Український чинник у системі політичних інтересів Відня та Берліна (1843-1914)

Про надзвичайний рівень стурбованості ситуацією в Галичині свідчить одночасна поява австрійських урядових меморандумів, присвячених українській проблемі як складовій австрійсько-російських відносин. Так, меморандум дипломатичного відомства від 2 квітня 1914 р. констатував: "Не буде перебільшенням сказати, що результат тривалого суперництва Австро-Угорщини й Росії залежатиме від того, чи вдасться українській народності в Галичині створити власну національну культуру"149. В іншому меморандумі з промовистою назвою "Значення української проблеми Галичини для зовнішньої політики загалом" австро-угорсь-кий консул у Варшаві барон Л. фон Андріан наполягав: "За значенням для нашої зовнішньої політики та для долі монархії український народ посідає перше місце. Від нашого ставлення до нього ... найбільшим чином залежатиме майбутній перебіг історії Австро-Угорщини"150. Розчарований невиконанням "компромісу", він наполягав на реалізації домовленостей у галузі освіти та пропонував призначити "українофіла" віце-президентом штатгальтерства. Позиція Л. фон Андріана в "найболючішому" питанні створення українського університету відрізнялася прагматизмом: він пропонував припинити практику гучних "самогубницьких" заяв, які надзвичайно дратували Росію, та "швидко створити український університет". Уважаючи створення вищого українського навчального закладу "пріоритетом імперії першого ранґу", консул пропонував заснувати Вищу сільськогосподарську школу, яка виконала б роль "притягальної сили" для російської України в менш провокативний спосіб151.

Саме прагнення українців до національного самовизначення вважалося небезпечним по інший бік східного кордону Габсбурзької імперії. У тому ж місяці (квітень) австро-угорський консул у Києві доповів: "Національна свідомість українців у Росії, що останнім часом зросла, їх намір взяти активну участь у наступних земських виборах, вільніша мова малоруської преси є, як мені повідомляють, незаперечними реаліями, що свідчать про сильний поступ українського руху Росії"152. Дипломат також повідомив, що місцева російська преса серйозно занепокоєна очікуваним успіхом українців на майбутніх земських виборах, убачаючи в цьому загрозу цілісності Росії (йшлося про статтю депутата Савенка в газеті "Киевлянин" від 27 березня 1914 р.).

Що стосується вищої австрійської влади, то за умов подальшого зростання міжнародної напруги вона надала перевагу консервуванню ситуації в Галичині, сподіваючись задовольнити цим обидві сторони конфлікту. Коли 10 червня 1914 р. німецький посол мав із цього приводу розмову з міністром-президентом Штюргхом, останній, як і в попередні роки, пообіцяв, що уряд "з особливою наполегливістю працюватиме над створенням українського університету у Львові, не озираючись на російського сусіда"153.

Підсумовуючи ставлення двох союзних монархій до українського політичного чинника, можна відзначити, що з наближенням великої європейської кризи воно ставало дедалі більш зацікавленим і цілеспрямованим. Так, через три дні після вбивства спадкоємця габсбурзького престолу в Сараєві німецький консул у Львові доповів канцлерові, що український рух "у політичному сенсі заслуговує на наш прискіпливий інтерес"154. Однак його наступні повідомлення свідчать, що до початку війни будь-яких політичних заходів стосовно українців як німці, так і австрійці не планували.

Окремо слід розглянути питання про ставлення до українського чинника вбитого в Сараєві ерцгерцога Франца Фердинанда. Щодо цього існує декілька поглядів. Так, К.Левицький робить багатозначний натяк на особливу симпатію ерцгерцоґа до українців та на великі перспективи, які очікували б їх у разі його приходу до влади. Сучасник подій англійський публіцист Джордж Рафалович, добре знайомий з українською проблемою, називав Франца Фердинанда "майже єдиним другом, якого українці мали в оточенні імператора"155.

