Размещено на http://www.allbest.ru/

Матеріали листування Володимира Даля із вченим-натуралістом Олександром Лемоном як джерело з історії дослідження природи Оренбурзького краю в 40-х рр. ХІХ ст.

Євдокимов М.О.

На сучасному етапі виняткового значення набувають дослідження поглядів Володимира Даля при вивченні флори і фауни Оренбуржья. Діяльність В. Даля в Оренбурзькому краї, задуми створення ним публіцистичних і наукових праць одержать додаткове висвітлення, якщо звернутися до його поглядів при листуванні із вченим-натуралістом Олександром Леманом (1814-1842), який три роки працював в Оренбурзі й тісно з ним співробітничав [1]. Ще в Дерпті в 1826-1829 рр. відбулося знайомство студента-медика Даля з юним Олександром - любителем природознавства, сином відомого в місті лікаря Іоганна Лемана. Цілком імовірно також, що саме під впливом В. Даля у В. Перовського з'явилася думка запросити в Оренбург цього молодого вченого, який уже прославився участю в експедиції Карла Бера на Нову Землю в 1837 р. [1]. У будь-якому разі безсумнівно, що в Оренбурзі Даля й Лемана пов'язували не тільки міцна щира дружба, але й спільні погляди, а також науково-публіцистичні інтереси, які насамперед стосувалися упорядкування задуманого В. Перовським Музею витворів природи Оренбурзького краю.

На сьогодні виявлено три листи Даля до Лемана, написані німецькою мовою й датовані 1840-1841 рр. [2, с.3-4]. Аналіз показав, що основний мотив їх - дослідження природи краю й збирання природничо-наукових колекцій для музею.

Перший з цих листів Даль написав Леману 17 лютого 1840 р. під час зимового Хівинського походу, у якому вони обоє брали участь і були визнані гідними нагород ("колезький радник Даль - ордена Св. Станіслава II ступеня, імператорською короною прикрашеного", а "кандидат філософії Леман - ордена Св. Станіслава III ступеня". Лист стосується наукової роботи Лемана й дозволяє уточнити деякі погляди як Даля, так і Лемана на Хівинський похід.

Про те, що учасники походу (В.І. Даль, О. Леман, географ П.О. Чихачєв, астроном І.О. Васильєв) проводили, незважаючи на труднощі незвичайно суворої для тих місць зими, наукові дослідження із широкої програми, відомо з надрукованого раніше листа В. Даля до геолога Гельмерсена; він відправлений трохи раніше, 7 лютого, з Емби, звідки експедиція виступила в дорогу назад [4]. У ньому В. Даль, перераховуючи здобуті ними результати, на його думку, досить мізерні, писав: "Леман очень и очень способный человек, но из-за снега и он ничего не смог сделать. Дюжины две мехов от млекопитающих - особенно грызунов, - столько же растений, которые неутомимый собиратель открыл под снегом и определил их и притом отчасти таких, каких здесь никогда не находили. Потом он снял и сообщил нам очень наглядный геогностический чертёж пройденного нами пространства; далее он набрал дюжины две минералогических образчиков, несколько окаменелостей, которые вам будут интересны; вот и всё" [4, с.91].

У знайденому листі від 17 лютого [5, с.4] В. Даль, що супроводжував Перовського, який об'їжджав війська, повідомляє Лемана, що йому дозволено відправитися разом з невеликим загоном до Ново-Олександровського укріплення на Каспійському морі, а звідти - в Оренбург. Ця подорож Лемана по місцях, не відомих науці того часу, обіцяла принести й дійсно принесла багато цікавих відкриттів.

В. Даль згадує чучельника Скорнякова - одного з "козачих малолітків", яких В.О. Перовський відправляв до Петербурга для навчання цього рідкісного мистецтва. Андрій Скорняков і його товариш Павло Волженцов супроводжували Лемана й у Хівинському поході, і пізніше - в експедиції до Бухари.

Тут В. Даль пише, що на настійну вимогу Перовського, Скорняков з Леманом не поїде, тому що повинен продовжувати свою роботу, і додає: "Вы, пожалуй, до Оренбурга не заметите его отсутствия, так как за это время вряд ли найдёте что-нибудь для снятия шкуры". Він радить Леману "не тащить с собой" уже зібрані шкури; "во всяком случае, - пише він, - Вы оставите здесь чучела лисиц-корсаков, которые Вам совсем не понадобятся" (Переклад тексту листів з німецької мови тут і далі Г.П. Матвієвської. - Прим. наша. - М.О. Є.)

