Вплив ідеологічного фактора та командно-адміністративних методів управління на діяльність бібліотек УРСР у 40–80-і рр. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Вплив ідеологічного фактора та командно-адміністративних методів управління на діяльність бібліотек УРСР у 40-80-і рр. ХХ ст.

Спеціальність: 07.00.01 - Історія України

Луганськ - 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток сучасного суспільства потребує приділення особливої уваги державним інститутам, серед яких важливе місце посідають бібліотеки. Функції бібліотек змінювались у процесі їхнього розвитку. Так, на зміну меморіальній функції, яка переважала в XIX ст. прийшли навчальна, освітня й просвітницька. А з установленням радянської влади на перше місце в діяльності бібліотек висувається ідеологічна функція. Бібліотеки УРСР у 40-80-і рр. ХХ ст. фактично перетворилися на пропагандистські установи, а їхнім головним завданням стала ідеологічна робота. До обов'язків бібліотек передусім входило пропагування ідей правлячої партії, популяризація її настанов серед широкого загалу населення. Цей напрям їхньої діяльності був закріплений на законодавчому рівні, суворо регламентувався і контролювався. Незважаючи на це, вплив ідеологічного фактора на діяльність бібліотек УРСР залишається маловивченим явищем.

За умов постійної нестачі коштів і фінансування за залишковим принципом ідеологічна робота, яка потребувала значних затрат ресурсів, сил і часу, заважала нормальному функціонуванню бібліотек як установ, які повинні були збирати, зберігати й поширювати друковане слово серед населення.

Крім того, бібліотечні заклади - це частина культурного поля України й у своєму розвитку вони віддзеркалюють усі соціальні й культурні процеси, які відбувалися в Україні в досліджуваний період.

Актуальність обраної теми дослідження обумовлена не лише сучасними потребами українського суспільства й бібліотек як культурних установ, але й поступом української історичної науки. Недостатня розробленість в історіографії проблем становлення і розвитку бібліотек Української РСР у 1940-1980-х рр. зумовила необхідність вивчення зазначеної теми з метою одержання більш повного уявлення про політичні, соціальні, культурні процеси, які відбувалися в Україні цього періоду.

На нашу думку, саме від об'єктивності визначення функцій бібліотечних закладів залежить визначення пріоритетів їхньої діяльності в майбутньому: чи будуть вони стояти осторонь політичного життя, чи знову стануть установами ідеологічної спрямованості. Адже у зв'язку зі взаємозв'язком і взаємодією із суспільством бібліотеки реагують і впливають на зміни у світосприйманні людей.

Виконуючи функцію банку історичної пам'яті народу, бібліотеки забезпечують своєрідний зв'язок між поколіннями. Іманентна бібліотечним установам історична й культурна функції збереження документів дозволяє простежити й оптимізувати шляхи поступу людської думки, сприяючи розвитку історії, філософії, культури. Нині перед українською громадськістю особливо гостро постала проблема плекання духовності суспільства, успадкування й усвідомлення культурних багатств своїх пращурів, уречевлених у вигляді різноманітних документів, і насамперед - книг. У зв'язку із цим значно підвищується актуальність вивчення розвитку бібліотек у попередні історичні етапи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є розділом комплексної проблеми, що розроблялася історичними кафедрами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля «Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки» (державний реєстраційний номер 016U000296).

Мета та завдання дослідження полягають у тому, щоб на основі аналізу історіографії та архівних документів усебічно й комплексно проаналізувати у визначених хронологічних і територіальних межах найважливіші тенденції розвитку бібліотек; виявити та встановити методи і засоби впливу ідеологічного фактора й керівних органів на бібліотеки; розкрити вплив органів державної влади на процес формування і функціонування бібліотечних установ, показати як позитивні, так і негативні наслідки такого впливу.

Відповідно до мети сформульовано такі дослідницькі завдання:

· виявити, систематизувати й класифікувати джерельну базу та історіографію дослідження;

· проаналізувати етапи розвитку бібліотек у контексті їхнього історичного розвитку та впливу на них ідеологічного фактора;

· розкрити основні напрями роботи бібліотек різних форм приналежності;

· розглянути особливості державного регулювання діяльністю бібліотек у зазначений період часу;

· позначити способи підвищення суспільної ролі бібліотек шляхом координації і централізації їхньої діяльності;

· визначити загальні й специфічні підходи в діяльності бібліотек, зміни в їхньому культурному значенні, що відбулися в розглянутий період;

· охарактеризувати розвиток законодавчої бази функціонування бібліотек і передумови їхнього перетворення на ідеологічні установи;

· показати роль громадськості й громадських організацій у діяльності бібліотек на різних етапах їхнього розвитку;

· на підставі висновків, зроблених відповідно до завдань проведеного дослідження, сформулювати рекомендації щодо оптимізації бібліотечної роботи.