Iсторик К.Бахман погоджується з тим, що Франц Фердинанд був налаштований проукраїнськи, однак уникає оцінок імовірної політики щодо українських етнічних територій у разі здійснення ним "федералізації" монархії. Німецький дослідник лише констатує, що ерцгерцоґ ніколи не планував стати "королем України"156. Проте слід звернути увагу на те, що один з інтелектуалів, які, на думку К.Бахмана, вплинули на ідеологію програми дій після вступу спадкоємця на трон, а саме румун Аурел Поповичі, ще 1906 р. на карті федеративної Великої Австрії окреслив Галичину як область під українським правлінням (із приєднанням до неї українських районів Угорщини)157. Характерно, що А.Поповичі, у минулому член центрального виконавчого комітету Румунської національної партії, обійшов питання українців Буковини, на яку претендували румуни.

Iснує свідчення сучасників про те, що спадкоємець із 1908 р. почав працювати над програмою адміністративно-політичної реформи, яку він здійснив би після коронації. Головною метою такої реформи було зменшення впливу угорської верхівки, для чого планувалося створити третю коронну землю з Боснії й Гер-цеґовини158. Утім, дослідники вважають, що вже після кризи 1908-1909 рр. Франц Фердинанд відмовився від планів триалізму159.

Щодо подальшого ставлення Франца Фердинанда до ідеї реформування адміністративно-політичної системи імперії існують суперечливі оцінки. Якщо авторитетний американський історик Гордон Крейґ уважав, що 1914 р. ерцгерцоґ "утратив інтерес до меншин" і став захисником "компромісу" 1867 р.160, то деякі із сучасників нотували, що "наприкінці життя Франц Фердинанд знову захопився ідеями федералізму"161. Водночас слід зауважити, що радник спадкоємця з питань зовнішньої політики, згодом міністр закордонних справ граф Оттокар Чер-нін заявляв, що "конкретного плану реорганізації монархії ніколи не існувало"162.

Оцінюючи свідчення графа О.Черніна, звернемо увагу на останній документ, в якому наводиться план дій після вступу Франца Фердинанда на трон, підготовлений у першій половині 1914 р. Цим документом передбачалося запровадження "нового справедливого виборчого закону", що "дасть можливість ... усім народам, які перебувають під нашим скіпетром, поділяти рівні права й сво-боди"163. План спрямовувався насамперед проти Угорщини, де в разі необхідності передбачалося оголосити військовий стан. Не можна не відзначити, що реалізація такого плану в Королівстві Галичина й Володимирія збільшила б права українців. Однак проект не передбачав створення окремих української та польської коронних земель, а його втілення несло в собі великий ризик політичної дестабілізації, оскільки підірвало б основи польського домінування в Східній Галичині та спричинило б масові протести поляків. Говорячи про сподівання українських лідерів, пов'язані зі спробами Франца Фердинанда використати окремі національні рухи монархії заради послаблення конкурентів німецької еліти, не можна не зважати на позицію радників ерцгерцоґа, які критично ставилися до українських політичних сил, звинувачених у небезпечному соціальному радикалізмові. Спадкоємець не міг не враховувати досвід реформ кінця XIX - початку XX ст., які не забезпечили внутрішньополітичної стабілізації імперії, продемонструвавши натомість, що збільшення політичних прав однієї національної групи може викликати несподівано сильний опір іншої, а проведення виборчої реформи - посилити радикальні політичні сили. Названі чинники не дають підстав вважати, що Франц Фердинанд мав наміри будувати політику монархії на більш сприятливих для українців засадах.

габсбурзький монархія український чинник

Список використаної літератури та джерел:

1 Bihl W. Die Ruthenen. Politische Stroemungen und Parteien // Die Habsburgermonarchie. - Bd. III. - 1 Teil.

- Wien, 1989. - S. 555-584; Idem. Die Beziehungen zwischen Oesterreich - Ungarn und Russland in bezug auf diе galizische Frage 1908-1914 // Mack Karlheinz (Hrsg.). Galizien um die Jahrhundertswende. - Wien; Mьnchen, 1990; Subtelny O. Ukraine. A History. - Toronto; Buffalo; London, 1993; Magocsi R. P. A History of Ukraine. - Toronto; Buffalo; London, 1996; Нагаєвnький I. Iсторія української держави двадцятого століття. - K., 1993; Гунчак O. Україна. Перша половина XX ст. - K., 1993.

