Державні розрахунки з депортованими українцями Південної України за залишені ними в Польщі посіви і сільськогосподарські продукти (1944–1947 pp.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державні розрахунки з депортованими українцями Південної України за залишені ними в Польщі посіви і сільськогосподарські продукти (1944-1947 pp.)

Останнім часом вітчизняні дослідники приділяють значну увагу дослідженню різноманітних аспектів соціально-побутового і господарського облаштування українців на території У країни після їх депортації з Польщі. До одного з них відноситься проведення державними органами УРСР компенсації переселенцям за залишені сільськогосподарські продукти та посіви у Польщі. І це закономірно, оскільки багато з них були самодостатніми господарями, мали власну оброблювану землю та отримували з неї чималий порівняно з колгоспниками України прибуток. У зв'язку з цим дослідників цікавить питання наскільки комуністичний уряд УРСР спромігся виконати обіцянку своєчасно і в повному обсязі повернути нажиті статки та ставлення до цього процесу самих переселенців. Метою статті є дослідження обсягів державної компенсації переселенському населенню Миколаївської, Одеської та Херсонської областей за залишену в Польщі сільгосппродукцію, посіви на полях та труднощів, що супроводжували цей процес.

Зазначені аспекти знайшли певне висвітлення у дисертаціях

В.М. Кіцака [1] та Н. Данилихи [2], де окремі підрозділи розкривають систему розрахунків з переселенцями за залишену сільськогосподарську продукцію та посіви у Польщі. В. Кіцак розглядає процес компенсації у всіх областях України, наводячи окремі приклади і на Півдні. Хоч

Н. Д анилиха й зосередила увагу на дослідженні західного регіону У країни, проте її робота допомагає зрозуміти механізм взаєморозрахунків з переселенським населенням.

Більшу увагу південній У країні приділяють у своїх роботах Р. Кабачій [3] і Т. Пронь [4].

Відповідно до інструкції з виконання Угоди між Урядом УРСР і ПКНВ від 9 вересня 1944 року, на майно, що залишали в Польщі евакуйовані українські переселенці, в присутності останніх складався опис, де зазначалася кількість залишеного та його вартість. Акт-опис складався районними уповноваженими з евакуації в декількох примірниках, один з яких зберігався в евакуйованого. У документі вказувалося точне найменування кожного окремого або групи однорідних предметів, кількість, вага продукції, а також вартість майна. Земельні угіддя до опису включалися, але не оцінювалися. Поверненню підлягали лише залишені на них посіви [5, арк. 284].

Компенсація за залишені продовольчі продукти та посіви сільськогосподарських культур мала відбуватись у місцях розселення українських переселенців, які зазначались в евакодокументах родини. Відповідно до постанови №1678 PHK УРСР і ЦК КП(б) У від 15 грудня 1944 року проведення взаєморозрахунків з переселенцями та контроль за їх виконанням покладались на Уповнаркомзагу СРСР по УРСР т. Калашникова. В областях та районах розрахунки проводили відповідні представники Уповнаркомзагу, які повинні були своєчасно здійснювати їх [6, арк. 12].

За планом розрахунки повинні були проводитись одразу з дня подачі документів на місці нового поселення, проте насправді ж велись повільно, потрапляючи до рук переселенців через декілька місяців чи й років. На 15 липня 1945 року в Херсонську область вже прибуло 4621 родина переселенців (16270 чол.), а Облуповнаркомзаг і Райуповнаркомзаги до того часу ще не забезпечили повну видачу продуктів переселенцям. У зв'язку з цим Виконком Херсонської Облради і бюро Обкому КП(б) У від 18 липня 1945 року зобов'язали голову Облуповнакомзагу т. Тубольця забезпечити до 10 серпня 1945 р. видачу переселенцям відповідних сільськогосподарських продуктів [6, арк. 28]. Проте цей процес триватиме до кінця 1947 р.

