Бібліотека Ярослава Мудрого

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Вступ

Книга - одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.

Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.

Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.

Рукописна книга -- кодекс, що містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого змісту, написаний вручну.

Рукописною книгою називають витвір письменства, текст і ілюстрації якого на відміну від друкованої книги, виконані від руки чорнилами, фарбами, олівцем або вишкрябані на плоскій поверхні.

Рукописні книги класифікуються за різними ознаками: використаному матеріалу і способом письма, формі існування , змісту, належності людині чи закладу і т.і.

Існує дві основних форми рукописної книги: згорток, який виник в Єгипті в ІІІ тисячолітті до н.е., і кодекс, який отримав розповсюдження в І сторіччі н.е.

Перші славянські богослужбові книги, виготовлені із пергаменту в формі кодексу , з'явилисьна Русі після прийняття християнствав 988році і написані були кирилицею.

В залежності від призначення книги Давньої Русі ділилися на дві групи: релігіозного змісту, в тому числі богослужбові, і цивільні, причому перших було набагато більше. Це різноманітні Мінеї (зібрання служб в календарному порядку на весь рік), Тріоди,Часослови, Служебники, Требники та інші.

В XI-XIII сторіччях повного перекладу Біблії на славянську мову не було, великими своїми частинами (Старий і Новий завіт) вона переписувалась дуже рідко, однак «Книга Псалмів», «Пятикнижжя», «Книга пророків », «Євангеліє» і «Апостол» були популярними серед народу.

За літописними даними в цей період нараховувалось 88 міст, в кожному з яких було по декілька церков, але до нашого часу збереглось лише чотири Євангеліє Апракос короткий , в тому числі недатована Ссавина книга, Остомирове Евангеліє, Архангельське євангеліє(1092), Туровське євангеліє.

Найдавніші витвори оригінальної російської письменності були створені в епоху правління київського князя Ярослава Мудрого (978-1054) і його синів Ізяслава і Святослава,однак всі вони відомі нам не в оригіналах, а в графічних або мовних варіантах текста або окремих фрагментів. Серед них «Повість полум'яних літ»- пам'ятник світової історичної літератури, « Слово про закон і благодать» - один із перших творів на Русі риторичного жанру, «Руська правда» - найважливіший юридичний документ того часу.

2. Державний діяч Ярослав Мудрий

В часи Ярослава християнська церква одержала на Русі більш широке поширення і придбала визначну вагу в суспільстві. Цьому сприяв і сам великий князь, що відрізнявся великою побожністю, знанням церковних творів. При житті він одержав прізвисько "Мудрого".

Ярослав заложив великокнязівський монастирь святих Георгія і Ірини- на честь християнських святих, свого і своєї дружини. Монастирі стали з'являтися повсюдно й у великих містах, і в сільській місцевості, знаменуючи собою подальше поширення християнства і зміцнення ролі церкви в суспільстві.

У середині 50-х років IXст. Під Києвом виник знаменитий Печенерський монастирь. В основі його створення був Іларіон, священик великокнязівської церкви в селі Берестове, заміської резиденції великих князів. Іларіон був глибоко віруючою людиною.

Саме Іларіонові належить ряд творів, написаних у 40--50-і роки. Перше місце серед них займає блискучий пам'ятник ідеології і культури IX століття "Слово про закон і благодать". Власне кажучи в цьому творі Іларіон викладає державно-ідеологічну концепцію Древньої Русі, концепцію яка вплинула на світогляд інших русичів авторів IX століття. Саме тоді, у 40-і роки IX століття, на русі вперше виникла концепція про закономірний зв'язок Русі зі світовою історією, зі світовими державами. Вся обстановка IX століття вимагала створення таких таких державно-ідеологічних концепцій.

Представляється, що в "Слові..." Іларіона концепція про зв'язок Русі з "світовими державами" і трактування Русі як спадкоємиці Римської величі, Римської держави пролунав зовсім разом. Крізь церковну фразеологію Іларіон проводить думку про рівність і тотожність дій Володимира з римськими апостолами.

Таким чином, історію Русі, діяльність її володарів Іларіон розглядає на широкому, по істині всесвітнім тлі. В основі політичних і релігійних імпульсів Русі знаходяться римські зразки. Цієї ж ідеї і відбивалися в Древньому руському літописному зводі, що ввійшов складовою частиною в початковий руський літопис. Здається, що ця близькість руського літописання 30-50-х років IX століття до кола Іларіона і визначила ту ідеологічну спрямованість, що літопис зберіг стосовно до розуміння місця Русі в тодішньому світі і її співвідношення з історією Рима і Візантії. Іларіон давав відповідь на ключові запити часу, запити руської державності, що розвивається.

З ім'ям Іларіон зв'язаний і перший церковний Статут Ярослава, тобто система церковної юристдикции, віднесення до відомства церкви ряду справ, зв'язаних із сімейним і шлюбним правом. Це були норми, що допомагали формуванню родини, зміцненню моногамії в противагу язичеській безлічі, висвітленню приватної собствености,підвищенню авторитету центральної влади. Статут вводить заборону на викрадання наречених, захистив честь дівчини, строго карав батьків за примус дітей до вступу в шлюб. Новий церковний судебник захищав честь дівчини, давав їй більш шикрокі права в суді. Церква виступала в Уставі захисником християнської порядності, закликала до гуманізму, зменшувала жорстокість тих ранніх століть руської історії.

