Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра «Соціальної економіки»

Реферат

З предмета «Історія економіки та економічної думки»

На тему : «Первісне суспільство. Ознаки, періодизація»



План

1. Загальна характеристика

2. Археологічна класифікація

3. Кам'яна доба

4. Мідна доба

5. Бронзова доба

6. Залізна доба в системі трьох періодів

7. Перехід від бронзової доби

8. Перелік літератури



Первісне суспільство -- тривалий період в історії людства: від виникнення людини розумної (близько 2,5-2,8 млн. років тому) і до виникнення цивілізації і державності.

Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з'являється можливість історичних досліджень. У різних народів цей процес відбувався в різні історичні терміни, а деякі народи живуть в умовах первісності до сьогоднішнього дня. У сучасній науці прийнято розрізнювати власне первісну культуру, яка існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV--початок III тис. до н. е.) і традиційну первісну культуру.

1. Загальна характеристика

Епосі первісності властиві такі особливості:

· відбувався антропогенез -- біологічна еволюція людини, що завершилася, на думку різних вчених від 40 до 100 тисяч років тому, виникненням виду «людина розумна» (Homo sapiens), а також основних людських рас -- надалі глибоких еволюційних змін в біологічній природі людини вже не відбувалося;

· йшло формування мислення (або інтелекту) людини, її мови -- в подальші періоди вони лише розвивалися;

· людство розповсюдилося по всіх континентах;

· люди переходять до відтворювального господарства (від полювання і збирання до землеробства і скотарства).

· поряд з антропогенезом розвертається соціогенез -- формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплеменної організації;

· складаються перші світоглядні уявлення, ранні форми релігійних уявлень, міфологічних систем.

Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, стоїть і складання культури як специфічної сфери людського суспільства. Причому для ранніх етапів історії характерна єдність закономірностей, спільність виявів становлення культури у різних народів.

Специфічною рисою первісної культури був її синкретизм (нерозчлененість), коли ні форми свідомості, ні види діяльності, ні форми культури не відділялися і не протиставлялися один одному. Будь-який вид діяльності передбачав і містив в собі всі інші.

У первісному суспільстві в головному занятті людей -- полюванні -- були поєднані:

· технологічні прийоми виготовлення знарядь праці,

· стихійні знання про звички тварин,

· соціальні зв'язки, що виражаються в формі полювання (індивідуальна, колективна),

· релігійні уявлення -- магічні дії по забезпеченню успіху, які в свою чергу включали елементи художньої культури: пісні, танці, живопис.

Саме внаслідок такого синкретизму характеристика культури первісного суспільства передбачає цілісний розгляд явищ його матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.

2. Археологічна класифікація

Лукрецій Кар «Про природу речей» запропонував як критерій періодизації використовувати зміну знарядь праці, тобто зміну кам'яних знарядь мідними, а мідних залізними. Ж. Кондоросе (ХVIII ст.) ввів поділ історії первісного суспільства по типам господарювання: мисливство та рибальство, скотарство, землеробство. А. Фергюссон (ХVIII ст.) як критерій періодизації висунув ступінь освоєння культури: дикість, варварство, цивілізація.

Теорії, що так чи інакше пояснюють історію первісного суспільства, з'явилися ХIХ ст. Поясненням цьому факту може служити відкриття та цілеспрямоване й планомірне дослідження реліктових суспільств. Й. Бахофен розвинув ідею про матріархат. У своїй праці «Материнське право» (1861) він науково обгрунтував існування в історії людства універсальної епохи високого становища жінки в суспільному житті, властивої всім без винятку народам у минулому. Причину розвитку первісного суспільства він бачив у зміні релігійних уявлень. У тому ж XIX ст. розпочалася класифікація первісних пам'яток матеріальної культури, що призвело до створення науковообгрунтованої археологічної періодизації, що підтвердила гіпотезу Лукреція Кара. Данський учений Х. Томсен ввів поняття трьох періодів: кам'яного, мідного і залізного. Французький вчений Г. Мортілье створив періодизацію палеоліту (давній кам'яний вік), а шведський вчений-археолог О. Монтеліус: неоліту (новий кам'яний вік), бронзового та раннього залізного віку.

