Коли вперше з’явились назви Україна, Росія, Мала Русь та Велика Русь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ПВНЗ «Європейський Університет»

Черкаська філія

малий великий русь україна

Реферат

з історії України

На тему: «коли вперше з'явились назви Україна, Росія, Мала Русь та Велика Русь»

Виконала:

Студентка 1-го курсу

Групи БК-01

Перелевко Я. В.

Перевірив викладач:

Фірсов О. В.

Черкаси 2011

Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України -- Руська земля. У Х--ХІІІ ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному -- на окреслення ядра політичної спільноти -- Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності. Тільки Галицько-Волинська держава, увійшовши до складу Корони Польської як особистий домен короля, офіційно іменувалася з першої третини ХV ст. Руським воєводством.

Слов'янське слово «Україна» вперше згадується у Київському літописному зводі за Іпатіївським списком під 1187 роком. Ним окреслювали терени Переяславського князівства, що входило до історичного ядра Русі поруч з Київським і Чернігівським князівствами. Це слово також зустрічається у руських літописах під 1189, 1213, 1280 і 1282 роками, позначаючи Галичину, Західну Волинь, Холмщину і Підляшшя. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV--XVII століття «Україною» у широкому значенні називали руські землі Галичини, Волині, Київщини, Поділля і Брацлавщини, а у вузькому -- територію середнього Подніпров'я. Таке ж двояке значення цього слова зберігалося і з середини XVII століття, після постання руської держави Війська Запорозького. У зв'язку з входженням останньої до складу Московії, а згодом і Російської імперії, слово «Україна» закріпилося за регіоном Подніпров'я, виступаючи синонімом слова «Малоросія»; ним також позначали Слобожанщину, заселену вихідцями з цього регіону. У другій половині XIX століття -- початку XX століття, під впливом національного руху руської інтелігенції, назва «Україна» набирала значення руської етнічної території, а сам етнонім «русини» був витіснений етнонімом «українці». 1917 року була проголошена перша держава, яка використала слово «Україна» в своїй офіційній назві, -- Українська Народна Республіка.

Етимологія слова «Україна» достеменно не відома. Згідно з однією з теорій, що оформилася під впливом польської і російської історіографії, воно означає «окраїну» або «прикордоння». Згідно з іншою теорією, якої притримуються більшість українських дослідників, «Україна» походить від слів «країна» або «край».

Паралельно у внутрішньому вжитку з ХVІ ст., а особливо після укладення Люблінської унії 1569 р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати поняття Україна. Характерно, що, як колись у княжі часи -- Руська земля, слово Україна вживали в двох значеннях: конкретно-географічному -- на означення Подніпров'я, і розширеному -- як синонім усього українського простору.

Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку ХХ століття за часів УНР.

Константинопольський патріархат задля розпізнання нового -- московського і старого -- київського святительських церковних осідків у першій половині ХІV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ на відміну від Megale Rosia (Велика Росія). У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для позначення українських єпархій. З константинопольських грамот цей вислів в останній чверті ХІV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного простору Польщі і Литовського князівства, а з кінця ХVІІ -- початку ХVІІІ ст. став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (Україна).

Мала Русь (калька з ср.-грец. ????? ??????), , згодом Малоросія, рідше Малорусія -- назва, що з'явилася на початку XIV ст. у Візантії для визначення західноукраїнських земель (Галицько-Волинська держава) з церковно-адміністративного погляду.

Назви Мала і Велика Русь (Мала і Велика Россія) виникли задовго до того, як на землях сучасної Росії сформувалась єдина держава. Ці назви були придумані в канцелярії константинопольських патріархів. Київська Русь називалась в ромейських імперських документах грецькою мовою ????? `?????? (Мікра Россія, Мала Россія) і лише потім потрапила у слов'янські мови. Цікаво те, що назву Малоросса (Malorossa) знаходять у "Космографії" Аноніма з Равенни, який жив у VII ст.Коли, як вважається, ще не існувало ні етноніма малороси, ні назви Мала Русь чи Малоросія, виникнення яких відносять щонайменше до XVII ст.

