Діяльність міліції України в умовах становлення незалежної держави (90-ті рр. ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Зозуля Євген Вікторович

міліція корупція злочинність

ДІЯЛЬНІСТЬ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ ( 90-ті рр. ХХ ст.)

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк - 2002



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор, Бут Олександр Микитович, Донецький національний університет, професор кафедри історії слов'ян.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор, Тимченко Сергій Михайлович, Запорізький юридичний інститут МВС України, проректор з наукової роботи;

кандидат історичних наук, доцент, Проневич Олексій Станіславович, Національний університет внутрішніх справ МВС України, вчений секретар вченої ради.

Провідна установа - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерство освіти і науки України кафедра історії України (м. Харків).

Захист відбудеться “02“ липня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “30“ травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Крапівін.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається завершенням попереднього періоду трансформаційних перетворень, коли Україна остаточно утвердила себе як суверенна держава, стала повноправним суб'єктом європейського та світового співтовариств, фактором стабільності на європейському континенті. У процесі державотворення, на шляху побудови правового, демократичного суспільства, забезпечення внутрішньої стабільності, правопорядку і законності в країні працівники міліції є активними учасниками цього історичного процесу, і на них лежить велика відповідальність за кінцевий успіх у досягненні цієї мети.

Здобуття незалежності відкрило нову сторінку в науковій історії міліції України. Діяльність міліції в цей період є окремою проблемою, яка за своїм змістом та напрямком розвитку якісно відрізняється від попередніх періодів. Народження нової держави зумовило створення нового міліцейського відомства, як і інших органів виконавчої влади. Зберігаючи свої основи, необхідно було створити правоохоронний орган правового демократичного суспільства.

Необхідність наукового аналізу цієї проблеми полягає в тому, що він дозволить з'ясувати внесок міліції в становлення української державності, допоможе їй проаналізувати десятиріччя своєї діяльності, більш успішно вирішувати складні завдання забезпечення порядку та законності в умовах подальших політичних та економічних реформ. Актуальність обраної теми зумовлена також необхідністю з'ясувати, які правові та організаційні заходи забезпечили перетворення в міліції України зі складової радянської тоталітарної системи, де комуністична ідеологія часто домінувала над Законом. Конкретний історичний аналіз діяльності міліції новонародженої держави Україна в пострадянський період дозволить визначити особливості виконання нею своїх функцій в нових історичних умовах, запровадити нові форми та методи роботи.

Аналіз діяльності міліції в умовах розбудови української держави є однією з важливих проблем історії ОВС, забезпечує безперервність в її вивченні. Врахування позитивного і негативного досвіду становлення і розвитку міліції першого десятиріччя незалежної України, увага до характерних особливостей структурних підрозділів міліції, людського фактора в діяльності органів МВС нової формації допоможе вирішенню подальших проблем правоохоронних органів.

Таким чином, обрана тема дисертаційної роботи в її концептуальному плані охоплює широке коло проблем теоретичного та практичного характеру і вперше стала предметом окремого наукового історичного дослідження, що обумовлює гостру його актуальність і нагальну потребу часу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з науково-дослідницькою роботою працівників Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті і здійснюється згідно з пунктом 1.1. “Історія держави, права і правоохоронних органів України” Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень у навчальних закладах МВС України на період з 1995 до 2000 рр. (затверджених колегією МВС України 28 лютого 1995 року). Дисертаційне дослідження пов'язане також із розробкою на кафедрі історії слов'ян Донецького національного університету держбюджетної теми “Наукове та методичне забезпечення курсу історії України для природничих і економічних факультетів” (номер державної реєстрації Г. 98/28).

Мета дослідження - на основі всебічного аналізу наукової літератури, опублікованих та архівних документів, інших джерел розкрити й узагальнити історичний досвід діяльності міліції України як правоохоронного органу незалежної держави, визначити основні напрямки, форми, методи діяльності міліції у боротьбі зі злочинністю у 1991-2000 рр., охарактеризувати основні напрямки її реформування.

Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі дослідницькі завдання:

встановити ступінь наукової розробки обраної теми, наявність і стан джерельної бази, визначити методологію і методику дослідження;

на основі всебічного аналізу відповідних законодавчих і нормативних актів, архівних і опублікованих документів, матеріалів періодики досліджуваного часу простежити діяльність органів державної влади та управління, МВС України щодо нормативного та організаційного забезпечення функціонування міліції в нових історичних умовах;

проаналізувати структуру міліції, її складові, кількісний та якісний склад підрозділів міліції після ліквідації МВС СРСР та організації МВС України;

дослідити діяльність міліції України у пріоритетних напрямках боротьби з небезпечними проявами злочинності - організованою злочинністю, корупцією, економічною злочинністю, незаконним обігом наркотиків та зброї, нелегальною міграцією;

узагальнити діяльність керівництва МВС України для створення передумов виходу на більш якісний рівень правоохоронної діяльності, реформування органів міліції;

проаналізувати роботу МВС України щодо забезпечення нового рівня співпраці міліції з населенням, адаптації міліцейських підрозділів до умов діяльності, спрямованої на забезпечення прав і свобод людини, участі міліції у міжнародному співробітництві правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Об'єктом дослідження є діяльність міліції як частини МВС України, до складу якої входили підрозділи кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції .

Предметом дослідження обрано державну політику щодо нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності міліції в процесі становлення незалежності України, особливості боротьби з найбільш небезпечними проявами злочинності, які виникли в умовах трансформаційних перетворень у державі, реформування міліції з метою приведення її до моделі функціонування європейської поліції.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1991-2000 рр. - становлення і утвердження нової моделі міліції на початковому етапі кардинальних політичних та соціально-економічних перетворень у країні.

