Місце церкви в епоху Середньовіччя
Основні причини та умови панування церкви в суспільно-політичному середньовічному житті, позитивні і негативні наслідки цього феномену. Ідеї утопічного соціалізму у працях Т. Мора та Т. Кампанелли. Гуманістичний світогляд Кампанелли на твір "Утопії".
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.04.2012 |
| Размер файла | 28,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1. Чому церква в епоху Середньовіччя займала пануюче становище у суспільстві? Вкажіть позитивні і негативні наслідки цього феномену
Причинами та умовами панування Церкви в суспільно-політичному середньовічному житті стали:
· Чітка церковна ієрархія, що, на відміну від інших ієрархій, залишалась незмінною майже весь період існування Церкви.
· Запропонована суспільству християнська мораль являла собою досконалу ідейну основу, що не потребувала корекцій, а отже, була доступна всім і в будь-який час.
· Церква не залишалась лише релігійною організацією, але й, прагнучи певної стабільності управління, постійно втручалась у внутрішньодержавні та міждержавні відносини, виступаючи в них арбітром з правом остаточного вирішення того чи іншого питання.
· Використовуючи всі надані їй з часів Римської імперії привілеї, Церква в період Середньовіччя стала найбільшим в Європі землевласником і найбагатшим сеньйором.
· Події, що відбувалися на тлі епохи Середньовіччя, спонукали Церкву очолити цілу низку взаємопов'язаних реформаторських рухів, що охопили територію всієї Європи. І коли ці реформи успішно впроваджувалися в життя, Церква здобувала безліч прихильників, готових підтримати їхні найрадикальніші починання.
· Завдяки суспільній думці, яка усвідомлювала себе як частина християнського світу, церква зуміла створити на основі своїх давніх претензій систему надзвичайно ефективного врядування. І, як наслідок, це спричинило дивовижне зміцнення церковної влади.
Європа, розділена на дрібні шматки мовними, соціальними, політичними факторами, в період Середньовіччя потребувала сильного руху, який би стояв над усіма проблемами всередині самих держав. Церква виявилась єдиною організацією, здатною реалізувати ідею єдиного європейського суспільства в межах християнського світу.
Діяльність окремих груп священнослужителів, а також компетентність Церкви у політичних питаннях сприяли росту авторитету цієї інституції, а також частим зверненням до вищого керівництва Церкви за допомогою у вирішенні тих чи інших політичних питань.
Наявність у Церкви власної судової системи, а також глобальний вплив на правову систему всіх країн християнського союзу сприяло формуванню власного підходу до права та правоохоронної діяльності, захищаючи у такий спосіб права власних служителів та підпорядкованого населення.
Поступова інтеграція Церкви у суспільне та політичне життя чітко обґрунтовувалася юридично та релігійно з метою переконання суспільства у церковній засадничій легітимності навіть тоді, коли конкретні дії Церкви викликали певний негативний резонанс.
Безумовно, це лише фрагментарні нариси тих причин та умов, що в період Середньовіччя вивели Церкву та церковне життя на передові позиції у суспільному та політичному житті. Вища церковна ієрархія взяла в свої руки по суті всі віжки церковної влади, вибудувавши грандіозну структуру законів, судових та фінансових установ. В світлі свого піднесення Церква майже протягом двох століть безмежно панувала над усією християнською Європою, впроваджуючи свої погляди та ідеї у середньовічну свідомість.
Позитивні та негативні наслідки цього феномену
В період церковного панування відбулась рецепція римського права у формі Юстиніанового «Corpus iuris civilis», що ознаменувало дванадцяте та тринадцяте століття добою законів та права. Відродження канонічного права, що включало в себе і питання тепер вже світського права (сімейне, спадкове), сприяло приведенню до відповідного стану і інших норм як церковного, так і світського порядку.
