Передумови створення та напрями діяльності Інституту раціоналізації управління на початку 30-х років ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

Передумови створення та напрями діяльності Інституту раціоналізації управління на початку 30-х років ХХ ст.

Сальнікова Н.В.

Серед численних питань історії організації діловодства в Україні, що потребують на сьогодні ґрунтовного дослідження, необхідним є вивчення діяльності наукових інституцій в напрямі розробки й удосконалення діловодних процесів та узагальнення їх досвіду роботи з документаційного забезпечення управління у 1920-1930-ті роки. Багатий досвід, накопичений в цей період, є надзвичайно складним і суперечливим, пов'язаним з подоланням труднощів і недоліків у творчій роботі, яка в силу свого новаторства не була позбавлена помилок і прорахунків.

З огляду на той факт, що опрацювання, а головне - критичний аналіз даних питань стало можливим лише в останні десятиліття, діяльність наукових інституцій зокрема та історія діловодства 1920-1930-х рр. загалом розглянута в незначній кількості публікацій. Це, зокрема, праці таких вчених, як К. Мітяєв, Я.З. Лівшиць, С. Н. Іконніков, А.М. Сокова, Н.С. Костинська, С.Г. Кулешов, М.І. Додонова, М.В. Ларін, І.Є. Тамм, Д.І. Сольський та інші [17;19;20;22-25;28-30], в яких розкрито окремі аспекти історії діловодства в Україні в різні періоди. Разом з тим слід відзначити, що в 1920-1930-ті рр. з огляду на активний розвиток наукової організації управлінської праці та діловодства був накопичений значний фактичний матеріал, що став основою для створення спеціальної літератури: близько кількасот назв праць з діловодства.

Це зумовлює необхідність їх комплексного опрацювання та критичного аналізу з точки зору організації діловодства та документаційного забезпечення управління зазначеного періоду.Отже метою даної статті є дослідження передумов створення та напрямів діяльності однієї з провідних наукових інституцій в Україні, безпосередньо пов'язаної з розробкою та удосконаленням організації діловодства в радянських установах України у 1920-1930-ті роки.

Такою науковою установою в Україні був Інститут раціоналізації управління, утворений на базі колишнього Всеукраїнського інституту праці (ВУІП), що фактично функціонував з 1921 року [31,с.5]. Створенню та діяльності згаданих інституцій передували певні події в житті суспільства та вимоги, що висувалися урядом до державного управління та змісту роботи радянських установ.

В перші роки радянської влади питання становлення та розвитку державного апарату управління тісно пов'язувалося із створенням нового радянського діловодства як важливої складової цього апарату. Оскільки в діловодстві 1920-1930-х років спостерігався різнобій, відсутність єдиних форм роботи з документами, правил їх отримання та зберігання, питанням спрощення державного апарату надавалося першорядне значення.

2 березня 1921 року на засіданні Ради народних комісарів УРСР наркому Держконтролю УРСР Н. А. Скрипніку було доручено терміново розробити проект постанови про створення спеціальної комісії, яка б займалася питаннями боротьби з бюрократизмом, скороченням штатів та підвищенням продуктивності праці в радянських установах [16]. Вже 23 березня 1921 року згідно з рішенням Президіуму ВУЦВК було оголошено про створення Комісії із спрощення радянського апарату, в завдання якої входила, зокрема й уніфікація діловодства.

Комісія займалася питаннями розробки єдиного діловодства для всіх радянських установ: вивчалися взаємовідносини між установами, можливість злиття деяких з них чи повна ліквідація в разі паралелізму в їх діяльності, порядок проходження справ в установах тощо. Одним із завдань комісії було видання збірників законодавчих та адміністративних актів, довідників, історичних та інших начерків.

З метою здійснення цих завдань комісія на своєму засіданні 12 травня 1921 року створила дві підкомісії: державного рахівництва та державного діловодства на чолі з М.І. Ржевуським та у складі спеціалістів високої кваліфікації з діловодства: А.Г. Доппельмайєра, П.І. Афонського, В.Г. Гончаренка [2,арк.2].

Обидві підкомісії розпочали роботу 1 липня 1921 року, однак вже в вересні підкомісія державного рахівництва була ліквідована через недостатню продуктивність праці та відсутність позитивних результатів в її роботі. Підкомісія державного діловодства продовжила працювати.

