Національні символи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прапор

Кожна держава має свій потужний магічний код. Він зашифрований у її символіці і впливає на долю всього народу. Наш прапор - синьо-жовтий стяг, затвердженій конституцією, як державний.

Два тисячоліття тому на території сучасної України жили мирні хлібороби і скотарі, які вклонялися богам сонця і води. Та поступово, через постійні набіги кочівників існування племен опинилося під загрозою. Щоби протистояти завойовникам, вони почали збирати військо оборонців. І саме тоді у руках воїнів - хліборобів з`явився перший прапор. Так звана «чьолка стягова», що являла собою високу жердину із примотаним до неї кінським хвостом. Саме цей дивакуватий прапор був предком більш пізніх полотняних стягів. Але звідки взялося поєднання саме синього і жовтого? Сучасні підручники переконують, що воно виникло за князівських часів. Та геральдисти заперечують це. Перші прапори дійсно з`явилися на Русі, після прийняття Володимиром християнства. Кольори їх були тоді різноманітні: білі, блакитні, червоні. І серед них жодного синьо - жовтого. Отже версія про кольори Володимира неправда. Вперше це поєднання кольорів занотували польські історики, під назвою «руське». Це сталося 1410 року, коли об`єднані сили Литви та Польщі виступили на вирішальний бій із хрестоносцями Тевтонського Ордену. Почалася Грюнвальдська битва, яка принесла перемогу полякам, і зупинила зазіхання німців на чужі території. А особливо в цій битві відзначився підрозділ «під Леопольдським прапором»: жовтий лев на синьому тлі. Це був герб Львова. Після цього, прославлені у Грюнвальдській битві кольори у різних комбінаціях почали з`являтись на козацьких хоругвах. На початку двадцятого століття саме жовтий і синій кольори визнавалися істориками і геральдистами, як традиційні українські кольори.

1 квітня 1917 року на Софіївській площі зібралося понад сто тисяч чоловік. Вони вітали створення першої, від часів Б. Хмельницького незалежної держави. Української Народної Республіки. У руках людей того дня майоріли жовто-блакитні прапори, жовтою смугою догори. Яким же чином на нашому сучасному прапорі вона опинилася знизу? Вексикологія стверджує, сучасний український прапор містить у собі грандіозну помилку. Хто і навіщо перегорнув правильний жовто-блакитний прапор? І завдяки кому Україна сьогодні живе під штандартом Австрійської провінції?

Еквадор, Колумбія, Андорра, Румунія, Венесуела, Багамські острови, Швеція і автономний Бурятський округ - це перелік країн, які за сполученням кольорів нагадують український. Та найбільше прапор Карибського Барбадоса, він навіть із тризубом. У Барбадосі запевняють, що це знак морського бога Нептуна, проте мало хто знає, що саме тризуб на нашому прапорі приховує грандіозну помилку.

Верхній колір на прапорі завжди головний, і за законами вексикології він має повторювати колір державного герба. Якщо це жовтий тризуб на синьому тлі, то жовта смуга прапорі головна. А у нас виходить все навпаки. Державний герб жовтий, а верхня смужка на прапорі синя. Це помилка. Але хто і коли зробив цю помилку?

1918 року Центральна Рада піднімає питання про національну символіку. Михайло Грушевський пропонує новій державі прапор: синє полотнище із жовто-золотими зірками на ньому. Кількість зірок мала відповідати кількості українських земель, що входили до складу УНР. Але це надто нагадувало ідею прапора Сполучених Штатів Америки. Тому цей варіант відхиляють. А Грушевський пропонує інший: жовтий зверху, синій знизу. Посередині золотавий тризуб. Грушевський чудово знає, обидва кольори використовували у війську Богдана Хмельницького. І герб давнього Львова мав головним кольором жовтий. Золотий лев на синьому тлі. А це означало, що обидва кольори використовували в Україні здавна. І що жовтий завжди був головним. Більше того, Грушевський цікавився світовою геральдикою і вексикологією, та знав, як за європейською традицією, так і за східними канонами, жовтий колір аж ніяк не може бути знизу. В усіх народів світу синій це завжди вода. Жовтий або вогонь, або сонце. Тобто за синьо - жовтою комбінацією кольорів стається ось що: вода гасить вогонь. Тому перший президент офіційно затверджує поєднання двох смуг: жовтої угорі і синьої внизу. Тоді 1918 року дискусій про колір навіть не виникло. Українці нарешті отримали офіційний прапор і раділи цьому, не вдаючись у наукові суперечки.

У сучасному Будинку Вчителя у місті Києві знаходився уряд УНР. І саме на цьому будинку 22 березня 1918 року з`явився перший офіційний прапор нової держави. Він був повною протилежністю теперішнього. Жовтий колір був вгорі над синім, але так тривало недовго. Того ж таки 1918 року влада в країні зміниться, і прапор перевернеться. Того ж 1918 року у розпал громадянської війни Київ захопили війська Павла Скоропадського. Він проголосив себе гетьманом України, і скасував видані до нього закони. Його підтримує Німеччина та Австро-Угорщина. Ці країни мріють зробити Україну державою - маріонеткою. Та полегши собі перемогу у Першій Світовій війні. Центральна Рада Грушевського повалена. І гетьман Скоропадський - колишній царський офіцер, далекий від історії, і тим більше від геральдики тріумфально перевертає прапор. Але навіщо?