Церква взяла на себе роль механізму, який мав упорядковувати законодавство для християнського світу, пристосовуючи його до нових потреб часу і не відходячи далеко від давніх звичаїв та практики. Папські декреталії (листи-послання) в добу церковної могутності перетворилися на звичайний спосіб видання для християнського світу нових законів. І, як наслідок, і сьогодні ми можемо прослідкувати вплив християнського гуманізму та моралі на право переважної більшості країн.
Під впливом християнської моралі відбулися кардинальні зміни не тільки у матеріально-правових та процесуальних нормах, але і в науковому підґрунті правових наук. Християнська кримінологія, зокрема, запропонувала свій підхід до основних понять злочинності та злочину. Змінилось також і ставлення до самої особи злочинця та до вибору міри покарання для нього.
Забезпечуючи єдину політику щодо всіх християнських держав, Церква пропонувала всім державам вступити до можливого союзу, залишаючи за собою місце сеньйора по відношенню до всіх монархів. Не будучи мілітаризованою інституцією, Церква, однак, володіла та неодноразово використовувала всі військові потужності держав - васалів, що безумовно визнавали за Церквою це право.
Політична сила та авторитет кожного монарха чи навіть чиновника в першу чергу залежали від їх лояльності до Церкви. Ряд важливих світських документів, включаючи і Велику Хартію Вольностей 1215 року, були прийняті при прямій участі Церкви, що свідчить про зв'язок між світською владою та Церквою з явною домінантою саме церковної ієрархії.
Історія християнської Церкви нерозривно пов'язана з історією Європи, з її соціальними, культурними, політичними рухами та реформами минулих століть. Спадщина Церкви, що дійшла до нас крізь віки назавжди закарбована в пам'ятках людської культури. Метою мого дослідження є висвітлення маловідомих сторінок діяльності Церкви в період Середньовіччя, а також формування об'єктивної оцінки до такого історичного феномену як середньовічна Церква.
2. Зіставте ідеї утопічного соціалізму у працях Т. Мора та Т. Кампанеллі
Грецький термін ou topos позначає «місце, якого немає». Від цього слова сер Томас Мор використав слово «утопія» для позначення ідеального гуманістичного суспільства. Його книга «Утопія» була надрукована латинською мовою в 1516 році, і в англійському перекладі в 1551. Мор писав у той час, коли соціальні інститути, що формували суспільство Середніх віків, починали руйнуватися.
Утопічний соціалізм, як велике досягнення суспільної думки, що став одним з найважливіших джерел наукового комунізму, народженням багатьох ідей зобов'язаний Томасу Мору. Написана Мором у 1516 р. «Утопія» дала назву домарксистському соціалізму. У своїх здобутках Мор запропонував зовсім нові для його епохи демократичні початки організації державної влади, поставив і вирішив з гуманістичних позицій правові проблеми, що сформувалися в період становлення капіталістичної формації, зародження ранньокапіталістичних відносин. Погляди Мора не втратили свого історичного значення. Його проект ідеальної держави викликає і нині гострі зіткнення думок учених різних країн. Життя і діяльність Т. Мора, ученого, поета, юриста і державного діяча, привертає увагу багатьох дослідників.
Добре знаючи соціальне і моральне життя своєї батьківщини, англійський гуманіст, Томас Мор, перейнявся співчуттям до нещасть її народних мас. Ці його настрої й одержали своє відображення в знаменитому здобутку з довгим заголовком у дусі того часу - «Дуже корисна, як і цікава, воістину золота книжка про найкращий пристрій держави і про новий острів Утопія…». Вона була видана при безпосередній участі Еразма Роттердамського, близького друга, що присвятив йому свою «Похвалу дурості», закінчену в будинку Мора, у 1616 р. і відразу одержала велику популярність у гуманістичних колах.
Гуманістичний світогляд автора «Утопії» привів його до витоків великої соціальної гостроти і значимості, особливо в першій частині цього твору. Проникливість автора аж ніяк не обмежувалася констатацією жахливої картини соціальних нещасть, підкресливши в самому кінці свого твору, що при уважному спостереженні життя не тільки Англії, але і «усіх держав», вони не являють собою «нічого, крім деякої змови багатих, під приводом і під ім'ям держави думаючих про свої вигоди».
