Давня історія України в євразійському цивілізаційному контексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Давня історія України в євразійському цивілізаційному контексті

цивілізація теорія історичний данилевський

На сучасному етапі перед істориками постає завдання переводу відображення історичного процесу на цивілізаційний рівень. Завдання, в свою чергу, потребує відтворення цілісної картини розвитку людства [10, с. 196]. У зв'язку з цим, необхідно визначити поняття«цивілізація». В історичних трудах цивілізація постає як синонім історії релігії, культури, науки, побуту, звичаїв.

Фундаторами сучасної цивілізаційної теорії вважаються М. Данилевський [4], О. Шпенглер [11], А. Тойнбі [8, 9]. Якщо М. Данилевський визначав цивілізацію як певний культурно-історичний етап і підкреслював їх багатоманітність [4, с. 59-61], то А. Тойнбі підкреслював, що релігія була джерелом життєвої сили, яка викликає виникнення цивілізацій та підтримує їх існування [8, с. 527-553]. Сучасна наука розрізнює мирову, регіональну, локальну, континентальну цивілізації [10, с. 204-205]. Існує також поняття цивілізацій, розгорнутих у часі: землеробська (традиційна) - переважно, стародавні і торгово-промислова (урбаністична) сучасні.

Широкі можливості викладу історичного матеріалу у цивілізаційному контексті надає давня історія України, як важлива складова історії Стародавнього світу. Євразійський цивілізаційний контекст вимагає визначення місця України в історії людства між Заходом і Сходом, показу складності і суперечливості історичного процесу, синхронізації його змісту на тлі світових подій.

Важливим покажчиком євразійського цивілізаційного контексту в давній історії

України є перелік цивілізацій та держав, які існували на її теренах: Антське царство, Аратта, Арійська (індоєвропейська) цивілізація, Аттіли імперія, Боспорське царство, Германаріха імперія, Готія, Гунія, Кіммерія, Ніконій, Ольвія, Сарматія, Скіфія (Велика, Мала), Тіра, Трипільська (індоєвропейська) цивілізація, Херсонес Таврійський, Цивілізація євразійських номадів.

Складною проблемою в історичній науці є етногенез народів, у тому числі - українського. Початок історії народу починається у сиву давнину. Батьківщиною предків була, мабуть, Євразія. До ХІІ тис. до н. е., в епоху пізнього палеоліту, сформувалася своєрідна етнічна спільність. У V тис. до н. е. різке похолодання призвело до її роз'єднання і появи індоєвропейської спільноти. Саме індоєвропейці були носіями цивілізації.

Єдиної точки зору з приводу прабатьківщини індоєвропейців не існує. Найбільш розповсюдженими являються локалізації:

- байкало-дунайська

- східно-російська

- волго-єнисейська

- східно-анатолійська

- центрально-європейська [5, с. 24].

Вважається, що формування індоєвропейців відбувалося протягом неоліту-бронзи на території Малої Азії, з Південно-Східної і Центральної Європи та Північного Причорномор'я. Серед місць, де зародилися індоєвропейці, називають Україну. Це були носії Трипільської землеробської культури і Середньостогівської степової культури енеоліту.

Трипільську культуру за ознаками відносять до індоєвропейської цивілізації [2]. Вона віддалено споріднена з Шумерською. Деякими українськими вченими ототожнюється з найдавнішою у світі державою Араттою. Контакти аратських і шумерських жреців засвідчені у гротах Кам'яної могили, господарське зв'язки - в металургії племен Усатівської культури. Починає функціонувати українська лінія зв'язків між населенням Балкано-Карпатського і Кавказького регіонів і відбувається індоєвропеїзація просторів Європи та Азії.

На початку ІІ тис. до н. е. постає нова культурна та етнічна карта України. Племена катакомбної культури представляли індоіранський етнос. Носії культури шнурової кераміки були предками германських, слов'янських, балтійських племен. Київське Подніпров'я стало зоною контактів і протистояння вищевказаних етносів. У середньому Подністров'ї та Закарпатті існували прафракійські та праілірійські племена. У північно-східному регіоні - фіно-угорські племена.

У ранньому залізному віці з'являється Євразійський номадизм як оригінальна цивілізація кочовиків. У творенні її приймало участь степове населення України. Землеробські племена Середнього Подніпров'я створили Сколотський племінний союз. Грецькі колоністи у Причорномор'ї представляли осередки античної цивілізації. Ці частини взаємодіяли між собою, доповнюючи одна одну і український регіон виступав як цілісна система. Ранній залізний вік був пов'язаний з перебуванням на теренах України кіммерійців, скіфів, сарматів, з добою Великого переселення народів, етногенезом слов'ян. Слов'яни в письмових джерелах перших століть н. е. виступали під назвами венедів, антів, склавинів. Саме на добу Великого переселення народів припадає етногенез слов'янських народів. З погляду сучасної науки, предками українського народу вважаються склавини та анти.

Відбувалися активні контакти предків слов'ян з кельтами - носіями Гальштатської і Латенської культур. Переселившись до Малої Азії, кельти у ІІІ ст. до н. е. здійснюють похід у Північне Причорномор'я. Тісно контактували слов'яни з фракійськими народами. Це видно у культурі Фракійського гальштату Карпато-Дунайського регіону. На території Західної України виділилися три групи пам'яток: закарпатська, голіградська, молодовська.

Тісні контакти слов'ян зі скіфами, сарматами, греками Північного Причорномор'я відбилися на Зарубінецькій культурі, а контакти з балтами і угро-фінами - на Зарубінецькій, Київській та Колочинській культурах.

Германські племена готів очолювали племінні об'єднання у складі скіфів, сарматів, дако-гетів, слов'ян. Під тиском гунів та їх союзників антів готи відійшли на Балкани та Західну Європу. Їх змінили тюркомовні племена аварів. Показово, що у воєнних акціях названих народів участь приймали слов'яни.

У період раннього залізного віку Україна перебувала на кордоні цивілізованого світу. Суспільства, які перебували на її теренах, активно контактувала з цивілізаціями Близького Сходу і Середземномор'я. В окремі періоди вони суттєво впливали на події в названому регіоні.

Таким чином, історичний розвиток на землях України був складним і багатолінійним процесом. Стародавні людські суспільства, які змінювали одне-одне, склали підґрунтя українського етногенетичного розвитку.

Размещено на Allbest.ru