Я - українка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Я - українка

Я - українка

держава українська земля мова культура

Я народилася в Україні. Це моя Батьківщина, яку я дуже люблю, з якою тісно пов'язане моє життя, життя моїх близьких, друзів. Я щиро переживаю за все, що відбувається в нашій державі, і часто замислююсь, що я можу зробити для процвітання моєї Батьківщини вже сьогодні. Я не розумію людей, які залишають Україну. Адже чужа земля - те ж, що й чужа стихія. А вдома, як каже народна мудрість, і стіни помагають. Рослини у своїх рідних краях навіть на кам'яному ґрунті зеленіють і цвітуть, а перевезені в інші країни на родючу землю - засихають.

Життя під своїм небом, на рідній українській землі нічим замінити не можна. Навіть якщо на долю країни випали танталові муки й душить глибока всеохоплююча криза - економічна, політична, соціальна, духовна.

Багатостраждальна наша рідна Україна. Довгий і драматичний її шлях до незалежності. Для патріотів всіх поколінь головна мета - "Україна свята", рівна серед рівних, шановна у світовому колі держав. За це поклали голови Хмельницький і Мазепа, померли в концтаборах Плужник і Стус. Список жертв нескінченний. Як ніхто, розуміють серцем душу нації і її менталітет письменники. Вони присвячують Україні свої твори, наповнені любов'ю й самовідданістю. Ми сьогодні, як ніколи раніше, пишаємося борцями за кращу долю своєї землі - Т. Шевченком, І. Франком, Лесею Українкою, В. Стусом.

В. Сосюра закликав берегти й плекати рідну мову, культуру, без якої ми - "територія, а не Вкраїна". Найкращим мірилом гідності є бажання кожного будувати рідну державу, яка б займала пристойне місце у світі серед цивілізованих країн. Україна поступово входить у світові економічні структури, намагається розвивати торгівлю із західними державами. Я багато читаю газет, дивлюся телевізійні програми, слухаю виступи вітчизняних економістів і політиків. Я розумію, що необхідно піднімати вітчизняну економіку, виробляти більше якісної продукції для наших людей, не наповнювати наші ринки дешевими імпортними товарами, котрі шкідливі для здоров'я людей.

Я - українка, і моя рідна мова - українська. Я знаю з вивчених уроків історії України, як ще давно зневажалася наша мова, переслідувалась, вилучалася із школи. Я не уявляю собі зараз, як можна було зневажати мову свого народу, масово звільняти учнів від її вивчення, роблячи освіту неповноцінною, а українську націю - безликою. Коли замислюєшся над тим ким ти є в Україині, відразу згадується український філософ і великого Кобзарь Т. Г. Шевченко. Ще змалечку, коли у школі я вчила вірші Т.Г. Шевченка меня подобалось, як глибоко він мислить про України, як переживає за неї, як називає своєю ненькою.

Мені б дуже хотілося, щоб по всій Україні відродилися національні традиції, обряди, щоб лунали на вулицях українські пісні, ходили з колядками, вертепом, щоб ми святкували найвизначніші свята так, як наші предки. І тоді кожен буде причетний до великого народу, до його культури. І відродиться національна гордість, самосвідомість.

Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Є таке незмінне правило. Встав уранці, привів себе у порядок - і відразу ж наведи лад на своїй планеті». Наша країна - то окрема планета, що живе своїм життям. Крутиться-вертиться серед своїх суєт, кожного дня прокидається, засинає... І усе це зі своїм народом, зі своїми дітьми, від яких залежать спокій, добробут, чистота і гарне майбутнє. Кожна дитина береже історію, культуру, мову українську для наступних поколінь, задачею яких буде вдосконалення себе й держави загалом.