Об'єкт дослідження - бібліотечна система України в умовах радянського ідеологічного диктату.

Предметом дослідження є командно-адміністративні методи управління бібліотеками УРСР у 40-80-і рр. ХХ ст.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети зумовило використання таких методів: порівняльно-історичного, який дозволив дослідити еволюцію розвитку бібліотек у контексті їхнього історичного розвитку та впливу на них ідеологічного фактора; діалектичного, що сприяв висвітленню подій та явищ у причинно-наслідкових зв'язках; проблемно-хронологічного, який забезпечив визначення структури роботи; аналітично-логічного, який дав змогу викласти фактичний матеріал у чіткій послідовності та логічній завершеності.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1943 по 1984 рр. Нижня хронологічна межа - початок звільнення території України від німецьких загарбників. Саме з цього часу почалося відновлення загальнодоступних бібліотечних установ на раніше окупованих територіях. Верхня межа дисертаційного дослідження обумовлена початком нового етапу розвитку суспільства, названого «перебудовою», що зумовив реформування в бібліотечній сфері - зміну пріоритетів і методів управління на основі нової законодавчої бази.

В окремих випадках з метою забезпечення цілісності логіки викладу автор робить екскурси за межі періоду, що розглядається.

Територіальні рамки роботи обмежуються кордонами УРСР, які існували в досліджуваний період.

Наукова новизна одержаних у ході дослідження результатів полягає в тому, що:

§ уперше на прикладі конкретних бібліотечних установ, що мають свою специфічну історію і бібліотечну традицію, зроблено спробу комплексного аналізу історії розвитку бібліотек Української РСР і впливу на нього ідеологічного фактора;

§ встановлено, що бібліотеки в досліджуваний період були передусім ідеологічними установами й виконували всі функції, притаманні закладам такого типу;

§ проаналізовано основні напрями й зміст роботи бібліотек Міністерства культури УРСР, а також особливості розвитку бібліотечних установ на селі;

§ доведено, що, незважаючи на декларації директивних органів про збільшення кількості бібліотек, відбувалося їхнє постійне скорочення, при одночасному розширенні книжкових фондів;

§ критично осмислено форми роботи бібліотек; показано, яким чином громадськість в умовах тоталітарного суспільства могла брати участь у їх розвитку;

§ уперше введено до наукового обігу низку архівних матеріалів, які дали змогу висвітлити недостатньо вивчені й маловідомі аспекти роботи бібліотек;

§ показано роль централізації в удосконаленні роботи бібліотек і їхнього прогресивного розвитку;

§ охарактеризовано основні законодавчі акти, на підставі яких бібліотеки розвивалися й виконували свою спеціальну й ідеологічну роботу;

§ сформульовано конкретні пропозиції щодо використання досвіду й організації роботи бібліотечних установ у наш час.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його положення і матеріали можуть застосовуватися при підготовці навчальних видань з історії культури українського народу, наукових праць з історії бібліотек, а також інших розвідок з вітчизняної історії. Матеріали дисертації можуть бути використані для підготовки навчальних програм з курсів «Краєзнавство», «Історія рідного краю», «Історія культури УРСР», під час організації історико-краєзнавчої роботи.

Особистий внесок здобувача. Дослідження є самостійною науковою роботою, яка ґрунтується на вивчених дисертанткою та залучених до наукового обігу маловідомих або вперше виявлених архівних даних та інших джерел.

Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедр архівознавства та історії України Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Результати дослідження розглядалися на конференціях різного рівня, зокрема на: Методологічному семінарі «Актуальні проблеми соціогуманітарних і фундаментальних технологій» 1 березня 2007 р. (м. Луганськ, ДЗ «ЛІПСТ»); Методологічному семінарі «Актуальні проблеми соціогуманітарних і фундаментальних технологій» 25 вересня 2007 р. (м. Луганськ, ДЗ «ЛІПСТ»); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми праці та соціальних технологій у промисловому регіоні: теорія та практика» 6-7 грудня 2007 р. (м. Луганськ, ДЗ «ЛІПСТ»); Методологічному семінарі «Актуальні проблеми соціогуманітарних і фундаментальних технологій» 31 січня 2008 р. (м. Луганськ, ДЗ «ЛІПСТ»); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуку, роздуми, знахідки», 24-25 квітня 2008 р. (м. Луганськ, СНУ ім. В. Даля); Методологічному семінарі «Історія науки й техніки» 14-15 квітня 2008 р. (м. Луганськ, СНУ ім. В. Даля); Методологічному семінарі «Актуальні проблеми соціогуманітарних і фундаментальних технологій» 30 травня 2008 р. (м. Луганськ, ДЗ «ЛІПСТ»); Методологічному семінарі «Актуальні проблеми соціогуманітарних і фундаментальних технологій» 14 листопада 2008 р. (м. Луганськ, ДЗ «ЛІПСТ»); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми праці та соціальних технологій у промисловому регіоні: теорія та практика» 5-6 грудня 2008 р. (м. Луганськ, ДЗ «ЛІПСТ»); Методологічному семінарі «Історія науки й техніки» 15 жовтня 2009 р. (Луганськ, СНУ ім. В. Даля); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука й соціальні проблеми суспільства» 14 травня 2010 р. (м. Луганськ, ДЗ «ЛІПСТ»).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження автором опубліковано 8 статей у наукових виданнях з історії, визначених ВАК України як фахові.

