Подорожі Христофора Колумба та їх значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний педагогічнй університет ім. М. П. Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра туризму

Реферат на тему:

Подорожі Христофора Колумба та їх значення

Київ 2012

Зміст

Вступ

1. Життєвий Шлях Христофора Колумба

2. Перше плавання Колумба

3. Експедиції Колумба

4. Значення подорожей та відкриттів Колумба. Об'єкти, названі на честь мореплавця

Вступ

Життя й особистість Колумба викликали величезну до себе увагу і багато в чому мають характер роману. Про його походження і місце його народження йшли довгі, жагучі учені суперечки і навколо багатьох подій його життя виросли легенди, спростовувати які коштувало довгої і завзятої роти наукових критиків. Тим більше що Колумб розділив долю багатьох видатних людей. Він умер сам у повній упевненості, що відкрив тільки новий шлях у давно відому Індію, і в повному не веденні того, що зробив. Пройшло майже 30-40 років після його смерті, коли думка про існування нового континенту між Європою й Азією проникнула у свідомість сучасників; можна сказати, що серед учених ця думка з'явилася винятково пануючою до кінця 1530-х років, але до кінця сторіччя і навіть у ХVІІ ст. Америка вважалася з'єднаної з Азією. Ще пізніше, через 20 років, були визнані заслуги Колумба у відкритті континенту, на нього звернули увагу лише в 1571 р. через 80 років після відкриття, коли вийшла у Венеції італійською мовою біографія й апологія Христофора Колумба, що звернула на себе велику увага. Ця біографія була видана невідомою особою (A.Ulloa) у формі перекладу з іспанського оригіналу, написаного сином Колумба Ернандо (пом. у 1539). Оригінал не був знайдений і не був виданий. Згодом був порушений великий сумнів у дійсності цього твору і, дуже імовірно, що ми маємо тут справу з літературною містифікацією. Але, безсумнівно, автор чи автори мали в руках справжні документи, що пізніше сникли, і поряд з романтичними подробицями дали ряд нових і вагомих указівок. Якої б ми думки ні були про це видання, воно у свій час зіграло велику роль, звернувши загальну увагу на заслуги Колумба.

За цей час зникли усякі вказівки сучасників; справжні ж акти до середини ХVІІІ сторіччя і головним чином до ХІХ сторіччя зберігалися в архівах. Залишався великий простір для фантазії, і біографія Колумба дотепер носить ясні сліди такої вікової роботи.

1. Життєвий шлях Христофора Колумба

В іспанську історію видатний мореплавець увійшов як Крістобаль Колон (Colon), в італійську - Colombo, в португальську - Colom, у Великобританії його прізвище пишуть на латинський лад, - Колумбус. Нам же він відомий як Христофор Колумб.

Колумб походив із небагатої, але поважної сім'ї ткача - суконщика Домініко Коломбо з Генуї. Христофор був найстаршим із чотирьох дітей у цій сім'ї. Майбутній мореплавець працював в майстерні батька, але з ранньої юності мріяв про подорожі. Є свідчення, що у віці чотирнадцяти років Колумб уже володів основними навичками моряка. Пізніше він брав участь у поїздках у середземноморські країни і навіть побував одного разу в Ісландії.

В 1477 році Колумб приїхав в Португалію. Це був переломний момент в його житті. В Португалії він познайомився з дочкою італійця Перестрелло, правителя острова Порту-Санту, і женився на ній, причому тесть познайомив його з принципами навігації і заохотив до вивчення географії та космографії. Познайомившись з цими науками, Колумб прийшов до висновку, що використовуючи кулясту форму Землі, можна дістатись до Індії західним шляхом через Атлантичний океан, обминувши традиційний, небезпечний шлях вздовж Африки.

З цим фантастичним проектом Колумб в 1483 році звернувся до португальського короля Хуана ІІІ. Король повинен був дати кораблі, людей і забезпечити їх харчами. Крім того, Колумб вимагав виконання таких умов: якщо він дійде до Азії і відкриє нові землі, його призначать віце-королем (заступником іспанського короля) цих земель; чверть усіх прибутків від торгівлі з нововідкритими країнами відраховуватиметься на його користь; йому повинні надати чин адмірала; усі його звання та чини переходять у спадщину до дітей. Але король відмовився фінансувати експедицію - ідея здалась йому нереальною, ризик дуже великим, а винагорода, яку вимагав Колумб дуже високою.

