Размещено на http://www.allbest.ru/

СЕРЕДНЬОВІЧНІ МІСТА

Теорії виникнення середньовічного міста

У Х - ХІ ст. відбулись значні зрушення в розвитку продуктивних сил країн Західної Європи, насамперед в сільському господарстві. Розвивались як землеробство, так і тваринництво. У селян з`явились лишки сільськогосподарської продукції і вони могли обміняти їх на вироби ремесла, замість того, щоб виробляти їх самим.

Розвивалось і ремесло. Значний прогрес відчувався у металургії, виготовлення зброї, тканин, особливо шерстяних. Виготовлення сукна перетворилось на окрему галузь.

Вовняні тканини виготовлялись в Північній Італії і Фландрії. Відокремилась від ремесла і обробка шкір, гончарство, будівництво. Ремісник перетворився у дрібного товаровиробника. Розвивалась і торгівля. Регулярними ставали ярмарки. Розширювалась чеканка і сфера обігу монет. Настав момент, коли ремесло перетворилось у самостійну галузь виробництва.

Поруч з античними містами почали виникати нові середньовічні - центри ремесла й торгівлі.

Чому виникли міста в середні віки? Чи лише як поселення ремісників? Це не логічно, адже ремісники збували товар селянам. Разом з тим багато античних міст увійшли в середньовіччя навіть без упадку.

Немало міст з`явилось з укріплень - бургів (це відбилось і в назвах - Гамбург). Але принципових відмінностей між “старими” і “новими” містами не було.

А взагалі, ще у ХІХ ст. історики намагались відповісти на питання про походження міст. “Романістична” теорія, яку підтримували Савіньї, Т`єррі, Гізо, Ренуар, базувалась на матеріалі романізованих територій Європи і вважала середньовічні міста прямим продовженням пізніх античних міст. Історики, які вивчали матеріали Північної, Центральної Європи схилялись до “вотчинної” теорії - Ейхогорн, Ніч, міста, що розвинулись з феодальної вотчини, її управління.

“Маркова” теорія (Мауер, Гірке, Белов) виводила міста з общини - марки. “Бургова” теорія - з фортець-бурге і на бурговому праві. “Ринкова” теорія виводила міське право з ринкового, що діяло в місцях, де велась торгівля. Німецький історик Рітшель в кінці ХІХ ст. намагався об`єднати “бургову” і “ринкову” теорії, стверджуючи, що міста починались з поселень купців навколо укріплень.

Піренн основну роль відводив купецтву - “торгова” теорія. Згідно з нею міста виникали навколо факторій.

Найраніше - в ІХ ст. виникли міста в Італії - Венеція, Генуя, Піза, Флоренція, Барі, Неаполь, у Х ст. - на півдні Франції - Марсель, Арль, Нарбон, Монпель`є, Тулуза. У Х - ХІ ст. - в Північній Франції, в Нідерландах, Англії, Німеччині. Фландрські міста Брюгге, Іпо, Гент, Лілль, Дуе, Аррас славились тонким сукном.

У ХІІ - ХІІІ ст. виникли феодальні міста на північних околицях і за Рейном.

Міста мали 1 - 5 тис. жителів. 80 - 100 тис. мали Константинополь, Париж, Мілан, Венеція, Флоренція, Кордова, Севілья.

Центр міста - бург, сіті, град.

Ознаки міст: ратуша, стіни, радіальна забудова. Вулиці - не ширші від довжини списа. У будинках другий поверх виступав над першим.

Боротьба міст з феодальними сеньйорами

західний європа місто середньовічний

Міста Північної і Середньої Італії - Венеція, Генуя, Сієна, Флоренція, Лукка, Равенна, Болонья у ІХ - ХІ ст. стали містами-державами. Типовою була боротьба Мілана. В ХІ ст. влада графа змінилася там владою архієпископа. Боротьба з сеньйором згуртувала і популірів і нобілітет. З 50-х рр. рух громадян став громадянською війною. Вона переплелась з єретичним рухом - виступом вальденсів і катарів. Нарешті, в ХІ ст. місто одержало статус комуни. На чолі його стали рада консулів з привілейованих громадян - представників купецько-феодальних верств.

