Боротьба за демократизацію земств України (березень-травень 1917 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Боротьба за демократизацію земств України (березень - травень 1917 р.)

Матвієнко Т.О.

земство орган місцевий самоврядування

В ході класової боротьби в період лютневої революції 1917 р. активізувалися демократичні прошарки населення, в полі уваги яких опинилися, поміж інших, і органи земського самоврядування. В період царату в суспільстві закріпилася тверда оцінка земства, як антинародного органу. З приходом до влади Тимчасового уряду на чолі з кн. Г. Львовом в населення з'явилися сподівання, що демократичні здобутки революції стануть пріоритетом уряду в управлінні органами місцевого самоврядування. Розпорядження уряду від 5 березня 1917 p., у відповідності до якого голови губернських і повітових земських управ ставали комісарами Тимчасового уряду (останні колишні ставленики самодержавства), лишили люд таких сподівань. He випадково поступово Тимчасовий уряд втрачав довіру народних мас. Фактично під його контролем залишалися лише комісари, які не були переобрані народом.

Цікава з історичної точки зору проблема демократизації земств в умовах революційних змін у суспільстві набула ще й практичної актуальності в роки незалежності України. Як засвідчує історичний досвід, побудувати сильну в економічному і політичному плані державу неможливо без діяльності органів місцевого самоврядування на демократичних основах. Тому постає потреба їхнього вивчення як в часи самодержавства, так і в часи української революції, зокрема доби Центральної Ради.

Слід зазначити, що незважаючи на актуальність вказаного питання, воно залишається маловивченим. Це попри те, що значний інтерес до земств засвідчено вже в працях безпосередніх учасників революційних подій 1917 року. В цьому контексті привертають до себе увагу роботи колишнього міністра Центральної Ради П. Христюка [1], дослідника земства Б. Веселовського [2], громадського і політичного діяча, секретаря Малої ради В. Бойка [3], члена Київського губернського виконавчого комітету і видавця В. Короліва [4]. Професор і громадський діяч М. Загряцков висвітлює проблему земств і демократії [5]. Проблеми становлення волосних земств і їх значення для народу знайшли певне місце на сторінках праць громадських діячів і учасників української революції

Н. Іорданського [6], А. Дедусенка [7], Є. Звягинцева [8]. Завдання нових волосних земств описує професор Цетербургського університету, політичний діяч П. Тройський [9]. Під досить цікавим ракурсом висвітлюється земство на засадах демократії у роботі В. Погосського [ 10].

Зі встановленням радянської влади в Україні в історіографії закріпилася ленінська оцінка земства, як буржуазного за змістом і безперспективного в умовах революції органу [ 11-13]. Проте окремі дослідники і за радянської доби не обходили своєю увагою проблеми політичної боротьби при формуванні органів місцевого самоврядування і після лютневої революції. Серед них варто привернути особливу увагу до роботи Ю. I. T ерещенка «Політична боротьба на виборах до міських дум У країни в період підготовки Жовтневої революції» [ 14], Ю. М. Гамрецького [15], П. Н. Абрамова [ 16] та А. А Сенцова. [17].

Зі здобуттям незалежності України дослідження української революції 1917 р. опинилися серед пріоритетних. На сьогодні ми маємо ряд фундаментальних видань присвячених подіям першого її етапу, зокрема праці С. Кульчицького [18], В. Солдатенка [19-20], В. Верстюка [21] та ін. Проте роль і місце земств в структурі формування інститутів влади Tимчасового уряду в них якщо досліджується, то побіжно.

Предметом окремого дослідження ці питання стали в працях Старцева [22], С. Вайровской [23], А. С. Захарчука [24], статті Холяєва [25], а також в колективній праці «Земский феномен: политологический подход» [26]. На особливу увагу заслуговує дослідження Г. Герасименка «Земское самоуправление в России», де висвітлюється місце органів місцевого самоврядування в господарській діяльності, починаючи з реформи 1864 р. і зміна становища земств з ліквідацією царату на початку 1917 р. Закінчується дослідження періодом ліквідації земства після встановлення більшовицької влади [27].