Отримавши відмову, Колумб разом з сім'єю поїхав в Іспанію, маючи надію, що там його ідею зустрінуть більш прихильно. Іспанський король Фердинанд і його дружина Ізабелла хоча не відмовили Колумбу, але все ж вважали його проект доволі фантастичним; крім цього фінансове становище Іспанії щороку погіршувалось і не дозволяло робити непродумані витрати. Кілька років правителі Іспанії вагались і, нарешті, вирішили укласти з Колумбом договір. Вони тільки вдвоє зменшили частку Колумба в майбутніх доходах.

2. Перше плавання Колумба

3 серпня 1492 року з порту Палос в море вийшло три невеликих кораблі - каравели „Нінья”, „Пінта” та „Санта-Марія”; найбільший з них був лише 20 м завдовжки. Екіпаж кораблів складався здебільшого з засуджених злочинців. Разом на трьох кораблях було 90 матросів.

Океан здався мореплавцям безмежним. Минуло 33 дні, як експедиція залишила Канарські острови, а землі все ще не було видно. На кораблях назрівав заколот. Колумб погодився повернутись, якщо впродовж трьох днів вони не досягнуть суші. На щастя для Колумба, 12 жовтня 1492 року пролунав довгожданий крик: „Земля!”. Перед мандрівниками відкрився Новий Світ. Кораблі підійшли до плоского острова, вкритого буйним тропічним лісом. Виявилось, що острів населений. На ньому жили голі люди з шкірою мідно-червоного кольору. Це був острів Гуанахані з групи Багамських островів; Колумб дав йому назву Сан-Сальвадор (Святий Спаситель). Ще недавно моряки, учасники експедиції вважали себе на грані загибелі. Зараз же вони раділи, що розрахунки Колумба були правильними і вони дісталися невідомої землі. Багато з них просили вибачення у Адмірала і присягли йому на вірність. Місцеві жителі, побачивши європейців, відступили углиб острова, але згодом, помітивши, що білі прибульці не намагаються їх переслідувати, наблизились до іспанців і з захопленням їх роздивлялись. Колумб назвав туземців індійцями. Ця назва увійшла в обіг ще до встановлення істинного характеру відкриття Адмірала і пізніше поширилася на всіх аборигенів Нового Світу.

Незабаром Колумб відкрив ще декілька островів. Найбільший з них, що лежить на південний захід від Багамських островів, - Кубу - Колумб прийняв за півострів Азії. Від острова Куби Колумб пройшов на південний схід і на початку грудня був біля острова Гаїті, де до берега виходять „найчудовіші в світі долини”. Цей острів Колумб назвав Еспаньйола („Іспанський острів”). Незабаром Колумба спіткало нещастя: корабель „Санта-Марія” сів на мілину, і зняти його не вдалося. Частину команди - 39 іспанців - довелось залишити на Еспаньйолі в хатинах, збудованих з розібраного корабля, що зазнав аварії. Це було перше європейське селище в Америці, яке Колумб назвав Навідад (Різдво).

Так було відкрито острови поблизу Америки, які Колумб прийняв за острови біля берегів Азії.

На початку січня 1493 р. два кораблі рушили назад - у Іспанію. Зазнавши лютих штормів, судна „Пінта” і „Нінья” повернулись до Іспанії. Колумба зустріли як тріумфатора. Королівська пара надала йому великих почестей, іспанські аристократи давали банкети на його честь. Колумб повідомив про відкриття нового шляху до Азії, розповів про найяскравіші події своєї подорожі і описав відкриті ним острови. Він демонстрував чучела невідомих до того часу тварин і птахів, рідкісні лікарські та ароматичні рослини, показав індійське золото - пісок, злитки та прикраси. Також Колумб показував усім „індійців”, яких він привіз із собою.

Так Колумб привіз звістку про відкриття нових земель. 12 жовтня 1492 р. вважається офіційною датою відкриття Америки.

