Одещина у роки Другої світової війни: оборона Одеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра філософії, історії та політології

Доповідь

з історії України

на тему: Одещина у роки Другої світової війни: оборона Одеси

Одеса 2011

73 героїчних дні... Саме стільки тривала Одеська оборонна операція, за якою десятки тисяч загиблих, три роки окупації та факти стійкого героїзму і фатальних помилок. У ті дні Ставка Верховного Командування віддала головкомові Південно-Західним напрямом Маршалу Радянського Союзу Семенові Будьонному наказ: «Одесу не здавати й обороняти до останньої можливості». 5 серпня 1941 року почалась героїчна оборона Одеси.

Незважаючи на всю непередбачуваність нападу, у зоні відповідальності Південного фронту катастрофи не сталося. Деякі частини Радянських військ навіть перейшли в наступ. Словом, від самого початку війна розгорталася поза сценарієм. Однак наприкінці липня - на початку серпня загроза нависла над Одесою. Ворог підійшов до міста ледь чи не раніше авангардних частин Червоної Армії. Чисельність ворога в шість разів перевищувала сили захисників міста. Супротивник планував здобути Одесу протягом двох-трьох днів. Згодом узяті в полон противники повідомляли, що їм була обіцяна відпустка не пізніше 10 серпня. Потім відпочинок вороже командування перенесло на 20 серпня, а потім на 23, і після цього - на 1 вересня... А Одеса все ще трималася. Марно фашисти прагнули захопити Одесу - її мужні захисники оберігали до останнього.

Оцінивши обстановку, що склалася на кінець червня 1941 р. на Південно-Західному напрямі, гітлерівське командування вирішило активізувати дії на півдні. З'єднання 11-ї німецької і 3-ї румунської армій мали прорвати оборону військ Південного фронту і створити загрозу лівому крилу Південно-Західного фронту. Німецьке командування надавало цьому великого значення, адже оволодіння Одесою позбавило б Чорноморський флот його бази, зміцнило б позиції гітлерівських військ у північно-західному районі Чорного моря, привело б до захоплення Криму, Донбасу, а потім - Північного Кавказу і Закавказзя. Отже, Одеса була стратегічною метою наступу групи армій «Південь». Як наслідок цього на північ від Тирасполя на стику 9-ї та Приморської армій гітлерівці прорвали нашу оборону й розвили наступ на Одесу.

8 серпня 1941 р. у місті був оголошений стан облоги. Понад 100 тис. трудящих Одеси вийшли на будівництво оборонних рубежів. Під артилерійським вогнем і безперервним бомбардуванням вони рили окопи, будували вогневі точки, зводили барикади. За короткий час у місті було споруджено 243 барикади й три великих оборонних рубежі.

Гітлерівське командування вважало, що Одеса, яка не мала до війни жодних укріплень, не зможе триматися довго. Воно було настільки впевнене в цьому, що на 10 серпня 1941 р. призначило в місті парад своїх військ. Використовуючи просування 11-ї армії до нижньої течії Дніпра, румуни обійшли правий фланг Приморської армії і почали прориватися до моря. Але їхні подальші спроби наштовхнулися на героїчний опір військ Приморської армії. Тільки протягом 11 і 12 серпня 1941 р. приморці відбили 9 великих атак противника, вивели з ладу 14 танків і знищили близько чотирьох тисяч солдатів та офіцерів

Однак, використавши свою п'ятикратну перевагу над захисниками Одеси в артилерії й більш ніж шестикратну в особовому складі, гітлерівці 13 серпня 1941 р. у районі Аджійська (нині Рибаківка) вийшли до моря й напівкільцем оточили місто. Подальше їхнє просування було затримане героїчним опором військ Приморської армії. З 13 серпня 1941 р. Одеса та її захисники були повністю ізольовані від материка. Єдиним засобом надійного зв'язку з радянським тилом лишалися морські комунікації.

19 серпня 1941 р. Ставка віддала директиву, згідно з якою з військ, що обороняли Одесу, був створений Одеський оборонний район (ООР). Командуючим військами ООР було призначено командира Одеської військово-морської бази контр-адмірала Г.В. Жукова, який мав значний досвід, набутий у роки громадянської війни.

Гітлерівське командування явно було невдоволене тим, що румунські війська все ще не могли захопити Одесу. Воно вимагало від уряду Румунії вжити термінових заходів щодо нарощування темпів наступу. Внаслідок цього 20 серпня 1941 р. противник поновив штурм міста. Захисники Одеси, незважаючи на надзвичайно складне становище, відбивали атаки. Вони стійко утримували кожний рубіж, контратаками вибивали ворога, що вклинювався в оборону, не давали йому змоги закріпитися.