Комісія із спрощення радянського апарату при ВУЦВК розпочала свою роботу з обстеження радянських установ. Вивчалася діяльність народних комісаріатів юстиції, просвіти, соціального забезпечення, праці, зовнішньої торгівлі, внутрішніх справ, РСІ. В деяких центральних установах, наприклад, в загальній канцелярії ВУЦВК (1921р.), була впроваджена американська система реєстрації діловодства, що передбачала використання двох журналів: вхідної та вихідної документації. Не дивлячись на простоту системи, вона не отримала розповсюдження в інших установах республіки, в яких застосовувалися численні журнали та реєстри (Наркомат фінансів, Наркомат внутрішніх справ, Наркомат шляхів сполучення).

Для створення єдиної системи державного діловодства в радянських установах, основними принципами якої були визнані простота, ясність, швидкість виконання, точність в проходженні справ, комісією були створені форми канцелярських книг, журналів, бланків документів. Значна увага зверталася на створення системи контролю виконання документів, їх збереженості з метою полегшення довідкової роботи. Крім того, підкомісія державного діловодства розробила «Типове положення про наркомати», яке повинно було слугувати основою для створення конкретних положень про кожного з них, та досить повно охопило коло обов'язків і прав працівників. Таке ж положення було розроблено й для губернських установ [1,арк.1].

Результати обстеження комісією радянських установ були розкриті в доповіді М.І. Ржевуського про роботу комісії за серпень-вересень 1921 року, в якій відзначалося, що спільними недоліками, які негативно впливали на діяльність установ, є, серед інших, майже повна відсутність контролю за правильним веденням діловодства та низька продуктивність праці [2,арк.13]. Відсутність інструкцій, які б регламентували взаємовідносини між центральними та губернськими установами, невпорядкованість внутрішнього діловодства призводили до паралелізму та тяганини в роботі, а різноманітність форм і методів ведення справ в різних установах - до порушення правил діловодства. Крім відсутності єдиної системи роботи з документами, невисоким був і якісний рівень діловодного персоналу.

Крім заходів практичного характеру підкомісія з державного діловодства займалася теоретичною розробкою питань діловодства та узагальненням зарубіжного досвіду. На доручення підкомісії А.Ф. Євтіхеєв уклав збірник праць всесвітнього Конгресу «Обзор административного делопроизводства в наиболее важных госудаствах Европы». Інші члени підкомісії для вивчення та впровадження десятичної класифікації переклали з іноземних мов праці «О внедрении десятичной классификации в административном делопроизводстве», «Кодекс правил по административному делопризводству, принятый Всемирным Конгрессом по административным наукам в Брюсселе», «Отчёт об административных методиках деятельности» та інші. Підготовлені матеріали були призначені для першого випуску «Трудов комиссии», які ставили за мету широко інформувати громадськість про проблеми діловодства в перші роки радянської влади.

З метою покращення стану в діловодстві серйозне значення мав розроблений підкомісією державного діловодства план підвищення кваліфікації радянських працівників, у відповідності з яким створювалися короткотермінові курси [2,арк.7]. В подальшому для реалізації цього плану комісія посилила увагу до підготовки старших діловодів на курсах Головпрофпросвіти, а підкомісії з державного діловодства було доручено розробити проект організації спеціального інституту з вивчення діловодства [2,арк.2-5].

До 1921 року в Україні не було ні спеціальної установи, яка б займалася питаннями наукової організації праці (НОП), ні спеціальних наукових розробок з організації управлінської праці [5,арк.35]. Отож, 1921 року РНК УРСР прийняла постанову «Об учреждении Института научного изучения труда», а 1922 року цей Інститут було перейменовано на ВУІП [31,арк.5].

ВУІП був єдиною установою в Харкові, яка організувалася без опори на вже функціонуючі наукові та навчальні заклади. Очолив Інститут Ф.Р. Дунаєвський. Інститут був не лише установою консультаційного типу, а й ініціативною установою, яка ставила проблеми та вирішувала їх [5,арк.35].

Головними завданнями Інституту було вивчення та узагальнення досягнень світової науки для обрання та проектування раціональних методів діяльності установ, найістотніших в сучасних умовах, перевірка та розробка цих методів, їх пристосування до потреб часу тощо [3,арк.278].

В своєму розвитку ВУІП пройшов кілька етапів. До 1921-1922 років відноситься організаційний етап. В цей період визначалися основні напрями роботи Інституту, залучалися представники всіх галузей науки, які мали відношення до проблематики Інституту. У 1922-1923 роках Інститут конкретизував головні напрями роботи, встановив зв'язок з відповідними установами зарубіжних країн. Період діяльності Інституту завершується виданням «Трудов..», в яких вперше ставилися питання винятково управлінського характеру.