Географічні межі дослідження охоплюють територію сучасної України.

Методи дослідження. Для вивчення основних напрямків діяльності міліції України у зазначений час використано такі історичні методи:

Синхронний метод дозволив одночасно розглядати події і факти, пов'язані з діяльністю органів міліції в сучасних умовах, виділити як загальне, так і окреме в явищах політичного, соціально-економічного характеру, які мали вплив на процес їх формування і розвитку.

Хронологічний метод використовувався для розгляду подій і явищ у їх розвитку, часовій послідовності, у русі і змінах.

Діахронний метод дав можливість відокремити істотні зміни, визначити критерії періодизації основних етапів розвитку міліції України в умовах становлення незалежної держави.

Ретроспективний аналіз якісних змін в українській міліції, який потребував застосування порівняльно-історичного методу.

Метод актуалізації, який дозволив виявити певні закономірності процесу становлення і розвитку міліції України в перше десятиріччя свого існування, узагальнити висновки і розробити рекомендації щодо подальшого використання основних положень дисертаційного дослідження у вивченні найважливіших проблем сучасної історії України.

Поряд з історичними, застосування загальнонаукових міждисциплінарних методів дослідження, зокрема структурно-системного методу, дозволило одночасно розглядати органи міліції, з одного боку, з їх найбільш специфічними завданнями, а з іншого - як складову правоохоронних органів країни. Статистичний метод дозволив представити кількісні дані показників діяльності різних служб міліції, зрушень у їх кадровому складі, динаміку зростання кримінальної злочинності, реформування підрозділів міліції у вигляді різних таблиць, середніх величин тощо. Для висвітлення ставлення населення до діяльності міліції, оцінки стану її роботи використовувався метод історико-соціологічного аналізу.

Важливого значення набуло використання контекст-аналізу, за допомогою якого здійснена систематизація публікацій, а в подальшому - поглиблене дослідження проблем дисертації.

Поєднання вказаних методів і дозволило комплексно та системно дослідити основні напрямки діяльності міліції у зазначений період.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тематиці дослідження, яка до цього часу не була предметом спеціального комплексного вивчення і висвітлення в історичному аспекті. Реальний внесок дисертанта у досліджувану проблему визначається тим, що вперше в українській історіографії ним виявлені і введені в науковий обіг документальні матеріали, які дають можливість:

простежити розвиток організаційно-структурної побудови міліції на момент формування МВС України, а також протягом перших десяти років її існування;

удосконалити загальну характеристику та визначити історичне значення для організації роботи міліції щодо боротьби зі злочинністю основних нормативних документів цього періоду;

проаналізувати діяльність керівництва МВС України, направлену на приведення правових, організаційних, структурних засад функціонування міліції відповідно до нових історичних умов;

узагальнити перші кроки спеціального державного органу - Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України у справі консолідації усіх правоохоронних органів та відповідних відомств для боротьби зі злочинністю;

визначити ефективність взаємодії та координації взаємозв'язків МВС і органів Верховної Ради України як важливої складової законодавчого забезпечення діяльності міліції;

всебічно проаналізувати діяльність міліції України в нових історичних умовах, її боротьбу з найбільш небезпечними, якісно новими видами організованої та економічної злочинності, незаконним обігом наркотиків та зброї, з нелегальною міграцією;

узагальнити досвід боротьби міліції України з корупцією в органах державної влади та управління, з корупцією в самих міліцейських підрозділах;

визначити позитивні і негативні явища, що виникли під час реформування міліції;

дослідити співпрацю міліції України з правоохоронними відомствами інших країн у боротьбі з транснаціональними проявами злочинності.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть бути використані для визначення перспектив розвитку системи МВС України й органів міліції. Узагальнений досвід боротьби міліції із сучасними небезпечними проявами злочинності може бути використаний для підготовки працівників міліції до дій в умовах складної кримінальної ситуації, в пропаганді найбільш ефективних форм боротьби зі злочинністю.

Окремі положення роботи можуть бути використані для написання узагальнених праць з новітньої історії України, права і правоохоронних органів, для підготовки нових збірників документів, навчальних посібників, лекцій з історії України, історії держави та права України, спеціальних курсів, проведення семінарських занять з цих дисциплін у навчальних закладах МВС України, у краєзнавчій літературі, під час підготовки нового видання “Історії міст і сіл України”. Практична реалізація результатів дисертації може знайти широке застосування у виховній та соціально-психологічній роботі в ОВС України. Матеріали дисертації дозволять дослідникам визначити напрямки подальшого вивчення діяльності міліції в новітній історії нашої держави.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії слов'ян Донецького національного університету, кафедри історії та українознавства в Донецькому інституті внутрішніх справ, доповідались на міжнародній (Гомель, 2001), Всеукраїнській (Донецьк, 2001) конференціях, на конференції за результатами науково-дослідної роботи професорсько-викладацького складу в Донецькому національному університеті (2001).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 6 наукових статтях загальним обсягом 2, 1др. арк.

Структура дисертації обумовлена змістом і сутністю проблеми, специфікою поставленої мети і завданням дослідження і складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, які мають внутрішній поділ на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури (388 назв), додатків. Обсяг дисертаційного дослідження становить 181 сторінку.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, вказано наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Історіографія, джерела, методологія та методи дослідження” оцінюється стан наукової розробки теми, подається характеристика історіографічних та джерельних засад, визначена методологічна основа дисертаційного дослідження.

