Щоб розширити експортно-імпортну діяльність, Вукоопспілці потрібно було забезпечити наявність якісної експортної сировини. Спочатку для цього на засіданні президії правління Вукоопспілки у березні 1922 р. було прийнято рішення надати експортно-імпортному відділу 1 млн крб з метою приведення в задовільний стан експортної сировини. У червні 1922 р. вийшла постанова РНК УСРР "Про вільну скупку, продаж та вичинку хутра”, згідно з якою ВУКС надавалось право реалізувати за кордоном заготовлену хутросировину, на яку був великий попит [14, с.454]. У другій половині 1922 р. українські кооператори вивозили за кордон олію, шкіру, пух, перо, мінеральні добрива, соду, вапно, купорос, кислоти тощо. У цей час заготовлені кооператорами вироби з дерева, кераміка та вишивка майстрів Полтавщини, Київщини, Волині, Поділля експонувалися на кооперативних виставках у Лейпцігу, Празі, Лондоні.

На виручені кошти Вукоопспілка закупляла товари для задоволення потреб селян, зокрема пайовиків. Та оскільки зароблених грошей у Вукоопспілці було недостатньо, остання домовлялась із зарубіжними кооператорами про кредити. Зокрема, між Вукоопспілкою і чеською кооперацією в січні 1922 р. була укладена угода про надання ВУКС кредиту на суму 10 млн крон і спорудження в Україні заводу сухих дубильних екстрактів [15]. Вукоопспілка отримала пропозицію німецьких кооператорів, які на умові шестимісячного кредиту продали ВУКС 10 тис. плугів, а також партію пилок і сокир [16].

У листопаді 1922 р. затвердили постанову УЕР "Про експортну та імпортну роботу української кооперації”, в якій зазначалось, що кооперативні організації на місцях отримували право співпрацювати з Міжнародним товариством оптових закупівель, а також із закордонними приватними фірмами. Проте контроль держави виявився в тому, що Головний кооперативний комітет та УНКЗТ повинні були визначити ті кооперативні організації, які мали б право виходу на закордонні ринки [17, с.10-11].

Весною 1923 р. експортно-імпортні операції української кооперації через стабілізацію економічного життя в Україні значно активізувалися. Цьому сприяв ряд прийнятих рішень керівництвом республіки, за якими споживча кооперація отримувала податкові пільги та спеціальні залізничні тарифи для експорту вантажів за кордон [18, с.260, 270]. У 1923 р. Вукоопспілка розпочала вивезення за кордон хліба - основної статті експорту України. Проте перешкодою на шляху самостійних експортно-імпортних операцій і вивозу на закордонні ринки збіжжя були невизначені до кінця взаємовідносини Вукоопспілки з державними структурами СРСР [19, арк.81, 85-86].

Відкривши в Берліні самостійне представництво, Вукоопспілка активізувала вивіз збіжжя за кордон. Близько 1 тис. кооперативних товариств займалися хлібозаготівлями для експорту. Протягом 1923 р. ВУКС вивезла за кордон 13 млн. пудів хліба. Відновлення хлібного експорту мало надзвичайно велике значення для відбудови народного господарства України. У 1924 р. Вукоопспілка заготовила для експорту понад 100 млн. пудів хліба - половину від загальносоюзного плану [20].

З весни 1923 р. почався масовий вивіз Вукоопспілкою яєць за кордон. Першими ринками збуту яєць для української кооперації стали Данціг і Рига. Так, зокрема, Полтавська райспілка заготовила навесні 1923 р.15 вагонів яєць для експорту, восени того ж року - 1, восени 1924 р. ще 8 [21, арк.31].11 вересня 1923 р. завідувач загальнокооперативним відділом ВУКС Вітман доповідав на засіданні правління, що "яєчна кампанія” в Польщі та Прибалтиці проведена успішно [22, арк.65-66]. За період з січня до серпня 1924 р. Вукоопспілка експортувала за кордон 214 вагонів яєць. ВУКС провела активну заготівлю на експорт живої та битої птиці, продукції тваринництва. Із метою сприяння експорту м'яса, птиці та яєць у 1924 р. був створений у складі Вукоопспілки спеціальний орган - "Коопптах”. Він мав 120 складів для яєць, 12 птахокомбінатів, зразкову птахоферму, дві селекційні станції та зоотехнічну ветеринарну лабораторію. За виручені від продажу яєць кошти ВУКС змогла в 1923-1924 рр. закупити за кордоном товарів на суму 90,3 тис. крб. Серед них були не лише промислові вироби, але і фрукти та овочі [23, арк.55]. У 1926 р. "Коопптах” заготував 1 200 вагонів яєць, що становило 70 % усієї заготівлі яєць в Україні [24, с.51].

