Мусульманські формування в німецьких збройних силах (1941 – 1945)

Крім цього з'єднання в складі військ СС були також сформовані 1-а Татарська гірничо-єгерська бригада СС і Кавказьке з'єднання СС. Однак вони так і не були розгорнені в повноцінні бойові одиниці.

У четвертому розділі - “Система бойового застосування мусульманських формувань” даний порівняльний аналіз системи використання арабських, індійських, балканських і радянських мусульманських формувань.

У першому параграфі - “Формування з арабів і представників мусульманських народів Індії” аналізується система використання арабських і індійських частин німецьких збройних сил. Корпус особливого призначення “Ф” був повинен використовуватися не тільки як ударне з'єднання, але і як політичний центр походу німців в країни Близького і Середнього Сходу. Спочатку корпус планували відправити туди через Північну Африку. Однак влітку 1942 р., після прориву німців до Кавказу, для проникнення на Близький і Середній Схід було вирішено вибрати інший напрям - через Іран.

Тому 29 серпня - 3 вересня 1942 р. корпус прибув в Сталіно (нині Донецьк) і увійшов до складу групи армій “А”. А вже 15 жовтня корпус “Ф” вперше вступив в бій на північному фланзі німецької 1-ї танкової армії з частинами Червоної Армії.

У кінці січня 1943 р., після важких боїв і в умовах відступу німців, що почався з Кавказу, корпус “Ф” був знову перетворений в Особливий штаб “Ф”. А вже в лютому 1943 р. він був передислокований в Туніс. Це перекидання туди було викликане необхідністю посилити італо-німецьке угрупування в Північній Африці.

Потрібно сказати, що до цього часу в Тунісі був зосереджений вже цілий ряд частин, укомплектованих арабами. Серед них необхідно назвати Німецько-арабський учбовий дивізіон і так звану Африканську фалангу. Однак німецьке командування не поспішало вводити їх в бій, оскільки вони не мали достатньої підготовки. У результаті, 15 травня 1943 р., всі арабські частини капітулювали в складі 250-тисячного італо-німецького угрупування.

У основу системи використання Індійського легіону також був встановлений військово-політичний принцип: він повинен був стати ядром і кадровою основою майбутньої Індійської національної армії і одночасно виконувати функції політико-пропагандистського центру походу в Індію.

З цією метою, ще під час підготовки легіону, німецькою військовою розвідкою були проведені дві операції: в січні і восени 1942 р. У північно-західній Індії були висаджені спеціально відібрані диверсанти з Індійського легіону. Крім проведення диверсій і саботажу на англійських комунікаціях, вони повинні були стати ядром місцевих повстанських загонів. У разі успіху за ними повинен був піти весь легіон. Однак обидві ці спроби закінчилися невдачею.

У лютому 1943 р. лідер індійського національно-визвольного руху С.Ч. Бос відправився в Японію, де сподівався отримати більш дійову допомогу. За договором з німцями, Індійський легіон повинен був бути переправлений за ним. Однак ця спроба не увінчалася успіхом, і в травні-липні 1943 р. легіон був відправлений у Нідерланди, щоб нести там службу по охороні Атлантичного валу. У вересні 1943 р. він був передислокований у південно-західну Францію, де його бійцям була доручена охорона узбережжя в районі Бордо. У серпні 1944 р. англо-американські союзники висадилися на півдні Франції, і Індійський легіон, щоб не бути відрізаним, був виведений в Німеччину. Тут він і був розформований весною 1945 р.

У другому параграфі - “Формування з балканських мусульман” аналізується система використання частин з албанців і боснійських мусульман. Першим добровольчим формування, укомплектованим представниками балканських мусульман, був Хорватський легіон. Він був організований і підготовлений як стандартна частина вармахту. Після прибуття на Східний фронт, легіон 9 жовтня 1941 р. був приєднаний до німецької 100-ї єгерської дивізії, в складі якої і пробув до самої своєї загибелі в Сталінграді у лютому 1943 р.

Дивізії військ СС, набрані з балканських мусульман, організовувалися як антипартизанські частини. Першою з них, до середини 1944 р., закінчила свою підготовку 13-а дивізія “Хандшар”. Вона була направлена в східну Боснію, де перед її командуванням була поставлена задача сковувати сили югославських партизан. У результаті, за період з березня по вересень 1944 р., дивізія “Хандшар” брала участь у восьми великих операціях на території Боснії.

Однак, внаслідок того, що ці бої носили надто запеклий характер, її особистий склад скоротився на 7 тис. чоловік. Остання обставина значною мірою вплинула на рішення німецького командування розформувати “Хандшар” в кінці вересня 1944 р.