На вересень 1945 р. Райуповнаркомзагам Миколаївської області переселенці надали 1388 актів-накладних на таку сільгосппродукцію: жито - 10599 кг, морква - 845 кг, пшениця - 17964 кг, квасоля - 1039 кг, овес - 102724 кг, цибуля - 44 кг, ячмінь - 121341 кг, сіно - 765950 кг, гречка - 4550 кг, солома - 987961 кг, кукурудза - 300 кг, овочі - 3001 кг, віка - 52 кг, бобові - 1000 кг, картопля - 2752433 кг, буряк - 97673 кг, капуста - 13205 кг. На таку ж кількість сільгосппродукції видано розпорядження Райуповнаркомзагам про повернення її переселенцям [7, арк. 11].

Можна виділити ряд головних причин, які завадили вчасно видати в повному обсязі належні переселенцям Південної України сільськогосподарські продукти і компенсувати залишені посіви в Польщі. Одна з них пов'язана з післявоєнною розрухою, через яку значна частина колгоспів неспроможна була власним насіннєвим фондом засіяти весною 1945 року колгоспні поля. А тому в переселенців-колгоспників у добровільно - примусовому порядку позичали пшеницю, ячмінь, овес, що отримано під час взаєморозрахунків. В Одеській області колгоспи весною 1945 р. у переселенців позичили зерно, проте восени його не віддали внаслідок низького врожаю. А наступний врожай 1946 р. коментарів не потребує [1, с. 34]. Наприклад, колгоспи Берегівського району Одеської області на вересень 1945 р. ще не змогли повернути борг переселенському населенню (900 ц ячменю і вівса) у зв'язку з низьким врожаєм та мізерним (15%) відрахуванням на господарські потреби [8, арк. 228].

У Миколаївській області восени 1945 р. склалася така ж скрутна ситуація. До керівництва надходило багато скарг від населення. До того ж основна маса прибулих переселенців, окрім зернових, здавала ще й картоплю у Польщі, якої катастрофічно не вистачало на місцях для розрахунків з переселенцями [9, арк. 13]. Борг області перед переселенцями за картоплю вже з травня 1945 р. становив 3064 т картоплі [7, арк. 56].

Місцеве керівництво звернулося з клопотанням до PHK УРСР про заміну картоплі іншою культурою. У відповіді Управління при Раді Міністрів УРСР у справах евакуації і розселення українського і польського населення від 16 серпня 1945 р. запевнило, що картоплю в область завезуть, а тому на місцях так і орієнтували переселенців [9, арк. 13]. Проте з часом з'ясувалося, що республіканське керівництво для вирішення проблеми при розрахунках за здану переселенцями картоплю, цукровий буряк і тютюн у Польщі дозволить використовувати як альтернативну культуру - кукурудзу у відповідному еквіваленті.

Відповідно до постанови PHK і ЦК КП(б) У УРСР від 15 лютого 1946 р. Виконком Миколаївської Облради і Обком КП(б) У зобов'язав Облуповнаркомзаг до 10 березня провести розрахунки з переселенцями за картоплю, цукровий буряк і тютюн за рахунок виділених області для цієї мети 800 т кукурудзи. Її видачу в районах потрібно було проводити з такого розрахунку: за 100 кг картоплі і цукрового буряку - 25 кг кукурудзи, за 100 кг тютюну - 200 кг кукурудзи [10, арк. 16].

В Одеській області рішенням керівництва від 1 березня 1946 року для втілення вищезазначеної постанови уряду виділили 700 т кукурудзи.

Іншою причиною затримки розрахунків стала відсутність інструкцій щодо повернення продукції за залишені посіви. Якщо схема проведення розрахунків за залишені сільськогосподарські культури в Польщі була більш-менш зрозумілою, то повернення натуральної продукції за залишені посіви та взятий у переселенців у борг посівний фонд певний час гальмувалося, оскільки ясності не було. У вересні 1945 року керівництво Миколаївської області зверталося до У правління при PM УРСР у справах евакуації з проханням дати роз'яснення [9, арк. 13]. У відповіді, яка надійшла 2 жовтня 1945 p., зазначалось, що залишені переселенцями посіви компенсуватимуть зерном по 4 ц за 1 га посіву. За посівний матеріал, який давали переселенці в борг колгоспам весною, необхідно проводити розрахунок із валового збору нарівні із кредитом [12, арк. ЗО]. На 13 листопада 1945 р. в Миколаївській області видано замість залишених у Польщі посівів 346752 ц жита, 1832,96 ц пшениці [9, арк. 28].