Усі системи періодизації по-своєму недосконалі. Існує чимало прикладів, коли кам'яні знаряддя палеолітичної або мезолітичної форми використовувалися у народів Далекого Сходу в XVI-XVII ст., при цьому в них існували родове суспільство і розвинені форми релігії, сім'ї. У наш часвважається, що загальнолюдська періодизацію первісного ладу закінчується на мезоліті, коли культурний розвиток різко прискорився і протікав у різних народів різними темпами. При цьому культури, що існували одночасно, можуть перебувати на різних ступенях розвитку, у зв'язку з чим, наприклад, неолітичні культури можуть сусідити з культурами бронзового віку.

Найбільш розробленою є археологічна періодизація, в основі якої лежить зіставлення виготовлених людиною знарядь праці, їх матеріалів, форм жител, поховань і т. д. За цим принципом історія людства в основному поділяється на кам'яний вік, бронзовий вік і залізний вік.

Найбільша заслуга у створенні сучасної археологічної класифікації належить французькому вченому Г. Мортільє і його співвітчизникові А. Брейлю.



3. Кам'яна доба

Кам'яна доба -- великий (найдовший період в історії людства) доісторичний період часу, впродовж якого люди широко використовували камінь для виготовлення знарядь праці, була відсутня технологія обробки металу, використовувалась також деревина, кістка, на пізнішому етапі з'явилась обробка глини, з якої робили посуд.

Кам'яні знаряддя виготовлялися з різних видів каменю. Так, кремінь і вапнякові сланці використовувалися для ріжучих інструментів і зброї, а з базальту і пісковику виготовлялися робочі інструменти, наприклад, камені для ручних млинів. Також отримали широке використання деревина, кістки, шкаралупа, оленячий ріг.

У даному періоді широке використання технологій вперше значно вплинуло на людську еволюцію. Ареал проживання людини розширився від саван Східної Африки до всіх куточків решти світу. В кінці кам'яної доби відбулося одомашнення деяких диких тварин і почалася виплавка мідної руди для виробництва металу. Кам'яний вік відноситься до доісторичного періоду людського розвитку, тому що в цей час людство ще не навчилося писати (що характеризує традиційний початок історичного літочислення).

Розрізнення ранньої історії людства на три періоди археологічних культур: кам'яну добу, бронзову добу й залізну добу запропонував данський археолог Християн Юргенсен Томсен для полегшення класифікації археологічних знахідок. Найкраще запропонована Момсеном класифікація артефактів працює для археологічних знахідок Середземномор'я та Близького Сходу. В інших районах Землі, такий поділ може бути несправедливим, наприклад, у Африці на південь від Сахари бронзової доби не було, а залізна доба почалася одразу ж після кам'яної.

У Середземномор'ї та на Близькому Сході кам'яна доба змінюється бронзовою добою через перехідну епоху -- енеоліт. Кам'яна доба переважно збігається з епохою первіснообщинного ладу і охоплює період, починаючи з виокремлення людини з тваринного стану (біля 1 млн. 800 тис. років тому) і завершуючи епохою поширення перших металів (приблизно 8 тис. років тому на Стародавньому Сході та біля 6-7 тис. років тому в Європі).

Кам'яна доба ділиться на:

давня кам'яна доба або палеоліт.

перехідну епоху -- мезоліт.

нова кам'яна доба або неоліт.

Хронологія. Палеоліт.

Період найдавнішої історії людства, що охоплює епоху з моменту виділення людей з тваринного стану і появи первіснообщинного ладу до остаточного відступу льодовиків. Термін був придуманий археологом Джоном Ліббоком у 1865-у. У палеоліті людина почала використовувати кам'яні знаряддя у своєму повсякденному житті. Кам'яна доба охоплює більшу частину історії людства (близько 99% часу[1]) на Землі і починається 2,5[2], або 2,6 [3] млн років тому. Кам'яний вік характеризується появою кам'яних інструментів, сільського господарства і завершенням плейстоцену близько 10 тис. років до н. е. Епоха палеоліту закінчується з настанням мезоліту, який, у свою чергу, завершився неолітичною революцією.

