Питання про чинники делегітимації нацистського окупаційного режиму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання про чинники делегітимації нацистського окупаційного режиму в Україні

Титаренко Д.М.

Як відомо, однією з найважливіших характеристик політичної влади є її легітимність, під якою розуміється здатність влади досягати суспільного визнання та виправдання обраного політичного курсу. Основними джерелами легітимності влади при цьому виступає участь громадян в правлінні, ефективна адміністративна, економічна, освітня та інша діяльність влади, застосування сили тощо. Проте легітимність має властивість змінювати характер і ступінь підтримки влади та її інститутів. У зв'язку з цим можна говорити про кризи легітимності, які проявляються в зниженні реальної підтримки органів державної влади чи правлячого режиму в цілому. З точки зору сучасних українських дослідників кризи легітимності здебільшого спричинюються «нездатністю органів влади здійснювати свої функції, нелегітимними формами насилля над людьми, неспроможністю уряду адаптуватися до динамічної зміни умов суспільного розвитку, руйнуванням конституційного порядку, розривом між конституційними нормами та практикою їхнього втілення, відсутністю значних структурних змін».

У той же час кожен приклад кризи легітимності потребує детального розгляду, врахування історичного контексту, використання якомога ширшого кола джерел, які дають підстави для виділення та градації чинників, що викликали кризу легітимності. Історія нацистського окупаційного режиму в Україні, який з самого початку мав досить значний кредитдовіри з боку певних верств населення, в цьому відношенні становить певний інтерес.

При характеристиці під час II світової війни суспільно-політичної ситуації на окупованих нацистами теренах України дослідники найчастіше використовували документи, що відклалися у вітчизняних архівосховищах. Це було зумовлено і політичною кон'юнктурою, і обмеженістю доступу фахівців до ряду джерел. Така ситуація мала наслідком формування у вітчизняному історичному дискурсі досить сталого стереотипу щодо чинників, які спричинили невдачі нацистів на окупованій території. З точки зору вітчизняної, як радянської так і пострадянської історіографії, крах нацистського режиму був визначений усім комплексом політичних та соціально-економічних заходів, які здійснювалися на окупованій території (геноцид по відношенню до єврейського населення та радянських військовополонених, знищення радянського партійного та господарського активу, економічна експлуатація та грабунок місцевого населення, ігнорування соціальних, політичних та духовних запитів місцевого населення тощо).

У той же час потреба більш глибокого аналізу подій окупаційного періоду, необхідність всебічного врахування чинників делегітимації політичного режиму вимагає виявлення та введення до наукового обігу таких джерел, які б дозволили поглянути на події та процеси, що відбувалися на окупованій території, з іншої перспективи. Документ, що подається нижче, певною мірою відповідає цим вимогам. Він був виявлений автором в серпні 2008 р. у фонді R6 (Міністерство східних окупованих областей та фонді NS19 (Особистий штаб рейхсфюрера CC) Федерального архіву Німеччини. Документ являє собою звіт про ситуацію в Україні станом на літо 1943 р. Він був складений на основі перлюстрації листів німців, що були задіяні в адміністративному та господарському механізмі України.

У звіті аналізується ряд негативних явищ, пов'язаних переважно з діяльністю представників німецьких адміністративно-господарських структур: спекуляція, хабарництво, аморальна поведінка тощо. Вони, звичайно, не вписувалися в контекст тих заходів, які передбачалося здійснити на окупованій території, і, безперечно, розглядалися авторами звіту в якості таких, що шкодять інтересам рейху (певною мірою чинники, які стояли на перешкоді реалізації намірів нацистів на окупованій території, розглядалися на нараді, що відбулася 18 грудня 1942 р. у Міністерстві східних окупованих областей. Проте перелічені фактори, пов'язані із аморальною або злочинною діяльністю представників окупаційної адміністрації, на цій нараді не обговорювалися. У той же час наявна у документах супровідна записка державного секретаря Міністерства внутрішніх справ доктора Штударта на імя рейхсфюрера C.C. Гіммлера дає підстави говорити про серйозне занепокоєння, яке викликала ця інформація в декого з функціонерів III Рейху. Критикуючи «українську політику», що проводилася рейхскомісаром України Еріхом Кохом, доктор Штударт наголошував на необхідності проведення кадрової чистки серед зайнятих на Сході і особливо в Україні службовців. Таких заходів, очевидно, проведено не було, що безперечно не могло не сприяти поглибленню кризи легітимності нацистського окупаційного режиму.