Інтерес учених до діяльності міліції України зростає з другої половини 50-х рр., чому сприяло відкриття дослідникам доступу до архівних матеріалів, а також можливість їхнього опублікування. Серед них ґрунтовністю виділяються колективні монографії київських та московських дослідників історичного шляху міліції. Етапним у висвітленні діяльності міліції стали дослідження другої половини 80-х рр., коли значно розширилися можливості використання архівних документів і спеціальної літератури. Високу пошуково-дослідну цінність представляють собою праці О.П. Тимченка, І.Г. Біласа та ін. Для розуміння ролі і місця міліції радянських часів вагомий внесок зробило багатотомне документальне видання за редакцією П.П. Михайленка, Я.Ю. Кондратьєва. Вони заклали теоретичну та методологічну основу для подальшої розробки історії української міліції.

Історіографію проблеми діяльності міліції України в роки становлення незалежної держави (90-ті роки ХХ ст.) автор за хронологічно - проблемним принципом поділяє на два періоди.

Література першого періоду охоплює рамки з кінця 1991 р. по 1995 р. включно. Початок висвітлення історії діяльності міліції незалежної України поклали публікації в періодичних виданнях республіканського та регіонального рівнів, у наукових виданнях та журналах.

У цей час з'являються перші дисертаційні дослідження, присвячені окремим напрямкам діяльності міліції сучасної України, але всі вони висвітлюють їх юридичний аспект. Природно, що роботи цього періоду висвітлюють лише деякі прикладні моменти діяльності міліції України, не було видано жодного монографічного дослідження. Цей факт пояснюється обмеженістю джерельної бази в перші роки розбудови незалежної України, що не дозволяло суттєво підвищити рівень наукових досліджень.

Другий період історіографії проблеми починається з другої половини 90-х рр. і триває до цього часу. І хоча обмеженість джерелознавчої бази складає достатньо великі труднощі для всебічного вивчення означеної проблеми і в цей період, але для нього характерні більш широке введення в науковий обіг матеріалів республіканських та обласних архівів, поява нових збірників документів, наукових публікацій, розширюється проблематика досліджень, підвищується їх науково-теоретичний рівень. Але суто історичної літератури з проблеми діяльності міліції в умовах становлення незалежної України, враховуючи обмеженість історичного періоду, практично немає. Невеликою є кількість робіт фундаментального плану і наукових монографій. Специфіка теми, суміжний характер дослідження та обмеженість історичної літератури обумовлюють використання широкого кола юридичної наукової літератури і дисертаційних досліджень. З урахуванням цього дослідником проаналізовано весь комплекс наукової літератури, в якій в тій чи іншій площині висвітлюється діяльність міліції сучасної України. Виходячи із зазначеного, наукову літературу за змістом та хронологією висвітлених проблем автор поділив на дві групи.

До першої групи належать наукові праці або їх розділи, дисертаційні дослідження, наукові публікації, присвячені характеристиці організації діяльності ОВС України в умовах політичних та соціально-економічних перетворень у державі, принципів побудови, розвитку та вдосконалення системи МВС України, які розкривають окремі напрямки діяльності міліції.

Серед них виділяється ґрунтовністю монографія О.М. Бандурки “Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення”. В ній автором зроблено історико-правовий огляд виникнення, розвитку та управління органами охорони громадського порядку на території України, розглядається комплекс питань щодо сучасного стану управління в ОВС нашої держави та вирішення нагальних проблем у цій галузі державного управління на основі узагальнення і систематизації накопиченого історичного (вітчизняного та зарубіжного) досвіду та власного досвіду автора. Висвітлено міжнародне співробітництво міліції сучасної України у сфері боротьби зі злочинністю, захисту прав та свобод людини.

Певна кількість наукових праць присвячена характеристиці окремих напрямків діяльності міліції, протидії злочинності. У зв'язку з цим важливе значення для вивчення історії міліції, особливо з питань боротьби з організованою злочинністю, має дисертаційне дослідження І.В. Пшеничного “Організована транснаціональна злочинність і роль правоохоронних органів у протидії їй”. В ній автор визначив причини та умови виникнення організованої, міжнародної та транснаціональної злочинності, дав характеристику її окремих видів, показав роль правоохоронних органів, у тому числі і міліції, у боротьбі з ними в новітній історії України. В цей час з'являються дисертаційні дослідження, які характеризують діяльність міліції щодо забезпечення конституційних громадянських, загальнолюдських стандартів прав людини в Україні.

В другій половині 90-х років з'являються дисертаційні дослідження, в яких розглядаються проблеми створення і функціонування окремих підрозділів міліції України, але всі вони висвітлюють правові та організаційно-управлінські аспекти їх діяльності.

У зазначений період виходять наукові роботи, в яких аналізуються шляхи трансформаційних перетворень у державі, причини зростання в пострадянській Україні злочинності та корупції. Важливість аналізу цих робіт полягає в необхідності визначити особливості історичного періоду, в якому здійснювала свою діяльність міліція новонародженої держави. Однією з вагомих праць цього напрямку є монографія В.П. Філонова “Состояние, причины борьбы с преступностью в Украине и её предупреждение”, в якій автор на основі багатого фактичного матеріалу аналізує структуру, динаміку і стан злочинності в пострадянській Україні, визначає сучасні завдання міліції у боротьбі з нею. Але автор досліджує тільки кримінологічні аспекти цієї проблеми.

Таким чином, у розглянутих роботах першої групи міститься значний фактичний матеріал стосовно організації діяльності міліції в умовах становлення незалежної України. Разом з тим, ця проблема висвітлена фрагментарно. Внаслідок того що ці роботи висвітлюють питання історико-правового, нормотворчого та управлінського характеру, суто історичний аналіз діяльності міліції на сучасному етапі в них відсутній, що зумовлює його необхідність.