T аким чином проблема демократизації земств У країни в 1917 р. залишається дослідженою недостатньо. У зв'язку з цим автор пропонованої статті ставить за мету проаналізувати головні чинники, як впливали на процес демократизації земств України весною 1917 р.

Отже, після повалення російського самодержавства суспільство сподівалося на демократизацію основних підвалин функціонування його політичної системи. Виявом цих сподівань стали громадські комітети, котрі виникли з ініціативи місцевих осередків політичних партій, громадських організацій та органів місцевого самоврядування в березневі дні 1917 р. та почали діяти як в губерніях, так в повітах і волостях. Поступово їх роль в політичному житті країни зростала. Про це свідчить звернення Катеринославського виконавчого комітету 4 березня 1917 р. до кн. Г. Львова з проханням «дати негайну згоду залишити місцеву владу у руках виконавчого комітету» [28,арк.6]. Телеграма подібного змісту до голови ради міністрів 19 березня 1917 р. надійшла із Полтави. В ній громадський комітет висловлював бажання «надалі до вироблення урядом загального для всієї Росії земського і міського положення на нових основах» забезпечити умови для «поповнення складу земських зібрань і міських дум представниками від всіх груп населення, які до цього часу не були притягнуті законом і участю в земських і міських справах» [27,с.81].

Комітети користувалися довірою у місцевого населення, оскільки представляли основні його соціальні групи [27,с.70]. Наприклад, до Маріупольського повітового виконавчого комітету входили: від волостей 41 чоловік, кооперативних закладів - 14, земських службовців - 8, місцевого гарнізону: від солдат - 5, від офіцерів - 2; від ради робочих депутатів - 3, службовців залізниць - 2, міського виконавчого комітету - 1, гласних повітового земського зібрання - 1 та інших суспільних організацій - 12 [29,арк.1]. Ізюмський повітовий громадський комітет складався із представників: від селян по 1 чоловіку від кожної волості - 29, від робітників - 14, від Ізюмської міської думи - 2, міських службовців - 2 та від інших суспільних комітетів. Всього в Ізюмський комітет увійшло 96 чоловік [30,арк.51].

20 березня 1917 р. Тимчасовий уряд ініціював циркуляр MBC губернським комісарам, в якому: «турбуючись правильним і спокійним ходом справ в волостях, надалі до закінчення негайних робіт по влаштуванню волосного земства», уповноважував їх негайно приступити через посередництво повітових комісарів, за їх вказівками, до організації волосних комітетів, яким тимчасово передавались функції волосного управління [31 ,с.28]. До складу цих комітетів рекомендувалося включити не тільки селян, а також «місцевих землевласників і всі інтелігентні сили села» [31,с.28].

Знаходячись під впливом демократичних настроїв, громадські комітети почали заявляти вимоги про усунення комісарів Тимчасового уряду, а пізніше і усувати їх. 21 березня 1917 р. з Херсону поступила телеграма міністру внутрішніх справ від губернського комісара з аналізом настроїв комітетів. В ній зазначалось, що «по - перше, комітети хочуть скинуть земських начальників, по - друге, на основі всезагального прямого таємного голосування хочуть виборів земських повітових управ, по - третє, у малих містечках таж ситуація» [32,арк.10]. Незабаром міністру внутрішній справ надійшла телеграма із Полтави, в якій повідомлялося, що «2 квітня 1917 р. в Переяславі земське зібрання, скликане за постановою громадського комітету із представників волосних комітетів і інших груп, скасувало колишній склад земського зібрання і на цьому зібранні обрало закритим балотуванням новий склад земської управи». 21 квітня 1917 р. із Анан'євського повіту Харківської губернії телеграмою повідомляли Міністерство внутрішніх справ: «зібравшись за розпорядженням виконавчого комітету від всіх повітів і міст: Анан'єва, Березівки, від кооперативів, ради солдатських і робітничих депутатів місцевого гарнізону, земських службовців, духівництва в кількості 109 чоловік, і розглянувши дії земства колишнього складу і комісара, знайшли їх повну бездіяльність в проведенні початків нового ладу і навіть пасивну протидію - оголосили себе земським зібранням і вирішили усунути весь колишній склад гласних управи, комісара» [33,арк.109]. В деяких повітах, як показують телеграми з місць до Міністерства внутрішніх справ, у населення слово земство викликало невдоволення. Так, в телеграмі із Кам'янець - Подільського міністру внутрішніх справ 13 квітня 1917 р. повідомлялось: «внаслідок реакційності минулого складу земської управи ім'я земство, земська управа викликає ненависть населення. Повітовий виконавчий комітет постановив перейменувати назву на народне управління і лишити земських гласних повноважень, визнав себе земським зібранням» [34,арк.33].