Держава Скоропадського була зруйнована того ж 1918 року. Київ захопили війська Симона Петлюри. На місто наступали більшовики. І в цьому безладі вже ніхто не звертав уваги на колір смуг на прапорі. Так він і залишився синьо-жовтим. І лише пізніше історики зрозуміли, чому насправді сталася підміна кольорів. Тому що Скоропадський хотів догодити своїм союзникам, Німеччині та Австрії. Адже синьо-жовтий був їх національним кольором. У дев`ятнадцятому столітті Західній Україні, мати австрійського імператора Франца-Йосипа подарувала прапор синьо-жовтого кольору. Майже такий, який мала австрійська провінція Нижня Австрія, тільки без герба. То виходить, що зараз ми користуємось прапором австрійської провінції?

Підміна сталась 1848 року. Це був час великої революції у послабленій Австрійській імперії. Революції, яка дістала назву Весна народів. Різні нації, які довгі століття входили до складу могутньої Австрійської імперії, почали вимагати звільнення. Визнання своєї автономії і прав, скасування кріпацтва. В імперії почалась економічна криза. Вона призвела до безробіття, спалахували масові бунти. Повстання в Угорщині. На його придушення кинули русинський полк з Галичини. А за кілька років на знак вдячності новий монарх Франц - Йосип подарував галичанам синьо-жовтий прапор. За легендою, його особисто вишила мати імператора Софія Вітельбах. Від тоді почалось життя прапору синьою смужкою догори. І хоча мешканці Західної України раділи, що їх право на самовизначення визнали, насправді подарунок імператора був швидше образою. Адже він точно співпадав зі штандартом австрійської провінції Нижня Австрія. І по суті символізував другорядність Західної України. Її пасивне підкорення нації, великій короні Габсбургів.

Минув час. І про «подарунок» імператора всі забули. Синьо-жовтий прапор набув іншого значення. У той час, коли жовто-блакитний стяг, правильний з точки зору науки і давньої традиції став державним в УНР, на території центральної України, синьо-жовтий став символом боротьби мешканців Західної України за незалежність. І ця боротьба увінчалась успіхом. Що правда недовгим. У листопаді 1918 року на українських землях Австро-Угорщини було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Прапором ЗУНР стало синьо-жовте полотнище. Але 1919 року ЗУНР знову втратила незалежність і потрапила під владу Польщі. Тим часом владу на більшості сучасних територій України захопили більшовики. І принесли із собою новий колір прапора - криваво червоний. Доки Ленін декларував право кожної нації на самовизначення, правильний прапор Грушевського іще залишався в куточку офіційного червоного прапора Радянської України. Та з приходом Сталіна усе змінилося.

1929 року Йосип Віссаріонович подивися на проблему інакше. І усі кольори, окрім червоного з українського прапора зникли. Так дискусія про смужки була знята. І з`явилась Українська Радянська Соціалістична Республіка. Повернення національних кольорів відбулося лише на початку Великої Вітчизняної Війни. У цей час німці вміло зіграли на почуттях радикально налаштованих патріотів. Обіцяли звільнити Україну з-під більшовицького гніту, і навіть подарувати самостійність. Під час німецької окупації на території Рейхс-комісаріату України над міськими та сільськими управами масово здіймаються жовто-сині прапори. Дивно, але це відбувається під беззаперечним ухваленням окупаційного режиму. Здавалося б, що німцям до традиційно українських кольорів? Мало хто знає, але у разі перемоги у війні, нацисти планували змінити червоно-біло-чорний стяг на новий жовто-блакитний прапор. Ось проекти переможного прапора нової арійської Німеччини: ці ж кольори під час війни використовували льотчики військово-повітряних сил Німеччини Люфтваффе. І ця ж гама утворювала особисті кольори італійського диктатора Беніто Мусоліні. Жовта свастика, або жовтий орел на синьому тлі. 1935 року голова рейхстагу Герман Геринг створює таємне товариство Аненербе. Там історики, вчені та окультисти вивчають історію походження та витоки давньої германської раси. І доходять висновку: німці нащадки древніх аріїв. Особливу увагу Аненербе звертає увагу на територію України. Де колись існувало могутнє Північно-Чорноморське королівство готів. Готів німці вважали прямим нащадками арійців і предками германців. Поступово дослідження німецьких вчених виявляють: традиційними кольорами арійців були жовтий і блакитний. Ці два кольори в австрійській культурі символізували поєднання золотого небесного духу, та блакитної матерії. Німеччина має повернути собі символіку предків. І тому задовго до початку Другої Світової Війни у відомстві Геринга починаються розробки прапорів переможного Третього Рейху.

Війну Німеччина починає під приводом відновлення історичної справедливості. Для цього Рейх обирає собі кольори боротьби: червоний, чорний, білий. А за кілька років над переможеним світом мав запанувати жовто-синій прапор. Символ перемоги духу над тілом. Прапор володарювання світом, символ прогресу і процвітання. Заохочуючи використання жовтого і блакитного у символіці окупованої України, німці бачать у них не традиційно українські, а давньоарійські кольори. Тому, коли провід ОУН запропонував проект прапору дивізії СС Галичина, німці затвердили його без зайвих дискусій. Жовто-синій з тризубом у кутку. І такі ж нашивки на формі.

Завдяки союзу з Німеччиною, бійці дивізії СС Галичина, сподіваються повернути Україні незалежність і назавжди повалити режим більшовиків. Та замість цього, вони стають заручниками цієї війни. Зрештою, зраджені німцями і переслідувані радянськими військами, повстанці починають підпільну боротьбу. Під жовто-синім прапором. Не дивно, що після Другої Світової Війни, цю комбінацію кольорів у Радянському Союзі просто зненавиділи. Її назвали кольорами зрадників радикальних націоналістів. Таврували, забороняли, знущалися.