З літа 1923 року Інститут під впливом реорганізації контрольних органів, загальної тенденції долучення до НОП в СРСР конкретизував свою увагу на вивченні управлінських спеціальностей, розширюючи тематику досліджень, та розробці питань адміністративної діяльності. Одним з основних завдань, які ставив перед собою Інститут, була раціоналізація.

Інститут виходив з того, що раціоналізація може мати успіх лише тоді, коли буде спрямована на «коріння бюрократизму та нераціональності, а не на окремі їх прояви» [5,арк.35]. Вирішити таке складне завдання Інститут власними силами не міг, тому ставив перед собою окремі практичні завдання. Це - покращення техніки управління державного та господарського апарату, підготовка раціоналізаторських кадрів та раціоналізація промисловості [5,арк.38]. В 1923-1924 роках Інститут підготував перших спеціалістів з НОП [27,с.669].

Одним з перших заходів, пов'язаних з розробкою управлінської тематики в Інституті, була поїздка його керівника Ф.Р. Дунаєвського до Німеччини для придбання проектів для облаштування сучасного рахівництва, конторської та діловодної техніки [27,с.432].

Слід відзначити, що безпосередня раціоналізація держапарату займала значну роль в діяльності ВУІП. Його заслуга у напрямі наукової організації праці в Україні полягає, перш за все, в розробці оптимальної оригінальної методики детального обстеження установ («метод організаційного аналізу»), суть якого полягала в складанні схеми організаційних функцій, що дозволяли визначити напрями діяльності установи та конкретизувати їх з урахуванням особливостей обстежуваної установи. Враховуючи складність і тривалість таких робіт, Інститут ставив спочатку кілька проектних дослідів (досліди часткового покращення окремих сторін діяльності установи). В ході таких дослідів застосовувалися основні принципи, неодноразово перевірені на практиці. Йдеться про раціональне розташування окремих видів робіт [4,арк.74].

Усі дослідження, що проводилися Інститутом, завершувалися складанням проекту реконструкції. Проекти, запропоновані Інститутом, направлялися до відповідних інстанцій для розгляду.

В своїй роботі Інститут стикався з істотними труднощами, зокрема, с нестачею спеціалістів. Майже всі роботи, здійснені Інститутом, проходили за широкої участі практикантів, які в процесі цієї роботи набували практичні навички [4,арк.76].

В напрямі роботи Інституту з техніки управління активно працював відділ НОП ВУІП. Інститут у своїй діяльності широко використовував досвід роботи союзного Інституту техніки управління, який займався, зокрема, й питаннями ведення діловодства. Співробітники ВУІП ретельно вивчали розроблені Інститутом техніки управління перші типові інструкції з діловодства в сільрадах та райвиконкомах [6, арк.198].

1924 року ВУІП перейшов у підпорядкування Наркомату просвіти республіки і дещо скоротив свою тематику досліджень, сконцентрувавши увагу на питаннях методики професійного добору. Інститут видавав свої праці, розміщував окремі статті в газетах та журналах: «Время», «Знамя коммунизма» та інші [21,с.55].

1929 року ВУІП був переданий в систему Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції (НК РСІ) і Постановою РНК від 30 липня 1929 р. реорганізований в Інститут раціоналізації управління при НК РСІ УРСР (ІРУ). Положення про ІРУ було затверджене Колегією НК РСІ УРСР, протокол №10, п.1 25 березня 1930 року та опубліковано в «Информбюллетене ИРУ», №4 за 1930 рік [10,арк.1-3].

ІРУ був повним правонаступником Всеукраїнського інституту праці та був зобов'язаний виконувати всі обов'язки, видані від імені Всеукраїнського інституту праці та приймати всі постанови, майно тощо, призначені Всеукраїнському інституту праці [10,арк.3].

Положення визначало Інститут як науково-дослідницький орган, що розробляє проблеми раціоналізації управління та здійснює допомогу НК РСІ у справі розробки заходів з реконструкції управління у відповідності з основними завданнями соціалістичного будівництва та досягненнями в сфері сучасної науки та техніки [10,арк.1].

Для здійснення цих цілей Інститут організовує роботу за такими напрямами:

здійснює науково-дослідницьку розробку питань раціоналізації управління та пов'язаних з ними методологічних питань;

на основі використання результатів науково-дослідницької роботи та узагальнення раціоналізаторського досвіду розробляє раціоналізаторські заходи для їх масового розповсюдження в апаратах управління;

поширює раціоналізаторські знання в масах та організує консультації практико-раціоналізаторських органів з питань методології та методики раціоналізації;

здійснює підготовку раціоналізаторських кадрів [10,арк.2].

