... ІР НБУ; Знаменія пришествія антихристова и. кончины, века. М., 1703; КамЬнь веры.. M., 1728; Проповеди: В 5 т.

М., 1804 1805; Реторическая рука // Общество любителей древней письменности. СПб., 1878. Т. 20; Філософські твори: У 3 т. К., 1992. Т. 1; Творения преосвященного Стефана Яворского. М., 1999.

Житіє и писанія молдавскаго старца Паисія Величковскаго. Одесса., 1887; Житіє и писанія. молдавскаго старца Паисія Величковского съ при- совокупленіемь предисловій на книги св. Григорія Синаита, Филофея Синайского, Исихія пресвитера и Нила Сорскаго, сочиненныхъ другомъ его и спостником старцем Васимемъ Поляномерульскимъ, объ умномъ трезвеніи и молитвЪ. M., 1892.

Величко С. Літопис.-К., 1991.-Т.ІІ.

Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности.-Нью-Йорк,1985.

Величко С. Літопис.-К., 1991.-Т.І.

Величко С. Летопись событш въ Юго-Западной Россіи въ ХVII мъ веке. К., 1851. Т. ІІ. С. 13.; Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко.

С. 41.

Мицик Ю. Літопис Яна Бінвільського // НаУКМА. Наукові записки. Історичні науки. 2002. Т. 20. Ч. 2.

Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. К., 1992.

Покас Г. Дві гісторії Малоросійських Козаків // НБ ХНУ. ІІІ. - № 135/с.

Полетика Г. Історичні відомості, на яких засадах Мала Росія була під республікою Польською і на яких договорах піддалася російським государям і патріотичні роздуми, яким чином можна би сьогодні зробити, щоби вона корисною могла би бути Російській державі без порушення прав її та вольностей // ІР НБУ. Ф. VIII. № 150/115.

Колесник І.І. Українська історіографія ХVIII початок ХХ столітя. К., 2000.

Петров Н. Разговор Великороссии с Малороссиею (Литературный памятник второй половины XVIII века) // Киевская старина. 1882. Т. І. С. 325 365; 1882. - Т. III. С. 138 146.

Дзира І. Козацьке літописання 30-х 80-х ХVIII ст.: джерелознавчий та історіографічний аспекти. К., 2006.

Историческія сочиненія о Малороссіи и МалоросЫянахъ Г. Ф. Миллера бывшаго исторіографа россійскаго писанныя на русскомъ и нЪмецкомъ языкахъ и хранящіяся въ Московскомъ Главномъ АрхивЪ Министерства иностранныхъ дЪлъ. М., 1846.

Размещено на Allbest.ru