Конституція Пилипа Орлика та її значення в розвитку суспільно-політичної думки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський Національний університет ім. І.І. Мечникова

Інститут соціальних наук

Курсова робота на тему:

«Конституція Пилипа Орлика та її значення в розвитку суспільно-політичної думки України»

Виконала

Студентка спеціальності «політологія» Групи П11

Лаврова Наталія Михайлівна

Керівник: Милосердна Ірина Михайлівна

Одеса 2012

План

Вступ

1. Історичні умови прийняття Конституції Пилипа Орлика

2. Загальна характеристика та зміст Конституції Пилипа Орлика

3. Значення Конституції Пилипа Орлика в історичному і політичному житті України

Висновок

Використана література

конституція Орлик правовий

Вступ

Актуальність курсової роботи. Конституція Пилипа Орлика, незважаючи на те, що пройшов доволі значний час, має неабияку актуальність у наші часи, адже це дуже важливий правовий, історичний і політичний акт, який дає нам змогу зрозуміти, як славетний Пилип Орлик бачив нашу державу у ті часи.

Договір під назвою “Пакти і Конституції прав та вольностей Війська Запорозького було укладено між гетьманом Війська Запорозького та старшиною, полковниками, а також Військом Запорозьким 5(16) квітня 1710р. у місті Бендери. Цей акт увійшов в історію як Конституція Української Гетьманської держави, або ж Конституція Пилипа Орлика чи Бендерська Конституція. Вона складається з преамбули і 16 статей, в яких сформульовано основи устрою держави, організацію здійснення державної влади за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, права гетьмана, Генеральної Ради, Генерального суду, козаків та інших верств населення.

Історико-правова цінність Конституції Пилипа Орлика полягає не лише в тому, що вона стала «першим конституційним актом в Україні». Конституція реалізувала потребу правової фіксації на найвищому рівні як мінімум трьох основних традицій - «народоправства», договірних відносин влади і народу, встановила тісніший зв'язок із ментальністю та традиціями європейських народів, європейськими й християнськими цінностями, постулатами. Відтак дослідження інтелектуального, прогностичного потенціалу, потенціалу державної та правової традиції Конституції Пилипа Орлика має на меті відтворення наскрізних історико-правових цінностей українського народу, усвідомленого прагнення до поглиблення взаємопорозуміння між людьми і пов'язаної з ним демократизації.

Ступінь розробленості проблематики постаті Пилипа Орлика, його Конституції та проблемам українського конституціоналізму присвячені наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених (російських, польських, шведських), зокрема М. Грушевського, В. Антоновича, І. Борщака, Д. Дорошенка, Д. Яворницького, М. Костомарова, М. Максимовича, М. Маркевича, А. Скальковського, В. Різниченка, Б. Крупницького, B. Кульчицького, М. Костицького, В. Кравченка, В. Ключевського, C. Соловйова, Ф. Сербан, С. Стецюка, В. Сокуренка, А. Слюсаренка, Б. Тищика, М. Томенка, В. Шаповала, Т. Андрусяка, А. Єнсена та ін. У зв'язку зі «закритістю» козацької теми в радянський час ця проблема ще недостатньо досліджена. Однак через те, що в радянський час існували певні обмеження на всебічне висвітлення козацької тематики, тому лише з 90-х років ХХ ст. до неї стало звертатись усе більше вітчизняних учених, зокрема правознавців.

Об'єктом дослідження є Конституція Пилипа Орлика.

Предметом курсової роботи є визначення ролі Конституції Пилипа Орлика в розвитку суспільно - політичної думки України.

Мета роботи полягає у розгляді Конституції Пилипа Орлика та визначенні її ролі для розвитку суспільно-політичної думки української держави.

Для досягнення проголошеної мети поставлені й послідовно вирішуються такі основні задачі:

1. дослідити історичні умови прийняття Конституції Пилипа Орлика;

2. проаналізувати загальну характеристику та зміст Конституції Пилипа Орлика;

3. визначити значення Конституції Пилипа Орлика в історичному і політичному житті України.

Структура курсової роботи складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та доповнень.

1. Історичні умови прийняття Конституції Пилипа Орлика

Після смерті Мазепи, коли постало питання про вибір нового гетьмана на противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром I, вибір упав на П. Орлика, якого обрали гетьманом 5квітня 1710 року. У день виборів було проголошено державну Конституцію, яка називалася «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».Перебуваючи до кінця життя в еміграції, Пилип Орлик уклав союзні договори зі Швецією (1710), кримським ханом (1711, 1712), вступав у переговори з Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни з Московською державою з метою визволення України.1711 року разом з кошовим Костем Гордієнком здійснив військовий похід запорожців та союзних татарських військ на Правобережну Україну, здобув Білу Церкву, дійшов до Фастова, але через зраду татар відступив до Бендер. Влітку 1711 року турки, татари разом з польсько-українським військом завдали поразки російській армії над Прутом. З 1714 року, після того, як Орликові не вдалося реалізувати свої плани визволення України, він разом з Герциком, Войнаровським, Мировичем переїжджає до Швеції, у 1720 році -- до Австрії, пізніше -- до Чехії. З 1722 по 1734 рік живе у Греції в місті Салоніки.1740 року почалася війна між Туреччиною і Росією, на яку Пилип Орлик покладає надії. Але після укладення між обома країнами Білогородського миру його надії не справдилися. Помер Пилип Орлик 24 травня 1742 року в Яссах у Молдавії.

