Перший етап української національно-визвольної революції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Європейський університет

Черкаська філія

Реферат

На тему:

«Перший етап української національно визвольної революції»

Роботу виконала

Студентка II курсу

Групи БК-02

Лакодей Наталія

Черкаси 2011

Зміст

Вступ

Виникнення козацтва

Національно-визвольна революція українського народу під керівництвом Б. Хмельницького

Хронологічні рамки Визвольної війни

Перший етап

Другий етап Визвольної війни

Третій етап Визвольної війни охоплює 1652-1654 рр.

Висновок

Література

Введення

У XIII-ХV ст., Ослаблені золотоординським ігом, українські землі стали об'єк-єктом захоплення іноземних держав.

Українські та білоруські землі складали 9 / 10 території литовської дер-ства: це вносило специфіку в життя усього Великого князівства Литовського (В-К-Л): го-сударственной мова - староруський, закони складені на основі "Руської правди" тощо; У-К-Л: часто називали Литовсько-Руським князівством; У-К-Л, незважаючи на тенденції до централізації, що проявилися за Вітовта, було схоже на федерацію численний-них земель, у внутрішнє життя яких литовський князь майже не втручався, і влада там була в руках місцевої української і білоруської знаті, що одержала значну автономію в справах тільну ("Старе - не змінюємо, нове - не впроваджуємо" - такий був прин-цип правління литовських князів).

Виникнення козацтва

Причини виникнення: посилення феодального гніту призвело до втечі селян і городян у незаселені степові райони середнього плину Дніпра, де була відсутня експлуатація і лежали неосвоєними величезні площі родючих земель.

Перші відомості про українських козаків згадуються в дипломатичному листуванні між Росією, Польщею, Туреччиною, Кримом, Молдовою та Валахією (1489, 1492, 1494 рр..).

Життя, побут і заняття козацтва. У XVI в. чисельність козацтва постійно рас-тет і вони розселяються частково в побудованих хуторах і слободах, частково в козацьких містах - Чигирині, Каневі, Корсуні, Чер-касах. Основними заняттями козаків були полювання, рибальство, бджільництво, скотарство і поступово землеробство. Життя було вкрай важка: кожному козаку припадало починати, маючи лише невеличкий скарб, кото-рий він зумів прихопити з будинку. А життя в прикордонних із татарами районах змушувала кожного мати зброю, майстерно їм володіти і бути готовим у будь-який час його застосувати.

Все це загартовувало козацтво, змушувало його триматися разом, що прискорювало майнових диференціацію в середовищі козацтва, новоприбулі змушені були найматися до заможних козаків, з яких формувалася козацька старшина.

У результаті: до початку XVI ст. козаками було освоєно середнє Подніпров'я і Запоріжжя, де в середині XVI ст. ватажок козацтва - староста Канівський і Черкаський - Дмитро Вишневецький ("Байда") об'єднує козаків, створює на Дніпрі за порогами козацький центр "Запорізьку Січ".

Запорізька Січ служила південно-східним прикордонним захисним форпостом українських земель, до проникнення в які турецькі і татарські війська змушені були спочатку зіткнутися з запорізьким козацтвом; козаки і самі завдавали удари - спускаючись по Дніпру па своїх швидкохідних великих човнах ("чайках". 20 м в довжину, 4 м завширшки; швидкість до 15 км / год; 20 козаків-веслярів, до 70 - бойовий екіпаж з 4-6 гарматами; в похід зазвичай йшло 80-150 "чайок", вони в 1577 р. захопили на рік Молдавію , знищивши там Турецькі гарнізони неодноразово завдавали удари по татарських гарнізонах Криму, захопили в Чорному морі турецькі галери і т.п.).

У результаті: розуміючи роль козацтва в захисті українських земель і намагаючись розколоти козацтво на заможних і "голоту" (особливо випадок повстання). Річ Посполита йде на створення реєстрового козацтва.

Національно-визвольна революція українського народу під керівництвом Б. Хмельницького

Визвольна війна українського народу середини ХVII ст. була викликана соці-ально-економічними, національно-релігійними і політичними причинами.

