Політика великих держав щодо об'єднання Німеччини (1989-1994): історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru

Політика великих держав щодо об'єднання Німеччини (1989-1994): історіографія проблеми

Каракуц A. M

Двадцять років тому, 9 листопада 1989 р. було зруйновано Берлінський мур - символ «холодної війни». Ця подія стала переламною в закінченні протистояння СРСР і СІЛА та повернула на авансцену європейської та світової політики німецьке питання. За наслідками Другої світової війни Німеччина була розділена державами-переможницями на чотири окупаційні зони, з яких згодом було утворено дві держави: Федеративну Республіку Німеччина (зони Великобританії, СІЛА та Франції) та Німецьку Демократичну Республіку (зона СРСР). Після поразки Німеччини не було підписано мирний договір, то ж ці чотири держави зберегли за собою права та обов'язки стосовно статусу Берліну й Німеччини в цілому. Реалії міжнародних відносин кінця 1940-х - 1980-х рр. призвели до того, що кордон між ФРН та НДР став форпостом «холодної війни», а питання німецької єдності було відсунуто на невизначену перспективу.

Зміни в Радянському Союзі наприкінці 1980-х pp., пов'язані з політикою перебудови та гласності М. Горбачова, призвели до послаблення контролю Москви над країнами соціалістичного табору. Небажання комуністичного режиму НДР на чолі з Е. Гонеккером проводити реформи мало наслідком збільшення кількості бажаючих утекти до більш економічно розвинутої ФРН. До кінця 1989 р. масові демонстрації та економічна криза в НДР спочатку призвели до падіння Берлінського муру, а згодом і фактичного колапсу цієї соціалістичної держави. З ініціативи канцлера ФРН Г. Коля почалось обговорювання про возз'єднання двох німецьких держав, яке вже на початку 1990 р. призвело до появи формату 2+4 (ФРН, НДР та чотири держави-переможниці в Другій світовій війні). На протязі лютого-вересня 1990 р. відбувався активний та унікальний дипломатичний процес узгодження позицій цих шести держав, який закінчився підписанням 12 вересня Договору про остаточне врегулювання щодо Німеччини. Особливої уваги заслуговує аналіз політики Великобританії, СРСР, СІЛА та Франції, які мали різні позиції щодо об'єднання Німеччини та місця цієї держави в архітектурі європейської та світової безпеки. Закінченнявиведення військ чотирьох держав-переможниць у Другій світовій війні з Німеччини влітку 1994 р. стало фінальним актом урегулювання зовнішніх аспектів об'єднання Німеччини.

Метою дослідження є вивчення стану наукової розробки політики великих держав щодо об'єднання Німеччини в 1989-1994 pp.

Джерельну та історіографічну базу дослідження цього питання можна умовно розділити на чотири групи: 1) офіційні документи міжнародних організацій, стенограми переговорів, міжнародні договори й документи архівів ФРН, Великобританії, США, СРСР/Росії та Франції; 2) періодичні видання в яких висвітлювався перебіг переговорів щодо об'єднання Німеччини; 3) мемуари та особисті щоденники безпосередніх учасників процесу; 4) наукові дослідження та монографії численних дослідників урегулювання німецького питання наприкінці XX століття.

До найбільш значущих джерел належить перша група. На протязі майже двадцяти років велика кількість документів щодо об'єднання Німеччини мала секретний статус. Але в останній час усі країни переговорного процесу 2+4 відкрили свої архіви громадськості. Так, у вересні 2009 р. Міністерство закордонних справ Великобританії опублікувало збірник, у якому вперше побачили світ дипломатичні документи щодо британської позиції по відношенню до колапсу НДР та об'єднанню Німеччини в 1989-1990 pp.[ 1 ]. Ще раніше, згідно з Актом щодо свободи інформації, схожий крок зробили Сполучені Штати Америки. Документи щодо позиції США по відношенню до падіння Берлінського муру, обговорення німецького питання протягом зустрічі Дж. Буша та М. Горбачова на Мальті та переговорного процесу «2+4» можна отримати у вільному доступі на веб-сайті Архіву національної безпеки[2;3;4]. Позиція керівництва Радянського Союзу відображена в збірнику документів «Михайло Горбачов та німецьке питання»[5]. Велика кількість матеріалів зберігається в архівах «Горбачов-фонда», який є відкритим для дослідників. Ще наприкінці 1990-х у ФРН була видана збірка документів «Об'єднання Німеччини», в якій були вперше опубліковані матеріали, надані Гельмутом Колем та його помічниками[6].