2 Кул?ні? I.I. Україна в загарбницьких планах німецького імперіалізму (1900-1914 рр.). - К., 1963; Remer C. Die Ukraine im Blickfeld deutscher Interessen. Ende des 19 Jahrhunderts bis 1917/18. - Frankfurt am Main; Berlin; Bern; New York; Paris; Wien, 1997.

3 Цstereichisches Staatsarchiv Wien (далі - ЦstA Wien), Haus-, Hof- und Staatsarchiv (далі - HHStA). PA-179 (Gesandschaften und Konsulats Archive. Gesandschaft Berlin. Weisungen Politik).

4 Bihl W. Die Ruthenen // Die Habsburgermonarchie 1848-1918. - Bd. III. - 1 Teil. - Wien, 1980. - S. 556.

5 Kappeler A. Kleine Geschichte der Ukraine. - Mь nchen, 1994. - S. 123.

6 Subtelny O. Ukraine. A History. - Toronto; Buffalo; London, 1993. - Р. 313.

7 ЦstA Wien. HHStA. - PA-179.

8 Magocsi R.P. Op. cit. - P. 446.

9 Mason J. The Dissоlution of the Habsburger Empire 1867-1918. - New York, 1979. - P. 5.

10 Ibid. - P. 6.

11 Bihl W. Op. сit. - S. 557.

12 Craig GA. Europe 1815-1914. - P. 369. Див. також: Bachmann K. “Ein Herd der Feindschaft gegen RuЯland”. Galizien als Krisenherd in den Beziehungen der Donaumonarchie mit RuЯland (1907-1914). - Wien; Mьnchen, 2001. - S. 234.

13 Mason J. Op. cit. - P. 13.

14 Ibid. - P. 13-14. Див. також: Magocsi R.P. Op. сit. - P. 449.

15 ЦstA Wien. HHStA. - PA-179.

16 Лозинський I. Галичина в рр. 1918-1920. - Відень, 1922. - С. 5.

17 ЦStA Wien. HHStA. - PA-179; Magocsi R.P. Op. cit. - P. 442.

18 Craig GA. Op. sit. - P. 364-365.

19 Ibid; Mason J. Op. cit. - P. 13.

20 Mason J. Op. cit. - P. 35.

21 Shanafelt G.W. The Secret Enemy: Austria-Hungary and the German Allience 1914-1918. - New York, 1985. - P. 4.

22 Цит. за: Borowsky P. Deutsche Ukrainepolitik 1918 unter besonderen Berьcksichtigung von Wirtschaftsfragen. Historische Studien. - Lьbeck; Hamburg, 1970. - S. 30. Див. також: Biographisches Handbuch des deutschen Auswдrtigen Diesnstes. - Band 1: A-F. - Paderborn; Mьnchen; Wien; Zьrich, 2000. - S. 324.

23 Politisches Archiv des Auswдrtigen Amtes Berlin (далі - PA AA Berlin). - R 11108 (Die Bestrebungen der Ukrainophilen und die kleinrussische (ruthenische) Frage). 1 Januar 1907. - Mдrz, 1920).

24 Центральний державний історичний архів України в Києві (далі - ЦДIАУК). - Ф. 442. - Oп. 541. - Cпр. 8. - Арк. 22.

25 PA AA Berlin. - R 11105 (Die Bestrebungen der Ukrainophilen und die kleinrussische (ruthe nische) Frage). Januar 1886 - 18 Januar 1891.

26 PA AA Berlin. - R 11105.

27 ЦStA Wien. HHStA. - PA-179.

28 Ibid. Див. також: Magocsi R. Р. Op. cit. - P. 446.

29 PA AA Berlin. - R 11108.

30 Ibid.

31 Ibid. - R 11105.

32 Bihl W. Op. cit. - S. 557.

33 ЦStA Wien. HHStA. - Nachlass Franz Ferdinand. Karton 116 (Denkschriften).

34 PA AA Berlin. - R 11108.

35 ЦStA Wien. HHStA. - PA-179.