Важливість цього документу полягає не лише в тому, що він додає певні маловідомі штрихи до образу підокупаційної У країни. Звіт дає також можливість охарактеризувати особливості функціонування нацистського політичного режиму, визначити окремі фактори, які призвели до його краху з точки зору сучасників - представників окупаційної адміністрації. Як показує аналіз виявленого джерела, істотним чинником, що сприяв виникненню кризи легітимності нацистського режиму, стали явища внутрішнього розкладу окупаційної адміністрації, її деморалізація, прояви глибоких внутрішніх протиріч, морального зубожіння та кримінальних нахилів пануючої верхівки, яка тим самим скомпрометувала в очах місцевого населення розповсюджувану німецькою пропагандою тезу про «расу панів».

Звіт про ситуацію в Україні на підставі перевірки «Німецької службової пошти України», тобто приватного листування німецьких фірм та їх службовців, задіяних в Україні, у напрямку з України до Рейху.

«Служба для перевірки іноземного листування» в останні півроку перевірила тисячі листів громадян Рейху, задіяних в Україні. З одного боку листи показують, що значна частина громадян Рейху в Україні із ентузіазмом і бажанням бере участь у реалізації величезних завдань, вони відображають величезну відбудовчу роботу на європейському Сході. У той же час кореспонденція дозволяє дізнатися про дуже серйозні та небезпечні явища розкладу. Звичайно, критика та негативна інформація, що міститься в листах, може особливо впадати у вічі та, виходячи з цього, масштаби шкоди в Україні можуть здаватися перебільшеними. Проте зміст перевірених листів не залишає ніяких сумнівів в наявності загрози, яка може найсерйознішим чином піддати небезпеці інтереси рейху та підірвати величезну відбудовчу роботу.

Серед явищ розкладу в Україні на першому місці стоїть мінова та чорна торгівля. В значній частині листів з України йдеться про обмін, мінова торгівля є єдине, що взагалі цікавить величезний відсоток авторів листів, задіяних на роботі в У країні. На українську сільськогосподарську продукцію (яйця, олію, сало, шинку та інше) вимінюється все можливе і неможливе. В листах в якості мінових товарів серед іншого називаються сіль, сірники, каміння для запальничок, дріжджі, старий одяг, посуд, жіноча білизна, жіночі сумки, рашпілі, підв'язки для панчіх, сахарин, крем для шкіри, сода, лак для нігтів, штучні дріжджі, губна помада, зубні щітки. Складається враження, як зазначають автори листів, що Україна перетворилася на «блошиний ринок Рейху», та що Німеччина весь свій товарний брак збуває в Україні. «Тут все викривлено, - говориться в одному листі. - Найдешевша мішура, медальйони, нічого не варті ланцюжки збуваються українським селянкам. Старий та немодний одяг крикливої розцвітки мусить мати блискучий збут». В одному випадку замовляється «одна досить дешева прикраса із скла, за що пусті ящики, які повертаються, мають бути заповненими 2000 яєць. Все це нагадує», - пише один спостерігач в Україні, - «торгівлю з неграми та «обмін» скляних перлин на слонову кістку».