1949 року Українській Радянській Соціалістичній Республіці «згори» прийшла рекомендація: затвердити власний республіканський прапор. Спеціальна комісія запропонувала наступний варіант: дві третини висоти - червона смуга, символ належності до Радянського Союзу, чий прапор червоний. На цій смузі золоті серп і молот, над ними п`ятикутна червона зірка, обведена золотом. Нижню третину планувалося зробити блакитною, адже це один з традиційних кольорів української державності. І тут мало не здійнявся скандал. Після війни синьо-блакитні і жовті кольори в Україні були під забороною. І тут комусь із розробників прапору прийшла щаслива думка: другою смугою стала близька до блакитної, але лазурова. І цей проект прийняли беззастережно. Справа в тім, що в той час першим секретарем ЦК компартії України був друг Сталіна Лазар Каганович. І, запропонувавши колір лазурі, розробники нового прапору вбили одразу двох зайців: зберегли хоча б якусь подобу традиційного українського кольору, але заодно і зробили приємне очільнику республіки. Очевидці переповідали, що самому Кагановичу ця ідея не аби як полестила. Що ж до жовто-блакитного штандарту, то за часів Сталіна, про нього навіть згадувати було суворо заборонено.

Минає десять, двадцять років. Але влада, як і раніше карає будь-які спроби повернути національний прапор. Про розстріли вже не йдеться. Але ув`язнення і переслідування протягом усього життя звичайна справа. У цьому на власній шкірі переколися тодішній студент Київського інституту народного господарства Георгій Москаленко та слюсар Віктор Кукса. Їх справу, пов`язану з українським прапором і досі вважають найголоснішою і найзухвалішою.

Ця нечувана подія сталась 1966 року. Черговий Політехнічного інституту, обходив вивішені ним прапори на честь Першого травня. Та біля інституту Народного господарства він ледь не знепритомнів від жаху. Замість щойно вивішеного ним червоного прапора, вітром розвивався заборонений жовто-блакитний. Але хто насмілився таке зробити? І як зловмиснику вдалося піднятися аж на дах? Розслідування тривало сім місяців. І зрештою картина вималювалась: в ніч напередодні Першого травня, до інституту народного господарства наблизились двоє. Один поліз по слизькій пожежній драбині на дах інституту. Кухонним ножем зрізав червоний прапор, а на його місце бинтом прикрутив два зшитих жіночих шарфи, синій і жовтий, з написом «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито!» Другий злочинець тим часом стояв насторожі із саморобним самопалом. Обидвох знайшли за почерком, по напису на прапорі. Робітник Віктор Кукса, та студент Георгій Москаленко тоді навіть не уявляли, що за свій зухвалий вчинок платитимуть цілих тридцять років. Цей демарш коштував хлопцям дорого. Їх звинуватили у антирадянській агітації. Вирок - три роки у мордовських таборах. Та після повернення з таборів екс-в`язні зрозуміли, тут вони стали ізгоями. За ними стежили, доносили. Це жахіття тривало більше двадцяти років.

Тим часом, дискусії про те, яким все-таки має бути український прапор не припинялися. От тільки точилися вони в еміграції. І закінчилися компромісом. Українська діаспора в Америці визнала істинним національним прапором України синьо-жовтий стяг ЗУНР. Тому що затверджений Грушевським жовто-блакитний прапор УНР викликав неприємне нагадування про співробітництво з нацистами.

1991 рік. Україна здобуває незалежність. Новій державі терміново потрібно обрати свою символіку. Її гербом стає тризуб. А от через прапор історики розпочинають справжню війну. Одні пропонують жовто-синій. Той, що ввів Михайло Грушевський у далекому 1917 році. Інші стверджують, прапор має бути синьо-жовтим. Той, під яким існувала ЗУНР, і українська держава гетьмана Скоропадського. Або навіть червоно-чорним, тим, під яким воювало військо Степана Бандери. Невідомо чим би закінчились дискусії, якби 1992 року президент України Леонід Кравчук не прийняв остаточне рішення. Треба було вибрати варіант, який був би традиційно українським, але не викликав роздратування на пострадянському просторі. Тому червоно-чорні кольори Бандери були виключені одразу. Надто нагадували кольори штандартів Третього Рейху. Жовто-блакитні навіювали неприємні спогади про співпрацю з нацистами під час війни. Так і залишився варіант, на якому наполягала діаспора: синьо-жовтий прапор. Про історичні витоки цього прапору, подарунку Австро-Угорщини своїй провінції, намагалися не згадувати. Не спитали і думки геральдистів, чи правомірно розташування золотого тризуба на синьому кольорі? Про символогів годі і казати. Давнє світове трактування жовтого, як сонця, і синього, як води підмінили іншим. Настільки поетичним, наскільки і надуманим: жовта пшениця, і над нею блакитне небо.

Так прапор незалежної української держави став синьо-жовтим. Тепер він прикрашає всі державні установи, флагшток із ним встановлений на Майдані Незалежності. Патріоти задоволені. Нарешті незалежна Україна отримала свій власний прапор. Та мине рік, і станеться дивна подія, яка переверне уявлення про головний український символ.

1993 року до президента Леоніда Кравчука раптом звертається китайська художниця Мао Мао. Вона переконує, прапор треба негайно перевернути. За давньою китайською традицією, комбінація синій вгорі, жовтий знизу означає найжахливіший символ Пі. Пояснення цього символу: занепад, хаос, негідні люди опиняться при владі. А великі у скруті. Якщо ж перевернути прапор, запевняла китаянка, в Україні настане розквіт. Тому що жовтий згори, синій унизу, складуть вже іншу гексаграму Тай. Вона означає панування духу над матерією. Розвиток і порядок, гармонію і світло. Навіть відчувши скептичне ставлення президента, Мао Мао не заспокоїлась. Прапор треба перевернути. Вона розповідала це друзям, давала інтерв'ю журналістам і малювала картини з правильним українським прапором. І все це для того, щоб домогтися гармонії у чужій країні. Мао просто не розуміла, чому ніхто у цій державі не надає значення таким важливим символам? На відміну від її батьківщини.