3. Бібліотека Ярослава Мудрого

Бібліотека Ярослава Мудрого -- за літописними свідченнями, перша бібліотека Київської Русі, що розташовувалася на території Софійського Собору в Києві.

3.1 Історія

Час заснування бібліотеки невідомий. У «Повісті временних літ» про неї згадується під 1037 роком. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які -- «суть реки напояющие вселенную», говорить, що «Ярославъ же сей, якоже рекохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви».

Це єдина згадка в літописних джерелах про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома. Мало відомостей і про первинне місце розташування книгозбірні й книгописної майстерні при ній, а також про кількісний і якісний склад її фонду.

Щодо книжок бібліотеки, літопис наголошує на винятково церковному їх спрямуванні. Очевидно, більшість із них справді були церковними, адже потреба в них диктувалася поширенням на Русі християнства. Одначе поряд з церковними перекладалися, очевидно, й книжки, що містили відомості зі світової історії, географії, астрономії, філосовські та юридичні трактати, публіцистичні твори. Саме вони послужили основою для перетворення Софії Київської на центр літописання і передової думки.

У Софії Київській було укладено перший літописний звід 1037-39 років, написано і проголошено знамените «Слово про Закон і Благодать» київського митрополита Іларіона, створено «Ізборник Святослава», написано «Послання до Смоленського пресвітера Фоми» київського митрополита Климента Смолятича. Знайомство з творами Іларіона і Климента Смолятича переконує в тому, що їм були відомі основні положення філософських вчень Платона, Арістотеля та інших філософів давніх часів.

Є підстави стверджувати, що бібліотека Софії Київської і книгописна майстерня, заклали основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря, а також бібліотек інших великих міст Київської Русі. За підрахунками фахівців, книгозбірня Софійського собору налічувала понад 950 томів.

З приводу подальшої долі бібліотеки думки дослідників розділилися. Одні вважають, що частина її книг напередодні монголо-татарської навали розійшлася по бібліотеках різних соборів і монастирів, а решта загинула 1240 року при спаленні Києва. Інші сподіваються, що книги вдалося сховати десь у київських, а то навіть і прикиївських підземеллях. На думку відомого російського дослідника-книгознавця М. Розова, сліди бібліотеки Ярослава треба шукати в «Ізборніку Святослава», а також у 20 інших давньоруських рукописах, які зберігаються в Санкт-Петербурзі в Російській національній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Можливо, якісь книжки із Софії були переміщені в Києво-Печерський монастир. Павло Алеппський 1653 року писав, що в Києво-Печерському монастирі є прекрасне книгосховище з безліччю дорогих книг, у тому числі й пергаментних, яким не менше 500 років.

Проте бібліотека Києво-Печерського монастиря згоріла 1718 року, і визначити, які книжки із Софійського собору були в ній, вже неможливо.

3.2 Пошуки і версії про місцезнаходження

Софійський собор у Києві.

Розкопки під Софійським собором були зроблені в 1916 році, після того, як поблизу храму стався обвал грунту. У результаті відкрилася частина підземних переходів, всередині яких знайшли берестяну записку: "Якщо хто Найді цей хід той Найді велій скарб Ярослав» («Хто знайде цей хід, той знайде великий скарб Ярослава»). Однак схованка була порожня, а на стіні був напис про те, що він був розграбований. Про автентичності обох написів немає єдності думок до цих пір. Згідно зі звітом Археологічної комісії, розкопки були припинені для того, щоб запобігти несанкціонованому пошук скарбів місцевих жителів. Сумніви в збереження колекції висловлювалися неодноразово. Вони пов'язані з численними пожежами та розграбування Києва. Найбільш ранні з них, в яких вже фігурують книги, відносяться до 1169 (взяття Києва Мстиславом) і 1206 (нашестя половців) років.

За іншою версією, бібліотека могла бути захована митрополитом Іларіоном в катакомбах Києво-Печерської лаври після його сварки з князем. У цьому випадку в складі бібліотеки могли виявитися книги грецьких іконописців, які розписували в XI столітті монастирські храми. Крім того, є відомості про те, що в 1106 році свою бібліотеку передав у дарунок монастирю правнук Ярослава князь Святослав Давидович Чернігівський, який прийняв постриг під ім'ям Миколи Святоші.

Ще в 1653 році повідомлялося про те, що в лаврі є великі збори стародавніх книг, проте в 1718 році в монастирі сталася спустошливий пожежа, і воно повністю згоріло. Існує версія про те, що частина книг була захована в катакомбах в 1665 році.

Ще одна версія пов'язана з Успенським собором Києво-Печерської лаври. У 1898 році в ньому вже знаходили скарб - «потаємну» монастирську скарбницю, заховану в 1718 році. У 1941 році, під час відступу радянських військ, собор був висаджений у повітря, проте під ним вціліли катакомби. Відомо, що в них зберігалися мощі одного із засновників лаври святого Феодосія.