Інша боснійська дивізія військ СС - “Кама” - взагалі не брала участь в бойових діях. Її підготовка почалася в липні 1944 р., а вже в серпні Червона Армія розпочала бойові дії на Балканах, загрожуючи самій базі формування і підготовки дивізії. Тому керівництво СС вирішило розформувати дивізію, а її кадровий персонал використати як резерв. Такий наказ був відданий на початку жовтня 1944 р.

На початку вересня 1944 р. албанська дивізія військ СС “Скандербег”, ще не закінчивши своєї організації і підготовки, була направлена в район Скопьє - Куманово - Прешово - Буяновце, щоб посилити там німецьке угрупування. У цьому районі дивізії довелося вести важкі бої з партизанами, самим серйозним з яких був бій за Джаковіце (Косово). Цей бій показав, що боєздатність албанських частин дивізії надто низька, після чого, в середині жовтня 1944 р., її було вирішено розформувати.

Як правило, більшість істориків схильні вважати, що боєздатність всіх балканських дивізій військ СС була надто низькою. Цьому є декілька причин.

По-перше, морально-бойові якості особистого складу дивізій були низькими через те, що вони брали участь в такій війні без правил, як партизанська війна. Тим більше, що на Балканах вона була ускладнена релігійною ворожнечею. Другою причиною, через яку всім трьом дивізіям приписується низька боєздатність, є масове дезертирство з їх рядів. Так, з дивізії “Хандшар” з березня по вересень 1944 р. дезертирувало 3 тис. чоловік. А з дивізії “Скандербег” на початку вересня 1944 р. відразу 1000 чоловік. По-третє, підривна робота партизан-комуністів також сильно відбивалася на дисципліні серед особистого складу вказаних дивізій. І, нарешті, по-четверте, зневажливе ставлення німецьких командирів до добровольців-мусульман також відігравало не останню роль. Іноді таке ставлення навіть приводило до заколотів, як це мало місце 16-17 вересня 1943 р. під час підготовки дивізії “Хандшар” у Франції.

У третьому параграфі - “Мусульманські формування з громадян СРСР” аналізується система використання частин з радянських мусульман. З вересня 1942 по січень 1943 р. на північному Кавказі, в смузі груп армій “А” і “Б”, було введено в дію 25 польових батальйонів, сформованих командуваннями східних легіонів в Польщі і в Україні. Вони входили до складу німецьких дивізій і виконували самі різноманітні завдання.

29 вересня 1943 р. Гітлер віддав розпорядження про переведення всіх “східних” добровольців з Східного фронту в Західну Європу. Згідно з цим наказом, у Францію з Польщі переводилися всі східні легіони. Там їх батальйони несли службу з охорони Атлантичного валу на узбережжі Франції, Бельгії і Нідерландів, або діяли у Франції проти партизан. Більшість з них загинула або була розформована в ході англо-американського наступу влітку-восени 1944 р.

21 травня 1943 р. штаб Командування східними легіонами в Україні був перетворений в 162-у Тюркську піхотну дивізію. Після завершення у вересні 1943 р. свого формування і навчання, дивізія була перекинена в Словенію, де вела бої з партизанами. У серпні 1944 р. вона була відправлена в Італію, де двічі брала участь в боях з англо-американськими союзниками. У квітні 1945 р. дивізія була відведена в Австрію, де і капітулювала.

З'єднання особливого призначення “Горець” було сформовано для розвідувально-диверсійних дій в тилу Червоної Армії. Однак за весь період свого існування воно так і не було використано за своїм прямим призначенням. Так, на Кавказі його використали як звичайну піхотну частину, а після передислокації в лютому 1943 р. у Крим - як охоронну.

Що стосується кримськотатарських частин, то система їх бойового застосування була зумовлена тим, що вони призначалися для охоронних заходів в тилу німецьких військ. Так, головним завданням татарських рот самоохорони була спільна з німецькими військами боротьба з партизанами, а також охорона військових і цивільних об'єктів. Більш високі вимоги пред'являлися до татарських поліцейських батальйонів. Передбачалося, що при необхідності ці батальйони можна буде відправити і на фронт.

З усіх частин військ СС, укомплектованих “радянськими” добровольцями-мусульманами, в бойових діях брав участь тільки 1-й Східномусульманський полк СС. У березні 1944 р. він був перекинений у Західну Білорусію, де воював з партизанами, а вже у серпні 1944 р. два батальйони полку брали участь в придушенні Варшавського повстання.

Інші “східні” формування військ СС взагалі не брали участі в бойових діях, оскільки або не мали достатньої підготовки і озброєння, або не були розгорнені згідно з своїм штатним розкладом.