Втім, більшості українців східна культура далека і чужа. Тому наполегливість китаянки здавалась дивною. Журналісти іронізували: невже від розташування смужок на прапорі, може залежати добробут цілої нації?

1993 року в Україні розпочалась глибока криза. Інфляція, безробіття, зупинка та ліквідація потужних підприємств. Стан молодої держави катастрофічно погіршувався. У пошуках причин журналісти згадали про попередження Мао Мао. І у пресі вже не жартома, а всерйоз розгорнулися дискусії про необхідність перегорнути прапор. Леонід Кравчук і досі переконаний, що ці розмови просто дезорієнтують людей, і відволікають від осмислення істинних причин кризи, в якій опинилася держава. За наступні роки в Україні змінилося три президенти. І жоден з них не надав значення проблемі прапора. Але це не означає, що люди про неї забули. Знов і знов лунають пропозиції. А що, як перевернути прапор? Можливо, китайські уявлення тут і ні до чого. Просто не личить нам штандарт колишньої австрійської провінції.

Як тут не згадати приклад сусіднього російського прапору? Це неймовірно, але прапор Росії свого часу теж перевернули. Раніше смужки на ньому розташовувались навпаки. А змінив їх ніхто інший, як Петро Перший. Навіщо він це зробив, і що це дало Російській імперії?

Наприкінці сімнадцятого століття у Росії не було єдиного державного прапору. І Петро Перший зробив свій вибір без допомоги істориків. Після навчання військово-морській справі у Голландії, цар привіз до Росії не лише іноземні манери, але й чужий прапор. Три смуги голландського прапору він, без зайвих дискусій, проголосив російськими. Від тоді це прапор прикрашав не лише царські палати, а й щогли кораблів. Від так невдовзі, Петро Перший пошкодував про свій вибір. Між Голландією та Францією спалахнула війна. І вийшло, що Росія у цій війні союзниця Франції, а має прапор її ворога Голландії. Зрештою, це призвело до неприємного конфлікту. 1696 року у французький порт із товаром зайшов російський корабель. Та замість того, щоб вітати, його раптом затримали. А весь екіпаж заарештували. Зчинився скандал. Та потім, усі з`ясували, сталося непорозуміння. Просто французи подумали, що це голландський корабель. А з Голландією на той час Франція воювала уже дев`ять років. Щоб припинити це непорозуміння, Петро Перший знаходить простий вихід. Він наказує перевернути російський прапор.

А після цього почався швидкий розвиток Російської Імперії. Держава виграла війну зі Швецією, стала панівною на Балтійському морі, і зміцнила своє економічне становище. Історики ладні пояснювати цей прогрес державницьким хистом Петра Першого. А метафізики перегорнутим прапором. Вони пояснюють, Голландія під своїм прапором процвітала тоді, і непогано почувається сьогодні. Для Росії ж голландський триколор був запозиченим. Тому не міг привести до розквіту. Адже запозичене завжди несе в собі вторинність, підпорядкованість, наслідування. І ніколи самостійні успіхи.

Перегорнувши прапор, Петро Перший розпочав для своєї країни нову велику епоху з чистого аркуша. Така версія лежить за межами матеріального. Але це не означає, що вона не має права на існування. Інша справа, що дехто наводить її, як показову. Мовляв, що австрійській провінції добре, незалежній Україні смерть. Закликають, за давнім прикладом Петра наш синьо-жовтий прапор треба теж перевернути. Втім, якщо відкинути метафізику, і подивитися у вічі реальності, чи так вже і погано живеться нам під синьо-жовтим прапором? Саме з ним Україна отримала незалежність, і відновила державність. На щастя, не торкнулися нас ніякі війни і конфлікти. Під час відомих подій 2004 року, Україна була, як ніколи близька до розколу. Але, коли пристрасті вщухли, саме під синьо-жовтим прапором революційно налаштовані помаранчеві і біло-блакитні поступово знову об`єдналися в єдину націю. І не виключено, що саме під цим прапором, Україна знову увійде в об`єднань сім`ю європейських народів. Є надія, що життя налагодиться і без перевертання прапору. Але, за певних умов…

Проте, національна символіка України це не лише прапор, а й герб, тобто тризуб. Тож далі про нього.

Тризуб

прапор гімн тризуб національний

Ми сімдесят років жили під владою герба УРСР. Він був усім зрозумілий і мало чим відрізнявся від гербів інших братніх республік Радянського Союзу. Зірка символізувала дружбу народів, символ п`яти континентів. Колосся жита працелюбну націю. Серп і молот саму працю, союз робітників і селян. З розпадом Радянського Союзу цей герб скасували. На зміну йому прийшов невідомий символ. Українцям офіційно повідомили, це давній герб князя Володимира Красного Сонечка. Символ Київської Русі. Та це була неправда. Тож під яким символом ми живемо вже двадцять років незалежності?

Золота руна, куряча нога, зброя вогняного бога та володаря морів, сокіл у польоті - все це тризуб. Один з найдревніших символів світу. Десятки народів приписували тризубу магічну силу, та складали про нього легенди. Але жоден вчений досі не визначив, коли і як цей символ з`явився уперше? Який сенс вкладали в нього давні люди?