36 Ibid.

37 Remer C . Die Ukraine im Blickfeld deutscher Interessen. Ende des 19. Jahrhunderts bis 1917/18.

- Frankfurt am Main; Berlin; Bern; New York; Paris; Wien, 1997. - S. 155.

38 Левицький E. Iсторія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914-1918. На підставі споминів і документів. - Л., 1929. - Ч. 1. - С 380.

39 Там само. - С 404.

40 PA AA Berlin. - R 11107 (Die Bestrebungen der Ukrainophilen und die kleinrissisxhe (ruthe nische Ftage).

41 Hoetzsch O. Russische Probleme. Eine Engegnung auf J. Hallers Schrift “Die russische Gefahr im deutschen Hause”. - Berlin, 1917. - S. 35.

42 ЦДIАУК. - Ф. 1235. - Оп. 1. - Спр. 413.

43 Там само. - Ф. 275. - Оп. 1. - Спр. 2198. - Арк. 10.

44 PA AA Berlin. - R 11107.

45 Цит. за: Remer C. Op. cit. - S. 132.

46 Див.: Schiemann Th. Deutschland und die groBe Politik anno 1906. - Berlin, 1907. - S. 96.

47 PA AA Berlin. - R 11108, 11107.

48 ЦДIАУК. - Ф. 1235. - Оп. 1. - Спр. 413.

49 Bihl W. Die Beziehungen zwischen Oesterreich - Ungarn und Russland in bezug auf diе galizische Frage 1908-1914 // Galizien um die Jahrhundertswende. Hrsg. von Karlheinz Mack. - Wien; Miinchen, 1990. - S. 39.

50 Mason J. Op. cit. - P. 40; Hanisch E. Der lange Schatten des Staates. Цsterreichische Gesellschaftsgeschichte im 20 Jahrhundert. - Wien, 1994. - S. 232; Bachmann K. Op. cit. - S. 174.

51 Bachmann K. Op. cit. - S. 176.

52 PA AA Berlin. - R 11107. Див. також: Bachmann K. Op. cit. - S. 176.

53 Remer C . Op.cit. - S. 146. За даними віденської газети “Neue Freie Presse”, один депутат обирався від 37 німців, 53 чехів, 46 поляків, 95 “рутенів”. Див.: Schiemann Th. Deutschland und die groBePolitik anno 1907. - Berlin, 1908. - S. 196.

54 Bachmann K. Op. cit. - S. 196.

55 ЦStA Wien. HHStA. - РА-178.

56 Bihl W. Die Beziehungen… - S. 39; Bachmann K. Op. cit. - S. 174, 176.

57 Mason J. Op.cit. - P. 40.

58 Schiemann Th. Deutschland und die groBe Politik anno 1907. - Berlin, 1908. - S. 196.

59 Ibid. - S. 394.

60 РА АА Berlin. - R 11108.

61 Ibid.

62 Ibid.

63 Ibid.

64 ЦStA Wien. HHStA. - Nachlass Franz Ferdinand, Karton 116 (Denkschriften); ЦStA Wien. HHStA.

- PA-178 (Botschaft Berlin, Januar - Oktober 1914). Див. також: Bihl W. Die Beziehungen… - S. 39.

65 Лист райхсканцлера фон Бюлова унтер-статссекретарю фон Лебелю від 21 квітня 1908 р.: “Потрібно, щоб НССПО ще більше висунуло русинське питання на передній план. Звичайно, цього в жодному разі не можна робити на шпальтах офіційних газет, оскільки це вразить почуття австрійців. Але чи не можна зробити так, щоб гакатистська спілка (неофіційна назва НССПО, що складалася з перших букв прізвищ керівників цієї організації. - О.К.) налагодила конфіденційні зв'язки з рутенськими публіцистами? Я бажав би досягнення такого ефекту: якщо поляки лементують на німців, то й рутени мають набагато більше підстав скаржитися на поляків”. Цит. за: Remer C. Op. cit. - S. 159.

