Створення та діяльність філій Українського національного союзу на Поділлі (1918-1919 pp.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення та діяльність філій Українського національного союзу на Поділлі (1918-1919 pp.)

Панасюк Р.П.

Український Національний Союз (далі УHC) - координаційний центр українських політичних партій, культурно-громадських організацій та професійних об'єднань, що перебував в опозиції до гетьмана П. Скоропадського. Лідери УНС намагались перетворити об'єднання на загальноукраїнський Національний фронт, тому одним із пріоритетних завдань було розбудова власної мережі місцевих представництв - філій УНС, що утворились в ряді губерніальних та повітових міст практично по всій території країни. Одними з перших утворились філії на Поділлі, які відігравали важливу роль в діяльності Союзу та Директорії УНР.

В українській історіографії діяльність подільських філій розглядається лише в контексті вивчення УНС загалом. Проте малодослідженою залишається їх структура та суспільно-політична діяльність, особливо після перемоги Директорії. Тому предмет дослідження - подільські філії Національного союзу.

Об'єктом дослідження є суспільно-політична діяльність філій УНС на Поділлі підчас перебування при владі П. Скоропадського та Директорії УНР.

Найбільший внесок у дослідженні даної теми здійснено сучасною українською історіографією. Проблема організаційної структури філій УНС частково розглядається при вивченні української революції та політичної історії загалом. Серед ряду узагальнюючих робіт насиченим фактографічним матеріалом відзначаються монографії Олени Любовець [11] та Данила Яневського [21]. Наукові статті Олени Бойко, що присвяченні УНС, містять відомості головним чином про центральній органи УНС [1].

Стаття базується на проблемо-хронологічному і статичних методах дослідження. Джерельну базу складають фонди Державного архіву вінницької області (ДАВО) та Центрального державного архіву вищих органі влади (ЦДАВО), а також матеріали тогочасної періодичної преси.

Відразу після утворення Національного Союзу, його лідери культивували ідею перетворення УНС на Національний фронт, котрий мав об'єднати всі проукраїнські сили. "Ми мусимо дбати про те, що ні одно місто, містечко, село, ні один куточок, загроженої, оточеної ворогами України не лишався не з'єднаним в цю всенаціональну організацію", - так формулював завдання УНС Володимир Винниченко [2, с. 82]. Тому велась активна робота по створенню ряду місцевих представництв - філій УНС.

Процес формування мережі філій продовжувався протягом всього часу існування Союзу. Так основи одеської філії УНС було закладено, ще в липні 1918 року [18, арк. 4]. Натомість, ніжинську філію УНС засновано в січні 1919 року [20, с. 3]. Протягом наступних місяців кількість філій постійно зростала. Навіть після перемоги Директорії Союз продовжував розширювати мережу.

На Поділлі перші відділення Союзу було відкрито в Кам'янець-Подільському й Вінниці. Згодом місцеві відділення УНС почали працювати Могилівському, Літинському, Ямпільському та інших повітах. Найчисельнішою була вінницька філія, до якої увійшли УПСР, УПСФ, УСД РП, "Просвіта", Подільська спілка вчителів, Центральне управління кредитної та споживчої кооперації та ін. [12, с. 1].

Створення філій супроводжувалось рядом труднощів. По-перше, УНС - опозиційне об'єднання, а тому на підтримку місцевої влади розраховувати не доводилось. По-друге, практично всі українські політичні партії - члени Союзу, перебували в стані кризи. Кількість членів партій постійно зменшувалась, що особливо гостро позначилось на місцевих партійних осередках. Так, за висновками Олени Любовець, кількість членів УПСР протягом першої половини 1918 року, зменшилась у кілька разів [11, с. 155]. По-третє, через нестачу коштів постійно виникали проблеми з пошуком приміщень для засідань, доводилось відкладати початок друку власних газет та ін. По-четверте, проблеми виникали через довготривалий підготовчий період, що тривав в середовищі УНС, адже активна діяльність розпочалась лише через місяць після його створення.

Філії формувалися на основі місцевих осередків партій - членів УНС. Як відзначала "Нова Рада": "Губернські і повітові філії входять майже всі місцеві організації, центри котрих входять в Раду Національного Союзу в Києві" [13, с. 1]. Тому, на думку автора, перш ніж розглядати безпосередньо склад філій, потрібно дати загальну характеристику губерніальним організаціям цих партій.