Європейському суспільству XVI сторіччя, заснованому на соціальній нерівності, Т. Мор протиставляв свій ідеал - глибоко продуману схему суспільного ладу, при якому немає приватної власності. Усі матеріальні блага належать тут більшості. Загальними в Утопії є не тільки природні багатства - земля і її надра, але і вся продукція суспільного виробництва, що також надходить у розпорядження всіх громадян. Держава в особі сенату робить облік і розподіл продуктів споживання в інтересах усього суспільства. На відміну від деяких древніх утопій, наприклад держави Платона, де головна увага приділялась суспільному споживанню і спільності споживання, Т. Мор основне значення додавав пошуку справедливої системи організації виробництва, в Утопії - достаток усіх матеріальних благ.
Насамперед, в Утопії немає приватної власності, а продуктивна праця обов'язкова для усіх. Тут немає вільних: крім землеробства, яким зайняті всі, кожний вивчає яке-небудь ремесло як спеціальне, а іноді навіть і кілька ремесел. Таким чином, в Утопії зовсім немає людей, які б вели паразитичний спосіб життя. Оскільки в Утопії все населення зайняте суспільно корисною працею, там достаток продуктів, необхідних «для життя і зручностей», і діє справедливий принцип розподілу всіх матеріальних благ - по потребах.
Велика увага Мора приділена організації праці в досконалому суспільстві, спеціально розглядаючи проблему тривалості робочого дня. Останнє завжди мало велике значення для дрібного селянського господарства. Особливу увагу здобуває проблема робочого часу в період появи капіталістичної мануфактури і фермерства. У XVI ст. це не менш важлива проблема і для цехової промисловості. Майстри прагнули якнайбільше продовжити робочий день, примушуючи підмайстрів і учнів працювати від зорі до зорі. Підприємці-мануфактуристи (наприклад, у сукняній промисловості) доводили тривалість робочого часу до 12-15 годин на добу.
Проектуючи нову організацію праці, розглянутої як обов'язок кожного громадянина, Мор стверджував, що така система трудової повинності, як в Утопії, аж ніяк не перетворює працю в тяжкий тягар, яким він був для трудящих усієї тодішньої Європи. Навпроти, підкреслював Мор, «влада» в Утопії аж ніяк не хоче примушувати громадян до зайвої праці. Тому, коли немає потреби в шестигодинній роботі, а в Утопії це буває досить часто, держава саме скорочує «кількість робочих годин». Система організації праці як загальної трудової повинності переслідує «тільки одну мету: наскільки дозволяють суспільні нестатки позбавити усіх громадян від тілесного рабства і дарувати їм якнайбільше часу для духовної волі й освіти, тому що в цьому полягає щастя життя».
У концепції Т. Мора технічний прогрес не є визначальним. Будучи утопістом, Мор вірив, що достаток матеріальних благ може бути досягнуто знищенням соціального паразитизму і системою загальної трудової повинності. Однак низький рівень техніки, на якій ґрунтувалося все господарське життя Утопії (де переважала ручна праця), не дозволив би цілком задовольнити потреб навіть такого «ідеального суспільства», про яке мріяв Т. Мор.
Основною господарською одиницею Утопії є родина. При найближчому ж розгляді, однак, виявляється, що родина в утопійців незвичайна і формується вона не тільки за принципом споріднення. Головна ознака утопійської родини полягає в її професійній приналежності до визначеного виду ремесла.
Т. Мор неодноразово підкреслює, що відносини в родині строго патріархальні, «на чолі господарства стоїть найстарший. Дружини служать чоловікам, діти - батькам і взагалі молодші - старшим». Крім того, в Утопії поширене шанування предків. Т. Мор перелічує ремесла, якими займаються в окремих сімействах: це звичайно «прядіння, обробка вовни і льону, чи ремесло мулярів».