Передбачаючи, що Леман буде в Оренбурзі раніше, ніж він, Володимир Даль просить: "Вы, конечно, зайдёте к моей старушке-маме и принесёте ей хорошие вести от её сыночка. Приветствуйте её и скажите, что мы, вероятно, тоже скоро будем там, но не знаем точно, когда". Ці слова свідчать про тепле, любовне ставлення В. Даля до своєї матері, що характеризує його як людину бескінечно вдячну за материнське виховання та піклування про нього.

Другий лист В. Даля адресований "его благородию Александру Ивановичу Леману в Златоуст" (дата його в оригіналі не зазначена). Відомо, що повертаючись в Оренбург із поїздки до Каспійського моря, Леман занедужав, але, тільки-но одужавши, відправився в подорож Уралом для збирання колекцій і дібрався до Златоуста. З листа В. Даля можна зробити висновок, що в цій науковій подорожі він став однодумцем Лемана. Ось переклад тексту листа: "Только что я услышал, дорогой Леман, что Вы в Златоусте. Завтра, в воскресенье, мы со Старбергом тоже будем там; подождите нас, Бога ради, и не предпринимайте в наше отсутствие ничего. Мы хотим вместе совершить все экскурсии на Таганой (горный хребет в окрестностях Златоуста) и т.д. Куда Вы хотите, но только вместе! До свидания. В. Даль".

Найбільш довгий і змістовний лист В. Даля, датований 13 липня 1841 р. і відправлений з Оренбурга в Бухару, де Леман перебував у складі геологічної експедиції під керівництвом К.Ф. Бутенєва [6]. У цей час В. Даль очолював музей, який вони почали створювати. Як видно з листа, В.О. Перовський почав готуватися до від'їзду з Оренбурга, і В. Даль турбувався про своїх товаришів, передчуваючи серйозну зміну в їхній долі. Він пише: "В отдалении от остального мира, где вы, дорогой Леман, сейчас находитесь, несколько строк из этого другого мира, к которому Вы тоже принадлежите, возможно, не будут Вам нежелательны". Порадівши, що "последние известия" з Бухари "звучат довольно хорошо", В. Даль говорить: "Дай Бог, чтобы и дальше так продолжалось. Моя жена и моя мама, - додає він, - передают Вам привет и желают Вам очень много счастья". Далі він повідомляє, що "жара в Оренбурге значительная, часто свыше +30° и до 33°", що він живе на кочовищі в В.О. Перовського й приїжджає в місто "лишь каждые 3-4 недели на пару дней". Завтра вони з доктором Розенбергом повертаються на кочовище, де, за його словами, панує "лишь каждые 3-4 недели на пару дней" з нагоди приїзду петербурзьких гостей. Очікується прибуття вченої експедиції (у складі президента Лондонського географічного товариства Мурчисона, французького геолога Вернейля й натураліста Кейзерлінга), що подорожувала Уралом; її збираються зустріти досить урочисто, і Я. Хаников готує для показу складені ним карти.В. Даль розповідає, що відвідувачі кочовища виявляють велику цікавість до його колекції комах, серед яких - два зовсім нових види нічних метеликів. Насамкінець В. Даль пише: "Сейчас всех нас, чиновников, занимает мысль, куда мы должны деться с жёнами и детьми, когда Перовский уедет, что произойдёт наверняка скоро. Бог знает, куда судьба забросит каждого и где ему уготован его кусок хлеба" [6, с.5].

Коли через рік Леман з місією Бутенєва повернувся з Бухари, В. Даль уже був у Петербурзі. Туди ж, завершивши упорядкування Музею природних витворів Оренбурзького краю, відправився й Леман, але "настигшая его в дороге внезапная смерть помешала их дружеской встрече" [6, с.5].

Коли читаєш ці листи Володимира Даля, спадає на думку, що ми наче "підслуховуємо" те, що адресоване не нам безпосередньо. Ця своєрідність емоційного сприйняття листів помічена давно. "Я завжди, - писав О.І. Герцен, - з якимсь трепетом, з якоюсь хворобливою насолодою, нервовою, смутною й, може, близькою до страху дивився на листи. Як сухе листя, що перезимувало під снігом, листи нагадують інше літо, його спеку, його теплі ночі, і те, що воно пішло на віки століть, по них здогадуєшся про гіллястий дуб, з якого його зірвав вітер, але він не шумить над головою й не давить всією своєю силою, як давить у книзі". Листування, продовжував він, "робиться якоюсь розкритою сповіддю, що рухається,. усе закріплено, усе позначено в листах. без рум'ян і прикрас" [7, т.11, с.514-515].

Виходячи із цього, ми й розглянемо стисло в першу чергу ці три листи В. Даля, поки невідомі широкому колу дослідників і читачів, а також через їхню маловивченість. Крім цього, у цих листах розкривається сутність поглядів їх автора і ситуації, що склалася після походу на Хіву, причини, що її викликали, її складові частини - факти, наслідки - аж до привіту Леману від дружини й матері В. Даля, його журби з приводу від'їзду В.О. Перовського з Оренбурга й подальшої долі кожного з них.