Матеріали періодичних видань містять інформаційні документи, дослідження й дискусії із численних методологічних питань. Серед радянських/російських варто відзначити «Вісник Міністерства закордонних справ СРСР», «Міжнародна економіка й міжнародне життя», «Нова та новітня історія»; американських - «Foreign Affairs», «Foreign Policy», «Washington Quarterly»; британських - «The Economist», «Guardian», «The Spectator»; французьких - «Ее Monde», «Ее Monde Diplomatique», «Politique Etrangere» та німецьких - «Spiegel», «Fokus», «Aus Politik und Zietgeschichte».

У третю групу джерел входить мемуарна література видатних державних і політичних діячів - активних учасників переговорного процесу щодо об'єднання Німеччини. Одними з найбільш цікавих є мемуари «канцлера об'єднання» Гельмута Коля. Ще у 2000 p., через кілька років після закінчення політичної кар'єри, він видав книгу «Я бажав об'єднання Німеччини» - спогади про події 1989-1990 рр.[7]. Згодом вийшов тритомник мемуарів Г. Коля, який охоплює період з 1982 до 1997 pp., який є унікальним джерелом з вивчення політичного та економічного процесу возз'єднання двох німецьких держав[8], і досі не використовувався в українській історіографії. об'єднання німеччина історіографія

Окремої уваги заслуговують мемуари лідера СРСР М. Горбачова «Об'єднання Німеччини. Як це було>>[9], у яких він оцінює процеси, що відбувалися в Центральній та Східній Європі наприкінці 1980-х рр. як власне досягнення та історично необхідні. Схожої думки дотримується помічник останнього радянського лідера з питань зовнішньої політики

А.С. Черняєв, який у своєму щоденнику змалював загальну картину останніх років існування СРСР[10]. Для дослідження перебігу дипломатичних переговорів щодо об'єднання Німеччини корисними є також мемуари колишніх міністра закордонних справ СРСР Е. Шеварднадзе[11] та посла СРСР у ФРН Ю. Квіцінського[12].

Позиція Сполучених Штатів Америки щодо подій у Європі наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр. змальована в спогадах президента Дж. Буша та його помічника з національної безпеки Б. Скоукрофта[ 13]. Возз'єднання Німеччини характеризується як стабілізуючий фактор для безпеки європейського континенту, а сам процес відбувався за американським сценарієм. Такої ж думки у своїх спогадах дотримується американський дипломат Р. Хатчінгс[14], який указує на лідерство Вашингтону в переговорному процесі в 1989-1990 рр.

Відношення Франції та Великобританії до падіння Берлінського муру та об'єднання Німеччини відображені в мемуарах лідерів цих країн того часу - Ф. Міттерана[15] та М. Тетчер[16]. Французький президент спочатку чинив активний опір перспективі появи єдиної Німеччини, але згодом побачив у цьому шанс для побудови єдиної Європи, в основі якої було б французько-німецьке співробітництво. М. Тетчер так і не змирилася з тим фактом, що возз'єднання німецьких держав відбулось настільки швидким темпом і вбачає в цьому небезпеку для європейського континенту в майбутньому, особливо зважаючи на економічний потенціал об'єднаної ФРН.

Характеризуючи наукову літературу, в якій розкриті зовнішньополітичні аспекти об'єднання Німеччини, варто розділити її за хронологічним принципом. До досліджень, які вийшли одразу після закінчення «холодної війни» та об'єднання Німеччини, має бути особливий підхід. І досі доступ до усіх архівів залишається вибірковим, тому джерела й наукові праці, опубліковані на початку 1990-х pp., частіш за все, містять особисту оцінку авторів[ 17]. Іншою характеристикою історіографії цього періоду є її спрямованість на винятковість американського та радянського факторів. Перемога США в «холодній війні» пояснює те, що в джерелах цього періоду, дії Вашингтону розглядаються як вирішальні та такі, що призвели до об'єднання Німеччини. Te ж саме стосується характеристики позиції Москви - М.С. Горбачов своїми реформами в СРСР викликав тектонічні зміни в Центральній та Східній Європі, тому цю постать можна вважати головним рушієм початку возз'єднання двох німецьких держав. Навпаки, позиціям Франції та Великобританії надається недостатня увага, політика цих країн розцінюється як рефлексія на дії трикутника Вашингтон-Бонн- Москва.