Високоосвічений, з тонким національно-політичним розумом, палкий і свідомий патріот і борець за незалежну Україну, Пилип Орлик виділявся у тогочасному середовищі української козацької старшини. Навіть історики XIX століття, зокрема Соловйов, Ключевський та Костомаров, незважаючи на негативне ставлення до українських визвольних ідей, не могли не зауважити його щирості й чистоти замірів. Орлик являв собою цілком новий тип патріота й інтелігента, який у неймовірно тяжких умовах еміграції не полишав думки про відновлення самостійності української держави. Найактивніший провідник мазепинської ідеї, він присвятив ціле своє життя створенню західноєвропейської коаліції, яка б допомогла визволити Україну.

Вигнанець, гетьман-емігрант, з невеликою групою однодумців -- А. Войнаровським (небожем І. Мазепи), полковником Д. Горленком, генеральним писарем І. Максимовичем, генеральним суддею К.Довгополим, генеральними осавулами Г. Герциком та Ф. Мировичем -- робив одчайдушні спроби умовити уряди Швеції, Німеччини, Польщі,Франції, Туреччини на спільну боротьбу з царем. Орлик активно листувався з монархами та іншими високими зверхниками цих держав, порушував українську проблему на різних приватних та офіційних зустрічах. Він намагався скористатися будь-якою можливістю, щоб зацікавити європейські держави вирішенням долі України. Ніхто більше за Пилипа Орлика не зробив у той час, аби українське питання стало часткою загальноєвропейської політики першої половини ХVIII століття.

«Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», або так звана «Конституція Пилипа Орлика», яку було проголошено у день його виборів гетьманом, є унікальним документом, який дослідники небезпідставно називають однією з перших у світі демократичних конституцій. Головна ідея її -- повна незалежність України від Польщі та Росії, причому кордони з Польщею визначалися по річку Случ, як за Богдана Хмельницького. Крім визначення території української держави, цей документ визначав права усіх верств населення України, незалежне становище Запорозької Січі від Польщі та Росії. Гетьман призначався главою держави, поряд з ним мала діяти Генеральна старшинська Рада, що певною мірою обмежувала владу гетьмана й регулювала його відносини з народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного полку. Державний скарб відділявся від гетьманського, на утримання гетьмана виділялися строго визначені окремі землі та кошти. Полковники та сотники повинні були обиратися демократично -- вільними голосами козаків чи сотні. Гетьман зобов'язувався стежити за справедливим розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими підпомічниками, селянами, міщанами, купецтвом.

Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради -- своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише генеральна старшина й полковники, а й представники Запорожжя та полків -- від кожного по одній заслуженій особі.

Конституцію України одразу по її прийняттю визнали уряди Швеції і Туреччини. Вона й сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Вчені й політики нині не без підстав вважають, що, втіливши ідеї її натхненника, гетьмана Івана Мазепи,вона як державний акт республіканського спрямування на 80 років випередила ідеї Французької революції.

Щодо історії створення цього визначного документу та його практичного застосування існують неоднозначні погляди та висновки. Наприклад, видатний канадський вчений О. Субтельний писав наступне:

«У 1710 р. Пилипа Орлика (1710--1742), що при Мазепі був генеральним писарем, обирають гетьманом у вигнанні. Намагаючись завоювати собі підтримку, Орлик складає проект так званої Бендерської конституції. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу на Україні. За підтримки Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Оттоманською Портою й на початку 1711 р. розпочинає спільний похід запорожців і татар проти росіян на Україні. Після кількох вражаючих успіхів цей похід провалився. Протягом наступних років Орлик із невеликою групою прибічників їздить від однієї європейської столиці до іншої в пошуках підтримки своєї справи. Врешті-решт гетьмана на вигнанні інтернували в Оттоманській імперії. Проте він не припиняв бомбардувати французьких, польських, шведських і турецьких політичних діячів маніфестами про недолю України та разом із сином Григорієм планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від «московського ярма»Субтельний О. Україна. Історія \ [Електронний ресурс]- “Антологія історії України”.

Українські вчені А.Г Слюсаренко та М.В. Томенко навпаки без жодних вагань заявляють, що ««Пакти й Конституції» … і є першою європейською конституцією в сучасному її розумінні, а Конституція Пилипа Орлика діяла на Правобережній Україні до 1714 р.» Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції, 1993. - С. 9.

Н. Полонська-Василенко так характеризує цю подію: «Ця конституція, в якій гармонійно поєднано інтереси гетьманату, старшини як провідної верстви України, та Запоріжжя, як її військової сили, була в той же час маніфестом державної волі української нації перед цілим культурним світом … До цього можна додати, що поява її негайно після Полатвської катастрофи може в значній мірі пояснити, чому саме поляни великого гетьмана зазнали поразки: вона свідчить, що він не мав під собою твердого грунту, не мав середовища, на яке міг спиратися, не мав і тієї сили, яка могла б примусити всі середовища схилятися перед нею … Гетьманування Пилипа Орлика пройшло поза Україною, але в боротьбі за її незалежність. Полонська-Василенко Н. Історія України, 1995. - С. 173»

«При тім списано інтересні постанови, яке має бути правління гетьманське, хоч сі постанови не були здійснені, бо взяти Україну в свої руки сим людям не удалося ніколи,--але вони цікаві, як вираз поглядів і бажань сих людей, що зв'язали свою долю з визволенням України. В постановах сих багато нового, що могло б бути важним кроком наперед», - зауважує М.С. Грушевський Грушевський М.С. Ілюстрована Історія України./Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України “Дніпросоюз” 1921.-C. 223

Отже, як ми бачимо, погляди більш авторитетних вчених схиляються до того, щоб вважати «Пакти і Конституції…» лише талановитим твором людей, котрі попередили час на майже 70 років (а саме через стільки часу з'явилися перші конституції Європи та США). Але, приймаючи до уваги історичні обставини епохи Північної війни, було б занадто ризиковано розглядати цей документ як такий, що приніс би українському народові реальну користь.