В опозиції перебували українські політичні партії лівого та лівоцентричного спрямування. Це, насамперед, Українська партія соціалістів-революціонерів та Українська соціал-демократична робітнича партія. Найчисельнішою опозиційною партією на Поділлі були соціалісти-революціонери. Напередодні гетьманського перевороту кількість членів партії в Подільській губернії становила понад 800 членів об'єднаних в 13 партійних осередків [5, арк. 346]. Есери засудили переворот і заявили про свою опозиційність, проте розходження думок в баченні методів боротьби проти режиму спричинило подальший розкол партії на ліву (радикальну) і центральну (помірковану) течії. Ліві перейшли на нелегальний стан і розпочали диверсійно-повстанську боротьбу з режимом. Центральна течія виступала за мирні способи відсторонення існуючої влади.

Другою за чисельністю і впливом на Поділлі була Українська соціал-демократична робітнича партія. Керівником подільської партійної організації був губернський комісар освіти Ю.Щириця. Партія теж засудила новий режим та заявила про свою опозиційну діяльність в рамках існуючого законодавства. Інші українські політичні партії не мали реального впливу на населення через свою мало чисельність та відсутність розгалуженої мережі місцевих партійних осередків. Фактично партійні осередки існували лише у кількох найбільших містах Поділля.

Згідно "Статуту Українського національного союзу": "Філій Союзу закладаються по губерніальних та повітових містах та інших пунктах на таких же основах як і центральні органи" [16, с. 2]. Тобто формувались Ради, Президії філій та відбувались загальні збори. Обирався також голова філії та його заступник. Відомо, що голову філії обирали на засіданні Ради місцевої філії. Так на засіданні Ради Могилів-Подільської філії УНС було обрано голову філії Т.Д. Демидова [10, с. 2]. Рада складалась з представників політичних партій та громадських організацій, що власне утворили філію. Кожна партія мала право делегувати представників, яких обирали на загальних зборах місцевих партійних осередків. За аналогією із правилами формування Головної Ради УНС, кількість делегатів від одної партії не перевищувала 3-х осіб. Терміни повноважень не лімітувались. Кожна партія в залежності від обставин призначала і відкликала делегатів. На засіданнях Ради обговорювались місцеві проблеми, інструкції УНС, вирішувались другорядні проблеми приймались рішення скликати загальні збори філії.

Найважливіші питання вирішувалися на загальних зборах, які проводились нерегулярно, а лише при необхідності. Про час їх проведення оголошувалось в ряді місцевих газетах. Засідання відбувались у відкритому чи закритому режимах в залежності від характеру винесених на розгляд питань. На відкритому засіданні обговорювались питання декларативного характеру: заяви філії, оголошення УНС, нові закони чи події в країні. Лише коли на порядок денний виносились питання, що стосувались внутрішніх проблем Союзу, засідання оголошувалось закритим і рішення зборів підписувались головуючим на засіданні, як правило це був голова філії, заступником голови та секретарем.

При владі гетьмана П. Скоропадського діяльність філій УНС не виходила за рамки законів. Головна увага приділялась вирішенню місцевих проблем. Реальні кроки в основному зводились до оприлюднення різноманітних резолюцій-протестів та відправлення делегацій до центральних органів влади і місцевої адміністрації. Входження "Просвіт" до складу практично усіх філій УНС сприяло тому, що критика головним чином спрямовувалась на діяльність влади у галузі культури, освіти та мовному питанні.

Справа в тому, що неспокійна ситуація на селі та активна діяльність терористів, спричинила посилення репресій з боку окупаційних військ. Деякі ж старости під виглядом боротьби з терористами здійснювали численні ревізії приміщень та арештів членів філій УНС, закривали народні бібліотеки, школи, перешкоджали діяльності "Просвіт". Тому адміністрація вжила ряд заходів спрямованих на вирішення даних проблем. Так, в обіжчику від 24 серпня 1918р. губернський староста наказував повітовим старостам припинити перешкоджати діяльності "Просвіт" та було врегульовано процедуру скликання зборів "Просвіт", згідно якої організовані "Просвітою" заходи могли проводитись лише за присутності співробітника Державної варти. До досягнень нової адміністрації слід віднести реальні кроки в галузі освіти. Адже незважаючи на складне економічне і політичне становище в регіоні, за час існування гетьманату на Поділлі було відкрито Кам'янець-Подільський державний університет та 89 навчальних закладів, зокрема 30 середніх шкіл, серед яких 6 були українськими [19, арк. 22, 26, 27, 37].