Ремеслом займаються усі - і чоловіки, і жінки. Однак жінки мають більш легке заняття, вони звичайно обробляють вовну і льон. Залучення жінок у суспільне виробництво нарівні з чоловіками, безсумнівно, факт дуже прогресивний, тому що саме тут закладаються основи рівноправності між статями, що, незважаючи на патріархальний характер сімейного укладу, в Утопії усе-таки в наявності.
Головним виробничим осередком у сільському господарстві Утопії є велика громада, що нараховує не менш 40 чоловік - чоловіків і жінок і ще двох приписаних рабів. На чолі такого сільського «сімейства» стоять старші розпорядник і розпорядниця.
Таким чином, штучно створений і підтримуваний в Утопії сімейно-патріархальний колектив є, по думці Мора, найбільш прийнятною формою організації праці, як у ремеслі, так і в землеробстві.
Отже, на думку Мора, Утопія являє собою безкласове суспільство, що складається з вільних від експлуатації більшості. Однак, проектуючи справедливе суспільство, Мор виявився недостатньо послідовним, допустивши в Утопії існування рабів. Раби на острові - безправна категорія населення, обтяжена важкою трудовою повинністю. Вони «заковані» у ланцюги і «постійно» зайняті роботою. Наявність рабів в Утопії значною мірою, очевидно, було обумовлено низьким рівнем сучасної для Мора техніки виробництва. Раби потрібні утопійцям, щоб позбавити громадян від найбільш важкої і брудної праці. У цьому, безсумнівно, проявилася слабка сторона утопічної концепції Мора. Рабство - примусову працю як міру покарання, що заміняє страту, - Мор протиставив жорстокому карному законодавству XVI ст. Мор виступав рішучим супротивником страти за карні злочини, тому що, на його думку, ніщо у світі по цінності не може зрівнятися з людським життям.
Древні течії політичної думки, що містили ідеалізацію основних рис первіснообщинного ладу, не могли бути віднесені до яких-небудь видів утопічного соціалізму, хоча їх роль у його появі не повинна не враховуватись. На відміну від древніх мислителів, у Мора ми знаходимо не тільки ідею суспільної власності і загальної обов'язковості праці, але і принцип колективної праці і колективного виробництва, вимоги суспільного розподілу продуктів праці. Йому належить перша постановка питання про ліквідацію протилежностей між містом і селом, розумовою і фізичною працею. Він висунув задачу дати інші, ніж в сучасному йому світі, функції державної влади, не відмовляючись, подібно захисникам первіснообщинного ладу, від самого її існування, але пропонуючи нові форми і принципи її організації. Погляди Мора на майбутнє суспільство, незважаючи на всі їхні недоліки й утопічні риси, близькі і зрозумілі. Змальований в «Утопії» ідеал пронизаний думкою, що люди створені для нормальної людської праці і що все це досягається тільки за умови ліквідації приватної власності.
Т. Мор не розкрив у «Утопії» планів переходу до описаного ним майбутньому ладу. Він відкинув шлях реформ зверху, але не висловився і на користь революційних перетворень. Його відношення до народних рухів було складним. Не можна сказати, як це найчастіше пишуть про Мора, що він боявся революційних виступів народу. Навпаки, він називав у «Утопії» заколотний дух пригноблених шляхетним духом і наділяв утопійську державу функцією допомоги іншим народам у скиданні в них тиранії.