Дев`яте століття. Невелике селище поблизу Пскова. В родині варязького воїна народжується донька. Її називають Хельга. В перекладі зі скандинавської це означає священна. Ще змалку Хельга знає, їхній рід найдавніший та наймогутніший серед скандинавів. Серед усіх богів її рідні шанують бога Одина. Його вважають великим шаманом та мудрецем, який подарував людям таємні знання. Батько часто розповідає Хельзі, як великий Один приніс себе у жертву. Ця історія жахає і приваблює дівчинку. Ось як вона звучала: він повільно помирав вісім днів та вісім ночей. Приколотий власним списом до світового дерева. Наймогутніший та наймудріший скандинавський бог Один мусив пройти через ці страждання. За легендою він сам приколов себе списом. Приніс себе у жертву, щоб подолати зло і подарувати людям магічні знання. На дев`ятий день до нього прийшла смерть. А за нею відродження і нове пізнання. Двадцять чотири руни. Позначки, у яких зашифрована мудрість усього всесвіту. Одна з них особлива. Руна захисту, руна пробудження, руна одкровення та зв`язку з богами. Її колір золотий. Це був тризуб.

Це була улюблена руна дівчинки з варязького роду Хельги. Вона вивчала руни Одина наче абетку, і вчилася по них визначати майбутнє. Футарк - так називали цю абетку германські та скандинавські племена. Складалася вона з двадцяти чотирьох особливих позначок рун. Їх вирізали з дерева. Кожну у певний час доби та під певні замовляння. І кожна з них мала певну назву, магічне значення та навіть власний колір. Дощечки з вирізаним символом ворожбит мав зафарбувати власною кров`ю. Готові руни складали у спеціальний мішечок. А потім ставили запитання.

П`ятнадцята руна футарку алгіз. Вона малюється у вигляді тризуба, або так званої курячої лапи. Її основне значення захист. То була улюблена руна маленької скандинавської княгині Хельги. Саме цю руну зашифрували в їхньому родовому знаку. Напівруна, напівптах. Тризуб та сокіл у польоті. Такий знак воїни її роду креслять на щитах та мечах. Дівчинка ще не знає, мине кілька років і вона стане володаркою могутньої держави. А тризуб - сокіл буде гербом її країни.

1993 рік. Розкопки старовинного міста Возвягель на Житомирщині, яке було спалено ще у чотирнадцятому сторіччі. Серед розкопок на археологів чекала незвична знахідка. Вчені не повірили своїм очам, коли серед каменів напівзруйнованого будинку натрапили на старовинну каблучку. Це був срібний перстень, на якому ювелір вирізав зображення хижого птаха. Вчені встановили, каблучку зробили приблизно у дев`ятому столітті нашої ери. Кому вона могла належати? Як опинилася у давньоруському місті?

Дослідники переконують, на цьому персні одне із перших зображень тризуба. Зашифроване у вигляді птаха. І принесли його на Русь саме варяги. Рюриковичі. Свої території Рюриковичі позначали родовим символом. Тамгою із зображенням сокола. Часто цей знак малювали схематично, у вигляді тризуба. Його зображення також наносили на зброю та використовували, як прикрасу. Одже, цей перстень міг належати маленькій Хельзі. Та невже цей знак на Русь принесли загарбники скандинави? Дивовижно, але саме в цьому переконують сучасні підручники історії. За офіційною версією тризуб це особистий символ київських князів Рюриковичів, чиї предки були варязькими загарбниками. Та підручники чомусь мовчать про те, що під час розкопок селищ трипільської культури, на звичайному посуді археологи виявили давні знаки у вигляді тризуба. Неймовірно, він з`явився тут три тисячі років тому. Отже тризуб був відомий на наших землях за два тисячоліття років до появи варягів. І принесли його давні волхви, які називали себе булгарами.

Коли і де саме виникли булгари, для вчених і досі лишається загадкою. Відомо лише, що вже у п`ятнадцятому тисячолітті до нашої ери, булгари мали власну державу. Яка об`єднала землі сучасної східної Європи, Сибіру та Казахстану. Та у третьому тисячолітті до нашої ери, окремі племена булгар починають розселятися по всій Європі. З собою вони приносять культ Бір`юна - могутнього повелителя блискавок та грому. За легендами цей бог ніколи не розлучався зі своєю зброєю - магічним жезлом з вогняним тризубом на кінці. Саме на честь великого бога, булгарські шамани і прикріплювали до своїх посохів тризуб. Шамани вважали, цей символ допомагає їм при ворожінні тримати зв`язок з потойбічним світом. Мандрувати іншими світами та зустрічатися з духами предків. Зображенням тризуба шамани позначали і місця, де вони приносили жертви великому Бір`юну. Звідки булгари принесли до нас цей символ? І що він означав у давнину?

Тризуб вогняного бога. Це один з перших символів, що з`явилися на нашій землі. Та виявляється, він існував у світі іще до появи булгарських племен. Вчені стверджують, що тризуб виник приблизно двадцять п`ять тисяч років тому. Паралельно зі свастикою та шестикутною зіркою.

Чорна свастика не червоному прямокутнику. З часів Другої Світової Війни цей знак стає символом нацистської ідеології. Та насправді цей древній символ має зовсім інше значення. Про це свідчить навіть сама назва. Свастика це комбінація двох слів. Перше - «суа», в перекладі з санскриту це означає «бути». Друге - «сті», тобто добре. Отже свастика це ніби побажання «хай буде добре». Виявляється, символ свастики використовували у Індії ще в третьому тисячолітті до нашої ери. Це був символ чоловічого начала та пошуку, символ відкриттів. Такий знак прикрашав печатку імператора Карла Великого. А також груди Будди. Більше того, у середньовіччі саме свастика була найбільшим християнським символом. І означала самого Іісуса Христа. Її значення та прадавню силу перекреслив Адольф Гітлер. Двадцять років правління нацизму практично знищили її зміст. Тепер про нього пам`ятають лише історики та філологи.