Колумба стали допускати до королівських осіб, а королева особливо любила вести з ним розмови про нововідкриті землі. Король також слухав розповіді Колумба під час верхових прогулянок у супроводі принца Хуана. Щоб сім'я Колумба навіки зберегла славну пам'ять про його подвиг, Адміралу подарували герб, в якому поруч із королівськими атрибутами - замком і левом, увійшли також його власні - декілька островів, що омиваються хвилями. До герба підібрали девіз”Для Кастілії та для Леона Новий світ відкрив Колон”.

За відкриття у Новому Світі Колумб отримав звання „головного адмірала флоту”. В інструкції від 29 травня 1493 року дон Крістоваль Колон величався адміралом, віце-королем і правителем відкритих островів і материка. Негайно почалася підготовка до наступного плавання.

3. Експедиції мореплавця

Уже у вересні 1493 року, маючи все сторонню допомогу з боку держави, Колумб, на чолі нової експедиції, яка складалася із 14 каравел, 3 торгових суден при 1200 осіб в екіпажах, вийшов з порту в Кадіксі. Флотилія прибула у Еспаньйолу, відкривши на шляху Малі Антильскі острови і Пуерто-Ріко. Звідси Колумб вирушив на захід, відкрив острів Ямайку і дослідив південне узбережжя Куби. Повернувшись до Еспаньйоли, Колумб зіткнувся з несприятливим перебігом подій: між іспанцями та місцевим населенням розпочалась відкрита війна. Не бажаючи терпіти гніт та грабежі з боку прибульців, індійці нападали на невеликі іспанські загони. Про це Колумб нічого не знав; він піклувався тільки про своє збагачення. Одного із братів, Дієго, він призначив губернатором відкритих островів, а іншого брата Бартоломео - його замісником. Повернення Колумба в Кадікс в 1496 році не було вже таким тріумфальним. Правда, при королівському дворі його приймали милостиво, через відкриття ним золотих розсипів на Кубі, але серед іспанців у мандрівника з'явилось чимало ворогів.

Третє плавання Колумба (1498-1500 рр.):

Через інтриги та відомості про несприятливий тропічний клімат та війну з індійцями, третя експедиція розпочалась з тривалим запізненням. Експедиція вирушила з порту Санлукар тільки в 1498 році. До складу експедиції входило 6 кораблів, причому їхній екіпаж складався з кримінальних злочинців, так як добровольців до подорожі залучити не вдалося. Маршрут експедиції пролягав до островів Зеленого Мису і звідти на захід. Через два місяці мандрівники, вимучені спекою, спрагою та голодом, дібрались до невідомого острова, який був названий Колумбом островом Тринідад. Європейські мандрівники, після того, як відчалили від острова Тринідад, вперше в історії висадились на південно-американському континенті поблизу гирла річки Оріноко. Відкривши на шляху ще декілька невеликих островів, експедиція висадилась в Еспаньйолі. Події, які там розгортались, вразили Колумба: на острові спалахнуло повстання іспанців під керівництвом судді Ролдана проти Бартоломео Колумба! Причина повстання полягала у жадібності і жорстокості Бартоломео, який обклав високими податками не тільки туземців, вимучених злиднями і хворобами, але і іспанців. Своєю жорстокістю Бартоломео налаштував проти себе навіть місіонерів. І таким чином всі жителі острова виступили проти нього.

Христофор Колумб придушив повстання, але все ж в Іспанію було відправлено скарги на безправ'я і воєнний терор з боку братів Колумбів. Новопризначений королем суддя Бобаділья, прибувши в Еспаньйолу, заарештував обидвох братів і наказав відправити їх у Іспанію, при чому все їхнє майно він конфіскував.

Але король все ще був милостивим до Колумбів. Братів було звільнено, а Христофору виплачено додаткова сума, як нагорода за заслуги, але колишню популярність Колумб втратив.

Четверта експедиція Колумба (1501-1502 рр.):

У травні 1502 року Колумб організував четверту експедицію, яка складалась на цей раз з чотирьох кораблів з 150 членами екіпажу; експедиція з порту в Кадіксі вирушила, як і раніше, до острова Еспаньола. Але новий губернатор не дозволив Колумбу зійти на берег. Впертий мандрівник усе ж продовжив пошуки берегів Індії і відкрив узбережжя нинішньої Центральної Америки. Бурі пошкоджували кораблі, населення зустрічало мандрівників вороже, а екіпаж кораблів часто підіймав бунт. Після річного перебування на Ямайці, де Колумб жив в злиднях, йому вдалося, завдяки старанням - небагатьох уже - друзів отримати допомогу губернатора в організації повернення в Іспанію. Нарешті, 7 жовтня 1504 року, Колумб кинув якір в порту Санлукар. мореплавець відкриття експедиції

Хвороба Колумба. Прохання про відновлення колишніх прав.