Незважаючи на певні успіхи, у жовтні 1945 року Миколаївський Виконком Облради та Обком КП(б) У констатували, що Облуповнаркомзаг, голови виконкомів райрад, секретарі райкомів КП(б) У ще не провели повного розрахунку з усіма переселенцями за зданими актами-накладними, не повернули зерно, взяте в переселенців на посівну кампанію [13, арк. 11].

Станом на 1 вересня 1945 р. у райони Одеської області з Польщі прибуло 6810 родин (24829 чоловік). В окремих районах на той час не завершено видачу переселенцям сільськогосподарських продуктів, сіна і т.ін. Гросулівський район заборгував переселенцям 70 ц зерна, 450 ц соломи і сіна, 2818 ц картоплі; Берегівський - 3361 ц картоплі, 2000 ц столового і 2000 цукрового буряку; Роздільнянський район - 2940 ц картоплі, 75 ц овочів і т.ін. Всього в області переселенцям не повернули 2500 т картоплі. Крім того, багато колгоспів взяли в борг у переселенців весною поточного року зерно на посів і не повернули його. Наприклад, колгоспи Роздільнянського району заборгували переселенцям 900 ц зерна, Гросулівського - 24 ц та ін. [14, арк. 71 -75].

Проте вже з 1 грудня 1945 р. ситуація в Одеській області у порівнянні з Миколаївською виглядала дещо кращою. Взаеморозрахунки за залишені в Польщі посіви в 28 районах області завершили повністю, тобто за 5334 га посівів, залишених у Польщі, видано 31335 ц продовольчого зерна. Однак ще продовжувалась компенсація за залишені Польщі сільгосппродукти. Видано: пшениці - 70330 кг, жита - 117370 кг, ячменю - 116076 кг, вівса - 103921 кг, гречки - (нерозбірливо) кг, картоплі - 17332923 кг, еспарцету - 150 кг, соломи - 950446 кг, гороху - 945 кг, квасолі - 79 кг, соняшнику - 14 кг, кукурудзи - 14203 кг, віка - 150 кг, буряку - 9775 кг, капусти - 8350 кг, сіна - 588328 кг, огірків - 100 кг [14, арк. 55].

Станом на 1 березня 1946 р. в Херсонську область прибуло з Польщі 3634 українські родини (12939 чоловік). 2880 родин, які залишили в Польщі посіви, повністю отримали зерно: 581 т пшениці, 1460 т жита. Всього отримано переселенцями 2041 т різного продовольства, крім деяких господарств, які загубили документи. За наданими актами - накладними (1660) Райуповнаркомзаги отримали наряди на видачу наступних сільськогосподарських продуктів: зернових культур - 457 т, овочів - 19 т, картоплі - 1096 т, соломи - 886 т, сіна -515 т, частину яких надали переселенцям одразу. Затримка у видачі в деяких районах сіна і соломи, а також у всіх районах картоплі відбулась через відсутність цих продуктів. Сіно і солому планували видати переселенцям з врожаю 1946 року, а картоплю компенсовували кукурудзою із розрахунку за 4 ц картоплі 1 ц кукурудзи [15, арк. З].

Перевірка в колгоспах Широколанівського і Веселинівського районів Миколаївської області (січень 1946 р.) встановила, що новим колгоспам, утворених з переселенських родин, керівництво допомогу надавало погано. У колгоспі імені Молотова с. Старі Рорби Веселинівського району за здані переселенцями в Польщі 1212 ц картоплі потрібно було видати 2430 ц кукурудзи. Кукурудзу переселенці не отримали, так як голова колгоспу Баранов розплатився нею за роботу МТС. Взятий колгоспом у борг 500 ц посівного матеріалу переселенцям не повернено [16, арк. 2]. Всього ж борг області переселенцям на 20 липня 1946 за залишені посіви становив 70 т картоплі, 228 т зерна [17, арк. 39-47].