Зазвичай на такі радикальні заяви уряд реагував закриттям казначейством кредитів реформованим демократичними силами управам. 20 квітня 1917 р. заступник міністра внутрішніх справ Леонт'єв направив телеграму голові повітового виконавчого комітету Кам'янець - Подільська з роз'ясненням, що «перейменовувати земські заклади немає необхідності. Кредит може бути відкритий лише управі наступній від колишнього складу утвореної згідно вказівкам МВС» [34,арк.33].

Тимчасовий уряд змушений був затвердити схему взаємовідносин між комісарами і комітетами. 1 квітня 1917 р. вийшов циркуляр MBC губернським комісарам з питань взаємовідносин комісарів, губернських, повітових комітетів, комісарів і начальників міліції. «Повітові комісари, - наголошувалось у ньому, - назначаються MBC із числа осіб, пропонованих вами і рекомендованих або обраних повітовими комітетами, де такі утворені, і є представниками Тимчасового уряду в повіті, котрі об'єднуються в своїй діяльності безпосередньо вами. Утворені волосні комітети керують волостю під наглядом повітового комісара і надалі до видання закону про земське самоуправління об'єднуються і направляються в своїй діяльності повітовим комітетом, до складу якого входять також представники міського комітету на випадок утворення такого, що допускається для великих міст» [28,арк.11]. Відтак, уряд намагався підпорядкувати собі найбільш масову ланку суспільно - політичного життя [27,с.71].

Склад губернських і повітових земських зібрань продовжував поповнюватися демократичними елементами. Одеська земська управа 6 квітня 1917 р. повідомляла міністру внутрішних справ, що вона складається «з повітового громадського комітету, земських гласних, земських службовців, мирових суддів, представників від кооперативів і інших громадських організацій» [35,арк.234]. На Чернігівському надзвичайному повітовому земському зібранні 7 квітня 1917 р. було прийнято рішення про вступ членів виконавчого комітету до складу земського зібрання і також одночасно переобрано голову зібрання [36]. На основі загального, рівного, прямого і таємного голосування 18 квітня 1917 р. склад Новозибківського повітового земського зібрання поповнився представниками демократії: «по два представника від кожного волосного і посадського комітетів, два - від солдат, два - від союзу вчителів, два - від агрономічного персоналу і службовців земства, один - від організації медичних службовців, п'ять - від повітового виконавчого комітету і по одному представнику від союзів кредитного і судозберігаючого» [37].

Tимчасовий уряд намагався контролювати ситуацію на місцях. З цією метою 24 квітня 1917 р. він направив губернським комісарам телеграму в якій роз'яснював: «до проведення на місцях реформи місцевого самоуправління на єдиних умовах допустимо тільки як тимчасова міра, в випадках, якщо це невідкладно викликається винятковими місцевими умовами - поповнення органів самоуправління представниками демократичних прошарків населення в числі, які можуть забезпечити самоуправління довірою широких місцевих кругів» [38,арк.53].

