Питання політики Великої Британії і Франції щодо територіальних проблем Польщі у 1918-1923 роках у післявоєнній британській і французькій історіографіях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання політики Великої Британії і Франції щодо територіальних проблем Польщі у 1918-1923 роках у післявоєнній британській і французькій історіографіях

Чаїнський Ю.О.

У контексті проблематики міжнародних відносин, витоків, причин і наслідків двох світових війн, дослідники звертали увагу на різні аспекти питання політики Великої Британії і Франції щодо процесу встановлення кордонів Польщі у 1918-1923 рр. Досліджуючи цю проблему історіографія дає змогу усвідомити нерозривний зв'язок історичної науки з розвитком суспільств, відповідних їм суспільно-політичних засад і зовнішньополітичних концепцій, рівнем історіобачення всесвітньої історії.

Події, пов'язані з розпадом «світової соціалістичної системи» наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст., які призвели до знесення бар'єрів із західним світом, ліквідації ідеологічної і політичної цензури та запровадження плюралізму в історичній науці, зумовили спалах інтересу у вітчизняних дослідників до вивчення проблем європейських відносин. Саме сьогодні, в період вироблення концептуальних засад зовнішньополітичної стратегії та пріоритетів міжнародної діяльності незалежної України, держава потребує від науковців комплексних наукових синтезів історії зарубіжних країн та їх взаємовідносин. З огляду на це, особливої актуальності набуває питання політики Великої Британії і Франції щодо встановлення кордонів Другої Речі Посполитої та відображення цієї проблеми у британській і французькій історіографіях.

Епопея двох світових воєн, які викликали потребу переосмислити характер подій та запропонувати нові оцінки минулого з одного боку, і запекла ідеологічна та політична конфронтація часів «холодної війни» - з іншого, котра впливала на характер історичних досліджень, їх концептуальну спрямованість і висновки, ставили істориків у вкрай складне становище при вивченні сторінок такої недавньої для них історії міжвоєнного періоду. Тому, в цій статті ми намагаємось, на основі порівняльного аналізу, дослідити вивчення питання політики Великої Британії і Франції щодо територіальних проблем Польщі у 1918-1923 роках у британській і французькій історіографіях після 1945 р. як однієї із ключових проблем міжвоєнної доби, що дасть змогу виявити загальні тенденції і відмінності вказаних історичних шкіл при трактуванні цієї проблеми, визначити їїмісце серед досліджень зовнішньої політики Великої Британії і Франції у вказаний період, та з'ясувати вплив зовнішніх факторів на розвиток цих історичних шкіл у післявоєнні роки.

Потрясіння, які зазнала Франція в ході світових воєн вплинули на появу праць цивілізаційного характеру, які створювалися у площині «теорії довгих хвиль» післявоєнного покоління школи «Анналів» на чолі з Ф. Броделем. Представники цієї школи, яка стала панівною у французькій історіографії після 1945 р., прагнули відтворити таку історію, яка описувала б всі існуючі в суспільстві зв'язки - економічні, соціальні, культурні тощо. Відповідно, змінився й підхід до трактування історії представниками раніше домінуючої політико-дипломатичної школи. Так, П. Ренувен писав, що одні історики вважають достатнім вивчення дипломатичної історії, а представники нового напряму наголошують на необхідності вивчати відносини між народами, матеріальне і духовне життя суспільств [1].

У перші післявоєнні роки тема нашого дослідження загалом простежується у працях про Версальський договір [2-4]. Певний вплив на згоду Ради Послів визнати східні кордони Польщі у 1923 р. зробила Рурська акція, з приводу якої серед дослідників виникла дискусія щодо причин, які змусили Р. Пуанкаре її розпочати [5,с.305-306;6,с.34]. Пік публікацій з проблем зовнішньої політики Франції міжвоєнної доби припадає на 60-80-ті роки, що було пов'язано як із відкриттям архівних фондів провідних країн, так й з ювілеями Третьої республіки, адже 1870 і 1875 рр. - це роки проголошення республіки і прийняття конституції. Так, М. Бомон висловлює думку, що стрижнем її політики було намагання згуртувати навколо себе держави, «стурбовані тим, як запобігти зростанню німецької потужності» [7,с.28,32]. Тому Париж намагався «передати новоутвореним державам якомога більше територій» [8,с.331]. Ш. Фолен вважав, що політика «східних союзів» Франції не сприяла встановленню міцного миру в Європі [9]. Особливу увагу звертаємо на доробок Ж. Суту, який зупинився на економічному аспекті політики Франції щодо Польщі [10-11] та її східноєвропейській політиці загалом [12-14].