66 Magocsi R.P. Op.cit. - P. 448.

67 Bachmann K. Op. cit. - S. 174. Див. також. PA AA Berlin. - R 11108.

68 Mason J. Op.cit. - P. 59.

69 Wehler H.-U. Von der “Deutschen Doppelrevolution” bis zum Beginn des 1 Weltkrieges 1849-1914. - Miinchen, 1995. - S. 1145.

70 Mason J. Op. cit. - P. 57-59; Craig G.A. Op. cit. - P. 439.

71 ЦStA Wien. HHStA. - PA-179; Див. також: Lewicky E. Die auferwachte Ukraine // Die Ukrai ne. - Berlin, 1916. - S. 89.

72 ЦStA Wien. HHStA. - PA / Generalkonsulat St.Petersburg, Karton 3.

73 ЦStA Wien, HHStA. - PA-179. Див. також: Lewicky E. Die auferwachte Ukraine. - S. 89.

74 Bachmann K. Op. cit. - S. 214.

75 PA AA Berlin. - R 21222. Ukraine. Див. також: Мірчук П. Українська державність 1917-1922. - Філадельфія, 1967. - С. 56.

76 Игнатьев А.В. Последний царь и внешняя политика // Вопросu истории. - 2001. - ?6. - C. 15; Rohrbach P. Deutsche Welt und Kolonialpolitik // Preussische Jahrbiicher 152. April-Juni 1913. - S. 510.

77 ЦДIАУК. - Ф. 1235. - Оп. 1. - Спр. 413.

78 Remer С. Op. cit. - S. 161.

79 Dem Andenken Paul Rohrbachs. Ein Beitrag zur osteuropaischen Problematik. - Miinchen, 1959.

- S. 9; Mogk W. Paul Rohrbach und das “Grц Bere Deutschland”. Ethischer Imperialismus im Wilhelminischen Zeitalter. - Miinchen, 1972. - S. 181.

80 Bachmann K. Op. cit. - S. 202.

81 Bihl W. Die Beziehungen… - S. 40.

82 ЦДIАУК. - Ф. 274. - Оп. 1. - Спр. 3320. - Арк. 230.

83 Там само. - Арк. 83.

84 Чикаленко Є. Уривки з моїх споминів за 1917 р. - Прага, 1932. - С 24.

85 ЦSTA Wien. HHStA. - PA. - Gesandschaft St. Petersburg, K-126.

86 ЦSTA Wien. HHStA. - PA-178 (Botschaft Berlin, Januar-Oktober 1914).

87 PA AA Berlin. - R 11108.

88 Zeitschrift fьr Osteuropдische Geschichte. Herausgegeben von Тh.Schiemann, Berlin, О.Hoеtsch, Posen, L.K.Goetz, Bonn, Hans Uebersberger, Wien. Redaktion: Prof. Dr. О.Hoеtsch, Posen, Kцnigliche Akademie. - Band I. - Berlin, 1911.

89 Bihl W. Die Beziehungen. - S. 41; PA AA Berlin. - R 11108.

90 ЦStA Wien. HHStA. - PA. - Generalkonsulat St.-Petersburg, Karton 2.

91 Серед “младорусів” помірковані здобули 290 тис. голосів (проти 261 тис. 1907 р.), радикали

- 55 тис. (проти 105 тис. 1907 р.), українські соціал-демократи 18 тис. (проти 26 тис. 1907 р.). Див: “Російська акція та наша контракція в русинському питанні у Галичині та Буковині. За станом на червень 1912 р.” // ЦStA Wien. HHStA. - РА-178.

92 Bachmann K. Op. cit. - S. 194.

93 ЦStA Wien. HHStA. Nachlass Franz Ferdinand. Karton 116. Denkschriften.

94 Wehler H.-U. Op. cit. - S. 1149.

95 PA AA Berlin. - R 11108.

96 Ibid. Див. також: Bachmann K. Op. cit. - S. 197.

97 PA AA Berlin. - R 11108; Bihl W. Die Beziehungen… - S. 45.

98 PA AA Berlin. - R 11108.

99 Wissenschaftliche Chronik // Zeitschrift fьr Osteuropдische Geschichte. -Band I. - S. 478.

100 Зокрема в рубриці “Наукова хроніка” повідомлялося не лише про фахові, а й про політичні аспекти діяльності відомого українського історика: “Ректор Харківського університету, професор, доктор російської історії Дм. Iв. Багалій восени 1911 р. був обраний членом Державної ради, в якій він репрезентує Петербурзьку академію наук та дев'ять російських університетів. Професор Багалій протягом останніх років був депутатом Харківської міської думи та харківського комітету конституційно-демократичної партії” // Цит. за: Zeitschrift fьr Osteuropдeische Geschichte. - Band II. - Berlin, 1912. - S. 636.