Лейтмотивом усіх листів з України додому тому є наступне: «Збирайте все, що можете дістати». «Скуповуйте все, - таке чи інше звучить в листах, - гроші не грають ніякої ролі». «He дивиться на гроші, скуповуйте все що можете». Жінок вдома закликають звільнити від мотлоху весь дім. Доходить до того, що дружинам наказується ні за яких обставин нічого не давати під час збору старого одягу: «Я тут потребую всього цього сам». Від адресатів вимагається «обійти знайомих та родичів», щоб зібрати докупи старий мотлох, одяг, старий посуд і т. ін. Для необхідних покупок позичаються гроші. Створюються закупівельні товариства. Для того, щоб організувати надходження в Україну товарів для обміну, організовуються цілі клани. Невикористані пункти карти одягу 19-2 збираються в родичів та знайоми. «Я дуже добре розумію, що родичі хочуть дати Tобі пункти не задарма, навіть якщо це їм і не потрібно». Для закупівлі товарів для обміну пропонуються у значних масштабах «гроші для покупки». Здійснюється ланцюговий та круговий обмін. Дідусь мусить - як це характерно зображується в одному з листів - надіслати свої нові чоботи в Україну. За це він одержить 8 літрів олії, за що в свою чергу мусить виміняти одне пальто: «Його можливо ми зможемо згодом також пустити до обігу». В іншому випадку автором в свого приятеля майстра-кравця купляються за олію старомодні жіночі туфлі, для того, щоб із цим «організувати по великому» обмінні операції. Врешті-решт обмін «організовується» в Україні та Рейху.

Обмін відбувається в різному масштабі. Одним дозволяється одержувати декілька фунтів солі та відправляти своїм родинам додому раз на і 4 днів в якості продовольчої допомоги 5-10 яєць. Інші за одним разом або один за одним швидко надсилають 10, 20, 30, 40 пакетів на батьківщину. Деякі можуть одержувати в Україні до 10 центнерів солі.

Центнер солі коштує в Україні близько 1000 рейхсмарок. За 1 фунт солі можна одержати курку, за 10 фунтів солі - барана. Посилки у 2000-3000 яєць окремим родинам у рейху не являють собою рідкісне явище. Один з авторів, сповнений гордості, сповіщає, що він надіслав своїй дружині на Різдво 1,5 центнери товару.

В іншому випадку згадується, що один із службовців одного східного торгівельного товариства використав з метою хабарів більше масла, ніж це становить цілий річний раціон масла в рейху.

В кореспонденції з України було виявлено наступні посилки: «Один ящик із горілчаними напоями та каракулева шкіра, 2300 яєць» (одна посилка), «Один ящик із горілчаними напоями, 2 бочонки меду» (одна посилка), «Пакет № 1:2 курки та мед; № 3-4: кури; № 5 - яйця; № 6: макарони; № 7: манна крупа; № 8: горох; № 9: перлова крупа; № 10: сало; № 11 та 12: квасоля; № 15-16: м'ясо та сало; № 17-19: яйця, сало, борошно; № 20-22: яйця, цукор, масло; № 23: ковбаса та печиво (23 пакети було відправлено один за одним протягом 2 днів).

Таке відбувається також не лише при простому обміні. Здійснення мінової торгівлі у величезному обсязі є можливим лише за допомогою хабарів, корупції та відверто незаконних дій. Величезні посилки провозяться туди та назад службовим транспортом. Цілі вагони пересуваються в Рейх за допомогою транспортних організацій та корумпованих службовців. Особи, що супроводжують транспорті!, являють собою бажані «зв'язки», їм даються у величезному обсязі хабарі (в ряді випадків листи повідомляють про це досить відкрито). Дуже багато вивозиться також літаками, частково за підтримки екіпажів. Кліки спекулянтів організують власну поштову службу. Листи та пакети у величезній кількості беруться з собою відпускниками. Так, повідомляють, що один т.зв. «золотий фазан», людина у коричневій уніформі, при поїздці у відпустку бере із собою цілий мішок листів. Звідси ймовірно, що багато тяжких випадків корупції розташованих тут служб скоріше за все залишається непоміченими. «Товари для обміну» та посилки до Рейху створюються доволі часто в результаті розтрат. Йдеться про допомогу одного знайомого у «картковому бюро» - і керівник одного з м'ясопереробних підприємств достатньо наївно повідомляє, що він має ще дуже малий торгівельний обіг, «аби бути в змозі багато спрямувати на сторону».