Однак Т. Мор бачив і те, що маси під час повстань, що відбувалися в ту епоху, і широких народних рухів мало усвідомлюють свої інтереси, легко стають іграшкою спритних політиків, далекі від тих прагнень, що можуть привести до правильного перетворення суспільних і політичних відносин. Таким чином, Мор не бачив виходу з цієї проблеми. У самій «Утопії» виникнення ідеальної держави пов'язане з мудрою діяльністю його міфічного засновника Утопа, але це не більш як літературний прийом. Т. Мор дуже добре розумів усю складність ліквідації приватної власності в суспільстві його часу. Він показував у «Утопії», як існування приватної власності веде до того, що прагнення до неї робиться загальним. Тільки утопійцям вдалося винищити в себе «корені честолюбства і розбратів». Питання про те, як можна цього домогтися в реальній дійсності, Томас Мор залишає відкритим. У нерозв'язаності проблеми переходу до соціалізму особливо позначається утопізм соціалістичних поглядів Мора, тісно зв'язаний з нерозумінням закономірностей історичного розвитку. Невелика книжечка Т. Мора вже при його житті перевидавалася тричі і була переведена на французьку, німецьку, італійську і фламандську мови. З тих пір вона мала величезну кількість видань і перекладів. На її ідеї спиралися наступні соціалісти-утопісти. Її сильні і слабкі сторони намагалися врахувати багато передових мислителів не тільки 17-18 ст., але і наступних сторіч.
Т. Кампанелла
У 1602 році Кампанелла друкує «Місто Сонця». Хоча якоюсь мірою його можна назвати імітацією «Утопії», треба сказати, що Місто Сонця Кампанелли зовсім відмінне від Утопії, там діють інші закони, він і побудований по-іншому.
«Місто Сонця» Кампанелли займає в історії соціальних ідей значне місце. Вплив цієї книги в XVII і XVIII століттях великий. Вона викликала цілий ряд наслідувань і переспівів. Як джерело утопічних ідей «Місто Сонця» повинне бути поставлене поруч з «Утопією» Томаса Мора.
Повна відсутність приватної власності, загальна обов'язкова праця, визнана усіма справою почесною, громадська організація виробництва і розподілу, трудове виховання громадян - такий основний комплекс соціальних ідей Кампанелли. Саме ці ідеї і дозволили «Місту Сонця» пережити три сторіччя, знаходячи для нього читачів і шанувальників. Необхідно ще раз підкреслити, що в розкритті цих положень - крім трудового виховання - Кампанелла дає мало конкретного й оригінального.
Кампанелла посилався на становище, що склалося в Калабрії, на гніт податків і занепад селян, на розбрати в містах, на набіги турків і місцевих бандитів. Вимагання багатих торговців і лихварів приведуть до голоду і запустіння. «Голод, - писав Кампанелла в «Міркуваннях про збільшення доходів Неаполітанського королівства», - походить від торгівлі, тому що купці і могутні лихварі скуповують на корені весь хліб і тримають його, поки не доведуть народ до голоду, а потім продають по потрійний ціні так що країна стає безлюдною, тому що одні біжать з королівства, інші ж помирають від такої мерзенної їжі….».
Головна ж причина всіх нещасть - соціальна нерівність, існування багатства й убогості. Панування в суспільстві соціальної нерівності, приватного інтересу породжує нічим не стримувана себелюбність, індивідуалізм, зневага до інтересів інших людей, суспільства в цілому.
Розумний пристрій Сонячного Граду є не що інше, як вираження розумності і відповідності природі того соціального ладу, що встановлений у державі соляріїв: «у них усе загальне». У Місті Сонця скасована приватна власність - основа соціальної нерівності: «Громада робить всіх одночасно і багатими, і разом з тим бідними: багатими - тому, що в них є всі, бідними - тому, що в них немає ніякої власності; і тому не вони служать речам, а речі служать їм».
Загальному неуцтву народу в сучасному йому суспільстві Кампанелла протиставляє турботу держави про освіту. Вивчивши природні і відвернені науки, «постійно і ретельно займаючись обговоренням і спорами», юнаки і дівчата «одержують посади в області тих наук і ремесел, у яких вони процвітали більше всього».
Загальна участь у праці - найважливіша риса суспільного ладу Міста Сонця. Солярії «того вважають за достойнішого, хто вивчив найбільше мистецтв і ремесел і хто вміє застосовувати їх з великим знанням справи».
