Размещено на http://www.allbest.ru/

Трипільська культура

Трипільська етнокультурна спільність - археологічна культура мідного віку. Існувала у 38-26 ст. до н. е. Отримала назву від поселення, відкритого і дослідженого В. Хвойкою у 1890 роках біля с. Трипілля на Київщині. Поширена на території лісостепової і частково степової смуги Правобережної України, Молдови і Сх. Румунії. На території Сх. Румунії подібні пам'ятки відносять до культури Кукутені (від поселення біля с. Кукутені). На території Тернопільщини перші пам'ятки трипільської культури були відкриті в 1870-80-х роках під назвою "культура мальованої кераміки”. Вивченням трипільської культури займались В. Хвойко, К. Гадачек, О. Кандиба, Т. Пассек, С. Бібіков, К. Черниш, Ю. Захарук та ін. Трипільська культура пройшла три основні етапи розвитку: ранній ("А”), середній ("В”), пізній ("С”). У кожному з них на підставі особливостей глиняного посуду та його орнаменту виділяють ряд фаз. О. Цвек поділяє Трипільську культуру на дві споріднені культури: східнотрипільську культуру в межиріччі Дніпра і Пд. Бугу і західнотрипільську культуру - від Пд. Бугу на захід. Обидві культури представлені в основному поселеннями і кількома могильниками (Вихватинський у Молдові, Червоний хутір, Софіївка та ін. на Київщині). Поселення розміщені в різних топографічних умовах і різні за розмірами. На етапі "А" вони були невеликі, забудовані наземними і напівземлянковими житлами. На етапі "В" у межиріччі Південного Бугу і Дніпра поселення були великі, розташовувались на плато, забудовані великими наземними будівлями. Деякі поселення (Майданецьке, Таллянки на Черкащині) займали площу в 300-400 га, мали радіально-концентричне вуличне планування і були густо забудовані. Частина будівель були 2-поверховими, складалися з кількох кімнат, мали великі глиняні печі. На пізньому етапі (3200-2600 до н. е.) трипільські общини заселяють правобережжя середньої течії Дніпра, Східну, а згодом і Західну Волинь включно до межиріччя Стиру і Західного Бугу, а також Верхнє Подністров'я до вододілу Стиру і Дністра. Волинські поселення були невеликі, часто розташовані на високих берегах річок, горбогір'ях, мали штучні земляні укріплення (Лози, Листви, Голишів, Костянець). Житла на пізньому етапі стають невеликими, із заглибленою долівкою та глиняними черенями для вогнищ. Господарство трипільців постійно розвивалось. На етапі "А" домінувало осіле скотарство, існувало мотичне землеробство, різні допоміжні господарські промисли, було поширене виробництво глиняного посуду, крем'яних знарядь, прядіння й ткацтво. На етапі "В" різко зросла роль землеробства із застосуванням тяглової сили тварин, удосконалюються різні ремесла - крем'яне, будівельна справа, виготовлення глиняного посуду. Пожвавився обмін з різними сусідніми племенами, зокрема, дунайсько-балканського регіону. На етапі "С" у зв'язку зі зміною економічної ситуації та впливу кочових племен посилилась роль осілого скотарства, удосконалилося виробництво крем'яних знарядь, глиняного посуду, з'явилися великі горни для випалювання посуду. Трипільська людність пройшла тривалий етап соціального розвитку - від невеликих родів і племен з сильними традиціями вшанування жінок і культу матері-землі до скупчень великої кількості населення у великих селах протоміського типу, виділення різних категорій населення, що займалось ремеслами, будівництвом тощо. На етапі "С" виготовлялося більше зброї з кременю, каменю та міді. Духовна культура трипільців була досить розвиненою. Вона включала різні землеробські культи - космогонічні уявлення, культ матері-землі, культ домашніх тварин (здебільшого бика), вогню. Трипільці опанували різні форми мистецтва, зокрема, розпис мінеральними фарбами приміщень, глиняного посуду. На етапах "А" і "В" був поширений лінійно-заглиблений орнамент, на етапі "С" - шнуровий та заглиблений. Широко відома мікроскульптура трипільців: фігурки жінок, тварин, моделі жител. Складними є питання походження та історичної долі трипільців. Майже всі дослідники сходяться на думці, що на формування трипільців вплинули як місцеве буго-дністровське неолітичне населення, так і частина балкано-дунайської людності, знайомої із землеробськими народностями Передньої Азії. Трипільські племена мали широкі зв'язки з населенням Центральної Європи, зокрема, племенами культури лійчастого посуду. Історична доля трипільських племен у різних районах їхнього проживання склалась неоднаково. Основною причиною занепаду трипільського етносу була загальна нерозвиненість матеріального виробництва, а також зовнішні деструктивні впливи, зокрема, посилення степових племен ямної культури, лісових племен у Середньому Подніпров'ї, деяких племен культури кулястих амфор на Волині. Трипільська культура була вершиною розвитку енеолітичних землеробських суспільств у Європі. Багато дослідників вважає, що традиції Трипільська культура у видозміненому вигляді існували і в наступні часи і збереглися у традиційній народній культурі українців (тип жител у степових районах, розпис будинків і глиняного посуду, візерунки вишивок, писанок тощо).