Становище Франції у світлі міжнародних відносин міжвоєнної доби стало об'єктом дослідження П. Ренувена, який безпосередньо звертається до проблем союзницьких відносин, утворення нових незалежних держав в Центрально-Східній Європі, мирного врегулювання на Паризькій мирній конференції [15-16]. Залишаючись, переважно, на платформі політико-дипломатичних трактувань міжнародного життя, він разом з тим шукає зв'язок між зовнішніми і внутрішніми факторами [17,с.65]. Народження Версальської системи П. Ренувен пов'язував із наступом нової епохи, кризою парламентаризму і ліберального суспільства на Заході. Починаючи з 60-х років, з'являються класичні дослідження з всесвітньої історії Ж.-Б. Дюрозеля [18-20], який, називаючи конкретні фактори застосування принципу самовизначення націй переможцями у війні, разом з іншими істориками [21-23], зазначав, що це робилося на Паризькій мирній конференції недосконало і упереджено. Історик розрізняє позиції Лондона і Парижа до Польщі та її кордонів, що пояснював різними стратегічними планами [20,с.39].

Наприкінці ХХ - початку ХХІ століття відбувається своєрідний ренесанс «історії подій», але на підґрунті «історичного синтезу» і бага- тофакторності, з урахуванням явищ масової психології і ментальності.

Взагалі, події, пов'язані з розпадом «світової соціалістичної системи» зумовили спалах інтересу до вивчення проблем війни, миру і революцій. Так, Ф. Бафоль [24], Ж.-Д. Авенель [25], А. Віато [26-27] висвітлюють підтримку Францією Польщі у війні проти більшовиків 1920 р. та її територіальних домагань до балтійських земель, Верхньої Сілезії і Східної Галичини. Щодо останньої, виходячи з притаманної для цієї історіографії риси - відстоювання концепції демократизму політики Франції, автори наголошують на прагненні Парижа пом'якшити національні утиски українців з боку Варшави. У роботах про Паризьку мирну конференцію, Ж.-Ж. Беккер вважає, що головними причинами невдалого Версальського миру були «глибокі розбіжності між переможцями» [28,с.122], а П. де Гмелен доводить, що «післявоєнна доба могла бути лише перемир'ям, яка постало за фальшивим миром» [29,с.404]. Вивчення питання політики Франції щодо польсько-литовського конфлікту демонструють зв'язок між захопленням литовцями Клайпеди і визнанням східних кордонів Польщі [30-32]. Праці біографічного характеру щодо діяльності Ж. Клемансо [33], Р. Пуанкаре [34] і глав МЗС Франції [35], показують вплив історичних осіб на прийняття тих чи інших рішень щодо кордонів Польщі.

У свою чергу традиція розгляду різних аспектів питання політики Великої Британії і Франції щодо кордонів Польщі у 1918-1923 рр. у британській історіографії була закладена кембріджськими істориками [36-37] і в класичній роботі про Паризьку мирну конференцію під редакцією Х. Темперлея [38], які оцінюють позицію Лондона у цій справі як частину політики створення «стабільної Європи», котра б не була реалізована в разі відновлення Польщі в межах 1772 р. На їхню думку це призвело б до збільшення реваншистських настроїв в Росії і Німеччині, що спровокувало б чергову світову кризу.

Британська історична школа представлена роботою історика-марксиста А. Мортона [39], який розглядає це питання, як й радянські вчені, через призму британської імперіалістичної зовнішньої політики. Він прагне довести, що єдиною метою Лондона було знищення більшовизму, навіть за рахунок приєднання до Польщі «російських територій» і порушення рівноваги сил в Європі. Дослідження видані у 1944-1946 роках [40-42], відображають погляди генерації того часу, а тому характеризуються захопленням діяльністю Радянського Союзу упродовж війни. Натомість Р. Мечрей [43] із пропольської позиції висвітлює вирішення польсько- німецьких прикордонних суперечок. Підхід Х. Темперлея і «кембріджців» до оцінки британської політики щодо Польщі чітко проявився у працях 50-60-ті рр. [44-48].