Другу групу досліджень складають роботи, в яких діяльність міліції України висвітлена більш комплексно, з урахуванням того історичного досвіду, якого вона набула за перше десятиріччя свого існування разом зі становленням незалежної держави. Цей історичний досвід використано під час підготовки ряду підручників, наукових довідників, курсів лекцій.

У цей час з'являються збірники статей, спогадів, документів і нарисів, художньо-документальних оповідей, які розкривають діяльність міліції окремих регіонів України. Вийшли з друку перші збірники, присвячені боротьбі зі злочинністю міліції Дніпропетровщини, Закарпаття, Буковини, Житомирщини, Донеччини, Волині, Вінниччини.

В той же час вони, як правило, мають описовий характер і присвячені окремим напрямкам роботи міліції. В ряді з них відображається діяльність окремих служб міліції - карного розшуку, транспортної міліції, розповідається про мужність і життєвий шлях кращих представників української міліції, які навічно увійшли в її історію.

Комплексним підходом вирізняється робота Ю.Ф. Кравченка “Міліція України”, в якій спеціальний розділ присвячено діяльності міліції в умовах розбудови української держави. В той же час її збіднює відсутність науково-довідкового апарату. Одним із помітних досліджень цього часового проміжку є монографія С.М. Тимченка, в одному з розділів якої висвітлюються питання забезпечення якісно нового рівня співпраці міліції України з населенням, реалізації принципу “Міліція і громадяни - соціальні партнери”.

Таким чином, з характеристики робіт другої групи випливає, що вони поклали початок вивченню історії міліції в умовах незалежного розвитку України. Але більшість авторів недостатньо висвітлює історичний аспект різних напрямків багатогранної діяльності міліції. Аналізуючи опубліковані праці, необхідно відзначити, що, незважаючи на наявність чималої кількості публікацій з досліджуваної теми, в українській історіографії відсутні спеціальні узагальнюючі роботи, присвячені проблемам діяльності міліції в період розбудови української державності.

Джерельну базу дисертації становить комплекс матеріалів архівних та опублікованих джерел, які за функціональним призначенням, формою зберігання та характером інформації доцільно охарактеризувати по групах.

До першої групи документів належать законодавчі акти - закони Верховної Ради України, Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів, які свідчать про активність процесу формування нової нормативної бази діяльності міліції сучасної України.

Другу групу документів складають накази, директиви, розпорядження МВС України, УМВС України в областях у сфері боротьби з кримінальною злочинністю, виступи, доповіді керівників МВС України, які визначають форми та методи боротьби зі злочинністю, сприяють вдосконаленню роботи міліції.

В третю групу ми можемо виділити статистичні звіти МВС України, УМВС в областях, які дозволяють отримати дані про результати оперативно-розшукової діяльності ОВС у протидії організованій злочинності та корупції, декриміналізації економіки, у боротьбі із незаконним обігом наркотиків, про кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення, вдосконалення роботи структурних підрозділів. У цій групі необхідно виділити нову форму інформування громадськості - щорічні звіти перед українським народом про оперативно-службову діяльність МВС України.

Четверту групу джерел складають матеріали центральних та місцевих періодичних видань, які розкривають питання діяльності міліції, видань МВС України: щомісячного інформаційно-популярного та науково-практичного ілюстрованого журналу “Міліція України”, який є науковим фаховим виданням, тижневика МВС України “Іменем Закону”, тижневика МВС УРСР “Радянський міліціонер”, що відображають проблеми повсякденної діяльності міліції .

П'яту, найбільшу, групу джерел складають документи та матеріали десяти центральних, місцевих архівів та архівів управлінь оперативної інформації УМВС України в областях, що містять реальний досвід міліції в умовах становлення нашої держави і вивчення яких має принципове значення. Однією із суттєвих складностей в роботі з архівними даними про роботу міліції досліджуваного періоду є невелика кількість архівних фондів, бо більшість документів поки що знаходиться на поточному зберіганні в органах державної влади та управління.

У дисертаційному дослідженні використані документи 18 фондів 10 державних архівів України, що містять різноманітні відомості про діяльність міліції: Центрального державного архіву громадських об'єднань України; Державного архіву Міністерства внутрішніх справ України, Державних архівів Дніпропетровської, Донецької, Харківської областей, Державного архіву Служби безпеки України в Донецькій області, архівів управлінь оперативної інформації УМВС України в Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Херсонській областях. Переважна більшість їх вперше вводиться до наукового обігу.

Використані джерела утворюють загальний комплекс відомостей, достатніх для вирішення поставлених у дослідженні завдань.

Методологічну основу дисертації складає система наукових принципів та методів пізнання, які спираються на досягнення вітчизняної історичної науки і спрямовані на об'єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів та явищ на основі проблемно-хронологічного підходу. В роботі використовується цивілізаційний і формаційний підходи до аналізу суспільних подій.

Перший враховує те загальне, що властиве правоохоронним органам всіх країн, наприклад їх боротьбу з кримінальною злочинністю, охорону громадського порядку, захист прав і свобод особистості. Другий підхід враховує відмінності, які залежать від особливостей суспільного устрою та економіки певної держави .

Робота базується на принципах історизму, що вимагає критичного використання максимальної кількості історичних фактів, розгляду їх у взаємозв'язку і причинній обумовленості, з позицій загального розвитку (діалектики) і наукової об'єктивності. Розгляд об'єктивних факторів розвитку українського суспільства у минулому десятиріччі, що несуть у собі і позитивні, і негативні сторони буття, дозволяє побачити, як органи міліції формували “власне обличчя”, розробляючи засади діяльності, конче необхідні новоствореній державі.