Першою фундаментальною працею, заснованою на широкому спектрі документів стала монографія двох американських дипломатів Філіпа Зелікова та Кондолізи Райс «Об'єднана Німеччина та трансформована Європа>>[18]. Ці дослідники отримали доступ до секретних документів Держдепартаменту США, і головною тезою їх книги є те, що саме Сполучені Штати Америки стали ініціатором процесу об'єднання Німеччини.

У ФРН схожий рівень доступу до урядових документів отримав дослідник Вернер Вайденфелд, який опублікував монографію «Зовнішня політика об'єднання Німеччини>>[ 19]. У ній він указує, що принциповий вплив на об'єднання двох німецьких держав мала політика канцлера ФРН Гельмута Коля, який, спираючись на підтримку США, зміг завершити цей процес менше ніж за рік.

Оцінка та наслідки об'єднання Німеччини в міжнародному контексті розкриті в дослідженні Александра фон Плато «Об'єднання Німеччини. Битва за Свропу>>[20]. Опрацювавши велику кількість документів та взявши інтерв'ю у ключових постатей того періоду, автор дає неуперед- жений аналіз політики всіх держав, втягнутих у дипломатичний процес щодо вирішення німецького питання.

Важливою працею, яка підводить підсумок під подіями кінця 1980-х - початку 1990-х pp. в Європі є наукова праця Марі Саротт «1989>>[21]. Ця робота є однією з найкращих, яка описує дипломатичний процес створення єдиної німецької держави, спираючись на велику кількість джерел.

Політика Франції щодо об'єднання Німеччини та особиста позиція французького президента Ф. Міттерана розкрита в монографії Фредеріка Бозо «Міттеран, кінець холодної війни та об'єднання Німеччини» [22]. Це перша спроба проаналізувати дипломатичні кроки Парижу в доленосний період для європейського континенту. Автор приходить до висновку, що Франція зіграла важливу роль, зробивши процес німецького об'єднання та європейської інтеграції одним невід'ємним цілим.

Відносини СРСР/Росії із ФРН розглянуті в монографії «Німеччина. Виклики XXI століття» під редакцією В. Бєлова[23]. У ній відомі російські германісти М. Павлов, К. Вяткін та І. Максимичев аналізують місце й роль ФРН у європейському процесі та еволюцію відносин Москви та Берліну з кінця 1980-х pp. Важливою для розуміння ролі СРСР у процесі об'єднання Німеччини є дослідження А. Ахтамзяна[24], в якому він указує на особисту роль М. Горбачова, який із його точки зору «здав» радянські позиції.

Серед праць, які досліджують аспекти британсько-німецьких відносин потрібно виділити монографію Н.К. Капітонової[25]. На думку автора ці відносини мали двоїстий характер - з одного боку, існувало бажання налагодити відносини, які погіршилися під час перебування на посаді прем'єр-міністра М. Тетчер, але, з іншого боку, між двома сторонами весь час виникали конфлікти, найчастіше пов'язані з економічною та військовою політикою Німеччини після об'єднання.

В українській історіографії лише нещодавно вийшла низка праць, присвячених зовнішньополітичним аспектам возз'єднання двох німецьких держав, зокрема AL Кудряченка[26], А.Ю. Мартинова[27], Д.М. JIакішика [28], LI. Харченка[29] та С.В. Кондратюка[30].

Tаким чином, зовнішні аспекти врегулювання об'єднання Німеччини в 1989-1994 pp. створюють сприятливі умови для розвитку історичної думки та науки. Публікація документів, які були секретними на протязі двадцяти років, дає можливість продовжувати дослідження та відкривати до цього невідомі сторінки процесу створення єдиної німецької держави.

Список використаних джерел

Gemian Unification 1989-90 (Documents on British Policy Overseas, Series III, Volume VII)/ Ed. by P. Salmon, K. Hamilton, S. Twigge. - Rotledge, 2009. - 592 p.

