Лауреати Нобелівської премії в галузі фізики
Історія виникнення та традиції вручення Нобелівської премії. Підстави для вручення премії, номінація та присудження. Процес вибору лауреата. Цікаві факти про Нобелівську премію. Лауреати в галузі фізики в колишньому СРСР: біографії, заслуги та винагороди.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.12.2011 |
| Размер файла | 25,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
19
Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського
Інститут математики, фізики і технологічної освіти
Кафедра фізики
Курсова робота на тему:
"Лауреати Нобелівської премії в галузі фізики"
Виконала студентка V курсу
напряму підготовки "Математика"
денної форми навчання
Ласкорунська Наталя Іванівна
Науковий керівник Дідовик М.В.
Вінниця 2011р
Зміст
- Вступ
- 1. Історія виникнення премії
- 2. Традиції вручення Нобелівської премії
- 3. Підстави для вручення нобелівської премії
- 4. Номінація та присудження премії
- 5. Цікаві факти про Нобелівську премію
- 5. Процес вибору лауреата
- 6. Лауреати Нобелівської премії у бувшому СРСР Премія з фізики 1958
- Висновок
- Література
Вступ
Темою моєї курсової роботи є "Лауреати Нобелівської премії в галузі фізики". Дана тема є актуальною в сучасності, тому що є мотивація для діяльності в наукових сферах. Звичайно, на мою, думку, прикрим випадком є виключення математиків із рядів лауреатів, адже математики роблять не аби який внесок у науковий прогрес. Завданнями моєї курсової є вивчення літератури, якою представлена ця тема; перегляд біографії самого автора премії та причини її виникнення; вивчити історію виникнення; представлення коротких біографій; їх заслуг та винагород. Також поставлено за мету ознайомитись із науковцями із бувшого СРСР, їхніми заслугами та біографіями. Заплановано у цій роботі показати усіх лауреатів премії, починаючи з першого Також важливим завданням є дізнатися про традиції та місця вручення нагороди: де проходить церемонія, хто на неї запрошується, хто вручає та в якій кількості премію. Пошук цікавих фактів щодо цієї премії є також одним із завдань цієї курсової роботи.
нобелівська премія фізика лауреат
1. Історія виникнення премії
Альфред Нобель, шведський винахідник і фабрикант склав заповіт, де наказав створити фонд, відсотки з якого будуть видаватися у вигляді премії тим, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки, у відповідність із заповітом, ділилися на 5 рівних частин, які призначаються для заохочення відкриттів у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру (Нобелівська премія миру). Виняток - математики. Це пов'язано із сумною історією кохання Альфреда. Дівчина, яку він кохав вийшла заміж за математика. Саме через це Нобелівська премія не поширюється на цю галузь науки. 1900 року був створений Нобелівський комітет, який виплачує премії. Вручення премій почалося 1901 року.
За час існування премії було введено лише одне нововведення: 1968 року Шведський банк з нагоди свого 300-річчя запропонував виділити гроші на премію з економіки. За традицією, премії з фізики, хімії, медицини, літератури і економіки вручає в Стокгольмі в Концертному залі король Швеції.
Номбелівська преммія - одна з найпрестижніших міжнародних премій.
Сума премії непостійна, вона змінюється в залежності від доходів Нобелівського фонду. Заснована згідно з заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля, який винайшов динаміт. Весь свій статок (близько 31,5 млн шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, річний прибуток від цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності.
Нобель помер 1896 року, після чого парламенти Швеції та Норвегії (які тоді утворювали міждержавний союз) протягом 4 років (до 1900 року) узгоджували конкретні умови нагородження.
2. Традиції вручення Нобелівської премії
Нобелівські премії (за винятком премії миру та премії з економіки) вручаються щороку під час урочистої церемонії в Стокгольмі (Швеція) 10 грудня - в роковини смерті Альфреда Нобеля. Напередодні лауреати читають нобелівські лекції.
Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом. Грошова частина премії переказується лауреатам згідно з їхніми побажаннями. Того ж вечора у Стокгольмській ратуші проходить Нобелівський бенкет за участю короля і королеви Швеції, членів монаршої родини, нобелівських лауреатів, глави уряду Швеції, голови риксдагу, видатних учених, громадських діячів.