На роз'яснення, резолюції уряду, проте, ніхто вже не звертав уваги. Продовжували поступати телеграми з повідомленнями про зміну складу земських зібрань. 26 квітня 1917 р. Городнянське надзвичайне повітове земське зібрання одностайно постановило «включити до складу земського зібрання повітовий комітет в повному складі з правом вирішального голосу» [39]. 12 травня 1917 р. відкрилося Чернігівське губернське земське зібрання, в яке ввійшли в повному складі губернський виконавчий комітет і представники від губернської ради селянських депутатів [40]. Голова Балтської повітової земської управи 13 травня 1917 р. повідомляв міністру внутрішніх справ, що земські гласні були ліквідовані селянами і проведені вибори повітового комісара, і семи членів земської управи [34,арк.123].

Зібрання гласних Роменського повітового земства, яке проходило 25 - 27 травня 1917 p., складалося з гласних старого земства і представників нових громадських установ - волосних комітетів, повітового, міського кооперативів і Ради робітничих і солдатських депутатів постановило: «включити до складу 20 представників від селянської спілки» [41].

З початком революції і по мірі її розвитку широкі демократично налаштовані верстви населення не хотіли і не мирилися з тією ситуацією, яка склалася в органах земського самоуправління. До уряду надходили доклади, телеграми з пропозиціями і вказівками виборів складу земства на демократичній основі, а також і необхідності проведення реформи місцевого самоврядування. В докладі селянського депутата Харьківської губернії Д. І. Назаренка до кн. Г. Львова 18 березня 1917 р. наголошувалося на «необхідності повного переобрання складу земства на нових демократичних основах і чим скоріше, тим краще» [42,арк.44]. Голові Державної Думи Родзянку надійшла телеграма 25 березня 1917 р. від зібрання уповноважених козаків і селян Полтавської губернії з заявою: «опіка земських начальників нам не потрібна. Необхідна негайна реформи волості і земства на широких демократичних началах» [43,арк.8]. З Катеринослава 15 квітня 1917 р до Тимчасового уряду надійшла телеграма від виконуючого обов'язки міського голови Макаренка, в якій повідомлялось, що зібрання представників ради робітничих і солдатських депутатів, ради громадських єврейських організацій, кооперативів, ради службовців громадських урядових закладів і інших громадських організацій постановило: «визнати необхідним негайну публікацію урядом декрету про вироблення в най- скоріший термін виборів в міське та земське самоуправління на основі чотирьохчленної формули особами, які досягли 20 - річного віку без статевого розмежування з забезпеченням прав національних меншин... на основах народовладдя з наданням самоврядуванню самостійних бюджетних прав і чесного внутрішнього управління» [28,арк.23].

Оскільки атмосфера в країні була напруженою, уряд щоб якось поліпшити ситуацію і заспокоїти населення, приймає рішення про підготовку земської реформи. Задля цього 23 березня 1917 р. уряд ухвалив зосередити всі справи по реформі в особливій нараді. Очолив її кн. Львов. Перше засідання наради відбулося 26 березня 1917 р. Для вирішення окреслених на нараді завдань було утворено 17 комісій. До квітня 1917 р. вони провели 129 засідань. Але, загалом їх робота йшла повільно [27,с.111].

Тільки з травня місяця вийшов ряд законодавчих актів, які визначили зміст реформи місцевого самоуправління. 21 травня 1917 р. Тимчасовий уряд ухвалив закон «Про волосне земське управління» [44,с. 1041 ], «Про здійснення виборів губернських і повітових земських гласних» [45,с. 1167], 9 червня 1917 р. - «Про зміну діючого положення про губернські і повітові земські установи» [46].

На їх розвиток ряд наказів видало Міністерство внутрішніх справ: 11 червня 1917 р. - «Наказ про здійснення виборів волосних земських гласних», 17 червня 1917 р. - «Наказ повітовим земським установам про проведення виборів повітових та губернських земських гласних» [47].