Звичайно, автор листів дає свою оцінку всього того, що він описує й аналізує, сміливо вислювлює свої погляди. Однак на всі сторони цих унікальних документів неповторний відбиток накладає й значною мірою видозмінює їхні компоненти та обставина, що їх автор писав саме листи - від свого імені звертається до адресата Лемана, тієї особистості, що бере участь у ситуації, впливає на його погляди і вчинки. І форма листів тому не носить зовнішнього характеру, а закріплює особливий зміст, що пропонується спонукальними думками, завданнями, які вирішує в цих епістолярних творах В. Даль. Словом, багатогранні інтереси, справи й погляди збагачували його публіцистичну епістолярії. Захоплюючись, приміром, збиранням стародавніх рукописів, В.І. Даль придбав і передав у дарунок Академії наук рідкісний рукописний твір хівинського історика XVII в. Абул-Газі Бахадур-хана "Родословная тюрок". Ця коштовна знахідка особливо відзначалася в науковій пресі. Досліджував рукопис, а пізніше видав текст твору разом із французьким перекладом великий сходознавець П.І. Демезон (1807-1873), який до 1835 р. також служив у Оренбурзі [8].

Однак найбільше В.І. Даля приваблювали природничі науки, і В. Даль-учений користувався у свій час своїми передовими поглядами не меншою популярністю, ніж В. Даль-письменник і публіцист. Під час служби в Оренбурзі за свої природничонаукові праці він був обраний 20 грудня 1838 р. членом-кореспондентом Петербурзької академії наук, що також сприяло популярності його серед читачів найрізноманітніших інтересів і найрізноманітніших за ідейною і тематичною спрямованістю газет і журналів того часу. За свідченням історика, члена Оренбурзької вченої архівної комісії М.М. Модестова, кращі з них "дорожили честю прикрашати свої сторінки творами В. Даля" [9, с.101], що й спонукало публіциста направляти в них свої матеріали різної тематики.

Отже, матеріали листів Володимира Даля до Олександра Лемана є надзвичайно інформативним джерелом для розкриття багатьох аспектів життя та діяльності цих видатних особистостей на початку 40-х рр. ХІХ ст. Аналіз епістолярної спадщини сприяє встановленню окремих подій і фактів у біографії учених, їх наукових зв'язків, віддзеркалює основні етапи формування наукових поглядів, подає більш повне уявлення про них.

Висловлене твердження надає можливість автору і надалі продовжити вивчення історії співпраці видатного вченого - публіциста Володимира Даля з любителями природознавства, географом П.О. Чихачевим, астрономом І.О. Васильєвим і іншими видатними діячами ХІХ ст., яка сприяє виявленню його поглядів, досвіду в багатьох справах.

даль леман листування

Список використаних джерел

1. Санкт-Петербургский филиал Архива РАН. - Ф.56. - Оп.1. - Д.3.

2. Фесенко Ю.П. Исторические предвидения В.И. Даля / Ю.П. Фесенко // Седьмые Международные Далевские чтения. - Луганск, 2003.

3. Даль В.И. (Казак Луганский) Полное собрание сочинений: в 8 т. / В.И. Даль; подгот. текстов, сост., предисл.В.Я. Дерягина, З.С. Дерягиной; крит. - биогр. очерк А. Мельникова-Печерского. - М.: Столица, 1995.

4. Грот Я.К. Воспоминания о В.И. Дале: (с извлеч. из его писем): воспоминания о П.П. Пекарском / Я.К. Грот // Сб. Отд-ния рус. яз. и словесности Имп. Акад. наук.1873. - Т.10, № 9. - С.35-54.

5. Матвиевская Г.П. Натуралист Владимир Даль / Г.П. Матвиевская // Вопросы истории естествознания и техники. - 1999. - № 4. - C.36-42.

6. Соловьёв М.М. Учёная экспедиция в Бухару в 1841-1842 гг. при участии натуралиста Александра Лемана / М.М. Соловьёв. - М.; Л., 1936. - 62 с.

7. Герцен А.И. Собрание сочинений: в 30 т. / А.И. Герцен. - М.: Изд-во АН СССР, 1954-1965.

8. Histoire des Mogols et des Tatares par Aboul-Ghazi Behadour Khan / Publ., trad et annotee par le baron Demaisons. St. - Petersbourg. T.1 (Texte).1871; T.2 (Trad.).1874.

9. Модестов Н. Н.В.И. Даль в Оренбурге / Н.Н. Модестов // Труды Оренбургской архивной учёной комиссии. - Оренбург, 1913. - Вып.27.

Размещено на Allbest.ru