2. Загальна характеристика та зміст Конституції Пилипа Орлика

Деякі науковці намагаються розглядати твір Пилипа Орлика як першу конституцію в світовій історії. Але, перш ніж розглядати зміст та роль Конституції, на думку автора, необхідно спочатку визначити сутність поняття «конституція», її ознаки та характеристику.

Слово"конституція" у сучасну мову прийшло з латинської -- constitutio, що буквально можна перекласти як "устрій, установлення, утвердження".У Стародавньому Римі конституціями називали окремі акти, що їх видавали імператори. Сучасне розуміння слова "конституція" (конституція держави) бере свій початок із періоду зміни в Європі феодального ладу на буржуазний (XVII--XVIII ст.) і кінцево викристалізовується на початок XX ст. уже як сутність основного закону держави.

Першими (писаними) конституціями довгий час вважали Конституцію США 1787 р., Конституції Франції та Польщі 1791 р. До останніх сьогодні, безперечно, можна віднести і Конституцію Пилипа Орлика 1710 р.

Наука конституційного права знає різні підходи (погляди представників різних правових шкіл) щодо визначення поняття конституції. Одним із найуніфікованіших вважають визначення, за яким "Конституція -- це Основний Закон держави, що об'єднує у собі групу норм із вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи і громадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальної організації держави тощо". Основи конституційного права України. Під редакцією Копейчикова В.В. - К., Юрінком, 1997.-С. 28

Отже, конституція -- це закон, який встановлює форму держави, систему державних органів, визначає порядок їх формування та діяльності, основні права та обов'язки громадян. Інакше кажучи, конституція встановлює і закріплює устрій держави, саме за це її називають основним законом.

Слід зазначити, що розрізняють кілька різновидів конституцій:

Конституція фактична -- це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об'єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, соціальні та інші характеристики суспільства. Іншими словами, фактичну конституцію складають його економічна, політична та соціально-класова основи, які органічно взаємозв'язані між собою.

Юридична конституція є офіційним визначенням фактичного порядку речей, вторинним, похідним від них засобом правового впорядкування реальних суспільних відносин.

Фактична конституція існує незалежно від того, знайшла вона своє юридичне втілення чи ні. Це певний порядок державного устрою. Фактична і юридична конституції - цілком самостійні явища і ототожнювати їх не можна.

У сучасних умовах співвідношення між фактичною і юридичною конституціями (її юридичним втіленням) набуло особливої ваги і значення, оскільки основи державного устрою зазнають радикальних змін. Фактична конституція часто випереджає юридичну конституцію, яка стає гальмом розвитку основоположних суспільних відносин. Тому першочергове завдання конституційного будівництва -- приведення юридичної конституції у відповідність з конституцією фактичною.

В Україні до прийняття нової Конституції практично був великий розрив між фактичною і юридичною конституціями. Ті нові явища, що існували в економіці, політиці тощо, не були відбиті у конституції. Основне завдання правової держави - юридичну конституцію вчасно привести у відповідність з конституцією фактичною.

Фіктивна конституція характерна для країн з авторитарними, а тим більше -- з тоталітарними політичними режимами. У таких державах конституція -- бутафорія, політична декларація, яка приховує дійсний стан речей (СРСР, соціалістичні країни і ін.).

Також за формою конституції поділяються на писані і неписані. Писані конституції -- це конституції, складені у вигляді єдиного документу (моноконституцінний акт).Моноконституційними актами були радянські конституції, нинішні конституції Німеччини, Іспанії, Мексики, інших держав.

Неписані конституції - це конституції, складені з великої кількості парламентських законів, судових прецедентів, звичаїв (Великобританія, Нова Зеландія).Наприклад, конституція Швеції складається із трьох актів -- Форми правління 1974 року, Акту про престолонаслідування 1810 року і Акту про свободу друку 1974 року. Конституції першого виду нерідко називають кодифікованими, другого -- некодифікованими.

За способом змін, внесення поправок і доповнень Конституції також поділяються на дві групи -- жорсткі та гнучкі.

Жорсткими вважаються конституції, для зміни яких встановлений більш складний порядок, ніж для звичайних парламентських законів.

"Жорсткість" - це якість, властивість писаних конституцій, що зумовлює формальні гарантії стабільності в конституційному регулюванні. Однак така якість не має абсолютного значення. Можливість змін конституції у першу чергу визначається соціально-економічними і політичними факторами.

За формою політико-територіального устрою конституції поділяються на унітарні і федеративні.

В унітарній державі, на відміну від федерації, діє одна конституція. Це створює організаційно-передові передумови для посилення центральної влади на місцях на всій території країни.

В окремих випадках до складу унітарних держав можуть входити одна або декілька територіальних одиниць, які користуються особливим статусом автономних державних утворень.

На відміну від унітарної держави, члени федерації (штати, кантони, землі, провінції, республіки) мають свою конституцію, законодавчі органи і т.д. Одночасно в рамках федерації діє загальна конституція для всієї федерації. По конституції федера­ціями є США, ФРН, Росія, Швейцарія, Австрія, Канада, Мексика, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Індія, Бірма, Малайзія, Ав­стралійський Союз, Нігерія.

Характерними ознаками конституції, які відрізняють її від інших нормативних актів, є такі:

а) конституція --Основний Закон держави,тобто документ, який повинен виступати основою (фундаментом) національного законодавства. Кожна окрема конституційна норма закладає основу (ґрунт) для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів;

б) конституція -- закон, що має вищу юри­дичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати положенням конституції. Жоден нормативно-правовий акт держави не може супере­чити конституції.