У 70-80-ті роки під впливом загальноєвропейських історіографічних процесів відбулося поступове методологічне зближення дипломатичної історії з історією міжнародних відносин. Тому, у сучасному лексиконі істориків, які займаються цією проблематикою, поняття «зовнішня політика Великобританії» вживається у вузькому традиційному значені та у широкому новому - як своєрідний аналог поняття Великобританія у системі міжнародних відносин [49,с.1;50,с.1-30]. Загалом, з того часу вивчення історії британської зовнішньої політики ділять на: 1) зовнішньополітичну історію, яка вивчається в руслі дипломатичної історії і охоплює взаємовідносини Великобританії з іншими країнами; 2) військову і стратегічну історію, яка включає різні сюжети конкуренції з державами Європи, США, Японією та історію локальних і світових війн; 3) імперську історію та історію відносин Великобританії з країнами Співдружності націй; 4) політичну біографію [51,с.208].

Для праць цього періоду [52-54] є характерним, у тій чи іншій мірі, виправдання британського зовнішнього курсу у міжвоєнну добу. Дещо іншої позиції дотримується Н. Стоун [55], який намагається довести, що політика Лондона до Польщі була детермінована конкретними зовнішньополітичними реаліями, а не була частиною доктрини «балансу сил» в Європі. У цей час з'являються публікації щодо російсько-польської війни, встановлення східного кордону Польщі [56-57]. С. Вайт вважає, що Захід до 1923 р. не відмовлявся від спроб повалення більшовицької влади, що впливало на питання визнання ризького кордону [58,с.12].

Великий внесок у вивчення нашої проблеми зробив Н. Дейвіс [59-64]. Його праця «Білий орел, червона зірка» [65] вважається однією з кращих робіт про радянсько-польську війну. В ній політика Лондона оцінюється як «зіткнення однаково неприйнятних для британського керівництва поляків і більшовиків» [65,с.76]. Н. Дейвіс викриває міф створений сером М. Хенкі, який перебільшував роль Заходу у збереженні Польщі від більшовиків у 1920 р.

У роботах сучасних дослідників питання політики Великої Британії і Франції щодо територіальних проблем Польщі у 1918-1923 рр., як правило, розглядається в контексті становлення Версальської системи і політичної історії Польщі [66-69]. В низці праць, які стосуються біографії провідних політичних діячів того часу, також міститься важлива інформація щодо їх ставлення до кордонів Другої Речі Посполитої [70-73]. Офіційний історіограф У. Черчілля М. Гілберт демонструє зміни у ставленні Лондона до польської проблеми напередодні і упродовж мирної конференції в Парижі [74]. Цікаву інформацію про дослідження польської проблематики в рамках цієї історичної школи подають й іноземні вчені [75-77].

Таким чином, констатуємо внесок французької і британської історіографій у вивчення питання політики Великої Британії і Франції щодо процесу встановлення кордонів Польщі у 1918-1923 рр., яке, щоправда, розглядається лише у контексті проблем мирного урегулювання в Європі після 1918 р. Відзначаємо вплив загальноєвропейських історіографічних процесів післявоєнного періоду, які позначилися на поступовому методологічному зближенні дипломатичної історії з історією міжнародних відносин - більш характерному для британської історіографії, та історичному синтезу історії подій з урахуванням явищ масової психології і ментальності - для французької історіографії, який проявився при підготовці праць, що стосувались політики великих держав щодо Польщі та її кордонів. Безумовно, основний акцент при розгляді цього питання французькими і британськими істориками робився саме на дослідженні політики своєї країни, яка, як правило, подавалась справедливою і такою, що була викликана конкретними геополітичним реаліями. Відтак, в полі зору істориків знаходились ті аспекти проблеми, де втручання Парижа і Лондона у боротьбу польського народу, його прагнення до самовизначення збігалося із їхніми стратегічними цілями: Франції - прагненні послабити Німеччину, знищенні більшовизму і віднайдені традиційного союзника у Східній Європі, та Великої Британії - встановленні політичної рівноваги в Європі і недопущенні посилення Франції на континенті.