Для дослідження стану, форм і методів боротьби міліції зі злочинністю в перше десятиріччя незалежного розвитку України використано такі методи: синхронний метод, який дозволив одночасно розглядати події і факти, пов'язані з діяльністю органів міліції в сучасних умовах; хронологічний метод, який використовувався для розгляду подій і явищ у їх розвитку, часовій послідовності, русі і змінах. У дисертації використано порівняльно-історичний метод, метод актуалізації, застосовувались загальнонаукові міждисциплінарні методи дослідження, зокрема структурно-системний, статистичний, історико-соціологічного аналізу.

Комплексне застосування методологічних засад та усіх перелічених методів дозволило автору найбільш широко і повно охопити всю сукупність наявних джерел, виконати завдання дослідження і досягти поставленої мети.

Другий розділ “Діяльність органів державної влади та управління, керівництва МВС України щодо законодавчого та організаційного забезпечення функціонування міліції” присвячено дослідженню діяльності органів державної влади та управління, керівництва МВС України щодо створення нової нормативної бази діяльності міліції, формування МВС України після набуття незалежності, міліції як складової його системи, розробки системи управління підпорядкованими органами і підрозділами, організації їх взаємодії для виконання завдань боротьби зі злочинністю та охорони правопорядку в нових історичних умовах.

У першому підрозділі - “Діяльність органів державної влади та управління для створення якісно нової нормативної бази функціонування МВС України” визначено, що політичне, економічне та соціальне оновлення суспільства в процесі побудови демократичної правової держави потребувало приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування МВС України відповідно до складних умов їх діяльності та розвитку. Підкреслено, що все це висунуло перед правоохоронними органами, в тому числі і міліцією, нові завдання, зумовило необхідність переглянути стратегічні напрямки їхньої діяльності, пошуку якісних підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Встановлено, що в ході формування законодавчої бази діяльності міліції України керівництвом держави було переглянуто питання проходження служби, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, соціального захисту працівників міліції.

Зроблено висновок, що в результаті кропіткої роботи всіх органів влади та управління держави, керівництва МВС у 1990-1995 рр. у цілому була сформована нормативна база управління та функціонування системи МВС України і міліції як його складової. У другій половині 90-х рр. ця робота продовжувалася. Визначено, що в умовах подальшого становлення та розвитку незалежної держави важливою складовою ефективного законодавчого забезпечення діяльності ОВС стала постійна взаємодія та координація взаємозв'язків МВС і органів Верховної Ради України. Доведено, що така форма роботи - це принципово новий момент у діяльності міліції незалежної України, який дав можливість швидко реагувати законодавчими рішеннями на ситуацію. Ця форма роботи характеризує діяльність правоохоронних органів і законодавчої влади демократичної держави. Підкреслено, що раніше, в умовах тоталітарного режиму, цього не могло бути.

В розділі проаналізовано діяльність та історичне значення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України. Зазначено, що цей Комітет став спеціальним державним органом, який покликаний об'єднати зусилля всіх державних органів та громадськості для здійснення комплексних заходів боротьби з ними, усунення причин та умов, що сприяють злочинності. Такого спеціального органу в історії нашої держави не було.

У другому підрозділі - “Формування органів міліції МВС України, розробка нової системи управління ними в перші роки становлення незалежної держави” розглядаються питання реформування структури та кадрового складу, процес розробки нової системи управління та організації взаємодії між підпорядкованими органами та підрозділами міліції незалежної України.

Для того щоб детально розібратися в змінах структури і кадрового апарату міліції України в нових історичних умовах, побачити її нові завдання і ті зміни, які в ній сталися, дослідником зроблено короткий екскурс в її історію. Зроблено висновок, що в результаті тих організаційних перетворень, які неодноразово проводились як у МВС СРСР, так і в МВС УРСР, перш за все в органах міліції, майже до початку 1990 р. була створена та єдина структура ОВС, яка функціонувала напередодні розпаду СРСР і з якої почалось формування міліції України.

Ця робота почалась одразу ж після прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 року історичного рішення і документа - Акта проголошення незалежності України. Поворотною віхою в становленні міліції стала ліквідація в серпні 1991 р. в ОВС первинних організацій Компартії України. Зазначено, що діяльність міліції в період її становлення серйозно ускладнювалась розпадом системи соціальної профілактики, падінням правозахисної активності населення, трудових колективів і громадськості, зв'язок з якими помітно послабився.

Показано, що керівництвом МВС України наприкінці 1991 - на початку 1992 рр. здійснено ряд організаційно-практичних заходів, спрямованих на удосконалення управління та зміцнення законності в діяльності міліції. З урахуванням криміногенної обстановки, що склалась наприкінці 1991 - протягом 1992 рр., була перебудована структура апаратів МВС, ГУВС, УВС, УВСТ, здійснене скорочення управлінських ланок, чисельно зміцнені органи міліції, які ведуть безпосередню боротьбу зі злочинністю.

Створюються нові служби міліції: по боротьбі з незаконним оборотом наркотиків, кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, спеціальні підрозділи міліції. У зв'язку із зростанням числа випадків втягування працівників ОВС у протиправну діяльність Кабінет Міністрів України 4 липня 1992 року першим у колишньому Союзі прийняв рішення про створення в структурі кримінальної міліції МВС України Управління внутрішньої безпеки. В червні 1994 року остаточно вирішується питання про подвійне підпорядкування ОВС. Президентом України підписується Закон “Про внесення змін та доповнень у статтю 7 Закону України “Про міліцію”. Відповідно до цього Закону управління внутрішніх справ областей реорганізовано в управління МВС України в областях. Таким чином, залишилось тільки вертикальне підпорядкування - МВС України.