По 12-15 разів на добу їхні літаки бомбардували місто. Гинули люди, розвалювалися будівлі, але промисловість Одеси не припиняла роботи. Документи свідчать, що в дні ворожої облоги підприємства Одеси дали фронтові 5 бронепотягів, 69 танків, 1962 міномети, 1020 вогнеметів, 210 тис. ручних гранат, десятки тисяч мін. Допомога мирних жителів Одеси мала для бійців і командирів ООР не лише суттєву практичну, а й моральну вагу.

Одним з видатних героїв цього часу є депутат Одеської обласної ради, молодший сержант 4-ї роти 1-го батальйону 8-го стрілецького полку Олександр Нечипуренко. Він неодноразово ходив у розвідку, здобував цінні відомості. Були випадки, коли О. Нечипуренко з радіостанцією пробирався на територію, зайняту ворогом, і звідти коригував артилерійський вогонь наших батарей. Якось, будучи в розвідці, Олександр виявив протитанкову батарею, непомітно підібрався до неї й закидав гранатами. Кілька солдатів противника було вбито, решта розбіглася. Не гаючи часу, він запріг коней в одну з протитанкових гармат, навантажив ящики зі снарядами й патронами і привіз їх у свою частину. За цей подвиг Олександр Нечипуренко нагороджений орденом Леніна.

Значну допомогу військам оборонного району надавала авіація Чорноморського флоту. Вона громила скупчення військ і техніки противника, прикривала з повітря свої війська, морські сполучення та військово-морську базу.

У жорстоких боях з ворогом зростала військова майстерність захисників Одеси. Противник ніс все більші втрати як в особовому складі, так і в бойовій техніці. Тільки в першій половині вересня ворог втратив близько 50 тис. чоловік убитими, пораненими та полоненими. Але не меншими були втрати й у захисників Одеси.

А тим часом напівкільце навколо Одеси змикалося все тісніше. В східному секторі оборони, між лиманами Аджаликський та Хаджибейський, противникові вдалося просунутися на 4-8 км. Це дозволило йому здійснювати артилерійський обстріл Одеського порту. Становище захисників Одеси різко погіршилося, бо транспорт, який доставляв боєприпаси та продукти харчування, тепер міг заходити в порт лише вночі. У зв'язку з цим радянське командування вирішило завдати контрудар по району Старої і Нової Дофінівки, звідки здійснювався обстріл наших кораблів у порту.

Після того, як на допомогу захисникам оборонного району за рішенням Ставки в ніч на 22 вересня 1941 р. у тил противника був висаджений морський десант. Одночасно завдали контрудар війська східного сектора оборони. Ворог не витримав натиску й поспішно, кидаючи зброю, поранених і вбитих, почав відходити. Внаслідок успішних дій наших військ Одеський порт перестав обстрілюватися важкою артилерією противника.

Але ж сформовані дивізії, посилили війська 4-ї армії, які наступали на Одесу. Крім того, командування групи армій «Південь» направило під Одесу три дивізії та кілька артилерійських полків.

15 вересня 4-та румунська армія почала вирішальний наступ і оточила Одесу, яку було здано 16 жовтня після 73 днів оборони і яка коштувала ворогові десятків тисяч життів.

70 років минуло з того вогняного часу.

Буквально одиниці залишилися з числа тих, хто стояв на смерть, обороняючи Одесу. Нині лише 26 дійсних учасників перебувають на обліку у Раді ветеранів Приморської армії та 11 моряків, які мешкають у нашому місті-герої. І не всі вони у змозі приходити на Алею Слави у пам'ятні дати 5 серпня та 16 жовтня у дні початку й завершення героїчної оборони. До глибини душі образливо, що сьогодні мало хто згадує про пам'ятні дати, вшановують пам'ять тих, хто віддав життя за батьківщину, завдяки яким Одеса стала містом-героєм.

Список літератури

оборона одеса фашистський фронт

1. Азаров И.И. Осажденная Одесса. - М., 1966.

2. Алещенко Н.М. Они защищали Одессу. / 2 изд. - М., 1970;

3. Евстигнеев В.Н. 70 героических дней. ? М., 1964.

4. Пензин К.В. Черноморский флот в обороне Одессы (1941 г.). - М., 1956.

5. Агриков Р. Героїчна оборона Одеси. // Персонал Плюс. - 2008. - №30.

Размещено на Allbest.ru