Нобелівську премію миру у присутності короля Норвегії і членів королівської сім'ї того ж дня 10 грудня вручає в Осло голова норвезького Нобелівського комітету. Премія миру включає диплом лауреата, медаль і грошовий чек. Прийняття рішення про присудження премії миру довірено норвезькому Нобелівському комітету, члени якого обираються стортингом (парламентом Норвегії) з числа норвезьких громадсько-політичних діячів, але вони повністю незалежні від Стортингу в ухваленні рішення про лауреата. Премія миру може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям.
Перша церемонія вручення Нобелівських премій відбулася 10 грудня 1901.
3. Підстави для вручення нобелівської премії
Нобелівські премії вручаються за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або крупний внесок в культуру або розвиток суспільства в наступних номінаціях:
Нобелівська премія з літератури - з 1901 (Швеція);
Нобелівська премія з фізіології та медицині - з 1901 (Швеція);
Нобелівська премія з фізики - з 1901 (Швеція);
Нобелівська премія з хімії - з 1901 (Швеція);
Нобелівська премія миру - з 1901 (Норвегія);
Нобелівська премія з економіки - з 1969 (Швеція).
В даний час грошова винагорода лауреатам Нобелівської премії становить 10 мільйонів шведських крон (близько 1,5 мільйона доларів США). У 1900 році був заснований Фонд Нобеля - приватна незалежна неурядова організація зі стартовим капіталом 31 мільйон шведських крон (ця сума еквівалентна приблизно сьогоднішнім 1,5 мільярда шведських крон). Перші лауреати Нобелівської премії отримує 150 000 крон. В даний час капітал фонду зріс майже до 3 мільярдів шведських крон (приблизно 450 мільйонів доларів США).
4. Номінація та присудження премії
Нобелівська премія присуджується щорічно за досягнення у таких галузях:
Фізика - з 1900, Швеція
Хімія - з 1900, Швеція
Медицина та фізіологія - з 1900, Швеція
Економіка - з 1969, Швеція
Література - з 1900, Швеція
Захист миру - з 1900, Норвегія
В галузі фізики й хімії: члени (у тому числі іноземні) Королівської академії наук Швеції; члени Нобелівських комітетів з фізики та хімії; лауреати Нобелівських премій в області фізики та хімії; постійно й тимчасово працюючі професори фізики та хімії університетів і вищих технічних шкіл Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії,Норвегії, а також Каролінського інституту (Стокгольм); завідувачі відповідних кафедр щонайменше у 6 університетах або інститутах, обраних Академією наук; інші вчені, від яких Академія вважає за необхідне прийняти пропозиції. Вибір осіб повинен бути зроблений до кінця вересня кожного року.
5. Цікаві факти про Нобелівську премію
|
Країни, у яких найбільше нобелівських лауреатів (Станом на 5 жовтня 2007) |
Кількість |
|
|
США |
172 |
|
|
Великобританія |
111 |
|
|
Німеччина |
96 |
|
|
Франція |
54 |
|
|
Швеція |
27 |
|
|
Швейцарія |
25 |
|
|
Росія (СРСР) |
21 |
|
|
Австрія |
21 |
|
|
Італія |
19 |
|
|
Канада |
18 |
|
|
Нідерланди |
18 |
Від часу присудження перших премій (10 грудня 1901 р.) і до 2005 року включно її лауреатами стали 755 осіб (34 жінки та 721 чоловік), а також 18 організацій. Жінки двічі ставали лауреатами в галузі фізики (1903, 1963), тричі - з хімії (1911, 1935, 1964), 7 разів - в галузі медицини, 10 - з літератури, 12 - в галузі миру.
Досі наймолодшим нобелянтом є Вільям Лоренс Брегг, який у 25 років отримав премію з фізики (разом з батьком, 1915).