Але усі перераховані заходи не примирили владу з українською інтелігенцією. Причиною того були переслідування українських діячів Державною вартою та окремим старостами. За повідомленням Вінницької філії УНС в період гетьманату було заарештовано понад 50 українських діячів. Переслідувань зазнали члени президії вінницької філії УНС Є.О.Щириця (губернський комісар з освіти) та П.П. Відибіда (голова Подільського кредитного союзу) [17, арк. 317].

Хиткий баланс сил порушився в середині листопада. Гетьман проголосив 14 листопада федерацію з небільшовицькою Росією, практично одночасно розпочалось антигетьманське повстання Директорії УНР, обраної на засіданні Українського національного союзу. Для підтримки громадського порядку гетьман 9 листопада у Подільській губернії запровадив військовий стан та надав всю повноту влади командиру 2-го корпусу генерал-лейтенанту П. Ярошевичу [9, с. 2].

Під час антигетьманського повстання місцеві філії УНС активно займалися агітаційною роботою та інформуванням населення губернії про нові розпорядження Директорії та накази штабу революційних військ Народної республіки. Типовим прикладом є "Наказ селянам" про повернення конфіскованого поміщиками майна селянам, було надруковано філією УНС та розклеєно на видних місцях [7, арк. 325]. Власне кажучи, для здійснення даної функції при філії було утворено інформаційний відділ. Вінницька філія УНС видавала газету "Республіканські вісті", в друкувались заклики підтримати повстання. 19 листопада 1918 р. Вінницька філія УНС направила делегацію до міського голови Вінниці. А. Фанстіля з повідомленням про те, що вона перебирає від її імені в свої руки всю повноту влади на Поділлі, до часу призначення Директорією нової адміністрації. Також було передано наказ Директорії УНР про передачу адміністративної влади в губернії та повітах колишнім комісарам Центральної Ради. Крім того, в розпал антигетьманського повстання Директорія приїздила до Вінниці. Її зустрічали голова вінницької філії О.Ц. Базілевич та представники президії, що особисто звітували А. Винниченко про стан справ на Поділлі [14, с. 4].

Остаточно вирішило долю гетьманської влади на Поділлі перехід генерала С. Ярошевича та його 2-го Подільського гайдамацького корпусу на бік Директорії УНР. Зважаючи на такий розвиток подій губернський староста С. Кисельов без перешкод передав владу представнику Директорії Г. Степурі. Тоді ж генерал С. Ярошевич повідомив філії УНС і органи місцевого самоврядування, що він згідно наказу Директорії УНР перебирає цивільну і військову владу на Поділлі у свої руки та вимагав цілковитого виконання його наказів [8, арк. 615].

Також філії, до певної міри виконували роль місцевого представництва нової влади. Приміром, вінницька філія надіслала телеграми з наказами Директорії УНР: прокурору Вінницького окружного суду про припинення слідства проти українських діячів, комісару по тюремним справам про припинити політичні справи, головам окружних судових палат про припинення розгляду політичних справ [5, арк. 142, 396 зв, 415]. Доволі часто стали виступали в якості посередників між місцевими громадськими організаціями, науково-культурними товариствами, професійними спілками та Директорією. В більшості випадків, це були прохання передати Директорії резолюції про підтримку її політики і готовність надати необхідну допомогу, в меншій мірі - конкретні справи, які потребували негайного вирішення.

Після перемоги Директорії УНР місцеві філії Національного Союзу почали кооптували своїх представників до органів місцевого самоврядування. Так на позачерговому засіданні міської думи Могилів-Подільської міської думи 1 грудня представник Директорії УНР г. Маєвський вимагав поповнення складу міської думи 10 представниками місцевої філії УНС з правом вирішального голосу. Мотивуючи це тим, що з 46 членів думи лише 2 є українцями [3, арк. 491 зв]. Це спричинило жваву дискусію, але наприкінці засідання дума постановила (18 голосів за, проти 9): діючий склад думи поповнити 10 представниками УНС з правом вирішального голосу. 2) на засідання запрошувати Начальника гарнізону та Повітового комісара з правом віщального голосу. В знак протесту голова О.Е. Волкотович подав у відставку [3, арк. 491 зв]. Могилів-Подільська філія УНС на черговому засіданні 3 грудня вибрала 10 представників, які 7 грудня поповнили склад міської думи [4, арк. 512 зв]. Філія і надалі сприяла залучення на різноманітні посади українців, утворивши власне бюро праці.