До 20 березня 1946 р. в Одеській області переселенцям за залишені в Польщі продукти видано: 75238 кг пшениці, 141931 кг жита, 132176 кг ячменю, 124912 кг вівса, 2131 кг гречки, 2177249 кг картоплі, 150 кг еспарцету, 914975 кг соломи, 946 кг гороху, 324 кг квасолі, 14 кг соняшнику, 14828 кг кукурудзи, 1730 кг віки, 21375 кг буряку, 7730 кг капусти, 776930 кг сіна [14, арк. 16-17]. Повернення сільгосппродуктів і овочів не завершено через те, що в області не вистачало картоплі, взамін якої видавали кукурудзу, а роботу з повернення сільгоспродуктів планували завершити у найближчі дні.

На 10 березня 1946 року переселенці за залишені в Польщі 1826,73 га пшениці і 2179,72 га жита отримали 7306,92 ц пшениці, 16678,88 ц жита [14, арк. 16-17].

Іншою причиною, яка значно ускладнила проведення компенсації із польськими українцями, стала втеча останніх із місць розселення в інші регіони України, переважно західний. У квітні 1946 року PM УРСР вказувала обласним керівниками на те, що самовільний переїзд переселенців дезорганізував роботу місцевих органів і ускладнював господарське облаштування переселенців, які прибули в плановому порядку у західні області УРСР. Місцевим органам влади дорікали тим, що вони недостатньо займаються проведенням остаточних взаємних розрахунків з ними з метою призупинення самовільних переїздів. Рада Міністрів УРСР і ЦК КП(б) У зобов'язували виконкоми обласних міських і районних рад, обкоми, міськкоми, райкоми КП(б) У Волинської, Дрогобицької, Львівської, Рівненської, Станіславської, Тернопільської областей припинити несанкціонований прийом і господарське облаштування родини переселенців, які прибули із східних областей УРСР. Виконкомам обласних, міських і районних рад, обкомам і міськкомам і райкомам КП(б) У всіх областей УРСР з 15 квітня 1946 розрахунки за залишені переселенцями в Польщі посіви і здану сільгосппродукцію дозволялося проводити тільки в місцях їх розселення, що зазначалися в їх евакодокументах [18, арк. 68].

Значна кількість документів (еваколисти, акти-накладні) після виїзду переселенців залишилась у сільрадах і колгоспах. Багато з утікачів пізніше зверталися в урядові органи з клопотанням про відновлення документів, вважаючи ці документи загубленими. З метою збереження залишених документів Управління при PM УРСР у справах евакуації вимагало провести їх повний облік, які необхідно було зберігати у секторі розселення при Облвиконкомі на рівні з грошовою документацією. Після відповідного оформлення списки залишених документів їх негайно відправляли вищезазначеній інстанції [19, арк. 63].

Проте не всі керівники обласних секторів у справах евакуації скрупульозно виконували вищезазначені вказівки. 22 червня 1946 р. Управлінням при PM УРСР у справах евакуації дано вказівку начальнику Одеського сектору розселення про облік переселенських документів на залишене ними майно і сільгосппродукцію в Польщі. У розпорядженні вимагалось за встановленою формою провести весь облік документів, а списки надіслати У правлінню. Проте довгий час матеріали з цього питання не надсилалися. Управління при PM УРСР у справах евакуації повторно вимагало не пізніше 1 листопада 1946 р. надати списки евакодокументів, залишених переселенцями, які самовільно вибули із області, а також списки залишеного ними майна [11, арк. 31].

З метою упорядкування видачі дублікатів загублених паперів, Управління при PM УРСР у справах евакуації направило вказівки ще 16 грудня 1945 р. №С4-3229 про порядок розгляду і оформлення заявок про втрату, крадіжку і неотримання документів переселенцями від незалежних від них причин під час евакуації з Польщі. Проте встановлений порядок постійно порушувався і значна частина переселенців зверталася із заявами про видачу дублікатів описів майна, актів-накладних безпосередньо в Управління. Крім того, Управління мало дані, що в окремих переселенців евакодокументи відбирали представники місцевих органів влади підчас самовільних переїздів переселенців у західні області УРСР, хоч пізніше ці документи повертали. Tакож мали місце випадки, коли окремі переселенці здавали свої документи Райуповнаркомзагам, а отримавши сільгосппродукцію, виїжджали самовільно в іншу область, клопотали перед Управлінням при PM УРСР у справах евакуації про надсилання їм дублікатів, стверджуючи, що свої документи, втратили [18, арк. 130].