Ніяка праця не є ганебною в суспільстві соляріїв, «ніхто не вважає для себе принизливим прислужувати за столом чи на кухні, доглядати за хворими і т.д. Всяку службу називають вони навчанням… Тому кожен, на яку би службу не був він призначений, виконує її як найпочеснішу».
Кампанелла ясно усвідомлював, що в умовах, коли ліквідована приватна власність і споживання організоване на комуністичних початках, питання про те, хто стане виконувати найнепривабливіші і брудні роботи, саме по собі не зникне. Думка Мора про використання праці невільників не здавалася йому доцільною. Втілення в життя принципу «кожний працює згідно зі своєю природою» багато чого вирішувало, але не все. Виховання підростаючого покоління в дусі трудової дисципліни і покарання недбайливих проблем теж не вирішувало. Існує в соляріїв і поділ праці, насамперед зв'язаний з біологічними особливостями людей. Хоча жінки виховуються і навчаються нарівні з чоловіками, вони звільняються від особливо важких видів робіт.
Участь усіх в суспільно корисній роботі трактується як найважливіша економічна умова, що дозволяє суспільству позбутися від підневільної праці, цілком забезпечити себе робочою силою.
Заняття сільським господарством - один з найперших обов'язків громадян Міста Сонця. Міські жителі займаються обробкою полів, відходом за посівами і скотарством, але визначені особи звільняються від сільської праці по своєму становищу.
Кампанелла відзначає, що в Державі Сонця панує достаток, який забезпечує не щедрість природи, а саме праця громадян. Кампанелла говорить, що в Місті Сонця кожний виконує роботу «згідно зі своєю природою», у праці в такий спосіб людина не губить власну індивідуальність а зберігає її. Виробництво організовується так, щоб людям працювалося завжди «з радістю». Майстерні соляріїв - це суспільні майстерні, де тріумфує новий спосіб виробництва, заснований на усуспільненні власності, загальній колективній праці і справедливому розподілі матеріальних благ.
Кампанелла підкреслював, що солярії трудяться на совість. Фраза про магістрати, що стежать за тим, щоб ніхто не одержував більше інших, зовсім не суперечить розповіді про заохочення юних соляріїв, що відрізнилися на лекціях, у наукових диспутах і військових заняттях, і подробицям, зв'язаних з вшановуванням героїв і героїнь.
У своєму іншому трактаті «Про найкращу державу» Кампанелла спростовував відому тезу Аристотеля про те, що загальне володіння викликало б недбайливе відношення до роботи і великі труднощі при розподілі її плодів.
Праця в Місті Сонця стала не тільки загальною - солярії прагнуть, щоб її розподіляли нарівно. Розподіл праці «нарівно» не означав обов'язку кожного зробити рівно стільки, скільки зроблять інші. Тому що така рівність оберталася б по суті несправедливістю: люди різних навичок і різної сили виявлялися б у нерівних умовах. Тому «поділяти працю нарівно» - значило працювати «справедливо»: кожному - у повну міру своїх можливостей. Імовірно, про це і говорять слова: «працю розподіляють відповідно придатності і силі».
Кампанелла набагато більше, ніж Мор, наблизився до ідеї «від кожного по здібностях». Це зумовлюється не тим, що «рівень життя» соляріїв трохи вищий, ніж утопійців. Головне тут в іншому відношенні до праці: солярії працюють «завжди з радістю». У праці, згідно з природною схильністю, Кампанелла бачить умову «збереження» особистості. Не випадково його солярії уважніші, ніж утопійці, відносяться до природних нахилів людини, їх виявленню, пестуванню і навіть «програмуванню». Однак не можна сказати, що в цій увазі переважають інтереси особистості - на першому місці як і раніше стоять інтереси громади, прагнення знайти найбільше раціональне застосування для кожного з її членів. Та й прояв здібностей усе ще поставлено у тверді рамки давно визначених понять про «потрібне» і «непотрібне».