Зокрема науково-дослідницьку роботу Інститут повинен був здійснювати шляхом вивчення методів раціоналізації окремих функцій управління (облік, планування, технічне обслуговування тощо) та комплексного розв'язання завдань (в тому числі вивчення засобів технічної реконструкції управлінських апаратів - механізація технічних операцій, пристосувань, документації тощо) через побудову зразкових апаратів управління. Для цього Інститут організує дослідні роботи на промислових підприємствах, радгоспах, колгоспах, установах, проектує апарати управління нових заводів тощо [10,арк.4].

В межах цих завдань конкретна діяльність ІРУ визначалася програмою НК РСІ та річними планами робіт Інституту.

ІРУ мав право організовувати лабораторії, майстерні, дослідні станції, виставки та музеї, здійснювати дослідження на підприємствах, в установах та в навчальних закладах, залучати до спільної роботи відповідні установи та окремих наукових співробітників і спеціалістів, оголошувати конкурси на виконання окремих робіт і на обіймання посад, скликати конференції та наради, організовувати школи та курси для підготовки працівників за пов'язаними з діяльністю Інститут спеціальностями, а також видавати періодичні та неперіодичні видання з питань, пов'язаних із завданнями Інституту [10,арк.2].

Інститут фінансувався з державного бюджету за загальним кошторисом НК РСі, однак, відповідно до Постанов РНК від 03 травня 1928 та від 30 липня 1929 року, виокремлювався в самостійну фінансову одиницю з наданням директору Інституту прав розпорядника кредитів першого ступеня [10,арк.3].

У відповідності із вказаними постановами РНК на Інститут та його співробітників поширювалися усі права та переваги, що надавалися чинними законодавством науковим установам та їх співробітникам. Зокрема, Інституту надавалося право без митного збору отримувати з-за кордону наукові посібники, книги, прилади та інструменти, необхідні для його наукової та дослідницької діяльності [10,арк.3].

Інститут для виконання покладених на нього завдань мав право співпрацювати з усіма установами та організаціями, зокрема й закордонними, в порядку, встановленому відповідними органами.

Всю науково-дослідницьку Інститут планував будувати на основі широкого використання зарубіжного досвіду, а також кооперування та обміну досвідом роботи із суміжними інститутами СРСР. Ця співпраця в першу чергу повинна була здійснюватися з такими інститутами, як Інститут техніки управління (Москва), Інститут механізації сільського господарства (Москва, Ленінград), Інститут обліку та Інститут Організації промислового управління ВРНГ СРСР (Москва), Інститут економічних досліджень Держплану УРСР (Харків). Крім того повинна була бути налагоджена співпраця з окремих питань з українськими Інститутами економіки сільського господарства, нормування праці, гігієни та патології праці [10,арк.5].

З метою широкого проведення раціоналізаторських заходів в держапараті, Інститут на завдання НК РСі повинен був організувати роботу із систематизації раціоналізаторського досвіду, добору та розробки таких норм і прийомів, які можуть бути поширені на весь апарат (стандартизація, типізація пристосувань, документів, облікових форм, розробка єдиних правил діловодства тощо).

Підготовку раціоналізаторських кадрів Інститут повинен був здійснювати в межах своїх завдань шляхом введення аспірантури; організації при Інституті постійної школи для підготовки раціоналізаторів, здатних брати участь в подальшій розробці тих систем раціональної організації управління, які дали позитивні результати на дослідних об'єктах Інституту; та організації підготовки допоміжних кадрів для масових раціоналізаторських робіт і кваліфікованого обслуговування нових механізмів, пристосувань тощо у сфері управлінської техніки [10,арк.6].

Крім того, Інститут здійснював допомогу НК РСі, НКПросу та іншим органам з питань планування та організації підготовки раціоналізаторських кадрів, розробки програмно-методичних питань тощо.

Всю свою роботу Інститут повинен був організувати на основі широкого залучення громадських організацій як на дослідних об'єктах, так і в роботі самого Інституту. Зокрема, науково-дослідницьку роботу слід було будувати не стільки на використанні постійних співробітників Інституту, скільки шляхом широкого залучення працівників з боку. З цією метою було визнано за необхідне залучати консультантів та кореспондентів з людей, компетентних в питаннях, що розроблялися Інститутом, залучати до робіт Інституту на тих самих засадах практиків-раціоналізаторів, а також забезпечувати широку популяризацію та обговорення здійснюваних Інститутом робіт на спеціальних зборах і нарадах, серед раціоналізаторів управління тощо [10,арк.6].