Для кожного українця ранок має починатися з посмішки, смачного сніданку й інших приємних відчуттів, щоб протягом дня він зміг дарувати свою посмішку оточуючим. Адже у наш час, коли більшість людей забули про чемність, тактовність, повагу, загубили свою доброту у серці, важливо породжувати мир і любов, щоб передавалися вони і оточували усю країну. Саме з нас починається Батьківщина. І, на жаль, сьогодні вона потребує допомоги. Мені прикро дивитися політичні новини, бачити брудні ліси, чути лайку на вулицях. Людина деградує дуже швидко, а повинна вона змінюватись, бути кращою. Кожному з нас варто трохи похитнути свої погляди на світ, моральні цінності, інакше Україна вже не буде тією мирною і демократичною державою.

Зустрічаючи де-небудь мене, українку, іноземці саме від мене будуть пізнавати нашу країну. І не тільки з моїх розповідей про красу природи, багатство культури, а й із вчинків. Який же тоді сенс називатися іменем гордої й славної нації, якщо я нічого не буду варта? Моя Україна - це я сама. Те, що роблю, що говорю, чого прагну і як йду до своєї мети. Якою стану - такою і буде майбутнє моєї країни. І хочеться мені бачити навколо усміхнених і привітних людей, що мають гарну освіту, власні цінності, дбають про сім'ю й про державу.

Моя Україна - це титанічна праця її геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, а також щоденні зусилля мільйонів безіменних українських трударів. Сонце, широкополі лани, калина, верби, тополі, Дніпро, вишневі садочки та спів солов'їв - усе це Вкраїна мила

Не важко писати про речі які ти любиш та про які мрієш. Те що я бачу в своїх мріях в сучасній та майбутній Україні навряд чи здійсниться, але я знаю що коли не бачиш майбутнього, то його потрібно створювати. Бачу її незалежною, соборною, єдиною і головне українською.

Ще з часів правління Аскольда і Діра, коли утворювалась могутня держава Київська Русь, існує наша країна. Неодноразово змінювалися форми правління, політичний устрій, знищувалися архітектурні пам'ятки, проте ні разу не змінився український народ: його мудрість, відважність, сила духу та єдність.

Багато патріотів, а серед них і письменники Василь Стус, Іван Крупільницький, Остап Вишня, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний та інші загинули, боронячи нашу державу. Проте, дякуючи цим людям, сьогодні ми живемо у вільній, незалежній державі, яку визнали у всьому світі ще вісімнадцять років тому назад.

Широкі степи, величні гори, численні ріки та озера, просторі лани, безкраї полонини та родючі ґрунти - усе це багатства нашої землі, землі під гордою назвою Україна, які є зараз та які мені хотілося б бачити у далекому майбутньому. Природа є прекрасна у всіх своїх проявах: у зимову пору, коли сріблястий сніг застилає білою пеленою усе довкола: покриває дахи будинків, одягає усі дерева по-новому, по-своєму; навесні, як тільки прокидається природа від довгого зимового сну і розцвітають перші квіти, на деревах та кущах з'являються бруньки, птахи прилітають з далеких країв до рідного краю; влітку, коли дозрівають овочі та фрукти, наступають довгоочікувані канікули для школярів та студентів, коли можна відпочити від навчання та уроків, позасмагати під ласкавими промінцями сонечка, оздоровитися на морях та у санаторіях та знайти нових друзів; золотою осінню, наймальовничішою порою, порою різнокольорового листя, яка є найкращою для художників, а також де людина щороку бере початок для досягання нових успіхів та перемог. Наша природа дуже неймовірна, її неможливо порівняти ні з чим уже багато століть. І надалі хотілося б аби вона не погіршувалася, а навпаки з роками ставала усе кращою і кращою.

Український народ -- це також все багатство нашої землі. Без нього Україна прямо кажучи ніщо. Тому ми щохвилини повинні думати про нас, про нашу країну, про те, як потрібно жити та за що боротися. Народ має бути єдиним, дружнім, щоб у ньому існувала певна гармонія любові, чесності та доброти, аби у суспільстві людина була понад усе. Дорослі щодня працюють і звичайно розуміють усе що вони роблять є дуже важливим для нас у майбутньому. Вони роблять усе можливе для покращення країни, для того, аби надалі ми залишалися вільною та незалежною державою. Як зараз, так і у майбутньому кожен повинен діяти за принципом: «Один за всіх і всі заодного» і тоді, можливо, навіть як пройде понад сто років ми будемо разом і ніхто і ніщо не зможе перемогти нас.