На перший план вийшла проблема формування волосних земств. Зростаюче значення виборам волосного земства надавало те, що вибори до Установчих зборів повинні були відбуватися за списками, що мали складатися для проведення виборів до волосних земств [24,с.92]. По - друге, громадськість саме в волосному земстві бачила недостаючий осередок в системі місцевого управління. Відомий земський діяч і міністр державного опікування князь Д. І. Шаховський в одній із земських газет писав: «земська праця далеко і не завжди в достатній мірі відповідала запитам життя, ніде і ніколи не стояла вона в рівні з дійсними потребами населення. Саме ця дійсність розкриває нам причину появи ідеї дрібної земської одиниці, а зараз і законопроекту про волосне земство» [48].

Ідея волосного земства виникала давно. Прогресивно налаштовані освітні і суспільні діячі обґрунтовували її ще під час визволення селян від кріпосної влади. Проте їх думка тоді не була почута. На початку 1880 - х років деякі урядові та громадські діячі знову стали доводити необхідність місцевої реформи. Ane уряд, навпаки, ще більше посилив тиск на селян, ввівши посаду земських начальників [8,с.З]. Водночас голод, який в 1891 - 1892 p.p. охопив ряд губерній Росії, показав, губернські і повітові земства не змогли розподілити допомогу голодуючим, бо не знали хто її потребує. Тому 1895 р. питання про волосні земства знову постало на п'ятому Всеросійському агрономічному з'їзді [7,с.9]. Але його вирішення було не в інтересах поміщиків, які зовсім не бажали залучати народ до улаштування свого життя, а хотіли управляти, як і раніше на свій розсуд [6,с.8]. Відтак, питання волосного земства кочувало від перших двох Державних Дум до третьої та четвертої, але Державна Рада щоразу відхиляла проекти волосного управління. Зрештою, війна, виявила всі недоліки земського самоврядування знову загострила питання про волосне земство. Нарешті, в грудні 1916 р. Дума приступила до обговорення відповідного проекту, але невдовзі була розпущена [7,с. 15].

Після публікації закону про місцеве самоврядування від 21 травня 1917 р. на шпальтах газет і в літературі активно порівнювали старе цензове земство, склад із новим на основі демократичних засад, його переваги і ті можливості впливати на рішення нових органів самоврядування, які відкривалися перед загалом. Секретар Малої ради Василь Бойко з цього приводу зазначав: «за старого ладу все, що робилося ніби на користь людям на ділі виходило так, що людність від того мала занадто мало користі, а часами і шкоду. А зараз людність сама буде працювати на себе» [3,с.3]. Газета «Народное дело» в рубриці «волосне земство» писала, що «волості до революції не самоуправлялися, а ними управляли. З введенням волосного земства населення волості повинно взяти всі справи на себе» [49]. Також висловлювалися сподівання на кардинальні зміні, які повинні відбутися в суспільному житті: «тепер настав час змінити міське і земське самоуправління - скрізь зверху до низу - [земство - авт.]повинно стати дійсно народним» [2,с.15].

Законом 21 травня 1917 р. в 43 земських губерніях Російської імперії вводилося волосне земство. До опублікування закону 1917 р. волость була черезполосною, влада волосного управління розповсюджувалася тільки на удільні селянські землі [4,с.4]. Згідно з новим законом відомство волосного земського управління розповсюджувалося на суцільні округи, утворені із володінь, які знаходилися поза міськими поселеннями, і на всіх осіб, які проживали в цих межах, без різниці стану [47,с.38]. Згідно з цією статтею до виборів допускалися не тільки общинники, але і поміщики, хуторяни, відрубники, священнослужителі, торгівці, тобто ті особи, які не входили до складу сільських сходів і не могли бути обраними в сільські і волосні комітети [27,с. 115].