За всю історію існування Нобелівської премії від неї відмовились 6 лауреатів. 1938 року німець Ріхард Кун відмовився (за наполяганням влади Німеччини) від премії з хімії, але згодом отримав диплом і медаль. Наступного року цей вчинок повторили два його співвітчизники: лауреат з хімії Адольф Бутенандт і лауреат з медицини Ґергард Домаґ. Крім того, від Нобелівських премій відмовились Борис Пастернак (в галузі літератури, 1958; спочатку прийняв премію, але під тиском влади СРСР був змушений відмовитися), Жан-Поль Сартр (премія з літератури 1964 року) і Ле Дюк То, нобелівський лауреат премії миру 1973 року.
Двічі лауреатами Нобелівської премії ставали Марія Склодовська-Кюрі (1903 - з фізики та 1911 рік - з хімії), Лайнус Полінг (1954 - з хімії, 1962 - премію миру), Джон Бардін (1956 та 1972 - з фізики), Фредерик Сенгер (1958 та 1980 - з хімії). Міжнародний комітет Червоного Хреста отримував премію тричі, Комісія ООН з біженців - двічі.
5. Процес вибору лауреата
Нобелівський комітет висилає близько 3000 форм встановленого зразка для заповнення відомим ученим, яких Нобелівський фонд визнав гідними для участі у виборах лауреата премії (вересень року, що передує врученню премії).
Нобелівський комітет обробляє отримані вже заповнені форми (останній термін отримання - 31 січня) і відбирає кандидатів, згаданих хоча б кілька разів, звичайно 250-350 вчених (лютий). Нобелівський комітет пропонує спеціально відібраних експертам оцінити роботи кандидатів на премію (березень - травень). Нобелівський комітет складає повідомлення Шведської королівської академії наук на підставі отриманих від експертів відгуків. Повідомлення підписується всіма членами комітету (червень - серпень). Нобелівський комітет подає своє повідомлення в академію; повідомлення обговорюється на 2 засіданнях економічної секції академії (вересень). Королевська Шведська академія наук вибирає лауреата більшістю голосів; вибір вважається остаточним і не підлягає обговоренню, оголошується лауреат премії (жовтень). Лауреат отримує премію на урочистій церемонії в Стокгольмі разом з лауреатами з інших наук (10 грудня).
Лауреати по рокам:
1901 - Вильгельм Рентген
1902 - Хендрик Лоренц / Питер Зееман
1903 - Антуан Беккерель / Пьер Кюри / Мария Склодовская-Кюри
1904 - Джон Рэлей
1905 - Филипп Ленард
1906 - Джозеф Томсон
1907 - Альберт Майкельсон
1908 - Габриэль Липпман
1909 - Гульельмо Маркони / Карл Браун
1910 - Ян Ван-дер-Ваальс
1911 - Вильгельм Вин
1912 - Нильс Дален
1913 - Хейке Камерлинг-Оннес
1914 - Макс фон Лауэ
1915 - Уильям Генри Брэгг / Уильям Лоренс Брэгг
1917 - Чарлз Баркла
1918 - Макс Планк
1919 - Йоганнес Штарк
1920 - Шарль Гийом
1921 - Альберт Эйнштейн
1922 - Нильс Бор
1923 - Роберт Милликен
1924 - Карл Сигбан
1925 - Джеймс Франк / Густав Герц
1926 - Жан Перрен
1927 - Артур Комптон / Чарлз Вильсон
1928 - Оуэн Ричардсон
1929 - Луи де Бройль
1930 - Чандрасекара Раман
1932 - Вернер Гейзенберг
1933 - Эрвин Шрёдингер / Поль Дирак
1935 - Джеймс Чедвик
1936 - Виктор Гесс / Карл Андерсон
1937 - Клинтон Дэвиссон / Джордж Томсон
1938 - Энрико Ферми
1939 - Эрнест Лоуренс
