Шістдесятництво

Усі газетні статті спрямовані в основному проти «Листа творчої молоді Дніпропетровська», який був головним пунктом у звинуваченні. «Лист… кваліфікується як антирадянський документ». Як пишуть газети, написав його Іван Сокульський, а відредагував дніпропетровський журналіст Михайло Скорик. Цей документ Іван Сокульський разом з дніпропетровцем Олександром Кузьменком розсилав в «організації, установи і учбові заклади ряду міст республіки»(«Днепровская правда»).

Газети також називають мимохідь якісь інші «антирадянські документи», які нібито читали і розповсюджували засуджені. Але конкретно називають тільки один документ: «Вони вірили не повідомленням центрального статистичного управління, що регулярно сповіщає про стан розвитку народного господарства в країні, а невідомо ким сфабрикованому документові «Сучасний стан радянської економіки», де злісно перекручено факти економічного становища в СРСР» (газ. «Прапор юності»). Насправді «невідомо ким сфабрикований» «антирадянський» документ - це доповідь члена-кореспондента АН СРСР Аганбегяна у московському видавництві «Мысль» в 1965 році.

Згадується також якийсь документ(без назви) про заборону святкування у Дніпропетровську 22 травня - ювілею перевезення тіла Т.Шевченка на Україну. Його нібито написав І.Сокульський разом з О.Кузьменком(в обігу в «Самвидаві» такої статті не було).

Нарешті «антирадянськими, націоналістичними, брехливими за своїм характером»(«Прапор юності») названо художні твори самого І.Сокульського.

Після арештів і суду в Дніпропетровську розпочалися репресії проти друзів і знайомих І.Сокульського, М.Кульчинського та В.Савченка.

У Новомосковську Дніпропетровської області звільнено від праці в школі батька Миколи Тульчинського, колишнього в'язня сталінських таборів, тільки за те, що він батько «злочинця». Під загрозою звільнення була їхня мати, можливо, уже звільнена.

Адміністративних переслідувань зазнав свідок по справі Сокульського Олександр Кузьменко, колишній в'язень сталінських таборів О.Кузьменко збирає «Шевченкіану» - матеріали про увічнення пам'яті Шевченка у нас і за кордоном. Дніпропетровські кагебісти після обшуку заборонили йому показувати будь-кому свою зовсім не «крамольну збірку».

Висновок

Що ж зробили шістдесятники? У чому їх заслуга перед майбутнім?

Шістдесятники заклали генетичний код сучасної України, - вважає Оксана Пахльовська. Вони були першими, хто спромігся на спротив. І тому без них не було б нас, сьогоднішніх. Недарма на барикадах 90-х першими знову були вони - лицарі бунту 60-х.

Вони - не тільки лицарі, але й в'язні й заручники бунту. Бо за десятиліття боротьби з тоталітаризмом хоч-не-хоч звикли до утисків і переслідувань, мітингів протесту й актів непокори, як і до самозречень та самозрад.

Вони ніколи не були однаковими. Власне, свідомість унікальності кожної особистості сформувала їх як цілісний духовний феномен. Неоднакові вони й сьогодні. Хтось - як Іван Сокульський, духовний камертон цього покоління, Михайло Чхан, його втілене сумління, пробний камінь на чесність і мужність, Григорій Маловик і Віктор Савченко, «всеобіймаючі очі» Дніпропетровщини 60-х років, уже за межею вічності.

Так, назавжди залишиться в історії українства пам'ять про покоління проти течії, без якого не було б повноводної ріки національного духу.

Список використаної літератури

шістдесятник література дніпропетровщина

1)Сокульський І.Г. Володар Каменю:Вірші./[Передм.авт.;Післяслово Ю.Вівташа].-К.:Укр. письменник, 1993.-158ст., 3-5с.

2)Хроніка 2000, Дніпропетровськ.Вип.74.-801с.-К.,2008р. с.751-754

3)Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат області на 2008 рік.:Бібліограф. покажчик./Упоряд.І.Голуб.-Дніпропетровськ: ДО УНБ, 2007.-263с. с.61-63.

Размещено на Allbest.ru