Іншою причиною, по якій командування СС або вермахту не поспішало вводити в бій деякі формування з радянських мусульман, був низький морально-бойовий стан їх особистого складу. Звичайно це проявлялося в дезертирстві, переході на бік Червоної Армії або партизан та у заколотах. Так, подібні випадки мали місце в 825-у волжсько-татарському, 781-у туркестанському і 804-у азербайджанському польових батальйонах, в 147-у, 152-у і 154-у кримськотатарських поліцейських батальйонах, і, нарешті, в Східнотюркськом з'єднанні СС.

У висновках узагальнені підсумки проведеного дослідження.

Процес створення і використання іноземних добровольчих формувань в німецьких збройних силах не був однозначним явищем. Серед цілого ряду причин, що обумовили його появу і розвиток, потрібно виділити такі, які носять військовий і політичний характер.

За всю історію існування іноземних добровольчих формувань процес їх створення і використання зазнавав різноманітних змін, визначальною рисою яких була німецька національна політика. Внаслідок певних пріоритетів, які існували в німецькій зовнішній і національній політиці ще з кінця XIX в., а також тих планів, які німецьке військово-політичне керівництво будувало на основі цих пріоритетів, в системі іноземних добровольчих формувань можна виділити окрему категорію - мусульманські формування.

Практично всі мусульманські формування спочатку мали високий статус. Передусім це було пов'язане з вищезгаданими політичними причинами. Потрібно також сказати, що цей їх статус неухильно зростав і до кінця війни правове становище мусульманських добровольців нічим не відрізнялося від становища німецьких солдат.

Можна сказати, що за період з 1941 по 1945 р. в німецьких збройних силах пройшло службу від 415 до 440 тис. добровольців-мусульман наступних категорій:

араби і індійці-мусульмани - відповідно 5 і 2 тис.;

мусульмани - громадяни балканських країн - біля 115-125 тис.;

мусульмани - громадяни СРСР - біля 290-305 тис. чоловік.

Це приблизно дорівнює 22-23% від загальної чисельності іноземних добровольчих формувань (біля 2 млн.) і 2,5-2,6% від загальної чисельності німецьких збройних сил (біля 17 млн.) за період з 1939 по 1945 р.

Система організації і підготовки мусульманських формувань загалом не відрізнялася від подібного процесу в німецьких збройних силах. Тобто, за рідким винятком, ці формування створювалися і готувалися як стандартні частини вермахту, військ СС або поліції. Однак були і свої нюанси, пов'язані, в основному, з кадровим складом формувань і їх політичною підготовкою.

Система бойового застосування мусульманських формувань залежала від тих принципів, які були покладені в її основу. Вони ж, в свою чергу, були тісно пов'язані з військово-політичними планами німецького керівництва відносно даного народу. Тобто, при використанні категорій мусульманських формувань, політичні принципи системи їх бойового застосування були взаємопов'язані з військовими. Правда, ці принципи рідко урівноважувалися: звичайно який-небудь з них переважав залежно від обсатвин.

Міру того, наскільки ці формування були дійсно мусульманськими, дозволяє дізнатися система їх політичної підготовки. З її аналізу видно, що “чисто мусульманськими” були формування з числа балканських мусульман. Набагато меншу міру ісламізації мали частини і з'єднання, набрані з “радянських” мусульман. І, нарешті, частини з арабів і індійців були найменше, у цьому смислі, ісламізовані.

Мусульманські формування були окремою категорією в системі іноземних добровольчих формувань, що було обумовлено політичними причинами і умовами їх створення, а також статусом всередині цієї системи. З військової точки зору, це були, загалом, повноцінні бойові частини, які повною мірою використовувалися в боях.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях:

Мусульманские легионы третьего рейха. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - 92с.

Добровольческие формирования из граждан СССР в германской армии на территории Крыма (1941-1944). Этапы создания и деятельности // Культура народов Причерноморья. - 1998. - №5. - С. 286-290.

“Мусульманские формирования” из граждан СССР в германской армии (1941-1945) // Культура народов Причерноморья. - 1999. - №6. - С. 203-210.

Арабы в германских вооруженных силах (1941-1943): политический и военный аспекты вопроса // Культура народов Причерноморья.- 1999.- №8.- С.87-93.

“Добровольческие формирования” из балканских мусульман в армиях государств “оси” (1939-1945) // Ученые записки Таврического национального университета. - 1999. - №51. - Т.2. - С. 106-112.

