Сприйняття сучасними українцями радянської дійсності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія України тягнеться вже впродовж багатьох століть, розпочинаючи зі скіфів та сарматів і закінчуючи сучасними українцями. Було багато подій, які змінили хід нашої історії : інколи в кращий бік, а деколи і навпаки. Ми змогли пережити все: напади половців, монголо - татар, поляків, розквіт та занепад нашої держави. Дуже часто інші держави хотіли захопити територію України, і як ми самі знаємо, декому це вдавалося. Але, напевне, панування Московського царства, Російської імперії та СРСР в різні часи на нашій території українці запам'ятали найкраще. Тому що це був не просто найгірший період в нашій історії, це було знущання над нацією і над державою. Мені здається, що це не могло не вплинути також і на психологію українців. Зокрема, потрібно згадати голод в Україні. Ця подія зробила вкрай негативний внесок в нашу психологію, адже тепер в українців присутній панічний страх перед голодом. Що може бути жахливішим, ніж смерть і її «жнива», які забирають всіх, без вибору? Як може поводитися пересічний українець, який боїться, що помре з голоду не лише він, але й його сім'я? Звичайно, що він не буде виступати негативно проти влади, яка в нас панує, бо він все ще пам'ятає ті страшні роки голоду. Така дуже важлива подія, як Голодомор в Україні у 1932-1933 роках, на жаль, зараз багатьма українцями не лише не вшановується, але й не згадується. Звичайно, важливо вшановувати пам'ять загиблих в цей час українців, але, як ми спостерігаємо, не для всіх.

Історія кожної держави є непростою і проходить складний, інколи тернистий шлях, але чи варто вірити в те, що в Україні все зміниться, так, як це сталося з Німеччиною, США, Францією, Італією? Як впливало на українців те, що вони були в складі СРСР, і чи впливає на нас це зараз?

Про це я вирішила запитати молодих, свідомих українців, які вивчали історію в школах та університетах, і які, як мені здається, змогли дати оцінку політичній ситуації в Україні у 20 столітті і тій ситуації, яка є вже в наш час.

Своє опитування я вирішила провести у Львові, у місті, яке його колишні й нинішні мешканці вважають місцем перетину доріг і світів, взаємного та гармонійного проникнення різних народностей і культур. І я цілком з ними погоджуюся. Адже, побувавши під владою Польщі, Литви, а пізніше й СРСР, наше місто бачило і сприймало все, що було навколо нього: звичаї, традиції, обряди, свята, які мали жителі міста в різні часи.

Ось що відповідали мені українці на запитання про те, що вони думають про радянську дійсність:

Соломія, 17 років:

" За словами мого тата, цитую: " Стояти за хлібом дві години в черзі, синіти від холоду, бо на вулиці -20. Сидіти в університеті на тупих лекціях, і слухати про вихваляння Леніна і Сталіна, боятися висловити власну думку щодо чогось"..... те, що пам'ятаю з розповідей татка. Моя думка теж не дуже відрізняється від татової, оскільки я й зараз на собі відчуваю вплив радянських стереотипів щодо навчання, побуту і т. д. "

Зоряна, 18 років:

" Насамперед, СРСР це як окрема держава, у якій люди виживали по-різному! Для когось і досі має велике значення те,що "на 3 коп. можна було б купити 3 хліба, а на 1рубля -1 кг ковбаси, хліб і ще й м'ятних цукерок" - це з уст мого тата! Але інші говорять,що було важко вижити,саме через погану промисловість! Я вважаю,що цим людям було тяжко,адже вони обходились без сучасної техніки,без різноманітних поїздок, відпочинку на морі, а також без належних санітарних умов. Моя думка негативна! Але з іншого боку, можливо, і добре було, бо всі працювали хоч і в колгоспах, але це оплачувалось, комусь грішми, комусь зерном і люди виживали. А тепер що? Нічого доброго, бо не виживе зараз жодна людина без роботи,а знайти її дуже важко".

Ігор, 35 років:

" Як на мене, то українці самі винні в тому що з ними відбувається. Адже, хто дозволив Сталіну знищувати український народ? Хто дозволив Кучмі фактично розорити державу? Хто дозволив Ющенку виграти суспільну довіру, а потім розтоптати цю довіру і ще й життя людей? Все дозволяємо робити їм ми, це все можна було б зупинити, якби ми були справді патріотами, нацією, яка любить свою державу і готова захищати її до останнього подиху".

Надія, 80 років:

"Та що я можу сказати? Пережила за своє життя багато, але гірше, ніж є зараз не було ніде. Так, за Радянського Союзу жити було важко, але ж люди виживали, бо мали стабільні заробітні плати, пенсії, та й ціни були не високі. Один мінус, який був у цей час - це те, що їм не була потрібна незалежна Україна. А наш народ свободолюби вий, тому деспотія йому не підходить.

Тяжко було, бо не можна було навіть пісні української згадати, бо все «мало вуха». Заспівали пісню, а вночі за тобою вже приїхали і ніхто не знає де ти, і що з тобою ".

Назар, 26 років :

" Я вже не пам'ятаю тих років, але з розповідей бабусь та дідусів зрозумів і уточнив свою позицію щодо СРСР. Так, тоді була стабільна економіка, держава розвивалася, але якою ціною? Ціною мільйонів життів наших співвітчизників, нашою незалежністю та свободою слова? Я розумію, що ця свобода слова в Україні ні до чого доброго не довела, але це тільки через брак досвіду вільного спілкування, ну і, звичайно, брак виховання. Моя відповідь: "Ставлення до радянської дійсності у мене - різко негативне".

Отож, провівши таке невелике опитування я можу говорити про те, що львів'яни не дуже прихильно ставляться до радянської влади. Я думаю, що така ситуація спостерігається не лише на Заході України, але й в інших регіонах. Доказом цього може бути активна молодь, яка останніми роками об'єднується в організації, спільноти, громади, які виступають проти повернення порядків, які панували в СРСР в Україну. Дуже часто такі організації функціонують і в соціальних мережах, де сучасна молодь проводить велику частину вільного часу.

Але є і такі люди, які жалкують про розпад Радянського Союзу. Соціологічна група «Рейтинг» провела дослідження, яке встановило, що близько 46% українців шкодують про розпад. Але цікаво, що « чим молодші респонденти, тим менше вони жалкують про розпад СРСР. Так, в Україні шкодують за Радянським Союзом 19% молоді і 69% пенсіонерів». Це свідчить про те, що наша молодь, хоч і невелика її частина, може тверезо оцінювати ситуацію, яка панувала тоді в Україні і прагнути того, щоб вона більше не повторилася. В цьому ж дослідженні говориться про те, що молоді громадяни нашої держави не хочуть існувати в союзі з іншими державами, як цього хотіли б росіяни, а прагнуть лише незалежного існування в межах України.

Звичайно на будь-які історичні процеси не можемо дивитись категорично. Тому, думаю, що СРСР мав як позитивні, так і негативні сторони та надбання. Безперечно, міцність влади, згуртованість, велике трудолюбство, національна самосвідомість - це неабиякі здобутки вождів. Та чи можна досягати мети будь-якими засобами? Я вважаю, що ні. Понівечені життя, скалічені долі, сотні тисяч смертей, голодомори, репресії та утиски - непростимий злочин проти народу.

Отож, на завершення можна додати, що, СРСР внесла багато коректив у розвиток нашої Батьківщини, але, все-таки, це теж частина нашої історії, яку забувати не варто.

історія україна національний самосвідомість

Размещено на Allbest.ru