Структура дисертації обумовлена її метою і дослідницькими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків (187 стор. основного тексту), списку використаних джерел та літератури (607 найменувань), 16 додатків. Загальний обсяг роботи - 277 стор.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, її зв'язок з науковими програмами, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні рамки й територіальні межі, розкривається наукова новизна обраної теми, а також практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Стан наукової розробки досліджуваної проблеми» узагальнено й класифіковано джерела за темою роботи, охарактеризовано їхні інформаційні можливості, проаналізовано основні наукові праці з історії вивчення проблеми та визначено методологічне підґрунтя дослідження.

Джерельну базу дисертації складають різноманітні за походженням і змістом документи і матеріали. Архівні документи, що становлять основу джерельної бази, поділені на чотири основні групи:

· директивні документи центральних органів влади;

· рішення і постанови обласних органів влади;

· стенограми нарад і плани розвитку бібліотек;

· статистичні матеріали.

Архівні матеріали зберігаються у фондах чотирьох державних архівів України: Центрального державного архіву органів влади й управління України (ЦДАВО); Державного архіву Полтавської області (ДАПО); Державного архіву Запорізької області (ДАЗО); Державного архіву Луганської області (ДАЛО). Усього в дисертаційному дослідженні використано 136 архівних документів.

Важливу для дослідження інформацію мають фонди ЦДАВО України, зокрема документи Міністерства культури УРСР (фонд 5116), в яких містяться статистичні відомості про роботу бібліотек УРСР; стенограми наради директорів наукових бібліотек України; звіти бібліотек Міністерству культури УРСР; звіти Міністерства культури УРСР про бібліотечну роботу; звіти про хід виконання плану централізації масових бібліотек. Чільне місце посідає інформація, яка міститься в архівних матеріалах ДАПО, зокрема, фонді 7055, що дало змогу досліднику на основі планів розвитку бібліотечних установ області, статистичних звітів про масові бібліотеки проаналізувати етапи становлення бібліотек у сільських регіонах, особливості їх функціонування порівняно з бібліотечними закладами в промислово розвинутих регіонах. Архівні матеріали ДАЗО і ДАЛО дозволили автору дослідити розвиток бібліотек і вплив на їхню діяльність керівних органів у промислово розвинутих регіонах у досліджуваний період. Документи зазначених архівів достатньою мірою проілюстрували методологію впливу на діяльність бібліотек законодавчих актів керівних партійних і державних органів, а також - ідеологічного фактора на форми, методи й, відповідно, на кількісні та якісні параметри роботи бібліотек.

Перша група архівних джерел - директивні документи центральних органів влади ілюструють посилення атеїстичної пропаганди бібліотеками у зв'язку з тим, що вона розглядалася керівними органами як одна з найважливіших ідеологічних функцій цих закладів культури. Документи цієї групи відбивають також планування і статистичні показники розвитку бібліотечних закладів, рівень фінансування культурних установ, що дає змогу зробити висновки щодо методів управління в галузі культури.

Друга група - рішення і постанови обласних органів влади, які можна умовно поділити на три підгрупи: керівні або інструктивні листи, накази, матеріали конференцій. Матеріали, віднесені до цієї групи висвітлюють широке коло питань, серед яких: підвищення кваліфікації бібліотекарів, розподіл і виховання бібліотечних працівників, керівництво читанням через рекомендаційну бібліографію, організація читацьких конференцій і впровадження інших прогресивних форм роботи, укорінення й організація громадських бібліотек на основі особистих зібрань громадян, пропаганда політичних знань через бібліотечні заклади, вилучення ідеологічно шкідливої літератури, помилки у взаємодії бібліотек і організацій, що торгують книгами.