У Німеччині були імперські міста - підкорялись імператору, але фактично були республіками - Любек, Нюрнберг, Франкфурт-на-Майні. Ними управляли міські ради, карбувалась монета.

Багато міст Північної Франції - Лем`єн, Сен-Кантен, Нуайон, Бове, Суассон, Лан і Фландрії - Гент, Брюгге, Іпр, Лілль, Дуе, Сент-Омер, Аррас та ін. стали містами-комунами в результаті тривалої і кровопролитної боротьби з сеньйорами. Вони обирали раду, на чолі її - мера. Сеньйору такі міста сплачували невелику ренту, а у разі війни виставляли збройний загін. Міста-комуни самі виступали в ролі сеньйора щодо оточуючих селян.

200 років тривала боротьба за незалежність м. Лана. Сеньйор - єпископ Годрі встановив важкі побори і судив городян - аж до вбивства. Жителі Лана купили у єпископа хартію, але єпископ вирішив, що вона невигідна, дав хабар королю і відмінив її. У 1129 р. в Лані - повстання. Годрі вбили. Лише у 1331 р. король взяв Лан під своє управління.

Не було комун в Англії, але за допомогою викупів англійські міста у ХІІ - ХІІІ ст. домоглись для себе вольностей. 18 міст мали право “поверненого указу”, за яким навіть шериф не мав права втручатись у міські справи. “Міське повітря робило людину вільною”. Дрібні міста залежали від сеньйорів, навіть несли панщину, шлюбну повинність, смертний збір.

В Європі склались міщани як верства. Бюргери - від “бург” - місто - спочатку всі жителі міст. У ХІІ - ХІІІ ст. - тільки заможні, що брали участь в управлінні.

Цехи. Їх боротьба з патриціатом

В містах з`являються корпоративні об`єднання ремісників - цехи. Це був захист від феодалів, від чужаків, ссільських ремісників. Ринок був вузьким і конкуренція була небезпечною.

Друга функція цехів - контроль за виробництвом. Цехи, однак, закріпліли певну нерівність. До кінця ХІV ст. вони відігравали прогресивну роль, а потім почали гальмувати виробництво.

Цехи брали участь в охороні міста. Це організація взаємодопомоги.

Повноправними членами цеху були лише майстри. Підмайстром вважався ремісник, що вже пройшов виучку, оволодів ремеслом і отримував за свою працю платню від майстра. Щоб стати майстром, він повинен був нагромадити певну суму на майстерню і скласти іспит згідно з статутом цеху.

Учень (це був не обов`язково юнак) був третім, найнижчим ступенем цехової ієрархії. Він не одержував плати, навпаки, сам, або його батьки повинен був платити за навчання.

Термін учнівства був від 2 до 12 років, залежно від професії. Техніка була примітивною, а вироби повинні були бути високої якості, інакше селянин не купив би їх, обійшовщись саморобними. Майстер тому дуже цінував свою професію і вміння. Ремесла передавались у спадок від батька сину.

Цехи регламентували все життя ремісника - від роботи до дозвілля, від одруження до поховання.

Головна їх функція - виробнича. Тільки член цеху мав право займатись даним ремеслом. А в цех вступити було непросто. Цех дещо обмежував конкуренцію. Він же слідкував за якістю, за стандартом. “Жоден ткач не може ткати в Парижі повного сукна, якщо не однаково міцні основи і човник, якщо в повній ширині тканини менше 1600 ниток і 7 карм`є ширини і 5 карм`є в основі”. Це був певний стандарт цеху, за який не можна було виходити - ні гірше, ні краще. Регламентувався і робочий час - від сходу до заходу сонця. Нічні роботи, як правило, заборонялись, крім термінових замовлень.