За часів палеоліту люди жили разом у невеликих громадах, таких як племена і займалися збиранням рослин і полюванням на диких тварин. Палеоліт характеризується використанням переважно кам'яних знарядь, хоча також застосовувалася деревина і кістяні інструменти. Природні матеріали адаптувалися людиною для використання їх як інструментів, так були в ходу шкіра і рослинні волокна, але, враховуючи їх недовговічність, вони не змогли зберегтися до наших днів. Людство протягом палеоліту поступово еволюціонувало від ранніх представників роду Homo, таких, як Homo habilis, які використовували прості кам'яні знаряддя до анатомічно сучасної людини (Homo sapiens). У кінці Палеоліту, під час так званого середнього і пізнього палеоліту люди почали створювати перші твори мистецтва та стали займатися релігійними і духовними обрядами, такими як поховання мертвих і релігійні ритуали. Клімат за часів палеоліту включав льодовикові і міжльодовикові періоди, в яких клімат періодично змінювався від теплих до холодних температур.

Ранній палеоліт.

Період, що почався з кінця епохи пліоцену, в якому почалося перше використання кам'яних знарядь предками сучасної людини Homo habilis. Це були порівняно прості інструменти, відомі як колуни. Homo habilis освоїли кам'яні знаряддя в епоху олдувайської культури, які використовувалися як рубила і кам'яні сердечники. Ця культура отримала свою назву на честь місця, де були знайдені перші кам'яні інструменти - Олдувайької ущелини в Танзанії. Живучи в цю епоху, люди існували переважно за рахунок м'яса померлих тварин і збирання дикорослих рослин, оскільки полювання в цей час не було ще поширене. Близько 1,5 млн років тому з'явився розвиненіший людський вид - Homo erectus. Представники даного виду навчилися використовувати вогонь і створювали складніші рубаючі інструменти з каменю, а також розширили ареал свого проживання за рахунок освоєння Азії, що підтверджується знахідками на плато Жойкудан в Китаї. Близько 1 млн років тому людина освоїла Європу і почала використовувати кам'яні сокири.

Культури раннього палеоліту.

Африка: 2,5-1 млн років тому

Олдувайська культура 2,5-1 млн років тому

Ашельська культура 2,5 млн - 200 тис. років тому

Європа: 1,2 млн - 600 тис. років тому

Аббевільська культура 1,5 млн - 600 тис. років тому

Альташейленська культура 600-350 тис. років тому

Жунгашейленська культура 350-150 тис. років тому

Спаташейленська культура 150-100 тис. років тому

Середній палеоліт.

Період почався близько 200 тис. років тому і є найбільш вивченою епохою, протягом якої жили неандертальці (120-35 тис. років тому). Найвідоміші знахідки неандертальців відносяться до Мостеріанської культури. Зрештою, неандертальці вимерли і були замінені сучасними людьми, які вперше з'явилися в Ефіопії близько 100 тис. років тому. Попри те, що культура неандертальців вважається примітивною, є дані, що вони шанували своїх людей похилого віку і практикували ритуали поховання, які організовувалися всім плем'ям. У цей час відбулося розширення ареалу проживання людей і заселення ними неосвоєних територій, таких як Австралія і Океанія. Народи Середнього палеоліту демонструють неспростовні докази, що у них почало переважати абстрактне мислення, виражене, наприклад в організованому похованні померлих. Нещодавно, в 1997 році на підставі аналізу ДНК перших неандертальця вчені Мюнхенського університету зробили висновок - відмінності в генах занадто великі щоб вважати неандертальців предками кроманьйонців (тобто сучасних людей). Ці висновки були підтверджені провідними фахівцями з Цюріха, а пізніше і всієї Європи і Америки. Протягом тривалого часу (15-35 тисяч років) неандертальці і кроманьйонці співіснували і ворогували. Зокрема, на стоянках і неандертальців і кроманьйонців були виявлені обгризені кістки іншого виду. Зокрема цієї думки дотримується професор Бордосського Університету Жан-Жак Юблен.

Культури середнього палеоліту.

Європа

Мікокуенська культура 125-38 тис. років до н. е.

Мустьєрська культура 125-38 тис. років до н. е.

Блатспіцценська група культур 50-35 тис. років до н. е.

Селетська культура 50-35 тис. років до н. е.

Північна Африка

Атерійська культура 40-18 тис. років до н. е.

Іберомаурусінська культура 17-8 тис. років до н. е.

Капсійська культура 9-3 тис. років до н. е.