Констатується, що структура органів міліції України, як і всієї системи ОВС України, була побудована відповідно до адміністративно-територіального устрою держави, соціально-економічних і політичних обставин, криміногенної ситуації в окремих регіонах в України, і до неї увійшли кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державна автомобільна інспекція, міліція охорони, спеціальна міліція. Міліція складає близько 70% від загальної штатної чисельності ОВС. Кожна галузева служба МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ має свою розгалужену і складну організаційну структуру, яка формується відповідно до виконуваних апаратом служби завдань і функцій. Підкреслено, що основні функції боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку виконували міськрайліноргани внутрішніх справ, які мають відповідну типову структуру.

Зроблено висновок, що створена за роки незалежності структура міліції України дозволила достатньо ефективно забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, боротися зі злочинністю в країні. Однак ця система відзначалася надмірною централізацією управління, переобтяженістю структурними елементами, невідповідністю чисельності управлінського апарату і низовими ланками оперативно-розшукових підрозділів міліції. Все це поставило на порядок денний необхідність докорінного реформування не тільки міліції, а і всієї системи МВС України.

У третьому розділі “Боротьба міліції України з організованою, економічною злочинністю та корупцією в умовах активних соціально-економічних перетворень у державі” здійснено аналіз причин виникнення та розвитку організованої злочинності в Україні в 90-х рр. ХХ ст., зростання та змін у структурі економічної злочинності в період переходу від командно-адміністративної до ринкової моделі економіки, досліджено основні напрямки і характер діяльності міліції України щодо ліквідації бандитських і рекетирських формувань, боротьби з корупцією в державно-владних структурах та ОВС України, боротьби зі злочинністю у найважливіших сферах економіки. Дослідження проблеми обумовило виділення чотирьох підрозділів: “Характеристика причин виникнення організованої та змін у структурі економічної злочинності в період переходу від командно-адміністративної до ринкової моделі економіки в Україні”, “Діяльність міліції України щодо протидії організованій злочинності, корупції в державно-владних структурах та ОВС у період становлення нової української державності”, “Протидія незаконному обороту наркотичних засобів - пріоритетний напрямок діяльності української міліції”, “Міліція України на сторожі економічних інтересів незалежної держави”.

Визначено, що перші паростки найнебезпечнішого прояву злочинності, якою є її організовані форми, з'явились вже наприкінці 80-х років. В новітній історії України кримінальна ситуація ще більш ускладнилася, і її характерними рисами стали: відносно високий рівень злочинності в цілому; зростання рівня злочинності, зокрема організованої, у сфері економіки; її транснаціональний характер; корисна спрямованість більшості злочинів; агресивність антисоціальної поведінки; деморалізація і криміналізація суспільства. Міліції України в нових історичних умовах довелося вести боротьбу з якісно новими видами економічної злочинності, яких не могло бути за радянських часів.

Всі ці процеси з самого початку знайшли адекватний відгук у роботі міліції України. Для ефективної боротьби з організованою злочинністю була створена спеціальна служба міліції - Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, яке стало тим органом, який покликаний їй протидіяти. Зазначено, що незважаючи на певні успіхи, заходи, які проводилися з метою протидії криміналітету, часто були неадекватні масштабності та розмаху кримінальних дій. Президент України Л.Д. Кучма назвав організовану злочинність “п'ятою владою” у країні і визнав, що наступ на неї не приніс бажаних результатів. Це змусило міліцію України виходити на нові якісні показники і цілеспрямовано вдосконалювати нові форми роботи. Зроблено висновок, що наприкінці 90-х рр. підрозділи боротьби з організованою злочинністю завдали по ній відчутного удару.

Доведено, що боротьба міліції України з організованою злочинністю ускладнювалась тим, що чимало викритих організованих злочинних груп були тією чи іншою мірою пов'язані корупційними зв'язками з державно-владними структурами як у центрі, так і на місцях. Не обминула корупція і міліцейських підрозділів. Боротьба з нею стала ще одним важливим напрямком діяльності міліції України.

Наступним пріоритетним напрямком діяльності міліції в новітню історію України стала боротьба з незаконним обігом наркотиків. Зазначено, що цю боротьбу міліція України вела у тісній взаємодії з підрозділами СБУ, Державної митної служби, Держкомкордону. В результаті напруженої діяльності, починаючи з 1997 року, міліції України вдалося стабілізувати рівень наркозлочинності.

З перших років незалежності міліція України вимушена була вести сувору і жорстоку боротьбу зі злочинними зазіханнями на економіку молодої держави. Ці обов'язки були покладені на створену в липні 1993 року Державну службу боротьби з економічною злочинністю, яка стала складовою кримінальної міліції системи МВС України. Показано, що з 1997 р. з метою підвищення якості боротьби з економічною злочинністю особовий склад оперативних служб міліції поступово переорієнтовувався на першочергове викриття найбільш небезпечних злочинів, великомасштабних корисливих зловживань у стратегічно важливих ключових галузях економіки, ситуація в яких безпосередньо впливає на економічну і політичну стабільність у державі.

Зроблено висновок, що міліція України як інструмент самозахисту суспільства наполегливо намагалася послабити тиск криміналітету на економіку держави.

Четвертий розділ “Характеристика основних напрямів реформування міліції України з метою приведення її до моделі функціонування європейської поліції” присвячено дослідженню структурної перебудови й оптимізації чисельності міліції, впровадження ефективних форм і методів протидії злочинності відповідно до Концепції розвитку системи МВС України у 1996-2000 рр., діяльності МВС України для зміцнення дисципліни і законності серед особового складу, створення ефективної системи підготовки і підбору кадрів, розвитку соціально-психологічної та виховної роботи, забезпечення якісно нового рівня співпраці міліції України з населенням. З метою найповнішого охоплення проблеми, дисертант виділяє три підрозділи: “Структурна перебудова і оптимізація чисельності відповідно до Концепції розвитку системи МВС України”, “Діяльність МВС України, направлена на зміцнення дисципліни і законності серед особового складу, створення ефективної системи підготовки і підбору кадрів, розвитку соціально-психологічної та виховної роботи”, “Забезпечення якісно нового рівня співпраці міліції України з населенням”.