Немецкая пропаганда в Крыму (1941_1944): органы, их структура и деятельность // Ялта 1945-2000: Проблемы международной безопасности на пороге нового столетия. Междунар. науч. симпозиум (4-7 февр. 2000 г., Ялта): Материалы. - Симферополь: Крымский Архив, 2001. - С. 39-79.

Анотація

Романько О.В. Мусульманські формування в німецьких збройних силах (1941-1945). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2002.

У дисертації зроблена спроба комплексного дослідження питань, пов'язаних з історією створення і діяльності мусульманських формувань в складі німецьких збройних сил в 1941 - 1945 рр. На основі вітчизняних і зарубіжних документальних джерел, багато з яких вперше введено в науковий обiг, аналізуються політичні передумови і умови створення цих формувань, системи їх організації, підготовки і бойового застосування. Особлива увага в роботi приділяється ролі ісламу в процесі політичної підготовки добровольців-мусульман.

Ключовi слова: колаборацiонiзм, мусульманський чинник, іноземні добровольчi формування, мусульманські формування, окупація, східні легіони.

Аннотация

Романько О.В. Мусульманские формирования в германских вооруженных силах (1941-1945). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. Харьков, 2002.

В диссертации предпринята попытка комплексного исследования вопросов, связанных с историей создания и деятельности мусульманских формирований в составе германских вооруженных сил в 1941 - 1945 гг. На основании отечественных и зарубежных документальных источников, многие из которых впервые вводятся в научный оборот, анализируются политические предпосылки и условия создания этих формирований, системы их организации, подготовки и боевого применения. Особое внимание в работе уделяется роли ислама в процессе политической подготовки добровольцев-мусульман.

Ключевые слова: коллаборационизм, мусульманский фактор, иностранные добровольческие формирования, мусульманские формирования, оккупация, восточные легионы.

Summary

Romanko O.V. Muslim formations in German armed forces (1941-1945). - Manuscript.

Dissertation on competition of scientific degree of Candidate of historical sciences on speciality 07.00.02 - world history. Kharkov national university of a name V.N. Karazin. Kharkov, 2002.

In dissertation is undertaked attempt of complex question research, related to creation history and activity of Muslim formations in composition of German armed forces per period with 1941 on 1945.

Dissertation breaks down under introduction, four chapters, conclusion and appendices. In introduction is grounded problem actuality, is marked an object and supplied with research tasks.

In first chapter - “Historiography and source base of research” shown research methods, and also a literature and sources analysis given on Russian, Ukrainian and foreign languages (English, German, Serbian and other). In total more 150 of the names.

In sources quality are used the funds of State archives of Autonomous Republic Crimea, State archives of Russian Federation, Federal military archives of Germany, Collection of manuscripts of Center of researches of military history of Bundeswehr and Main card index of former servicemen of Wehrmacht (81 names). Some documentary materials, being kept in funds of these archives, for the first time bring into scientific turnover. Besides, in sources quality are used the collections of published documents and materials (39 names); memoirs and diaries of participants and witnesses of described events (28 names); and row of periodicals, going beyond stated period (19 names).

At the second chapter - “Causes of creation and status of Muslim formations in German armed forces” cite data of system of foreign volunteer formations in Wehrmacht and Waffen SS in period of Second World War, and place of Muslim formations in this system. Analyses a role of so yclept “Muslim factor” in external, national and occupation politics of nazi Germany, and how this factor affected creation process of each category of Muslim formations and their political and military status in German armed forces.

In third chapter - “Peculiarity of organization and preparation of Muslim formations in German armed forces” consider the questions, related to organization systems and preparation Arabic, Indian, Balkan and Soviet Muslim formations, namely: regions of their organization, battle structure, regular composition, military and political preparation of their personal composition. Leads a comparative analysis of these systems, and come to light their peculiarities, inherent each of stated categories of Muslim formations. Special attention spared to Islam role during preparation of their personal composition.

In fourth chapter - “System of battle using of Muslim formations in German armed forces” consider questions, related to use system of each of stated categories of Muslim formations, namely: methods and principles, fixed in system base of their battle using, character of battle using and his results. Is given a comparative analysis of this system for each of stated categories of Muslim formations, is exposed general and peculiar, inherent each of them.

In conclusion on all of tasks put in dissertation expound the concrete inferences, is underlined a raising novelty of the very problem and separate its aspects.

In appendices is given quantitative problem description. Here cited data, which concern as at all of Muslim formations in composition of German armed forces, so and separate units and formations of this category of foreign volunteer formations. Besides, in appendices is contained detailed biographic material of majority of persons, which mention in dissertation.

Key words: collaborationism, Muslim factor, foreign volunteer formations, Muslim formations, occupation, east legions.

Размещено на Allbest.ru