Нещодавно Європейський Союз висловив пропозицію, заборонити свастику, як символ нацизму. Але пропозицію не підтримали. Найбільше образилися індійці. Тому що вони і до сьогодні вважають, що цей знак приносить удачу та щастя. Свастика має багато значень в Індії, але всі виключно позитивні. Це символ сонця, світла та захисту. Його використовують в різних обрядах. Наприклад, на весіллі. Коли одружується пара, на будинку і зараз малюють свастику.

Хто б міг подумати, але свастика користувалась не меншою пошаною на землях нинішньої України. Звичайно, не тоді, коли її принесли окупанти, а багато тисячоліть тому. Виявляється, трипільці використовували у своїх орнаментах не лише тризуб, а й свастику. Навіть Ярослав Мудрий, коли будував Софіївський собор наказав оздобити його орнаментами з використанням свастики. Мало кому відомо, але у вісімнадцятому - дев`ятнадцятому століттях саме знак свастики прикрашав наші писанки та вишиванки. Що цей символ означав для слов`ян? Все просто: свастика символ руху і вдосконалення. Тризуб символ стабільності та гармонії. У поєднанні - це вічний рух, бажання гармонії всесвіту. То були два улюблених знаки праіндійських народів, до яких належали і слов`яни. Зараз вони втратили своє справжнє значення. А з ними і третій найдавніший символ. Синя шестикутна зірка на білому тлі. Тепер це прапор Ізраїлю. А сам знак вважається символом іудаїзму.

Шестикутна зірка була розповсюджена як магічний знак і на ближньому Сході, і навіть у кельтських народів Європи. В середньовіччі шестикутна зірка мала особливе значення. За містичним вченням, яке називалось кабала, цей символ поєднував шість властивостей божественної сутності. Це божественна пишність, милосердя, правосуддя, перемога, вічність і основа - створювали так звані шість кінців. Лише наприкінці вісімнадцятого століття шестикутна зірка стала іудейським символом. Виявляється, те саме трапилося і з третім найдавнішим символом - жовтим тризубом на тлі блакитного прямокутника. Зараз це малий герб України. Та що він означав насправді? Який зміст закодований у ньому? Ось де величезна загадка, яку досі не можуть розгадати вчені.

Дослідникам відомо більше тридцяти трактовок тризуба. У легендах та міфах цей символ прикрашав зброю могутніх богів. У древніх племен булгар жезл могутнього повелителя блискавок Бір`юна. А у греків це зброя бога морів. За міфами повелитель океанів Посейдон провів по щойно створеній землі своїм магічним тризубом. У свіжих борознах з`явилася вода. Так на землі утворилися річки та моря. Грецькі рибалки вірили у цю легенду, і завжди малювали на своїх човнах тризуб. Для захисту від стихій. У Візантії тризуб символізував найвищу державну владу. Він прикрашав верхівку імператорського скіпетра. Деякі дослідники вважають, що тризуб, це зашифроване візантійське слово «басилевс», тобто цар. Подібне значення тризуб мав і у скандинавів. Він був родовим символом царської династії Рюриковичів. Але тоді тризуб мав два зубці. З`ясувалося, що зовсім не варяги Рюриковичі принесли цей знак на наш землі. Вони мали схожий на тризуб символ, який зображували у вигляді птаха у польоті. Персні з такими знаками тоді носили нащадки давнього варязького роду. І серед них Хельга. Саме цій дівчині в майбутньому належатиме слава. Вона утвердить свій родовий знак на Русі. І цим поверне з небуття тризуб.

Якось Ігор, син київського князя Олега Рюриковича вирушив на полювання в ліси під Псковом. У пошуках здобичі він збився зі шляху і заблукав. Продираючись через хащі, Ігор вийшов до річки. На протилежному березі побачив човен, та владним жестом покликав до себе керманича. А коли людина у човні наблизилась, князь із здивуванням побачив, що це не чоловік, а прекрасна дівчина. Її ім`я було Хельга. Ігор починає залицятися до красуні, та вона докоряє князю за нерозсудливість. Адже Хельга не простолюдинка, а донька великого воїна. Ця зустріч і сміливість Хельги справила на князя Ігоря настільки сильне враження, що він, повернувшись до Києва, вислав до Хельги сватів. А невдовзі молоді святкують пишне весілля. Саме у Києві варяжку Хельгу почали називати на слов`янський лад Ольгою. З нею до Києва прибула найдавніша руна захисту алгіз. Це був оберіг княгині Ольги, тризуб. І саме його скандинавка Ольга назавжди зробить головним символом Руської держави. Але для цього їй доведеться втопити Русь у крові.

З часу весілля Ігоря та Ольги минає п`ятнадцять років. За цей час Ігор успадковує київський престол. А княгиня Ольга народжує йому сина Святослава. Та Ігор рідко бачить свою дитину. Весь час він проводить у походах. Відбиває атаки кочівників на кордонах держави, та збирає данину з численних племен. Одного разу Ігор вирушає у Іскоростень, забрати данину у племені древлян. Цей похід коштуватиме князю життя. Коли до влади прийшов Ігор, склалась певна система збору данини. Існував певний договір, угода щодо податків. Ігор порушив цю угоду. Він вирушив зі своєю дружиною по данину і взяв її. Проте, вертаючись до Києва, він передумав і повернувся до Іскоростеню для того, щоб зібрати данину повторно. Древлянський князь Мал обурений вимогою цього давньоруського рекетира. Він вирішує знищити Ігоря. Бо він був здирником. Древляни перебивають дружину Ігоря, та захоплюють його у полон. На Ігоря чекає страшна кара. Його прив`язують за ноги до двох дерев, а потім відпускають. Князя розриває навпіл. Ольга почула страшну звістку про смерть чоловіка і знепритомніла. Коли княгиня прийшла до тями її охопив жах. Що буде далі?Синові Святославу лише десять років. Він не зможе стати княжим спадкоємцем. Тому Ольга повинна взяти владу у свої руки. Але спершу, вона помститься древлянам за смерть чоловіка.