Підкреслено, що зміни, які відбувалися у нашій державі, поставили завдання реформувати всю правоохоронну систему. Всередині 90-х рр. керівництво МВС прийшло до усвідомлення необхідності кардинальних змін в організаційній побудові міліції України. У зв'язку з цим були розроблені Концепція розвитку системи МВС та План заходів щодо забезпечення її реалізації, затверджений 20 червня 1996 року. Ці документи визначили головну мету та основні принципи реформування органів міліції.

Зазначено, що для вирішення цих завдань був обраний шлях інтенсифікації правоохоронної діяльності, яка передбачала створення високопрофільної, технічно і морально забезпеченої структури із чіткими, суто міліцейськими завданнями. Трансформування ОВС стало одним з найскладніших завдань, яке довелось вирішувати міліції України в її новітню історію. Стратегічна мета - створення якісно нової української міліції, яка б відповідала сучасним європейським стандартам.

Констатовано, що на початку шляхів реформування у 1996 - 2000 рр. міліція зазнала конкретних змін. Була створена відповідна правова база для проведення реформування системи МВС України. Затверджено нову, більш досконалу організаційно-штатну структуру міністерства, чисельність якого було скорочено на 20%, його управлінь в регіонах і на транспорті, міськрайорганів, переглянуто статус підпорядкованих їм підрозділів.

Проаналізувавши ситуацію, керівництво МВС з'ясувало: близько 25% функцій, виконуваних міністерством, не властиві правоохоронній діяльності. Тому реформа пішла шляхом зміцнення пріоритетних напрямів діяльності міліції - оперативно-розшукової функції, слідчої частини та охорони громадського порядку. Керівництво МВС України пішло також на делегування значної частини повноважень на місця: в УМВС в областях та міськрайвідділи внутрішніх справ. Почались інтенсивно впроваджуватись ефективні форми і методи протидії злочинності.

Доведено, що реформа МВС України йшла дуже нелегко. На шляху реформ позначились застарілі погляди на роль і місце апаратів управління, форми і методи діяльності, які треба було постійно долати. Зроблено висновок, що це одна з причин того, що окремі концептуальні положення реформування системи і сьогодні, впродовж більш ніж 5 років, залишаються невиконаними. Підкреслено те, що однією з характерних рис сучасного етапу розвитку незалежної України є проголошена адміністративна реформа, тому подальша реорганізація міліції буде проходити в її контексті.

У висновках виділені такі результати дослідження, які виносяться на захист:

- після визначення правового статусу України як незалежної держави вона почала самостійно здійснювати державне регулювання правоохоронної діяльності. Одним з перших кроків на цьому шляху було створення МВС України як складової органів державного управління;

- в достатньо короткий термін Верховною Радою, Президентом, Урядом України, керівництвом МВС було закладено правові, організаційні, структурні та інші засади функціонування МВС України, міліції як його складової, відповідно до нових умов її діяльності та розвитку. Створено нову нормативну базу, що регламентує діяльність усіх ланок органів міліції;

- після здобуття українською державою незалежності міліція діяла в умовах, коли зростання злочинності внаслідок глибокої соціально-економічної кризи досягло рівня реальної загрози національній безпеці України. В цій ситуації перед нею постали нові завдання, що зумовило необхідність перегляду стратегічних напрямів її діяльності, пошуку нових підходів до організації охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Була сформована достатньо ефективна система управління підпорядкованими органами і підрозділами й організації їх взаємодії для виконання завдань відповідно до нового законодавства. В цій діяльності використовувалась нова організаційно-штатна структура, створена після утворення МВС України, яка складалася з підрозділів кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції;

- в нових історичних умовах міліція України вела боротьбу з такими видами злочинності, яких не було за радянських часів. Це перш за все організована злочинність у всіх своїх проявах, якісно нові види економічної злочинності, незаконний оборот наркотиків та зброї, нелегальна міграція та торгівля людьми та ін. Наполегливо проводилися організаційні та практичні заходи, спрямовані на стабілізацію оперативної обстановки та підвищення ефективності діяльності міліції. Форми її діяльності в цих умовах були численні та різноманітні;

- більш скоординованою і наступальною була протидія організованій злочинності. Боротьба з організованим криміналітетом здійснювалась шляхом ліквідації найбільш стійких кримінальних груп, бандформувань, арешту їх лідерів та кримінальних авторитетів. Однією з нових форм у роботі міліції стали відпрацювання регіонів з найбільш високою активністю злочинців. Для розкриття тяжких злочинів, активізації впливу на злочинність почали систематично проводитись цільові оперативно-профілактичні операції;

- відповідно до стратегії і тактики вдосконалення боротьби з економічною злочинністю за десять років існування української міліції суттєво зросла ефективність викриття тяжких та особливо тяжких злочинів в економіці держави. В цих умовах відповідними службами оперативно відстежувалися найбільш важливі напрямки економічної діяльності: енергоринок, інвестиційні проекти, приватизація, кредитно-банківська та фінансова системи, зовнішньоекономічна діяльність;

- одним з головних завдань міліції України в новітній історії нашої держави стала боротьба з масштабною корупцією як одним з основних джерел живлення організованої злочинності. Зусилля міліції направлялися на виявлення корумпованих зв'язків в органах влади й управління, в тому числі і в самих правоохоронних органах;