Мені також хотілося б бачити мою Батьківщину міцною та нездоланною перед будь-яким ворогом і навіть у разі небезпеки щоб ми змогли захистити свою рідну землю. Хотілося б аби усі жили мирно, щоб були добрими, чесними та відданими один одному, аби ніхто не був ображеним, а навпаки усі ходили щасливі і раділи життю. Люди мають бути досвідченими та працьовитими і усе більше і більше розвивати світ.

У майбутньому я також хочу аби винайшли інші засоби пересування, які б не забруднювали б повітря і були більш безпечнішими. Щоб нарешті усі стали більш-менш рівними між собою і ніхто не принижував інших, тобто щоб не було нерівності. У загальноосвітніх закладах аби далі продовжувалося навчання дітей із виховуванням почуття патріотизму та виховання молоді гідними та гордими громадянинами України. Аби у своєму подальшому розвитку Україна мала багато досягнень, які ще ніхто б не зміг та не спромігся б відкрити та точно викласти у науці. А музеї доповнювалися цікавими речами із минулого та були прикладами не тільки для дорослих, а й для молодших поколінь. Щоб Україна і надалі процвітала у мирі та у злагоді і виділялася усіма своїми найкращими якостями.

Час пливе, даючи можливість людині з кожним днем, кожною хвилиною удосконалювати свою майстерність та навколишній світ. Держави розвиваються, модернізується техніка та обладнання, змінюються й люди, але історія якою вона не була б не зникає і не забувається. Тому пам'ятайте: зробивши добро ближньому воно обов'язково повернеться до тебе, а бути хорошою людиною у душі кожного, історія та усі пам'ятатимуть тебе вічно та ніколи не забудуть! І я надіюся що в подальшому майбутньому усі пам'ятатимуть ці слова та дотримуватимуться їх.

Саме такою чарівною, мальовничою та неповторною я хочу бачити мою Батьківщину - Україну ще безліч років і зберегти цю красу для майбутніх нащадків.

Україна! Це слово я промовляю з глибокою пошаною і гордістю. Я вдячна їй за свою красу, адже українські дівчата ще здавен давен відрізнялися своєю вродою, за красиву, приємну та співучу мову, за ту красу, яку я бачу кожен день за вікном, за ті традиції та культуру, яких немає в жодній іншій країні і просто за те, що це моя рідна земля. Україна - це велика держава, населення якої складає близько 46,5 мільйонів людей, я одна з них. Я - маленька частинка України, і кожен українець, на мою думку, повинен замилитись на питанням «а що я можу зробити для своєї держави?» Адже якщо кожен зі студентів або школярів буде навчатися старанно, то ми разом піднімемо рівень знання України, рівень освіченості населення. А вже добре вивчившись ми будемо якісними працівниками, що підніме економічний та соціальний рівень країни. З кожної окремої людини і складається 46,5 мільйонів людей. Ми не повинні своїм життям тягнути могутню державу униз.

Я живу в Україні. Я повинна добре знати її історію, її героїв, великих письменників, художників, співаків, акторів, майстрів спорту і так далі. В цьому році вперше у Києві зібралося багато тисяч людей з усієї України танцювати разом у Майдансі і це теж, я вважаю, внесок у культуру України. Якщо я їду кудись, то повинна вести себе чемно і ввічливо, адже я - представник своєї держави - України. У наступному році в України буде проводитись Євро-2012, до нас приїдуть гості-іноземці і ми повинні поважно їх зустріти і з хорошої сторони показати нашу державу, щоб поїхавши до себе на Батьківщину у них залишились гарні спогади про Україну. Кожного року проходить Євробачення, на якій України майже постійно потрапляється у першу десятку, а іноді і виграє його, і ми повинні нею пишатися. Якщо мені доведеться покинути мою рідну Україну, я буду за нею скучити та рватися додому, бо нас не можна роз'єднати, це я і моя Україна!

Размещено на Allbest.ru