Пам'ятки її дослідники поділяють на три етапи:

· ранній (4 500 - 3 500 pp. до Христа),

· середній (3 500 - 2750 pp. до Христа),

· пізній (2 750 - 2 000 pp. до Христа).

Ранній етап Трипільської культури (4 500-3 500 pp. до Христа)

У IV тисячолітті до Христа племена Трипільської культури розселювалися в басейні Дністра і Бугу, де дослідники виявили багато ранньотрипільських поселень. За цього періоду вони ташувалися здебільшого по низьких місцях біля рік, але виявлено також поселення, розміщені на підвищених плато. Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з плоту, обмазаного глиною. На ранньому етапі розвитку Трипільської культури з'являються також наземні прямокутної форми будівлі на стовпах з обмазаними глиною дерев'яними плетеними стінами, що мали, можливо, солом'яну покрівлю. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, план жител наближався до форми кола.

Основою господарства за цього періоду було примітивне хліборобство і скотарство, але продуктивність його була низька, і тому полювання, рибальство і збиральництво мали важливе значення. Сіяли пшеницю двох сортів, ячмінь і просо. Землю обробляли з допомогою мотик, зроблених з рогу оленя або з кістки та з палиць-копалок з загостреними кінцями. Урожай збирали з допомогою кістяних серпів з кремінним лезом. Зерно розтирали кам'яними зернотерками. У матріархально-родових поселеннях Трипільської культури хліборобську працю виконувала жінка. Вона стояла на чолі господарства, ліпила посуд, виробляла пряжу, одяг тощо і відігравала в суспільному житті значну роль. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю. У тваринництві перше місце належало великій рогатій худобі, на другому були свині, вівці, кози. Для поповнення м'ясної їжі за цієї доби мало велике значення полювання на оленя, дику свиню та козулю. Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками: великі посудини грушкової форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жін. статуетки, модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом у вигляді стрічок з двох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток. Статуетки, модельки жител та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобським культом родючости. З культом добробуту, родючости були також пов'язані поховання, виявлені в житлах (Лука Врублевецька, Солончани). У поселеннях з наземними житлами ранньотрипільського періоду з'являється також посуд різних форм вкритий поліхромним спіральним орнаментом білого, червоного та чорного кольору (с. Кадіївці, Бавки, Кудринці, Незвиська, Фридрівці на Дністрі).

трипільська культура археологічний духовний

Серед досліджених ранньотрипільських поселень виявлено, хоч дуже рідко, різні вироби з міді, перев. прикраси: браслети, кільця, гачки тощо, а в поселенні біля села Корбуни в Молдавії знайдено великий скарб мідних речей, переважно прикрас.