в) конституція -- закон, що має підвищений ступінь стабільності. Останнє забезпечують як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до основного закону держави, відмінного від процедури внесення змін і доповнень до звичайних законів, так і створенням системи правової охорони конституції (система конституційного нагляду, система конституційного контролю), за якої унеможливлене співіснування в одному правовому полі конституції і правових актів, котрі їй суперечать.

Отже, вимоги до документів конституційного характеру висвітлені більш ніж чітко та ясно. Таким чином, для подальшого висвітлення центральної проблеми даної роботи, необхідно розглянути документ, створений П. Орликом більш детально, щоб доказати його право першим стояти в одному ряду з Конституціями США, Франції, Польщі.

Текст був складений латинською та руською мовами. «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» написані під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму закладали головні принципи республіканської форм правління. Документ складений як договір між гетьманом та Військом Запорозьким (народ України), що було характерно для західної традиції, і відрізнялися від ідей східного патрімоніалізму.

Конституцію можна поділити на дві різних за функціями частини: декларативну і, власне, суспільний договір.

Декларативна частина документа має, на погляд автора, дуже важливе значення як маніфест “мазепинського” руху, тобто як програма борців за українську незалежність початку XVIII ст. Серед декларативних положень, яким присвячено преамбулу та перші три статті документу, можна виділити такі:

1) концепція етнічно-державної історії української нації, що пояснює наступні п'ять постулатів;

2) державна незалежність України;

3) православна віра як державна релігія;

4) вічність і недоторканність встановлених кордонів;

5) затвердження шведської протекції над Україною (фактично встановлення союзу двох держав);

6) необхідність встановлення дружніх і союзних відносин з Кримським ханством.Кресіна І., Кресін О. Пилип Орлик і його Конституція / І. Кресіна, О. Кресін. - К., 1997.-С. 36

Конституція складається з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави. У преамбулі схематично викладено історію Війська Запорозького -- всього малоросійського народу. Тут Пилип Орлик витворив історико-політичний міф про те, що першим прийняв християнство каган «хозарів-козаків», а не князь Володимир Святославович.

Отак і народ козацький, давній та відважний, раніше званий Хозарським, спочатку підніс безсмертною славою, широкими володіннями та героїчними діяннями, яких не лише сусідні народи, а й сама Східна (Візантійська) Імперія на морі й на суші боялась настільки, що Східний (Візантійський), імператор, замисливши умиротворити цей народ, поєднався з ними міцним союзом і власну дочку Кагана себто володаря Козаків, призначив сину своєму (як дружину)Слюсаренко А.Г, Томенко М.В. Історія української конституції - К.: "Знання", 1993. - С.25

У такий спосіб документ заклав історичний пріоритет Української держави, першість у ній віддавалася козакам. Саме козаки, на думку Пилипа Орлика, були попередниками Володимира Великого в процесі прилучення українських земель до європейської цивілізації. Дана схема (хозари-козаки--оборонці народу на території України) стала підґрунтям ідеї окремішності руського-малоросійського-українського народу та його природного права на власну державу.

У першому параграфі розглянуто питання віри, заявлено про православ'я як панівну релігію в державі, а також про відновлення автокефалії.

Тому теперішній новообраний Ясновельможний Гетьман буде зобов'язаний і примушений у законному порядку особливо дбати про те, щоб жодна чужинська релігія не запроваджувалася на нашій Руській батьківщині. …(гетьман) повинен буде сам з власної ініціативи її викорінити, не допускаючи проповідування та розмноження кількості її прихильників…докладаючи особливих зусиль, щоб вовіки міцніла одна-єдина Віра Православна Східного Обряду під священним Апостольським престолом у Константинополі… А задля більшого авторитету першого в Малій Русі Київського митрополичого престолу і для зручнішого керівництва духовними справами згаданий Ясновельможний Гетьман, коли наша батьківщина буде звільнена від московського ярма, мусить сприяти поверненню її у підпорядкування владі Константинопольского Апостольского престолу, щоб таким чином відновити зв'язок і послушницьку належність нашої батьківщини до вищеназваного Апостольского Константинопольского престолу, удостоєного Євангельською проповіддю нести світло і утверджуватися у Святій Вселенській Вірі. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

Другий параграф важливий тим, що чітко означив кордони держави, визначені Зборівською угодою 1649 р. Гетьман зобов'язаний оберігати територіальну цілісність країни.

Принциповий характер має шостий параграф, де закладені принципи управління та діяльності органів державної влади. Конституція певною мірою грунтувалася на ідеї розподілу законодавчої, виконавчої та судової влад. Законодавча влада належить Раді, членами якої є полковники зі своєю старшиною, сотники, «генеральні радники від всіх полків» та «посли від Низового Війська Запорозького для слухання і обговорення справ, щоб взяти активну участь». Рада повинна збиратися тричі на рік -- на Різдво Христове, Свято Великодня і Покрови, а також за рішенням гетьмана. Всі важливі державні справи гетьман має попередньо узгоджувані «на власний розсуд нічого не повинне ні починатися, і вирішуватися, не здійснюватися». Суд також мав діяти незалежно, оскільки гетьман “не повинен карати сам, із власної ініціативи і помсти, але таке правопорушення -- і умисне, й випадкове -- має підлягати розгляду Генерального Суду, який і повинен винести «рішення не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен повинен підкоритися, як переможений законом» (пар. 7). Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

Зміст шостого параграфу однозначно вказує на вплив ідей західноєвропейського парламентаризму.

