Ідеологічні та філософські витоки голокосту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІДЕОЛОГІЧНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ВИТОКИ ГОЛОКОСТУ

ІДЕОЛОГІЧНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ВИТОКИ ГОЛОКОСТУ

Слово «голокост» походить з грецької мови і складається з двох частин і означає повністю випалений. Спочатку слово голокост мало релігійний підтекст, але також вживалося протягом сторіч по відношенню до катастроф та великого лиха переважно пов'язаних з пожежами. Уже в середині 20 сторіччя слово «голокост» вживалося в пресі по відношенню до хвилі терору проти єврейського населення Європи початого Адольфом Гітлером. З середини 50-х років 20 сторіччя слово Голокост стало загальновживаним по відношенню до політики винищення нацистами під час Другої Світової Війни євреїв та інших народів Європи.

Так, як з'ясуванню причин Голокосту приділяється недостатня увага, то метою даного дослідження є з'ясувати ідеологічні витоки цього страшного явища.

Антилюдськість Голокосту є знаковою проблемою сучасності. Після більш ніж 60 років, що минули з часів Катастрофи європейського єврейства, немає адекватної відповіді на питання, чому став можливим Голокост. Осмислення цих подій, історичні, філософські, теологічні, психологічні, правові аспекти Голокосту сьогодні турбують європейську культуру.

Витоки цієї катастрофи були помітими ще дуже давно. ХІХ століття узагалі стало знаковим для Європи. Нашестя Наполеона та послідувана за ним реставрація Бурбонів, хиткий, зовсім нетривалий та якийсь незрозумілий Віденський мир, установлення буржуазної монархії у Франції, революції 1848-1849-х рр., об'єднання Італії та Німеччини та її посилення після Франко-Прусської війни, серія наукових винаходів, що до непізнаванності змінили суспільне життя - усе це відобразилося на ідеології, філософських поглядах мислителів. Уже у першій половині ХІХ ст. у західноєвропейській філософській думці чітко проглядається «філософія життя». Сюди входять погляди, які розглядають людське життя як недоступне розумінню, бо його не можливо зрозуміти в принципі.

Говорилося про так зване «самогубство світової волі». Самогубство Світової волі має розпочатися з придушення особистості у всіх людях. Великого значення для цього надавалося мистецтву.

В Англії у ХІХ ст. з'явилися позитивісти. Вони почали заперечувати теоретичне мислення, а значить, і теоретичну науку. Датчанин К'єркегор у своїх працях почав піднімати проблему страху, зокрема, перед майбутнім. Про такий страх мислитель почав говорити як про «вічне помирання без кінця». Головна проблема людини - її майбутнє, її доля.

Усі ці погляди істотно змінили погляди на людину, її внутрішній світ. Та найбільше на осмислення людини вплинула філософія Фрідріха Ніцше (1844-1900). Довгі роки в нашій країні існувала офіційна оцінка творчості Ніцше як ідеолога націонал-соціалізму. І для такого підходу були свої підстави, зокрема, визнаний «біблією» нацистів, багато в чому сфабрикований твір «Воля до влади».

Ніцше починає переосмислювати значення культури. Якщо культура обмежує індивідуальне вираження волі, тоді геть культуру! Геть культуру і хай живе безпосереднє вираження життєвих сил! «Бог помер», - проголошує Ніцше, а значить, прийдешня ера Надлюдини не буде знати ні різницю між Добром і Злом, ні Істини, ні Краси.

Серцевина вчення Ніцше - це протест проти будь-яких обмежень життєвої активності людини. Саме такою і постає перед нами епоха Надлюдини. Стан війни всіх проти всіх стає нормою життя цієї епохи. А на місце християнської моралі співчуття до слабких приходить так звана «біологічна мораль» з виразами типу «Будь смів і жорстокий!», «Падаючого підштовхни!».