Траплялось чимало випадків, коли окремі переселенці дійсно не отримували евакодкументів під час виїзду з Польщі. Пізніше зверталися

з клопотанням до Управління про надання їм документів, але, не дочекавшись відповіді, окремі з них самі виїздили до районних Уповноважених і одержували евакодукументи. Інколи уповноважені з евакуації українського населення самі привозили документи на місця розселення в УРСР і вручали переселенцям. Tаке становище призводило до того, що окремі переселенці стали на шлях зловживання і отримували евакодокументи по два рази, надаючи їх в різних місцях для оплати.

З метою недопущення декількаразового використання актів - накладних та інших евакодокументів, Управління при PM УРСР у справах евакуації вимагало неухильного виконання вказівок, викладених у листі від 17 грудня 1945 р. Зокрема, переселенці з Польщі, які не отримали описи актів-накладних від незалежних від них причин під час виїзду з Польщі чи загубивши їх, повинні подавати заяви до Виконкому Райради за місцем поселення. До заяв додавали, крім довідки від Райуповнаркомзагу, довідку від Райфінвідділу про те, що сільгосппродукти і майно ними не отримані. У тих випадках, коли переселенці прибули з інших областей, то, крім довідок, вказаних вище, необхідно було надати такі ж довідки із районів, де проживали раніше.

Після уважної перевірки документів і розгляду заяв із доданими довідками Виконкоми Райрад повинні направляти їх сектору розселення при Виконкомі Облради для перевірки і надсилання У правлінню при PM УРСР у справах евакуації. При видачі переселенцям документів, надісланих Управлінням для вручення, необхідно було повторно перевірити, чи дійсно вони не отримували сільгоспродукти за іншими документами. Заяви про відновлення документів, не оформлені в установленому порядку, приймати до розгляду заборонялось [18, арк. 130-132].

За планами республіканського керівництва строки повних взаєморозрахунків за сільськогосподарські продукти і посіви, залишені у Польщі, мали бути завершені в 4-му кварталі І946 року [10, арк. 67-68]. Проте у досліджуваному регіоні місцева влада, незважаючи на проведену велику роботу, не змогла в повній мірі провести компенсацію. В Одеській області стан справ на 20 жовтня 1946 року можна охарактеризувати так: кількість наявних господарств в області - 2744, а кількість наданих переселенським населенням актів-накладних - 2237. За ними видано 1419 ц жита, 752 ц пшениці, 1322 ц ячменю, 1242 ц вівса, 21 ц гречки, 17 ц віки, 9 ц гороху, 4 ц квасолі, 148 ц кукурудзи, 1772 ц картоплі, 7769 ц сіна, 9149 ц соломи, 1 ц еспарцету, 214 ц буряку і окремо 9231 ц кукурудзи взамін картоплі [20, арк. 154].

У Херсонській області на 15 жовтня 1946 р. залишилось 1008 родин (3850 чол.). Всього надано 1832 актів-накладних, за якими проведено розрахунок. Кількість повернутої продукції: зернові культури - 5102 ц, масляних - 202 ц, картоплі - 11003 ц, 3796 ц сіна, 9201 ц соломи. В області було 2901 родин, які залишили посіви в Польщі. За наданими актами загальна кількість посівів жита становила 3680 га, пшениці - 1462 га. 2901 господарств отримали жито у кількості 20592 ц, відомості про вза - єморозрахунки за пшеницю на цей час відсутні [21, арк. 13].

Виконком Миколаївської Облради 3 березня 1947 року зазначав, що Облуповмінзагом до цих пір не проведені взаєморозрахунки з переселенцями за здані ними сільськогосподарські продукти в Польщі. Відповідно до постанови PM УРСР від 18 лютого 1947 для проведення повної компенсації переселенцям за сільськогосподарські продукти і посіви голову виконкому міськради зобов'язали протягом першої половини березня 1947 обговорити це питання. 1 червня 1947 р. визначили як останній термін надання переселенцями актів-накладних на залишені посіви і здані сільгоспродукти в Польщі. Керівників Облуповнаркомзагу, Облзаготзерно зобов'язали до 1 червня 1947 р. забезпечити видачу призначених для переселенців сільгосппродуктів, а картоплі, грубих кормів - до 1 листопада 1947 р. Крім того, необхідно було виявити переселенські родини, які втратили евакодокументи, акти-накладні, скласти поіменні списки переселенців з додаванням всіх необхідних довідок, що засвідчують втрату і до 23 березня 1947 надати у сектор розселення для перевірки їх дійсності. Після 23 березня 1947 р. прийом заяв від переселенців про втрату документів вимагали закінчити [10, арк. 67 - 68].