1943 - Отто Штерн
1944 - Исидор Раби
1945 - Вольфганг Паули
1946 - Перси Бриджмен
1947 - Эдуард Эпплтон
1948 - Патрик Блэкетт
1949 - Хидэки Юкава
1950 - Сесил Пауэлл
1951 - Джон Кокрофт / Эрнест Уолтон
1952 - Феликс Блох / Эдвард Перселл
1953 - Фриц Цернике
1954 - Макс Борн / Вальтер Боте
1955 - Уиллис Лэмб / Поликарп Куш
1956 - Уильям Шокли / Джон Бардин / Уолтер Браттейн
1957 - Чжэньнин Янг / Чжэндао Ли
1958 - Павел Черенков / Илья Франк / Игорь Тамм
1959 - Эмилио Сегре / Остин Чемберлен
1960 - Дональд Глэзер
1961 - Роберт Хофштедтер / Рудольф Мёссбауэр
1962 - Лев Ландау
1963 - Юджин Вигнер / Мария Гёпперт-Майер / Йоханнес Ханс Йенсен
1964 - Николай Басов / Александр Прохоров / Чарлз Таунс
1965 - Шиничиро Томонага / Джулиан Швингер / Ричард Фейнман
1966 - Альфред Кастлер
1967 - Ханс Бете
1968 - Луис Альварес
1969 - Мюррей Гелл-Манн
1970 - Ханнес Альфвен / Луи Неэль
1971 - Деннис Габор
1972 - Джон Бардин / Леон Купер / Джон Шриффер
1973 - Брайан Джозефсон / Лео Эсаки / Айвор Джайевер
1974 - Мартин Райл / Энтони Хьюиш
1975 - Оге Бор / Бенджамин Моттельсон / Лео Рейнуотер
1976 - Бертон Рихтер / Сэмюэл Тинг
1977 - Филип Андерсон / Невилл Мотт / Джон Ван Флек
1978 - Петр Капица / Арно Пензиас / Роберт Вильсон
1979 - Шелдон Глэшоу / Абдус Салам / Стивен Вайнберг
1980 - Джеймс Кронин / Вал Фитч
1981 - Кай Сигбан / Николас Бломберген / Артур Шавлов
1982 - Кеннет Вильсон
1983 - Субраманьян Чандрасекар / Уильям Фаулер
1984 - Карло Руббиа / Симон Ван дер Мер
1985 - Клаус Клитцинг
1986 - Эрнст Руска / Герд Бинниг / Генрих Рорер
1987 - Йоханнес Беднорц / Карл Мюллер
1988 - Леон Ледерман / Мелвин Шварц / Джек Стейнбергер
1989 - Норман Рамзей / Ханс Демельт / Вольфганг Пауль
1990 - Джером Фридмен / Генри Кендалл / Ричард Тейлор
1991 - Пьер Де Жен
1992 - Жорж Шарпак
1993 - Рассел Халс / Джозеф Тейлор
1994 - Бертрам Брокхауз / Клиффорд Шалл
1995 - Мартин Перл / Фредерик Рейнс
1996 - Дэвид Ли / Дуглас Ошеров / Роберт Ричардсон
1997 - Стивен Чу / Клод Коэн-Таннуджи / Уильям Филлипс
1998 - Роберт Лафлин / Хорст Штермер / Дениел Цуи
1999 - Герард Хоофт / Мартинус Вельтман
2000 - Жорес Алфёров / Герберт Крёмер / Джек Килби
2001 - Эрик Корнелл / Вольфганг Кеттерле / Карл Виман
2002 - Реймонд Дэвис / Масатоши Кошиба / Риккардо Джаккони
2003 - Алексей Абрикосов / Виталий Гинзбург / Энтони Леггетт
2004 - Дэвид Гросс / Хью Политцер / Фрэнк Вильчек
2005 - Рой Глаубер / Джон Холл / Теодор Хенш
2006 - Джон Мэтер / Джордж Смут
2007 - Альбер Фер / Петер Грюнберг
2008 - Ёичиро Намбу / Макото Кобаяши / Тошихиде Маскава
2009 - Чарлз Као / Уиллард Бойл / Джордж Смит
2010 - Константин Новосёлов / Андрей Гейм
2011 - Адам Райсс / Брайан Шмидт / Сол Перлмуттер
Лауреати по країнам
Австралія (1)
Австрія (3)
Великобританія (19)
Угорщина (2)
Німеччина (27)
Данія (3)
Індія (1)
Ірландія (1)
Італія (3)
Канада (2)
Китай (3)
Нідерланди (9)
Пакистан (1)
Польща (1)
Росія (5)
СРСР (7)
США (78)
Франція (11)
Швейцарія (4)
Швеція (4)
Японія (7)
6. Лауреати Нобелівської премії у бувшому СРСР з фізики
Павло Черенков (1904-1990) за відкриття і тлумачення ефекту Черенкова.