З поваленням влади гетьмана Ц.Скоропадського зникла головна мета, зради якої було створено УНС. Його подальша доля опинилась під питання, на засіданні Ради Союзу порушувалось питання про доцільність його подальшого існування. Проте філії продовжували активну діяльність, проводячи щоденно засідання. їх головним завданням, за визначенням Директорії, став "контроль над адміністрацією, організацією широких верств громадянства" [14, с. 1]. На засіданнях були присутні представники адміністрації, військові та ін. [15, с. 2]. Філії і надалі сприяли українізації освіти, відродженню культури, проводили різноманітні благодійні акції. Вінницька філія продовжувала наполегливо домагатись створення крайового музею, Могилів-Подільська - перейматись проблемами українізації освіти. Члена президії вінницької філії Національного союзу Ю.Щирицю було на посаду завідуючого відділом освіти, тобто тимчасовим міністром освіти [6, арк. 342]. діяльність український союз УНС0

Отже, Подільські філії лише представляли інтереси УНС на місцях, а також активно втручались у вирішення місцевих проблем, шляхом видання відозв, публікацій в пресі, направленням делегацій до посадових осіб. Під час анти гетьманського повстання філії не відігравали керівної ролі, їх основним завданням була агітація серед населення. Внаслідок, розпорядження Директорії, влада на місцях лише в окремих випадках переходила до філій.

Після поразки гетьмана, характер діяльності філії істотно не змінився. Вони продовжували залишатись місцевими осередками національно-культурного життя. Вдалось налагодити видавництво ряд газет, надалі сприяли українізації освіти, відродженню культури, проводили різноманітні благодійні акції. їх існування припинилось після поразки Директорії і саморозпуску УНС.

Список використаних джерел

1. Бойко О.Д. Утворення єдиного національного фронту українськими силами у 1918 р. // Український історичний журнал. - K.: 1997. - № 6. - С. 14-23.

2. Винниченко В. Відродження нації: Історія української революції (березень 1917 - грудень 1919 p.). В 3-х томах. - Т.III. - K., 1990. - 542 с.

3. Державний архів Вінницької області. - Ф.Д.37 - Оп.1. - Спр.490.

4. Там само. - Ф.Д.37 - Оп.1 - Спр.510.

5. Там само. - Ф.Д.172. - Оп.1. - Спр.293.

6. Там само. - Ф.Д.172. - Оп.1. - Спр.299.

7. Там само. - Ф.Д.255. - Оп.1. - Спр.124.

8. Там само. - Ф.Д.286. - Оп.1. - Спр.94.

9. Державний вісник. - №20. - 1918. - 12 листопада.

10. Дністер (Могилів-Подільський). - 1918. - 4.12. - 23 грудня.

11. Любовець О. Українські політичні партії й політичні альтернативи 1917- 1920 р. Монографія. - K.: Основа, 2005. - 311 с.

12. Нова Рада (Київ). - 1918. - № 162. - 11 вересня.

13. Нова Рада (Київ). - 1918. - № 179. - 4 жовтня.

14. Республіканські вісті (Вінниця). - 1918. - 4.1. - 29 листопада.

15. Республіканські вісті (Вінниця). - 1919. - 4.29. - 4 січня.

16. Робітнича газета (Київ). - 1918. - №370. - 18 вересня.

17. Центральний державний архів вищих органів влади України. - Ф.1216. - Оп.1. - Спр.76.

18. Там само. - Ф.1216. - Оп.2. - Спр.1.

19. Там само. - Ф.1793. - Оп.1. - Спр.5.

20. Чернігівщина (Чернігів). - 1919. - №5. - 5 січня.

21. Яневський Д. Політичні системи України 1917-1920 років: спроби творення і причини поразки. - К: ДУХ І ЛІТЕРА, 2003. - 767 с.

Размещено на Allbest.ru