Аналіз документів свідчить про те, що в багатьох районах документація, яка стосувалася господарсько-побутового облаштування переселенців, проведення з ними різноманітних розрахунків, велася без відповідного контролю і була не впорядкована. He було об'єктивних даних, кому з переселенців компенсовано продукти за оригіналами документів, а кому - за дублікатами.

З метою впорядкування і пришвидшення процесу компенсації сільськогосподарської продукції переселенцям постанова PM УРСР від 17 серпня 1947 р. зобов'язувала Облуповнаркомзаги і сектори розселення надати Управлінню у справах евакуації алфавітні списки на переселенців із Польщі, з якими проведені розрахунки за сільгосппродукцію і за залишені посіви. Райуповнаркомзаги надавали списки в Облмінзаги для перевірки, після їх завірення Облуповнаркомзаг передавав Облвиконкому для надсилання в Управління у справах евакуації [22, арк. 92].

Виконкоми Облрад зобов'язали Райфінвідділи і Райуповнаркомзаги розрахунки з переселенцями з цього часу проводити тільки за оригіналами описів майна і актів-накладних. За копіями і дублікатами розрахунки потрібно було припинити, проінформувавши всіх переселенців, що про початок розрахунків за копіями документів буде повідомлено окремо. Терміни розрахунків за копіями описів майна встановлені Мінфіном і Управління при PM УРСР у справах евакуації повідомить після того, коли всі Райфінвідділи повідомлять, що у них оригіналів описів майна, за якими не проведені розрахунки, немає.

Від Райфінвідділів, Райуповнаркомзагів вимагали надати сектору переселення при Виконкомі Облради алфавітні списки переселенців, з якими проведені розрахунки за оригіналами описів майна і актів накладних, і окремо список по копіях цих документів. На заміну раніше даних вказівок, алфавітні списки складалися за новими формами. Прізвища переселенців розміщувалися за алфавітом. Всі графи у списках заповнювалися виключно на основі документів, за якими з переселенцями проведено розрахунок. Списки надавалися у двох екземплярах.

Обласне керівництво забороняло приймати до розрахунків описи майна незареєстровані у відповідному Райфінвідділі до 1 травня 1947 р. чи зареєстрованих у інших районах чи областях. Втрачені акти-накладні на здані сільгоспродукти заборонили відновлювати, про що необхідно було повідомити переселенців [23, арк. 132-133].

Незважаючи на вищезазначені постанови, кількість надходжень заяв від переселенців восени 1947 року збільшувалась, продовжувалось відвідування ними Управління у справах евакуації у м. Києві з проханням видати копію описів майна і актів-накладних. Мали місце випадки, коли переселенці з цього питання зверталися в обласний сектор переселення, обминувши Виконкоми Райрад, бо останні не завжди роз'яснювали переселенцям порядок розрахунків і терміни, встановлені урядом. Масова подача заяв про надання копій документів викликана ще й тією обставиною, що багато переселенців підробили свої документи і, знаючи, що їх за підробку судитимуть, не надавали їх, а, посилаючись на втрату, вимагали видачу дублікатів. Крім того, в ряді районів Виконкоми Райрад не провели реєстрації описів майна і актів-накладних, тому не знали, в кого є на руках документи і на яку суму, а це сприяло різним махінаціям [23, арк. 188].