Для підвищення зацікавленості селян у встановленні через споживчу кооперацію зв'язків із зарубіжними ринками в 1924-1925 рр. було скасовано мито на більшість сільськогосподарських товарів, переглянуто та зменшено залізничні тарифи тощо. Та в той же час встановили державний контроль за якістю хліба, яєць, щетини, кінського волосся, прядива, м'ясопродуктів. Участь споживчої кооперації в експорті рослинної сировини зросла в 1924-1925 рр. у 6 разів проти початку 20-х рр. Загальна сума експортних операцій у 1924-1925 рр. збільшилась проти попереднього року на 34,6 %, або 139,8 тис. крб. Основне місце в експорті займали олійне насіння - 50,6 % і хлібопродукти - 41,6 %. Якість українських товарів дозволила Вукоопспілці реалізувати їх на 22 зарубіжних ринках [25, с.10]. У 1924-1925 рр. Вукоопспілка закупила за кордоном товарів на суму 128,3 тис. крб. Серед закуплених товарів 59,3 % припадало на бакалійні товари; 17,8 - на шкіряне взуття; 14,9 - на галантерею та трикотаж і 7,9 - на машини та металогосподарські товари тощо [26, с.45].

Особливу увагу кооператори приділяли вирішенню таких питань, як встановлення цін на експортні продукти, які в змозі конкурувати на світовому ринку. Виконання цього завдання вимагало здешевлення операцій щодо зовнішньої торгівлі, особливо шляхом зниження накладних та організаційних витрат [28, с.369].

Необхідно було добитися рентабельності зовнішніх і внутрішніх операцій кооперативних організацій [29, с.420]. Через це Перша Всеукраїнська конференція КП/б/У в жовтні 1926 р. намітила задачу більш повного імпорту устаткування, сировини напівфабрикатів. Разом з тим Вукоопспілці потрібно було добиватися отримання активного сальдо в зовнішній торгівлі [30, с.441]. Десятий з'їзд КП/б/У (листопад 1927 р.) наголосив на необхідності розробити заходи щодо розширення експортної номенклатури [31, с.516].

У 1925-1926 рр. зріс вивіз м'яса та м'ясопродуктів. Відбулося розширення м'ясоекспортної номенклатури. Крім свиней і великої рогатої худоби в живій вазі, українські кооператори на зарубіжні ринки постачали заморожені туші та окости [32, с.3]. Крім цього, великий попит за кордоном був на прядиво, тютюн, коноплі, хміль, патоку, цукор тощо. Із 1927-1928 рр. значну роль в експорті почали відігравати вершкове масло, ковбасні вироби, городина та садовина. У 1928-1929 рр. ці продукти становили вже 83 % всього експорту. Україна була одним з найбільших постачальників лісу на європейські ринки, експортуючи дуб, вільху, осику, а також дошки, шпали тощо. Їх купували англійські, французькі, німецькі, бельгійські, голландські підприємці.

Ескпортні торговельні операції Вукоопспілки в кінці 20-х рр. набули великого значення. Якщо в 1923 р. їх сума становила 690 тис. крб., в 1926-1927 рр.13 млн.47 тис. крб., в 1928-1929 рр. - 4 млн.552 тис. крб. Асортимент товарів, які Вукоопспілка закуповувала за кордоном, з роками змінювався. Спочатку це була мануфактура, в 1923-1925 рр. - бакалійно-колоніальні товари, 1925-1926 рр. - мануфактура, 1926-1927 рр. - металотовари, машини, інструменти, 1927-1928 рр. - бакалія і галантерея, 1928-1929 рр. галантерея [33].

Вукоопспілка протягом 20-х рр. брала участь у міжнародних ярмарках, зокрема у Ліоні, Лейпцігу, Празі, Кенігсберзі, Франкфурті, Мілані. У Києві регулярно проходили контрактові ярмарки, на які привозили свої товари кооператори Польщі, Австрії, Німеччини, Чехословаччини, Естонії, Голландії та інших країн [34, арк.46-47].

Таким чином, експортно-імпортні операції української кооперації з кожним роком все більше зростали. Наприклад, у 1925-26 р. експорт становив 7,9 млн. т, а імпорт - 1,5 млн. т, тобто товарообоорт досяг 9,4 млн. т вантажів [35, с.13]. До 1927 р. на ринках Європи споживча кооперація розширила свою нішу - її експорт від початку запровадження нової економічної політики збільшився втричі та досяг 175 млн. крб. [36, с.33]. Вітчизняним кооператорам вдалося пробити дорогу українським товарам на зовнішні ринки та налагодити товарооборот з країнами Європи та Азії. Зазначимо, що цілком погоджуємося з думкою: експорт, економічно дуже вигідний для українського селянства, був важливим джерелом формування державного бюджету [37, с.263].

Варто зазначити, що у експортно-імпортних операціях споживчої кооперації України протягом 20-х рр. був і ряд недоліків. Не секрет, що зовнішньоекономічна діяльність Вукоопспілки багато в чому регламентувалася як партійними та державними органами, так і Центроспілкою СРСР. Відчутний брак відповідного стандарту експортного товару та знання ринків споживання і експорту, неналагодженість переробних підприємств, недостатня кількість висококваліфікованих спеціалістів для виготовлення експортних товарів, слабка організація торговельного механізму експорту: прийому, зберігання, оцінки, сортування, обробки, переробки тощо.

Висновок