Пізній палеоліт.

Близько 35-10 тис. років тому завершився останній льодовиковий період і сучасні люди протягом даного періоду розселилися по всій Землі. Після появи перших сучасних людей в Європі ( кроманьйонців) відбувся відносно швидкий розвиток їхніх культур, найвідоміші з яких: Шательперонська, Оріньякська, Солютрейська, Граветтська і Мадленська археологічні культури.

Північна і Південна Америка були колонізовані людьми через Берінговий перешийок, що існував у давнину і який був пізніше затоплений підвищенням рівня світового океану і перетворився в Берингову протоку. Стародавні люди Америки, палеоіндіанці швидше за все сформувалися в самостійну культуру близько 13,5 тис. років тому. У цілому, на планеті стали переважати спільноти мисливців-збирачів, які використовували різні типи кам'яних інструментів в залежності від регіону.

Культури пізнього палеоліту.

Оріньякська культура:

Франція і Іспанія 30-25 тис. років до н. е.

шательперонська культура /Граветтська культура 35-30 тис. років до н. е.

Граветтська культура 26-19 тис. років до н. е.

Солютрейська культура (Іспанія і Франція) 19-16 тис. років до н. е.

Мадленська культура:

Німеччина 13-9,5 тис. років до н. е.

Гамбурзька культура 13-12 тис. років до н. е.

Федермессерська група культур 10-8,7 тис. років до н. е.

Броммівська культура 9,7-9 тис. років до н. е.

Аренсбургська культура 9,5-8,5 тис. років до н. е.

Данія:

Гамбурзька культура 13-10 тис. років до н. е.

Лінгбінська культура 10,7-10 тис. років до н. е.

Броммівська культура 11,7-9 тис. років до н. е.

Аренсбургська культура 9-8 тис. років до н. е.

Північна Америка

Культура Кловіс 11-10 тис. років до н. е.

Мезоліт. первісний археологічний суспільство

Період між палеолітом і неолітом, X-VI тисяч років до нашої ери. Період почався з завершення останнього льодовикового періоду і тривав протягом підвищення рівня світового океану, що викликало необхідність людей адаптуватися до навколишнього оточення і знаходити нові джерела свого прожитку. У цьому періоді з'явилися мікроліти - мініатюрні кам'яні інструменти, які значно розширили можливості застосування каменю в повсякденному житті стародавніх людей. Проте, термін «мезоліт» також використовується і як позначення кам'яних інструментів, які були привезені до Європи зі Стародавнього Близького Сходу. Мікролітичні інструменти значно підвищили ефективність полювання, а в розвиненіших поселеннях (наприклад, Лепенський Вир) використовувалися також і для рибалки. Ймовірно, в цій часовій епосі відбулося приручення собаки в якості помічника на полюванні.

Перший відомий бій в історії людства відбувся в період мезоліту на плато в Єгипті, відомому як Цвинтар 117.

Культури Мезоліту.

Німеччина:

Бюренська культура 7,7-5,8 тис. років до н. е.

Культура Маглемозе:

Культура Дуфензеє 7-5,8 тис. років до н. е.

Олдесроерська група 6-5 тис. років до н. е.

Данія:

Культура Маглемозе 8,3-6 тис. років до н. е.

Гуденська культура 8-4 тис. років до н. е.

Клостерліндська культура 8-5 тис. років до н. е.

Культура Конгемозе 6-5,2 тис. років до н. е.

Ертебельська культура 5,2-3 тис. років до н. е.

Північна Скандинавія:

Культура Фосн-Хенсбака 9-2 тис. років до н. е.

Культура Комса 8-3 тис. років до н. е.

Аскольська культура з 7,5 тис. років до н. е.

Франція:

Совтерська культура 8-4 тис. років до н. е.

Тарденуазька культура 4,5-3,5 тис. років до н. е.

Кампінійська культура з 4 тис. років до н. е.

Іспанія:

Азільська культура 8,5-5 тис. років до н. е.

Астурійська культура 8,5-5 тис. років до н. е.

Північна Африка

Натуфійська культура 12-7 тис. років до н. е.

Капсійська культура 9-3 тис. років до н. е.

Неоліт.

Скара-Брей, Шотландія. Найбільш повно збережене неолітичне село в Європі.