Надходження з Рейху з метою забезпечення потреб німецького управління в Україні (предмети обстановки, вино і т.ін.) течуть назад до Рейху, там вони використовуються для спекуляцій. Відбувається не дуже вдале втручання в економічний механізм України. Повідомляється, що цінні каракулеві вівці вбиваються та їхні шкури відправляються до Рейху.

Tаке має місце не лише при обміні для особистих та родинних потреб. Обмін стає «бізнесом» і здійснюється врешті-решт на комерційній основі. Відбуваються спекуляції та заробляння грошей. Листи запевняють, що в Україні гроші лежать на вулиці та що тут можна в найкоротшій термін заробити багатство. «Ти можеш за ніч стати багатою жінкою». Звичайні люди можуть писати додому, що вони собі «заробили» вже тисячі. Інші хочуть за рахунок своєї виручки в Україні придбати собі на батьківщині автомобілі та земельні ділянки. В дусі нуворишів для дружин купуються коштовності та дорогі хутра. Автори листів розповідають про величезні бариші в Україні. Біжутерію продають із 1000 % прибутку. За сірники дають, так би мовити, «6 метрів» (марок), старі костюми збувають більше ніж за 600 марок. В листах помічається звичний жаргон спекулянтів. Запевняється, що можна «добре організувати», розповідається, як знов «провертають» одну справу та прославляється його «головка» при здійсненні всіх цих оборудок. В одному з листів враження від всіх цих речей передаються наступним чином:

«Як найважливіше завдання розглядається, як собі зуміти зробити зручним життя і як зуміти зібрати та надіслати на Батьківщину якомога більше продуктів. В будь-якому випадку в цій царині відбувається дійсно надзвичайне. Мінова та спекулятивна торгівля набула найвищого розквіту і те, що раніше робили євреї, у, безперечно, удосконаленій формі здійснюється сьогодні «арійцями».

Корупція поширюється з України також на територію Рейху. Надходження товарів з У країни служить базисом для нової спекулятивної торгівлі в Рейху. Як повідомляється в численних листах, часто невикористані однією родиною посилки із яйцями вимінюються на інші лімітовані та дефіцитні товари. Із українською олією здійснюються спекулятивні поїздки на батьківщину. Незаконним чином за українські товари, одержані шляхом спекуляцій, купується матеріал для костюмів. Дефіцитні товари самі використовуються для хабарів. В одному німецькому маленькому містечку з посилки у 500 яєць явно працездатна одержувачка запропонувала віддати одному службовцеві служби праці 100 яєць.

Всьому цьому відповідає жорстке загальне судження, яке часто зустрічається в листах: У країна являє собою рай для спекуляцій. Німців, задіяних в господарстві та цивільному управлінні України, називають «східними гієнами».

«Манія обміну» в Україні у звітах зі Сходу часто пояснюється відсутністю кадрів для справжньої роботи та завдань. В багатьох листах розповідається, що можна займатися хіба тим, щоб збивати ящики для пакетів на батьківщину, а в решті тинятися без діла. Штат всіх організацій та підприємств був роздутий і, виходячи звідси, люди не мали що робити. Як зазначається в одному листі, в Німеччині було зачинено магазини, а в Україні через одну «велику фірму» було відкрито магазин. Цей магазин продає потім домашнє взуття та господарські сумки з соломи. «І для продажу такого роду дріб'язку німецькі чоловіки відряджаються до України». Великі плани «реалізовувалися» бюрократичним шляхом і наслідком цього є те, що для роботи бракує людей. Наведене нижче є історією одного без сумніву добросовісного чоловіка, який улетів з Кракова, щоб втекти від байдикування.

«Я побачив в Кракові як там ледарюють і сам протягом двох місяців нічого не робив, одержував добру зарплату та користувався добрим ставленням. Я не міг це довго винести без роботи. Тому перебування в Кракові я розглядав як тимчасове і знайшов нове місце тут у Рівному [15] із завданням спочатку взяти активну участь у відбудові розташованих тут майстерень. Зарплата становила 1000 рейхсмарок та східну надбавку. Життя тут дуже дешеве, продуктова норма вдвічі більша, ніж в Генерал-Губернаторстві, для випивки одержується все, навіть найкращі лікери. Ane над цими двома життями ви будете сміятися.