Древлянський князь Мал збирає найвірніших воїнів. Він має задум захопити київський престол. Після смерті князя Ігоря це буде нескладно. Та князю заперечують. Військо серйозно постраждало після битви з Ігоревою дружиною. Ще один похід остаточно знесилить воїнів. Тому нехай Мал одружиться з Ольгою. Овдовіла та слабка жінка не відмовить великому князю. І тоді Мал відсилає до Ольги гінця. Княгиня погоджується. Її оточення розгублене. Як можна вийти заміж за вбивцю власного чоловіка? Та ніхто не знає, що насправді задумала Ольга. Здійснити криваві плани їй допоміг оберіг - тризуб.

Детальний звіт про помсту княгині Ольги залишився у записах Нестора Літописця. До Києва прибуває перша делегація сватів від древлян. Княгиня приймає послів з пошаною. Наказує розтопити лазню. А коли посли заходять в середину, двері лазні зачиняють, а саму будівлю підпалюють. Посли стали заручниками помсти Ольги. Вони згоріли заживо. А князь Мал, не дочекавшись першої делегації, посилає до Києва наступну. Та там на древлян знову чекає смерть. Воїни Ольги піднімають на плечі човен з послами, скидають їх у велику яму та закопують у землю живцем. А сама Ольга вирушає до Іскоростеня. Вона повідомляє Мала, що погоджується вийти за нього заміж. Князь втішений. Він ще не знає про смерть своїх послів. А Ольга просить у нього, чи можна перед їхнім весіллям провести поминальну службу на кургані, де похований її чоловік Ігор? Мал погоджується. Того дня він приходить до кургану разом зі своїми воїнами. Та там на них чекає озброєне військо Ольги. Літопис свідчить, того дня воїни Ольги на могилі її чоловіка Ігоря вбили п`ять тисяч древлян. І помстилися. Та саму древлянську столицю Ольга захопити не змогла. Надто надійно захищали це місто мури та укріплення. Ошуканий Мал лютував. Але здаватися не поспішав. Облога Іскоростеня тривала півроку. Як Ользі вдалося взяти це місто? Існує дві версії.

За однією, більше схожою на казку, княгиня вдається до хитрощів. Вона дивиться на свій перстень з оберегом. Тризуб, сокіл, птах. І раптом княгиня знаходить відповідь. Їй допомагає родовий знак птаха-тризуба. Іскоростень зрадять голуби. Вночі птахів, за велінням Ольги, викрадають з обложеного міста. Куди вони полетять, якщо їх випустити? Звісно, додому. Ольга наказує прив`язати до лап птахів мішечки із тліючою сіркою. Голуби та горобці повертаються і місто. Солом`яні стріхи спалахують. Іскоростень і вогні. Тоді дружина Ольги вривається в місто, і вбиває майже всіх мешканців. Помсту завершено. З допомогою маленьких птахів. Саме цю версію спалення Іскоростеня досі вивчають у школах на уроках історії. Та як все було в реальності?

Історики припускають, княгиня дійсно вдалася до хитрощів щоб підкорити місто. Але без допомоги голубів. Скоріше, Ольга була більш прагматична і привезла грецький вогонь, тобто запальну суміш з Візантії. І використала її за призначенням. А першу палаючу стрілу з сумішшю, кажуть, випустив її син, запальний князь Святослав. Так було спалено місто, яке претендувало на роль столиці руських земель. Повстання древлян Ольга придушила. Тепер ніщо не заважало їй об`єднати Русь і зробити столицею нової держави Київ.

Княгиня Ольга тріумфувала. Вона особисто об`їхала свої володіння, та позначила їхні межі князівським знаком. Це її родовий символ, тризуб - сокіл. Від нині ніхто не має права порушити ці кордони. Тому що їх захищає тризуб. Та в душі Ольга розуміє, цього замало. Для того, щоб остаточно об`єднати руські племена язичників, необхідна єдина релігія. Але яка? Наймогутнішою державою у світі на той час вважалася християнська Візантія. Київській Русі необхідно було налагодити стосунки з імператорським двором. А для цього, запевняє Повість минулих літ, Ольга вирішила прийняти християнство. І похреститися у самій Візантії. Саме тому Ольга віддає наказ готувати кораблі до мандрівки в Царгород - столиці Візантії. Коли кораблі були готові, на них завантажили хутра та зброю. Подарунки візантійському імператору. А головний човен, на якому попливе сама княгиня, прикрасили золотим тризубом. Він мав оберігати Ольгу у морі. Нарешті збори було завершено. З київської гавані урочисто відплив княжий почет.

Сучасні дослідники стверджують, у давній Русі подорож до Візантії тривала більше місяця. Адже швидкість старовинних човнів була лише чотири кілометри на годину. Проте, навіть щоб розвинути таку швидкість, гребцям Ольги доводилось сидіти на веслах по двадцять годин на добу. За місяць мандрівки морем, княжий почет Ольги прибув до Царгороду. Там княгиню гостинно прийняв сам імператор Костянтин Багрянородний. Він побачив на її човні тризуб і здивувався. Невже цей візантійський символ використовують і за морем, на Русі? І тоді з`ясувалося, що тризуб має набагато ширше значення. Він не просто руна, чи знак Одина, він символ триєдності світів: земного, повітряного та підземного. Світовий символ гармонії.