Регламентувалась закупка сировини, кількість виробів, кількість підмайстрів і учнів. Головна мета - не допустити створення великих виробництв. Але повної зрівняйлівки, звичайно, не було. Кожен майстер прагнув обійти статут.

Цех був і військовою організацією. За ним закріплялась ділянка кріпосної стіни для підтримання порядку. Цехи несли і нічну охорону вулиць.

Вони були й релігійною корпорацією - мали свого святого, що вважався покровителем професії, свою церкву або її частину. Всі справи обговорювались на сходках, після яких були пиятики.

Цехи мали свої прапори з емблемами і їх члени намагалися селитися на одній вулиці. Часто назва професії, ремесла давала їм назву.

Підмайстри були експлуатованою верствою і часто особисто залежали від майстра. Подекуди підмайстер повинен був жити при майстрі і не мав права без дозволу майстра одружитись.

Щоб стати майстром, треба було виготовити пробну роботу - “шедевр”. Статут цеху любекських ювелірів у 1492 р. говорить: “Той, хто бажає стати самостійним майстром, повинен …зробити такі предмети: золоту обручку різьбленої роботи, англійський браслет, що його дарують при одруженні, гравірований і чернечий, і кільце для ручки кинджала …” Всім майстрам - членам цеху - піднести дарунки і влаштувати вечірку для всіх майстрів.

Число цехів було немалим. В Парижі на початку ХІУ ст. (населення 100 тис. чол.) було 350 цехів.

У період боротьби міст з феодалами, цехи, як організації городян, відігравали позитивну роль. Але дріб`язкова цехова регламентація гальмквала технічний прогрес, сковувала ініціативу. У хроніці Кельна у 1412 - 1413 рр. є такий запис: “…До нас з`явився Вальтер Кезенгер і запорпонував побудувати колесо для прядіння і сукання шовку. Але порадившись і подумавши, рада вирішила, що багато людей в місті живуть з цього ремесла і загинуть тоді. Тому було вирішено, що не треба будувати колесо ні тепер, ні згодом”.

Цехи не визнавали також поділу трудових операцій.

Міста були зосередженням торгівлі. Вона велась у непростих умовах. Небезпеку для купців являли великі й малі феодали. Грабунки на дорогах вони вважали прибутковою розвагою на взірець полювання. Крім того, у володіннях кожного сеньйора були застави. У ХІV ст. на Рейні їх було 64, на Луарі - 74, на Ельбі - 35, на Дунаї лише в Австрії - 77. Феодали діяли за принципом “що з возу впало, те пропало”. Якщо ламалось колесо і товар падав на землю, він ставав власністю феодала. Щоб захиститись, купці об`єднувались в гільдії. Вони мали таку ж регламентацію, як і цехи.

Феодальна роздробленість вимагала особливої професії мінял. До створення централізованих держав кожен крутий сеньйор карбував свою монету. Часто феодали, в тому числі й королі, псували монети, знижуючи вміст металу (паперових грошей не було).

В містах жили і лихварі. В ХІ -ХV ст. в ролі лихваря виступає і церква.

Збагатілий міняла ставав банкіром (від італ. “банко” - міняльний столик). Здобувають популярність розписки-векселі, які видають міняли замість грошей на свої контори в інших містах. Купці охоче користувались цим, бо перевозити гроші було небезпечно. Найбільше мінял і лихварів було у Флоренції та Північній Італії. Не випадково багато термінів, пов`язаних з фінансовою справою (банк, дебет, кредит, сальдо, брутто, нетто, ломбард) мають італійське походження.

Цехи боролись з патриціатом - міською аристократією. Мер (бургомістр), судді обирались лише від патриціату.

В деяких містах перемогло купецтво - Гамбург, Любек, Росток - міста Ганзейського союзу. В деяких - Кельн, Базель, Флоренція перемогли цехи.

Размещено на Allbest.ru