У світлі сьогоднішнього незадовільного стану економічного та антикорупційного законодавства та нерідких в наш час порушень прав людей дуже цікавими є параграфи 9 та 10:

Оскільки відомо, що з давніх часів у Війську Запорозькому були Генеральні Скарбники, які відали публічним скарбом, млинами і всіма публічними прибутками, податками і сплатами і розпоряджалися всім цим на розсуд і за згодою Гетьмана, отож і нині за загальною згодою встановлюється такий порядок і ухвалюється закон, що не підлягатиме змінам, що на випадок, якби наша Батьківщина звільнилася від Московського ярма, належить на розсуд Гетьмана при публічній згоді обрати Генерального скарбника, мужа видатного, заслуженого, багатого і прямодушного, який взяв би під свою опіку державну скарбницю, відав би млинами і всіма прибутками і дбав би про них не для власної, а для загальної потреби, враховуючи думку Гетьмана. А сам Ясновельможний Гетьман не повинен ніяким чином поширювати своє право обертати (їх) на власну користь, обмежуючись своєю часткою прибутків, які належать на Гетьманську булаву і особу…. Більше того, Ясновельможному Гетьману виділяється (частина) із спільних володінь і земель Війська Запорозького, але так, щоб необмежена влада не порушила прав тих, чиї заслуги перед батьківщиною менші, а саме: ченців, священиків, бездітних удів, виборних і рядових козаків, двірських слуг і приватних осіб. При цьому повинен бути обраний не тільки Скарбник, який перебуває при Гетьмані й постійно знаходиться у Гетьманській столиці, але також одночасно (слід обрати) у кожному Полку двох присяжних Скарбників, значних і заможних (представників), затверджених спільною ухвалою обох станів: козаків і простого люду. Вони мусять знати і прибутки Полку від приватних осіб, і публічні податки, й зобов'язані опікуватися видатками, щороку складаючи звіти -- звітуючи про своє управління. Отож ці Полкові Скарбники, перебуваючи у залежності від Генерального Скарбника, мали б своїм завданням і обов'язком виплачувати у своїх Полках борги з державної скарбниці, визначати її прибуток, збирати його й передавати до рук Генерального Скарбника. А панам Полковникам жодним способом не слід втручатися (в справи) полкової скарбниці, оскільки їм належить задовольнятися прибутками й пільгами свого уряду. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

Як ми бачимо, Пилип Орлик зі своїми колегами перейняли ідеї не лише конституційної науки Заходу, створивши парламентарний уряд з усіма атрибутами розвинутої державності, а й запровадили засоби якісного контролю над економікою держави та боротьби з економічними злочинами і корупцією (пар.10) Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

Подібно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов'язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дбати про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог… Через це нехай пани Полковники, Сотники Отамани, Урядники і Виборні не наважуються пригноблювати свою домашню челядь і рядових (козаків), а особливо рядових простолюдинів, які не знаходяться у прямій залежності від їхніх діл чи в їхньому особистому підданстві, посилаючи (їх) косити сіно чи збирати врожай, виганяючи на укріплення валів, відбираючи насильно, шляхом грабунку чи примусового продажу земель, за якусь незначну провину все рухоме й нерухоме майно. Ремісників же примушують без дозволу до виготовлення замовлених для хатнього вжитку речей, а козакам не надають приватних відпусток. Ясновельможний Гетьман повинен заборонити ці зловживання, що так поширилися, й, уникаючи їх сам, гідним наслідування прикладом, і викорінюючи. Оскільки ж усі тягарі і здирство нещасного простолюду беруть свій початок із підкупу за сприяння особам, що просять і домагаються судових посад, не користуючись довір'ям і не маючи заслуг, але ненаситно прагнучи до власного збагачення, розбещуючи урядовців, козаків і простолюдинів, завойовуючи прихильність гетьмана підступними дарунками, за допомогою яких намагаються без вільних виборів, всупереч праву і рівності, піднятися на вершину полкових та інших урядів і почестей, тому найсерйознішим чином постановляємо, що Ясновельможний Гетьман не надаватиме нікому ніяких урядів ані почестей, керуючись якоюсь попередньою оцінкою вартості Полковницьких відзнак чи інших козацьких та простих посад, і не нав'язуватиме на них нікого силоміць. Але завжди як козацькі, так і прості урядники, а особливо полковники, повинні обиратися вільним волевиявленням і голосуванням, і після виборів затверджуватися гетьманською владою, хоча вибори цих виборних осіб не повинні оголошуватися і здійснюватися без гетьманської згоди. Цей же закон належить виконувати і Полковникам, не призначаючи сотників та інших урядників на основі дружніх стосунків і особистої прихильності без вільного голосування всього повіту, але обираючи і не усуваючи від урядів через приватні сутички.

Особлива увага приділялася соціальному забезпеченню родин військовослужбовців, в тому числі вдів та сиріт, що випливає з тексту статті 11.

Встановлюється і оголошується непорушним, що вдови козаків, їхні дружини та діти-сироти, козацькі господарства і (господарства) жінок, чоловіки яких перебувають на війні або на якихось військових службах, не притягатимуться до жодних обов'язкових для простого люду загальних повинностей і не будуть обтяжені сплатою податків. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

У висновку цієї глави мені хотілося б зауважити, що деякі пункти документу, особливо ті, що висвітлюють проблеми простого люду і несуть в собі вирішення цих проблем, на період початку 18 сторіччя практично не мали у світі аналогів серед офіційно затверджених, але не слід забувати, що документ, підписаний П. Орликом так ніколи і не вступив в дію.