101 Bachmann K. Op. cit. - S. 178.

102 Geheimes Preussisches Staatsarchiv - PreuBischer Kulturbesitz. - Akten “Ukrainische Frage”.

- Band I (1903-1912). Bl. 3629-31. Див. також: Remer C. Op. cit. - S. 149.

103 PA AA Berlin. - R 11108.

104 Цит. за: Bachmann K. Op. cit. - S. 260.

105 Див.: Redlich J. Schicksalsjahre Цsterreichs 1908-1912. - Wien, 1925. Band I. - S. 149.

106 ЦStA Wien. HHStA. - Nachlass Franz Ferdinand. - Karton 167 (Ehepakten, Ansprachen, Thronwechsel).

107 Bachman K. Op. cit. - S. 173; Mason J. Op. cit. - P. 57, 62; Craig GA. Op. cit. - P. 443.

108 Левицький К. Вказ. праця. - С. 630.

109 Bachmann K. Op. cit. - S. 179, 180.

110 Bihl W. Die Beziehungen. - S. 47.

111 ЦДIАУК. - Ф. 274. - Оп. 1. - Спр. 3320. - Арк. 230.

112 Bachmann K. Op. cit. - S. 179; Левицький К. Вказ. праця. - С. 633.

113 Bachmann K. Op. cit. - S. 180.

114 Діло (Львів). - 1914. - 3 серпня.

115 Wehler H.-U. Op. cit. - S. 1150.

116 Fischer F. Griff nach der Weltmacht. - Diisseldorf, 1961. - S. 49.

117 Redlich J. Op. cit. - S. 366.

118 Bihl W. Die Beziehungen… - S. 46.

119 Ibid. - S. 47.

120 ЦStA Wien. HHStA - 178.

121 Думін О. Iсторія Леґіону українських січових стрільців. - Л., 1936. - С 15, 16, 19.

122 Игнатьев А.В. Указ. соч. - C. 16.

123 Wehler H.-U. Op. cit. - S. 1150.

124 Hцtzendorf C. von. Aus meiner Dienstzeit 1906-1918. Band II: Die Jahre 1910-1912. - Berlin, 1922. - S. 388.

125 Игнатьев А.В. Указ. соч. - C. 16; Schiemann T. Deutschland und die groBe Politik anno 1913.

- Berlin, 1914. - S. 134, 137.

126 Bachmann K. Op. cit. - S. 189-190.

127 Rohrbach P. Op. cit. - S. 510.

128 Hoetzsch O. RuBland eine Einfiihrung auf Grund seiner Geschichte von 1904 bis 1912. - Berlin, 1913. - S. 467, 468.

129 Geheimes Preussisches Staatsarchiv - Preusischer Kulturbesitz. - Akten “Ukrainische Jrage” 1913-1931.

130 ЦStA Wien. HHStA. - Gesandschaft Petersburg. - Karton 119.

132 PA AA Berlin. - R 8973 (Angelegenheiten Galiziens ind der Bukowina). - Osterreich N 94 (Galizien und Bukowina. 1 Januar 1914-30 Semtember 1914).

135 ЦStA Wien. HHStA. - PA XL. - Interna. Kopien und Denkschriften. 1914-1918.

136 ЦДIАУК. - Ф. 274. - Оп. 1. - Спр. 3320. - Арк. 188.

137 PA AA Berlin. - R 8973. Див. також: Bachmann K. Op. cit. - S. 192.

138 PA AA Berlin. - R 8973.

139 ЦStA Wien. HHStA. - PA XL. - Interna. Kopien und Denkschriften. 1914-1918.

Размещено на Allbest.ru