Третя група представлена стенограмами й планами розвитку бібліотечних установ. Документи цієї групи насичені інформацією про планування роботи бібліотек, завдання бібліотечної діяльності та шляхи вирішення означених завдань. Плани проведення заходів є джерелом інформації про тематику конференцій для бібліотечних працівників; завдання, які ставили перед бібліотеками партійні, профспілкові й комсомольські керівні органи; способи ідеологічного впливу бібліотечних закладів на своїх читачів і керівництво їхніми читацькими уподобаннями.

Четверта група, яка містить статистичні документи, дозволяє на їхній основі проаналізувати розвиток бібліотек, їхню кількість та якісну складову: наявність фондів, читачів, бібліотекарів тощо. У цих документах розглядаються бібліотечні установи Ворошиловградської, Станіславської, Житомирської і Сталінської областей, дається парний порівняльний аналіз стану справ у східних і західних областях республіки, насамперед на матеріалі діяльності самих бібліотек і стану їхніх фондів. Комплексна обробка значної кількості архівних документів робить джерельну базу репрезентативною.

В історіографічному аналізі визначено важливість та науково-практичне значення дослідження ідеологічного фактора та командно-адміністративних методів управління на діяльність бібліотек УРСР.

Аналіз історіографії теми має певні складності. По-перше, це кон'юнктурний характер більшості написаних за часів радянської влади праць, а також суб'єктивна оцінка радянської влади у дослідженнях, написаних за часів розбудови незалежної України. По-друге, увага дослідників зосереджувалася або на окремих вузьких, чи суто спеціальних, хоча й надзвичайно важливих для вивчення цієї теми аспектах, або на загальних питаннях тоталітарних методів керівництва й управління у сфері культури. Питання діяльності бібліотек розглядалися в цьому аспекті побічно, або взагалі залишалися поза увагою науковців. Саме тому проблема вивчення бібліотек як ідеологічних організацій і вплив на процеси їхнього розвитку, форми й методи роботи ідеологічного фактора залишилася малодослідженою.

Праці істориків, пов'язані з вивченням історії бібліотек, умовно можна розподілити за проблемно-тематичним і хронологічним принципами. У зв'язку з чим історіографія теми автором поділена на такі хронологічні групи, що включають досліджувані події з 1943 по 1964 рр. і з 1965 по 1984 рр. включно. До кожної групи віднесені публікації радянського періоду до перебудови, публікації періоду перебудови, публікації періоду незалежності України, публікації українських, а також закордонних авторів.

Публікації першого періоду представлені переважно науковими статтями з журналів і збірників наукових праць. За матеріалами статей спеціалізованих періодичних видань вдалося з'ясувати рівень фінансування бібліотек наприкінці 40-х років порівняно з довоєнним. Значна кількість публікацій тих років присвячувалася виховній і пропагандистській роботі бібліотек, формам і методам роботи бібліотек із читачами. Особливе місце в роботі бібліотек займала робота з підготовки різних політично значущих заходів, наприклад, виборів у ради депутатів трудящих. Серед збірників слід відзначити республіканський міжвідомчий науково-методичний збірник «Бібліотекознавство й бібліографія», на прикладі статей якого автор прослідкував зміни у співвідношенні статей методично-наукового та ідеологічного характеру в різні періоди розвитку бібліотечної справи, що дало можливість оцінити вплив партійного керівництва на діяльність бібліотек у різні періоди. Важливими джерелами інформації про бібліотечні установи і їхній розвиток є збірники і журнали «Український історичний журнал», «Бібліотекар», «Вісник Книжкової палати», «Наукові й технічні бібліотеки СРСР», статті яких висвітлювали як загальні тенденції історичного розвитку республіки, так і основні етапи становлення бібліотечної справи, функціонування бібліотек в УРСР.

Проаналізувати загальні правові основи державного регулювання та соціальні умови розвитку у сфері культури значною мірою допомогли роботи дослідниці Т.В. Вронської.

Перші узагальнення діяльності бібліотечних установ на початку 60-х років ХХ ст. зробили науковці й викладачі вишів, які працювали в галузі історії бібліотек України, однак стосувалися вони здебільшого або довоєнної доби, або періоду Другої світової війни.

Дослідити вплив ідеологічного фактора на функціонування бібліотечних закладів допомогли статті, що вийшли друком наприкінці 1960-х рр., у яких розглядається ідеологічний компонент роботи бібліотек.

Другий етап розвитку бібліотек в УРСР, який розпочався з 1965 р. знайшов відбиття в дослідженнях, присвячених питанням централізації, кооперації бібліотек, розвитку міжбібліотечного абонемента як одного з видів централізації і кооперації, і водночас ідеологічного компонента роботи бібліотечних установ. Серед дослідників, які розглядали ці аспекти слід відзначити І.Т. Буланого, О.С. Колишкіну, М.А. Сташків.