Вражає факт, що на кінець другого року відколи переселенці прибули у Південну Україну та після виходу різних постанов PHK УРСР деякі обласні сектори у справах переселення не спромоглися надати точну інформацію про проведені розрахунки з переселенцями. У листопаді

1946 р. на адресу Виконкому Миколаївської Облради прийшов лист, в якому керівництво Головного управління у справах евакуйованого населення (м. Київ) дорікало за ненадані до того часу дані [22, арк. 11]. Пізніше з'ясувалось, що відділ розселення 2 жовтня 1947 р. розіслав відповідні вказівки по всіх районах, проте Облуповнаркомзаг не бажав займатись цією справою, не дивлячись на те, що т. Павлюченко ще 15 вересня 1947 р. отримав вказівку від заступника Уповнаркомзагу по УРСР т. Лойберга [22, арк. 92].

Прикметно, що дані про розрахунки по Миколаївській області з переселенцями за посіви і сільгоспродукти навіть у травні 1948 року не надсилались, оскільки Облуповнаркомзаг відомості не надав, посилаючись на те, що Райуповнаркомзаги ніякого обліку не вели. Tакі дані мали лише пункти Заготзерно і, коли Облуповнаркомзаг завершить складання алфавітних списків, тоді й надасть відомості [24, арк. 126].

Уповнаркомзаг СРСР по Херсонській області (т. Туболець) також протягом довгого часу не звітував про взаємні розрахунки з переселенцями, хоч відомості потрібно надати до 10 жовтня 1947 р. [25, арк. 86].

Аналіз стану справ з розрахунками восени 1947 року показує, що лише частина областей провели розрахунки з переселенським населенням. Повна компенсація за наданими актами-накладними з переселенцями по Одеській області завершена на 1 листопада 1947 р. Потрібно видати продуктів - 3011,3 т, видано - 3938 т. Видачу більшої кількості зернових культур можна пояснити відсутністю одних культур і заміною іншими (наприклад, картоплю - кукурудзою). Необхідно видати соломи -915т (видано 457 т), сіна - 477 т, (видано 1265 т). Видача більшої кількості сіна відбулася також внаслідок заміни соломи сіном [23, арк. 4].

На вищезазначений період в Херсонській області проведено розрахунок з усіма родинами, які надали документи. Переселенцями надали 1927 актів-накладних, за якими видано 5102 ц зернових культур, 202 ц масляних, 1103 ц картоплі, 5793 ц сіна, 9001 ц соломи. 2913 родин залишили в Польщі посіви, за що їм видано 14787 ц жита, 5864 ц пшениці, 5,85 ц вівса (всього - 21658 ц) [25, арк. 74].

У Миколаївській області на 1 жовтня 1947 року заборгованість Облуповнаркомзагу перед переселенцями становила 1482 ц картоплі, 946 ц сіна, 1085 ц соломи. Розрахунки з ними за актами-накладними на сільськогосподарські продукти можна охарактеризувати так: загальна кількість наданих для розрахунків актів-накладних - 2578, за якими повернуто 5313 ц зернових продуктів, 1716 кг картопля, 1554 ц овочів, 7894 ц сіно, 9252 ц соломи, 7430 ц кукурудзи (з інших культур - дані відсутні).

2019 родин, що залишили посіви жита та пшениці (дані про загальну кількість гектарів відсутня), отримали 10885 ц жита, 4797 ц пшениці [26, арк. 112]. На 1 листопада 1947 р. дані залишались такі ж, як і за жовтень 1947 р. [26, арк. 121].

Впадає в око різниця цифрових показників між кількістю прибулих переселенських родин в області і тими, хто отримав відповідні компенсації. Однією з причин цього явища може бути те, що частина родин так і не надали документи для розрахунків, виїхавши самовільно в інші регіони України. Наступна - на південь України прибувало чимало збіднілих закарпатських селян (погорільців), тобто та категорія переселенців, майно яких згоріло в період бойових дій, а тому у них не було відповідних актів-накладних на здані сільгосппродукти, посіви в Польщі. Наприклад, в Одеській області таких родин було 968 (2904 чол.) [11, арк. 226-227], в Миколаївській - 720 родин [9, арк. 5]. Допомогу вони отримували у вигляді пайків.

У підсумку варто вказати ряд причин, що вплинули на своєчасні та повні розрахунки за сільськогосподарські продукти та посіви, залишені в Польщі. По-перше, у частини переселенців-колгоспників, які отримали компенсацію за зернові культури, весною 1945 року колгоспи брали в борг зерно на сівбу, проте повернути його з врожаю поточного року не змогли, а в багатьох районах - навіть з врожаю 1946 р.