Соціально-економічні причини:

важкий феодально-кріпосницький гніт, який відчувало україн-ське населення, передусім селяни з боку польських і полонізованих (ополячених) українських магнатів і шляхтичів;

панщина в деяких місцях Україні доходила до б днів на тиждень;

крім панщини, селяни платили феодалові також натуральні і грошові податки, розміри яких безперервно зростали;

міста, у той час становили власність феодалів, жителі виконували повинності на користь їх власників і платили податки.

Національно-релігійні причини:

мова Посполита здійснювала жорстокі утиски православної церкви і віри;

різними способами насаджувалися католицизм і уніатство;

мова Посполита перешкоджала розвитку українських шкіл, освіти, культури.

Іншими словами, політика польського уряду була спрямована на позбавлення українців національної самобутності, їх асиміляцію.

Політичні причини Визвольної війни були обумовлені агресивною політикою Польщі, націленої на поглинання Україні.

Український народ не хотів і не міг змиритися з такою долею. Звільнення Україні з-під влади шляхетської Польщі стало історичною необхідністю.

До середини ХVII ст. були всі необхідні передумови для переможної 0свободітельной війни. Які?

По-перше, соціально-політичні: в Україні сформувалася потужна соціаль-ва база визвольного руху. Вона включала в себе селянство, козацтво, ме-щанство, дрібну українську шляхту, нижче православне духовенство, тобто большінсте-во українського народу.

По-друге, військові передумови: козаками була створена сильна військова органі-зація, накопичений величезний досвід проведення бойових операцій.

Третьою найважливішою передумовою стало швидке ост національної самосвідомості українського народу. Воно і перш за все почуттями ненависті до польського панування і всьому, що було з ним пов'язано.

По-четверте, суттєве значення мали зовнішньополітичні передумови. Сприятливу ситуацію для визвольної боротьби українського народу створювали і зацікавленість сусідніх країн - Росії, Туреччини, Швеції - в ослабленні Речі Посполитої, а отже у підтримці повстанців, і намітилася тенденція політич-ського ослаблення самої Польщі, і зайнятість західноєвропейських країн війнами на кон- тіненте, що робило неможливим їх втручання в польсько-український конфлікт.

Нарешті, важливе значення мало те, що керівником Визвольної війни став гетьман Богдан Хмельницький (1595-1657) - досвідчений політик, військовий діяч, сприймався широкими масами українського населення як "Богом даний".

Специфіка національно-визвольної боротьби в середині XVII ст. полягала в тому, що вона розвивалася в тісному взаємозв'язку з соціальною боротьбою, причому в небачений-них до цього масштабах. Саме її виключно масовий характер дав підставу ис-ториков стверджувати, що соціальна боротьба селянства переросла в Селянську вої-ну 1648 - 1652 рр..

Таким чином, Визвольна війна за своїм характером була війною анти-феодальної і народно-визвольною. Вона відповідала інтересам найширших мас українського народу.

Організатором і керівником всієї боротьби було козацтво, а потім до нього приєдналося селянство і міщанство. Саме їх боротьба проти феодально-кріпосницького гніту надала війні яскраво виражену антикріпосницьку спрямованість.

Хронологічні рамки Визвольної війни

українська національна визвольна революція хмельницький

У радянській історіографії стверджувалося, що Визвольна війна почалася в 1648 р. і закінчилася в 1654 р. возз'єднанням України з Росією.

Новий підхід до характеристики змісту війни дозволив по іншому підійти до її верхньої межі. На початку закінчення війни істориками (О. Субтельний та ін) було відсунуто до 1657 р. - року смерті Б. Хмельницького. В.І. Борисенко закінчення війни пов'язує з підписанням Юрієм Хмельницьким Слободищенського Трактату 17 жовтня 1660 Його підписанням, на думку історика, "завершилася багаторічна боротьба всього українського народу проти шляхетської Польщі". Дослідники В.А. Смолій і В.С. Степанков відсунули кордон до 1676 г, Війна припинилася, стверджують вони, лише з ліквідацією державних інститутів на Правобережній Україні, що за часом збіглося з падінням гетьманства П. Дорошенка. Однак нові дати закінчення війни ви-кинуто в дискусійному плані. Вони не є загальновизнаними. Науковий пошук триває. Визвольна війна українського народу пройшла три основних етапи.