Тепер вже ніхто не цікавився мандрівником. Його покровителька, королева Ізабелла, померла через три тижні після повернення Колумба. Даремно намагався Колумб отримати колишнє багатство, почесті і повернути собі титул віце-короля. На листи він відповідей не отримував, а коли особисто прибув до королівського двору, йому запропонували маєток в Іспанії. Колумб не прийняв подарунка. Згодом мореплавець остаточно впав духом, що врешті-решт призвело до важкої хвороби.

20 травня 1506 року Колумб на сімдесятому році життя помер. Останніми його словами були: „IN MANUS TUAS, DOMINE, COMMENDO SPIRITUM MEUM!” - „В руки твої, Боже, віддаю душу мою!”. Тіло Адмірала було виставлено для прощання в монастирі Святого Франциска, в приходській церкві Санта-Марія-де-ла-Антігуа. В 1513 році його останки були перевезені у Севілью, звідти у Санто-Домінго, потім у Гавану і нарешті (уже в 1899 році) знову у Севілью.

4. Значення подорожей та відкриттів Колумба. Об'єкти, названі на честь мореплавця

Величезна заслуга Колумба полягала в тому, що він довів до завершення подорож, яку його сучасники вважали фантастичною та нереальною. Будучи переконаним в кулястості землі, Колумб знав, що йдучи в протилежному напрямку, ніж це було прийнято, можна досягнути однієї ж і тієї самої цілі. Подорожі Колумба показали можливості плавання на кораблях того часу через океан. Епоха прибережного мореплавства змінилася епохою океанічного мореплавства, що дозволило за короткий час пізнати та освоїти значну частину Землі.

Головним результатом плавань Колумба було відкриття Нового Світу - Америки. Наступна колонізація цього материка призвела до створення європейцями на його території нових держав, які, насамперед США, почали відігравати стратегічну роль у розвитку людського суспільства. Відкриття Америки Колумбом стало чи не найбільшим географічним відкриттям за всю історію людства. Колумб започаткував відкриття материка Південна Америка і перешийків Центральної Америки, він відкрив архіпелаг Великих Антильських островів.

Під час плавань Колумба були досліджені значні території Атлантичного океану, береги та острови в ньому. Колумб відкрив північний пасат, Північну пасатну і Карибську течії, визначив їхню швидкість, виміряв глибини в прибережних районах. Ці дослідження вважають початками океанографії.

Багато географічних об'єктів названі на честь Колумба. Серед них, насамперед, потрібно назвати південно - американську республіку Колумбію, канадську провінцію - Британську Колумбію та адміністративний район Вашингтону - Колумбія. На північному заході США знаходиться річка Колумбія, довжина якої становить 3000 км. В США є багато міст та графств, що носять ім'я Колумба. На межі між канадськими провінціями Альберта і Британською Колумбією здіймається гора Колумбія. Найпівнічніший мис Канади (на острові Елсмір) має назву Колумбія. На південному сході Британської Колумбії є декілька озер, названих Колумбією. Найважливіший порт Панами на березі Карибського моря називається Колон, що відповідає іспанській вимові прізвища великого мандрівника.

Список використаних джерел

1. Життєвий шлях та подорожі й відкриття Христофора Колумба. Посібник для студентів географічних спеціальностей / Укладач М.В. Потокій. - Тернопіль, ТНПУ, 2003. - 140 с.

2. Миллер Ян. Шеренга великих путешественников. - Из-во «Наша Ксенгарня». - С. 21-27.

3. Енциклопедія. Земля. - Державне учбово-педагогічне видавництво „Радянська школа”. - Т.1. - 1958. - С.296-298.

4. Христофор Колумб. Путешествия. Дневники- Серия: Великие путешествия.

5. http://ukr-tur.narod.ru/personalii/worldgeo/kolumb.htm.

6. http://beyond.ua/hristofor-kolumb/.

7. http://biographera.net/biography.php?id=381.

Размещено на Allbest.ru