Також серед місць, де може знаходитися легендарний скарби, називають «Звіринецькі печери» поблизу Видубицького монастиря, а також підземелля зруйнованого Межигірського монастиря.

3.3 Цікаві факти

Висловлювалися припущення про те, що частина княжого книгосховища увійшла в не менш легендарну Бібліотеку Івана Грозного.

У наші дні бібліотеку намагалися відшукати методами біолокації.

Ім'ям Ярослава Мудрого названа одна з бібліотек Ярославля.

Бібліотека була заснована великим князем у 1037 році як книгосховище Софійського собору Києва. Собор, в якому в ті часи знаходилася кафедра київського митрополита, був центром духовного і культурного життя держави. Саме в його численних приміщеннях розташовувалася одна з перших в Україні шкіл, були майстерні перекладачів та переписувачів. Біля стін собору проводилися народні збори, на яких вирішувалися основні питання зовнішньої і внутрішньої політики.

Князь створював бібліотеку протягом сімнадцяти років - до своєї смерті. Саме створював, а не збирав, оскільки кожну книгу доводилося перекладати з грецької, болгарської або інших мов, а потім вручну переписувати і переплітати. Ярослав був поліглотом, тому історики вважають, що він теж міг брати участь у цій кропіткій роботі. У результаті вдалося виготовити близько тисячі книг.

Кожна рукописна книга була справжнім шедевром. Папери тоді ще не було, тексти писалися на пергаменті, який робили зі шкіри молодих телят чи овець. Для створення однієї книги середнього розміру було потрібно ціле стадо телят ... Палітурки виготовлялися з сап'янової шкіри і прикрашалися золотом, сріблом зі вставками з алмазів, смарагдів і перлів.

4. Висновок

бібліотека ярослав мудрий русь

У справі освіти Русі книгописальна майстерня і бібліотека зіграли не меншу роль, ніж сама Софія в розповсюдженні і затвердженні християнства. Книги, що вийшли з її стін, послужили основою для появи нових бібліотек, у тому числі і величезної бібліотеки Печерського монастиря, який вже з кінця XI століття перетворюється на найбільший центр культурного життя Київської Русі.

"Зерна книжкової мудрості", посіяні Ярославом, дали пишні сходи по всій країні.» Тут хочу додати, що ймовірно колись в Софії Київській зберігався і своєрідний держархів, де зберігалися договори з Візантією, інші грамоти та договори і т.п. державна документація Староруської держави. І далі: «…І, нарешті, про подальшу долю бібліотеки Софійского собору. Чи можемо ми відшукати сліди її книжкових зборів, які налічували більше 950 томів, або вона загинула в страшні для Києва грудневі дні монголо-татарського нашестя 1240 року? Із цього приводу думки дослідників розділилися. Одні вважали і вважають, що книги бібліотеки Ярослава МУДРОГО розійшлися по бібліотеках різних соборів і монастирів, а пізніше влилися в державні і приватні збори».

Ярослав Мудрий ввійшов в історію не тільки як великий державний діяч. Він показав себе і як людина, що зуміла перебороти самого себе. Не володіючи фізичною силою, будучи кульгавим, Ярослав був хоробрим воїном і хоробро вів військо в бій. Народившись ще в язичницькій родині, він став дійсним християнином. Великий князь у той же час показав себе людиною винятково різнобічною.

На честь перемоги над ворогами Ярослав вибудував так звані "Золоті ворота", що вражали іноземців своєю пишнотою. Його будівельний розмах виходив далеко за межі руської столиці. Він заснував міста на Волзі і берегах Балтики, на південних кордонах Русі.

Ярослав був ревним поборником створення, відкриття шкіл, розвитку грамотності. При ньому були створені перші бібліотеки, одержала визнання і підтримку перекладацька діяльність. Багато книг древніх авторів, творів візантійських батьків церкви й істориків були переведені на слов'янську мову.

Час Ярослава - час внутрішньої стабілізації, що сприяла зростанню міжнародного авторитету Русі.

Своїми діяннями цей князь заслужив у нащадків прізвисько Мудрий.

Помер він у 1054 році в Вишгороді. Похований у збереженій до нашого часу мармуровій труні в церкві Святої Софії в м. Києві. Після смерті Ярослава Мудрого землі давньоруської держави були поділені між п?ятьма його синами Ізяславом, Святославом, Всеволодом, Ігорем, Вячеславом.

Література

1. Греков Б.Д. Київська Русь. К. , 1951;

2. Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України. Навчальний посібник. К. Видавничий дім "Альтернативи" 1997;

3. Енциклопедія українознавства. В 6-ти томах. - К., 1994-1996.;

4. О.Д.Бойко. Історія України. - К., 1999. ;

5. Довідник з історії України. За ред. І.В.Підкови, Р.М.Шуста. Вид. в 3 томах. -Т.І. -К., 1993; -Т.2. -К., 1995; -Т.3. -К., 2001р. .

Размещено на Allbest.ru