Михайло Грушевський – невідоме

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, СІМ'Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КАМЯНЕЦЬ - ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА

Михайло Грушевський - невідоме

Виконав:

Студент 44 групи

історичного факультету

Поставник О.В.

Кам'янець-Подільський 2011

 «Народився Михайло Сергійович Грушевський 29 вересня 1866 року в м.Холмі. Виростав на Кавказі -- спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико - філологічний факультет). Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича. Активний член київської Громади, голова Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка у Львові, редактор «Наукових записок» цього товариства. З березня 1917 по квітень 1918 року -- голова Української Центральної Ради. Автор багатотомної праці «Історія України-Руси», «Нарис історії українського народу», «Історія української літератури» та ін. Своєю працею М. Грушевський закладав міцні підвалини української державності. Пам'ять про нього вічна, наукові праці -- невичерпне джерело мудрості на всі віки.» http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=115

Саме таким висвітлюють Михайла Сергійовича більшість сучасних істориків та науковців. Але чи справді таким чистим та безгрішним було життя цієї відомої людини? Відповідь на це питання я постараюся дати у своїй роботі.

У 1894 році М.С. Грушевський стає професором Львівського університету. Не важко підрахувати, що тоді йому було лише 28. Я б сказав непогана перспектива стати професором в такі роки. Протягом 1894 - 1914 років Михайло Сергійович головує в Науковому Товаристві ім. Шевченка, а також є головним редактором «Літературно-Наукового Вісника». Мабуть добрий редактор вийде з того, хто недуже добре розуміє і орудує українською «мужицькою» мовою.

Українські «перли» академіка звучать як нахабна знущання над «солов'їною мовою». Читаючи Грушевського, і не повіриш, що вона друга за благозвучності після італійської. Просто тернові «зарості» якісь: «Ось от того, про мене, ми до Москви у неволю попали, що вискочив з неволі лясської, до Москви почали присикуватись, а якби пан Зїновїй (це вже тут він й не дуже винен) перше улагодивсь гарненько у себе дома, добре Украйну арештував (?), то й не було б цього нїчого»...

Колишній заступник Михайла Сергійовича по Центральній раді Сергій Єфремов, який знав українську мову досконало, наприклад, просто за голову хапався, скаржачись на «Безмежно нудоту, Яка охоплює, коли читаеш Його праці». Олесь Бузина. Тайная история Украины - Руси. - К.: Довіра, 2006. - 319 с. грушевський науковець президентство історія

Порівнюючи Грушевського з сучасними науковцями, можна легко зробити висновок, що останні просто «бездарі і заучки» які в плані фінансів нічого неможуть добитися. Тому, що професор Грушевський в свої 42, вже мав вагомі статки. В будинку по вул. Паньківській зараз знаходиться музей «славетного» історика. Цей будинок разом із садибою був придбаний родиною Грушевських у 1908 р. Того ж року починається зведення нового семиповерхового прибуткового будинку в стилі українського модерну на розі вул. Паньківської і Микільсько-Ботанічної, яке завершилося у 1910 (архітектори Брадтман Е. та Кричевський В.). Частину цього будинку займала родина Грушевського, а частина здавалася в оренду. Триповерховий будинок використовувався як флігель. Під час наступу більшовицьких військ у 1918 будинок Грушевських потрапив під артилерійський вогонь. (Дод.1.) У 1921 семиповерховий будинок був остаточно знищений: його висадили у повітря. Родина Грушевських знову оселяється в триповерховому будинку. У 1924-1931 тут мешкав і сам М. Грушевський. В будинку мешкали також його донька Катерина, брат Олександр, небіж Сергій Шамрай, які були непересічними істориками, етнографами, літературознавцями. У будинку Грушевських свого часу проживали відомі представники української науки та культури, зокрема вчений, академік Олекса Новицький, художники Анатоль Петрицький, Василь та Федір Кричевські. В оселі Грушевських бували відомі діячі Центральної Ради, співробітники Історичної секції ВУАН та члени Наукового товариства імені Шевченка.

Після смерті М. Грушевського, будинок поступово перетворюється на комунальну квартиру. http://www.oko.kiev.ua/Monument.jsp?monumentId=386

Крім згаданих вище вже до 1914 року Михайло Сергійович, володів на території Австро-Угорщини садибою в карпатській Криворівні та віллою у Львові.

Розвіяним, на сьогодні, є і міф про президентство Грушевського. У конституції України доби Грушевського не було посади президента. Сам він значився головою Центральної Ради. Від Української Народної Республіки і особисто пана Грушевського залишилися гори паперів з автографами і без. Але не існує і ніколи не існувало жодного документа, де б він виступав як президент. Зате до цих пір ведуться дискусії, встигла прийняти Центральна Рада конституцію або в розпорядженні істориків знаходиться тільки один з її проектів. З таким же успіхом Грушевського можна оголосити першим українським імператором. Найбільш повно міф про «президентства» Грушевського розвінчаний у книзі Павла Усенка «Чи БУВ Михайло Грушевський президентом України?», Що вийшла ще в 2003 році. Її автор дотепно висловив суть своїх досліджень так: «Не можна посмертно вибитись у президенти країни, пак такої, де президентування і в заводі не пробувано». http://www.cominformua.com/cgi-bin/show.pl?lang=ru&action=showstat&sndir=2009_11&razd=21&stat=953&page=0

Після обрання у липні 1994 р. Президентом України Л.Д. Кучми його Адміністрація на чолі з Д.В. Табачником почала активно використовувати міф про президентство М. Грушевського з метою знизити значення опонента Кучмии - Л.М. Кравчука, як першого Президента України. Зокрема, в будинку Адміністрації Президента було встановлено погруддя М. Грушевського, а в 1998 р. було відкрито пам'ятник йому в Києві. Після того, як Л.М. Кравчук досяг політичного компромісу з Л.Д. Кучмою, а Д. Табачник втратив політичну вагу, роздування міфу про президентство Грушевського поступово припинилося. http://uk.wikipedia.org/wiki/Грушевський_Михайло_Сергійович

Я не маю права гостро критикувати автора праці «Історія України-Руси», але однозначно можна сказати, що Грушевський непересічна особа в історії України. Ця постать потребує неодноразового дослідження та переосмислення.

Список використаних джерел та літератури

1. Олесь Бузина. Тайная история Украины - Руси. - К.: Довіра, 2006. - 319 с.

2. http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=115

3. http://www.oko.kiev.ua/Monument.jsp?monumentId=386

4. http://www.cominformua.com/cgibin/show.pl?lang=ru&action=showstat&sndir=2009_11&razd=21&stat=953&page=0

Додаток

Прибутковий будинок Грушевських після артобстрілу, м. Київ. Фото 1918.

Размещено на Allbest.ru