У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорізьким.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік -- в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини (стаття 6). У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

3. Значення Конституції Пилипа Орлика в історичному і політичному житті України

Змістова унікальність Конституції Пилипа Орлика “як документа на зламі середньовічного та новочасного конституціалізму” полягає в тому, що він увібрав надбання європейської політико-правової думки та української демократично-правової традиції.Великий енциклопедичний юридичний словник /за ред. Ю.С. Шемшученка. - К.:Юридична думка,2007.-С.388 Слід підкреслити, що цей документ майже на 70 років випередив Декларацію про незалежність США(1776р.), майже на 80 років одну з перших у світі Конституцію США(1787р.), французьку Декларацію прав людини і громадянина(1789р.) і перші європейські конституції Польщі та Франції(1791р.).Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціанолізму) / М.І. Малишко.-К.: МАУП, 2000. - С.11

Ідея формування конституційної держави та практика державного будівництва в Україні зазнали тривалої історичної еволюції. З часу ухвалення першої Конституції України -- Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) український конституціоналізм пройшов у своєму розвитку ряд етапів:

1) початок XVIII ст. -- середина XIX ст. -- конституціоналізм періоду прийняття і дії першої Конституції України та козацько-гетьманського державного будівництва;

2) середина XIX ст. -- початок XX ст. -- конституціоналізм періоду підготовки конституційних проектів і теорій та конституцій і конституційних актів суверенної України;

3) 1919 р. -- 1991 р. -- конституціоналізм радянської епохи -- період символічних українських конституцій несуверенної української держави, панування марксистської (марксистсько-ленінської) теорії конституції;

4) 1991 р. -- 2002 р. -- конституціоналізм з часу проголошення суверенітету української держави і прийняття чинної Конституції України.

Незважаючи на винятково складні умови конституційного будівництва в Україні і розвитку теорії конституціоналізму, що пов'язано зі станом української державності та іншими обставинами, український конституціоналізм значною мірою ґрунтувався і ґрунтується на досягненнях світового конституціоналізму. Зокрема, Конституція Пилипа Орлика 1710 р. містила реальну модель держави, засновану на природному праві народу на самовизначення. Документ детально окреслював тріаду державної влади, визначав склад, повноваження, порядок функціонування державних органів, правовий статус громадян, принципи виборчого права. Хоча «Пакти й Конституція прав та вольностей війська Запорозького» мали недоліки в нормах організації публічної влади і позначалися не надто високою технікою викладення правового матеріалу, вони ввійшли в історію як перша державна конституція України.

Починаючи з 1710 р. конституційне будівництво в Україні характеризується рядом діаметрально протилежних рис і тенденцій та нерівномірністю розвитку: з одного боку, -- великою перервністю у своєму розвитку (Конституція П.Орлика 1710р. -- Конституція УНР 1918 p.), тобто глибоким спадом, а з іншого боку, -- множинністю конституційно-правових актів в історично короткі проміжки часу, зокрема в період 1917--1920 pp., тобто значним піднесенням конституційного будівництва, що зумовлено неодноразовими змінами державного і суспільного ладу як в Україні, так і в тих країнах, до яких тимчасово входили території (Росія та ін.). Зокрема, в період з 1917--1920 pp. було прийнято чотири універсали (1917--1918 pp.), які є конституційно-правовими актами, і п'ять конституцій: Конституція УНР 1918 p., Конституція ЗУНР 1918 p., Конституція гетьмана П.Скоропадського (Закон про тимчасовий державний устрій України 1918 p.), Конституція УНР часів Директорії (Закон про форми державної влади в Україні та інші закони), Конституція України 1919р.

Надзвичайна активність конституційного процесу протягом 1917--1920 pp. не була випадковою. Прийняттю цих конституцій передувала підготовка ряду проектів конституцій в період з середини XIX ст. до початку XX ст., які з ряду причин залишилися нереалізованими

У цілому конституційне будівництво в Україні з часу прийняття першої Конституції України -- Конституції П. Орлика 1710 р -- до прийняття чинної Конституції 1996 р являло собою фактично становлення української конституції і українського конституціоналізму Конституції цього періоду мали переважно тимчасовий або обмежений територією дії характер (Конституція П. Орлика), або не набули чинності (Конституція УНР 1918 р), або мали символічний характер чи були рецепцією Інших конституцій (радянські конституції 1919 р, 1929 р, 1937 р, 1978 р)

Недоліки та переваги конституційних формувань і загальної структури документу:

Головна ідея «Конституції» - повна незалежність України від Польщі та Росії, при чому кордони з Польщею визначалися по річці Случ, як за Богдана Хмельницького. Крім визначення територій української держави, цей документ визначав права усіх верств населення України, незалежне становище Запорізької Січі від Польщі та Росії. Гетьман призначався главою держави, поряд з ним мала діяти генеральна старшинська рада, що певною мірою обмежувала владу гетьмана й регулювала його відносини з народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного полку. Державний скарб відділявся від гетьманського, на утримання гетьмана виділялися строго визначені окремі землі та кошти. Полковники та сотники повинні були обиратися демократично - вільними голосами козаків чи сотні. Гетьман зобов'язувався стежити за справедливим розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими під помічниками, селянами, міщанами, купецтвом.

Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради - своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише генеральна старшина і полковники, а й представники Запоріжжя та полків - від кожного по одній заслуженій особі.

Важливої особливістю, що відрізняла її від звичайних гетьманських статей і робила подібною до пізніх європейських Конституцій, було те, що вона укладалася не між гетьманом і монархом, а між гетьманом та козацтвом, яке виступало від імені всього українського народу.

Конституція Пилипа Орлика містила багато цікавих і прогресивних ідей, була на рівні кращих досягнень тогочасної юридичної думки. Вона значно випереджає свій час, а також про глибоко демократичні засади кабінета Пилипа Орлика і про те, якою серйозною фігурою був він сам.