Нова кам'яна доба характеризувалася появою сільського господарства і скотарства під час так званої неолітичної революції, розвитком гончарного ремесла і появою перших великих поселень людей, таких як Чатал-Гуюк і Єрихон. Перші культури неоліту з'явилися близько 7000 до н. е. в зоні так званого «родючого півмісяця». Сільське господарство і культура поширилися в Середземномор'ї, долині Інду, Китаї і країнах Південно-Східної Азії.

Збільшення чисельності населення призвело до зростання потреби в рослинній їжі, що сприяло швидкому розвитку сільського господарства. При веденні сільськогосподарських робіт стали застосовуватися кам'яні інструменти для обробки ґрунту, а при зборі врожаю почали використовуватися пристосування для жнив, подрібнення та різання рослин. Вперше почали будуватися великомасштабні кам'яні споруди, такі як башти і стіни Єрихону або Стоунхендж, що демонструє появу в неоліті значних людських і матеріальних ресурсів, а також форм співпраці між великими групами людей, які дозволяли вести роботи над великими проектами. У якійсь мірі дане явище заклало основу розвитку соціальної ієрархії і появі еліт. Хоча деякі суспільства Пізнього Неоліту формувалися як племена зі складною ієрархією (наприклад, культура стародавніх Гавайських островів), більшість людських спільнот неоліту були порівняно простими і не мали еліти. У цілому, в неолітичних культурах було помітно більше ієрархічних спільнот, ніж у попередніх палеолітичних культурах мисливців-збирачів. В епоху неоліту з'явилася регулярна торгівля між різними поселеннями, люди почали перевозити товари на значні відстані (багато сотень кілометрів). Поселення Скара-Брей, розташоване на Оркнейських островах недалеко від Шотландії, є одним з кращих прикладів неолітичного села. У поселенні використовували кам'яні ліжка, полиці і навіть приміщення для туалетів.

Культури Неоліту.

Західна Європа, Центральна Європа та Північна Європа:

Культура лінійно-стрічкової кераміки 5,5-4,5 тис. років до н. е.

Культура насічкової кераміки 4,9-4,5 тис. років до н. е.

Ертебельская культура 5-4,3 тис. років до н. е.

Рьоссенська культура 4,6-4,3 тис. років до н. е.

Культура Мішеля Берже 4,93-83,5 тис. років до н. е.

Лійковидних кубків культура 4,3-2,7 тис. років до н. е.

Культура кулястих амфор 3,1-2,7 тис. років до н. е.

Культура бойових сокир 2,8-2,4 тис. років до н. е.

Культура дзвоноподібних келихів 2,5-2,2 тис. років до н. е.

Культура кинджалів 2,3-1,6 тис. років до н. е.

Данія:

Пізня Ертебельська культура 3-2 тис. років до н. е.

Культура бойових сокир 3-2,5 тис. років до н. е.

Культура кинджалів 2,5-1,6 тис. років до н. е.

Швеція і Норвегія:

Культура бойових сокир 2,8-2,3 тис. років до н. е.

Франція:

Шассе культура 4,6-2,4 тис. років до н. е.

Тарденуазька культура 4,5-3,5 тис. років до н. е.

Швейцарія:

Культура антропогенного впливу людини, від 6,9 тис. років до н. е. (Вирубка лісів, вирощування льону і зернових культур)

Лахугітська група 5,8-5,1 тис. років до н. е.

Культура Кортайо 4-3,5 тис. років до н. е.

Пфінська культура 3,9-3,5 тис. років до н. е.

Хоргенська культура 3,3-2,8 тис. років до н. е.

Культура бойових сокир 2,8-2,3 тис. років до н. е.

Культура дзвоноподібних келихів 2,5-2,2 тис. років до н. е.

Росія:

Андріївська культура

Енеоліт.

Перехідна епоха, так звана «мідна доба», що змінює кам'яну добу бронзовою.