- незважаючи на труднощі, продиктовані новими умовами роботи, незадовільним матеріально-технічним і кадровим забезпеченням, завдяки організаційним та практичним заходам, міліція України не допустила “кримінального обвалу” в країні. Підтвердженням цього є те, що з другої половини 90-х рр. почала набирати силу тенденція до стабілізації криміногенної обстановки;

- сучасна історія відкрила нову сторінку діяльності української міліції - міжнародне співробітництво у сфері боротьби з транснаціональною організованою злочинністю. Основними формами діяльності тут стали укладання міжвідомчих та міжурядових угод про боротьбу зі злочинністю, приєднання України до Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу, що дало можливість проводити спільні з правоохоронними органами ближнього та дальнього зарубіжжя оперативно-розшукові заходи;

- одним з найбільш складних завдань, які вирішувались міліцією України, стало її трансформування згідно з проголошеною адміністративною реформою. Певні перетворення вже здійснені. Була реформована, а фактично - створена, нова система підготовки кадрів. Докорінним чином була змінена система соціально-психологічної та виховної роботи. В контексті реформування нагальною проблемою діяльності міліції стало забезпечення якісно нового рівня її співпраці з населенням. Наприкінці 90-х років було опрацьовано нові, науково обґрунтовані підходи до принципів оцінки роботи міліції, суть яких полягає в тому, щоб головним критерієм ефективності професійної діяльності працівників міліції стала думка населення. Кінцева мета реформування міліції України - трансформація міліції в поліцію, тобто державний орган, який виконує свої функції на професійній основі.

Все вищевикладене є свідченням того, що міліція протягом першого десятиріччя існування незалежної України зробила вагомий внесок у процеси її державотворення, у складних умовах трансформаційних перетворень забезпечила законність та порядок у державі.



СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Боротьба органів внутрішніх справ України проти злочинності у сфері економіки в 90-х рр. ХХ ст. // Матеріали доповідей вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи за період 1999-2000 рр. Історичні науки, політологія, міжнародні відносини і філософія / Ред кол.: П.В.Добров (голов. ред.), В.М. Нікольський (відпов. секр.), М.Є. Безпалов, Г.П. Єрхов, О.В. Крапівін, В.О. Пірко, А.П. Розкошний. - Донецьк: Вид-во ДонДУ, 2001. - С. 159-161.

2. Республика Беларусь и Украина в борьбе с международной организованной преступностью как элемент интеграции в международной политике в постсоветский период// Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы: Материалы ІІ международной конференции (23-24 мая 2001 г., г. Гомель) / Под ред. к.с.н., доцента В.В. Кириенко. - Гомель: ГГТУ им. П.О. Сухого, 2001. - С. 259-261.

3. Розвиток організаційної структури, системи управління і підготовки кадрів міліції напередодні становлення незалежної держави// Історичні та політологічні дослідження / Ред кол.: П.В.Добров (голов. ред.), В.М. Нікольський (відпов. секр.), М.Є. Безпалов, Г.П. Єрхов, О.В. Крапівін, В.О. Пірко, А.П. Розкошний. - Донецьк: Вид-во ДонДУ, 2001. - № 4. - С. 155-163.

4. Соціально-економічні проблеми регіонів та боротьба з організованою злочинністю у сфері економіки// Історія України: маловідомі імена, події, факти: Зб. наук. статей / Відп. ред. П.Т. Тронько. - Київ-Донецьк: Рідний край, 2001. - Вип. 15. - С. 92-98.

5. Міліція Донбасу на шляху реформування (90-ті рр. ХХ ст.) // Історія України: маловідомі імена, події, факти: Зб. наук. статей / Відп. ред. П.Т. Тронько. - Київ-Донецьк: Рідний край, 2001. - Вип. 18. - С. 85-90.

6. Діяльність органів державної влади та управління України по формуванню законодавчої бази діяльності МВС України в 1990-2000 рр.// Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 3. - С. 25-32.



АНОТАЦІЯ

Зозуля Є.В. Діяльність міліції України в умовах становлення незалежної держави (90-ті рр. ХХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено проблемі діяльності міліції України в умовах становлення незалежної української держави протягом першого десятиріччя її існування. На основі всебічного аналізу відповідних законодавчих і нормативних актів, архівних і опублікованих документів, матеріалів періодики досліджуваного часу розглянуто діяльність органів державної влади та управління, керівництва МВС щодо нормативного та організаційного забезпечення функціонування міліції в нових історичних умовах, досліджується структура органів міліції та її трансформація, зумовлена політичними та соціально-економічними перетвореннями в державі, кількісний та якісний склад підрозділів міліції після ліквідації МВС СРСР та організації МВС України. Досліджено діяльність міліції України у пріоритетних напрямках боротьби з найбільш небезпечними проявами злочинності - організованою злочинністю, корупцією, економічними злочинами, транснаціональною злочинністю, незаконним оборотом наркотиків, нелегальною міграцією. Узагальнено діяльність керівництва МВС України, починаючи з другої половини 90-х рр., щодо створення передумов для виходу на більш якісний рівень правоохоронної діяльності, реформування та удосконалення органів міліції як складової МВС, наближення їх до європейської моделі поліцейської структури. Проаналізовано роботу МВС України, направлену на забезпечення якісно нового рівня співпраці міліції з населенням, адаптацію міліцейських підрозділів до умов діяльності, спрямованих на забезпечення прав і свобод людини, висвітлено питання міжнародного співробітництва з правоохоронними органами інших держав у боротьбі з найбільш небезпечними проявами злочинності.