Конституцію складено з цілковитою певністю у швидкому поверненні на Батьківщину, де вона повинна була набути юридичну силу для всієї України. Тому в момент її укладення, вона уявлялась цілковитою реальністю, а не просто теоретичним проектом, яким стала пізніше, коли повернення в Україну її укладачів стала неможливим. Реальної сили Конституція так і не набула, а тому лишилася в історії як оригінальна правова пам'ятка, своєрідна юридична платформа «мазепинського руху» і, найголовніше, як один із перших конституційних актів в історії Європи, який обґрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.

Одним із ключових моментів Конституції стало визнання кордонів України та забезпечення їхньої цілісності. «Як кожна держава складається і затверджується непорушною цілісністю кордонів, - записано в ній, - так і Мала Росія, Вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Речі Посполитої Польської і від Московської держави, які відійшли в гетьманську область, не були насильно змінені і порушені…».

Гетьман як керівник держави зобов'язувався Конституцією чинити всіляку поміч Запорозькому Низовому війську. Цей документ визначав права всіх верств населення України: козацтва, селян, міщан, купецтва, усієї людності на території полків.

Начальної точкою Орликової Конституції була теза про незалежність України обох боків Дніпра. Передбачувала цілу низку реформ у ділянці верховної й виконуючої влади та в межах громадського устрою, прав і обо'язків козацької, селянської та міщанської суспільності. Цією Конституцією Пилип Орлик зобов'язується обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти соціальний статус запоріжців і боротися за політичне і церковне відновлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу на Україні. Вся Конституція була пройнята широким демократизмом, що відбивав дуже різко на тлі політично-громадських умов життя тогочасної східної Європи. Взагалі, в цих постановах багато такого, що могол б бути важливим кроком вперед в розвитку українського життя. Тут є і початки представницького парламентарного устрою. Вказується що гетьмани останнім часом присвоїли собі самодержавну владу, узаконили самодержавця і таке право: «так хочу, так велю». З того, що гетьман сам вирішив зменшити свою владу, створити іншу, незвичну державну інфраструктуру, впливає той факт, що в Україні на той час склалася складна економічно-політична ситуація, яка разом із накопиченням багатовікових державницьких традицій та наявністю освіченої інтелігенції створила умови державного поступу, розвитку соціальних відносин, економічного та політичного благополуччя. В Конституції було збережено багато козацьких законів, це було пов'язано не тільки з особливостями національної свідомості, але й з усвідомленням Пилипом Орликом того факту, що документ цей не мав (по запровадженню) докорінно змінювати життя людей, а лише виправляти недоліки старих порядків, лишаючи ті прогресивні ідеї, що були створені на Січі, і поширюючи їх.

Конституція має статті, що захищають права і свободи громадян. Тут вперше висловлюється принцип недоторканності особистості та права будь-якої людини на приватну власність, яка розглядається як складова частина прав людини, повноправного громадянина. Тут від свавілля державних урядовців закріплюються нормативи їх влади, прав та обов'язків, причому зустрічається стаття, що по суті, є прототипом закріпленої Конституцією США процедури імпічменту. Згідно з цим документом кожна людина має права та обов'язки перед державою, які гетьман не може відмінити за своїм присудом. Цим П. Орлик виявив далекоглядність, побачивши в гуманістичних течіях прообраз правничої системи майбутнього, в якій велику роль буде віддано законам, що охороняють права особистості.

Зрозуміло, що форма цього документа не позбавлена деяких хиб і помилок, адже писався він у надзвичайно складний час в умовах важкого економічного стану пограбованої Вітчизни.

Згідно з теорією І.П. Крип'якевич Іван Крип'якевич «Історія України», 2-е видання, Львів «Світ» 199 ,/ [Електронний ресурс]- розділ «Козацька держава». - Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/ 1710 р. не ввійшла в життя, але все-таки має важливе значення, як показник того, в якому напрямку мали йти реформи. На перше місце висувалася справа взаємин між гетьманом і народом. Тут виходили наверх ті тенденції, що їх проявляла старшина супроти гетьмана часів Многогрішного і Самойловича. Знижувався авторитет гетьманської влади, створений важкими зусиллями гетьманів. Велику увагу було звернено на соціальні низи-козаків і посполитих, щоб забезпечити їх від визиску та гніту; гетьман мав взяти їх під свою опіку. Забезпечено також права Запорожжя. Всі ці постанови мали егоїстично-класовий чи груповий характер: ішлося про охорону та збільшення соціальних і політичних «вольностей» окремих груп, а не про зріст і забезпечення держави. З питань загального порушення тільки одне - закріплення західного кордону на Случі. Творці Конституції - старшина і запорожці - не виявили широкого політичного світогляду. Крип'якевич та ще деякі історики вважають, що ця Конституція була незавершеною, недосконалою і вказують на те що просто було втрачено вдалий історичний момент, але все-таки, можна вважати, що в 1710 р. було закладено наріжний камінь державного будівництва Нового Часу.