ІРУ функціонував до 1934 року і був ліквідований як і ряд інших наукових установ, однак вирішення питань, визначених Інститутом в якості першочергових, в їх комплексній постановці забезпечило розв'язання ІРУ важливої проблеми - раціональної організації управління виробництвом і раціональної побудови управлінського апарату в Українській РСР на початку 1930-х років.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що для 1920-1930-х років був характерний складний і суперечливий процес впровадження наукових основ у діяльність державного апарату за участю в ньому наукових інституцій, громадських організацій, контрольних органів та їх комісій і спеціальних нарад, які розгорнули активну роботу та накопичили значний досвід роботи в цьому напрямі. Однак питання історії організації діловодства в 1920-1930-х роках висвітлені нерівномірно, що актуалізує необхідність подальшого дослідження діяльності зазначених інституцій з документаційного забезпечення управління.

інститут раціоналізація управління радянський

Список використаних джерел

Дентальний державний архів виконавчих органів влади України. - Ф.1. - Оп.2. - Спр.124.

Там само. - Ф.1. - Оп.2. - Спр.126.

Тамсамо.-Ф.374.-Оп.2.-Спр.38/4.

Там само. - Ф.539. - Оп.2. - Спр.368.

Там само. - Ф.539. - Оп.5. - Спр.685.

Там само. - Ф.Р337. - Оп.2. - Спр.611.

Там само. - Ф.4508. - Оп.1. - Спр.1.

Там само. - Ф.4508. - Оп.1. - Спр.38.

Там само. - Ф.4508. - Оп.1. - Спр.53.

Там само. - Ф.4508. - Оп.1. - Спр.160.

Там само. - Ф. 4508. - Оп.1. - Спр.181.

Там само. - Ф. 4508. - Оп.1. - Спр.222.

Там само. - Ф. 4508. - Оп.1. - Спр.227.

Там само. - Ф.539. - Оп.2. - Спр.294.

Там само. - Ф.539. - Оп.2. - Спр.1105.

[...] // Вісті ВУЦВК. - 1921. - 24 березня.

Додонова М. И. Вопросы делопроизводства в литературе начала 20-х годов / М.И. Додонова // Сов. архивы. - 1974. - №6. - С.45-49.

Евтихеев А. Ф. Десятичная система в административном делопроизводстве / А.Ф. Евтихеев. - Х., 1921.

Иконников С. Н. Организация и деятельность РКИ в 1920-1925 гг. /

С.Н. Иконников. - К., 1960. - 215 с.

История делопроизводства в СССР : учеб. пос. / под ред. Я. З. Лившица, В. А. Цикулина. - М. : МГИАИ, 1974.

Кифорак В.Ф. З історії розвитку наукової організації праці на Україні / В.Ф. Кифорак, Г.Т. Черненко // Укр. іст. журнал. - 1968. - №10.

Костинская Н. С. Становление и развитие государственного аппарата и делопроизводства в Украинской ССР (1917-1934 гг.) : автореф. дис. ... канд. ист. наук / Н.С. Костинская. - К., 1988. - 16 с.

Кулешов С. З історії організації наукових досліджень процесів діловодства в Україні у 1920-1930-х роках / С. Кулешов // Студії з архів. справи та документознавства. - 2004. - Т.11. - С.164-165.

Ларин М. В. Ведомственные органы рационализации и их деятельность по совершенствованию государственного аппарата и делопроизводства (1923-1932 гг.) : автореф. дис. ... канд. ист. наук / М.В. Ларин. - М., 1977.

Митяев К. Г. История и организация делопроизводства в СССР / К.Г. Митяев. - М., 1959.

Научная организация труда 20-х годов : сб. док. и материалов. - Казань, 1965.

НОТ двадцатых годов : сб. докладов и материалов. - Казань, 1965.

Сокова А. Н. История унификации и стандартизации документов в СССР (1917-1970 гг.) : автореф. дис. ... канд. ист. наук/ А.Н. Сокова ; МГИАИ. - М., 1971. - 16 с.

Сольский Д. И. НОТ и вопросы делопроизводства (1918-1924 гг.) / Д.И. Сольский // Сов. архивы. - 1969. - №6. - С.47-57.

Тамм И. Е. Становление советского государственного делопроизводства (1917-1923 гг.) : автореф. дис. ... канд. ист. наук / И.Е. Тамм. - М., 1975. - 28 с.

Труды Всеукраинского института труда. - Х. : Путь просвещения ; Ин-т труда. - 1923. - Вып.1. - 203 с.

Размещено на Allbest.ru