Середній етап Трипільської культури (3 500-2750 pp. до Христа)

На середньому етапі розвитку племена Трипільської культури посідали величезні простори Лісостепу від сходу Трансільванії на заході до Дніпра на сході. Вони розселилися в районі сточищ Верхнього і Середнього Дністра, Прута, Серета, Південного Побужжя та Правобережжя Дніпра. Поселення цього періоду значно більші розміром (що свідчить про збільшення кількости населення) і розташовані на підвищених плато біля річок та струмків. Наземні житла в них будовані по колу або овалу. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини, згодом обпаленої. Плетені дерев'яні стіни на стовпах і перегородки в середині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі. З глини робили ритуальні жертовники в житлах, круглі або у формі хреста (с. Коломийщина, Володимирівка). Разом зі збільшенням населення збільшувалася посівна площа мотичного хліборобства. Скотарство було розвинене більше, ніж раніше, але полювання далі мало допоміжне значення. Знаряддя праці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин, мотики для обробки землі з рогу оленя. У поселеннях виявлено клиновидної форми топірці з міді. Високого рівня досягло гончарство. Характеристичним для цього періоду став монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому тлі посуду різних форм, ліпленого руками. Типові великі грушовидні та кратероподібні посудини для збереження зерна, миски, горщики, біконічні посудини та інші (села Володимирівка, Сушківка, Попудня, Шипинці); також з глини виробляли культові схематизовані жіночі. статуетки, фігурки тварин, модельки жител. Суспільний лад племен Трипільської культури за цього періоду лишався далі матріархально-родовим. До середньої доби Трипільської культури відносять поселення, що їх виявив В. Хзойка біля села Трипілля, Верем'я, Щербанівка та інших.

Пізній етап Трипільської культури (2 750-2 000 pp. до Христа)

За пізнього періоду Трипільської культури значно поширилася територія, заселена трипільцями: на землі східної Волині, сточища pік Случі й Горині, обидва береги Київського Подніпров'я та степи північно-західного Причорномор'я, де трипільці стикалися з носіями інших культур.

Значно зросло значення скотарства. Скотарство напівкочового характеру складалося переважно з дрібної рогатої худоби (вівці, кози). Помітного значення набув кінь (Усатове). За цього періоду складається патріархальний лад. Під впливом контактів з племенами інших культур, коли в середині III та на початку II тисячоліття до Христа степову зону, південні райони Лісостепу Східної Европи та Дніпровського басейну займали скотарські племена так званої ямної культури, що посувалися з степів Поволжя та Подоння в пошуках нових пасовищ, у культурі пізньотрипільських племен зникає багато рис, характеристичних для Трипільської культури попереднього часу.

Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські його форми, натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антропоморфна пластика.

З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання, подібний обрядові сусідніх патріархальних племен ямної культури. Усатівські племена західних районів Північного Причорномор'я та нижнього Подністров'я (села Усатове, Галеркани, Борисівка, Маяки та інші) були асимільовані носіями ямної культури, відтак праіндоєвропейцями. Історична доля інших. пізньотрипільських племен була різна; зміни в їх культурі Середнього і Горішнього Подністров'я пов'язані з появою на цій території племен культури кулястих амфор (середня бронза).

Трипільці займалися металургією і металообробкою: виготовляли зброю, прикраси і знаряддя праці - пласкі сокири, сокири-молоти, шила, сверла, долота, рибальські гачки. В трипільців особливо розвинутими були гончарство та ткацтво. При розкопках знайшли рештки вертикальних ткацьких верстатів, які дозволяли виготовляти тканини різних типів шириною до 1,5 метра.

Трипільці ткали як тонке лляне полотно, так і грубе, подібне до мішковини, - про це свідчать знайдені на посуді відбитки тканини. Ткані виготовлялися не лише з льону, а й з вовни. Одяг фарбувався і прикрашався вишивкою та нашивними пластинками з кісток, міді та золота. Зображення на Трипільських статуетках доводять, що трипільці були естетами, які відзначалися творчим підходом до моделювання і оздоблення одягу.

Трипільський мальований посуд знаходять у похованнях та степових курганах в різних регіонах України. Трипільська кераміка до цього часу викликає захоплення і вчених, і широкого загалу високою якістю, незвичайним орнаментом, вишуканістю форм. Після розселення трипільців по навколишнім просторам і виникнення нових цивілізацій характерне трипільське гончарне мистецтво збереглося в егейській і крито-мінойській цивілізаціях.

На значній території теперішньої України трипільці створили державу Аратта. Ця назва зафіксована і на глиняних табличках з прашумерськими письменами, знайдених в основному в Подунав'ї (т. зв. археологічна культура Кереш, VI тис. до н. е.), і на табличках Месопотамії.

Размещено на Allbest.ru