Розвивається атеїзм (заперечення Бога). Так, переконаним атеїстом був англієць Бертран Рассел. Учений говорив про аморальність, розпусність церкви. Він говорив: Можливо, що людство вже стоїть на порозі золотого століття, але якщо це так, то спочатку необхідно буде убити дракона, що охороняє вхід, і дракон цей - релігія».

Переворот у тогочасному німецькому суспільстві зробила книга Адольфа Гітлера «Майн Кампф». Вона поєднувала риси націонал-соціалізму із автобіографією Гітлера (Шикльгрубера). Книга взагалі відображає ідеї, наслідком яких стала Друга світова війна.

У книзі помітний антисемітизм. Гітлер використовував основні тези популярної у той час ідеології «єврейської загрози», що говорять про монопольне захоплення світової влади євреями. Наприклад, стверджується, що міжнародна мова есперанто є частиною єврейської змови. «Моя боротьба» чітко висловлює расистське світогляд Гітлера, що розділяє людей за походженням. Гітлер стверджував, що арійська раса зі світлим волоссям і блакитними очима стоїть на вершині людського розвитку. Євреї, негри і роми ставилися до «нижчих рас». Закликав до боротьби за чистоту арійської раси і дискримінації інших людей.

Гітлер вважав, що найстрашнішим прикладом у цьому відношенні є Росія, де євреї у своїй фанатичної дикості погубили 30 мільйонів чоловік.

Вищезазначені ідеї зробили можливим Голокост. Насамперед через те, що Гітлер пропагував ідеї расової винятковості, і разом з тим нетерпимості. Найбільше нетерпимості у нього було до євреїв. А ці ідеї стали можливими і через те, що у західноєвропейському суспільстві перших десятиліть ХХ століття були поширені кризові, занепадницькі настрої, зокрема, нікчемності людського життя, людського минулого, історії, релігії, традицій. Усе життя бачилося як криза, яка до того ж утратила будь-який смисл. Більше того, боротьба за життя теж утрачала будь-який смисл. На цьому фоні досить помітними були погляди про расову та національну винятковість, які особливо були популярні у зганьбленій та ображеній Версальсько-Вашингтонською системою договорів.

голокост терор єврей антисемітизм

Наслідки Голокосту

Наслідки Голокосту були страшенними: 6 мільйонів жертв. О. Гісем визначає, що ця цифра становила 63% європейського і 36% світового єврейства. П.Джонсон подає точнішу інформацію: “В країнах Європи, які безпосередньо чи опосередковано знаходились під контролем нацистів, проживало близько 8 860 000 євреїв. Підраховано, що з них нацисти знищили 5 933 000, або 67%”. Голокост був свідомою і цілеспрямованою політикою нацистської Німеччини, спрямованою на масове, поголовне винищення євреїв. Свою мету, - знищення “світового єврейства” Гітлер висловив як завдання війни ще навесні 1939 року і неухильно її дотримувався, неодноразово повертаючись до цієї теми. Це була планомірна, державна політика. Адже, починаючи з плану “Ост”, постійно розроблялися заходи і плани знищення. В рамках нацистської держави створювались інститути, відповідальні за знищення та формувалась ієрархія владних осіб. Злочинні акції проти єврейського населення планувалися і проводилися за допомогою спеціально створеного апарату.

На ту ж мету працювала і нацистська ідеологія, яку формував міністр пропаганди Геббельс, озвучуючи і часом випереджаючи нав'язливі ідеї фюрера. З планомірністю зв'язана і систематизованість політики винищення євреїв, обставлена з властивою німцям педантичністю. Було встановлено загальну кількість євреїв в Європі, що підлягали винищенню - 11 мільйонів чоловік загалом, та конкретно по кожній країні.

Голокост дійсно був Катастрофою і, як такий, має всі ознаки яскраво вираженого геноциду. Причинами цієї страшної трагедії євреїв стала відсутність держави у єврейського народу та панування в Європі нацистської тоталітарної держави в умовах розв'язаної нею Другої світової війни.

Размещено на Allbest.ru