4. Мідна доба

Мідна доба, енеоліт, халколіт (від лат. aeneus -- мідний і грец. лЯипт -- камінь) -- назва перехідного часу від неоліту до бронзової доби, яку застосовують археологи в зв'язку з появою й поширенням у той час виробів із міді. Мідні знаряддя вживалися поряд з кам'яними, які переважали. Найдавніші мідні предмети й шматки руди виявлені у ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії (8-5 тисяч років до н.е.). У 4-3 тисячоліттях до Різдва Христового мідні й бронзові знаряддя стали витісняти кам'яні на Стародавньому Сході з 4 тисячоліття до н.е., в Європі -- з 3 тисячоліття до н.е. На території України мідний вік датується 4-3 тисячоліттям до н.е. Вищий, порівняно з неолітом, етап розвитку продуктивних сил і виробничих відносин первісного суспільства. Період дальшого удосконалення відтворювальних форм господарства (землеробство, скотарство). Накопичення продукту, зростання суспільних багатств стимулювало міжплемінний обмін. Енеоліт -- період консолідації суспільної організації племен, розквіту патріархату, формування великих, спільних за походженням, об'єднань. На території України за часів енеоліту жили племена -- носії трипільської, ямної культури тощо.

5. Бронзова доба

Бронзова доба або бронзовий вік, епоха бронзи -- історичний період, котрий прийшов на заміну енеоліту (мідна доба) -- перехідному періоду після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець IV -- початок I тисячоліття до н. е.). Бронзова доба змінилася залізною добою у I тисячолітті до н. е.

Загалом, у більшій частині світу бронзовій добі передувала доба неоліту, проте в деяких регіонах епосі бронзи передував мерехідний період від неоліту до бронзової доби -- енеоліт (мідно-кам'яний вік). Поряд з цим, деякі регіони (напр., на південь від Сахари) перейшли до залізної доби, оминувши бронзовий вік.

Хронологічно поділяють бронзову поділяють на:

· ранню бронзову добу

· середню бронзову добу

· пізню бронзову добу

Рання бронзова доба.

Місцем першого застосування металевих знаряд праці став Близький Схід, де мідь була відома з 4-го тисячоліття до н. е. У кількох районах Передньої Азії з'явились і перші вироби з бронзи. Найранніші бронзові вироби з домішками олова, датовані кінцем 4-го століття до н. е., були знайдені в Ірані. Бронзові вироби з домішками арсену вироблялись в Анатолії та на Кавказі на початку 3-го тисячоліття до Різдва Христового. В той же час, деякі вироби Майкопської культури датовані серединою 4 -- серединою 3 тисячоліття до н. е.

У першій половині 4 тисячоліття до н. е. відбувся розпад Балкансько-Карпатської металургійної провінції та формування близько 35--33 ст. до н. е. Циркумпонтійської металургійної провінції, що стало фактичним початком бронзової доби. Циркумпонтійська металургійна провінція, яка у ранню та середню бронзову добу була найголовншим осередком виробництва бронзи, поширювалась на міднорудні центри Південного Кавказу, Анатолії, Балкано-Карпатського регіону, Егейських островів. На захід від неї функціонували гірничо-металургійні центри Південних Альп,Іберійського півострова та Британських островів, а на південь та південний схід -- існували бронзові культури Єгипту, Аравії, Ірану та Афганістану. З початком бронзової доби сформуались 2 основні блоки спільнот Євразії: південніше гірського поясу від Саянських гір через Кавказ, Карпати до Альп сформувались спільноти із землеробсько-тваринницьким господарством, складною соціальною структурою, на основі якої з'явились міста, писемність та держави. На північ від гірського поясу у Євразійських степах сформувались спільноти кочових скотарів.

Середня бронзова доба.

У середню бронзову добу (26/25 -- 20/19 ст. до н. е.) регіон використання бронзових знарядь праці поширюється, головним чином у північному напрямку. В цей час ще зберігається домінування Циркумпонтійської металургійної провінції на іншими регіонами виробництва бронзи.

Пізня бронзова доба.