Перший етап

Охоплює 1648 р. У цей час народне повстання спалахнуло по всій Україні і переросло у Визвольну війну. Створена з численних повстанських загонів-дов народна армія, очолювана Б. Хмельницьким, отримала ряд чудових перемог. Вона завдала поразки польським військам 5-6 травня 1648 р. за Жовтими Водами (Жовті Води - нині місто і невелика річка в Дніпропетровській області), 16 травня 1648 р. під Корсунем, 11-13 вересня 1648 р. під Пилявцями (нині с. Пилява на Хмельниччині облас-ти).

Підсумком першого етапу Визвольної війни стало звільнення більшої частини українських земель від іноземного поневолення. На звільненій території стала формуватися Українська козацька держава. Стара польсько-шляхетська адміністрація ліквідувалася. Створювалася нова військово-адміністративна і політична система.

Адміністративний устрій в Україну складалося за зразком пристрою За-порожской Січі. Територія стала ділитися на полки і сотні на чолі з полковниками і сотниками. Управління українськими землями взяла в свої руки козацька старшина. Державний апарат очолював гетьман. Він збирав раді, відав фінансами, керував військом, тримав у своїх руках відносини з іншими країнами. На території полків влада перебувала в руках полковників, сотників, отаманів. Йшов процес створення нової судової влади: на місці станово-шляхетської системи судів виростали сотенні, полкові та генеральні судові установи, сільські суди. Впроваджувалася практика напрями гетьманських суднових комісій для розслідування справ особливого значення.

Створювалася принципово нова податкова система з різноманітними ставками податків. В Україну стала формуватися дипломатична служба, активно проводитися зовнішня політика. В ледве 1648 р. Б. Хмельницький уклав військовий союз з кримським ханом. Відповідно до договору, хан повинен був надавати Хмельницькому допомогу кіннотою, а гетьман віддавати татарам військову здобич. Після перемоги під Корсунем Б. Хмельницький 8 червня 1648 направив лист російському царю, в якому повідомляв про ус-пехах козацької армії і просив підтримати Україну в її боротьбі з Польщею. Гетьманський уряд намагався також налагодити зв'язки і налагодити мирні стосунки з Тур-цією, Молдавією, Валахією, Венецією, Швецією та іншими країнами.

Другий етап Визвольної війни

Охоплює 1649-1651гг. У цей період поновилися військові дії. про-ізошлі битви такого масштабу, подібних до яких Європа до цього не знала. Одна з них проходила в серпні 1649 r під Зборовом (нині Тернопільська область). Б. Хмельницький, застосовуючи тактику раптового швидкого маневру, оточив польську армію. Його союзником і раніше виступав кримський хан. Шляхетське військо опинилося в катастрофічному становищі. Проте цього разу польську армію врятували татари. Кримський хан, не бажаючи остаточного розгрому Польщі та зміцнення Україна, відвів свої війська і зажадав від Хмельницького укласти мир з королем. Не маючи можливості одночасно воювати проти королівської армії і татарських військ, Б. Хмельницький змушений був почати переговори і укласти з польським королем 8 серпня 1649 Зборівський договір.

За умовами цього договору Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства від-ходили до гетьмана. Решта території Україні залишалася під владою короля. Число реєстрових козаків збільшувалася до 40 тис. чоловік.

Зборівський договір юридично зафіксував факт появи нової держави, яка виділялася зі складу Речі Посполитої. Поляки вперше змушені визнати існування Україна. В цілому ж умови Зборівського договору не задовольняли ні український народ, ні шляхетську Польщу.

Ще більш грандіозна битва відбулася в червні 1651 р. під Берестечком (нині Волинська область). У ній з обох сторін брало участь понад 300 тис. осіб. Повстали-ці зазнали поразки, що багато в чому було пов'язано c друге зрадою татар.

18 вересня 1651 Б. Хмельницькому довелося підписати Білоцерківський договір, який був набагато гірше Зборівського договору. Козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік. Під владою гетьмана залишалася тільки Київщина.

Третій етап Визвольної війни охоплює 1652-1654 рр.

Важким і тривожним для України був початок 1652 Серед козаків, селян і міщан зростало невдоволення умовами Білоцерківського договору. Ситуація була критичною. У надзвичайно складних умовах Б, Хмельницькому все ж вдалося завершити підготовку до нового етапу визвольних змагань.

20 травня 1652 r. козаки знищили 20 тисячне польське військо під Батогом. Це була одна з найбільш визначних перемог Б. Хмельницького.