Російський фізик Павло Олексійович Черенков народився в Новій Чигли районі Воронежа. Його батьки Олексій і Марія Черенкова були селянами. Закінчивши в 1928 р. фізико-математичний факультет Воронезького університету, він два роки працював учителем. У 1930 р. він став аспірантом Інституту фізики і математики АН СРСР у Ленінграді і отримав кандидатську ступінь у 1935 р. Потім він став науковим співробітником Фізичного інституту ім. П.М. Лебедєва у Москві, де й працював в подальшому.
Черенков був обраний членом-кореспондентом АН СРСР в 1964 р. і академіком в 1970 р. Він тричі лауреат Державної премії СРСР, мав два ордени Леніна, два ордени Трудового Червоного Прапора та інші державні нагороди.
Ілля Франк (1908-1990) за відкриття і тлумачення ефекту Черенкова.
Російський фізик Ілля Михайлович Франк народився в Санкт-Петербурзі. Він був молодшим сином Михайла Людвиговича Франка, професора математики, і Єлизавети Михайлівни Франк. (Граціановой), по професії фізика. У 1930 р. він закінчив Московський державний університет за спеціальністю "фізика", де його вчителем був С.І. Вавилов, пізніше президент Академії наук СРСР. Франк отримав численні нагороди Радянського уряду, включаючи Ленінську премію, два ордени Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, орден Жовтневої Революції, а також золоту медаль Вавилова Академії наук СРСР. Він був обраний академіком АН СРСР у 1968 р.
Ігор Тамм (1895-1971) за відкриття і тлумачення ефекту Черенкова.
Російський фізик Ігор Євгенович Тамм народився на узбережжі Тихого океану у Владивостоці в сім'ї Ольги (уродженої Давидової) Тамм і Євгенія Тамма, інженера-будівельника. У 1913 р. він закінчив гімназію в Єлисаветграді (нині Кіровоград) на Україну, куди сім'я переїхала в 1901 г. У 1953 р. Т. був обраний дійсним членом Академії наук СРСР. Він був також членом Польської академії наук. Американської академії наук і мистецтв і Шведської фізичного товариства. Він був нагороджений двома орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора і був Героєм Соціалістичної Праці. У 1929 р. Т. написав популярний підручник "Основи теорії електрики", який багаторазово перевидавався.
Лев Ландау (1908-1968) за його піонерські теорії конденсованих середовищ і особливо рідкого гелію.
Радянський фізик Лев Давидович Ландау народився в сім'ї Давида та Любові Ландау в Баку. Його батько був відомим інженером-нафтовиком, які працювали на місцевих нафтопромислах, а мати - лікарем. Вона займалася фізіологічними дослідженнями Крім Нобелівської і Ленінської премій Л. були присуджені три Державні премії СРСР. Йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1946 р. він був обраний до Академії наук СРСР. Своїм членом його обрали академії наук Данії, Нідерландів і США, Американська академія наук і мистецтв. Французьке фізичне товариство, Лондонське фізичне товариство і Лондонське королівське товариство.
Микола Басов (1922-2001) за фундаментальні роботи в галузі квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів налазерно-мазерного принципі.
Російський фізик Микола Геннадійович Басов народився 14 грудня 1922 року в селі (нині місті) Усмань, поблизу Воронежа, в сім'ї Геннадія Федоровича Басова і Зінаїди Андріївни Молчанової. Його батько, професор Воронежського лісового інституту, спеціалізувався на впливі лісопосадок на підземні води і поверхневий дренаж. Закінчивши школу в 1941 р., Молодий Микола пішов служити в Радянську Армію. Під час другої світової війни він пройшов підготовку на асистента лікаря в Куйбишевській військово-медичної академії і був прикомандирований до Українського фронту. Крім Нобелівської премії, Басов отримав звання двічі Героя Соціалістичної Праці (1969, 1982), нагороджений золотою медаллю Чехословацької академії наук (1975). Він був обраний членом-кореспондентом АН СРСР (1962), дійсним членом (1966) і членом Президії АН (1967). Він є членом багатьох інших академій наук, включаючи академії Польщі, Чехословаччини, Болгарії і Франції, він також є членом Німецької академії натуралістів "Леопольдіна", Шведської королівської академії інженерних наук і Американського оптичного товариства. Басов є віце-головою виконавчої ради Всесвітньої федерації науковців і президентом Всесоюзного товариства "Знання". Він є членом Радянського комітету захисту миру і Усесвітньої Ради Миру, а також головним редактором науково-популярних журналів "Природа" і "Квант". Був обраний до Верховної Ради в 1974 р., Був членом його Президії в 1982 р.