«Місто Сонця» несло на собі печатку часу. Хоча деякі упередження гуманіста не дозволять віднести цей твір до «прямо комуністичних теорій», проте заслуги Кампанелли в поширенні комуністичних вчень великі. Але відплачуючи належне цьому чудовому мислителю, що у знищенні приватної власності і гуманістично-філософському перетворенні суспільства бачив єдине врятування від жорстокостей свого часу, не слід перебільшувати історичне значення створеної ним утопії.
Звичайно, і Мор, і Кампанелла були попередниками наукового соціалізму. Але не можна їх з'єднувати з утопістами XIX століття - Сен-Симоном і Оуеном - під загальною шапкою «утопічний соціалізм».
«Місто Сонця» являє в історії гуманізму утопічно-соціалістичне вчення, і це дозволяє розглядати його як невід'ємну частину ренесансної культури.
церква середньовічний утопічний соціалізм
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Маловідомі сторінки діяльності Церкви в період Середньовіччя. Боротьба папства за інвеституру. Причини та умови панування церкви в суспільно-політичному середньовічному житті. Наслідки панування церкви над усією християнською Європою в середні віки.
реферат [28,7 K], добавлен 13.06.2010Передумови виникнення та основні напрямки діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, розвиток державотворчої ідеї в суспільно-політичному житті України першої половини ХІХ століття. Основні погляди кирило-мефодіївців на історію людського суспільства.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 04.08.2016Становлення класових сил в Чехії на рубежі XIV-XV ст. Боротьба проти католицької церкви і німецького засилля. Ян Гус і гуситський революційний рух. Розрив з папською курією і загострення боротьби проти католицької церкви. Початок селянської війни в Чехії.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 06.07.2012Аналіз передумов виникнення християнства. Поширення та наслідки прийняття християнства для Римської імперії. Формування християнського канону. Взаємовідносини між християнством та імператорською владою. Місце церкви в епоху правління Костянтина Великого.
реферат [34,3 K], добавлен 13.09.2013Розвиток політичної системи Чеської Республіки в 1993-2012 рр. Роль та місце економічно-політичного фактора в суспільно-політичному житті країни. Основні вектори зовнішньої політики ЧР, прямі іноземні інвестиції; сфери економічної співпраці з Україною.
курсовая работа [57,0 K], добавлен 27.08.2014Місце театру у громадсько-політичному житті Галичини ХIХ ст. Наддніпрянська драматургія в театрі "Руська Бесіда". Наддніпрянські режисери й актори в складі галицьких груп. Міжособистісні контакти театральних митців Галичини і Наддніпрянської України.
курсовая работа [81,6 K], добавлен 22.11.2013Дослідження місця релігії та церкви в історії українського державотворення. Проблеми православної церкви, їх причини і чинники; співвідношення церкви і держави. Роль православ'я у соціально-економічних та правових процесах в Україні в сучасному періоді.
курсовая работа [19,5 K], добавлен 26.03.2014Історія античної цивілізації у Північному Причорномор'ї. Основні причини колонізації. Західний, північно-східний та південно-східний напрямки грецької колонізації. Вплив грецької колонізації на цивілізації. Негативні та позитивні наслідки колонізації.
презентация [2,0 M], добавлен 29.12.2015Ознайомлення із процесом захоплення українських земель польськими королями Казимиром Великим і Людовіком Угорським. Історичні передумови та результати об'єднання Литви та Польщі. Люблінська унія: причини підписання, зміст, негативні та позитивні наслідки.
реферат [23,5 K], добавлен 08.02.2011Значення в суспільно-політичному житті Росії ХІХ століття та причини виїзду дружин за декабристами, яких засудили до вислання, вивчення основних етапів життя найвидатніших із них від початку вислання на Сибір, хід та перепетії їхнього подальшого життя.
курсовая работа [54,7 K], добавлен 13.06.2010