Із середини 1960-х по середину 1980-х рр. роботи таких учених-бібліотекознавців і бібліографів, як Д.А. Балики й М.І. Ясинського, значною мірою сприяли упровадженню наукової організації праці й упорядкуванню бібліографічної роботи.

На початку 90-х років з'являються публікації, у яких висвітлюються основи функціонування бібліотек України, зокрема розкриваються маловідомі події в історії бібліотечних закладів 50-70-х років. Почався процес переосмислення подій попередніх періодів, спричинений відсутністю цензури і пресингу з боку керівних органів. Переосмислювалася й інформаційна діяльність бібліотек та формування бібліотечних фондів. Серед таких робіт на увагу заслуговують наукові розвідки К.І. Абрамова, присвячені проблемі превалювання ідеологічного принципу при комплектуванні бібліотечних фондів в УРСР.

Питання політизації бібліотечних фондів у досліджуваний нами період, здійснення контролю над читачами знайшли відображення у публікаціях початку нового сторіччя М.А. Шипович і М.Я. Дворкіної. Зокрема, В.М. Даниленко у своєму дослідженні характеризує жорсткі, по суті, репресивні заходи до бібліотек, що насамперед стосувалися вилучення так званої політично шкідливої літератури.

Значним внеском в історичне дослідження бібліотек Української РСР є роботи О.С. Онищенка й Л.А. Дубровіної, які відобразили у своїй монографії і статтях історію бібліотечних установ України у ХХ ст. Автори в монографії висвітлюють основні тенденції розвитку й долю бібліотечних установ та бібліотечної справи в Україні у ХХ ст. Дослідження допомогло проаналізувати функціонування бібліотечних закладів у різних суспільно-політичних умовах, фундаментальні зміни в організації книгозбірень та їхню роль у суспільстві, традиції та інновації в діяльності бібліотек, формування бібліотечної мережі, обслуговування, культурно-інформаційну та видавничу діяльність.

З огляду на узагальнювальний характер нашої роботи важливою складовою інформаційного забезпечення дослідження стали дисертації. Особливо наукові розвідки, присвячені періоду Другої світової війни, в яких хоч і не порушуються питання діяльності бібліотечних установ, зате подаються цінні відомості про функціонування установ культури в зазначений період. Насамперед дисертації І.Г.Вєтрова, В.А. Несторенка, В.М. Удовика, В.І. Абакумової.

Аналіз історіографії проблеми свідчить, що комплексного вивчення впливу ідеологічного фактора та командно-адміністративних методів управління на діяльність бібліотек УРСР не проводилося. Основну увагу дослідники приділяли окремим аспектам функціонування бібліотек і їхній взаємодії з керівними органами.

Методологічні засади дослідження базуються на діалектичних принципах пізнання історичного процесу. Аналіз впливу керівних органів на діяльність бібліотек у республіці в період, що досліджується, ґрунтується на загальновідомих принципах: історизму, об'єктивності та науковості. Автором застосовано загальнонаукові та специфічні підходи, що сприяло вирішенню визначених завдань. За допомогою системного методу вдалося побудувати схеми зв'язків і управління бібліотеками в різні періоди їхнього функціонування. Синхронний метод застосовувався в роботі при порівнянні процесів, що відбувалися в бібліотеках різних регіонів України. Діахронний метод допоміг виявити якісні зміни в роботі бібліотек, наприклад, зміни у проведенні ідеологічної роботи, будівництві централізованих бібліотечних систем. Ретроспективний метод використовувався при вивченні законодавчої бази, якою керувалися бібліотеки досліджуваного періоду. Автором задля виконання поставлених цілей застосовувалися також методи емпіричного рівня - опис, порівняння, моделювання тощо.

У другому розділі «Бібліотеки УРСР у добу відбудови і десталінізації (1943-1964 рр.)» розглянуто особливості законодавчої бази та структуру управління у галузі культури, зокрема бібліотечної справи, охарактеризовано відновлення бібліотек у 1943-1953 рр. та проаналізовано місце ідеологічної складової в роботі книгозбірень у 1943-1964 роках.

Зазначено, що схема управління бібліотечними закладами республіки в аналізований період мала 2 рівні: горизонтальний, що містив у собі союзний, республіканський і обласний рівні, та вертикальний, який складався з партійної вертикалі від ЦК КПРС до первинної організації. Задля оптимізації керування бібліотеками на початку 60-х років функціонували Центральна науково-методична комісія, Бібліотечна інспекція, Міжвідомчі територіальні обласні ради, які координували роботу книгозбірень на місцях.

Законодавча база, яка регулювала діяльність бібліотек у 1943-1964 рр. спрямовувалася на затвердження їх як ідеологічних установ. Ідеологічна функція бібліотечних установ підтверджувалася постановами директивних органів зазначеного періоду, унаслідок чого бібліотеки брали активну участь у формуванні як ідеологічного, так і естетичного світогляду читачів.