Я виїжджаю з Кракова, хоча мене не хотіли відпускати, оскільки я не мав чого робити. Тут мені не потрібно навіть ходити до контори, я можу спати стільки, скільки я хочу, ходити гуляти, коли я хочу, я одержую купу грошей і нічого не роблю. Tому я відмовляюся виступати проти неробства і підкоряюся своїй долі».

Або інший випадок:

«Раніше наш десятник проставляв години і ввечері наприкінці робочого дня писав щоденний звіт для керівництва будівництвом, ця робота займала півгодини. З грудня тут працює виконроб з Кьольну, який здійснює цю важку роботу. Проте тут, займаючись цим, він став інвалідом і зараз сюди прибув бухгалтер з Кьольну, який забирає в нього цю важку роботу. Можна аж волати про дурниці».

Лунають скарги також на те, що нові організації та підприємства призводять до витрат, що не відповідають обставинам тотальної війни. Замість того, щоб хоча б раз надіслати одяг для усюди напівроздягнених фольксдойче, для «облаштування» одного з гебітскомісарів в У країні надсилалися цілі, заповнені меблями вагони. Інший гебітскомісар у той час, коли відсутні необхідні для роботи меблі, писемні столи і.т.ін., дозволив собі виготовити ящики для квітів.

Як говориться в листах, існує «східний сказ», який вражає людей на Сході, дух беззмістовного чванства. Штат кожної інстанції розбухає, оскільки її керівник хоче таким чином створити собі імідж важливої та необхідної особи. Кожен хоче оточити себе величезною кількістю людей. Усюди панує жадоба влади та манія величності. Інстанція бореться проти інстанції, підприємство проти підприємства, поліція проти вермахту, вермахт проти цивільного управління, цивільне управління проти партії. Люди розучилися підпорядковувати себе цілому. Жахаюча пихатість в окремих випадках та жахлива роз'єднаність поширюються. Як пише з України один громадянин Рейху, «необхідно побувати на Сході, щоб зрозуміти, як може німець повстати проти німця».

«Кожен дрібний службовець хоче бути маленьким царем і роздувається від пихатості. І росіяни дивляться на цей театр. Незабаром треба буде соромитися також бути причетним до цього. Це необхідно вимести залізною метлою. В цілому люди поводять себе погано».

«Нашим найбільшим ворогом є німці, які ходять тут в партійній уніформі. Якщо хтось із нас хоче хоч раз випити в їхньому ресторані пиво, після цього він змушений залишити це місце... Коли мені в одному з цих місць було запропоновано вийти - передати цю пропозицію випало на долю одній росіянці - склалося враження, що я собака, якій дають штурхана. Адольф Гітлер одного разу сказав: поважай двірника свого власного народу більше, ніж правителя іншої держави. Від цього ми є ще дуже далекі».

Багато висловлює свої враження від України одним словом: «тил». Життя в Україні є «тилом» в найгіршому розумінні сенсу цього слова. З частотою, що засмучує, повідомляється про регулярні п'янки, п'яні свари, пияцтво на службі, халатність на підприємствах, ледачість, аморальність з жінками. Йдеться про пиятику з жінками, про ліві поїздки з вирядженими, вичепуреними нафарбованими друкарками. І все більше звучить в листах: «Якби це знав Фюрер!»

«Це, як дозволяють судити спостереження, може прийняти дурний оборот. Тут повсюди сидять або стоять друкарки, які палять цигарки. Як ти думаєш, що вони роблять? Можливо один або два або взагалі жодного листа в день. Від ярості, що мене переповнює, в цих жінок можна вирвати цигарки з рота. Дівчата-фольксдойче звичайно дивляться на все це і говорять досить негативно про те, що в самій Німеччині це є звичне явище. Так, я не дозволяв нікому це робити в моїй конторі. Проте чоловіки не виступають проти цього, якщо вони їздять з ними на автомобілях, ввечері влаштовують бенкети з великою кількістю горілки та іншим. З люттю б інколи схопити когось і з колекцією косметики відправити на руський фронт. Проте ще прийде день, коли ми розрахуємось.