У той же час слід виділити й низку проблем, які не набули висвітлення в історичній літературі. Зокрема, це стосується порівняння дій британської і французької дипломатії у польському питанні з їхніми ініціативами в інших національних конфліктах того часу; вивчення позиції Лондона і Парижа щодо польської проблематики в період формування Потсдамської системи міжнародних відносин та її порівняння із періодом 1918-1923 рр. тощо. Виходячи з цього, подальше дослідження політики Великої Британії і Франції щодо територіальних проблем Польщі у 1918-1923 рр. зберігає не лише науковий, а й злободенний актуальний інтерес для вітчизняної історіографії зокрема.

кордон британія польща франція

Список використаних джерел

1. Renouvin R Introduction a l'histoire des relations intemationales / R Renouvin, J.-B. Duroselle. - Paris, 1964.

2. Lomenie B. de. Le debat de ratification du Traite de Versailles a la Chambre des Deputes et dans la presse en 1919 / B. de Lomenie. - Paris: Editions Denoel, 1945.

3. Mourin M. Histoire des grandes puissances. Du Traite de Versailles aux traites de Paris (1919-1947) / M. Mourin. - Paris, 1958.

4. Laroche J. La Question de Teschen devant la conference de la paix en 1919-1920 / J. Laroche // Revue d'Histoire Diplomatique. - 1948. - LXII.

5. Jouvenel B. de. D'une guerre a l'autre / B. de Jouvenel. // in 3 vol. - P.: Calmann- Levy, 1940. - V І: De Versaille a Locarno. - 416 p.

6. Flandin P.-E. Politique Franfais 1919-194o / P.-E. Flandin. - Paris: Les Editions Nouvelles, 1947.

7. Baumont M. La faillite de la paix (1918-1939) / M. Baumont. - P.: Plon, 1960. - 322 p.

8. Baumont M. Gloire et tragedie de la Troisieme Republique / M. Baumont. - P.: Hachette, 1956. - 415 p.

9. Fohlen C. La France de l'entre-deux-guerres (1917-1939) / C. Fohlen. - Paris, 1966. - 226 p.

10. Soutou G. La politique economique de la France en Pologne (1920-1924) / G. Soutou // Revue Historique. - № 509. - janvier-mars 1974. - P. 85-116.

11. Soutou G. Les mines de Silesie et la rivalite franco-allemande, 1920-1923 / G. Soutou // Relations internationals. - № 1. - 1974. - P. 135-154.

12. Soutou G. La France et les Marches de l'Est 1914-1919 / G. Soutou // Revue Historique. - № 528. - 1978/4. - P. 341-388.

13. Soutou G. Recherches sur la France et le probleme des Nationalites pendant la Premiere Guerre mondiale (Pologne, Lithuanie, Ukraine) / G. Soutou, G. de Castelbajac, S. de Gasquet // Sous la direction de Georges-Henri Soutou. - Paris: Presses de l'Universite de Paris-Sorbonne, 1995. - 230 p.

14. Soutou G.H. Polska a stosunki francusko-niemieckie w latach 1914-1990 / G. Soutou // Francja, Niemcy i Polska w Europie nowoSytnej i najnowszej (XVI-XX w.). / pod red. M. Foryckiego, M. Serwanskiego. - Poznan 2003. - S. 261-263.

15. Renouvin P. L'Armistice de Rethondes. 11 Novembre 1918 / P. Renouvin. - P.: Gallimard, 1968. - 99 p.

16. Renouvin P. Le Traite de Versailles / P. Renouvin. - P.: Flammarion, 1969. - 145 p.

17. Histoire des relations intemationales // Sous la dir. de P. Renouvin. - T. 1-8. - P.: Librairie Hachette, 1953-1958. - T. 7: Les crises du XX siecle. I. De 1914 a 1929. - P., 1957. - 296 p.

18. Duroselle J.-B. Les relations franco-allemandes de 1914 a 1939 / J.-B. Duroselle. - Fascicule II. - P.: PUF, 1969. - 208 p.