По-друге, відсутність в областях достатньої кількості картоплі, а в деяких випадках - грубих кормів для худоби (сіна, соломи) створило тривалу напругу, яку ліквідували внаслідок компенсації картоплі - кукурудзою, а сіна - соломою і навпаки.

По-третє, відомча неузгодженість серед управлінських та виконавчих органів, в деяких випадках формальне і неуважне ставлення до розрахунків з переселенцями, відсутність точних даних значно гальмували процес, створюючи підґрунтя до різних зловживань.

По-четверте, самовільні виїзди переселенців у інші області та райони України створювали плутанину, оскільки окремі українські родини по декілька разів надавали документи для розрахунків.

Отже, з переселенцями досліджуваного регіону, які надали документи у державні організації, розрахунки все ж відбулися, хоч і зі значною затримкою. Задекларовані державою гарантії своєчасного і повного розрахунку не витримані, що викликало у депортованого українського населення негативну реакцію та скарги у вищі інстанції. В умовах неврожаю 1945 року та голоду 1946-1947 років затримка компенсації продовольства та інші фактори спонукали депортованих українців тікати в інші регіони України.

Подальшої розробки потребують питання, пов'язані з дослідженням державних компенсацій за залишене нерухоме майно (будинки, господарські споруди), сади, ліси, худобу, домашню птицю тощо.

Список використаних джерел

господарський компенсація переселенець депортація

1. Кіцак В. Депортація українців з Польщі в УРСР у 1944-1946 pp. та їх соціально-економічна адаптація: дне… канд. іст. наук: 07.00.01 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці, 2003. - 184 с.

2. Данилиха Н. Соціально-побутова адаптація українців із Польщі в УРСР у 1944-1950-х роках (на матеріалах західних областей України): дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка - Л., 2007. - 204 с.

3. Кабачій Р. Проблеми адаптації депортованих з Польщі українців у Миколаївській області України // Наукові записки Тернопільського педуні - верситету «Польща-Україна: шлях до європейської співдружності», Тернопіль, 2002.-С. 130-138.

4. Пронь Т.М. Переселення українського населення з Польщі на Південь України в 1944-1946 pp. (на матеріалах Миколаївської та Херсонської областей) // Україна XX ст.: Культура, ідеологія, політика. Збірник статей. - K., 2005. - Вип.

9. - С, 47-54.

5. Державний архів Миколаївської області (далі - ДАМО). - Ф.Р992. - Оп.4. - Спр.6.

6. Державний архів Херсонської області (далі - ДАХО). - Ф.Р1979. - Оп.1. - Спр.277.

7. ДАМО. - Ф.Р992. - Оп.2. - Спр.375.

8. Державний архів Одеської області (далі - ДАОО). - Ф.Р2000. - Оп.З. - Спр.82.

9. ДАМО. - Ф.Р992. - Оп.2. - Спр.370.

10. Там само. - Спр.368.

11. ДАОО. - Ф.Р2000. - Оп.З. - Спр.145.

12. ДАМО. - Ф.Р992. - Оп.2. - Спр.372.

13. Там само. - Спр.369.

14. ДАОО. - Ф.Р.2000. - Оп.З. - Спр.37.

15. ДАХО. - Ф.Р1979. - Оп.2. - Спр.209.

16. ДАМО. - Ф.Р992. - Оп.2. - Спр.690.

17. Там само. - Спр.686.

18. Там смо. - Спр.683.

19. Там само. - Спр.681.

20. ДАОО. - Ф.Р2000. - Оп.З. - Спр.154.

21. ДАХО. - Ф.Р1979. - Оп.2. - Спр.210.

22. ДАМО. - Ф.Р992. - Оп.2. - Спр.1072.

23. ДАОО. - Ф.Р2000. - Оп.З. - Спр.247.

24. ДАМО. - Ф.Р992. - Оп.4. - Спр.9.

25. ДАХО. - Ф.Р1979. - Оп.2. - Спр.446.

26. ДАМО. - Ф.Р992. - Оп.2. - Спр.1067.

Размещено на Allbest.ru