Наступним кроком партійного керівництва після закладення законодавчої бази і налагодження системи управління бібліотечними закладами стало відновлення бібліотек і розширення книжкових фондів, які зазнали значних збитків у результаті Другої світової війни. Процеси відновлення бібліотек УРСР розподілені автором на три етапи: 1) відбудовні процеси в період війни - 1943-1945 рр. - це був етап підготовки і перших спроб відновлення; 2) відновлення в перші післявоєнні роки - 1945-1948 рр. - відновлення бібліотек проводилося на підставі загального плану відбудови народного господарства; 3) етап повного відновлення - 1949-1953 рр. - заключний етап, на якому кількість бібліотечних установ і фондів перевищила довоєнні показники.

Відновлення бібліотек, постачання літератури, забезпечення приміщеннями було проголошено республіканською програмою. Унаслідок реалізації цієї програми вже на 1949 р. були відновлені кількісні показники укомплектування бібліотек літературою на рівні довоєнного періоду. Згідно зі статистичними даними спостерігалося зростання книжкових фондів, що підвищувало ефективність роботи бібліотек і сприяло задоволенню читацького попиту. Встановлено, що незважаючи на ріст кількісних показників продовжували спостерігатися прояви цензури. Це виявлялося у вилученні так званої «шкідливої» літератури та переведенні частини видань у закриті форми зберігання. Виявлено такий поділ літератури за мовним показником: на сході України переважала література російською мовою, але поступово збільшувалася кількість книг українською; на заході спочатку значну частину бібліотечних фондів складали україномовні книги, але з часом відбулося збільшення обсягу російськомовної літератури.

У ході дослідження встановлено, що у 1954-1964 рр. особлива увага приділялася питанню керування читанням, як найважливішому ідеологічному прийому виховання читачів у «дусі комунізму». Бібліотекарі проводили індивідуальну роботу з кожним читачем і одночасно здійснювали пропаганду ідей комунізму. Широко обговорювалося питання планування роботи бібліотек. Постійне зростання кількості читачів забезпечувалося завдяки все більшому охопленню читанням колгоспників. Поставлені завдання вимагали підвищення рівня кваліфікації бібліотечних працівників. Саме тому Міністерство культури УРСР, управління культури всіх областей приділяли підвищенню професійної компетентності бібліотекарів особливу увагу. Для вирішення цього питання повсюдно проводилися багатоденні навчальні семінари, як з виїздом у Київ і Харків, так і на місцях, насамперед в обласних бібліотеках. Завдяки чому підвищили кваліфікацію 47% бібліотекарів республіки. Поряд із цим значна увага стала приділятися одержанню бібліотекарями фахової освіти, передусім через систему заочного навчання. Розширення читацької мережі в досліджуваний період відбулося завдяки нововведенням у засобах залучення читачів, серед яких особливе місце посідали організація пересувок, пунктів видачі книг, подвірний обхід бібліотекарями сільського населення. Як метод заохочення бібліотечних працівників застосовувалися громадські ініціативи, наприклад, виявлення відмінників бібліотечної справи, нагородження грамотами різних рівнів.

Авторкою доведено, що в зазначений період спостерігався вплив громадськості на розвиток бібліотечної справи. Виявлялося це в створенні громадських бібліотек, добровільному поширенні книги (книгоношенні), створенні клубних об'єднань при бібліотеках (клуби аматорів книги, краєзнавчі гуртки, громадські бібліотекарі, що працювали без матеріальної винагороди).

Відзначено, що створення у 60-х роках єдиного алфавітного каталогу в бібліотеках України слугувало збільшенню ефективності їхньої роботи. Запровадження автоматизованого бібліографічного пошуку в бібліотеках республіки вимагало підвищення освітнього рівня кадрів бібліотек. Як наслідок новацій в бібліотечній справі, відбулося розширення фондів і поліпшення обслуговування, що забезпечило постійне зростання кількості читачів. За показниками на середину 60-х років відсоток населення, охопленого книгою, склав 84,5%. У цей же період актуалізувалося вивчення читача, його потреб, психології і типології з метою покращення якості обслуговування.

Доведено, що важливою віхою розвитку бібліотечної галузі в 1954-1964 рр. стає створення Міжвідомчих бібліотечних рад, покликаних займатися координацією діяльності бібліотек усіх відомств, що перебувають на певній адміністративній території. Така координація значно підвищила ефективність роботи бібліотек і стала першим кроком до централізації бібліотечних установ республіки.

У третьому розділі «Функціонування бібліотек УРСР у 1964-1985 рр.» проаналізовано статистично-економічні аспекти формування бібліотечних фондів, особливості діяльності бібліотек в умовах централізації та підвищення ролі бібліотечних установ у житті суспільства.