На час створення Конституції дуже важливою постала перед суспільством проблема церковної залежності від Московського патріархату. Так, відомі церковні діячі, що теж приймали участь у політиці, мусили приховувати свої погляди, зрікатися висловлювань під тиском царя. Наприклад, Стефан Яворський, Феофан Прокопович та інші видатні діячі з наказу царя мусили доводити свою лояльність, проголошуючи анафему колишньому другові і покровителю Іванові Мазепі, хто насправді був гідним канонізації…Тому Конституція в першому пункті - до проголошення атрибутів державності, утвердження кордонів, «прав і свобод», фінансів, суспільного устрою - вимагає відновлення власної церковної ієрархії та підпорядкування її традиційно Константинопольському патріархові. Необхідність власного керівництва духовними справами була не менш гостра й очевидна, як у наші часи справа порятунку української мови. У тому ж першому пункті згадано про заборону проживання в Україні послідовників чужо вір'я. Напевно не слід шукати у цій фразі, типовій для християнських теоретиків, одіозної для «юдофобії українців»: як затверджує Орест Субтельний у своїй праці «Україна. Історія» Орест Субтельний «України. Історія» - Київ «Либідь» 1991 р. - гл. 10 «Гетьманщина, стаття «Переломний момент». -211c. посилаючись на дослідження англійського історика Нормана Дейвіса, «участь євреїв у жорстокій експлуатації селян шляхетсько-єврейською спілкою була єдиною найвгамовнішою причиною тієї страшної відплати, що не один раз упаде на них у майбутньому». Треба додати до вищесказаного, що четверо з полковників Війська Запорозького були єврейського походження, в тому числі Григорій Герци - полтавський полковник, з дочкою якого одружився в 1698 році Пилип Орлик.

Шостий пункт угоди, як зазначає історик права Микола Іваненко, є цікавим свідченням прагнення оформити політичні домагання класу генеральної старшини, що намагалась наприкінці ХVІІ ст. відігравати керівну роль у державному житті України. Микола Василенко наголошує: «Вихідним пунктом для цього положення угоди було негативне й вороже ставлення генеральної старшини до ідеї самодержавної влади». Цей пункт є дуже важливим з точки зору державної організації.

Якщо розглянути дві Конституції - Пилипа Орлика та сучасної незалежної України, зауважимо чимало моментів і колізій, однаково притаманних таким віддаленим у часі історичним документам. Це, наприклад, слабкий контроль за надходженнями та видатками скарбниці (бюджету), свавілля старшинських земельних магнатів (нинішніх олігархів), всепроникаюча корупція і т. п. Правникам все це може стати матеріалом для інтелектуальних роздумів, аналізу, узагальнень, що сприятиме напрацюванню належної юридичної бази, необхідної для утвердження демократичних засад у нашому суспільстві,

Однак звернемо увагу на ще одне важливе питання. Воно стосується правосвідомості населення. Глибше ознайомлення з Конституцією Пилипа Орлика свідчить, що тоді правосвідомість населення, передусім середньої верстви (рядових козаків, селян-продуцентів, міщан-ремісників) була значно вищою, ніж сучасних українців, котрі ще не оговталися від перебування під пресом московського тоталітарного режиму. Це пояснюється високим рівнем, як на той час, освіченістю українців і давніми (ще від княжої Руси-України) демократичними традиціями. Таке умовне порівняння дає підставу вважати, наскільки ще залишається низьким відповідно до сучасних потреб рівень правосвідомості наших громадян. За роки незалежності в Україні, на жаль, ще надто мало зроблено і робиться для правового виховання населення, формування його правосвідомості й «правового почуття».Сокуренко В.Г. Правове почуття / В.Г.Сокуренко // Проблеми дер­жавотворення в Україні. Серія юридична. - 1994. - Вип. 31. - С. 7-10.

На сьогодні - це одна з найбільших і найскладніших проблем національної ідеології. Йдеться про охоплення різноманітними формами правового просвітництва всього суспільства, населення різних вікових груп, соціальних категорій, різних рівнів теоретичної підготовки. До цього процесу мали б бути максимально залучені телебачення, радіо, преса, науково-популярні видання та ін. Для його стимулювання необхідна ґрунтовна державна програма з відповідним фінансовим забезпеченням.

Лише за достатнього рівня правосвідомості населення можна серйозно розглядати питання про побудову громадянського суспільства, політико-правову доктрину побудови Української держави і праваДив.: Костицький М.В. Політико-правова доктрина як основа побу­дови Української держави і права / М.В. Костицький // Проблеми державотво­рення в Україні. Серія юридична. - 1994. - С. 3-6., формування демократичних засад у сучасному державотворенні.

Висновок

Дослідивши історичні умови прийняття Конституції, ії правові і політичні аспекти, я дійшла до висновку.

Конституція Пилипа Орлика 1710 року вважається однією з перших конституцій, саме в сучасному значенні цього слова. Вона охоплювала практично всі сфери життя людини і функціонування держави, встановлювала принципи і основні засади владарювання в Українській гетьманській державі, тобто була Основним Законом.

Конституція Пилипа Орлика містила багато цікавих і прогресивних ідей, була на рівні кращих досягнень тогочасної юридичної думки. Вона значно випереджає свій час, а також свідчить про глибоко демократичні засади кабінету Пилипа Орлика і про те, якою серйозною фігурою був він сам.

Конституцію складено з цілковитою певністю у швидкому поверненні на Батьківщину, де вона буде мати юридичну силу для всієї України. Тому в момент її укладення, вона уявлялась цілковитою реальністю, а не просто теоретичним проектом, яким стала пізніше, коли повернення в Україну її укладачів стало неможливим. Реальної сили Конституція так і не набула, а тому лишилася в історії як оригінальна правова пам'ятка, своєрідна юридична платформа ''мазепинського руху'' і, найголовніше, як один із перших конституційних актів в історії Європи, який обґрунтовує можливість існування парламентарної демократичної республіки.

Унікальність Конституції Пилипа Орлика, насамперед, - у її формальному відображенні історико-правового процесу в Україні поч. ХVІІІ ст. Український народ в умовах комплексної дії економічних, соціальних, культурних, геополітичних чинників підій­шов до потреби переходу від традиційного українського суспільства, яке ґрунтувалося на ототожненні владних відносин і відносин влас­ності, корпоративності й заздалегідь визначеного статусу членів суспільства, до прогресивнішої демократичної системи.