Законом проголошувалося всезагальне, рівне, таємне, пряме виборче право: до виборів допускалися особи обох статей, всіх національностей і віросповіданнь, котрі досяглії двадцятирічного віку. Військовослужбовці могли брати участь у виборах на загальних правах. Позбавлялися права участі в виборах особи, визнані божевільними або глухонімими, чернецтво, засуджені, термін відбуття покарання яких закінчився пізніше трьох років до дня виборів. Виборці мали безпосередньо, прямо, обирати представників в волосне земство, а не виборщиків, котрі із свого середовища обирали б представників до них. Вибори повинні були відбуватися шляхом подачі записок в закритих конвертах або ж складених написаною стороною всередину бюлетенів і опускатися в опечатану урну [47,с.38].

Політичний діяч початку XX ст., професор Петербурзького університету П. Гронский наголошував на важливості таємного голосування особливо в умовах сільських обставин. «В дійсності - писав він, - воля виборців може бути висловлена лише тоді, коли на подання голосу бідняком, орендатором і робітником не може вплинути заможний домовласник і хазяїн» [9,с.6].

В суспільстві жваво обговорювали новий закон про органи місцевого самоуправління. Газети одна поперед одної вихваляли нове положення про волосне земство, готуючи підгрунття для формування позитивної суспільної думки. Газета «Народное дело» присвятила новому земству не один випуск. В рубриці «на земські теми» зазначалося: «земські справи повинні перейти в нові дійсно народні руки і нове земство буде прямим виразником волі народу» [50]. У тій же рубриці розповідалось про вигоди народу: «нове земство дасть народу можливість визначати свої потреби

і недоліки, знайде причину такого жахливого положення, в якому він знаходився до останнього часу, вкаже той шлях по якому можна вийти із такого становища і поведе по цьому шляху» [51]. В Чернігівській земській газеті наголошувалось: «волосне земство є найкращий спосіб організації демократії, дає певну гарантію непорушності загального демократичного ладу» [52].

Tаким чином під тиском широкого демократичного загалу Tимчасовий уряд змушений був визнати необхідність демократизації земських органів самоуправління і піти на прийняття закону, сподіваючись шляхом демократизації земств зберегти апарат управління країною.

Список використаних джерел

1. Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 - 1920 pp. - Відень, 1921. - Т. 2. - С,20-24.

2. Веселовский Б. Б. Местное самоуправление и демократия. - Пг.: Муравей, 1917. - 32 с.

3. Бойко В. Земство і народні управи. К.: Час, 1917. - 15 с.

4. Королів В. Про народне самоврядування (Земство). - К.: Просвіта, 1917. -- 31с.

5. Загряцков М. Д. Закон о волостном земстве. - М.: Начало, 1917. - 80 с.

6. Иорданский Н. М. Волостное земство (с приложении текста закона о волостном земстве). - М.: Народное право, 1917. - 60 с.

7. Дедусенко А. Ф. Волостное земство и его значение для крестьянства. - Пг.: Революционная мисль, 1917. - 61 с.

8. Звягинцев Е.А. Что такое земская единица или волостное земство? - М.:3адруга, 1917. - 23 с.

9. Гронский П. П. Новая волость. - Пг.: Освобожденная Россия, 1917. -

16с.

10. Погосский В. Местное самоуправление на демократических началах. - М, 1917.-31с.

11. История гражданской войны в СССР. 1917 - 1922.: В 4 т. - М.: Госполитиздат, 1958. - Т.З: Упрочение Советской власти. Начало иностранной военной интервенции и гражданской войны, (ноябрь 1917 - март 1919). - 679 с.

12. Кябелева Р. К. Деятельность Советов по созданию основ социалистической экономики (октябрь 1917 - июль 1918 гг.) //Из истории деятельности Советов (Сб. Статей. Ред. коллегия: С. Ф. Найда (глав, ред.) и др.). - М.: Мысль, 1966,- С, 3 - 45.

13. Тригуб П.Н. На защите завоеваний Великого Октября. - Киев - Одесса: Вища школа, 1987. - 151 с.

14. Терещенко Ю. І. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки жовтневої революції. - K.: Наукова думка, 1974. - 143 с.