Олександр Прохоров (1916-2002) за фундаментальні роботи в галузі квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерного принципі. Російський фізик Олександр Михайлович Прохоров, син Михайла Івановича Прохорова і Марії Іванівни (в дівоцтві Михайлової) Прохорової, народився в Атертон (Австралія), куди його сім'я перебралася в 1911 р. після втечі батьків Прохорова із сибірського заслання. Після Жовтневої революції сім'я Прохорових в 1923 р. повернулася в Радянський Союз. Закінчивши з відзнакою фізичний факультет Ленінградського державного університету (1939), П. вступає до аспірантури в Лабораторію коливань Фізичного інституту АН СРСР ім. П.М. Лебедєва у Москві. Тут він вивчає поширення радіохвиль над земною поверхнею і разом з одним зі своїх керівників, фізиком В.В. Мігуліним, розробляє новий метод використання інтерференції радіохвиль для дослідження іоносфери - одного з верхніх шарів атмосфери.
У 1960 р. П. обирають членом-кореспондентом, у 1966 т. - Дійсним членом і в 1970 р. - Членом президії АН СРСР. Він почесний член Американської академії наук і мистецтв. У 1969 р. він був призначений головним редактором Киеве. П. почесний професор університетів Делі (1967) і Бухареста (1971). Радянський уряд присвоїло йому звання Героя Соціалістичної Праці (1969).
Премія з фізики 1978 Петро Капіца (1894-1984) за його базові дослідження й відкриття у фізиці низьких температур.
Радянський фізик Петро Леонідович Капіца народився в Кронштадті військово-морської фортеці, розташованої на острові в Фінській затоці неподалік від Санкт-Петербурга, де служив його батько Леонід Петрович Капиця, генерал-лейтенант інженерного корпусу. Мати К. Ольга Іеронімовна Капіца (Стебницька) була відомим педагогом і збирачкою фольклору. Після закінчення гімназії в Кронштадті К. поступив на факультет інженерів-електриків Петербурзького політехнічного інституту, який закінчив у 1918 р. Наступні три роки він викладав у тому ж інституті. Під керівництвом А.Ф. Іоффе, першим в Росії приступив до досліджень в галузі атомної фізики, К. разом зі своїм однокурсником Миколою Семеновим розробив метод вимірювання магнітного моменту атома в неоднорідному магнітному полі, що у 1921 р. був удосконалений Отто Штерном. Капца був удостоєний багатьох нагород і почесних звань як у себе на батьківщині, так і в багатьох країнах світу. Він був почесним доктором одинадцяти університетів на чотирьох континентах, був членом багатьох наукових товариств, академії Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу і більшості європейських країн, був володарем численних нагород і премій за свою наукову та політичну діяльність, у тому числі семи орденів Леніна.
Висновок
У даній курсові роботі я ознайомилась з лауреатами Нобелівської премії, дізналась традиції вручення, причини дискваліфікації, цікаві факти з цієї теми. Отже, Номбелівська преммія - одна з найпрестижніших міжнародних премій. Сума премії непостійна, вона змінюється в залежності від доходів Нобелівського фонду. Заснована згідно з заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля. Так як я розглядала детально лауреатів з області фізики, то з лауреатами інших країн ознайомилась лише поверхнево, дізнавшись лише за що вручили премію і в якому році. У даній роботі представлені фотографії усіх учених. Також вказані цікаві біографічні моменти деяких особистостей. В додатках додані фотографії учених.
Отже, поставлені завдання до цієї роботи чітко висвітлені у ній. Розкриті та представлені питання щодо лауреатів Нобелівської премії у СРСР.