На зламі 3 та 2 тисячоліть до н. е. вібувається розпад Циркумпонтійської металургійної провінції. Разом з тим починається пізній етап бронзового віку. Формується ряд нових металургійних провінцій. Серед них найбільшою була Євразійська степна металургійна провінція (близько 8 млн. км2), яка успадкувала традиції Циркумпонтійської металургійної провінції. На південь від неї функціонувала Кавказька та Ірано-Афганська металургійні провінції, які були невеликими за площею охоплення, але відрізнялись різноманіттям форм виробів та характером сплавів. На території від Саянських та Алтайських гір до Індокитаю сформувались виробничі центри Східно-Азіатської металургійної провінції. Висоякісні вироби різноманітних форм, які здебільшого зосередені у великих та численних скарбах, вироблялись Європейською металургійною провінцією, яка охоплювала території від Північних Балках до Атлантичного узбережжя Європи. На південь від неї розташовувалась Середземноморська металургійна провінція, яка відрізнялась від Європейської технологією виробництва та формами виробів. Саме у пізню бронзову добу сформувалися протоміські центри, які функціонували в умовах економіки зрошувального землеробства. Водночас у степах Євразії склалися переважно іраномовні спільності скотарів, які у цю добу переживали свій розквіт. Посилилися контакти з мешканцями лісової зони, на прикордонні з якою склалися змішані культури.

У 13--12 століттях до н. е. відбувається розпад та зміна культур практично на всьому просторі Євразії від Аталантики до Тихого океану, і протягом кількох століть -- до 10/8 ст. до н. е. відбуваються значні переселення народів. Цей період отримав назву катастрофи бронзової доби. Одночасно починається перехід до залізної доби. Найдовше зберігались осередки культур бронзової доби у Атлантичній Європі, на якій розселялись кельтські племена.

Зброя та інші знаряддя Бронзової доби:

6. Залізна доба в системі трьох періодів

Розрізнення ранньої історії людства на три періоди археологічних культур: кам'яну добу, бронзову добу й залізну добу запропонував данський археолог Християн Юргенсен Томсен для полегшення класифікації археологічних знахідок. Найкраще запропонована Момсеном класифікація артефактів працює для археологічних знахідок Середземномор'я та Близького Сходу. В інших стародавніх культурах, наприклад, культурі Стародавнього Китаю, виділити бронзовий і залізний віки важче. Термін залізний вік, зустрічається набагато раніше, в книзі «Роботи і дні» Гесіода, де історія людства поділена на 5 віків: золотий, срібний, бронзовий, вік героїв та залізний вік, однак цей стародавній поділ міфологічний, а не археологічний. Всі народи і цивілізації пережили період поширення металургії і залізних виробів. Але до культур залізної доби відносять тільки цивілізації ранньої історії, які згодом пройшли рабовласницький період.

Тривалість.

Період залізної доби був найменш тривалим серед інших епох. Він розпочався з Темних часів Греції у 12 столітті до н. е. в Європі і Ближньому Сході, і в 11 столітті в Індії в Азії. Вважається, що залізна доба закінчилася з виникненням приблизно в 3 столітті до Христа писаної історії, яка дає свідчення про події від безпосередніх її учасників (розвинений еллінізм і Римська держава).

В Америці, Австралії й Океанії залізна доба почалася лише з появою європейців. Якщо так можна висловитися, ми продовжуємо жити в часи розвиненої залізної доби, бо залізо і металургія не втратили свого значення до цього часу. Ще донедавна СРСР визначав своє лідерство за виробленим чавуном і сталлю.

7. Перехід від бронзової доби

13 - 12 століття до Христа на Близькому Сході та в Середземномор'ї були часом занепаду цивілізацій, який називають колапсом бронзової доби. Про це свідчить занепад та зникнення великих міст. Щодо Греції цей період називають темними століттями. В цей же період занепала Хеттська держава в Анатолії, Стародавній Єгипет зазнав нападу так званих народів моря. Причини занепаду та його зв'язок із виникненням технології обробки заліза дискутуються істориками.

Відновлення великих міст і цивілізації розпочалося з 10 століття. Зміцнилися ново-хеттські держави, розквіту досягла Ново-Ассирійська держава. З 8 століття до Христа відновилася економіка Стародавньої Греції, розпочався період класичної античності.



Література

1. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 687 с. - с.с. 332-340

2. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П.Нестеренко, Л.О Каніщенко та ін.; За ред Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк. - Знання, 2002.

3. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. / За ред. Ю. В. Ніколенка. - 3-тє вид. перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003

4. Проскурін П.В. Історія економіки та економічних вчень. Нариси економічної цивілізації. Навч. посіб.-К.: КНЕУ, 2005.-372 с.

5. Алупко С.М. Історія економічної теорії. - К.: Знання, 2005. - 719 с.

Размещено на Allbest.ru