15. Гамрецький Ю. М. та інші. Ради України в 1917 р. /липень - грудень

1917 р/. - K.: Наукова думка,1974. - 343 с.

16. Абрамов П. Н. Волостные земства //Исторические записки. - М.: Изд - во AH CCP, 1961. - Т. 69. - С,27-45.

17. Сенцов А. А. Борьба народных масс за демократизацию местного управления России накануне Октября // Советское государство и право. - 1984. - №6. - С, 108-114.

18. Кульчицький С. В. Центральна Рада. Утворення УНР //Укр. іст. журн. - 1992. - №5. - С, 71 - 88; №6. - С,73-84.

19. Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія. - К.: Либідь, 1997.- 401 с.

20. Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. - K.: Либідь, 1999. - 976 с.

21. Верстюк В. Українська Центральна Рада: Навчальний посібник. - K.: Заповіт, 1997. - 341 с.

22. Старцев В. И. Внутренняя политика Временного Правительства первого состава. - Л.: Наука, 1980. - 256 с.

23. Вайровская С. В. Земства и Советы в 1917 - 1918 гг. (по материалам Комикрая). - Сыктывкар: Комикнижное издательство, 1994. - 32 с

24. Захарчук А. С. Державотворчі пошуки на Слобожанщині в контексті Української революції: політико - правовий аспект (березень 1917 - квітень

1918 pp.). - Суми.: Козацький вал, 2002. - 140 с.

25. Холяев С. В. Три февраля 1917 года //Вопросы истории. - 2003. - №7. - С,26-38.

26. Земский феномен: политологический поход - Sapporo: Slavic Research Center Hokkaido University, Екатеринбург: ИПЦ Изд - во Уральського ун - та,

- 189 с.

27. Герасименко Г. А. Земское самоуправление в России. - М.: Наука, 1990. - 264 с.

28. Державний архів Російської Федерації (далі - ДАРФ). - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.96.

29. Там само. - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.182.

30. Там само. - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.178.

31. Абрамов П. Н. Волостные земства //Исторические записки. - М.: Изд - во AH CCP, 1961. - Т.69. - С,27-45.

32. ДАРФ. - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.152.

33. Там само. - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.152 (ч. 1).

34. Там само. - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.131.

35. ДАРФ. - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.152 (ч. 2).

36. Черниговская земская газета. - 1917. - 21 квітня.

37. Черниговская земская газета. - 1917. - 18 квітня.

38. ДАРФ. - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.36.

39. Черниговская земская газета. - 1917. - 28 квітня.

40. Черниговская земская газета. - 1917. - 2 - 16 травня.

41. Наша спілка. Народна газета. - 1917. - 31 травня.

42. ДАРФ. - Ф.1788. - Оп. 2. - Спр.151.

43. ДАРФ. - Ф.1788. - Оп.2. - Спр.132.

44. Собрание и узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем сенате. - Отдел I. - 30 мая 1917. - № 122. - Ст. 655. - Спб.: Тип. Мин.вн.дел, 1917 - С.1041-1060.

45. Собрание и узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем сенате. - Отдел I. - 14 июня 1917. - № 137. - Ст. 730. - Спб.: Тип. Мин.вн.дел, 1917 - С,1167-1177.

46. Собрание и узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем сенате. - Отдел I. - №157. - Ст.870. - Спб.: Тип. Мин.вн.дел, 1917- С1455-1470.

47. Постановления временного Правительства о волостном земском управлении, о производстве выборов губернских и уездных земских гланых и наказ о производстве выборов волосных земских гласных. - М, 1917. - 47 с.

48. Черниговская земская газета. - 1917. - 5 березня.

49. Народное дело. - 1917. - 11 мая.

50. Народное дело. - 1917. - 22 липня.

51. Народное дело. - 1917. - ЗО липня.

52. Народное дело. - 1917. - 21 червня.

Размещено на Allbest.ru