Bush and Gorbachev at Malta - [Доступно з: http://www.gwu.edu/~nsarcliiv/ N S AEBB/N S AEBB2 98/index.htm]

Fall of Berlin Wall CausedAnxiety More than Joy at Highest Levels. - [Доступно з: http://www.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB293/index.htni]

The Soviet Origins of Helmut Kohl's 10 Points. - [Доступно з: http://www.gwu. edu/~nsarchiv/NS AEBB/NSAEBB2 96/index, htm]

Михаил Горбачев и германский вопрос: сб. документов (1986-1991)/сост. пред- исл. и примеч. А.А. Галкина, А.С. Черняева (Горбачев-Фонд) - М., 2006 - 696 с.

Deutsche Einlieit: Sonderedition aus den Akten des Bimdeskanzleramtes 1989/90 / Ed. Н. Ktisters,D. Hofmann. -Mimchen, 1998. - 1667 s.

Kohl H. Ich wollte Deutschlands Einlieit. - B., 2000. - 436 s.

Kohl H. Erinnenrungen. - B. 1,2, 3. - Droemer, 2005.

Горбачев М. Как это было: Объединение Германии. - М, 1999. - 85 с.

Черняев А. Совместный исход. Дневник двух эпох. 1972-1991 годы. - М., 2008.- 1047 с.

Шеварднадзе Е. Когда рухнул железный занавес. Встречи и воспоминания. - М., 2009.-428 с.

Квицинский Ю. Время и случай: заметки профессионала. - М., 1999. - 576 с.

Буш Дж., Скоукрофт Б.. Мир стал другим / Пер. с англ. - М, 2004. - 504 с.

Hutcliings R. American Diplomacy and the end of the Cold War. An Insider's Account of U.S. Policy in Europe, 1989-1992. - Washington, 1997. -461 p.

Mitterrand F. De FAlleiiiagiie. De la France. - Paris, 1996. - 247 p.

Рэтчер Маргарет. Искусство управления государством. Стратегии для меняющегося мира / Пер. с англ. - М, 2003. - 504 с.

Див.: Kaiser К. Deutschlands Vereinigung. Die intemationalen Aspecte. -Bergish Gladbach, 1991; Szabo S. Fhe Diplomacy of Gemian Unification. - New York, 1992; Beshloss M. and Falbott S. At the Highest Levels: Fhe Inside Story of the End of the Cold War - Boston, 1993.

Zelikow P., Rice C. Gennany Unified and Europe Transformed: A Study in Statecraft. - Harvard University Press, 1995. - 528 p.

Weidenfeld W. AuBenpolitik fur die deutche Einlieit. Die Entschedimgsjalire 1989/90. - Stuttgart, 1998. - 3024 s.

Плато А., фон. Объединение Германии - борьба за Европу. - М., 2007. - 511 с.

Sarotte М. 1989: Fhe Struggle to Create Post-Cold War Europe. - Princeton University Press, 2009. - 344 p.

Bozo F. Mitterrand, the End of the Cold War, and Gemian Unification. - Berghalm Books, 2009. - 417 p.

Германия. Вызовы XXI века / Под ред. В.Б. Белова - М., 2009 - 792 с.

Ахтамзян А.А. Объединение Германии. Обстоятельства и последствия. - М., 2008.-408 с.

Капитонова Н. Приоритеты внешней политики Великобритании (1990-1997 гг.). - М., 1999. - 144 с.

Кудряченко А. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970- 1990 pp.).-K., 1996.-240 с.

Мартинов А. Об'єднана Німеччина: від «Боннської» до «Берлінської» республіки (1990-2005 pp.). --К, 2006. --447с.

Лакішик Д. Німеччина в європейській політиці СІЛА кінця 80-х-90-і роки XX ст.: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Київський ун- т ім. Тараса Шевченка. - К, 2002.- 16 с.

Харченко І. Об'єднання Німеччини: передумови та етапи процесу (1989-1990 pp.): Автореф. дис... канд. іст. наук. 07.00.02. Запорізький державний університет. - Запоріжжя, 2002. - 19 с.

Кондратюк С.В. Європейська політика об'єднаної Німеччини. - K., 2008. - 264 с.

Каракуц А.Н. Политика великих держав относительно объединения Германии (1989-1994): историография проблемы

Размещено на Allbest.ru