Так, Ані, якби це знав Гітлер. Ящики та мішки, заповнені продуктами, відправляються додому літаком. Всі ми, новачки, вже зробили замітки та спостереження на випадок... Попереду, недалеко від нас, борються та вмирають товариші, а позаду вони горлають по ночах, п'яні як свині вештаються усюди. Так, це Німеччина в тилу».

«Мені шкода лише бідних фронтових свиней, які мусять вмирати за таку наволоч».

Багаторазово в листах під впливом цих обставин говориться, що для України бракує правильного підбору людей. «Тут навколо зустрічаються лише найбільші покидьки серед людей, від яких Рейх позбавився як від непотребу; проте тут була б необхідною пряма протилежність». Багато авторів листів заходять в своїх поясненнях настільки далеко, що віддають перевагу роботі з росіянами, ніж із німцями. Це зумовлюється тим, що Рейх надсилає такі кадри, які неможливо навіть уявити.

Все більше в листах констатується, яке приголомшуюче враження справляють ці речі на українське населення. «Треба було б потурбуватися про те, - говориться в одному листі, - щоб населення нашого майбутнього місця розселення хоча б зараз відчуло наш справжній дух, оскільки воно «любить» нас до того, як дійсно з нами познайомилось». В інших листах говориться про те, що Рейх піддається небезпеці поховати свою репутацію на Сході на покоління.

Листи з України також дозволяють із жахаючою очевидністю дізнатися про те, що ситуація в «тилу Україна» породжує пораженські настрої. Значна частина авторів листів демонструє відразу, дурний настрій, скептицизм, скруту, критичні настрої та втрату віри. В період кризи на початку року в багатьох листах відкривався стан повної внутрішньої кризи. «Обурливі огидні сцени, - говорить один з авторів листів, - у дні кризи на Сході розігрувалися тут і на збірних транспортах. Все йде до чорта: манери, чесність, дружба (про які і раніше за такого морального стану можна було лише говорити) гідність, почуття обов'язку в цілому і по відношенню до дружин». Усюди в листах наголошувалося, що хочеться уїхати від труднощів та небезпек (наприклад, небезпеки партизан). На спроби обмежити спекулятивну торгівлю реагували таким чином: «Що ми зобов'язані, якщо ми поки що в Україні?». Стосовно зниження раціону в Україні (у порівнянні з набагато більшим зниженням в Рейху!) говорилося: «Голодувати ми можемо також і в Рейху». Коли зважувалися, говорить один з авторів листів, декілька його пакетів для конфіскації і передачі в подальшому NSV, це здалося йому найдовшим часом в Україні. Занепокоєння стосовно справ на фронті та на батьківщині проявляється в найрізноманітніших формах. В багатьох з авторів листів існує враження, що вони сидять напоготові, щоб знов узяти все і бігти далі. «В мене таке враження, - звучить в одному листі і в такому ж сенсі зустрічається в багатьох інших, - що незабаром ми мусимо звідси йти».

І все ж таки перевірені службовими інстанціями листи свідчать також про те, що в Україні існує противага проявам розкладу. Вже сам факт незадоволення ситуацією в Україні говорить про те, що в адміністрації та економіці України є в наявності здорові елементи, які не очікують нічого іншого крім як енергійних рішучих заходів.

Список використаних джерел

1. Політологічний енциклопедичний словник: [Навч посібник для студентів вищ. навч. закладів] / відп ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д. Бабкін. - K.: Ґенеза, 1997. - 400 с. історіографія війна німецький

2. Норберт Мюллер. Вермахт и оккупация (1941-1944) / Норберт Мюллер; [пер. с нем. А. Артемова, А. Долгорукова, И. Карабутенко, Ю. Чупрова, Г. Шевченко / под ред. А. Юденкова]. - М.: Воениздат, 1974. - 387 с.

3. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / Косик В. - Париж - Нью-Йорк - Львів, 1993. - 659 с.

Размещено на Allbest.ru