19. Duroselle J.-B. La politique exterieure de la France de 1914 a 1945 / J.-B. Duroselle. - Fascicule I. - P.: PUF, 1965. - 119 p.

20. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Ж.-Б. Дюрозель. - К.: Основи, 1995. - 904 с.

21. Саггеге d'Encausse H. L'Empire eclate. La revolte des nations en URSS / H. Саггеге d'Encausse. - P.: Fayard, 1978. - 304 p.

22. Pulaski M. Du Congres a Rome au Congres des Nations de l'Europe Centrale allies de l'Entente a Paris 1918 / M. Pulaski // Studia Gallo-Polonica. - Wien, 1988. - T. I. - 204 р.

23. Ayfoberry P. Les Consequences des traites de paix de 1919-1920 en Europe cen- trale et sud-orientale: Colloque de Strasbourg, 24-26 mai 1984 / P Ayfoberry, J-P. Bled, I. Hunyadi. - Strasbourg: Association des Publications pres les Universites de Strasbourg, 1987.

24. Bafoil F. La Pologne / F. Bafoil. - P.: Fayard, 2007. - 560 p.

25. Avenel J.-D. Interventions alliees pendant la guerre civile russe, 1918-1920 / J.-D. Avenel. - Economica, 2001. - 224 p.

26. Viatteau A. Les deux batailles de Varsovie, celle de 1920 et celle de 1944 [Електронний ресурс] / A. Viatteau // L'Insurrection de Varsovie, la bataille de l'ete 1944 / dir. A. Viatteau, coll. Mondes contemporains de G. H. Soutou. - P.: Presses universitaires de Paris Sorbonne, 2003.

27. Viatteau A. L'apport de la Pologne aux 20 ans de paix entre les deux guerres,

1919- 1939 / A. Viatteau // Les Societes, la guerre et la paix de 1911 а 1946 (Europe, Russie / URSS, Etats-Unis, Japon) en dissertations corrigees pour le CAPES / Agregation, (dir. Gerard Berger). - Paris, Ellipses, 2003.

28. Becker J.-J. Le traite de Versailles / J.-J. Becker. - P.: Presses Universitaires de France, 2002. - 128 p.

29. Gmeline P de. Versailles 1919: Chronique d'une fausse paix / P de Gmeline. - P: Presses de la Cite, 2001.- 437 p.

30. Dutertre G. Lituanie : Klapeida sous administration franfaise (1920-1923) [Електронний ресурс] / G. Dutertre

31. Gueslin J. Entre illusion et aveuglement: la France face a la question lituanienne (1920-1923) / J. Gueslin // Cahiers lituaniens. - Strasbourg, 2001. - n 2.

32. Chandavoine I. Les Francais a Klaipeda et apres (1920-1932) / I. Chandavoine. - Vilnius: Zara, 2003. - 208 p.

33. Duroselle J.-B. Clemenceau / J.-B. Duroselle. - Paris: Fayard, 1988. - 1022 p.

34. Miquel P Poincare / P Miquel. - Paris: Fayard, 1961. - 637 p.

35. Dictionnaire des ministres des Affaires etrangeres (1589-2004) / Sous la direction de Lucien Bely, Georges-Henri Soutou, Laurent Theis, Maurice Vaisse, - Paris: Fayard, 2005. - 710 p.

36. Gooch G.P The Cambridge History of British Foreign Policy / G. P Gooch, A.W. Ward. - Cambridge, 1923. - Т. ІІІ.

37. Gooch G.P. The New Cambridge Modern History / G. P. Gooch, A. W. Ward. - Cambridge, 1960. - Т ХІІ: (The Era of Violence 1898-1945).

38. Temperley H.W.V. A History of the Peace Conference of Paris / H. W. V. Temperley. // in 6 vols. - Oxford-London, 1920-1924.

39. Мортон А.Л. История Англии / А. Л. Мортон. - М.: ИЛ, 1950. - 462 с.

40. Marriott J.A.R. Anglo-Russian Relations 1689-1943 / J. A. R. Marriott. - L., 1944. - 227 p.

Размещено на Allbest.ru