Література
1. Життя Альфреда Нобеля. - М., 1994.
2. Кирилов С.І. Нобелівським преміям - 100 років! // День. - 2001. - №34.
3. Машин И.Р. Vivat ratio! - C. - Пб., 2005.
4. Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.
5. Нобелівська премія перші 100 років.
6. Альфред Нобель і Нобелівські премії.
7. http://www.nobel.org.ua/
8. http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html
9. Сульман Р. Заповіт Альфреда Нобеля. Історія Нобелівських премій: Пер. з англ. М.: Світ, 1993.142 с.
10. Чолак В. Нобелівські премії. Вчені і відкриття. Пер. з болг. / Под ред. і з предисл. А.Н. Шамнна. М.: Світ, 1986.368 с.
11. http://www.inauka.ru/science/article36396.html - Лєсков С. Чому в Росії так мало нобелевских лауреатів.
12. Лауреати Нобелівської премії: Енциклопедія: Пер. з англ. - М.: Прогрес, 1992.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Нобелівська премія - престижна міжнародна премія, що присуджується за видатні наукові дослідження, революційні винаходи, внесок в культуру та розвиток суспільства. Заповіт Альфреда Нобеля. Історія та основні умови присудження Нобелівської премії.
презентация [1,7 M], добавлен 21.03.2014Біографія та наукова діяльність І.П. Павлова - класика природознавства, лауреата Нобелівської премії, академіка. Відкриття в галузі фізіології травлення та кровообігу, вчення про вищу нервову діяльність, які ввійшли в золотий фонд світової науки.
доклад [51,9 K], добавлен 12.04.2019Біографія Марії Кюрі - французького фізика, хіміка, педагога, громадської діячки польського походження. Робота з радіоактивними речовинами, що відчутно позначилася на здоров'ї Марії Кюрі. Нобелівські премії з фізики та хімії, нагороди та наукові визнання.
презентация [7,7 M], добавлен 02.12.2016Нобелівська премія, її моральний авторитет в світі та щедрість грошової винагороди. Вихідці з України якi отримали визнання нобелівських установ, нобелівськi лауреати. Нобелівський рух та зв’язок з розвитком науки. Діяльность у науковому простіру.
реферат [22,6 K], добавлен 08.08.2010Огляд наукових здобутків М. Ломоносова у галузі хімії (технологія виготовлення кольорових стекол), фізиці (закони збереження ваги, руху, дослідження явищ кристалізації) і техніці (удосконалення григоріанського телескопу, розробка оптичного батоскопа).
реферат [507,5 K], добавлен 01.03.2010Історія виникнення та тенденції розвитку Олімпійських ігор. Правила проведення, ідейна спрямованість, умови та традиції Олімпійських ігор у Давній Греції; олімпіоніки. Комплекс ритуалів і спортивних змагань як релігійне і культурне об'єднання Еллади.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 03.06.2014Найдавніші зачатки науки з математики та астрономії. Основи математичних знань стародавніх народів Месопотамії. Досягнення вавилонців у галузі природничо-наукових знань. Створення єдиної системи мір і ваги. Знання в галузі медицини та ветеринарії.
реферат [22,9 K], добавлен 02.02.2011Найважливіші аспекти діяльності винахідників в освоєнні космічного простору, першопрохідців в галузі ракетобудування та авіаційної техніки, авіаконструкторів України. Основні здобутки українських вчених-винахідників, етапи їх конструкторської діяльності.
статья [29,1 K], добавлен 06.09.2017Охарактеризовано життєвий шлях Д. Галицького. Розглянуто особливості його державотворницької та будівельної діяльності. Описано цікаві факти князювання правителя. Визначено основні етапи та результати тривалих внутрішніх конфліктів боярства з князями.
реферат [25,1 K], добавлен 04.05.2019З історії Дубровиччнини. Історія виникнення села Бережки. Легенди виникнення села Бережки. За часів громадянської війни. Побудова колгоспу. Часи Великої Вітчизняної Війни. Перші керівники колгоспів. За часів мирного життя. Історія школи.
реферат [23,2 K], добавлен 07.06.2006