З Візантії Ольга повертається християнкою. Вона наказує знищити давні язичницькі капища. Єдине, що вона залишає - тризуб. Від цього моменту його починають використовувати всюди: малюють на цеглинах, ставлять на корів тавро у вигляді тризуба. Більше того, Візантія та Русь починають торгівлю людьми. Рабів слов`ян масово вивозять на продаж до Константинополя. А на їхній шкірі випалюють замість тавра тризуб.

Минає багато років. Ольга помирає. Їй так і не вдається добровільно охрестити Русь. Язичники, які служать богам Перуну та Триглаву не визнають Христа. За Ольгу справу завершить її онук - князь Володимир. Але тризуб знищити побоїться.

988 року Володимир Великий накаже знищити всіх старих ідолів. А потім він збере киян на березі річки. Княжа дружина зажене людей у воду. Візантійський священик прочитає над ними молитви. Від тепер офіційна релігія держави християнство. Єдине, що Володимир наказав залишити з язичницьких часів, давній символ оберегу тризуб. На знак захисту Русі та у пам`ять про бабусю - княгиню Ольгу. Та Володимир надав цьому символу нового значення. Посередині тризуба він наказав домалювати хрест.

Давній булгарський та скандинавський знак, золота руна Одина, знак Посейдона. Вона могла зникнути, якби не князі, що вірили в її силу. Ольга та її онук Володимир Великий. Саме після смерті Володимира тризуб стає офіційним державним знаком Київської Русі. Але тепер він постійно видозмінюється. Кожен правитель намагається змінити його так, щоб відрізнятися від попередника. Та раптом тризуб зникає. Його значення люди поступово забувають. Це сталося під час монгольської навали Батия та зруйнування Києва.

Тринадцяте століття. Тоді для Київської Русі настали смутні часи. Постійні війни, зради, боротьба за престол. Потім розподіл земель, підпорядкування їх Литві, Польщі та Росії. Зв`язок часів було втрачено. І втрачено символ. Здавалося назавжди. Та на початку дев`ятнадцятого століття у Києві під час розкопок на місці Десятинної церкви, дослідники знайшли цеглину позначену невідомим символом. За одним відкриттям була черга наступних. Цей знак знаходили на зброї та посуді, тому що саме за велінням князя Володимира його почали ставити усюди. І саме завдяки Володимиру тризуб пережив вісімсот років забуття та повернувся.

Минуло дев`ятнадцяте століття. Весь цей час тризуб був просто нагадуванням про славетні часи князя Володимира. Більше його ні з чим не асоціювали. Знову про тризуб згадали тоді, коли Україна отримала шанс здобути незалежність. 1917 року Центральна Рада проголосила створення Української Народної Республіки. Саме тоді постало питання про державну символіку України. Спочатку на гербі хотіли позначити Архангела Михаїла. Були іще варіанти: козак з рушницею, золоті зірки на золотому тлі та золотий плуг. Але історик і перший президент нової держави Михайло Грушевський запропонував саме цей знак, про який тоді в Україні мало хто пам`ятав.

Так після забуття давній символ пережив іще одне відродження. Він з`явився на великій та малій печатках центральної Ради. Його зображення знову почали друкувати на грошах. Та це визнання було недовгим. За кілька років тризуб знову став забороненим символом. Його почали просто боятися. За часів Радянського Союзу використання цієї символіки каралося ув`язненням. Той, хто малював тризуб вважався злочинцем. Лише після проголошення незалежної України 19 лютого 1992 року золотий тризуб на синьому тлі нарешті був затверджений, як малий герб України. Та після всіх пригод, які пережив тризуб, його істинного прадавнього значення так і не розгадали. Символ, в якому сплелися страждання скандинавського бога та муки одного з перших християн. Його первинного значення досі не розгадав ніхто. Але саме у цьому і є сила тризуба. Кожна епоха додає у цей знак нового сенсу. Його трактують по-різному. Але він завжди світлий. Таємний, нерозгаданий символ захисту…

Гімн

Створення українського гімну почалось з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

На текст вірша значно вплинув «Марш Домбровського» -- польський гімн «Jeszcze Polska nie zginкіa». На той час він був дуже популярним серед народів що боролися за незалежність. На мотив «Марша Домбровського» словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слов'яни». Інша відома версія цієї пісні була віршована болгарським поетом Шуми Марицей і стала гімном Болгарії у 1886-1944 роках.

Перша публікація вірша П. Чубинського з`явилась у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами -- 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У 1917-1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни.

Коли у Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної республіки у його складі, «Ще не вмерла Україна» була відкинута як варіант, щоб не викликати занадто сепаратистські настрої серед українців. Потрібен був текст у якому б стверджувалося, що Україна -- держава що входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна» та обов'язково повинна була бути висвітлена комуністична партія, яка веде Україну до комунізму. Це завдання виконав видатний український поет Павло Григорович Тичина. Саме його варінт «Живи, Україно, прекрасна і сильна» і став державним гімном Української РСР в період з 1949 до 1991. Композитор Лебединець Антон Дмитрович створив музику для нього. Але цей гімн так ніколи і не знайшов популярності. Майже на всіх офіційних зборах лунав гімн СРСР а не Української РСР.

15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн, Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплету і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

Размещено на Allbest.ru