Із середини 60-х рр. ХХ ст., незважаючи на нівелювання партійним керівництвом питань культури, розпочався новий етап удосконалення бібліотечної мережі республіки. Так, з 1966 р. в республіці витримувалася типовість роботи всіх бібліотек незалежно від місця їхнього знаходження і відомчої підпорядкованості. Головним завданням стала централізація і координація бібліотечного обслуговування. Основна мета централізації - підвищення суспільної ролі бібліотек, можливість проводити ідеологічну й виховну роботу з читачами. Однак, в низці областей України через низьку кваліфікацію бібліотекарів упровадження централізованих систем було зірване.

Однією зі складових частин кооперації і централізації бібліотечної системи стало створення міжбібліотечного абонемента. Централізація надала можливість уніфікувати практично всі процеси й досягти стандартизації в усіх аспектах роботи бібліотек. Наприклад, у створенні каталогів, рекомендаційної бібліографії, інформаційної роботи бібліотечних установ, що дозволило вирішувати не тільки технологічні процеси, а й стало найважливішими складовими їхньої ідеологічної роботи.

Встановлено, що важливою віхою у розвитку бібліотечної справи стало прийняття у 1984 р. першого нормативного акту - «Положення про бібліотечну справу в СРСР», який усебічно регулював діяльність бібліотек і зафіксував роль бібліотечних закладів як ідеологічних, культурно-просвітницьких і науково-інформаційних установ.

Позитивним аспектом розвитку бібліотек стало забезпечення їх аудіовізуальними матеріалами з метою пропаганди матеріалів з'їздів КПРС і КПУ, а отже, установи комплектувалися і відповідним устаткуванням для їхнього прослуховування і перегляду. Тож бібліотеки могли використовувати це устаткування і для перегляду й прослуховування інших матеріалів.

Виявлені чинники, що сприяли поліпшенню якості бібліотечного обслуговування у період з 1964 по 1984 рр. Серед них введення у бібліотеках усіх рівнів посадової одиниці методиста і розгортання руху за звання «бібліотекаря відмінної роботи». У результаті різними форматами бібліотечного обслуговування було охоплено 70,2% населення республіки.

Зазначено, що науково-технічний прогрес змінював діяльність бібліотек дуже повільно. Однак, навіть застосування малої механізації, зокрема друкарських машинок, нумераторів, які використовувалися для інвентаризації, вибивання номерів на картках, книгах, індикаторах, етикетках каталогу, різні штампи й поява авторучок, давало працівникам книгозбірень значну економію часу. Тільки завдяки цим засобам час обробки однієї книги скоротився на 25%. Якщо врахувати технічні здобутки, які відбулися в цей період у багатьох галузях народного господарства, наприклад, у космонавтиці, подібне оснащення бібліотек виглядає явно недостатнім. Тим більше, що самі бібліотечні установи приносили народному господарству значний прибуток, надаючи патентну інформацію, яка згодом упроваджувалася у виробництво. На тлі недостатньої технічної оснащеності надмірна ідеологічна складова бібліотек призводила до зниження ефективності їхньої роботи й перевантаженості бібліотекарів.

Одним з головних завдань бібліотечних установ стало виховання «нової людини». Цей процес одержав назву «безперервної освіти». З огляду на це значну роль відігравала робота з естетичного виховання читачів, коли їх цілеспрямовано знайомили зі здобутками живопису, графіки, скульптури, виготовляли спеціальні альбоми, проводили тематичні вечори й бесіди, присвячені живописцям, скульпторам, композиторам, артистам. Одночасно з естетичним вихованням проводилася й атеїстична пропаганда, що ґрунтувалася на антитезі краси земного буття й похмурої відчуженості церковних обрядів. Краєзнавча робота бібліотек сприяла збільшенню знань про рідний край, прищепленню любові до нього. Визначено відсоткове співвідношення видів літератури, що містилась у фондах бібліотек Української РСР. Так, політична література, насамперед книги з марксизму-ленінізму, займала 16-22% від загальної кількості книжкових фондів. Перевищували цей показник лише надходження художньої літератури. Міські бібліотеки були краще забезпечені технічною і природничо-науковою літературою, а районні - сільськогосподарською, що пояснюється потребами читачів у відповідних регіонах. Щодо політичної літератури, то на одну людину на селі доводилося 1,4 книги, а в міських - 2,1 книги. Із чого зроблено висновок, що найбільший ідеологічний тиск із боку тоталітарної держави зазнавало міське населення.