Мала Русь (також: Мала Росiя, згодом Малоросiя) - назва, що з'явилася на початку XIV ст. у Вiзантii для визначення західноукраїнських земель (Галицько-Волинська держава) з церковно-адмiнiстративного погляду. Галицька митрополiя, створена 1303 року, охоплювала шiсть епархiй: галицьку, перемиську, володимирську, холмську, луцьку i турiвську, якi у вiзантiйських джерелах отримали назву Мала Русь (грец. ????? ????? - Мiкра Росiа) на противагу Великiй Русi (грец. ????? ????? - Макра Росiа), пiд якою з 1354 р. розумiлася територiя епархiй пiд владою киiвського митрополита з центрами в Володимирi та Киевi. Пiд впливом вiзантiйськоi церковноi термiнологii князь Юрiй II Болеслав титулував себе dux totius Rusiae Minoris, хоча вiн i його попередники iменували себе Rex Russiae, Dux totius terrae Russiae, Dux et Dominus Russiae.

Утворена з Малої Русi назва Малоросiя почала вживатися з XVIII ст., але стосувалася тільки Лiвобережноi України (Гетьманщини). Створенi пiсля лiквiдацii козацько-гетьманськоi держави 1781 р. три намiсництва (губернii) - Чернiгiвське, Новгород-Сiверське i Киiвське, 1796 р. були об'еднанi пiд назвою Малоросiйська губернiя (без Киева), що ii 1802 р. подiлено знову на двi губернii: Полтавську i Чернiгiвську. Назви Малоросiя, малоросiйський, малоросiяни вживалися стосовно всiеi пiдросiйськоi Украiни тiльки протягом XIX i поч. XX ст., хоча у наукових публiкацiях була також поширена назва Украiна. Назву Малоросiя застосовували подекуди лише для Лiвобережноi Украiни в межах Полтавськоi, Харкiвськоi i Чернiгiвськоi губернiй. Пiсля революцii 1917 р. назви Малоросiя i малоросiйський вийшли iз загального й офiцiйного вжитку.

Виданий в Гейдельберзі в Германії "Русский этимологический словарь" Макса Фасмера датує першу згадку 1226 г., коли Київська Русь була не окраїною, а сердцем Русі Великої. Документи Константинопольскої патриархії використовували назву Мала Россія, щоб відрізнити від іншої руської периферії, яка називалась ?????? `?????? (Мегалі Россіа, Велика Русь). В латинських джерелах Мала Россія, Russia Minor вперше зауважив дореволюційний руський славіст Володимир Іванович Ламанський в польській хроніці 1335 року.

Велика Русь - термін, що характеризується розмитістю визначення та багатозначністю. У різні часи застосовувався для позначення

· Великоросія. В книзі І.А.Худякова «Великорусскія сказки», яка пройшла цензуру і була видана в Москві в 1860 році, автор під великоруськими територіями наводить Тобольськ, Казань, Москву, і с.Жолчин Рязанської губернії і уїзду.

· як історико-правнича дефініція у титулах російських царів

· як головний елемент офіційної імперської доктрини «трьох руських народностей», базова складова тріади - Велика Русь, Мала Русь та Біла Русь.

У XIV-XVII століттях використовується в окремих іноземних джерелах для визначення київських, волинських, сіверських та подільських земель на противагу Малій Русі - галицьким землям.

У сучасній науці термін Велика Русь практично не використовується.

Назви “Мала Русь” і “Велика Русь” утворені грецькою психологією, а росіяни скористалися готовими назвами, даними греками. Уперше ці назви знаходимо в посланнях царгородського патріарха 1303 р. із справи про утворення Галицько-Волинської метрополії.

Так само греки називали Мікра Rcocaoc - Мала Русь, це власне Україна, і МєуоЛл Rceqia - Велика Русь, це Україна разом з її колоніями у Прибалтиці, Поволжі, біля Ладоги й Онеги, тобто Русь часів Святослава, Володимира Великого, Ярослава. Отже, Мала Русь - це метрополія.

На західноєвропейських географічних мапах земмлі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени колишніх Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств, ототожнювані з первісною, материковою Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia (з ХVІ ст. -- також Roxolania).

Размещено на Allbest.ru