Переможне завершення Батізьке битви викликало новий підйом національно-визвольної Боротьби в Україну. Протягом травня-червня 1652 від польсько-шляхетського панування був звільнені території Київського, Чернігівського, Брацило-Лавська та східній частині Подільського воєводств.

В цей же час особливо пожвавилися зв'язки між Б. Хмельницьким і Російським урядом. Переконавшись, що власними силами український народ звільнитися з-під влади шляхетської Польщі не може, гетьман став домагатися прийняття Україною під високу руку Московського царя.

1 жовтня 1653 Земський собор у Москві вирішив "гетьмана Богдана Хмельницького і все військо запорізьке з містами їх і землями прийняти під свою государеву руку". Для здійснення цього рішення з Москви в Україну прибуло посольство на чолі з боярином Бутурліним. Хмельницький, розуміючи всю важливість події, вирішив провести широку народну раду для вирішення цього питання. Рада відбулася в Переяславі в ян-варі 1654 р. вона з чотирьох можливих государів - турецького султана, кримського хана, польського короля та російського царя - вибрала останнього. На основі рішення Переяс-Лавська раді і переговорів у Переяславі було укладено договір про перехід України під "високу руку" московського царя.

Однак у Переяславі не були визначені конкретні умови союзу між Украї-ни і Росією. Для їх вироблення та юридичного оформлення договору в Москву б-ло направлено посольство Війська Запорозького. У результаті переговорів були підго-кування документи, які пізніше отримали назву "Березневі статті 1654 р."

Аналіз цих документів показує, що Україна увійшла до складу Росії на правах найбільш широкої автономії. Березневі статті передбачали повну владу гетьмана, зокрема, його право мати відносини з іноземними державами й роздавати вільні землі за своїм розсудом; наявність величезної української армії - 60-тисячного козацького реєстру, невтручання царських воєвод та інших чиновників у внутрішні справи України; збереження територіально- адміністративного устрою, суду і судочинства, прав, привілеїв і володінь козацтва, української шляхти і православного духовенства. Як бачимо, Україна переходила під високу руку московського царя як самостійна держава, зберігаючи основні завоювання козацької республіки.

Історики по-різному оцінювали і сьогодні оцінюють Переяславський договір. Одні бачили в ньому унію двох держав, інші - угода, що носило характер вас-сальної залежності, треті - військовий союз. У радянській історіографії домінуючою була характеристика договору як великого акту возз'єднання України з Росією. Сучасні українські історики відійшли від такої оцінки. Так, вчений В.А. Смолій наголошує, що Переяславський договір був конфедеративний союз, спрямований проти зовнішнього ворога.

Висновок

Завершуючи розгляд питання, необхідно укладати: виняткова складність ність положення Україні полягала в тому, що в тих історичних умовах у неї не було іншої розумної альтернативи, окрім союзу з Росією. У той же час Україні об'єднуючи-лась з державою, у складі якої вона не мала перспектив для самостійного роз-ку.

Література:

1. Аркас М. Історія України-Pycі. - К., 1990.

2. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. - К., 1994.

3. Грушевський М. Історія України-Pycі. В II т. 12 кн. - К., 1991-1997.

4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К., 1992.

5. Грушевський М. Нарис історії українського народу. - К., 1991.

6. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політічної Історії. - К., 1993.

7. Збірник документів та матеріалів з Історії України. - Донецьк, 1995.

8. Єфименко О. Історія України та її народу. - К., 1992.

9. Курс лекцій з історії України. / Под ред. Носкова В.А. - Донецьк, 1994.

10. Лаври П. Історія Південно-Східної України. - Львів, 1996.

11. Національні процеси в Україні. Історія i сучасність. Док. i мат. У 2-х ч. - К., 1997.

12. Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2-х томах. - К., 1992.

13. Рибалка I. Історія України. Ч. І. Від найдавнішіх часів до початку XVIII ст. - Харків, 1995.

14. Українська Центральна Рада. Док. i матер. У 2-х т. - К., 1996: 1997.

15. Яворницький Д. Історія запорізькіх козаків. У 3-х томах. - Львів. 1990-1992.

16. Винниченко В. Відродження нації. - К., 1990. - Ч. 1, 2, 3.

Размещено на Allbest.ru