Виявлено об'єктивні фактори, які заважали роботі бібліотечних установ: більшість книгозбірень УРСР залишалася без бібліографічної літератури й інформації, що унеможливлювало не тільки проведення ідеологічної роботи, але й задовільне функціонування бібліотек. Ускладнював планову діяльність бібліотечних закладів і той факт, що кожний бібліотечний фахівець розглядався як ідеологічний працівник, який несе «комуністичні ідеї» у маси трудящих, що значно знижувало якість роботи бібліотекарів через їхню перевантаженість.

У висновках сформульовано основні результати дослідження, які виносяться на захист:

Ш бібліотеки УРСР були знищені в період окупації і почали відновлюватися з 1943 р., процес відбудови завершився на початку 50-х рр. ХХ ст.;

Ш починаючи з другої половини 50-х і до першої половини 60-х років бібліотечні установи одержали значний стимул для свого розвитку, вони брали активну участь у процесах десталінізації і «лібералізації» громадського життя республіки. У цей час починається відродження громадського бібліотечного руху, пов'язаного переважно з краєзнавством;

Ш у той же час бібліотеки залишалися передусім ідеологічними установами, покликаними пропагувати комуністичні ідеї серед трудящих мас за допомогою специфічних бібліотечних методів. Серед них організація громадських об'єднань при бібліотеках, вивчення читача, керівництво читанням, бібліографічна робота тощо;

Ш позитивний вплив на роботу бібліотечних закладів мав розвиток народного господарства УРСР, оскільки бібліотеки як установи культури фінансувалися за залишковим принципом, то зі збільшенням національного доходу УРСР зростало їх фінансування. Розвиток колгоспів також позитивно відбивався на становленні бібліотечних установ, оскільки в кожному колгоспі була організована бібліотека й 92% українських родин були охоплені книгою;

Ш з кінця 60-х - початку 70-х років кількість бібліотек у республіці починає скорочуватися при одночасному зростанні книжкових фондів. Це обумовлювалося передусім укрупненням виробничих і територіальних одиниць, що, відповідно, спричиняло й укрупнення бібліотечних закладів. У той же час керівні органи закликали до збільшення кількості бібліотек;

Ш основними напрямами практичної роботи бібліотек УРСР у досліджуваний період були: культурно-освітня діяльність, комплектування бібліотечних фондів, бібліографічна робота, щоденне обслуговування читачів у стаціонарних бібліотеках, виїзд у населені пункти, де не було бібліотек, обслуговування сільського населення в період польових робіт і на тваринницьких фермах. У той же час посилення ідеологічної роботи у зв'язку з ювілейними датами практично сковувало основну роботу бібліотечних установ, перетворювало їх на придатки партійних організацій на місцях;

Ш з початку 70-х років відбувається повсюдне впровадження централізованих бібліотечних систем, що охопили до середини 80-х років усі бібліотеки республіки. Це дозволило підсилити ідеологічну складову роботи бібліотечних закладів, і водночас вирішило більшість проблем бібліотечних установ стосовно поліпшення обслуговування читача, комплектування бібліотечних фондів. І, врешті-решт, створило якісно нову бібліотечну галузь в УРСР, що відрізнялася стабільністю роботи, універсалізмом і була спрямована на задоволення потреб громадян республіки;

Ш до початку «перебудови» у бібліотеках спостерігаються тенденції, властиві суспільству того часу - процеси застою не оминули бібліотечних закладів почали проявлятися тенденції до погіршення їхнього матеріального забезпечення, у той же час на підставі «Положення про бібліотечну справу в СРСР» бібліотечні заклади в першу чергу визнавалися установами ідеологічними й лише в другу - інформаційними.

У контексті подальшого розвитку бібліотечних установ України вважаємо, що необхідно на підставі проведених досліджень сформулювати практичні рекомендації з метою вдосконалення їхньої діяльності:

o бібліотеки повинні здійснювати інформаційне обслуговування читачів, нарощувати бібліотечні фонди, бути хранителями книг, інших джерел інформації, але при цьому вони не повинні бути ідеологічними установами й залишатися політично нейтральними;

o державним регулюванням через податкові пільги слід ініціювати меценатство й інвестиційні проекти, спрямовані на підтримку бібліотек і їхній розвиток, щоб останні могли залишатися загальнодоступними для всіх верств населення;

o необхідно нарощувати бюджетне фінансування бібліотек як для придбання ними нових фондів і необхідного технічного устаткування, так і на поточний та капітальний ремонти бібліотечних будинків і приміщень;

o доцільно підтримувати подальший розвиток централізації бібліотек, але вже на новій, незаідеологізованій основі;

o слід поширювати комп'ютеризацію, а також створення електронних бібліотек як спосіб зробити їх ресурси більш доступними для читачів.

бібліотечний фонд законодавчий відновлення

Размещено на Allbest.ru